Постмодернізм як транскультурний феномен. Естетичний аналіз

Методологічна схема "Передмодерн - Модерн - Постмодерн", яка символізує багатовікові процеси становлення європейської духовності, використовується як своєрідна "концептуальна оболонка", що дає змогу осягнути новітню ситуацію в філософії, естетиці, культурі в цілому.

Особливий наголос зроблено на становленні нового стилю мислення, який формувався на початку ХХ ст., коли вперше в історії європейської традиції ставиться під сумнів правомірність класичної філософської традиції, піддається критиці її привілеїзація. Це, по-перше, руйнування основної для "класики" суб'єктивно-об'єктивної матриці, включення до сфери розгляду таких проявів людської свідомості, які традиційно відкидалися із абстракції "суб'єкт"; по-друге, десубсталізація (у зв'язку з попереднім) всіх форм людської культури, включаючи індивідуальну свідомість, історію, мистецтво, осягнення цих форм, як реального процесу в його унікальності і неповторності.

У царині естетики головні розмежування між постмодернізмом та модернізмом/авангардизмом можна провести за наступними напрямками: сутність модернізму становить індивідуальний, витончений, "глибокий" стиль, тоді як у постмодернізмі авторський стиль змінюється поетикою загального місця, підкреслено стертою, банальною мовою; художній витвір модернізму є продуктом авторського рефлексивного бачення, тоді як у постмодернізмі художник втрачає привілейоване становище, й акцент переноситься на безособовий текст; для модернізму виключно важливою є цілісність оповідання у творі, що досягається завдяки наскрізним символам та міфологемам, тоді як у творі постмодерністичного спрямування ретельно вибудувана оповідь поступається місцем фрагментарності, зовнішній невідшліфованості-неоздобленості; модерністський герой є носієм, хоча й складної, та все ж єдиної особистісної свідомості, що опановує світом, тоді як у постмодернізмі замість єдиного "Я" героя перед нами постає розірвана свідомість; у модернізмі авторський смисл володіє пріоритетністю у тлумаченнях, тоді як відкритий, розімкнений текст у постмодернізмі припускає багатоманітність інтерпретацій, підключення будь-яких (соціальних, історичних, психологічних …) контекстів. Це забезпечує безперервність семіотичного ланцюжка, безупинну напруженість знакової тканини. Настанова спрямована не на глибину (інтенсивність), а на ковзання по поверхні, на екстенсивне перебирання різноманітними означниками.

Поява "антиестетики" у лоні постмодерної рефлексії надало змогу описувати мистецтво вже не на рівні мімесису, а на рівні "симулякру" - фантомного заміщення реальності. Естетика постмодернізму передбачає зведення мостів між елітарною і популярною культурами, відтворення в мистецтві специфічної дійсності. У мистецтві постмодернізму примхливо переплелися характерні для духовного клімату доби "порубіжжя" крайнощі і протиріччя: консервативне тяжіння до розсудливості та відчуття світу як хаосу, світу, навіки втраченого для здорового глузду; історизм, в якому приховане почуття непоправної втрати історичної традиції; захист демократії і, одночасно, спроба кроїти її за міркою помірних зазіхань "людини пересічної", "людини середини".

В роботі особлива увага приділяється творчості maоtre а penser доби постмодерну Ж.Дерріда і створюваному ним "некласичному" понятійно-категоріальному апарату постсучасного теоретизування: концепціям "деконструкції", "розрізнювання", "доповнювання", "розсіювання", "архе-письма" та іншим термінам-"непоняттям", пов'язаним з критикою "фоно-онто-тео-теле-фал-логоцентризму" сучасного гуманітарного знання.

Розуміння постмодернізму стосується, насамперед, того, як ми говоримо про/або репрезентуємо сучасне або минуле, що при цьому наголошуємо, а що - замовчуємо. В роботі підкреслено, що постмодернізм фігурує в культурних практиках як "постмодернзім спротиву" та "постмодернізм як реакція". Обидва звертаються до модерної епохи (модернізму) і до певної міри формують свій антимодерний дискурс - дискурс відсутності. Це означає, що перший є "акцією" по деконструкції не лише модернізму, але й інших репрезентативних та ціннісних систем; другий "використовує" модернізм, є своєрідною реакцією на нього, проте він нагадує скоріше акцію "примирення".

Виокремлюються наступні теми, які превалюють як у постмодерній думці, так і в художній практиці. Це, власне, протиставлення: присутності, або репрезентації аналізу і критиці репрезентативних систем; цілісності - гетерогенності, множинності, плюралізму; джерел або походження - самоцінності або довільності "пошуку джерела"; трансцендентності норм - їхній іманентності. Як "стратегія", в кожному з випадків пропонується аналіз явищ методом виявлення інакшості як їхньої складової, а, відповідно, і умови їх існування взагалі.

Канон "великого" європейського модернізму відводить вторинну роль культурній практиці такого типу, як, скажімо, український модернізм (або будь-яким іншим слов'янським модернізмам). Натомість постмодерністська інтерпретація модернізму передбачає відкриття нового культурного простору з перспективи периферії, маргіналії, меншості, тобто з перспективи "іншого", через врахування автономних моделей розвитку.

Концепція постмодерності, яка задає нову парадигму мислення і переглядає епістемологічний розрив модернізму з традицією, повертається до локальних варіантів розвитку, доповнюється теорією "транскультурності". Остання спирається на всеохоплюючий характер тих тенденцій, що намітилися в самосвідомості не лише розвинутих країн Заходу, а й в усьому світі. Адже постмодернізм пов'язаний з деконструкцією тих ідеологічних схем, які сформувалися під впливом абосолютизації ідеї "європоцентризму", з руйнацією "імперського проекту", (який співвідносив культуру з Античністю, Ренесансом, чи неокласичною Європою та Америкою), тобто з переглядом просвітницьких ідеологій, з процесом постколоніалізму та посттоталітаризму. Вищесказане вписується у новий контекст, а саме - у постмодерністську гетерогенну модель культурного розвитку. Горизонталь поширення постмодернізму доповнюється вертикаллю всепроникливості постмодерністських тенденцій в усі нашарування культури, що має онтологічні, гносеологічні, історико-культурні та художньо-естетичні параметри. Процес переписування/відштовхування, переглядання модернізму має сенс як для Заходу, так і для Сходу, який ми розуміємо за т. зв. "залишковим принципом", тобто "не-Захід". Тут "транскультурність" постмодернізму збагачується теорією "трансмодерності", що спирається на досвід культур, для яких модернезаційний процес є актуальним, чи то внаслідок його трагічного припинення/гальмування ідеологією тоталітаризму, чи то завдяки складним процесам залучення периферії "іншого" до "сучасності" світовій спільноті.

Світовідчуття останньої третини ХХ ст. стало виходом у той спосіб буттєвості, який визначено "транскультурою". Це новий простір свідомості, у якому всі її теми і фрагменти співіснують. Стадія "транскультури" - це є самоорганізація культури як цілого, на противагу спокусам політизації, технологізації, сцієнтизму, релігійного фундаменталізму та ін. спроб нав'язати культурному цілому властивості однієї з його складових. Феномен транскультурності - це новий рівень буття людини, поперечний кордонам й перетинам старих, расово, етнічно, релігійно, політично розділених культур. Таке явище не нівелює буття людини в тій культурі, в якій вона народжена та вихована, але додає рівень свободи до цих детермінацій, рівень нових альтернатив.

Отже, постмодернізм - це реакція на елітарність та інтелектуалізм модернізму; це відхід від метонімії інтерпретації й повернення до повноти самого явища, самої речі, предмету; це занурення у іманентність живого досвіду, до маньєристськи-барочного багатства переживання; це рефлексія над претензією та "тюрмою" мови/мовлення, слова/письма.

постмодернізм транскультурний естетичний дискурсивний

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Гуменюк Т.К. Жак Деррида и постмодернистское мышление. - К.: Нора-принт, 1999. - 325 с.

2. Гуменюк Т.К. Культура кінця ХХ століття у постмодерністському відображені //Художня культура: історія, теорія, практика: Зб. наук ст. -- К.: М-во культури і мистецтв України, ІПК ПК, Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка, 1997. - С. 126-142.

3. Гуменюк Т.К. Ситуація постмодернізму в філософії. (Естетичний аспект) //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. - У 2-х ч. - Ч.1. - К.: ДАКККіМ, 1998. - С.4-15.

4. Гуменюк Т.К. Мистецтво "неорококо" у просторі постмодерної естетики //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. - Вип. третій: Зб. наук пр. - У 2-х ч. - Ч.1. - К.: ДАКККіМ, 1999. - С.38-47.

5. Гуменюк Т.К. Архітектоніка деконструктивізму: парадокси постмодернізму //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. - Вип. другий: Зб. наук пр. - У 2-х ч. - Ч.ІІ. - К.: ДАКККіМ, 1998. - С.4-15.

6. Гуменюк Т.К. Мистецтво у просторі постмодернізму //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук пр. - К.: КДЛУ, 1999. - С.156-167.

7. Гуменюк Т.К. "Анабасис" митців у просторі постсучасного мистецтва //Духовність українства. - Вип. перший.: Зб. наук. пр. - Житомир: ЖДПУ, 1999. - С. 111-113.

8. Гуменюк Т.К. Філософський дискурс постмодернізму (до постановки питання) //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. - Вип. ІУ-У: Зб. наук пр. - У 2-х ч. - Ч.1. - К.: ДАКККіМ, Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка, 2000. - С.117-129.

9. Гуменюк Т.К. Філософські аспекти постмодерністської раціональності: від сучасності до постсучасності //Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - Вип. V.: Зб. наук. пр. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. - С. 3-10.

10. Гуменюк Т.К. Інтертекстуальність як явище культурології //Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія.: Зб. Наук. пр. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. - С. 70-77.

11. Гуменюк Т.К. Постмодернізм як транскультурний феномен: до визначення поняття //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К.: ДАККіМ, 2000. - №4. - С.28-39.

12. Гуменюк Т.К. По ту сторону искусства и красоты: постмодернистская рефлексия и предмет философской эстетики //Філософські дослідження. - Вип. №1.: Зб. наук. пр. - Луганськ: Східно-Український нац. ун-т, 2000. - С.191-197.

13. Гуменюк Т.К. "Чуже безсоння": репрезентація дійсності у постмодерністському мистецтві //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. - К.: Знання, 2000. - С.262-266.

14. Гуменюк Т.К. Постмодерний дискурс "відсутності" //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. - К.: КДЛУ, 2000. - С.75-81.

15. Гуменюк Т.К Пост-сучасне мислення: естетична рефлексія і мораль постмодерну //Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - Вип.6: Зб.наук. пр. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова. 2001. - С. 86-90.

16. Гуменюк Т.К. Із століття в століття: парадигмальний вибір в естетичній теорії //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. - Вип. VI.: Зб. наук. пр. - У 2-х ч. - Ч.1. - К.: ДАКККіМ, Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка, 2001. - С.56-69.

17. Гуменюк Т.К. Естетичний дискурс постмодернізму //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К.: ДАКККіМ, 2001. - №1. - С. 39-47.

18. Гуменюк Т.К. Постмодерністська естетична рефлексія: прощавальний погляд на дихотомію "форма-зміст" у мистецтві //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К.: ДАКККіМ, 2001. - №2. - С. 48-53.

19. Гуменюк Т.К. Проблематика Modernity - Postmodernity як естетико-філософська рамка сучасного культурного мислення //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К.: ДАКККіМ, 2001. - №4. - С. 30-41.

20. Гуменюк Т.К. Модернізм та постмодернізм: дискурсивна практика //Вісник Харківського нац. ун-ту.: Зб. наук. ст. - Харків, ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2001. - №507. - С. 180-189.

21. Гуменюк Т.К. Трансформація свідомості і постмодерний світ //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності.: Зб. наук. пр. - К.: КДЛУ, 2001. - С.87-91.

22. Гуменюк Т.К. Конец ХХ столетия: опыты самопознания в постмодернистской интерпретации //Київське музикознавство. - Вип. 1.: Зб. наук. ст. - К.: КДВМУ ім.Р.М.Глієра, 1998. - С.116-123.

23. Гуменюк Т.К. Постмодерністська естетика: до визначення поняття //Українське музикознавство. - Вип. 29.: Наук.-метод. зб. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2000. - С.236-246.

24. Tatiana Gumeniuk. Estetyka w czasach posmodernizmu. Edukacja artystyczna. - Zielona Gуra, Widawnicrwo universytetu Zielonogуrskiego, 2002. - P.15-21.

25. Гуменюк Т.К. Модернізм у перспективі постмодернізму //Матеріали наук.-теор. конф. "Етика та естетика в структурі сучасного гуманітарного знання".- К.: РВЦ "Київський університет", 1997. - С. 19-21.

26. Гуменюк Т.К. Транскультурний характер: до визначення поняття //Всеукр. наук.-прак. конференції. "Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій". - К.: ДАКККіМ, 2000. - С.64-67.

27. Гуменюк Т.К. Молодь у сучасному світі: постімперське мислення і пост-модерн //Матеріали наук.-практ. конференції. - К.: МЛУ, 2001. - С.38-43.

28. Гуменюк Т.К. Постмодернізм як транскультурний феномен //Матеріали ІІ-го міжвуз. наук. семінару. "Некласична філософія моралі, мистецтва та культури".- Чернігів, 2002.

АНОТАЦІЯ

Гуменюк Т.К. Постмодернізм як транскультурний феномен. Естетичний аналіз. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

В дисертації реконструйована теоретична картина історико-культурних, онтологічних, гносеологічних та естетичних параметрів постмодернізму і виявлено наскільки неопрацьованими є до сьогодні філософсько-естетичні на мистецтвознавчі аспекти постмодернізму. Досліджено транскультурний характер постмодернізму як визначальний для осягнення, осмислення постсучасної загальнокультурної ситуації. В центрі обраної лінії дослідження опиняється пошук спільного онтологічного простору царини ідей у філософії, естетиці та мистецтві постмодернізму, що відкриває нові можливості для випробування і переоцінки цінностей; переосмислення соціокультурної ситуації під назвою "мистецтво"; нового усвідомлення питань що до логіки побудови філософсько-естетичних дискурсів. Естетичний аналіз феномену постмодернізму забезпечив подальшу можливість виокремлення та усвідомлення специфіки художнього постмодернізму як реакції на зміну місця культури (зокрема, художньої) в суспільстві.

Ключові слова: постмодернізм, естетичний аналіз, транскультурність, деконструкція, естетичний дискурс, дискурсивна формація/утворення, дискурсивні практики, знак, означник/означування, нарація, криза репрезентації, параестетика, подвійне кодування, постмодернізм як спротив/реакція, постструктуралізм, текст, текстуальність, інтертекстуальність, differбnce, graft, trace, dissemination, simulacrum.

SUMMARY

Gumeniuk. T. Postmodernism as phenomen of transculture. Aesthetic analysis

A doctoral dissertation in specialty 09.00.08 - Aesthetics. Taras Shevchenko Kiev University, Kiev, 2002.

Thesis deals with postmodernism emphasizing on its historical and cultural, anthological, epistemological and aesthetic factors. The main research effort was to develop a theoretical pattern of postmodernism with phenomenon of transculture as a focal postmodern representation in culture, art and philosophy still waiting for a fundamental study. Tracing a common anthological background for philosophy, aesthetics and art giving way to a new outlook on shared values, overestimation of social and cultural institution named "art" and revision of problems arising out of the structural principles of philosophic and aesthetic discourses was seen as a core of research striving.

Key words: postmodernism, aesthetic analysis, transculture, deconstruction, discourse aesthetic, discourse formation/ structure, discourse practices, sign, crisis of representations, narration, signifying and signified element, paraaesthetics, antiaesthetics, double coding, postmodernism-opposition/postmodernism as reaction, post structuralism, text/textuality/ intertext.

АННОТАЦИЯ

Гуменюк Т.К. Постмодернизм как транскультурный феномен. Эстетический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности - 09.00.08 - эстетика. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Предметом исследования диссертации является социокультурный, философско-эстетический контекст и художественно-мировоззренческие предпосылки возникновения ситуации постмодернизма. В диссертации реконструирована теоретическая картина историко-культурных, онтологических, гносеологических и эстетических параметров постмодернизма и показано насколько малоизученными являются эстетические и искусствоведческие аспекты постмодернизма. Всесторонне исследован транскультурный характер постмодернизма как определяющий для осмысления постсовременной общекультурной ситуации. В центре научного анализа находится поиск общего антологического пространства философии, эстетики и искусства, что открывает новые возможности для переосмысления проблем, касающихся логики построения философско-эстетических дискурсов, а также переосмысления социокультурной институции под названием "искусство". Эстетический анализ феномена постмодернизма обеспечил дальнейшую возможность исследования специфики художественного постмодернизма, возникшего как реакция на изменения места культуры в обществе.

В предлагаемом диссертационном исследовании показано, что современные проблемы, очерченные в многообразных направлениях и дискурсах, берут свои истоки именно в периодах смены "картины мира", когда происходит формирование нового стиля мышления, открываются новые горизонты теоретического поиска решения существующих проблем. Методологическая схема "Передмодерн - Модерн - Постмодерн", символизирующая многовековые процессы становления европейской духовности, используется как своеобразная "концептуальная рамка", позволяющая осмыслить новейшую ситуацию в философии, эстетики, культуре в целом.

В теории эстетики основные разграничения между постмодернизмом и модернизмом/авангардизмом осуществлялись в диссертации по следующим направлениям: 1) сущность модернизма составляет индивидуальный, утонченный, "глубокий" стиль, тогда как в постмодернизме авторский стиль сменяется поэтикой общего места, подчеркнуто стёртым, банальным языком; 2) художественное произведение модернизма является продуктом авторского рефлексивного видения, тогда как в постмодернизме художник утрачивает привилегированное положение и акцент переносится на безличный текст; 3) для модернизма исключительно важным является целостность произведения, что достигается благодаря сквозным символам и мифологемам, тогда как в произведении постмодернистского направления тщательно выстроенное пространство сменяется фрагментарностью, внешней неотшлифованностью, неотточенностью; 4) модернистский герой является носителем пусть сложного, но все же единого личностного сознания, охватывающего мир, тогда как в постмодернизме на место единого "Я" героя приходит разорванное сознания фрагментарной личности; 5) в модернизме авторский смысл является приоритетным в толкованиях, тогда как открытый, разомкнутый текст в постмодернизме допускает многообразность интерпретаций, подключения любых (социальных, исторических, психологических и др.) контекстов. Это обеспечивает непрерывность семиотической цепочки, необратимую напряженность знаковой ткани. Установка нацелена не на глубину (интенсивность), а на скольжение по поверхности, на экстенсивное перебирание разнообразными означающими.

Ключевые слова: постмодернизм, эстетический анализ, транскультурность, деконструкция, эстетический дискурс, дискурсивная формация/образование, дискурсивные практики, знак, означающее/означаемое, наррация, кризис репрезентации, параэстетика, двойное кодирование, постмодернизм как сопротивление/реакция, постструктурализм, текст, текстуальность, интертекстуальность, differбnce, graft, trace, dissemination, simulacrum

Размещено на Allbest.ru