Естетична культура юриста: філософсько-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.12 - Філософія права

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата юридичних наук

Естетична культура юриста:

філософсько-правовий аспект

Романова Альона Сергіївна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор СЛИВКА Степан Степанович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти

доктор філософських наук, професор

ЛОЗОВОЙ Віктор Олексійович,

Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого,

завідувач кафедри культурології

кандидат юридичних наук, доцент САВЧУК Сергій Вікторович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри теорії та історії держави і права

Захист дисертації відбудеться «06» ___05__ 2008 р. о _10_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у загальній бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий «02» __05_ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.З. Панкевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Особливістю ХХІ століття є тенденція до формування полікультурного простору в умовах глобалізаційно-інформаційних змін суспільства. Останнє десятиліття ХХ і початок ХХІ століть поставило перед гуманітарними науками нові завдання, вирішення яких мають підготувати людину до активного життя і функціонування у принципово оновлених соціально-культурних умовах. Наш час ставить підвищені вимоги до особи юриста, який змушений динамізувати стиль життя, змінювати форми поведінки, переглядати життєві орієнтації та цінності.

Подальший суспільний прогрес нерозривно пов'язаний із рівнем духовності кожного юриста. Оскільки зі зміною історичних, соціально-економічних і життєвих передумов змінюється духовна сутність людини, то проблема формування та розвитку естетичної культури особи загалом й естетичної культури юриста зокрема є важливим предметом філософсько-правового дослідження.

Проблема естетичної культури юриста як прояву духовності належить до тих гуманітарних проблем, які прийнято називати «вічними». Вона особливо актуалізується у драматичні періоди людської історії, один із яких нині, зокрема, переживає й Україна, коли принципово нові життєві явища та обставини коригують способи та засоби життєвого вибору і соціального самовизначення індивідів. Радикальні зміни у світосприйнятті людини змушують кожного особисто осмислити нові суспільні реалії, визначити свої світоглядні установки, усвідомити своє місце і роль у процесі суспільної трансформації. За таких обставин проблеми духовності (зокрема, естетичної культури як прояву духовності) набувають статусу найважливіших.

Водночас, актуальність теми дослідження зумовлена як особливостями глобальної соціокультурної ситуації, так і внутрішніми проблемами сучасного життя в Україні. Необхідність виходу із кризи сучасної цивілізації викликає потребу гармонізації взаємин між природою, людиною та суспільством, встановлення відповідності між прагненнями, інтересами людини і наслідками її діяльності. В сучасній ситуації очевидною є залежність вирішення соціальних проблем від ступеня залученості людини до соціокультурної динаміки, від урахування особистісного чинника у суспільному розвитку.

Таким чином, актуальність дослідження пов'язана з необхідністю теоретичної розробки таких проблем, як:

особливість формування гуманістичного спрямування свідомості юристів засобами естетичної культури;

особливість прояву та специфіки формування естетичної культури юриста в контексті естетосфери та в межах правової естетики;

розвиток творчої активності юриста у службовій сфері.

У практичному контексті це - подолання основної суперечності: між естетико-виховним потенціалом службової діяльності і його використанням у виховному процесі; між спеціалізованою та універсальною підготовкою юристів; між зростаючими вимогами до естетичного виховання юристів і догматичними формами його здійснення.

Стан наукової розробки проблеми. Слід зазначити, що сьогодні в науковій літературі проблемі формування естетичної культури юриста приділяється ще недостатня увага. Зазвичай вона розглядалася в руслі ширших проблем: підготовки юристів, формування духовного світу юриста, як складова правової та професійної культури юриста тощо. В українській і зарубіжній юридичній літературі низка аспектів проблеми естетичної культури юриста знайшла своє відображення в працях таких учених, як В. Горшеньов, М. Ібрагімов, М. Коваль, В. Куліченко, В. Лозовий, І. Любінський, С. Сливка, Ю. Тихонравов, І. Фролов, Б. Чичерін, Ю. Чуфаровський та інші. Учені розробили такі її основні елементи, як естетичні категорії та естетична культура.

Однак не дослідженими залишилися поняття, структура, принципи, функції естетичної культури юриста, а також чинники, що впливають на її формування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р. «Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі ОВС» (щодо проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), «Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років», затвердженими наказом МВС України від 05.08.2004 року № 755, а також темою досліджень кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ «Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України» (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).

Метою дослідження є філософсько-правове осмислення естетичної культури юриста в контексті його професійної діяльності, загальнотеоретичне визначення естетичної культури юриста в умовах реформування правової системи і формування правової держави України.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

розкрити духовні засади конституювання естетичної культури;

означити основні категорії естетосфери як підґрунтя формування естетичної культури;

проаналізувати діалектику естетосфери в системі: загальне, особливе та одиничне;

з'ясувати роль правової естетики у впорядкуванні соціокультурного простору;

запропонувати власний підхід у визначенні поняття, структури та функцій естетичної культури юриста;

довести значущість естетичної культури юриста у здійсненні ним професійної діяльності;

визначити основні чинники впливу на формування естетичної культури юриста.

Об'єктом дослідження є естетична культура юриста як прояв духовності. естетична культура юрист правова

Предметом дослідження є філософсько-правові проблеми естетичної культури юриста, закономірності формування та особливості структури естетичної культури юриста.

Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять класичні праці представників світової філософсько-правової та естетичної думки, а також праці представників юридичної деонтології, в яких розглядається проблематика естетичної культури та її значення для формування особистості юриста, принципи історизму, об'єктивності та системності, структурно-функціонального підходу тощо. Це уможливило з'ясування та системний аналіз основних динамічних, структурних і функціональних характеристик естетичної культури юриста як складного феномену життєдіяльності людини. Розкриття особливостей естетичної культури юриста як специфічного феномену життєвого світу людини зумовило також необхідність її розгляду з використанням дослідницького «інструментарію», розробленого в контексті феноменологічного напряму сучасної філософської думки та діяльнісного підходу в юридичній теорії.

У дослідженні використовувалися положення та висновки, що містяться в працях як українських, так і зарубіжних вчених різних історичних епох:

з філософії (А. Багнюка, Г. Гегеля, Г. Заїченка, В. Зеньківського, М. Ібрагімова, С. Ільєнкова, В. Ільїна, І. Канта, В. Кемерова, В. Литвинова, І. Надольного, В. Татаркевича, Е. Фромма, А. Уайтхеда, Б. Чміля, В. Шинкарука, К. Ясперса);

з культурології (А. Арнольдова, В. Горського, І. Зязюна, М. Кашуби, М. Когана, С. Кримського, В. Розіна);

з філософії права (М. Алексєєва, С. Алексєєва, В. Бачиніна, О. Гвоздика, О. Данільяна, Д. Керімова, А. Козловського, В. Нерсесянца, П. Новгородцева, Л. Окіншевича, С. Пракаша, С. Савчука, В. Сокуренка, Ю. Тихонравова, Р. Циппеліуса, Б. Чичеріна, Г. Шершеневича);

з етики (Р. Апресяна, Аристотеля, В. Букрєєва, А. Гусейнова, В. Лозового, В. Малахова, Т. Мехеда, Т. Москалькової, І. Римської, Л. Сенеки, А. Шопенгауера);

з юридичної деонтології (І. Бенедика, І. Бентама, І. Бризгалова, В. Горшеньова, С. Гусарєва, М. Коваля, В. Комарова, В. Кукушкіна, О. Скакун, О.Тихомирова);

з естетики (О. Баумгартена, Ю. Борєва, І. Вінкельмана, Б. Еренгроса, Л. Левчук, О. Лосєва, В. Самохіна, Б. С'єдіна);

із психології (М. Костицького, Г. Костюка, В. Нестеренка, Р. Немова, А. Сабурової, О. Столяренка).

Методологічною основою дослідження є низка філософсько-концептуальних, загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема використані: суб'єктивний метод (при вивченні проблем формування внутрішнього світу особи правника через його емоції, почуття, підсвідомість); об'єктивний метод (при розкритті естетичної культури юриста з позиції її відповідності вимогам оточуючої дійсності); емпіричний метод (в осмисленні емпіричного матеріалу для всебічного охоплення категорій естетичної культури юриста); теоретичний метод (у систематизації понять «естетосфера», «естетична культура», «правова естетика»); логічний метод (при аналізі діалектики естетосфери в системі: загальне, одиничне та особливе); герменевтичний метод (для розкриття комунікативної функції естетичної культури); компаративістський метод (для виокремлення особливостей спільного сегмента естетосфери і правового поля); метод порівняльного аналізу (у зіставленні естетичної культури з юридичними науками); метод синтезу (у формулюванні дефініцій «естетична свідомість», «естетична діяльність», «естетично-правове почуття»). Такий методологічний підхід дав можливість заглибитись у проблеми естетичного як через внутрішній світ людини, так і через зовнішній його прояв, а також крізь призму історичної дійсності.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в українській юриспруденції здійснено дослідження явища естетичної культури юриста як цілісного утворення та обґрунтовано її як тип духовності. При цьому естетична культура юриста розглянута не лише як категорія естетики, а і як форма людського життєставлення через професійне переломлення. Положення новизни конкретизуються в таких моментах:

вперше проаналізовано духовні засади конституювання естетичної культури;

вперше естетосфера означена як контекстуально-ситуативна основа існування правової естетики, що є одним зі способів упорядкування життєвого світу юриста;

набув подальшого наукового розвитку діалектико-прикладний аналіз естетосфери як загального щодо естетичної культури як одиничного;

вперше з'ясовано роль правової естетики як нової сфери філософсько-правового дослідження соціокультурного простору;

вперше змодельовано естетичну культуру юриста через понятійний апарат, структуру та функції;

вперше доведено значущість естетичної культури юриста як специфічного переломлення крізь призму особливостей професійної діяльності;

вперше визначено основні шляхи впливу на формування естетичної культури юриста.

Теоретичне і практичне значення роботи. Матеріал дисертації має концептуальне значення для поглиблення змісту естетичної культури і розширення предмета філософії права, сприяє усвідомленню основних тенденцій формування нового філософсько-правового дискурсу, поглиблює теоретичне осмислення метаморфоз сучасного естетичного життя і розширює уявлення про феномен духовності, допомагає усвідомити сучасні тенденції його функціонування в людській життєдіяльності через призму професійної належності. Основні положення дисертаційного дослідження розширюють методологічну базу сучасного гуманітарного знання. Теоретичне значення дослідження полягає у створенні відносно завершеної системи знань про естетичну культуру юриста у вимірі чинника самовизначення людини. Теоретична значущість роботи проявляється також у тому, що її результати можуть бути використаними у подальших поглиблених розробках (як філософського, філософсько-правового, так і спеціально-наукового характеру) феномену естетичної культури.

Сформульовані в дисертації положення та висновки можуть стати основою для подальшої розробки філософсько-правової концепції естетичної культури юриста, а також для дослідження проблем естетичної культури окремих фахових груп юристів (суддів, адвокатів, прокурорів, слідчих, юрисконсультів тощо).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на Всеукраїнській конференції «Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави України» (4-5 травня 2001 р., м. Львів), засіданні круглого столу «Проблеми методології юридичної науки на сучасному етапі становлення української держави» (28 січня 2005 р., м. Львів), Науковій конференції „Проблеми забезпечення конституційних прав громадян в судочинстві” (26 жовтня 2007 р., м. Львів), Всеукраїнській курсантсько-студентській конференції «Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства» (9 листопада 2007 р., м. Львів), Другій звітній науковій конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (29 лютого 2008 р., м. Львів).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у монографії, 7 статтях, 6 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, а також у 4 матеріалах конференцій тощо.

Структура та обсяг дисертації зумовлені завданнями і логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (поділених на 7 підрозділів), висновків до розділів і загальних висновків, списку використаних джерел (190 позицій на 13 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 185 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його мета, завдання, об'єкт і предмет, характеризується стан наукової розробки та методологічна основа дисертації, окреслюється наукова новизна і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Естетична культура юриста як елемент духовного модусу людського буття: огляд джерел» на основі загальнотеоретичної бази здійснено аналіз сучасних філософських підходів до розуміння сутності духовності та її типів. Сучасне тлумачення духовності охоплює духовний світ людини в усій його різноякісності та наближає її до реальних процесів людського життєздійсненя. Духовність не може бути ототожнена з духовним життям суспільства, оскільки вона є способом самотворення особистості і здатна конституюватися у вигляді покликання її носія.

Духовність показана як якісне визначення особистості, завдяки якому людина має можливість набути нових соціальних форм співіснування з іншими людьми, оточуючим світом і самою собою. Духовність проявляється у трьох основних формах: творчість, індивідуальність, свобода, що загалом є способом збагачення окремого індивіда досвідом самовизначення на принципах життєствердження.

Обґрунтовується думка про те, що духовність пронизує весь життєвий світ людини. Цей модус людського буття, власне, будучи індивідуальним, виступає проявом структур універсуму в бутті людини, що дозволяє духовності претендувати на роль всезагального утворення. За її допомогою у філософії можна коректно, утримуючись на межі об'єктивності й суб'єктивності, вести мову не тільки про самовизначення як безперервне оформлення себе шляхом вибору, відповідальності, комунікації, пізнання світу, але й про інші важливі моменти життєдіяльності людини.

Стверджується, що естетичне здатне проявляти не сутність буття як такого, а саме його зміст і розкривати потенційність нескінченно-ймовірного світу людського буття в його спроможності до самодетермінації.

Відзначається, що одним із проявів духовності є естетична культура. Естетична культура в системі духовної культури передбачає врахування того, що культура виступає щодо цих утворень як загальне, духовна культура розглядається як особливе, а естетична культура - як одиничне.

Естетична культура є сукупністю вироблених суспільством засобів і способів естетичної діяльності, спрямованої на естетичне освоєння дійсності та естетичний розвиток людини. Водночас естетична культура є відносно самостійною, замкнутою в собі підсистемою, наділеною всіма ознаками цілісності: структурним поділом і специфічним зв'язком елементів.

У розділі 2 «Естетосфера як функціональне середовище існування правової естетики» розглядається естетосфера у просторі чуттєвого буття людини.

У підрозділі 2.1. «Вихідні умови творення та основні атрибути естетосфери» здійснено аналіз естетосфери, естетичного простору через різні ступені абстрактного мислення.

Вихідні умови творення естетосфери окреслюються значенням як рівнем здатності абстрактного мислення і нерозривним взаємозв'язком об'єктивного й суб'єктивного в процесі формулювання висловлювання; цінністю як відображенням ставлення, в якому проявляється визнання важливості чогось (когось) для людини; абсолютом, який уособлений в ідеї прекрасного як субстанційній основі естетичного досвіду взагалі, через який світ сприймається у своїй свободі і вищій представленій гармонії, що дає особистості потенційну можливість цілісного гармонійного буття у світі.

Аналізуються основні атрибути естетосфери, що виростають з етосу людини як соціального суб'єкта і проявляються у розумності як прояві обов'язку й відповідальності індивіда у ставленні його до соціуму, толерантності як повазі до іншого світогляду і способів поведінки, вільних у своїй інакшості, комунікативності як досягненні соціальної спільності за умови збереження індивідуальності кожного її елемента.

Пропонується під естетосферою розуміти певний простір чуттєвого буття людини; сферу естетичних образів, думок і естетичних даностей цього світу.

Порівнюються категорії особистості, яка в своїх актуалізованих проявах є трансцендентною (такою, що має перспективи для розвитку) щодо умов соціального життя, та індивіда, який постає частиною роду і виду (біологічний атом) та суспільства (соціальний атом). Наголошується, що особистість характеризується, насамперед, почуттям своєї відповідальності та неординарності, несхожості з іншими.

У підрозділі 2.2. «Діалектичний взаємозв'язок загального, особливого та одиничного у полі естетосфери» відображено специфіку поєднання загального, особливого та одиничного в естетичних відношеннях через реалізацію потреби впорядкування, гармонії, досконалості, краси; естетичній свідомості, що включає в себе естетичні почуття, сприйняття, потреби, смаки, ідеали, які мають об'єктивні й суб'єктивні складові; естетичній діяльності, що передбачає наявність у діяльності (творчості) людини співмірність із «законами краси» (мірою, довершеністю, гармонією), тобто закладення умови подальшого естетичного оцінювання цієї діяльності.

Прекрасне визначається як субстанційна основа естетичного досвіду взагалі, через який світ сприймається у своїй свободі і вищій представленій гармонії; прекрасне виступає необхідною умовою, що оформлює зміст естетичного досвіду, та представлене у досвіді як ідеал, що має законодавчу і нормативну значущість (цінність). Тобто, «прекрасне» є визначальною естетичною категорією. Важливо, що це діє лише за умови, коли світ має визначальний раціональний сенс.

У підрозділі 2.3. «Правова естетика як одна з форм прояву естетичного простору» відзначається, що для виокремлення правової естетики основою послужило те, що право у своїй ідеальній сутності, зокрема, природне право, і естетика мають спільну точку перетину у сфері, що характеризується підтриманням балансу та збереженням гармонії у природних процесах, суспільних перетвореннях і людському існуванні.

Право як соціальне явище трактується цілісним гармонійним утворенням, оскільки його надзавданням є скріплювати і поєднувати ті частини цілісного світу соціуму і людини, які руйнуються. В цьому сенсі право відповідальне за буття цивілізованих спільнот як конкретних форм буття взагалі. Право постійно прагне утримувати їх у стані внутрішньо врівноважених цілісностей, які мають все необхідне для нормального існування людини.

Пропонується закони природного права розглядати як взірець естетичної довершеності, адже саме правове почуття залежить від законів краси і прекрасного, що закладено у правовій нормі. Правова ж естетика стверджує визначальну необхідність досягнення гармонії у праві і природної рівноваги, яку містять закони права. Саме це доводить актуальність і потребу формування нової галузі дослідження у філософії права - правової естетики.

При цьому специфіка естетичного у праві проявляється у морально-естетичній свідомості, поведінці, в естетичному вихованні та естетичному ставленні до дійсності, а також у взаємовідносинах, адже естетичні цінності у праві (як елемент свідомості особистості) суттєво активізують процеси моральної регуляції суспільних відносин, естетично-морального розвитку людини, зміцнюють зв'язок права і законів краси.

Обстоюється твердження, що всі процеси, які відбуваються навколо особи правника і в ньому самому, неможливо вкласти в абстрактне сприйняття, як неможливо також впевнено констатувати, що без уявлення людина не може створити гармонію почуттів та емоцій, не може виявити ланку духовно-емоційного вираження у власному пізнанні.

У розділі 3 «Проблеми формування естетичної культури юриста» проаналізована естетична культура юриста як важливий чинник становлення і розвитку особистості правника.

У підрозділі 3.1. «Структурний аналіз естетичної культури юриста» відзначається, що естетичну культуру юриста потрібно розглядати через призму естетичності професійної діяльності. Особливо яскраво це проявляється в естетичному ставленні юриста до своєї діяльності. Взаємозв'язок естетичної культури особистості і процесу праці, зокрема професійної, багато в чому зумовлений тим, що сфера діяльності є визначальною у вихованні почуття прекрасного, формуванні естетичних поглядів та ідеалів.

Зазначається, що юрист є продуктом культури того часу, в якому він живе. Тому духовно-ціннісні особливості особи юриста є наслідком чотирьох типів зв'язків: генетичний зв'язок з вихідними цінностями суб'єктивної взаємодії особи зі світом; їх інтегративність щодо вихідних цінностей; глибокий необхідний зв'язок з основними складовими змісту людського буття; своєрідність інтерпретації цих складових змісту в певному контексті.

При цьому виділяються власні принципи, такі, як: принцип естетично-правового мислення, естетичний рівень правової інформації (обізнаності), єдність естетичної свідомості, почуття та естетичної діяльності.

Обстоюється позиція, що естетична культура юриста є синтезом загального, особливого та одиничного. Всі аспекти і рівні загальнолюдської і професійної культур відображаються в індивідуальній свідомості, поведінці і діяльності особи. Тому естетична культура юриста постає як складний симбіоз переплетення природних, соціальних, виховних, культурних чинників, його власної активності та вибіркової діяльності щодо засвоєння цінностей світової і вітчизняної культури, які і роблять його унікальним та самобутнім індивідуумом. До особливостей естетичної культури юриста слід віднести його «закоріненість» у професії, в особливому суб'єктивно-особистісному ставленні до своєї службової діяльності.

Важливим чинником формування естетичної культури у юриста є естетизація системи особистісного ставлення до оточуючого світу і людей, вироблення власної рольової поведінки, естетизація юридичної діяльності.

У підрозділі 3.2. «Естетичне виховання як засіб творення естетичної культури юриста» здійснюється аналіз естетичного виховання, що реалізується у творчому ставленні індивіда до власної життєдіяльності, у світлі природи, культури, гармонійного прояву професійних здібностей. Юридична діяльність - це, насамперед, діяльність, що пов'язує людину з людиною у міжособистісних, професійних стосунках, де рівень естетичного виховання проявляється вже з перших хвилин розмови.

Основний акцент робиться на тому, що метою естетичного виховання юриста, самоціллю його розвитку виступає сам правник, людина, що розкрила повноту своєї сутності, створила себе як універсальну гармонійну особистість. Ідеал універсальної особистості юриста як мета виховання передбачає його особливе співвідношення з універсумом (тобто зі світом як усім існуючим), внутрішню органічну причетність до нього саме у процесі професійної діяльності.

Естетичне виховання подається у систематичній і цілеспрямованій духовно-практичній діяльності суб'єкта та об'єкта щодо передачі і засвоєння естетичних цінностей суспільства з метою відтворення людини як суб'єкта і носія естетичної культури.

Обстоюється думка, що важливим чинником, здатним знизити рівень естетичної культури юриста, є звуження поля його активності у вільний час, що призводить до втрати цілої групи інтелектуально-естетичних засобів активності й обмежує як систему засвоюваних ним значень, так і можливості переломлення через цю систему свого внутрішнього досвіду.

У структурі проблеми естетичного виховання існують такі актуальні аспекти, як художньо-професійне виховання та виховання естетичних почуттів.

У підрозділі 3.3. «Шляхи формування естетичної культури юриста» пропонується виділити такі шляхи розвитку естетичної культури, як: формування естетико-правової моралі та пріоритет природного права у формуванні особи юриста.

Ключовим моментом формування естетичної культури юриста є усвідомлення ним значущості природного права та оцінка дієвості позитивного права з точки зору їхньої відповідності загальнолюдським цінностям. Естетична культура не лише виявляє ставлення індивіда до правової дійсності через почуття, але й націлює суб'єкта права на певні зміни у правовому середовищі, прогнозує і моделює їх. Естетична культура у праві має додаткове покликання, що виражається у пізнанні права.

Обстоюється твердження, що формування естетичної культури юриста відбувається через зовнішні і внутрішні чинники впливу прекрасного на особистість.

В естетизації службової діяльності юриста виділяється два взаємопов'язані аспекти, які мають свою змістовність і відповідні способи здійснення. Перший із них пов'язаний зі збагаченням функціонально-змістовної сторони юридичної діяльності - ускладненням і збільшенням службових завдань, високими вимогами щодо інтелектуально-творчих функцій фахівців. Цей аспект естетизації процесу службової діяльності юриста зумовлюється об'єктивним технічним розвитком, має малорухливий у соціальному просторі характер. Другий аспект пов'язаний із перетворенням та естетичним розвитком самого юриста як суб'єкта юридичної діяльності і бере на себе всю повноту вирішення проблеми насичення естетичним змістом конкретного акта праці, виходячи саме із наявних умов її здійснення. Тому проблему естетизації професійно-службової діяльності юриста необхідно вирішувати і реалізовувати через естетичне виховання людини.

При цьому пропонується естетичну культуру юриста розглядати як вид культури, що базується на моменті духовності у праві і своїми цінностями та категоріями впливає на становлення і розвиток професійно-моральних якостей правника, чим сприяє естетичному усвідомленню оточуючої дійсності.

У Висновках наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо філософсько-правового осмислення естетичної культури юриста. Зокрема зазначається:

1. У контексті сучасних філософських підходів духовний модус людського буття конституюється як один із проявів естетичної культури універсуму індивіда. Концептуалізація проблеми «естетична культура - духовність» дозволила обґрунтувати положення про те, що специфічність виокремлення духовного потенціалу естетичної культури нерозривно пов'язана з соціокультурним та історико-філософським простором.

2. Естетосфера виступає конститутивно-ситуативною основою існування правової естетики. Основними вихідними категоріями естетосфери виступають значення як рівень здатності абстрактного мислення і впорядкованості, «названість» загального; цінність як відображенння ставлення, значущості та оцінки (оцінювання) у формуванні сенсу і стратегії життя; абсолют як основа будь-якого філософського знання, що дає особистості юриста потенційну можливість цілісного гармонійного буття у світі та виходу на інтерсуб'єктивний рівень естетики комунікації.

3. Естетосфера виступає вихідною умовою існування правової естетики, яка, зокрема, проявляється у формі естетичної культури юриста. Такою є формула діалектичного взаємозв'язку загального, особливого та одиничного у полі естетосфери.

4. Правова естетика як нова сфера філософсько-правового дослідження є особливим способом упорядкування соціокультурного простору, що проявляється у поєднанні законів краси та правових приписів, їх взаємовпливі та інтеграції.

5. Пропонується розглядати естетичну культуру юриста як специфічне переломлення основних моментів естетичної культури особи (що зумовлюються соціокультурною обстановкою, панівною ідеологією, загальним рівнем культури особи та вихованням, особливостями професійного середовища та специфікою фахової діяльності).

Компонентами естетичної культури юриста визначено: суб'єкт естетичної діяльності, об'єкт естетичного впливу, форми естетичної діяльності, естетичну свідомість, естетичні переживання, естетичні потреби, гармонію.

У контексті соціокультурного простору естетична культура юриста виконує такі функції: формування відчуття естетичного задоволення від професійної діяльності, естетизація слідчих дій, формування естетично-правового смаку юриста, вироблення правильних естетичних суджень, оцінок щодо тих чи інших явищ, інформаційна функція, а також здійснення сприятливого впливу на світогляд, моральні поняття і поведінку юриста, виховання здатності помічати, розуміти красу в природі, суспільному житті, правотворчій діяльності, естетико-правовий розвиток юриста, вираження буття права, правової ідеї.

6. Значущість естетичної культури юриста полягає в її «закоріненості» у професії, суб'єктивно-особистісному ставленні самого юриста до службової діяльності. Основними параметрами «естетичності» професійної діяльності юриста є: 1) особливе естетичне ставлення особи до своєї професії - професіоналізм (майстерність); 2) захопленість професією і моральне задоволення від неї; 3) престижність юридичної професії.

7. Формування естетичної культури юриста можливе у контексті спілкування, оскільки саме спілкування з іншими дає йому можливість безпосередньо проявити, відкрити, пережити або зустріти самого себе. Важливим чинником формування естетичної культури юриста є естетизація системи особистого ставлення до оточення, вироблення власної рольової поведінки у соціокультурному просторі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Естетична культура юриста (спроба філософсько-правового осмислення). - Тернопіль: Терно-граф, 2001. - 80 с.

Світ і буття: філософсько-правове осмислення // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. - 2001. - № 1. - С. 245-250.

Шляхи формування естетичної культури юриста // Науковий вісник Львівського юрид. ін-ту. - 2005. - № 3. - С. 319-323.

Естетична культура юриста як елемент духовності // Науковий вісник Львівського юрид. ін-ту. - 2006. - № 3. - С. 377-385.

До поняття естетичної культури юриста // Митна справа. - 2006. - № 6. - С. 55-59.

Принципи та функції естетичної культури юриста // Митна справа. - 2007. - № 1. - С. 83-87.

Правова естетика та естетичне пізнання правового явища // Зб. наук. ст. Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. - Вип. XXVIII. - 2007. - С. 39-46.

Діалектичний взаємозв'язок одиничного і загального у полі естетосфери // Митна справа. - 2008. - № 1. - С. 74-77.

Роль і місце естетичної культури у праві // Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави України: Всеукраїнська науково-теоретична конференція, 4-5 травня 2001 р. - Львів, 2001. - С. 61-65.

Естетика судочинства: філософсько-правовий підхід // Проблеми забезпечення конституційних прав громадян в судочинстві: Наукова конференція, 26 жовтня 2007 р. - Львів, 2007. - С. 143-145.

Роль естетичного виховання юриста у розбудові громадянського суспільства // Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства: Всеукраїнська курсантсько-студентська конференція, 9 листопада 2007 р. - Львів, 2007. - С. 184-185.

Естетичне виховання як засіб розвитку естетичної культури юристів // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: Друга звітна наукова конференція, 29 лютого 2008 р. - Львів, 2008. - С. 200-202.

АНОТАЦІЯ

Романова А.С. Естетична культура юриста: філософсько-правовий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2008.

Дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним науковим узагальненням філософсько-правових основ формування і розвитку естетичної культури юриста. Сформульовані дефініції та здійснений всебічний аналіз поняття, принципів, функцій, методів і категорій естетичної культури юриста як однієї з основних складових у формуванні особи правника у контексті сучасних підходів. Філософсько-правова концепція естетичної культури юриста будується з урахуванням сучасних вимог, нових ідей та потреб здійснення юридичної діяльності юристом-професіоналом.

Дисертація має практичне значення щодо формування естетичної культури юриста, філософсько-правового осмислення цього процесу.

Ключові слова: естетична культура юриста, правосвідомість, естетосфера, духовність, правова естетика, естетичний простір, професійна діяльність, соціокультурний простір.

АННОТАЦИЯ

Романова А.С. Эстетическая культура юриста: философско-правовой аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12. - философия права. - Львовский государственный университет внутренних дел, Львов, 2008.

Диссертация является первым в украинской юридической науке комплексным научным обобщением теоретических основ формирования и развития эстетической культуры юриста. Сформулированы дефиниции и осуществлен всесторонний анализ понятия, принципов, функций, методов и категорий эстетической культуры юриста как одной из основных составляющих формирования личности юриста в контексте современных философско-правовых концепций.

На основании философско-правовой базы проанализированы современные философские подходы к пониманию сущности и типологии духовности.

Духовность проявляется в трех основных формах: творчество, индивидуальность, свобода, что в целом является способом обогащения отдельного индивида опытом самоопределения на принципах жизнеутверждения. Одним из проявлений духовности является эстетическая культура, которая соотносится с духовной культурой как единичное и особенное.

Эстетическая культура - это выработанные обществом способы эстетической деятельности, направленные на эстетическое освоение действительности и эстетическое развитие человека. В связи с этим эстетическая культура является относительно самостоятельной, закрытой в себе подсистемой, наделенной всеми характеристиками целостности: структурностью и специфическими связями элементов.

Исходными условиями существования эстетосферы предопределены значение как уровень возможности абстрактного мышления и неразрывной взаимосвязи объективного и субъективного в процессе формирования высказывания; ценность как отображение отношения, в котором проявляется признание важности чего-то (кого-то) для человека; абсолют, который воплощен в идее прекрасного как субстанционной основе эстетического опыта вообще, через который мир воспринимается в своей свободе и высшей представленной гармонии, наделяющей личность потенциальной возможностью целостного гармоничного бытия в мире.

Предлагается законы природного права рассматривать как образец эстетического совершенства, ведь правовое чувство зависит от законов красоты и прекрасного, заложенных в правовой норме. Правовая эстетика подтверждает необходимость достижения гармонии в праве и природного равновесия, которое присутствует в законах права. Именно это доказывает актуальность и целесообразность формирования новой сферы исследования в философии права - правовой эстетики.

При этом специфика эстетического в праве проявляется в морально-эстетическом сознании, поведении, в эстетическом воспитании и эстетическом отношении к действительности, а также в эстетических взаимоотношениях, ведь эстетические ценности в праве (как элемент сознания личности) существенно активизируют процессы моральной регуляции общественных отношений, эстетично-морального развития человека, а также укрепляют связь права и законов красоты. Утверждается, что эстетическая культура отдельного юриста является синтезом общего, особенного и единичного. Все аспекты и уровни общечеловеческой и профессиональной культур отражаются в индивидуальном сознании, поведении и деятельности личности. Поэтому эстетическая культура юриста является сложным симбиозом природных, социальных, воспитательных аспектов его личной активности, усвоения ценностей мировой и отечественной культуры, которые делают его уникальным и самобытным.

Эстетическое воспитание рассматривается как систематическая и целенаправленная духовно-практическая деятельность субъекта и объекта по передаче и усвоению эстетичных ценностей общества с целью отображения человека как субъекта и носителя эстетической культуры. Особое внимание уделено исследованиям эстетизации системы личностного отношения к окружающему миру и людям, выработке личного ролевого поведения, эстетизации юридической деятельности как важным моментам формирования эстетической культуры юриста.

Ключевым моментом формирования эстетической культуры юриста является осознание людьми ценностей природного права, прав и свобод человека, оценка действующего права с точки зрения соответствия общечеловеческим ценностям. Эстетическая культура не только раскрывает отношение индивида к правовой действительности через чувства, но и настраивает субъекта права на определенные изменения в правовой среде, прогнозирует и моделирует их.

Ключевые слова: эстетическая культура юриста, правосознание, эстетосфера, духовность, правовая эстетика, эстетическое пространство, профессиональная деятельность, социокультурное пространство.

SUMMARY

Romanova A.S. Esthetic culture of a lawyer: philosophic-legal aspect. - Manuscript.

The thesis for defending the scientific degree of a candidate of legal sciences by speciality 12.00.12 - philosophy of law. - Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, 2008.

In Ukrainian legal science the thesis is the first ever complex scientific general conclusion of philosophic legal bases for formation and development of esthetic culture of lawyer. Definitions are stated and a comprehensive analysis is made for notion, principles, functions, methods and categories of esthetic culture of a lawyer as one of main compounds for formation of a lawyer's personality against the background of modern approaches.

General philosophic concepts of esthetic culture of lawyer are made with account for modern requires, new ideas and needs for legal activity of a professional lawyer. Thesis has practical sense as for formation of esthetic culture of lawyer, philosophic-legal comprehension of this process.

Key words: esthetic culture of a lawyer, legal consciousness, esthetic sphere, spirituality, legal esthetics, esthetic scope, professional activity, social-cultural scope.

Размещено на Allbest.ru