Культура поводження за столом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Культура поводження за столом - це частина загальної культури людини. Її треба виховувати із самого раннього віку.

Існують строгі правила поведінки під час їжі. Як і всі інші, ці правила не вигадані з голови. Більшість із них виникло з поваги до тих, з ким ти сидиш за столом. Спробуйте простежити, що вийде, якщо ви візьмете вилку й ніж не пальцями, як ведеться, а затисните їх у куркуля й почнете різати лежаче на тарілці м'ясо. У вас неминуче здіймуться й розійдуться в сторони лікті. А це значить те, що щока сусіда виявиться в небезпеці. А лікті, покладені на стіл? Вони займають місце, де повинна стояти тарілка сусіда. Та й чи приємно йому буде класти хліб на той шматок скатертини, по якому шаруділи ваші рукави?

Або, скажемо, чому прийнято брати цукор щипчиками, а якщо їх немає - просто пальцями, а не своєю чайною ложкою? Адже руки повинні бути чисті - перед тим, як ви сідаєте за стіл, ви їх вимили, та й торкаєтесь ними лише того шматочка цукру, що візьмете. А ложка тільки що була у вас в роті, і не всякому буде приємно, якщо вона прогуляється по всій цукорниці.

По тій же причині сіль із сільнички потрібно брати не пальцями й не своєю ложкою, а кінчиком ножа. Але пиріжки, печиво, хліб потрібно брати рукою, намагаючись не торкатися сусідніх скибочок.

А чому, наприклад, не прийнято різати рибу ножем? Так тільки тому, що в рибі бувають дрібні тонкі кісточки. Розрізаючи шматок риби, можна, не помітивши, розрізати й кісточки, і проковтнувши їх, подряпати горло.

1. Небагато історії

Книга, по якій російські юнаки та дівчата могли вчитися правильно поводитися за столом, з'явилася ще у вісімнадцятому столітті. Називалася вона: "Юності чесне зерцало, або Показання до життєвого обходження" і складена була самою Російською Академією наук. От яке велике значення й тоді надавали правилам поведінки!

Надруковано її незвичними для нас стародавніми буквами; деякі слова, начебто "талерки", не відразу зрозумієш. Але більшість правил годиться й сьогодні. "Не вимагай першим блюдо й не дуй у рідке, щоб скрізь бризкало". "Не сопи, корду їли". "Коли що тобі запропонують, то візьми частину з того, інше віддай іншому". "Руки твої не повинні довго лежати на тарілці, ногами скрізь не мотай, не втирай губ рукою й не пий, поки їжі не проковтнув". "Не облизуй перстів і не гризи костей, але обрізай ножем". "Хліба, приклавши до грудей, не ріж; їли, що перед тобою лежить. Над їжою не чавкай, як свиня, і голови не чеши. Не проковтнувши шматка, не говори. Біля своєї тарілки не роби забору з костей, кірок хліба й іншого. Непристойно руками по столі скрізь колобродити, але сумирно ести. А качанами й ножем по тарілкам, по скатертині або по блюду не креслити, не колоти й не стукаючи, але повинне тихо й сумирно, прямо, а, не сидіти вигнувшись ".

У французів є приказка: "Апетит приходить під час їжі". Як і більшість народних приказок, вона заснована на життєвому досвіді: захід і вид смачної їжі дійсно підсилюють апетит.

Великий росіянин, учений Іван Петрович Павлов, пояснив, чому це відбувається. Ти знаєш по собі, як течуть слинки побачивши ласого блюда. Це, виходить, починають працювати слинні залози рота, щоб змочити їжу, що зараз будеш жувати. Точно так само вид і запах їжі діє на залози шлунка. Вони теж починають виділяти особливий "запальний" сік. Цей сік допомагає шлунку переварювати їжу. Дратуючи закінчення нервів, закладених у стінках шлунка, він викликає почуття апетиту.

Але не всяка їжа діє на організм однаково. Ніж гарніше, апетитніше виглядає тарілка з їжею, чим смачніше їжа пахне, тим сильніше виділяється "запальний" сік, тим краще буде переварене те, що ти з'їли.

І турбота про це також відбилася в правилах поведінки за столом. Чому, наприклад не слід кришити на шматки котлету або сирник? Не тільки тому, що розкришена їжа швидше холоне й робиться несмачною. Вид розмазаної по тарілці - котлети або сирника не дуже апетитний. Чому не прийнято випльовувати що-небудь, навіть кісточки від компоту, прямо на блюдце? Чому не дозволяється критикувати подане блюдо й говорити, що, по-твоєму, воно несмачно? Чому треба доїсти все покладене до кінця й не залишати на тарілці? Тому що це не тільки кривдить господарку, але й може відбити бажання в сусідів.

Не слід також розглядати занадто уважно або колупати вилкою те, що вам поклали. Це теж неввічливо стосовно господарки, немов ви сумніваєтесь яке частування. Вихована людина буде їсти кожне запропоноване хазяїном блюдо.

Коли французи заснували свою першу колонію в Північній Америці, французький губернатор запросив на звану вечерю двох вождів індійського племені ірокезів. Він вважав, що після такого обіду йому буде легше вмовити вождів віддати задешево великі степи, де індіанці здавна полювали на оленів і бізонів.

Знаючи шляхетну довірливість індіанців, що ще не встигли розпізнати лицемірство й жорстокість завойовників, ад'ютант губернатора, злісний і хитрий ледар, вирішив посмішити таких же, як він, приятелів і поглумитися над гостями. На їхніх очах він густо намазав гірчицею шматок хліба й зробив вигляд, що з насолодою проковтнув його. Індіанці подумали, що це улюблена їжа білих, і намазали гірчицею свій хліб. Але від першого ж шматочка в них захопило подих, на глазах виступили сльози. Однак ірокези нічим не видали своєї відрази й мужньо доїли свій хліб.

Вони не хотіли скривдити хазяїна відмовою від запропонованого частування. Так "дикі" індіанці дали урок увічливості й витримки "культурному" негідникові.

2. Навчання дітей етикету

Чим раніше дитина дізнається правила поведінки за столом, тим швидше вони виконуватимуться автоматично, легко і вільно. Але етикету не можна навчити, як навчають, скажімо, читати і писати. Дитина дивиться, як поводяться дорослі, її батьки. Якщо батьки не уміють поводитися за столом, то і дитина ніколи не засвоїть правила хорошого тону.

Зберігся староруський документ, написаний Володимиром Мономахом на початку XII століття, "Повчання дітям". Ось що там сказано щодо поведінки за столом: "При старших мовчати, мудрих слухати, з рівними собі і молодшими в любові перебувати, без лукавого наміру розмовляючи, а більше вдумуватися, не засуджувати мовою, небагато сміятися."

Діти повинні засвоїти, що за столом треба сидіти прямо, не можна пустувати, спиратися ліктем на стіл -- це заважає їхнім сусідам. Дітей можна навчити не розчепірювати лікті за столом. Можна запропонувати таку "вправу": сідаючи дома обідати, треба підкласти попід пахви невеликі книги або інші легкі предмети. Притримуючи книги, ви мимоволі їстимете з притиснутими ліктями. Після 10--15 таких тренувань лікті "знатимуть своє місце". Дітей треба учити цьому з 5--6 років.

Слід пояснити дитині, що не можна гойдатися на стільці, грати з скатертиною -- можна впасти із стільця, потягнути за собою скатертину зі всіма приладами і навіть перекинути на себе тарілку з гарячим супом. Не слід закидати одну ногу на іншу, непривабливо обхвачувати ніжки стільця ногами або витягати ноги під столом.

Ложка -- перший предмет сервіровки, який дають малюку. Потрібно навчити його тримати ложку трьома пальцями правої руки, трохи нижче рукоятки, і пояснити, як слід їсти з ложки: не засовувати її цілком в рот, не всмоктувати їжу з самого кінчика. З ложки їдять, підносячи її до рота бічною стороною, а зачерпують їжу не до себе, а від себе.

Трьох-чотирьохрічну дитину можна вже привчити правильно користуватися вилкою. Спочатку їй показують, як тримати вилку трьома пальцями правої руки, упираючись вказівним в ту частину вилки, де ручка переходить в живця, а потім, коли вона стане старшою і навчиться користуватися ножем, пояснюють, що вилку зручніше тримати лівою рукою, а нарізувати їжу ножем -- правою. Якщо їдять тільки вилкою, її тримають в правій руці.

Потрібно також привчити дитину тримати вилку похило, а не перпендикулярно до тарілки, для того, щоб вона не зісковзувала і не розкидала їжу. Слід також пояснити, що м'яку їжу, яку можна відокремити вилкою, не нарізують. Вилкою без ножа їдять такі страви, як котлети, варені овочі і рибу (ножем тільки відокремлюють кістки).

Покажіть дитині, що якщо відразу нарізувати шматочками всю страву, яка лежить на тарілці, вона швидко остигне і прийме неапетитний вигляд, тому відрізують по одному шматочку і відразу ж з'їдають його.

3. Загальні правила етикету

Правильно і уміло користуватися предметами сервіровки -- це насамперед використовувати їх тільки за призначенням. Перш за все потрібно запам'ятати, що всі прилади -- ножі і ложки, розташовані праворуч від тарілки, беруть і тримають під час їжі правою рукою, а всі ті, що розташовані зліва, -- лівою рукою. Десертні прилади, розташовані ручками управо, беруть правою рукою, а ручками вліво -- лівою рукою.

За столом слід сидіть прямо, Але не напружено, злегка спираючись на спинку стільця. Господарі стараються знайти теми для спілкування, щоб гостям було цікаво. Вони ж у свою чергу намагаються підтримати розмову, не допускаючи жестикулювання, підвищених тонів голосу, крику, тощо. Розмова повинна бути спільною. Коли старші батьки ведуть розмову, молодшим їх перебивати не слід, краще підтримати тему.

Негарно розпочинати їсти, поки господарі не запропонували частуватися всім гостям. У процесі їжі не рекомендується класти лікті на стіл. Це лише в окремих випадках можуть дозволити собі лише жінки. Кавалери зазвичай беруть зі столу страву, спочатку пропонуючи її жінкам, а потім іншим, хто сидить поруч.

До кожного салату чи страви подається ложка чи виделка, не слід набирати страву своїми ложкою чи виделкою. Негарно тягнутися через весь стіл, намагаючись нанизати ласий шматок. Виховані люди просять тих, хто сидить недалеко від страви, подати їм тарілку з частуванням.

Їжу слід набирати невеликими порціями. Залишати на тарілці залишки їжі вважається негарним тоном. Може трапитися так, що запропонована страва з якихось причин вами споживатися не може. В такому разі не слід пояснювати всім причину відмови від страви, особливості своєї фізіології чи свої хвороби. В такому разі можна прийняти символічну порцію страви, скуштувати її, а надалі переключити свою увагу на підтримання розмови. Або можна дуже чемно, не привертаючи увагу, тихенько відмовитися від запропонованої страви. Вихована господиня ніколи не дозволить собі задавати вам неделікатні запитання з цього приводу, а делікатно не зверне уваги, а в майбутньому вже враховуватиме ваші смаки та побажання.

Якщо у вас так сталося, що випала з рук виделка чи ніж, не намагайтеся лізти під стіл, щоб десь віднайти їх, а тим більше, витягнувши, намагатися витерти їх серветкою. В такому випадку не починайте бідкатися, перепрошуватися, привертаючи увагу оточуючих. Звичайно краще, щоб такого не траплялося, але ніхто від цього не застрахований. Майте на увазі, що недопустимо їсти з ножа! Це найбільший промах, як на офіційних зустрічах, так і на приватних гостинах.

Дуже неввічливо розглядати, чи чисті тарілки, стакани і так далі, і абсолютно неприпустимо протирати їх серветкою або носовою хусткою. Якщо вони здаються вам (і навіть є насправді) недостатньо чистими - терпіть, не показуючи жодних ознак незадоволеності. Це не позбавляє вас можливості зробити висновки на майбутнє, якщо ви знову отримаєте запрошення від цих господарів.

4. Цікаво знати

Стародавні літописи донесли до наших днів описи бучних бенкетів римських патриціїв та грецьких аристократів. З часів Римської імперії і до середньовіччя зяє інформаційна пустка щодо буденних звичок населеннях різних країв. У принципі, гадаю, в житті звичайного селянина чи міщанина до різдва Христового і через кілька століть по ньому мало що змінилося. Інша справа -- побут вищої касти. З розвитком різних видів мистецтва, промислів, мануфактури поступово змінювалися традиції і модні тенденції передусім у житті знаті.

Так, скажімо, в VI столітті вперше з'явилися свічки, зроблені з бджолиного воску чи із сала, які замінили факели та масляні світильники. Свічками стало модно прикрашати святкові столи, ставити у канделябри. У VIIІ столітті при багатьох королівських дворах ще не було ні скатертин, ні тарілок. Страви накладали в заглибини на дубовому столі. Певного етикету не існувало, їли й пили без міри, а тому застілля часто закінчувалися бійками чи загальним звалищем.

Карл Великий, котрий жив iз 744 по 814 рік, відродив традиції греків та римлян і перетворив застілля в пишний ритуал. Під час трапези він слухав музику чи йому читали вголос. Свої свята Карл Великий влаштовував із великим розмахом. Залу прикрашали килимами, їжу подавали на золотих тацях. М'ясо за столом їли за допомогою маленьких ножів, оскільки ложок було мало, а виделки на той час ще не винайшли. Розважали гостей численні співаки, блазні і танцюристи. Після закінчення святкування на прощання з гостями Карл дарував їм багаті подарунки.

З XI століття до трапез почали допускати й жінок; поведінка гостей під час застіль відразу ж стала більш цивілізованою. За столом сиділи парами і користувалися одним кубком і блюдом на двох. Стіл прикрашала скатертина, об яку, проте, можна було витирати руки. Поведінці за столом, вчили особливі правила: рекомендувалося не витирати масні пальці об святкову одіж, їсти і пити не поспішаючи. Важливе місце на столі займала розкішно оздоблена сільничка. Вона завжди була закрита й охоронялася, оскільки всі боялися можливих спроб отруєння: панувала думка, що в солі отруту неможливо виявити.

Кульмінацією святкового застілля був смажений павич, лебідь чи фазан, якого прикрашали його власними перами.

Поезія мінезингерів та інші літературні твори тої епохи змальовують нам чудову картину життя в XII--XIII століттях. Культура застілля відігравала значну роль. Лицар мав знати дуже багато, щоб гідно поводити себе за столом. Правилами хорошої поведінки заборонялося розмовляти з повним ротом і вихоплювати в сусіда з-під носа кращий шматок (боюсь, ці правила не гріх нагадати декому й сьогодні). Дами мали добре попоїсти заздалегідь, щоб на учті з чистою душею і без внутрішніх терзань віддати лицарям кращі шматки м'яса. Суворо дотримувався порядок щодо того, як розсадити гостей: у торці широкого столу сидів господар дому, за особливими столами -- його сім'я і почесні гості. Решта гостей сиділи на простих лавках уздовж стін.

У XIII столітті вино і хліб були на кожному столі. Каша, горох, яйця і боби були основними продуктами харчування, а от м'ясо -- це привілеї знаті. Проте й багачі їли не краще, а частіше.

Одним із основних ритуалів застілля серед знаті було миття рук, коли кожному гостю прислужник підносив тазик і зливав із красивих срібних глеків воду. Популярними були плюшеві скатертини, прикрашені гирляндами квітів, вази з розкішними букетами в них. Проте кількість ножів і ложок була обмежена. Пажі заносили страви на срібних та олов'яних підносах і підходили спочатку до різальника печені, а вже потім -- до гостей. Ті брали страву аристократично -- трьома пальцями -- і клали на круглі шматки хліба, які слугували тарілками. Багачі виставляли напоказ прибори, розклавши їх на сервіровочних столах. Прості ж люди користувалися посудом із дерева, глини чи простого товстого, так званого "лісового" скла.

У XIV--XV століттях починається розквіт бюргерства. Нова знать також хотіла розкішно жити. В будинках багатих торговців з'явилися ножі, ложки, сільнички, графини для напоїв. Набували поширення тарілки з олова і дерева. Проте на торжества, як і раніше, кожен гість приносив із собою ножі й ложки, оскільки у господаря зазвичай їх було мало і вистачало лише для себе і своїх близьких. Правила поведінки за столом ставали більш витонченими. Ось як описані ці правила у керівництві поведінки за столом від 1492 року: "Не чухрайся за столом, бо це глум над господою. Не хапайся за живіт і за голову. Інакше можуть подумати, що ти вошивий чи п'яний. Хай буде черево твоє здорове в усі часи, і зад твій в порядку, а щоб він не каркав до часу, біжи подалі від людей".

етикет поведінка сервіровка бенкет

5. Як поводитися під час їжі?

За столом потрібно сидіти злегка нахилившись уперед і на всьому сидінні, а не на краєчку його. Розмовляючи із сусідом ліворуч, не повертатися спиною до тому, хто сидить праворуч. Сидіти за столом потрібно прямо, повертаючи при розмові тільки голову. Ноги перед собою не витягають, а тримають їх разом біля стільця. На столі можуть перебувати кисті рук, але ніяк не лікті. Лікті по можливості притиснуті до тулуба. Якщо їдять тільки однією рукою, то друга перебуває на столі. Пальці складені разом.

Сидячи за столом, не критикують те, що на столі, і тих, хто за ним сидить. Не стежать за тим, хто скільки їсть. У стравах не риються, а кладуть у рот всі підряд. Їдять і п'ють спокійно, безшумно, не гримасуючи. Рот не набивають їжею й занадто більшими шматками. Жувати потрібно із закритим ротом. З повним ротом не розмовляють і не сміються.

Серветку беруть із тарілки, коли починають подавати на стіл. Її кладуть, склавши вдвічі на коліна, а не засовують за комір. Закінчивши їсти, серветку кладуть на стіл ліворуч від тарілки. Паперову серветку злегка мнуть і кладуть на тарілку з-під їжі.

Ложку тримають між більшим і вказівним пальцем, причому її ручка злегка впирається в середній палець. До рота її підносять небагато навскіс (не боком) і в рот її не засовують. Ложку наповнюють настільки, щоб її можна було донести до рота, не протока не краплі.

Вилка й ніж. Вилку тримають у лівої, а ніж у правій руці. Коли їдять однією вилкою, неї тримають у правій руці. Ручки ножа й качани перебувають у долонях. Кінчиком вказівного пальця можна впиратися в стик ручки й вістря, але не нижче. Так само тримають вилку, опуклістю догори.

6. Що і яким чином треба їсти?

Сидячи за столом, не ріжуть хліб ножем, а відламують маленькі шматочки. При закусці, наприклад, якщо це шинка, не кладуть її на шматочок хліба. Шинку їдять ножем і вилкою, невеликі шматочки хліба можна намазати маслом. Коли їдять паштет, відокремлюють шматочок вилкою. Намазувати його на хліб можна тільки в сімейному колі.

Коли їдять суп - тарілку не нахиляють. Просто невелика кількість супу залишається в тарілці. Ні під час їжі, ні після не кладуть ложку на стіл, залишають її в тарілці.

Бульйони, супи, які подають у чашках, п'ють, не користуючись ложкою. Ложку вживають, коли хочуть дістати із супу грінки, яйце, шматочки м'яса.

Для риби існують спеціальні прилади. Різні види риб відповідно й по-різному варто вживати.

Наприклад, копчені й мариновані види риб досить тверді, тому їх краще обробляти ножем. Якщо риба смажена або тушкована, використається спеціальний прилад, яким рибна м'якоть відокремлюється від костей. Можна використати два качани або спеціальний ніж-лопатку, яку варто тримати в правій руці, а вилку - у лівій. Якщо ж на стіл подана тільки одна вилка, то допомагайте собі шматочком хліба.

Птаха їдять за допомогою ножа й качани.

М'ясо з овочами прийняте є, не випускаючи з рук ножа й качани.

Зелений салат не прийнятий різати ножем; якщо листи занадто великі, то розріжуть їхньою вилкою.

Спагетті їдять за допомогою вилки й ложки. Ложку тримають у лівій руці. Край ложки опускають у тарілку, на вилку намотують спагетті в поглибленні ложки. Намотавши на вилку небагато макаронів, ложкою відрізають цю порцію від іншого.

7. Мистецтво бесіди за столом

Імператриця Катерина II змушувала придворних дотримувати правил "Эрмітажного Уставу". Один з параграфів призивав говорити помірковано й не дуже голосно, "щоб в інших там, що перебувають вуха, і голова не занедужали".

За старих часів найбільшою честю для вченого в Ірані вважалося стати членом академії мовчання. Тільки сто мудреців одночасно могли бути "Мовчазними" академіками. Їхній девіз варто запам'ятати: "Багато думай і мало говори!"

Один базіка зупинив на вулиці філософа Аристотеля й розповідав йому багато дурниці, увесь час присуджуючи: " чи не чудно?" - Це не так чудно, - відповів філософ, - як те, що людина, що має ноги, може стояти й слухати твоє марнослів'я. Може, і не дуже чемно надійшов філософ. Але що поробиш?

"Мистецтво люб'язно й галантно вести розмова" - така книга була видана в Англії в 1713 році. От що там написано: "Потрібно починати бесіду вміло. Самою звичайною темою розмови є погода: вона або гарна, або погана. Якщо з вами погодяться, початок розмові покладене".

Деякі правила розмови за столом:

1. Не принижуй інших. Не зачіпай почуттів свого співрозмовника, не намагайся його підколоти, скривдити, піднятися за його рахунок.

2. Не обговорюй занадто вузьких проблем, які, крім тебе, нікому не цікаві.

Не слід зачіпати в розмові скандальних тим, проблем, які можуть зачепити чиїсь моральні принципи.

3. Взагалі не слід говорити занадто голосно. Якщо на твої слова не обертають уваги, то це, скоріше всього, не тому, що ти говориш занадто тихо, а тому, що ти говориш нецікаво або запутано. А може бути, твій співрозмовник не вміє слухати. Тоді не варто витрачати на нього голосові зв'язування.

4. У компанії варто втягувати в розмову різних людей, особливо тих, хто новачок і почуває себе ніяково.

5.Якщо до двох що розмовляють приєднався третій, підшукайте тему, що буде цікава всім трьом.

Розширювати запас слів, яким ти користуєшся: звичайно, необхідно, але варто робити це з розумом. Почувши яке-небудь нове слово, попроси старшого пояснити тобі його зміст. А ще краще - заглянь у словник! І тільки добре зрозумівши значення нового слова, починай його вживати.

Тоді твоя мова поступово буде ставати багатіше й чистіше. Тобі усе легше буде виражати свої думки й ти станеш приємним співрозмовником і за столом, і в житті.

8. Важливо запам'ятати:

_ Не спізнюйся, будучи запрошеним на обід, сніданок, вечерю, чай.

_ Не сідай за стіл, поки не сядуть дами або поки хазяїн або господарка не запросять зайняти місце.

_ Не сиди занадто близько до столу або занадто далеко від нього.

_ Не подавай сам свою тарілку із проханням про другові порцію. Нехай це зробить прислуга. Краще не просити другої порції взагалі.

_ Не грай серветкою, вилкою й іншими інструментами на столі.

_ Не роби ніяких зауважень щодо подаваного блюда. Не критикуй ті, що подаються до стола.

_ Із загального блюда бери крайній шматок, не вибираючи. Адже взявши шматок покраще, ти залишаєш сусідові шматок гірше, а це неввічливо.

_ Не сиди боком до стола або поклавши ногу на ногу - це некрасиво і неввічливо.

Размещено на Allbest.ru