Значення вербального спілкування в становленні іміджу ділової людини

Визначення поняття іміджу і його ролі. Основи вербального спілкування, культура мови та вміння слухати. Недоліки мовлення як небезпека для іміджу, а ділове спілкування як запорука успіху. Характеристика структури ділового спілкування, опис його рівнів.

Рубрика Этика и эстетика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 21.06.2014
Размер файла 30,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

Кафедра готельного і ресторанного бізнесу

Індивідуальна робота

З дисципліни «Іміджева ідеологія у готельно-ресторанному бізнесі»

На тему: «Значення вербального спілкування в

становленні іміджу ділової людини»

Виконала:

студентка ІV курсу

факультету менеджменту

групи ГРС-40 Довгаль В.І.

Перевірила: асистент, здобувач

Федак В.І.

Харків 2014

Зміст

Вступ

1. Поняття іміджу і його роль

2. «Вербальне спілкування»

3. «Культура мови»

3.1 Недоліки мовлення - небезпека для іміджу

3.2 Слухання

4. Ділове спілкування - запорука успіху

4.1 Структура ділового спілкування

4.2 Рівні ділового спілкування

4.3 Вимоги до учасників ділового спілкування

Висновок

Використана література

Вступ

Професійне володіння мовою було і є важливою складовою частиною успіху багатьох професій. Ораторське мистецтво, починаючи із Стародавньої Греції, вважалося невід'ємною якістю вождів, героїв і лідерів. В античні часи навчання риторики та прийомам ведення діалогу зробилося обов'язковим. З тих пір вербальний вид комунікації є ключовим елементом людського суспільства. Причому артистичне володіння голосом, його тембром, тональністю, вміння розставляти акценти часом стає важливіше самого змісту повідомлення. Крім того, різні відтінки голосу формують у свідомості слухача імідж комунікабельної, успішної людини, що вміє вести діалог.

Результативність вербальної комунікації багато в чому визначається тим, наскільки комунікатор володіє ораторським мистецтвом, а також його особистісними характеристиками. Володіння мовою сьогодні - найважливіша професійна складова людини. імідж спілкування діловий культура

У практиці слід пам'ятати, що якраз змістовна частина повідомлень має найважливіше значення для формування атмосфери довіри, вибудовування позитивного, для організації чи ділової людини зокрема, відношення. Саме тому PR-фахівці приділяють багато часу підготовці статей, прес-релізів, написання промов. Необхідно бачити різницю між текстом і вербальною комунікацією. Текст має своєї власної структурою, що відрізняється від інших.

Вербальне спілкування має вплив не тільки змістовною частиною повідомлення, але і в інших площинах (тембр, гучність, тональність, фізичні особливості і т.д.). Крім голосових особливостей у формуванні вербальної комунікації величезне значення має співвіднесеність позицій слухачів і кликав, дистанція між ними. Психологи виділяють чотири дистанції спілкування, зміна яких веде до зміни норм спілкування, включаючи і норми усного мовлення: - інтимна (15-45 см); - особиста - близька (45-75 см), - особиста - дальня (75-120 см); - соціальна (120-360 см); - публічна (360 см і далі).

Знання таких деталей, безперечно, є важливою складовою успіху у досягненні взаємопорозуміння. Ще важливіше - вибір стратегії вербального впливу комунікатора. Стратегія включає в себе сукупність особистісних якостей комунікатора, його знання основ психології, вміння визначити близькі їй цінності, а також керуватися необхідними правилами вимови, складання правильних речень й ідеальне володіння мовою.

Для того щоб запам'ятатися, необхідна харизма, а на її формування впливають кілька чинників. По-перше, особливість спілкування. Згадаймо хоча б кількох відомих діячів, яких упізнають або за манерою говорити, або за змістом сказаного, навіть якщо в людини специфічна дикція, малий словниковий запас та порушена логічна структура промови. Наприклад, фраза: "Маємо те, що маємо" не несе стійкого змістового навантаження, але в людській свідомості асоціюється з Леонідом Кравчуком. Даний вислів часто використовується як заголовок. Побачивши його, читач може бути певним, що матеріал розповідатиме про діяльність першого президента України або СДПУ. Цитата функціонує незалежно від автора та водночас слугує нагадуванням про нього, ы э яскравим прикладом впливу мовлення на імідж людини.

Таким чином, у цій роботі ми розглянемо саме поняття «вербальне спілкування» і його значення у іміджі ділової людини.

1. Поняття іміджу і його роль

Імідж - зовнішнє віддзеркалення людського зображення, наочно-виразний “зріз” його особових характеристик. В цьому зв'язку такі його атрибути, як моделі поведінки, одяг, зачіска мають величезне значення в його твердженні.

Щоб бути привабливою особою, зовнішньої виразності недостатньо. Вона - бажаний компонент іміджу, але не вирішальний, як це здається.

Імідж - збірне поняття. Це вигляд, тобто та форма життя виявлення людини, завдяки якій “на люди” виставляються сильнодіючі особово-ділові характеристики. Серед них пріоритетними слід визнати вихованість, ерудицію(яку людина виказує у першу чергу за допомогою мовлення), професіоналізм. Ось ті три кити, на яких надійно тримається імідж конкретної особи.

Якщо людина зацікавлена в підготовці до суспільного життя, то вона повинна вирішити, що хочете змінити в собі, перш ніж опинитися в центрі уваги. Небажано, щоб імідж ставав предметом обговорення, щоб публіка вирішувала, які зміни слід виробити, замість того, щоб приймати такою, особистістю, яка вона є.

2. «Вербальне спілкування»

Вербальне або мовленнєве спілкування - це засіб, пов'язаний з використанням мови. Іншими словами, мовленнєве спілкування - це комунікативний акт. За допомогою мовлення передаються інформація, думки, почуття.

Латинське слово verbum ("слово") в іміджелогії поєднується з багатьма поняттями: вербальний імідж, вербальний продукт, вербальне спілкування, вербальна інформація тощо. Вербальний імідж - це думка, що формується про людину на основі її мовної продукції. Отже, лексичний запас, вимова, інтонація, грамотність та логічна будова фраз та структурних частин промови, змістова наповненість, говір людини - це складники іміджу. Особливої актуальності дослідження вербального іміджу набуває, коли йдеться про громадських діячів та пошук методів керування їхнім суспільним образом.

3. «Культура мови»

Культура мови є одним з головних показників культури людини загалом, широти та глибини її знань та думок. Свої особливості мають як письмова, так і усна мова. Остання відрізняється більш короткими реченнями, має емоційну забарвленість. Слово відбиває внутрішню культуру людини, є її характеристикою. Пауло Коельо у книзі "П'ята гора" пише: "З усіх видів смертоносної зброї, які здатна придумати людина, найстрашніше, найсильніше - слово. Кинджали та списи залишають сліди крові, стріли видні на відстані. Отруту можна знайти завчасно й уникнути смерті. Слово ж знищує непомітно". Тому слід завжди думати насамперед про те, щоб сказане слово не образило іншу людину, не принизило її гідності. До того ж важливо дбати про те, щоб не допускати неправильного вживання слів, помилок в їх говорінні, неправильної побудови речень. Марк Твен колись сказав, що відмінність між правильним і майже правильно сказаним словом, як між блискавкою та світлячком.

3.1 Недоліки мовлення - небезпека для іміжду

Є недоліки мовлення, які заважають встановленню контакту між людьми: коли слова звучать нечітко, начебто у роті "каша"; коли людина весь час покашлює або зловживає словами-паразитами. Неправильно поставлений наголос, використання жаргонізмів, плутання слів, близьких за звучанням, але різних за значенням та ін. можуть стати причиною того, що партнер по спілкуванню не розумітиме вас і не захоче більше мати з вами справу. Чистота мови не тільки є ознакою освіченості людини, але вона є однією з комунікативних якостей мови. Для того щоб бути успішним у своїй діяльності, менеджеру слід постійно контролювати себе, щоб позбавлятися тих чи інших вад у мовленні. Відомий американський менеджер Лі Якокка писав, що від культури мови нерідко залежить успіх бізнесу. Нерідко буває, що через необачно сказане слово претендент не отримує бажаного місця роботи, а перспективний працівник - підвищення по службі. Є багато прикладів того, що відомі політики, розуміючи значення культури мови, спеціально вчилися грамотно говорити. Мова менеджера завжди повинна відповідати ситуації, культурному та професійному рівню своїх співрозмовників. Недоцільно вживати, наприклад, професіоналізми, якщо вони не будуть зрозумілими для іншого. Ускладнюють мову канцеляризми та штампи, а повторення тих самих слів робить мову нудною. Водночас, якщо вживати прислів'я, приказки, афоризми, жарти (звичайно, доречно), то це викликає інтерес і бажання спілкуватися в подальшому.

Останнім часом у зв'язку з розширенням зв'язків України з іншими державами, з'явився потяг до вивчення іноземних мов. Однак при всьому позитивному це призвело також і до не завжди виправданого вживання слів іншомовного походження замість використання українських слів. В Україні з'явилися навіть назви українських підприємств та організацій англійською мовою. У центрі міст можна побачити вивіски, об'яви, зроблені іноземними мовами. Звичайно, проникнення слів іншомовного походження в українську мову з поширенням міжнародних зв'язків триватиме, але треба вчити, любити і зберігати рідну мову як засіб спілкування й існування народу.

Люди різних культур часто користуються у спілкуванні тими самими поняттями, але вкладають у них різний зміст. Наприклад, слово "контракт" легко перекладається з однієї мови на іншу. Але для менеджера з Германії, Великої Британії, скандинавських країн - це документ, якого слід суворо дотримуватися. Японець дивиться на нього лише як на попередню домовленість, яку можна змінити. Менеджер - півде-ноамериканець взагалі вважає, що договір - це ідеал, якого досягти важко, а укладається він лише для того, щоб запобігти суперечці. Для японця слово "хай" - це проста передача інформації про те, що він вас уважно слухає (а не згода з вами). Для арабів "ні" може означати туманно висловлену згоду, а пряме "так" - відмову або просту ввічливість. Вивчаючи іноземні мови, менеджеру слід звертати особливу увагу на такий другий підтекст, що мають слова в інших ділових культурах.

Культура мови - поняття не тільки лінгвістичне й психологічне, а й етичне, і це найкраще виявляється у мовленнєвому етикеті. Це складна система мовних знаків, що спирається на моральні правила й вимоги і вказує на ставлення як до інших людей, так і до себе. Мовленнєвий етикет формувався не одним поколінням людей, і в ньому, як у дзеркалі, відображається менталітет народу. Він є неодмінною складовою професіоналізму менеджерів і всіх тих, кому доводиться вирішувати через спілкування свої ділові проблеми. Люди, як правило, негативно реагують на порушення вироблених суспільством правил етикету, у тому числі й мовленнєвого.

У багатому мовному арсеналі українського народу виробилася і закріпилася, наприклад, ціла система словесних вітань: "доброго ранку", "доброго здоров'я", "добридень", "доброго вечора у вашій хаті", "бувайте здорові" тощо. Є короткі, але напрочуд теплі слова "дякую", "будь ласка", "дуже приємно" та ін. Вживання таких слів (та ще й з доброзичливою, щирою посмішкою) допомагає встановити перший контакт зі співроз* мовником, настроїти себе та його на продовження стосунків. Дотримання подібних правил є необхідним інструментом для підтримання нормальних службових відносин і трудової дисципліни в організації та встановлення доброзичливих взаємин з клієнтами та партнерами по бізнесу.

Найбільш поширеною помилкою у людей, що ще не мають досвіду ділового спілкування, є прагнення говорити самим якомога більше. Але досвідчені менеджери виходять з того, що треба давати можливість іншому говорити, і він сам скаже про те, що його хвилює. Культура слухання має не менше значення, ніж культура говоріння. Невміння слухати нерідко є основною причиною неефективного спілкування, непорозумінь і навіть конфліктів. Наприклад, до одного офісу зателефонував його керівник і передав секретарці, що він знаходиться в банку з важливого питання і, мабуть, запізниться. Оскільки він призначив на 17-ту годину нараду, то слід знайти заступника і передати йому, щоб той сам провів її. Але секретарка відразу не знайшла заступника і, йдучи на перерву, попросила передати цю інформацію завідувача канцелярії. Та кудись поспішала і доручила це зробити своєму інспекторові. Врешті-решт інформація дійшла до заступника, але він зрозумів її таким чином: керівника немає і невідомо, коли він буде. Ось у такому перекрученому вигляді дійшла інформація до виконавця тому, що одні люди погано слухають інших. Дослідження вчених свідчать, що високою культурою слухання володіють лише деякі із тих людей, що спілкуються.

Кажуть, що природа дала людині два вуха й один язик, тим самим визначивши, що треба більше слухати, аніж говорити. Слухати - це означає адекватно сприймати повідомлення, аналізувати стан співрозмовника та причини, чому він так каже.

Чому ми не вміємо часом вислухати і зрозуміти партнера по спілкуванню? Тому що наша увага не стабільна, вона коливається. Так звані думи спотворюють зміст повідомлень. Наш емоційний стан також відволікає увагу від того, про що говорить співрозмовник, і ми відключаємося. Зафіксовано навіть феномен "перцептивного перекручення". Виявилося, що люди здатні змінювати або ж узагалі не сприймати ту інформацію, яка їм видається небезпечною, тривожить, викликає почуття невпевненості, не відповідає уявленню про себе чи про ту картину світу, яка для них є надійною. Якщо людина не хоче, то може не чути критику на свою адресу або не запам'ятати чиєсь прохання, виконати яке важко. За дослідженнями вчених лише 10 % людей вміють по-справжньому слухати інших. Аналітики з Гарвардського університету вивчали здатність людей слухати інших. Згідно з отриманими ними даними, відразу після завершення розмови середньо-статистичний респондент пам'ятав лише 50 % з того, що сказав його співрозмовник (хоч він був упевнений у тому, що слухав дуже уважно). Через вісім годин після розмови людина забувала третину прослуханої інформації. Через два місяці в пам'яті залишилося лише 23 % з того, що було прослухано. Буває так, що і бізнесмена, якого переслідує власна думка, глибоко не вникає в аргументи іншого (підлеглого, клієнта, партнера по бізнесу), і як результат - ображена людина і не вирішена справа.

Спеціалісти наголошують на тому, що активному слуханню слід вчитися так само, як вчаться писати та читати. Американський психолог І. Атватер дає поради щодо ефективного слухання співрозмовника, серед них такі :

* покажіть співрозмовнику своїми діями, що вам цікаво його слухати;

* дайте йому час, щоб він повністю зміг висловити свою думку;

* під час говоріння співрозмовника, кивком голови чи іншим жестом (можна і словом) покажіть свою зацікавленість у тому, що він говорить;

* намагайтеся зрозуміти справжній підтекст сказаного;

* повторіть основні думки, висловлені співрозмовником, для того щоб показати, що ви його правильно зрозуміли;

* не робіть поспішних висновків.

3.2 Слухання

Слухання - це активна діяльність, своєрідна робота, їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня ЇЇ моральності, її культури. Слухати партнера і здійснювати вербальний зворотний зв'язок можна по-різному. Психологи розрізняють такі типи реакцій людини на говоріння співрозмовника: оцінювання, тлумачення, підтримку, уточнення, чуйність та розуміння [131]. Найчастіше маємо справу із оцінюванням та зворотним зв'язком, рідше - з тлумаченням (інтерпретацією). Уточнення, підтримка та розуміння зустрічаються дуже рідко.

Кожна, навіть не дуже освічена, людина користується рідною мовою, але це так звана побутова розмовна мова. Від неї відрізняється мова наукової і художньої літератури, офіційних документів, мова газет і журналів. Це - так звана літературна мова. Вона спирається на прийняті у суспільній практиці людей правила вимови, вживання слів, граматичних форм, побудови словосполучень і речень - тобто на норми літературної мови. Це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації. Володіння нормами літературної мови, вміння користуватись всіма її засобами залежно від умов спілкування, мети й змісту мовлення становить культуру мови

4. Ділове спілкування - запорука успіху

Спілкування тісно пов'язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування є формою спільної діяльності. У ній формуються не тільки суб'єкт -- об'єктні (людина -- предмет діяльності), а й суб'єкт -- суб'єктні відносини (людина -- людина). Суть спілкування полягає у взаємодії суб'єктів діяльності.

Спілкування може розглядатися як сторона, умова діяльності або як окремий її вид. Але зв'язок між ними полягає саме в тому, що завдяки спілкуванню діяльність організовується. Розбудова плану спільної діяльності вимагає від кожної людини розуміння мети діяльності, засобів реалізації, розподілу функцій для її досягнення. Специфіка спілкування в процесі дій полягає в створенні можливості організації та координації діяльності окремих її учасників. У спілкуванні відбувається збагачення діяльності, розвиваються й утворюються нові зв'язки та стосунки між людьми.

У спілкуванні реалізується система ставлення людини до інших. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно є засобом передачі суспільного досвіду.

Специфіка спілкування визначається тим, що в його процесі суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаємний обмін діяльністю, інтересами, почуттями тощо. У спілкуванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості.

Результатом спілкування є налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки цьому здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи.

Цей процес координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті. Потреба у спілкуванні є однією з первинних потреб дитини. Вона розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до складніших (співробітництво, інтимно-особисте спілкування тощо).

Якщо ділова людина хоче переконати слухача (читача) в правдивості запропонованої теми, їй варто подбати, щоб слово її було зрозумілим, тема була переконливо обґрунтована. Слід навчитися контролювати свої емоції та інтонації, які диктують міміку і жести.

Ділове спілкування регулює офіційні стосунки комунікантів у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах.

Ділове спілкування існує в двох формах: усній і писемній.

Усне ділове мовлення -- це спілкування людей під час виконання ними службових обов'язків (під час бесід, нарад, у години приймання відвідувачів тощо). Це може бути мовлення однієї службової особи перед іншою або перед колективом чи зібранням.

Писемне спілкування є вторинним щодо усного мовлення. Воно й виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним.

Усне мовлення ділової людини має бути:

1) виразним;

2) точним і недвозначним;

3) логічним;

4) відповідним ситуації;

5) нестандартним;

6) доречним;

7) змістовним;

Готового рецепту проведення ділового спілкування і досягнення успіху немає, тому що це багато в чому залежить від ситуативних факторів. Але існують загальні правила, яких бажано дотримуватися:

- сформулювати конкретну мету спілкування, скласти план його проведення;

- створити атмосферу довіри і взаєморозуміння. Привернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми;

- уміти переконливо висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання;

- не відволікатися від поставленої мети. Уміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями;

- робити нотатки, фіксуючи одержану інформацію;

- закінчувати обговорення після досягнення мети.

Досвід свідчить, що в практиці ділового спілкування особливе значення має уміння говорити, слухати, ставити запитання, сприймати партнера, стримувати емоції.

На процес спілкування і його ефективність виливає ряд факторів суб'єктивного характеру, які є більш менш змінними. До них належать:

- зовнішність людини: привабливість чи непривабливість; фізична врода, почуття смаку, що проявляється в одязі;

- вираз очей і обличчя: міміка обличчя, пропорційність, зміна виразу;

- інтелект, професійна компетенція, яка проявляється в розумінні даної проблеми, прийняття відповідного рішення і відповідних дій;

- мотиваційний фактор, який характеризує зацікавленість сторін у переговорах, їх істинні інтереси, які можуть явно не проявлятися;

- моральний фактор, який проявляється як деякі психологічні якості, риси людини, її життєві принципи, світогляд, життєве кредо;

- емоційний фактор як прояв ставлення до партнера, психологічна установка на нього, формування першого враження.

Цей перелік необхідно доповнити ще одним важливим фактором. Це ситуація, в якій проходить ділове спілкування і яка завжди знаходиться у відповідному часі та просторі. Тобто ділове спілкування реалізується в конкретних умовах і протягом відповідного часу.

До різновидів усного спілкування належать: діалоги, бесіди, виступи, промови, доповіді, дискусії, переговори тощо. Бесіда належить до спілкування у формі діалогів.

Сучасне ділове життя неможливо уявити без телефону. Завдяки йому багаторазово підвищується оперативність рішень багатьох проблем і питань, немає необхідності писати листи, телеграми, а також здійснювати поїздки в інші установи, міста для вияснення обставин якоїсь справи. По телефону можна зробити дуже багато, а саме: провести переговори, дати розпорядження і т.д.

Дуже часто першим кроком до вкладання ділового договору є телефонна розмова.

Людство користується телефоном уже більше століття. Здавалось би часу більш ніж достатньо для того, щоб навчитися розумно користуватися цим технічним засобом. Але нажаль вміння говорити по телефону не передається по спадковості. Культурою спілкування по телефону володіє не кожен. Погана підготовка, невміння виділяти головне, чітко і грамотно висловлювати свої думки призводять до значних утрат робочого часу (до 20-30%). Так стверджує американський менеджер А. Маккензі. Серед 15 головних причин втрати робочого часу, на його думку, перше місце займають телефонні розмови, які залежать від емоційного забарвлення. Лишня емоційність збільшує час телефонної розмови.

Відомо також, що при телефонній розмові спостерігається таке явище, як надто насичена розмова.

Вона може бути джерелом напруги між двома сторонами, тому потрібно дотримуватись певної міри, оскільки можна втратити сенс розмови, що спричинять конфлікти.

Діловий етикет приписує беззаперечного дотримання при переговорах правил поведінки країн партнерів. Правила спілкування зв'язані з характером і стилем життя, націями і традиціями та звичаями. Які б не були традиції, правила поведінки - їх приходиться виконувати, якщо, звичайно ви хочете добитись успіху.

Діловий етикет вимагає особливої поведінки в спілкуванні з клієнтом. в кожному виді послуг, які надаються клієнтам є свої пріоритетні тонкощі в поведінці. Але завжди слід пам'ятати, що найголовнішими правилами поведінки є: клієнт найдорожчий і найбажаніший гість в вашому офісі (крамниці, підприємстві).

4.1 Структура ділового спілкування

Структуру ділового спілкування можна охарактеризувати шляхом виділення в ньому трьох взаємозв'язаних сторін: комунікативної, інтерактивної і перфективної.

Комунікативна сторона ділового спілкування. Спілкування - це комунікація, тобто обмін думками, переживаннями, настроями, бажаннями і т.д. Зміст конкретної комунікації може бути різним: обговорення новин, повідомлення про погоду або суперечка про політику, рішення ділових питань з партнерами і ін. Комунікація в спілкуванні завжди значуща для її учасників, оскільки обмін повідомленнями відбувається не без причини, а ради досягнення якихось цілей, задоволення якихось потреб і т.д.

Інтерактивна сторона ділового спілкування полягає в організації взаємодії між людьми, тобто в обміні не тільки знаннями і ідеями, але і діями. Дія - головний зміст спілкування. Описуючи його, ми часто використовуємо терміни дій. Також дуже важливо уміти співвідносити дії і ситуацію. Адже одна і та ж ситуація може бути по-різному висвітлена партнерами і відповідно їх дії в одній і тій же ситуації можуть бути різними.

Перфективна сторона ділового спілкування означає процес сприйняття одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цьому ґрунті взаєморозуміння. Спілкуючись з людиною, ми як би читаємо його, і це збігле читання дозволяє нам розуміти його поведінку. Дуже часто важливо не тільки саме по собі розуміння тієї або іншої поведінки, але і основ, витоків, рушійних сил і механізмів.

4.2 Рівні ділового спілкування

Управлінці та підприємці в процесі ділового спілкування виступають або як рівні та рівноправні партнери, або хтось має певну залежність (моральну, матеріальну тощо) та менше повноважень, тоді проявляється нерівноправність.

Коли ту чи іншу проблему вирішують представники фірми, концерну чи відповідальні особи на найвищому державному рівні, то за ними завжди стоїть їхнє фінансове, економічне, політичне становище чи досить значна інша сила. За всіх економічних негараздів Росія може вести розмови із США більш-менш на рівні, оскільки володіє потужним ядерним потенціалом, з яким інша сторона змушена рахуватись. Для України, в її нинішньому становищі, така рівноправність просто неможлива.

Це ж стосується і сфери управління та підприємницької діяльності. Сфера управління будується по вертикалі (керівник -- підлеглий, керівник -- керівник вищого рангу) та по горизонталі (рівнозначні керівні посади).

Спілкування «керівник -- підлеглий» нерівноправне, тому що тут присутня управлінська або формальна залежність.

Відомі такі рівні ділового спілкування:

- примітивний;

- маніпулятивний;

- стандартизований;

- конвенціональний (погоджувальний);

- ігровий;

- діловий;

- духовний.

Знання цих можливих рівнів ділового спілкування дає змогу краще зрозуміти ситуацію як весь процес встановлення підприємницьких контактів.

Коли управлінець по вертикалі використовує маніпулятивні або примітивні рівні, тоді виникає ситуація, яка породжує низку аморальних вчинків і несправедливих оцінок. Щирість у стосунках відсутня і виникає ситуація, коли висока оцінка добувається підлабузництвом (тобто, говорити іншому те, що він хоче почути, але що далеко не завжди відповідає реальності, особливо коли ця людина займає вищу посаду).

За духовно-ігрового, конвенційного рівня спілкування партнер у бізнесі чи керівник можуть цікавитися особистим життям, психологічним настроєм, духовними запитами. Чисто діловий рівень взаємин є більш стандартизованим.

Отже, суть ділового спілкування, яке, зокрема, будується по вертикалі, може бути далеко неоднозначним.

Із семи рівнів спілкування найбільш дієвими та плідними є діловий, конвенційний та духовний, через те що вони здатні пробуджувати найцінніші якості та найширші творчі можливості особистості, викликати зацікавленість, інтереси, які, в свою чергу, є могутнім рушієм у системі управління та підприємництва.

4.3 Вимоги до учасників ділового спілкування

Американський письменник Джон Стейнбек зауважив: «Мені завжди було дивно бачити, що якості, якими ми захоплюємося в людині: доброта і благородство, душевна відкритість, чесність, доброзичливість до інших, здатність відчувати і переживати -- усе це при системі американського життя є симптомами невдач. А ті риси, які ми осуджуємо: жадоба, спритність, егоїзм, самолюбство, -- усе це ознаки успіху. Людей захоплюють перші властивості, але люблять результати других». Сучасна дійсність часто підтверджує ці спостереження. Але при цьому існує актуальна суспільна потреба у вихованні менеджера, керівника, який володіє не тільки високими професійними якостями, а й має високі етичні принципи.

Однією з найвимогливіших до моральних якостей керівника є японська система, яка викладає ці вимоги у вигляді двох паралельних колонок, в яких зазначено по дев'ять провідних якостей і властивостей (професійних якостей і морально-психологічних рис). Звідси й оцінка ідеального керівника -- «9+9», що є вищим балом визнання його можливостей. Але провідною залишається повага до людини: почуття власної гідності, відсутність підлабузництва, чистота помислів, розвинена воля, нетерпимість до фальші, коммунікативність, терплячість, чесність, почуття краси.

Якщо управління будується по вертикалі, то підприємницька діяльність переважно здійснюється за горизонтальним принципом. Адже йдеться про спілкування з метою встановлення взаємовигідних контактів, і інша сторона є таким самим підприємцем, тому тут діє рівень взаємин на ділових чи дружніх принципах.

Але виходячи зі свого практичного досвіду, Ю. І. Палеха робить висновок, що наші підприємці мало обізнані з «правилами гри» на світовому ринку і часто виступають наївними простаками, яких легко обвести навколо пальця. Про це свідчать підписані угоди чи контракти, зазначені умови в яких далеко нерівнозначні з іноземними партнерами і часто не на користь нашій державі.

Отже, в ділових контактах, особливо із зарубіжними партнерами, нашим підприємцям не вистачає спеціальних юридичних знань, а також досвіду ділового спілкування, що негативно впливає на їх імідж загалом.

Висновок

Добре продуманий імідж може стати основною причиною, отримання бажаного, завдяки ньому вас будуть уважно слухати і довіряти вам. Добрий імідж усуває перешкоди між вами і людьми, що займають різне положення в суспільстві, або людьми різних віків. Це важливо не тільки для політика, але і торгового агента, і, наприклад, людини, що займається добродійною діяльністю.

Вдалий імідж підкреслить все краще, що є у вас, і додасть сміливості бути самим собою в будь-якій ситуації.

Може бути ефективним засобом досягнення певної мети й залежить від таких факторів:

* ситуативних - певна ситуація може сприяти чи заважати вербальному впливу і сприйманню інформації;

* суб'єктивних: психологічний стан співрозмовників може збігатися чи ні; емоційне сприйняття співрозмовника накладається на висловлену ним інформацію; якісь наявні умови відволікають від сприймання інформації і заважають впливові; може мати місце неоднакова інформованість співрозмовників або різний їхній інтелектуальний рівень; результати спілкування можуть не збігатися з очікуваннями співрозмовників;

* недоліків мовлення та мови; поганої дикції; відсутності логіки у висловлюваннях; неточної передачі інформації.

Готуючись до спілкування з важливих питань із підлеглим, клієнтом або партнером і намагаючись вплинути на нього, варто пам'ятати, що здібності грамотно говорити та уважно слухати впливають на імідж, котрий в свою чергу на успіх у бізнесі.

Використана література

1. Барна Н.В. Іміджелогія: Навч. Посіб.. - Київ.: університет «Україна», 2009- 217с.

2. Брикман Р, Кершнер Р. Гений общения: пособие по психологичеcкой самозащите. -- С.-Пб., 1997.

3. Гриценко Т. Б. Гриценко С. П., ІщенкоТ. Д., Мельничук Т. Ф., Чуприк Н. В., Анохіна Л. П. Етика ділового спілкування: / За ред. Т. Б. Гриценко, Т. Д. Іщенко, Т. Ф. Мельничук / Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

4. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

5. http://pidruchniki.ws/19570411/menedzhment/verbalne_spilkuvannya

6. http://buklib.net/books/36707/

7. http://lib.znaimo.com.ua/docs/3203/index-43101.html?page=3

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Значення ділового спілкування та основні поняття. Уміння слухати як необхідна умова ефективного спілкування. Вербальні та невербальні комунікації. Діловий етикет та його значення для іміджу фірми. Основні правила ведення переговорів та контактів.

    контрольная работа [73,0 K], добавлен 05.05.2011

  • Етика й культура спілкування в управлінні на сучасному етапі. Вимоги до керівника (менеджера). Підготовка майбутніх фахівців до ділового спілкування в нових умовах. Володіння способами спілкування, етичними та психологічними правилами їх застосування.

    реферат [18,9 K], добавлен 31.05.2015

  • Спілкування як процес взаємодії громадських суб'єктів. Сучасні погляди на місце етики в діловому спілкуванні. Категорії етики та моральні норми. Етичні принципи і характер ділового спілкування. Психічна структура особи і практика ділового спілкування.

    реферат [30,1 K], добавлен 13.09.2010

  • Культура ділового спілкування як умова професіоналізму бізнесмена. Техніка ефективного спілкування. Бар’єри спілкування та шляхи їх подолання. Мовне спілкування як показник рівня культури співрозмовників. Елементи мовного етикету в діловому листуванні.

    реферат [813,8 K], добавлен 19.03.2015

  • Вивчення практики організації ділового спілкування, в якій важливе місце займають технічні засоби, вміле використання яких, як допоміжних засобів полегшує процес ділового спілкування, робить його динамічним, сучасним. Етикет телефонного спілкування.

    реферат [26,7 K], добавлен 15.11.2010

  • Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування та етикету. Актуальність теми правильного ведення ділових переговорів. Функції переговорів і основні етапи ведення ділових переговорів. Етап цілеполагания й аналізу. Етап планування.

    реферат [34,1 K], добавлен 14.12.2008

  • Поняття та особливості усного спілкування. Розгляд індивідуальних форм фахового спілкування: стратегія поведінки під час ділової бесіди та етикет телефонної розмови. Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення. Правила ведення дискусії.

    презентация [6,9 M], добавлен 25.04.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.