Ніщо не коштує так дешево і не цінується нами так дорого, як ввічливість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ніщо не коштує так дешево і не цінується нами так дорого, як ввічливість

ввічливість тактовність культурний

Ввічливість - одна з найважливіших якостей культурної людини. Перше враження, яке справляє людина на оточуючих, складається, здебільшого, з того, наскільки вона ввічлива і привітна. З точки зору прагматика, бути ввічливим корисно, така людина приємна іншим, з нею охоче і частіше спілкуються.

Вживати ввічливі слова нас навчають ще змалку. Вони давно увійшли до нашого лексикону і вже стали звичними. Було б добре, якби люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме нашу особистість лише за умови, що ми плекатимемо її в собі.

Кожен із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова. Походження їх дуже давнє і сягає ще часів Київської Русі. Спочатку ці слова були сталими виразами, добрими побажаннями. Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка» - «будь ласкавим до мене, привітним». «Добридень» - це побажання співрозмовникові доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо їй зрозуміти: «мені приємно тебе бачити і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!».

Французський соціолог Лекомт дю Ноуї писав, що мірилом культурності певної країни треба вважати ввічливість її громадян.

Український народ з давніх часів був ввічливий, у тому виявлялася його культура, і чужинці, що відвідували Україну, це свого часу відмічали. Так, Едвард Даніель писав у своїй книжці «Подорож до Росії…»: «Ми зустрічали валки українців, що різняться під кожним поглядом від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони виглядають кращіми від москалів і перевищують їх у всьому. Вони чистіші, чесніші, благородніші, ввічливіші, відважніші, гостинніші, побожніші та менш забобонні…»

Ввічливість може бути істинною лише за умови, що вона доброзичлива. Психолог Мантегацца уважав, що ввічливість - це випромінювання доброго серця: «Квіти можуть бути гарні, навіть коли вони не пахнуть, але квітка гарна - подвійно гарна. Людина сувора може бути добра, але людина добра й ласкава - подвійно добра…» Мова йде про відчуття такту, культуру поведінки, спілкування з оточуючими - тобто про те, що робить людину по-справжньому гарною.

Правила ввічливості та чемності, прийняті в суспільстві, разом формують етикет.

Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». Нині у цього поняття доволі широкий зміст: етикет - це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві. Колись правил етикету дотримувались дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного роду не можна було вступати у розмову з незнайомцем, а коли вона все-таки була змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше, тобто «так» чи «ні». Історія знає чимало подібних прикладів. Спочатку етикет діяв як засіб відокремлення вищих верств населення від простих людей. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання (у яке, до речі, міг одягтися і заможний міщанин), але й особлива поведінка. 
Часи змінилися, але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися лише як давні традиції монарших домів, але загалом він поширився усіма верствами суспільства.

А що ж таке тактовність? Це відчуття міри, вміння відчувати настрій оточуючих, поважати їхню думку, погляди, почуття. Неможливо бути байдужою або зверхньою чи егоїстичною людиною і при цьому зберігати тактовність по відношенню до інших. Тактовність властива лише по-справжньому вихованій і добрій людині. 

Колись відомий російський письменник Антон Павлович Чехов сказав: «…Добре виховання полягає не у тому, що не проллєш соусу на скатертину, а в тому, що не помітиш, якщо це зробить хтось інший».

Єдність поваги, ввічливості і тактовності - це наше ставлення один до одного, до справ, вчинків, поведінки. Чи буде ця єдність носити формальний характер або мати під собою вагомі критерії - вибирати кожному з нас. Як зазначає німецький філософ Кайзерлінґ: «Людина не може бути досконалою внутрішньо, якщо зовнішньо поводиться недосконало».

Размещено на Allbest.ru