Становлення етичних аспектів відношення "людина-природа"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

АНДРЕЄВА Тамара Титівна

УДК 172:574

СТАНОВЛЕННЯ ЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ ВІДНОШЕННЯ "ЛЮДИНА - ПРИРОДА"

Спеціальність 09.00.07 - етика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені. Григорія Сковороди, на кафедрі філософії і політології.

Науковий керівник: Заслужений працівник освіти України, доктор філософських наук, професор Стогній Іван Петрович, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

Доктор філософських наук, професор Гур Віктор Іларіонович, національний технічний університет "КПІ", професор.

Кандидат філософських наук Деркач Вадим Леонтійович, Київський національний економічний університет, старший викладач.

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки і культурології, м. Київ.

Захист відбудеться 27 грудня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.01 в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, 01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 01001, Київ-1, вул.. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 25 листопада 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філософських наук Т.В.Гардашук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дослідження становлення етичних аспектів відношення "людина-природа" обумовлене потребами України, яка стала на шлях побудови демократичної правової держави. На сучасному етапі, коли все людство наближається до екологічної кризи, потрібно теоретично дослідити історичні витоки ґенези етичних аспектів у ставленні людини до природи і, узагальнивши цей досвід, запобігти посиленню шкідливих антропогенних впливів на природні екосистеми. Виникла нагальна потреба зміни світоглядних засад ставлення до природи, адже людство стало вирішальною силою не тільки на нашій планеті, але й у найближчому космічному просторі.

Протягом тисячоліть, з моменту виникнення людства, відбувався складний і суперечливий процес пошуку оптимальних шляхів взаємодії людини і природи. На цьому шляху було багато перемог людини, було немало і поразок. Експлуатація природних ресурсів до початку науково-технічної революції носила в основному екстенсивний характер, ґрунтувалася на зростанні обсягу й різноманітності продуктів, які брали від природи, оскільки масштаби діяльності суспільства практично не були обмежені з боку природи, людина могла брати в неї стільки, скільки дозволяла її власна виробнича сила.

Поступово ситуація починає змінюватися. Зростає кількість населення на Земній кулі, наука і техніка розвинулися настільки, що стало можливо проводити перетворення в глобальному масштабі. До середини 20 ст. екстенсивний спосіб використання природи починає наближатися до критичних точок. Це відбувалося водночас в кількох аспектах: обсяги використання традиційних джерел енергії, матеріалів і сировини стають майже співрозмірними з їх природними запасами; ту ж картину бачимо стосовно природної бази для виробництва продовольства. Людина настільки розвинула своє виробництво, що відходи від нього природа не встигає асимілювати; час від часу виникають глобальні катастрофи, які можуть призвести до загибелі всього живого. Сукупна діяльність суспільства справляє грандіозний вплив на біогеоценози, відчутно втручається в їх природні механізми саморегуляції, різко змінює умови існування живої матерії. Сьогодні людина, так само як і природа, не встигає адаптуватися до тих змін у середовищі, які ж сама вона і провокує. Ситуація, що склалася, вимагає докорінної зміни ставлення людини до природи.

Вирішення екологічних проблем потребує нових, нетрадиційних методів та підходів до аналізу взаємодії людини і природи, зміни світоглядних парадигм та орієнтування сприйняття на новому, сучасному рівні. Етичні орієнтири сучасного природознавства повинні спиратися на установки, які були досі розроблені великими мислителями минулого, враховувати практичний досвід різних народів в ставленні до природи та новітні наукові розробки.

Природа завжди була, є і буде джерелом матеріальних і духовних благ для людини. Людина як частина природи має підпорядковуватися головним її законам. Лише в цьому випадку людина може досягти гармонії в собі і гармонії з оточуючим світом. Це питання надзвичайно важливе й актуальне, особливо в наш час, коли екологічна ситуація в усьому світі, і особливо на Україні, стає загрозливою, в будь-який час може вийти з-під контролю людини. Тому найбільш розумним є шлях, який вибрали наші предки тисячоліття тому: керувати природою, підкоряючись їй. Цей шлях веде до розуміння людиною природи як єдиного впорядкованого цілого, до мудрого філософського ставлення до неї.

Враховуючи вище сказане і велику практичну значимість виховання етичного ставлення людини до природи, темою дисертаційного дослідження стало вивчення становлення етичних аспектів відношення "людина - природа" на різних етапах суспільного розвитку.

Ступінь наукової розробки проблеми. З моменту виникнення людського суспільства набула актуальності й потребувала світоглядного осмислення проблема існування людини в природному середовищі. На початковому етапі розвитку людства це знайшло відображення в міфах та релігійних віруваннях. Вже в поглядах таких античних філософів як Аристотель, Демокріт, Платон, Сократ осмислюється ставлення людини до природи через такі моральні категорії як "добро" і "зло". Етичні погляди на природу в Середні віки і в епоху Відродження на категоріальному рівні класифікуються за різними принципами, але не виходять за рамки основних категорій. Принципово нові підходи знаходимо в працях І. Канта, Г. В. Ф. Гегеля, Л. Фейєрбаха, К. Маркса, Ф. Енгельса та ін.

У наукове розуміння цілісності і взаємозалежності людини і природи великий внесок зробив німецький вчений Е. Геккель, який запропонував термін "екологія". Пізніше відбувається розширення предмету екології на відносини між людиною і довкіллям та включення до нього відношення "суспільство - природа". Вже в ХІХ столітті американський вчений Д. П. Марш виклав програму охорони природи. Французькі географи П. Відаль де ла Бланш, Ж. Брюн виступили з концепцією географії людини. Подальший розвиток ці дослідження мають в розробках Л. Февра, М. Сора, А. А. Григорьєва та І. П. Герасимова та ін.

Нові погляди на біосферу і перетворення її в ноосферу пов'язані з ім'ям В. І. Вернадського, який пояснює геологічні наслідки діяльністю людини.

Обґрунтування необхідності ставлення до природи з етичних позицій знаходимо в концепції глобального моделювання, яку розробили під егідою Римського клубу Б. Гаврилишин, Е. Ласло, Д. Медоус, М. Месарович, Е. Пестель, А. Печчеї, Я. Тінберген.

Етичні аспекти ставлення до природи були в центрі уваги наукових інтересів таких дослідників як: Р. Атфілд, Н. Борлауг, Д. Ікеда, Д. Еренферлд, Х. Йонас, В. Каллікот, О. Леопольд, Ю. Одум, Х. Ролстон ІІІ, Г. Д. Торо та ін.

Представники комунікативної чи дискурсивної етики К.-О. Апель, Д. Бьолер, Ю. Габермас, В. Гьосле, В. Кульман, П. Ульріх здійснюють методологічний поворот від класичної парадигми філософії до посткласичної парадигми філософії комунікації, обґрунтовуючи етичні норми на основі принципів справедливості та взаєморозуміння.

Творчо-пошуковий характер щодо з'ясування оптимальних шляхів взаємодії людини і природи мають розробки сучасних українських вчених Г. І. Волинки, Г. І. Горак, В. І. Гура, В. Л. Деркача, А. М. Єрмоленка,Ф. М. Канака, М. М. Кисельова, В.С. Крисаченка, В.А. Малахова, М.М. Мокляка, С. А. Мороза, І. В. Огородника, Т.Д. Пікашової, М. В. Поповича, І. П. Стогнія, М. Ф. Тарасова, В. І. Шинкарука, І. Р. Юхновського та ін. В останні роки дослідження провели О. О. Базалук, А. Ю. Веремко, О. А. Ганюков, І. М. Грабовська, Ф. М. Ковальов, Г. Б. Марушевський, З. Ф. Самчук, Ю. В. Соколова, Ж. М. Сулейманов, А. В. Толстоухов, С. А. Фареник та ін. Вони розробляли окремі питання даної проблеми, їх дослідження мають велике наукове і практичне значення. Але питання становлення етичних аспектів у ставленні людини до природи в літературі розроблене недостатньо. Тому актуальність теми, її недостатня визначеність обумовили вибір теми даної дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має зв'язок з планами роботи кафедри філософії та політології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, зокрема з лабораторією екології при даній кафедрі. Дані дисертаційного дослідження використовуватимуться при проведенні навчально-виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів, а висновки можуть бути використані при виробленні практичних рекомендацій щодо природокористування і формування екологічної свідомості громадян України.

Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідницької тематики Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту імені Григорія Савовича Сковороди Міністерства освіти і науки України, а саме "Київська філософська школа в українському державотворенні та культурі: друга половина ХХ ст." (номер державної реєстрації - 0100U003739), "Визначення методологічних основ сучасної етики" (державний реєстраційний номер 0101U003200), "Теорія і практика формування здорового способу життя дітей у навчально-виховних закладах малого міста" (державний реєстраційний номер 0100U003738).

Об'єктом дослідження є ставлення людини до природи в історичному розвитку.

Предметом дослідження є становлення етичних аспектів відношення "людина - природа"..

Мета і задачі дослідження. Головна мета дослідження полягає в здійсненні комплексного аналізу становлення етичних аспектів ставлення людини до природи, з'ясуванні моральних засад гармонізації стосунків людини з природним середовищем, віднайдені об'єктивних засад реалізації моральних законів і принципів в сучасній природоохоронній діяльності.

Досягнення даної мети потребує вирішення таких конкретних завдань:

- визначити філософсько-світоглядні засади становлення моральних аспектів відношення "людина-природа";

- проаналізувати емпіричний і теоретичний матеріал з проблеми етичного ставлення людини до природи з метою його чіткої систематизації;

- розглянути генезис моральних норм і критеріїв у ставленні до природи в процесі суспільно-історичного поступу людства;

- дослідити морально-етичні підходи до гуманізації природи як однієї з головних умов розвитку та функціонування суспільства на сучасному етапі;

- обґрунтувати конкретні заходи гармонізації відносин людини з природою у співвідношенні з політичними, соціальними та морально-духовними чинниками.

Джерела і теоретико-методологічна основа дисертації. Головними теоретико-методологічними орієнтирами дослідження є загальнофілософські методи пізнання, а також спеціальні, загальнонаукові і конкретно наукові, теоретичні й емпіричні. Дисертантка користувалася методами аналогії, систематизації й узагальнення, аналізу конкретного історичного матеріалу, дотримувалася принципів об'єктивності та історизму. Використані такі філософські методи як феноменологічний, діалектичний, синергетичний та ін.

Автор використала ряд підходів та ідей, узагальнень та висновків вітчизняних та зарубіжних філософів, етиків, екологів. Методологічною опорою дисертаційного дослідження стали філософські концепції вітчизняних дослідників: В. І. Гура, А. М. Єрмоленка, В. С. Крисаченка, М. М. Кисельова, Ф. М. Канака, В. А. Малахова, І. П. Стогнія та ін.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі в контексті історичних етапів розвитку етичної думки та соціокультурної еволюції моралі всебічно проаналізовано становлення етичних аспектів у відношення " людина - природа". Спираючись на комплексний підхід до аналізу даної проблеми, запропоновано теоретичні положення, які сприяють глибшому розумінню причин та умов виникнення кризових ситуацій в системі "людина-природа", відповідно до етичних настанов суспільства.

Основні елементи наукової новизни конкретизуються в наступних положеннях:

- історичний генезис і розвиток моральних норм і традицій в ставленні до природи у різних культурах мали суперечливий характер і еволюціонували від невиділеності людини з природи (злиття з нею) до відносної незалежності від природи та протиставлення природи людині;

- показано, що протиставлення природи людині породжує дуалістичний стиль мислення, який, в свою чергу, закріплює й посилює протиставлення світу людини світові природи, відводячи людині головну роль, тоді як світ природи постає вторинним, залежним від людської активності;

- доведено, що одним з ефективних шляхів виходу з екологічної кризи є вироблення нових засобів загальнонаукової та філософської рефлексії та створення на цій базі ефективної системи екологічної освіти та екологічного виховання, здатної напрацювати нову світоглядну парадигму в свідомості кожної людини на основі критичного аналізу історичного досвіду людства та адекватного використання цього досвіду в ході подальшого поступу людства;

- експліковані й виокремленні головні умови, які б сприяли активному впровадженню моральних установок щодо адекватного ставлення людини до природи: переосмислення головних морально-етичних засад життєдіяльності людини та суспільства, спираючись на сучасні наукові розробки та аналіз досвіду минулих поколінь; комплексне використання системного, еволюційного, етичного та синергетичного підходів до вирішення екологічних проблем в режимі коеволюції; врахування положень, які лежать в основі дискурсивної етики;

- встановлено, що екологічна культура та екологічна свідомість на сучасному етапі соціально-політичної трансформації України є принципово важливим чинником подальшої розбудови державності та громадянського демократичного суспільства.

Науково-теоретичне й практичне значення результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи "Становлення етичних аспектів відношення "людина-природа"", викладені в ній факти, висновки і пропозиції можуть бути використані при розробці та викладанні нормативних тем курсів філософії, етики, екології та спецкурсів із філософії науки, філософії екології, сучасних концепцій природознавства, соціоекології, а також в напрацюванні нової методології екологічної освіти в вищих навчальних закладах, при проведенні навчально-виховної роботи в школі, підвищенні кваліфікації вчителів і вихователів дитячих дошкільних закладів. Дане дослідження може бути також використане для продовження науково-дослідної роботи в даному напрямку, для теоретичного і методологічного забезпечення громадського екологічного руху та екологічної політики.

Апробація і впровадження результатів дослідження.

Матеріали даного дослідження були використані при читанні курсу "Методика ознайомлення з природою дітей дошкільного віку" в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди, що дозволило студентам ознайомитися з моральними поглядами на природу в різні часи, усвідомити необхідність виховання дбайливого ставлення до природи у дітей з раннього віку.

Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 5-ти статтях автора, тезах доповідей, які викладені на науково-практичних конференціях та семінарах: "Екологія і освіта: проблеми теорії і практики" (Міжнародна науково-практична конференція. - Умань, 1994), "Переяславська земля і світ людини" (Переяслав-Хмельницький, 1998), на V Міжнародній науково-практичній конференції "Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму". - К.: НТУУ "КПІ", 1999 та ін.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 5 наукових публікаціях в фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації зумовлена логікою дослідження, що випливає з її загальної мети і поставлених завдань. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатку. Загальний обсяг дисертації складає 163 сторінки. У роботі використано 190 літературних джерел, з них 6 іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми та предмет дослідження, визначено його актуальність та ступінь наукового опрацювання, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, джерела і теоретико-методологічну основу дисертації, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертації "Культурно-історичні основи і світоглядні передумови становлення моральних аспектів відношення "людина-природа" зроблено аналіз праць філософів, які працювали над проблематикою етичного відношення "людина-природа" та показано стан розробки теоретичного аспекту даної проблеми.

У першому підрозділі "Сутність проблеми морального ставлення людини до природи" показано, що на даному етапі суспільно-історичного поступу традиційні моральні категорії добра і зла, справедливості, смислу життя пов'язуються з вирішенням актуального питання про виживання людства в умовах, коли екологічна криза стає реальністю.

Об'єктивну основу моралі як форми людської свідомості становить інтегративне співвідношення людської поведінки та міжлюдських стосунків. Моральний пошук виникає тоді, коли людина приходить до необхідності інтеграції етичних засад як на рівні особистості, так і на соціальному. На сучасному етапі історичного поступу людства можна виділити декілька аспектів етичного ставлення людини до природи. Перший, традиційний, вважає що довершена форма відношення "людина-природа" виявляється в відношенні "людина-природа-людина". Людина є біосуспільною істотою, вона не може існувати без зв'язку з суспільством, з іншими людьми, і її вплив на природні об'єкти так чи інакше впливає і на інших людей, тому відношення " людина - людина" через природу і є одним з аспектів морального ставлення людини до природи. Другий аспект відношення "людина-природа" полягає в етичному ставленні до природних об'єктів незалежно від того, моральний це вчинок чи аморальний в відношенні до інших людей. Природа має самодостатню цінність, кожен живий організм уявляється тепер як такий, що має право на етичне ставлення до нього з боку людини.

Проблема категоріального підходу в етиці - одна з найактуальніших і найважливіших. Дослідження цієї проблеми дає можливість виважено й адекватно підійти до аналізу таких ключових питань як:

- особливості етичного сприймання природи на різних історичних ступенях існування людського суспільства;

- аналіз і порівняння особливостей різних напрямів і шкіл в етичній науці;

- дослідження взаємовпливу загальнолюдських і конкретно-історичних особливостей етичного ставлення до природи;

- осмислення взаємозв'язків між етичними категоріями.

Вже в поглядах античних філософів осмислюються етичні категорії, які й у наш час вважаються фундаментальними. Вони виділяють такі категорії як: "мудрість", "мужність", "справедливість", які є проявом волі людини. Всі ці категорії є похідними від загальних категорій "добро" і "зло".

Іммануїл Кант застосовує принципово новий підхід до трактування категорій моралі. Осмислення взаємозалежності між моральними відчуттями та розумом, категоричним (самоцінним) і гіпотетичним (який виражає прагматичні цілі) імперативами, легальними (зовнішньо підпорядкованими) та моральними (самосвідомими) вчинками дало йому можливість з'ясувати співвідношення між безпосередньо-емпіричними та сутнісно-теоретичними складовими етичних категорій, в тому числі і в ставленні людини до природних об'єктів.

Наступний крок у розумінні етичних категорій зробив Г. В. Ф. Гегель. У своїх філософських працях він розмежовує мораль і моральність, вважає, що реалізація свободи в об'єктивному світі здійснюється в сфері моральності, а мораль є суб'єктивною рефлексією самосвідомості.

Етичне вчення Л. А. Фейєрбаха відзначається новими підходами до субординації категорій моралі. Л. А. Фейєрбах інтерпретує головні категорії моралі через щастя.

На сучасному етапі розвитку етичної теорії особливо актуальним стає дослідження і теоретичний аналіз категорій як логічних форм пізнання об'єктивних закономірностей. Адже мислення на категоріальному рівні функціонує одночасно й на діалектико-логічному рівні, тим самим долаючи протиріччя між людиною і природою.

Суть проблеми неможливо досліджувати без опори на еволюційно-етичні дослідження, які провели В. І. Вернадський, Ч. Дарвін, П. О.Кропоткін, К. Лоренц, М. М. Мойсеєв, А. П. Павлов, П. Тейяр де Шарден, Ф. А. Хайєк, Дж. Хакслі, М. Г. Холодний та ін. Вивченню впливу релігійних норм, традицій і настанов на взаємовідносини людини з довкіллям присвячені праці Р. Артфілда, М. О. Морозова, В. Ф. Одоєвського, Л. Уайта, В. С. Соловйова, В. В. Розанова, М. Ф. Федорова, П. А. Флоренського та ін.

Тенденції до екологічної переорієнтації етики виявляються в таких етичних концепціях: вченні А. Швейцера про шанобливе ставлення до життя, етиці землі американського еколога О. Леопольда, космічної етики К. Е. Ціолковського, етиці любові до життя, яку розробив біолог Д. Т. Філатов, етиці ненасильства М. М. Толстого, М. Ганді, М. Л. Кінга, "принципу відповідальності" Г. Йонаса, "принципу співчуття" С. В. Мейєна, "культури сорому" Р. Бенедикта.

Різні напрями екологічної етики розробляються у працях таких зарубіжних вчених: В. Айкена, Р.Енгеля, Дж. Мейсі, В.Р. Поттера, Т. Рігана, Дж. Рейчелс, Дж. Сіда, П. Сінгера, П. Тейлора, В.Фокса та ін.

Детальний аналіз різних філософсько-етичних аспектів відношення "людина-природа" знаходимо в працях сучасних українських вчених. Над проблемами екологічної філософії працювали І. М. Грабовська, Ф. М. Канак, М. М. Кисельов, В. С. Крисаченко, К. М. Ситник, І. П. Стогній, М. В. Попович, М. І. Хилько та ін.

В останні роки значно посилився інтерес до еколого-етичної проблематики. Широким колом етичних проблем досить плідно займаються українські вчені Т. Г. Аболіна, В. А. Малахов, В. Г. Нестеренко та ін.

Загострення екологічної ситуації вимагає посилення методологічних і теоретичних досліджень з даного питання, привернення уваги вчених різних суміжних галузей. До визнання необхідності і неминучості серйозних змін в існуючих моральних законах і нормах, які мусять бути приведені у відповідність із існуючою екологічною ситуацією і повинні бути направлені на гармонізацію відносин суспільства і природи, приходять такі дослідники як І. Р. Алексеєнко, В. І. Гур, Ю.А. Злобін, Л. В, Кейсевич, С. А. Мороз та ін.

Пошуку шляхів оптимального вирішення конкретних еколого-етичних проблем присвятили дослідження В. Є. Борейко, П. С. Водоп'янов, Н. М. Гончаренко, В. Л. Деркач, С. М. Кравченко, М. В. Костицький, Т. Н. Павлова та ін.

Обґрунтування необхідності вирішення проблем природокористування засобами економіки здійснили О. А. Ганюков, А.В. Толстоухов, І. Р. Юхновський та ін.

Залучення могутнього потенціалу освіти для формування екологічної свідомості стало темою досліджень В. С. Крисаченка, В. Г. Погребняка, Г. А. Штейна а також російського вченого А. А. Минаєва.

Екологічна антропологія та етноекологічні особливості українського суспільства репрезентовано в працях Ф. М. Канака, М. М. Кисельова, І. М. Грабовської.

Правові інструменти вирішення екологічних проблем представлені в розробках В. І. Андрейцева, І. В. Антипова, С. М. Ковальова та ін.

Праці представників Римського клубу Б. Гаврилишина, Е. Ласло, Д. Медоуза, А. Печчеї, Я. Тінбергена внесли нове розуміння про місце й роль людини в глобальній соціоприродній системі.

Розгляду етичних проблем в ставленні людини до природного середовища приділяють велику увагу і представники дискурсивної етики - К. О. Апель, Ю. Габермас, Д. Бьолер, В.Гьосле, В. Кульман, П. Ульріх.

Отже, етичні аспекти відношення "людина-природа" можна розглядати як логічну складову в системі філософських досліджень проблеми єдності людини і природи. Творчий і різнобічний підхід до розгляду цього питання багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених з різних сторін свідчить про величезне значення вирішення проблем для виживання суспільства на сучасному етапі. Експліковані особливості етичних аспектів у різних теоріях доводять, що функціональна єдність елементів системи "суспільство-природа" неможлива без участі етичних норм поведінки людини в глобальній соціоприродній системі.

У другому підрозділі "Міфологія і релігія як найдревніші етапі в формуванні етичних норм у ставленні людини до природи" простежено, що серед ключових проблем етико-екологічних досліджень стоїть питання виявлення в історико-філософському аспекті генезису сучасної екологічної ситуації.

Міфологія відображала дійсність у тій чуттєвій формі, через яку людина сприймала оточуючу природу, світ, сама будучи невід'ємною частиною світу і природи. Людина сприймала оточуючий світ і умови свого існування такими, якими вони уявлялися в дійсності. З розвитком суспільства відбувається поступовий перехід від міфологічного сприйняття дійсності, реальності подій, що відбуваються, до інших форм відображення.

Міфологія по своєму пояснює світ, причинно-наслідкові зв'язки в природі й суспільстві, розкриває уявлення про Добро й Зло, доступно, художньо, наївно орієнтує людину в її діях і думках. Автор розглядає також Східну філософську парадигму, яка ґрунтується на недуальній моделі світу і може бути корисною для пошуку методології подолання нинішньої екологічної кризи і виховання нової екологічної свідомості.

Кожна релігія висувала свої моральні вимоги у ставленні до природи. Наднаціональні світові релігії теж підходять до цього питання по-різному, націлюють людину до певного ставлення до світу природи. Наприклад, головна моральна заповідь буддизму - не вбивати жодну живу істоту.

Християнство має чітко виражений антропоцентричний характер. Ця релігія обґрунтувала дуалістичні принципи в крайніх виявах, доводячи, що воля Бога така, щоб людина експлуатувала природу задля своїх цілей. З приходом християнства стверджується монополія людини на духовність, попередні світоглядні установки у ставленні до природи, а саме обожнювання всіх природних об'єктів замінюється на раціоналістичний підхід. Разом з тим християнство націлює людину на етичне ставлення не тільки одна до одної, але й на відповідальне відношення до природних об'єктів.

Автор приходить до висновку, що на певному етапі суспільно-історичного поступу виникає два напрями в формуванні етичних аспектів в ставленні до природи - східна світоглядна парадигма, яка визнає однакову цінність людини і природи і західна, яка орієнтує людину на панування над природою.

У третьому підрозділі "Роль західної філософії в становленні етичних аспектів відношення "людина-природа" висвітлено особливості ранньої філософії. При дослідженні традиційної філософської парадигми античного суспільства бачимо, як з міфології починає викристалізовуватися наукова філософська думка.

У сфері суспільної свідомості перехід від первісного суспільства до класово-антагоністичного характеризується появою протилежних підходів до пояснення загальної картини світу в мисленні та науці й моральною регуляцією людської поведінки. Відбувається відчуження пізнавально-теоретичного ставлення до навколишнього світу від практично-дійового й морально-духовного. І в сутності цього відокремлення виникають погляди про окрему від людської духовності об'єктивну матеріальну дійсність, яка існує об'єктивно і незалежна від волі і прагнень людини, від таких якостей як моральність і аморальність. В цьому полягає сутнісна відмінність натурфілософського стилю мислення від міфологічного.

Розвиток критично-рефлексивного ставлення до дійсності, до природи продовжувався в середні віки і в новий час. Фундаментальною характеристикою людського світогляду, в тому числі і етичних поглядів на природу, признається науковість. Тому дослідження шляхів формування етичного ставлення до природи і світоглядна проблематика в цілому намагаються співставити об'єктивне наукове знання і світогляд.

Отже, дуалістичний стиль мислення з неминучістю приводить до протиставлення світу людини світові природи, відводячи людині первинну головну роль, ставлячи світ природи в залежну від людини субстанцію.

У четвертому підрозділі "Розвиток моральних засад відношення "людина-природа" в українській філософії" автор простежує становлення етичних аспектів в ставленні до природи в українській культурно-світоглядній традиції і філософії.

Проаналізувавши етапи становлення етичних аспектів в ставленні до природи в українській філософії, можна зробити такі висновки:

- з найдавніших часів наші пращури відзначалися розумінням законів природи, і однією з особливостей ментальності українців можна назвати антеїзм, тобто любов і шанобливе ставлення до природи;

- слов'янські релігійні вірування мали недуалістичний характер, стверджували однакову цінність всіх живих істот;

- з приходом християнства, а також вивченням і розповсюдженням ідей західного філософського напрямку почалось утвердження ідеї про домінуючу роль людини в відносинах з природою;

- останнім часом вчені України наполегливо намагаються осмислити ситуацію, яка склалася, визначити глибинні причини, які лежать в її основі і накреслити шляхи виходу з кризи.

У другому розділі "Моральне ставлення людини до природи як основна умова розвитку глобальної соціоприродної системи" теоретичні аспекти етичних відношень "людина-природа" пов'язані з практичним застосуванням еколого-етичних принципів у різних аспектах людського буття.

У першому підрозділі "Етика як методологічний регулятив у вирішенні сучасних екологічних проблем" дисертант зазначає, що сучасна етика наслідує моральні традиції розуміння природи, які розроблені в минулому, але істотно збагачує їх. Зі сторони суспільства виникає необхідність раціонально ставитися до природи в зв'язку з зміною характеру діяльності, яка тепер уже не може розвиватися під дією своєї внутрішньої логіки, а вимагає спеціального регулювання. На сучасному етапі розвитку суспільства таким регулятором повинна стати етика. У результаті має скластися новий тип ставлення людини до природи.Етичне ставлення людини до природи передбачає розробку програм, які враховують характер і межі допустимого впливу на природу, необхідність її збереження і відтворення.

Початком такого ставлення людини до природи можна вважати введення терміну "екологія", який запропонував Ерест Геккель в 1869 році. Розвиток екології послужив могутнім імпульсом відкриття перед людством нових цінностей - збереження екосистем, відношення до Землі як до унікальної екосистеми, бережного ставлення до живого.

Але нові погляди на біосферу й перетворення її в ноосферу пов'язані з ім'ям В. І. Вернадського, який пояснює геологічні наслідки соціальною діяльністю людини. Він приходить до висновку, що досягнення фізики дають змогу кардинально змінити наші погляди на існуючу картину світобудови, включаючи і просторово-часові зв'язки неживої речовини, явищ життя та свідомості, висловлює надію, що завдяки новим відкриттям у фізиці людство зможе подолати суперечність між науково побудованим космосом і людським буттям - між розумінням навколишнього світу та його науковим вираженням.

Наступний крок у напрямку пошуку оптимальної взаємодії людини й природи зробили представники "Римського клубу". У цих роботах робиться спроба створення моделей майбутнього економічного розвитку людства при врахуванні факторів духовного життя та культурного розвитку як одних з вирішальних. Етичне ставлення людини до природного оточення має дуже важливе значення.

На сучасному етапі виникає нагальна потреба у виробленні принципово нових теоретичних, методологічних, світоглядних засад пізнання загальних закономірностей коеволюції в глобальному соціоприродному комплексі, які б забезпечили більш адекватне й глибоке осмислення її сутності, тенденцій, особливостей і основних напрямів.

Важливою особливістю таких досліджень є творче використання концепції глобальної еволюції, яка синтезує в собі ідеї системного й еволюційного підходів а також розглядає неживу, живу та розумну матерії в нерозривному діалектичному зв'язку. Базовою основою цього положення є концепції біосфери, ноосфери і коеволюції, які виникли як продовження найважливіших концептуальних положень ХХ століття, а саме теорії нестаціонарного Всесвіту, синергетикою і теорією біологічної еволюції.

В основі концепції глобальної еволюції стоїть синергетичний підхід, який надає нові можливості для всебічного й комплексного осмислення цілісності, нерозривності, єдності всіх природних процесів, взаємообумовленості в існуванні природи й людства, дає можливість по-новому оцінити значення етичних аспектів у ставленні людини до природи.

Другий підрозділ "Етичне ставлення людини до природи й проблеми виживання людства в сучасному екологічному середовищі" присвячено виявленню проблем виникнення, існування і виживання людини. Автором з'ясовано, що прогресивна еволюція спрямована у напрямку удосконалення і виживання людства.

На людину як біологічну істоту діють у комплексі біотичні, абіотичні і антропогенні фактори. Самопочуття і здоров'я людини в значній мірі залежать від стану навколишнього середовища. Зростання числа міст, кількості населення в них, поява нових джерел несприятливого впливу на людину призводить до наслідків, осмислення яких вимагає комплексного підходу за участю представників філософських, соціальних, технічних і біологічних наук. Людина сама створила такі умови життя, довела забруднення біосфери до такої межі, що сама тепер не в змозі пристосуватися до цих змін. Але тільки в здоровому природному середовищі людина має змогу існувати відповідно до своєї природи. Оздоровлення природи, підхід до неї з моральних позицій є головною умовою існування людини.

В третьому підрозділі "Моральні підходи до гуманізації природи як одна з умов існування людського суспільства" автор з'ясовує, що людство підійшло до тієї критичної точки, коли збільшення ролі антропогенного фактора не може відбуватися стихійно. На даному етапі суспільного поступу потрібне більш глибоке розуміння законів природи (біологічних й екологічних в першу чергу), обов'язкове врахування взаємозв'язку біологічних, соціальних, історичних факторів, їх діалектичне філософське осмислення. Така форма суспільної свідомості як мораль дозволяє підійти до оцінки цього питання більш об'єктивно, діалектично виважено.

На даному етапі суспільного поступу людство досягло такого ступеня суспільної рефлексії, що змогло усвідомити складність і багатоплановість своєї взаємодії з оточуючим світом, відбулися зміни у відношенні "людина - природа", що дозволило в достатній мірі впливати на природу, свідомо і планомірно управляти не тільки функціонуванням, але й розвитком біосфери.

ВИСНОВКИ

моральний етичний природа людина

У висновках дисертації автор узагальнює основні результати дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи.

Автор зазначає, що на сучасному етапі, коли світ знаходиться на межі екологічної катастрофи, особливої ваги набуває дослідження процесу становлення етичних поглядів на стосунки людини з довкіллям, узагальнення екологічного досвіду людства, яке стало в наш час вирішальною силою не тільки на нашій планеті, але й у найближчому космічному просторі. Проаналізувавши праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які зосереджували увагу на розгляді даних питань, автор приходить до висновку, що на сучасному етапі історичного поступу людства можна виділити декілька аспектів етичного ставлення людини до природи. Відношення "людина-людина" через природу є одним з аспектів морального ставлення людини до природи. Другий аспект відношення "людина-природа" полягає в етичному ставленні до природних об'єктів незалежно від того, моральний це вчинок чи аморальний в відношенні до інших людей. В дослідженні узагальнено і систематизовано як фундаментальні етичні категорії як "добро" і "зло", "справедливість", "щастя", так і ті, обґрунтування необхідності яких здійснено нещодавно: "відповідальність", "страх", "надія". Звернення до праць філософів, які розглядають питання дискурсивної етики, дозволило глибше зрозуміти значення етичних аспектів відношення "людина-природа" не тільки в світогляді, але й методологічних засадах сучасної етики.

Успішне розв'язання екологічних проблем у комплексі з політичними, економічними і соціальними веде до утвердження України як незалежної демократичної держави на основі врахування і творчого переосмислення морального ставлення до природи згідно з історичним досвідом і досягненнями науки, реаліями сучасного життя. Рух до демократичного суспільства і правової держави передбачає становлення адекватної екологічної політики, що є важливим чинником оновлення сучасного українського суспільства. З одного боку потрібно враховувати стан навколишнього середовища, яке знаходиться в стані екологічної кризи, з іншого - брати до уваги потреби людини, в тому числі в сприятливому довкіллі.

Постає першочергове завдання - дати кожній конкретній людині екологічні знання, уявлення про екологічні закономірності, тенденції в розвитку природи в кожному регіоні, і на цій основі формувати екологічну свідомість, яка разом з іншими важливими чинниками допоможе у побудові української державності.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Андреєва Т.Т. Розвиток моральних засад відношення "людина-природа" в українському світогляді // Мультиверсум. Філософський альманах: Збірник наукових праць.- Київ: Український центр духовної культури, 2000.- Вип..11.- С. 201 - 212.

2.Андреєва Т. Т. "Олюднення" природи як одна з умов існування суспільства // Мультиверсум. Філософський альманах: Збірник наукових праць. - Київ: Український центр духовної культури, 2000. - Вип.. 17.- С. 188 - 197.

3. Андреєва Т. Т. Проблеми виживання людства в сучасному екологічному середовищі // Мультиверсум. Філософський альманах: Збірник наукових праць. - Київ: Український центр духовної культури, 2000. - Вип.. 18. - С. 231 - 237.

4. Андреєва Т. Т. Екологічні аспекти творчості українського народу // Матеріали 5-ї міжнародної науково-практичної конференції "Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму". - Ч. 1. - К.: НТУУ "КПІ", 1999. - С. 147 - 149.

АНОТАЦІЇ

Андреєва Т. Т. Становлення етичних аспектів відношення " людина - природа"(рукопис).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.07 (етика). - Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди національної академії наук України. - Київ, 2002

В дисертаційному дослідженні розглядаються етичні проблеми співвідношення "людина - природа", які склалися в ході історичного поступу людства. Головна мета дослідження полягає в проведенні комплексного аналізу становлення етичних аспектів ставлення людини до природи. Виявлено, що історичний генезис і розвиток моральних норм і традицій в ставленні до природи в різних цивілізаціях мали суперечливий характер. Доведено, що одним з ефективних шляхів виходу з екологічної кризи є вироблення нових засобів філософської рефлексії та створення на цій базі ефективної системи екологічної освіти та екологічного виховання. Встановлено, що екологічна культура та екологічна свідомість на сучасному етапі соціально-політичної трансформації України є принципово важливим чинником її розвитку.

Ключові слова: екологія, природа, мораль, етика, біосфера.

Андреева Т. Т. Становление этических аспектов отношения "человек - природа" (рукопись).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07 - (этика) - Институт философии им. Г. С. Сковороды Национальной академии наук Украины. - Киев, 2002.

В диссертации исследуются этические проблемы соотношения "человек - природа". Главная цель исследования заключается в проведении комплексного анализа становления этических аспектов отношения человека к природе. Исследование становления этических аспектов отношения "человек-природа" обусловлено потребностями Украины, которая стала на путь построения демократического правового государства. На современном этапе, когда всё человечество приближается к экологическому кризису, появилась потребность теоретически исследовать истоки становления этических аспектов в отношении человека к природе, и, обобщив этот опыт, предотвратить усиление пагубных антропогенных влияний на природные экосистемы. Выявлено, что исторический генезис и развитие моральных норм и традиций в отношении к природе в разных цивилизациях имели противоречивый характер и в процессе эволюции прошли следующие этапы: невыделености с природы, относительной независимости от неё и противопоставления природы человеку. Но на всех исторических этапах формировались элементы этического та эстетического отношения к природе. Показано, что противопоставление природы человеку порождает дуалистический стиль мышления, который в свою очередь, закрепляет и усиливает противопоставление мира человека миру природы, отводя человеку главную роль тогда как мир природы выступает вторичным, зависимым от человеческой активности. Доказано, что одним из эффективных путей выхода из экологического кризиса есть выработка новых средств общенаучной и философской рефлексии и создание на этой базе эффективной системы экологического образования и экологического воспитания. Эксплицированы и выделены основные условия, которые могли бы содействовать внедрению моральных установок относительно адекватного отношения человека к природе: переосмысление главных морально- этических положений жизнедеятельности человека и общества опираясь на современные научные разработки и анализ опыта предыдущих поколений; комплексное использование системного, эволюционного, этического и синергетического подходов к решению экологических проблем в режиме коэволюции. Установлено, что экологическая культура и экологическое сознание на современном этапе социально-политической трансформации Украины есть принципиально важным условием дальнейшего её развития.

Ключевые слова: экология, природа, мораль, этика, биосфера.

Andreyeva T.T. Development of ethical aspects of relationships between man and nature/ Manuscript. The dissertation on the scientific degree of the candidate of sciences in speciality 09. 00. 07 - ethics. - Institute of Philosophy named after G. S Scovoroda the National Academy of Sciences of Ukraine's Kiev,2002.

History the National academy of sciences of Ukraine and essence of the moral attitude towards the environment are considered in the dissertation research through the main ethical categories, such as "good" and "evil", "sense of life", "happiness" etc. The main factors of man's practical activity, the values which are common to all mankind and based on the moral categories should be taken into acconnt. The ethical problems of the relationship "man-nature" are considered. The analysis of the given questions results in the conclusion, that it is impossible to construct harmony in relations between man and nature without moral aspects. At the present stage it is important to change a paradigm of man attitude towards nature. The person should take care about preservation natural ecosystems to help a nature to remove negative antropogenic influence.

Key words: ecology, nature, morals, etiquette and biosphere.

Размещено на Allbest.ru