Українська мова за професійним спрямуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Факультет товарознавства маркетингу та туризму

Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи

РЕФЕРАТ

з дисципліни "Українська мова за професійним спрямуванням"

на тему "Етикет і ментальність"

Підготувала:

студентка групи Т-21

денної форми навчання

Нестерчук Олена

Вінниця 2014

Зміст

Вступ

1.Поняття етикету та його види

2. Ментальність та її особливості.

3.Взаємозалежність понять етикету і ментальності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.

Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.

український мовний етикет ментальність

1. Поняття етикету та його види

Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі.

Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є:

· придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;

· дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

· військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

· загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

Більшість правил дипломатичного, військового і загальногромадянського етикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами надається більше значення, оскільки відступ від них чи порушення цих правил може завдати шкоди престижу чи країни її офіційним представниками і привести до ускладнень у взаєминах держав.

Норми етикету є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах, таких як, прийоми, церемонії, переговори.

2. Ментальність та її особливості

Ментальність (від лат. mens - розум, мислення, душевний устрій) - це стійкий спосіб специфічного світосприйняття, характерний для великих груп людей (етносів, націй, соціальних прошарків), що обумовлює особливість способів їх реагування на явища оточуючої дійсності, поєднує людей у соціальні та історичні спільноти. Виділяються такі особливості ментальності:

1. Відбиває специфічні особливості відповідного типу культури, особливий образ думок, які формуються в тих, хто до даної культури належить.

2. Ментальність - це історично зумовлений феномен. Соціальні перетворення та еволюції культури приводять до його зміни, але трансформація відбувається лише в наслідок значних культурних змін.

3. Входить до структури індивідуальної психіки людини в процесі її залучення до даної культури. На протязі життя ментальність особистості може модифікуватися, але відбувається це тільки за умови впливу на індивіда якої-небудь нової для нього культурної форми і, як правило це пов'язано з глибинними психологічними зрушеннями.

4. У менталітеті суспільне та індивідуальне зливаються і стають нерозрізненими. Він являє собою і суспільне явище, яке виступає як незалежна від окремих людей соціокультурна реальність, і явище особистісне, яке характеризує психіку окремої людини. Менталітет народу є одночасно і ментальність його окремих представників.

5. Укорінюється у підсвідомих глибинах людської психіки, і його носії можуть усвідомити його зміст лише ціною спеціальних зусиль. Ментальні установки зазвичай здаються людині чимось само собою зрозумілим, і вони спираються на них у своєму мисленні і поведінці, не задумуючись, чому вони саме так думають і діють, а не інакше.

Ментальність людей можна розглядати на різних рівнях:

· на рівні соціокультурних світів чи типів культури (ментальність архаїчна, антична, західноєвропейська, східна);

· на рівні національних культур (ментальність українців, росіян, китайська, американська);

· на рівні субкультур, носіями яких є різні соціальні групи (дворянська, акторська, християнська, православна).

Зміст менталітету складається з ментальних комплексів - уявлених образів, які формуються накладанням «категоріальної сітки» на конкретні явища дійсності і визначають їх сприйняття. Ментальні комплекси визначають собою «згустки смислів», дещо ніби особливого «ущільненя» ментального поля, які надають йому характер негомогенності, неоднорідності. Такі «згустки смислів» є джерелом наших «установочних» попередніх міркувань суджень про речі. Ми підводимо під ці смисли явища, які трапляються нам у житті, щоб зрозуміти і оцінити останні. Ментальні комплекси виступають ніби передумовами, які сприяють орієнтації людини в подіях і умовах життя, а також займати відповідну позицію щодо них.

Менталітет має значний вплив на етикет та культуру спілкування, бо людина діє часто підсвідомо, виходячи із своєї ментальності. Наприклад, якщо людина звикла до групового життя, то вона діє й приймає рішення, спираючись на колектив. Якщо вона сповідує систему цінностей, яка ґрунтується на індивідуалізмі, то вона самостійно діє і приймає рішення, спираючись на індивідуальні якості. Існує навіть закон відповідності менеджменту менталітету, який означає, що види, форми, системи менеджменту відповідають конкретним рисам національного характеру, конкретній ментальності.

3. Взаємозалежність понять етикету і ментальності

Щоб зрозуміти як розвивалася культура, формувався етикет, треба погодитися з тим, що ментальність змінюється з часом. Скажімо, ментальність українця XVII століття і сьогоднішнього - це зовсім різні речі. Крім того, потрібно мати на увазі й те, що є різні соціальні групи, і кожна з них має свій спосіб вирішення життєвих проблем і свої стандарти поведінки. Приблизно так: ми можемо виходити з того, що є певні стандарти, які й утворюють те, що ми називаємо «ментальністю».

Загальним результатом дослідження був такий висновок вчених щодо сучасних українців: “Інфантильний, зациклений на матеріальних цінностях індивідуум, нездатний радіти життю, який занепокоєний своєю безпекою, не вміє самостійно приймати рішення, не готовий ризикувати, насторожений до перемін”. Все це на думку аналітиків породжено таким головним чинником, як невпевненість у завтрашньому дні.

Крім того, вчені констатували те, що Україна значно випереджує інші країни Європи за тим компонентом, де у фокусі - багатство і влада над людьми, але не демонстрація своїх здібностей. За даними експертно-комунікаційної групи “Gorshenin Group” у системі цінностей 72% сучасних українців на першому місці знаходиться матеріальна забезпеченість. Поряд з цим, відмічається особиста пасивність і байдужість до оточуючого життя. Все це впливає на всі види етикету та моделює поведінку людей.

Отже, аналізуючи діловий етикет, в основі якого лежить система лідерських якостей керівника, ми повинні враховувати такі загальні національні особливості українського характеру і ментальність пересічного громадянина, що є важливим об'єктивним фактором формування його цінностей і якостей. Крім того, треба виявляти і вчити розуміти як негативні, так і позитивні особливості української ментальності, що проявляється в сучасних умовах - це одна із запорук успішного процесу формування бізнесової еліти нашої держави та її лідерства у своїй професійній справі.

Саме український мовний етикет презентує повний спектр ввічливості та ґречності у спілкуванні: це слова привітання, прощання, звертання, подяки, прохання, відмови, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо. Саме ввічливість вважається основою спілкування. І не дивним є походження цього слова, його первісне значення. Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось скрити чи є нечесним. З часом прикметник "увічливий" переосмислився і набув переносного значення: "той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність". Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний - "шанобливо ввічливий у поводженні з людьми". Цей прикметник уживається в українській мові з XVII ст. можливо, запозичений з польської. На жаль сьогодні ми стикаємося все частіше з молодіжним сленгом у спілкуванні, який пересипаний нав'язаними нам з інших мов, нечемними, часто навіть і брутальними словами, словами іноземного походження, які вживаються в прямому чи переносному значенні, злиттям слів, які чужі українській мовній традиції та спілкуванню. Чомусь деяка молодь вважає таке спілкування модним чи сучасним, в той час, коли свідомі молоді люди, які мають національну свідомість та гідність і дорожать нею, відроджуючи національні та етнічно-мовленнєві традиції українського народу, стараються спілкуватися чемно та поводитися гречно, чим викликають значну симпатію до себе та наслідування. Тому наш обов'язок нині - відродити втрачене у спілкуванні людей, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію у нашого народу склалася своя власна система мовленнєвого етикету, що є свого роду феноменом та відображенням загальної культури українського народу.

Висновки

Етикет - велика і важлива частина загальнолюдської культури, моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість та людяність.

Український етика виконував у суспільстві ті ж самі соціокультурні функції, що і в усьому людському суспільстві. І в цьому відношенні етикет українців виступає не тільки одною з історичних форм, але й своєрідною сходинкою у прогресивному русі людства до своєї досконалості, до загальнолюдської культури. Загальнолюдські моральні цінності, потрапляючи на національний грунт, поєднувалися із споконвічними українськими чеснотами, створюючи складне мереживо національного менталітету, морально-духовний обрис нації.

Список використаної літератури

1. Давид Робинсон, «Доможися від людей найкращого»: Монографія / Робинсон Давид; М.: 2007. - с. 89.

2. Давид Робинсон, «Доможися від людей найкращого»: Монографія / Робинсон Давид; М.: 2007. - с. 90-95.

3. Шмидт. Р. «Мистецтво спілкування»: Монографія / Р. Шмидт; М.: 2006. - с. 6-30.

4. Давид Робинсон, «Доможися від людей найкращого»: Монографія / Робинсон Давид; М.:2007. - с. 97-101.

5. Курбатов В.И, «Мистецтво керувати спілкуванням»: Монографія / Ростову-на-Дону.: 2009- с. 86-87.

Размещено на Allbest.ru