Містичний досвід в контексті осягнення моралі як духовного феномена

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 13:17.02

МІСТИЧНИЙ ДОСВІД В КОНТЕКСТІ

ОСЯГНЕННЯ МОРАЛІ ЯК ДУХОВНОГО ФЕНОМЕНА

09.00.07 - етика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Подолян Галина Петрівна

КИЇВ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики і культурології філософського факультету.

Науковий керівник кандидат філософських наук, доцент Шинкаренко Олена Василівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри етики, естетики і культурології.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, Ларіонова Вікторія Костянтинівна, завідувач кафедри філософії Прикарпатського університету ім. В.С.Стефаника;

кандидат філософських наук, доцент, Рик Сергій Миколайович, проректор з наукової роботи Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Провідна установа Центр гуманітарної освіти НАН України.

Захист відбудеться 29 квітня 2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 327.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “ 27 ” березня 2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Живоглядова І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Стан сучасного етико-філософського дискурсу характеризується якісними змінами, спричиненими процесами трансформації загальнонаукового, філософського знання. Криза раціональності, виявлена в науці та філософії, призвела до пошуку можливостей “розширення раціональності” шляхом залучення досвіду інших форм духовності в науковому аналізі, особливо, у таких складних галузях пізнання, як соціальні та гуманітарні науки. Подібні переорієнтації мають місце і в етиці. Розвідки більшості її дослідників у ХХ ст. відзначені спробами подолати негативні тенденції попередньої етико-теоретичної традиції переглядом статусу раціонального, його значимості та дієвості щодо пізнання моралі. У контексті таких шукань евристично плідним видається звернення до порівняльного аналізу моралі й містичної духовної традиції як форм духовно-практичного освоєння світу. Будучи суттєвими складовими багатомірного континууму людської духовності в культурному бутті, кожна у своїй мірі виявляє власні культуротворчі функції, впливаючи у свій спосіб на сенс, ціннісну визначеність, нормативну оформленість людського існування в реаліях культури. Викликає теоретичний інтерес розгляд моральнісного потенціалу духовно-містичного досвіду у практиках самовдосконалення людини в різних культурах, що бачиться плідним компаративістським внеском у намаганнях більш повного й адекватного сучасним реаліям етико-філософського розуміння моралі.

Звернення до наукового аналізу даної проблематики обумовлюється зокрема тим, що містицизм протягом останніх десятиліть став однією із найскладніших та інтригуючих тем сучасності, яка піднімається у сфері художньої творчості, в процесах реактуалізації та модернізації релігійних традицій та практик, в наукових та, нажаль, квазінаукових розвідках таїн людського буття та пізнання. Осмислення й інтерпретація цього суперечливого феномена здобувають найрізноманітніших, часто прямо протилежних самій його сутності, варіацій. Ускладнюють ситуацію і поширення містифікацій, які спровоковані не завжди доречним перенесенням або втіленням містичного досвіду з одного культурного середовища в інше, популяризацією екстремальних психотехнік, нетрадиційних безпосередніх осягнень як альтернатив об'єктивного пізнання з усіма негативними наслідками професійної некомпетентності їх пропагандистів.

Проте, містична традиція - це значна частина духовної спадщини людства. Наявність її елементів у тій чи іншій мірі можна прослідкувати в усіх високорозвинутих культурах. У всі часи вона репрезентована певним чином у багатьох формах традиційної і нетрадиційної релігійності, в релігійно-філософських шуканнях, особливо в культурних традиціях Сходу. В сучасних міжкультурних контактах та тенденціях мультикультуралізму загострюється потреба неупередженого наукового аналізу цього універсально поширеного явища, розгляду його різноманітних форм, їх культурно-історичної специфіки. Проблематичність самого феномена, його розуміння та інтерпретації вимагає, особливо з огляду на домінантну роль раціоналізму в європейській культурі, насамперед, дослідження основоположних засад, особливостей, своєрідного місця й ролі в культурі, можливостей і меж застосування його здобутків поряд з іншими формами духовності у саморозвитку суспільства і особи. Врешті-решт, назріла потреба суто наукової оцінки як позитивних, так і негативних рис містицизму через призму розуміння його як однієї з форм духовно-практичного осягнення світу, як культурного артефакта.

Такий аналіз має слугувати доповненням існуючим теоретичним уявленням про природу моралі тими формами досвіду, що не були раніше актуалізованими раціоналістичною методологією, але мали місце в практиці людської життєдіяльності в різних культурах, складаючи з наявними в них компонентами безпосереднього світосприйняття, цілісність морального відношення людини.

Теоретичне вивчення як моралі, так і містичного досвіду має свої усталені традиції, що склалися в західній і східній культурах. Відслідковування основоположних засад містичного типу споглядання проводилось здавна і в різні культурні часи.

В європейській філософській традиції ця тема розглядалась в роботах Плотіна, Псевдо-Діонісія Ареопагіта, Мейстера Екхарта, Я.Бьоме, німецьких романтиків XVIII ст. Серед російських релігійних філософів ХІХ-ХХ ст. можна назвати праці М.О.Бердяєва, С.Н.Булгакова, І.О.Ільїна, М.О.Лоського, В.М.Лоського, В.С.Соловйова й ін.

З-поміж досліджень, присвячених виявленню основних характеристик і природи східної містичної традиції варто відзначити доробки представників східної філософії: Ауробіндо Гхоша, С.Радхакрішнана, Т.Судзукі й ін.

Науковий рівень розгляду відомих форм містицизму репрезентований в роботах С.С.Аверинцева, М.Бубера, Л.С.Васильєва, Т.П.Григор'євої, П.С.Гуревича, М.Еліаде, К.К.Жоля, Ю.А.Кимельова, І.А.Кривельова, Е.Конзе, М.Г.Мурашкіна, Л.Н.Немировського, Б.Ф.Поршнєва, О.О.Розенберга, В.І.Рудого, А.В.Смірнова, М.Т.Степанянц, Е.А.Торчинова, Д.М.Угріновича, Е.Фромма.

Спеціальною темою ґрунтовного дослідження містицизм став у В.Джеймса, Р.Бекка, К.Дю-Преля, Е.Вандерхілл, Дж.Хіка.

Предметом окремого розгляду містицизм виявився у західноєвропейському філософсько-релігійному напрямі “філософії релігії”, де отримав достатньо різнобічне вивчення і трактування в концепціях Р.Елвуда, Р.С.Зенера, С.Каца, К.Келлера, Ф.Олмонда, Р.Отто, Н.Смарта, Ф.Стаала, У.Уенрайта.

Проблемному розгляду містичної традиції як культурного артефакта сприяли роботи критично налаштованих Б.Рассела, Дж.Леуба, Дж.Льюіса, А.Доніні.

Питання наукового аналізу духовно-містичного досвіду та можливостей використання його продуктивних аспектів для сучасного осмислення сутності моралі в етичному пізнанні передбачає вивчення традицій дослідження морального феномена як утворення, в якому присутні елементи безпосереднього, життєво-практичного відношення до світу.

Розгляд моралі як форми духовно-практичного освоєння світу та феномена духовності проведений у роботах М.М.Бахтіна, Е.В.Ільєнкова, О.О.Кисельової, С.Б.Кримського, С.В.Пролєєва, Л.А.Солонько, І.В.Степаненко, В.Г.Табачковського, В.Г.Федотової, В.І.Шинкарука й ін.

Конкретизація можливої взаємодії чи взаємодоповняльності моралі і містичного досвіду виявляється через проблему морального вдосконалення, яка прослідковується в роботі на трьох рівнях: релігійному, містичному, світському. У цьому зв'язку значимі дослідження з приводу основоположних засад моральної досконалості в етиці у В.П. Бакштановського, Ю.В.Согомонова, Р.Г.Апресяна, А.А.Гусейнова, М.С.Кагана.

Багатоаспектна природа досліджуваної в роботі проблеми вимагала й врахування зразків класичного аналізу сутнісних рис морального феномена. Вивченню цієї теми присвячені роботи як представників західноєвропейської, так і вітчизняної етики, морально-філософських підходів як класиків етичної науки, так і сучасників. Особливо значимі в даному зв'язку праці Аристотеля й І.Канта, позиції яких визначають координати подальшого розвитку етичних досліджень. Серед розвідок радянських і російських вчених вирізняються ґрунтовністю наукового підходу праці О.І.Титаренка, О.Г.Дробницького, П.А.Кропоткіна, Б.В.Маркова. Відчутним внеском до висвітлення етичної проблематики стали роботи вітчизняних дослідників: Т.Г.Аболіної, А.М.Єрмоленка, В.В.Єфименка, В.К.Ларіонової, О.І.Левицької, В.А.Малахова, О.В.Шинкаренко.

Тенденції змін в посткласичній етиці, яка відходить від визнання тільки пріоритетів раціоналістичного пізнання, переорієнтовуючись і на інші види й форми духовності, показані завдяки зверненню до морально-філософських ідей творчості А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, С.К'єркегора, Ж.-П.Сартра. Ґрунтовний аналіз їх доробку здійснено в роботах П.П.Гайденко, В.С.Гордієнка, І.П.Ільїна, О.О.Кисельової, В.С.Пазенка, Т.С.Пархоменко й ін.

Проблематичність використання можливостей духовно-містичного досвіду для сучасного етичного обґрунтування моралі передбачає аналіз містицизму як одного з нетрадиційних типів світовідношення, що доповнює багатоманітну структуру духовності і співвідноситься з іншими її формами. Подібна тема актуалізується в роботах, автори яких відстоюють потребу й ефективність “розширення раціональності”: Д.Бомм, Ф.Капра, І.Т.Касавін, П.Козловський, А.Ф.Косарєв, В.В.Налімов, К.Хюбнер.

Наявність містичних елементів у морально-релігійній спадщині Г.С.Сковороди, П.Д.Юркевича, Б.П.Вишеславцева, С.Л.Франка виявляє своєрідний ракурс розгляду духовно-містичних засад людського буття представниками вітчизняної і російської релігійної філософії.

Отже, цей аналіз показує, що окремі елементи визначеної сфери здобули детального вивчення і мають свої традиції розгляду, наукового опису. Але тема в цілісності, як вона окреслена в даній роботі, не мала повного висвітлення. Тому доречно присвятити окреме дослідження, яке б, насамперед, зафіксувало саму проблему розгляду продуктивних можливостей розуміння моралі завдяки використанню евристичних засад містичного досвіду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в контексті інтегративної програми наукових досліджень філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є містичний досвід як артефакт духовної культури.

Предмет дослідження - евристичні можливості містичного досвіду в цілісному осягненні моралі як духовного феномена

Мета дисертаційного дослідження полягає у з'ясуванні продуктивної ролі та можливих меж співвідносності духовно-містичного досвіду та моралі в цілісності людської духовної культури в контексті становлення нової етико-теоретичної парадигми. У відповідності з поставленою метою передбачається виконати наступні завдання:

- проаналізувати особливості моралі як форми людської духовності та її взаємопов'язаності з іншими духовними феноменами, з духовно-містичною традицією, зокрема;

- визначити специфіку раціонального пізнання моралі в класичній етиці та обмеженість його можливостей в осягненні цього складного духовного феномена, що актуалізується в методологічних пошуках сучасної етики;

- виявити зміст морального компонента духовно-містичного досвіду в різних культурних традиціях;

- проаналізувати специфіку містичного досвіду в комплексі містичної практики, релігійного та філософського містицизму, сучасних теоретичних інтерпретацій щодо його потенціалу світорозуміння в порівнянні з науковим пізнанням;

- поставити проблему евристичних можливостей містичного досвіду для розширення дослідницьких підходів у цілісному осягненні моралі як складного духовного феномена з огляду на теоретико-методологічні шукання сучасної етики.

Методами дослідження є загальнонауковий метод аналізу (дозволив виокремити специфіку містичного досвіду в духовно-містичній традиції та науково-філософських підходах), спеціальні методи компаративістики (сприяв з'ясуванню особливостей містичного досвіду в різних релігійно-філософських традиціях східної та західної культур), герменевтики (дозволив виявити основні тенденції змін в інтерпретації морального феномена в етичних доктринах ХІХ - ХХ ст. та сучасному етико-філософському дискурсі), феноменологічного аналізу (ствердження онтологічного статусу в етиці проблеми використання евристичності містичного досвіду для розуміння моралі).

Важливу роль в осмисленні тенденцій означених процесів відіграло використання переваг міждисциплінарного підходу, який сприяв використанню відповідних здобутків релігієзнавства, культурології, філософії, філософії науки стосовно проблеми з'ясування можливих перспектив використання продуктивного потенціалу містичного досвіду в етиці та форм його критичного аналізу.

Ціннісний (аксіологічний) підхід допоміг виявленню значимості ціннісних аспектів у структурі містичного досвіду.

Системний підхід дав змогу розглядати містицизм як культурний артефакт, що постає як один з компонентів багатомірної сфери духовності.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше через аналіз співвідношення духовно-містичного досвіду та моралі як форм людської духовності у культурно-історичному становленні особи виявлено продуктивний потенціал цього досвіду щодо висвітлення специфіки цілісності морального ставлення, який сприятиме розширенню предметного поля та поглибленню теоретичного розуміння морального феномена в сучасних етичних дослідженнях.

Результати дисертаційного дослідження виражені в наступних положеннях:

- обґрунтовано, що розгляд моралі як духовного феномена виявляє притаманну їй цілісність внутрішньої єдності безпосередніх емоційно-чуттєвих, раціонально-теоретичних та життєво-практичних елементів, яка характеризує мораль в комплексності континууму людської духовності, визначаючи її співвідносність з іншими структурами духовної сфери, зокрема, з містичним досвідом;

- доведено, що традиційний для класичної раціоналістичної етики наголос на дихотомії суб'єкт-об'єктного розгляду моралі, де в аналітиці розривається цілісність морального відношення людини й абсолютизується лише раціональне начало, сприяє обмеженому розумінню цього складного духовного феномена, що знижує соціальну продуктивність етики як практичної філософії;

- аргументовано, що звернення до практик морального самовдосконалення у духовно-містичному досвіді різних культур виявило інваріантність морального змісту формування людини, дало можливість прослідкувати закономірні риси духовно-практичної природи моралі як такої;

- проаналізовано, що феномен духовно-містичного досвіду в системі релігійно-філософського містицизму, репрезентований традиціями брахманізму, буддизму, індуїзму, дзен-буддизму, християнства, суфізму, виявляє таку специфіку безпосереднього світоосягнення як цілісного переживання єдності людини та світу, яка підсилює значимість моралі в гармонізації людського існування та стає вихідною умовою самовдосконалення людини;

- виявлено, що визначальні тенденції змін інтерпретації моралі в сучасному посткласичному етичному пізнанні у своєму відході від лише раціонально обґрунтованої моралі до вияву різноманіття морального досвіду у повноті емоційно-чуттєвих, символічно-образних форм переживання людського буття у світі актуалізують потребу використання в етичному аналізі продуктивних здобутків духовно-містичного досвіду в осягненні та оволодінні мораллю як важливою складовою людської духовності;

- пропонується в результаті проробленого аналізу вбачати можливість ставити проблему евристичності містичного досвіду для розширення пошукового потенціалу етики в силу наявності в ньому таких визнаних сучасною наукою конструктивних рис, як цілісність світосприйняття, гармонійність світовідношення, оптимістичність життєрозуміння та ін., що виявилися суттєвими для морального феномена і в етичній традиції (наприклад, “філософія серця”), але не були активно задіяні раціоналістичною методологією з витікаючими звідси хибними наслідками для практичної дієвості моральних настанов.

Теоретичне та практичне значення роботи полягає в постановці проблеми можливого використання здобутків духовно-містичної традиції (морального аспекту) для описання морального феномена в умовах становлення сучасної етико-теоретичної парадигми.

Практична значимість дисертації виявляється в певному проясненні (силами етичного аналізу) місця містичного досвіду в культурно-історичному розвитку людства, його можливостей і меж у сфері духовного самостановлення людини, релевантності його здобутків сучасним потребам етико-філософського дискурсу.

Виходячи з практичної значущості досягнутих результатів в дисертаційному дослідженні, їх можна використовувати як доповнюючу, альтернативну щодо традиційної раціоналістичної етики основу для розширення дослідницького поля в етичних розвідках, для викладання нормативних курсів, спецкурсів, факультативних занять з етики, історії й сучасних тенденцій етичних розробок.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюдненні автором у доповідях та повідомленнях на конференції “Дні науки 1998” філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1998), Всеукраїнській науковій конференції “Християнство і культура” (Полтава, 2000), ХІ Міжнародній конференції “Історія релігій в Україні” (Львів, 2001).

Матеріали дисертації обговорювалися на науково-практичному семінарі для аспірантів філософського факультету, засіданнях кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вони використовуються дисертантом у навчальному процесі при викладанні курсів етики, історії світової культури у зазначеному закладі освіти.

Основні ідеї та результати дослідження висвітлено в 8 публікаціях.

Структура дисертації обумовлена специфікою предмета аналізу та логікою розкриття теми дослідження, а також окресленою метою й основними завданнями дисертаційної роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (296 найменувань). Обсяг основного тексту становить 163 сторінки.

містичний досвід духовний мораль

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної для дослідження теми, визначається головна мета й завдання, що випливають з поставленої мети, розкривається наукова новизна отриманих результатів та їх практична значущість, вказуються форми апробації та повідомлення про публікації.

Перший розділ - “Етика і містичний досвід як альтернативи освоєння духовно-практичного буття моралі в культурі” складається з трьох підрозділів. Його присвячено виявленню специфіки моралі та містичного досвіду як форм духовно-практичного освоєння світу в їх можливій спорідненості як феноменів духовної культури, з'ясуванню можливостей та меж відображення своєрідності моралі в етичному раціональному пізнанні.

У першому підрозділі “Специфіка моралі як феномена людської духовності” на основі сучасних концептуалізацій поняття “духовність”, аналізується проблема взаємозалежності моралі як духовно-практичної форми світовідношення та духовності як “людської здатності ціннісно-смислового ставлення до світу” (І.В.Степаненко).

На підставі проведеного аналізу класичної спадщини розуміння моралі, доробку представників вітчизняної етики констатується, що мораль як одна з форм духовності, виявляє власну своєрідність саме в духовно-практичному характері осягнення світу. В силу чого розкривається значимість всіх раціональних, емоційно-чуттєвих, вольових компонентів в загальному комплексі морального ставлення та діяльності людини.

На основі здобутків представників київської світоглядної школи засвідчується, що відкритість, безпосередність духовно-практичного відношення до світу, в даному випадку - морального, виявляють його особливий вплив на формування й становлення цілісного життєво-практичного світовідчуття індивіда, його ціннісно-смислову визначеність та практичну дієвість. Цьому сприяє своєрідна природа морального феномена, який розглядається через призму його багаторівневої структури.

Сучасні тенденції змін в етико-філософському дискурсі засвідчують переосмислення можливостей раціоналістичної методології інтерпретувати моральний феномен. Однією з ознак таких трансформацій є збільшення дослідницької уваги до розгляду моралі як складної системи, в якій своєрідно взаємодіють елементи безпосереднього, чуттєвого світосприйняття з моральною оцінкою, що включає й елементи раціонального аналізу моральності вчинку й діяльності людини.

Констатується, що розглянута як форма духовності, мораль разом з іншими складовими формує особистісні, світоглядні основи людського буття. У такій взаємодії і взаємозалежності мораль, виявляючись належною до загального континууму духовності, співвідноситься з іншими його елементами, впливає як на них, так і на загальні засади духовної культури.

Актуалізація етичного виміру духовності в сучасних вітчизняних дослідженнях, відкриває нові горизонти вивчення моралі в контексті духовно-культурного буття людини у відповідності із сучасними змінами етико-філософської та наукової парадигм.

У другому підрозділі “Етика як раціонально-теоретичне освоєння моралі” розглядається специфіка науково-теоретичного осягнення моралі, в якому вона, зберігаючись як сторона життєвої практики, збагачується раціональним обґрунтуванням моральних проблем. Підкреслюється, що попри особливий характер раціональності в етиці, яку неможливо ототожнити з природничонауковим пізнанням, звернення до неї в свій час було теоретично плідним, оскільки задало якісно новий рівень розуміння моралі як об'єкта етичного пізнання.

Однак, логіка наукового підходу до розуміння моралі, розпочата ще Аристотелем та продовжена в європейській етичній традиції, базувалась на основоположній ролі розуму в усіх виявах моральної діяльності індивіда. Будь-які форми моральної активності визнавалися доброчесними, належними і такими, що мають відтворюватися в соціальному бутті, якщо їх вольові, емоційно-чуттєві прояви підпорядковувалися розумному началу в моральній поведінці людини. Таке переконання, з одного боку, знаходило визнання на рівні актуалізації соціально значимих зразків належної поведінки. З іншого - підтримувалось і постулювалось авторитетною традицією науково-філософського обґрунтування.

Здійснений аналіз історії європейської етики виявив, що раціоналістична етика не вичерпує можливих підходів до розуміння моралі, бо в ній не враховується багатомірна природа як самого морального феномена, так і різноманіття інших виявів людської духовності, задіяних в моральному житті. Адже, крім раціонально-теоретичного обґрунтування моральних принципів і норм, людська життєдіяльність передбачає наявність елементів життєвої мудрості, безпосередності переживання й проживання моральнісних колізій, пошук правди у ситуаціях морального вибору.

В сучасних етичних підходах поєднуються як продовження основоположних засад класичної етики на шляхах віднаходження нових потенціальних можливостей раціоналістичної парадигми у подальших спробах обґрунтування моралі, так і перехід до розгляду духовно-практичного боку морального феномена, його безпосередності й відкритості, врахування широкого спектру емоційно-чуттєвого, душевно-духовного в моральному житті, використання досвіду інших форм духовності, їх можливих варіантів взаємодії і взаємозбагачення.

В світлі цього, прийнятними видаються ті етико-філософські підходи, які намагаються поєднати здобутки раціонального освоєння моралі із альтернативними щодо них варіантами, що відповідають моделі, котра зніме створене між ними протистояння у духовно-моральних запитах та відповідатиме змінам етико-теоретичної парадигми.

У третьому підрозділі “Мораль в містично-духовному самовдосконаленні” аналізується моральна складова містичного досвіду в усіх високорозвинутих культурах, що є основою системи самовдосконалення людини, виступаючи своєрідним видом морально орієнтованого знання із своєю специфікою, структурою, головними рисами, формами впливу на інші сторони духовного життя.

Розглядаючи релігійно-філософські підґрунтя та практичні методики духовно-містичних традицій брахманізму, буддизму, індуїзму, дзен-буддизму, суфізму та відповідних їм систем моральної досконалості, доводиться, що рівень високої духовної напруги, характерний для містичної настроєності, вимагає відповідно високого рівня моральної довершеності. Звідси стає зрозумілою вагомість методів і прийомів морального самопізнання та самовдосконалення, які є першою й постійною умовою будь-якої містично зорієнтованої системи. Увага містичного типу світобачення до загальнолюдських моральних цінностей сприяє ширшому дослідженню й вивченню аксіологічної природи й потенціалу цього досвіду в рамках етичної рефлексії. Підтвердження значимості й універсальності такому аналізу додають і системи релігійного (християнського) й світського морального вдосконалення західної культури. І східні, й західні варіанти змістовно близькі в контексті їх спільної орієнтації до одухотворення, спрямування до трансцендентного морального зразка та його цінностей, розкриття потенційно можливих висот моральності на цьому шляху.

Другий розділ - “Евристичний потенціал духовно-містичного досвіду в сучасних етичних дослідженнях” складається з трьох підрозділів. Він присвячений аналізу основних тенденцій перегляду класичної етики в контексті сучасних методологічних трансформацій науково-теоретичного знання і відповідних цьому можливостей евристичного використання досвіду містицизму як альтернативного способу світорозуміння. Характеризуються засади містицизму як духовної традиції в культурній реальності, як об'єкта вивчення “філософії релігії” та предмета розгляду в сучасних науково-філософських та етичних концепціях.

Перший підрозділ “Посткласичні зміни етичної інтерпретації моралі в сучасних науково-філософських трансформаціях” описує проблемні горизонти пошуків альтернативних, щодо раціоналістичної традиції, форм в етико-філософських підходах до осмислення моральної проблематики. Спростування крайніх позитивістських варіантів раціоналізму Модерності в посткласичну добу змінило розуміння його як єдиноістинної парадигми на розгляд як належного до багатомірного світу духовності, буття якого визначається і задається плюралістичною наявністю в ньому різних форм духовного досвіду. Критичне переосмислення здобутків раціоналістичного типу етичного пізнання стало причиною уваги до інших, неактуалізованих в ньому, важливих елементів людського моральнісного осягнення світу, духовної культури. Їх моральні засади значимі не тільки в процедурах осмислення та моральної оцінки вчинку, діяльності, а виявляються і в поліваріантному спектрі взаємодії емоційно-вольових (в А.Шопенгауера), безпосередніх, недогматизованих, життєво-практичних (у Ф.Ніцше), релігійно-моральнісних та екзистенційно-буттєвих начал (у С.К'єркегора) моральної свідомості й поведінки людини. Увага й намагання відновити їх важливість для розуміння моралі і збагачення раціоналістичної етики новими евристичними підходами до осмислення морального феномена - основна заслуга названих представників етико-філософської думки ХІХ - початку ХХ ст.

Тенденції проблемного розгляду раціоналізму були продовжені і в творчості екзистенціалістів. Позиція останніх визначена новизною підходу до філософсько-етичної сфери: на фоні домінуючих ессенціалістських доктрин з'являється визнання значимості існування (екзистенції) як основоположної засади особистісного розвитку людини, її вдосконалення, духовно-творчих пошуків і діяльності. Сама людина усвідомлюється як свободна істота, невизначена й необмежена ніякими традиціями, догматами й ін. Поява в її світоглядних, ціннісних орієнтаціях нових універсалій, що здобувають морально-філософського звучання - “розуміння”, “комунікація”, “поетичне освоєння світу”, екзистенціалів - “страх”, “самотність”, “тривога”, “відповідальність” свідчить про інтенсивні пошуки нових морально-духовних основ пояснення світу у відповідності із змінами наукової картини, соціально-культурного й духовного аспектів буття людини в світі.

У підсумку вказується на стимулюючий характер подібних змін, які спричинили появу багатьох філософсько-етичних доктрин, зорієнтованих на усвідомлення “кризи етики” й віднаходження нових підходів до її подолання на основі створення нових дослідницьких горизонтів, “розширення меж раціональності”, виправдання її цінності та звернення до мультиверсійного континууму духовності.

У другому підрозділі “Духовно-містичний досвід як культурний артефакт та об'єкт теоретичного аналізу в контексті становлення “нової раціональності” досліджується феномен містичного досвіду в культурі як основа містичної практики, елемент релігійного світобачення, об'єкт науково-філософських інтерпретацій.

На базі існуючих культурологічних, філософських та релігієзнавчих досліджень духовно-містичної традиції доводиться, що містичний досвід як культурний феномен є універсальним за характером поширення. Виступаючи своєрідним утворенням в духовній культурі людства, він виявляється в різних культурних середовищах по-різному: на Сході - це домінуючий світогляд, який впливає на всі сфери духовного життя і корелює з ними. На Заході прослідковуються певні “хвилі” зацікавлення й впливу містичних ідей та спаду такого інтересу. Але це не зменшує цінності й значимості даної традиції в культурі людства, лише вказує на доречність її наукового аналізу з точки зору незацікавленого об'єктивного вивчення.

Розглядається концептуалізація поняття “містичний досвід”, вироблення означення та виявлення його основоположних рис, структури. Науково-філософські підходи до аналізу містицизму репрезентовані доктринами Р.С.Зенера, К.Келлера, Р.Отто, Фр.Стаала, В.Степса. Ці дослідження на відповідному науковому рівні виявляють певні риси, характерні ознаки, етапи, причини, види містичного досвіду.

На конкретних прикладах відомих містичних традицій засвідчується універсальна наявність в кожній певної системи моральної нормативності й методик самовдосконалення, що містить набір універсальних для людської духовної культури моральних цінностей і вимог. Але загальнозначуща природа останніх, втілюючись в певних культурно-історичних умовах, здобуває відповідного їм відтінку звучання. Оскільки саме в рамках культури народжуються феномени, то вона і задає той чи інший “проект буття”.

Виходячи з цього, робиться висновок, що містичний досвід, розглянутий в якості культурного артефакта та як об'єкт теоретичного аналізу, є евристично плідним у науковому розгляді. По-особливому актуалізують такий підхід сучасні тенденції “розширення меж раціональності” та віднаходження в духовно-містичному досвіді продуктивного потенціалу, який варто розглядати й використовувати як важливу частину духовної спадщини людства.

Третій підрозділ “Проблеми продуктивності духовно-містичного досвіду для сучасних досліджень морального феномена” присвячений розгляду можливостей використання здобутків і цінностей містичного досвіду для розуміння морального феномена в сучасних етичних дослідженнях. Містичний досвід - складний, неоднозначний феномен, що не може бути прямо застосованим у теоретично-дослідницькому полі. На це наголошується в роботах Б.Рассела, П.С.Гуревича, які піддають сумніву претензії містицизму впливати й визначати засади інших форм духовності, заперечуючи його всезагальність.

З другого боку, дослідники некласичної фізики ХХ ст. Д.Бомм, В.Гейзенберг, Ф.Капра на основі здобутків фізичних теорій сучасності стверджують наявність певного паралелізму і, навіть, гармонії між фізичними концепціями й містичною традицією. Спільною в них виявляється здатність показувати різні типи знання як корелятивні, доповняльні в єдиному комплексі духовної культури. Ідея оптимістичної спрямованості містичного світобачення, що отримала позитивну оцінку в роботах Б.Рассела, Ф.Капри є особливо важливою для розуміння співвідносності між містичним досвідом і мораллю, зокрема щодо практики морального самовдосконалення.

Така відповідність моралі та містицизму подібна позиціям Г.Сковороди в ученні про духовне преображення людини, у “філософії серця”, яка розроблена у творчості П.Д.Юркевича. Тут серце тлумачиться як основа духовності, ціннісне осереддя, що надає цілісності всім формам людського буття. Цим ідеям співзвучні й позиції російських філософів В.С.Соловйова, М.О.Бердяєва, Б.П.Вишеславцева, С.Л.Франка, М.О.Лоського, представників російського “космізму”. Об'єднує їх увага до глибинної природи духовності, яка ґрунтується на морально-містичних засадах. Це “безосновне начало”, це стрижень “внутрішньої людини”, це трансцендентне сходження до Абсолюта, де нерозривно пов'язані елементи й характеристики суто містичного досвіду з практикою моральнісного очищення й удосконалення.

У висновках дисертації сформульовані основні підсумки дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи.

Здійснений дослідницький пошук дозволяє відтворити проблемний характер використання значимості й потенціалу духовно-містичного досвіду в процесах осягнення моралі як духовного феномена в контексті змін науково-теоретичних засад етичного аналізу.

Зазначається, що мораль, розглянута як духовний феномен, виявляє певну спорідненість з іншими духовно-практичними формами осягнення світу і в цій відповідності здатна до взаємодії з ними у цілісності людської духовності, з містичним досвідом зокрема.

Вказується, що пізнання моралі потребує поєднання раціонально-теоретичного та духовно-практичного висвітлення природи моралі в сучасному етичному знанні, що відповідає структурі й сутності самого морального феномена.

Доводиться, що іманентний характер моральних вимог в практиці самовдосконалення людини засвідчує інваріантну природу моралі в різноманітті форм містичного досвіду в культурному бутті людини.

Наголошується, що зміни інтерпретації моралі в етичному пізнанні сучасності характеризуються наявністю багатоваріантності її теорій - від критики класичного раціоналізму, через обґрунтування подальшої раціоналізації в етиці дискурсу та комунікації, до духовно-практичного виявлення природи моралі в її безпосередності, цілісності морального світоосягнення, що актуалізує доповнення розуміння морального феномена досвідом інших форм духовності: символу, міфу, релігії, містицизму й ін.

Визначається, що об'єктивне, неупереджене виявлення основоположних засад, головних рис, структури, позитивних і негативних сторін духовно-містичного досвіду можливе на шляхах розгляду його як основи містичної практики, елемента різних езотеричних вчень й релігійно-філософських систем та об'єкта теоретичного аналізу.

Обстоюється ідея про те, що продуктивність використання здобутків духовно-містичного досвіду в етичних дослідженнях обумовлена його можливостями щодо цілісного, несуперечливого світорозуміння як домінанти морально-духовного розвитку людини, досвіду оптимістичного визначення ціннісно-смислових орієнтирів людського буття, які здатні актуалізувати життєво-практичний потенціал моральнісного світовідношення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Подолян Г.П. Актуалізація містичного досвіду в пошуках подолання кризи європейського раціоналізму// Дні науки 9-10 квітня 1998 року. Матеріали наукових доповідей та виступів студентів, аспірантів, докторантів, викладачів. - К.: Редакційно-видавничий центр “Київський університет”, 1998. - с. 145-152.

2. Подолян Г.П. Досвід поліваріативного пізнання в етиці людської екзистенції// Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. - К.: ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1998. - с. 102-110.

3. Подолян Г.П. Містичні традиції в контексті сучасного осмислення альтернатив культурних форм освоєння світу// Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск 3: Зб. наук. праць: У 2-х частинах. Частина 1. - К., 1999. - с. 145-154.

4. Подолян Г.П. “Розширення раціональності” в контексті постмодерної картини світу//Вісник Харківського університету № 464. Постмодернізм у філософії, науці, та культурі. - Х., 2000. - с. 216-220.

5. Подолян Г.П. До проблеми раціонального осмислення моральних пріоритетів сучасності// Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск VII: Зб. Наук. праць: У 2-х частинах. Частина ІІ. - К., 2001. - с. 3-12.

6. Подолян Г.П. Особливості пізнання моралі в сучасному філософсько-етичному дискурсі// Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 8. Серія : Філософські науки: Збірник. - Чернігів: ЧДПУ, 2001. - № 8 - с. 22-26.

7. Подолян Г.П. Християнство в контексті специфіки духовно-морального освоєння дійсності// Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис. Інститут філософії НАН України та Полтавського державного педагогічного університету. Випуск 5. - Київ-Полтава, 2001. - с. 193-195.

8. Подолян Г.П. Етико-філософські основи проблеми морального вдосконалення// Духовність українства. Збірник наукових праць. Випуск 6. - Житомир: ЖДПУ, 2003. - с. 25-31.

АНОТАЦІЯ

Подолян Г.П. Містичний досвід в контексті осягнення моралі як духовного феномена. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю: 09.00.07 - етика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню значення й можливості використовування містичного досвіду як культурного артефакта для обґрунтування моралі як духовного феномена в контексті сучасних змін етико-теоретичних парадигм. На підставі аналізу історико-філософської, етичної, релігієзнавчої й культурологічної джерельної бази визначаються роль, сфера й межі можливої кореляції між мораллю й містичним досвідом як культурним артефактом. З'ясовано, що містичний досвід має значиму міру евристичного потенціалу для втілення його здобутків в сучасному етичному пізнанні для осягнення сутності морального феномена. Площиною їх взаємодоповнення й співвідносності є система моральних вимог і морального вдосконалення, яка задає й межі цієї взаємодії. Також приділяється увага проблемам сучасного розуміння специфіки моралі. Відзначається, що проблеми розгляду моралі на основі віднесення її до сфери духовності, аналіз її духовно-практичного буття мало дослідженні і тому викликають науковий інтерес. Підкреслюється, що осмислення моралі як духовного феномена сприяє виявленню засад, які визначають єдність її внутрішньої структури і комплексний характер взаємодії з іншими формами духовної сфери. Акцентується увага на особливостях раціонально-теоретичного пізнання моралі, оцінці місця й ролі раціоналізму в класичній етиці, виявленні провідних тенденцій сучасного філософсько-етичного дискурсу, аналізі феномена містичного досвіду в існуючих формах містично-релігійної практики, філософських та наукових інтерпретаціях містицизму.

Ключові слова: мораль, етика, моральне самовдосконалення, містичний досвід, містицизм, сучасні етико-теоретичні парадигми.

АННОТАЦИЯ

Подолян Г.П. Мистический опыт в контексте постижения морали как духовного феномена. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07 - этика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию мистического опыта как культурного артефакта и его возможного значения для постижения морали как духовного феномена в контексте современных изменений этико-теоретической парадигмы. В работе предпринимается попытка постановки проблемы эвристической значимости духовно-мистического опыта в познании морали.

На основании анализа историко-философской, этической, религиоведческой и культурологической базы определяются роль, сфера и пределы возможной корреляции между моралью и мистическим опытом.

В ходе исследования особое внимание уделяется проблемам современного понимания специфики морали. Подчеркивается, что исследование морали как феномена духовности способствует выявлению ее оснований, определяющих единство внутренней структуры и комплексный характер взаимодействия с другими формами духовности.

Исходя из рассмотрения истории развития европейской этики, определяется, что рационализм является ее доминирующей тенденцией, указывается на ограниченность такого подхода к пониманию сущности морали. Методология рационализма не позволяет этическому познанию осмыслить глубинные основания моральных феноменов, большинство из которых нерационализируемы. В работе акцентируется внимание на необходимости поиска альтернативной позиции в этическом исследовании морали.

Важной составляющей изучения является проблема функционирования морали в духовно-мистическом опыте. Анализируются философско-религиозные основания и практические методики мистических традиций брахманизма, буддизма, индуизма, дзэн-буддизма, христианства, суфизма и соответствующих им систем нравственного совершенствования. Доказывается, что высокий уровень нравственного совершенства является исходной ступенью мистического становления. Обнаруживается содержательная близость восточных и западных вариантов нравственного совершенствования в мистических практиках.

Исследуется, что заинтересованность европейской культуры ХХ ст. мистицизмом вызвала необходимость более широкого спектра изучения данной темы. В работе духовно-мистическая сторона культуры представлена в комплексном рассмотрении как основа мистической практики, определяющий элемент эзотеризма и форм религиозной жизни, объект теоретического и философского анализа, воплотившийся в культурных традициях брахманизма, буддизма, индуизма, дзэн-буддизма, христианства, суфизма. На основании конкретных примеров делается вывод о значимости и перспективности изучения мистического опыта как культурного артефакта.

Особо важной в ракурсе такого исследования представляется необходимость выяснения или, хотя бы, постановки проблемы продуктивности духовно-мистического опыта для современных этических исследований специфики морали. Существующие позиции ученых по данной проблеме можно условно разделить на позитивные и негативные. Суть последних сводится к утверждению необоснованности претензий мистицизма влиять или определять основания других форм духовности. Последователи позитивного признания мистической традиции утверждают, что есть определенный параллелизм и даже гармония между физическими концепциями и мистическим опытом мироотношения и мировосприятия.

Повышению проблемности рассмотрения данного вопроса способствует и внимание к идеям морально-мистических оснований духовности, разрабатываемых представителями философии Украины и русской религиозной философии.

В ходе исследования выясняется, что мистический опыт, рассмотренный как объект теоретического анализа в качестве культурного артефакта, является эвристически плодотворным расширением исследовательского поля этического изучения специфики самого морального феномена.

Ключевые слова: мораль, этика, нравственное самосовершенствование, мистический опыт, мистицизм, современные этико-теоретические парадигмы.

SUMMARY

Podolyan G.P. Mystical experience in a context of comprehension of moral as spiritual phenomenon. - Manuscript.

Dissertation on seeking a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on subject of 09.00.07 - Ethics. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to research of value and an opportunity of use of mystical experience as cultural "artefact" for substantiation of moral as spiritual phenomenon in a context of modern changes of ethico-theoretical paradigms. On the basis of the analysis historico-philosophical, ethical, religious and culturalogical bases are defined a role, sphere and limits of possible correlation between morals and mystical experience as cultural "artefact". It is found out, that mystical experience has a significant measure of heuristic potential for an embodiment of its achievements in modern ethical knowledge. The plane of their supplement and correlation is a system of moral requirements and moral improvement which sets also borders of this interaction. Also, paid attention to problems of modern understanding of specificity of morals, features of its rational - theoretical knowledge, an estimation of a place and a role of rationalism in classical ethics, to revealing of leading tendencies of a modern philosophy-ethical discourse, the analysis of a phenomenon of mystical experience in existing forms of mystical-religious practice, philosophical and scientific interpretations of mysticism.

Key words: morals, ethics, moral improvement, mystical experience, mysticism, modern ethico-theoretical paradigms.

Размещено на Allbest.ru