Етика ділового спілкування

Дослідження структури ділового спілкування. Модель вербального та невербального комунікативного процесу. Розподіл ділового спілкування за змістом, за засобами обміну інформацією. Бар'єри сприйняття і розуміння. Рівні і соціальні типи ділового спілкування.

Рубрика Этика и эстетика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.12.2011
Размер файла 59,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Тема: “Структура ділового спілкування”

Зміст

1. Структура ділового спілкування

1.1 Комунікативна сторона спілкування

1.1.1 Модель вербального комунікативного процесу

1.1.2 Типи питань

1.1.3 Невербальна комунікація

2.2 Інтерактивна та перцептивна сторона спілкування

2. Види ділового спілкування

2.1 Розподіл ділового спілкування по засобу обміном інформацією

2.2 Розподіл ділового спілкування по змісту

2.3 Розподіл ділового спілкування по засобам спілкування

3. Перепони у спілкуванні

4. Бар'єри спілкування

4.1 Бар'єри взаємодії

4.2 Бар'єри сприйняття та розуміння

5. Існуючі концепції людської особистості

6. Рівні ділового спілкування

7. Соціальні типи в діловому спілкуванні

1. Структура ділового спілкування

Спілкування в нашому житті відіграє дуже велику роль, а його психологічна природа надто складна. Людині важко бути щасливою, успішно працювати, самовдосконалюватися, самоутверджуватися не контактуючи з іншими. Спілкування, на думку вчених, є однією з нагальних потреб людини, яка живе в суспільстві. Більшість психологів називають таку потребу комунікативною і вважають, що вона проявляється через прагнення людини до розуміння її іншими.

До структури спілкування можна підійти по-різному, у даному випадку вона буде охарактеризована шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної.

Сторони спілкування:

Комунікативна сторона спілкування (або комунікація у вузькому смислі слова) - обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток.

Інтерактивна - організація взаємодії суб'єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями.

Перцептивну - процес взаємного сприймання й пізнання співрозмовників, та установлення на цій основі взаєморозуміння.

Всі три сторони спілкування тісно переплітаються між собою, органічно доповнюють один одного і складають процес спілкування в цілому.

Але вживання цих термінів умовно, іноді в аналогічному смислі вживають і інші: у спілкуванні виділяють три функції - інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну, афективно-комунікативну.

Функції ділового спілкування:

Інформативно - комунікативна. З нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача -прийом інформації, відповідна реакція.

Регулятивно - комунікативна. Відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету, програму прийняття рішень.

Афективно - комунікативна. Відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера.

1.1 Комунікативна сторона спілкування

Під час акта спілкування має місце обмін інформацією між двома індивідами - суб'єктами спілкування. Але люди при цьому не просто обмінюються значеннями, вони прагнуть при цьому виробити загальний смисл. А це можливо лише в тому випадку, якщо інформація не тільки прийнята, але й осмислена.

Для передачі будь-яка інформація повинна бути відповідним образом закодована, тобто вона можлива лише за допомогою використання знакових систем.

Самий простий розподіл засобів комунікації:

вербальні засоби;

невербальні

які використовують різні знакові системи

1.1.1 Модель вербального комунікативного процесу

Вербальна комунікація використовує людське мовлення. Мовлення є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мовлення менше усього губиться зміст повідомлення.

Модель вербального комунікативного процесу включає 5 елементів (див. рис.4.1):

ХТО? (передає повідомлення) - Комунікатор

ЩО? (передається) - Повідомлення (текст)

ЯК? (здійснюється передача) - Канал

КОМУ? (спрямоване повідомлення) - адресат

Рис. 4.1. Модель вербального комунікативного процесу

Можна виділити три позиції комунікатора під час комунікативного процесу (див. схему 4.1).

Схема 4.1. Позиції комунікатора під час комунікативного процесу.

У сучасній комунікації прийнято виділяти 3 виду мовних актів, у залежності від очікуваної реакції адресата:

Повідомлення - якщо з боку співрозмовника не передбачається ніякої реакції, крім "прийняття до відомості" інформації. Воно повинно формулюватися ясно, коротко, бути правдивим.

Спонукання - - інформація, яка розрахована на те, щоб стимулювати якусь дію (наказ, прохання, порада). Особливістю ділових взаємовідносин є те, що накази, розпорядження віддаються ввічливим тоном. Краще використовувати такі види спонукання, як прохання, порада.

Питання - висловлення, спрямоване на те, щоб отримати відповідь (вербальну реакцію).

У залежності від установки того, що говорить розрізняють:

питання - комунікатор сам не знає правильної відповіді;

т.зв. "учительські" питання - комунікатор хоче перевірити адресата розмови.

Будь-яке твердження, особливо категоричне, викликає дух протиріччя. Якщо додати повідомленню форму питання, то можна зм'якшити, нейтралізувати протест співрозмовника. Питальна форма знижує можливість суперечки, конфлікту в службовому спілкуванні.

Питання дозволяють діловій людині:

направити процес передачі інформації в потрібне русло,

перехопити й утримати ініціативу,

активізувати слухача.

На основі цих функцій виділяють 5 типів питань:

1.1.2 Типи питань

"Закриті" - це питання, на які можна відповісти "так" або "ні". Довіру співрозмовника можна завоювати, задаючи на початку контакту питання, що потребують твердження "так". "Закриті" питання позбавляють іншого можливості висловити свою думку, ними не можна зловживати.

"Відкриті" питання потребують якогось пояснення, задаються для отримання додаткових відомостей, з'ясовування реальних мотивів. Вони починаються словами "Що, хто, як, скільки, чому, яке ваша думка ... "

Риторичні не потребують відповіді, їхня ціль - викликати нові питання, зазначити на невирішені проблеми, забезпечити підтримку позиції комунікатора шляхом мовчазного схвалення.

Питання для обмірковування змушують міркувати, коментувати сказане, вносити поправки у викладене.

Переломні питання утримують бесіду в строго встановленому напрямку або піднімають нові проблеми, переключають на інше.

1.1.3 Невербальна комунікація

Встановлено, що в процесі взаємодії людей 60-80% комунікації здійснюється шляхом застосування невербальних виразів. Вони розвиваються як суспільні знаки комунікації, хоча деякі елементи, які включаються в них, уроджені. Жести і міміка, пози наділені семантико-експресивним забарвленням, підпорядковуються етичним нормам. У умовах службової взаємодії тональність невербальної поведінки повинна залишатися нейтральної. Надмірна жестикуляція при діловій розмові може бути розцінена як прояв фамільярності.

Невербальні вирази поділяються на наступні групи:

Екстра- та паралингвистичні - різні добавки, що надають спілкуванню певне значеннєве забарвлення: тип розмови, розставлення інтонацій, пауз, сміх, покашлювання і т. і.

Оптико-кінетичні - це те, що людина "прочитує" на відстані: жести, міміка, пантоміміка.

Жест - це рух рук або кистей рук. Вони класифікуються на основі функцій, які виконують:

комунікативні (такі, що заміняють розмову) описові (їхній зміст може бути зрозумілий тільки при словах)

жести, що виражають ставлення до людей, стан людини.

Міміка - це рух м'язів обличчя.

Володіння мімікою, уміння передавати емоції (радість, гнів, подив, відраза, страх, смуток ... ) є професійною вимогою для менеджерів, політиків, педагогів, усіх, що працюють із людьми. Вважається, що найбільше експресивні рот, губи.

Пантоміміка - сукупність жестів, міміки і положення тіла в просторі (пози).

Проксеміка - організація простору і часу комунікативного процесу.

Виділяють чотири основні дистанції спілкування:

Інтимна - від 0 до 0,5 метра. На ній спілкуються люди, що пов'язані, як правило, з близьким довірливим ставленнями один до одного. Інформація передається тихим і спокійним голосом. Багато чого передається за допомогою жестів, поглядів, міміки.

Міжособистісна - від 0,5 до 1,2 метр. На ній здійснюється спілкування між друзями.

Офіційно-ділова або соціальна - від 1,2 до 3,7 метра. Використовується для ділового спілкування, причому, чим більше відстань між партнерами, тим більше офіційні відношення між ними.

Публічна - більш 3,7 метрів. Характеризується виступом перед аудиторією. При такому спілкуванні людина повинна стежити за промовою, за правильністю побудови фраз.

Візуальний контакт - визуаліка, або контакт очей. Встановлено, що звичайно ті, хто спілкуються дивляться в очі друг другу не більш 10 секунд.

За допомогою очей ми одержуємо найточніші та найвідкритіші сигнали, тому під час ділової розмови важливо контролювати вираз очей, зустрічатися поглядом із співрозмовником не менше 60 - 70% часу контакту. Погляд рекомендується спрямовувати на уявлюваний трикутник на чолі співрозмовника і не опускатися нижче його очей.

У фізіологічних дослідженнях помічено, що, коли людина задоволена, радісно збуджена, її зіниці розширюються в 4 рази в порівнянні з нормальним станом, і навпаки. За цією ознакою можна точно зрозуміти реакцію на почуте.

Розуміння невербальної мови дозволяє точно визначити задуми, позицію співрозмовника.

1.2 Інтерактивна та перцептивна сторона спілкування

спілкування діловий сприйняття комунікативний

Інтерактивна функція - це характеристика тих компонентів спілкування, що пов'язані з взаємодією людей, із безпосередньою організацією їхньої спільної діяльності.

Є два типи взаємодій - кооперація і конкуренція.

Кооперативна взаємодія означає координацію сил учасників. Кооперація є необхідним елементом спільної діяльності, породжується самою її природою.

Конкуренція означає відособлення та, часто, змагання між учасниками спілкування. Однієї з найбільше яскравих форм конкуренції є конфлікт.

Перцептивна стороно спілкування - це процес сприйняття і розуміння людьми один одного.

2. Види ділового спілкування

2.1 Розподіл ділового спілкування по засобу обміном інформацією

У прямому контакті і безпосередній бесіді найбільше значення мають усна і невербальна комунікації.

Бесіда та передача повідомлень по телефону є самими поширеними формами комунікацій, їх відрізняє безпосередній контакт і велике розмаїття засобів спілкування, що дозволяє поєднати ділову (формальну) і особисту (неформальну) частини всякого повідомлення.

2.2 Розподіл ділового спілкування по змісту

По змісту спілкування може бути розділене на:

Матеріальне - обмін предметами і продуктами діяльності;

Когнитивне - обмін знаннями;

Мотивационне - обмін спонукуваннями, цілями, інтересами, мотивами, потребами;

Діяльне - обмін діями, операціями, уміннями, навичками.

2.3 Розподіл ділового спілкування по засобам спілкування

По засобам спілкування можливий розподіл на такі чотири виду:

Безпосереднє - воно здійснюється за допомогою природних органів, даних живій істоті: руки, голова, тулуб, голосові зв'язки і т.д. Тобто це мовне спілкування у найбільш розвиненому виді.

На основі першого спілкування виникло

Опосередковане - пов'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь. Тобто письмо (зауважимо: тут має місце втрата міміки, жестів, інтонації тощо (смайлики)), масові засоби інформування: газета, радіо, телебачення, книги, відео, комп'ютер, музика тощо.

Пряме - припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття друг другом людей, що спілкуються, у самому акті спілкування.

Непряме - здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди.

Уся система безпосереднього і опосередкованого типу спілкування впливає на розвиток як особистості, так і взаємин між людьми. В процесі спілкування людина “присвоює” ті багатства, які створені і притаманні іншим, і водночас привносить у цей процес те, що вона засвоює з власного досвіду (“З ким поведешся, від того і наберешся”).

В процесі спілкування знаходить свій вияв своєрідна суперечність: з одного боку, людина пристосовується до життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людством наукові і культурні досягнення, а з другого - вона відособлюється, формується її індивідуальна неповторність, самобутність.

3. Перепони у спілкуванні

Проблеми управління - невід'ємні від спілкування людей, оскільки саме вони складають його глибинну сутність.

Кожна людина належить до певних великих чи малих соціальних груп. У кожній групі формуються свої цінності, існує певний рівень культури, який не завжди сприймається представниками інших груп.

Тому існують певні перепони у спілкуванні. Якщо ми будемо знати і розуміти їх, то можна уникнути багатьох конфліктів/

Які ж можуть бути перепони у спілкуванні?

Зовнішність людини (її естетичні якості). (“Красота сама по собі вже є хорошою рекомендацією”). Вродлива зовнішність може бути ознакою здоров я, стійкості до захворювань, але вона мало що скаже (окрім фахівця) про розум, талант, порядність людина. Інколи важко відповісти на запитання чому одні люди подобаються “ з першого погляду”, а інші сприймаються відразливо. Певною розгадкою тут виступає друга перепона

Вираз очей і обличчя (міміка, пропорційність, зміни виразу обличчя тощо). Більшість людей створюють чуттєві фантазії, розглядаючи обличчя, хоча лише деякі можуть визначити психофізіологічні особливості конкретної людини. Наші обличчя - це наші підписи. І не випадково в другій половині життя людина сама є відповідальна за красу та виразність свого обличчя.

Інтелект. Він може бути як і вродженою якістю, так дається наполегливою працею (навчанням, життєвим досвідом) протягом усього життя. (“Усі скаржаться на пам'ять, але ніхто не скаржиться на розум”).

4. Бар'єри спілкування

У умовах людської комунікації можуть виникати бар'єри спілкування. Вони носять соціальний або психологічний характер.

Ощущение дискомфорта, барьеров общения не способствует плодотворным деловым контактам и может привести к конфликтам. Для того, чтобы дело не дошло до стресса, нужно научится предупреждать возникновение барьеров общения, а если уж они возникли, успешно преодолевать их. Рассмотрим основные препятствия на пути к плодотворному общению.

4.1 Бар'єри взаємодії

Мотиваційний - виникає, якщо в партнерів різні мотиви вступу в контакт, наприклад: один зацікавлений у розвитку спільної справи, а іншого цікавить тільки негайний прибуток, тобто кожний із партнерів переслідує різні цілі і не говорить про цей вікрито. Краще із самого початку узгодити мотиви співробітництва, інакше спільна робота приречена на невдачу. Ситуація укладання угоди, в якій кожний партнер переслідує свої цілі - це окрема розмова. У цьому випадку потрібно знайти рішення, яке б задовольнило інтереси обох сторін шляхом переговорів.

Етичний бар'єр виникає тоді, коли взаємодії з партнером заважає моральна позиція, несумісна з вашої. Чи йти на поступку, кожний вирішує сам. Але намагатися перевиховувати або соромити партнера не рекомендується .

Бар'єр стилів спілкування. У кожної людини свій стиль спілкування. Він залежить від темпераменту людини, його характеру, світогляду. Стиль спілкування формується під впливом виховання, оточення, професії. Зовнішній прояв стилю - це манера поведінки й особливості розмови, інтенсивність і сам характер спілкування людини. Стиль общения,

Діловий стиль - людина орієнтована на справу, намагається не втрачати нерозумно час, зібрана, організована, цінує в людях ділові якості. При цьому в діловому спілкуванні можна виділити партнерський (високий ступінь співробітництва) і непартнерський стилі.

По ступеню і характеру втручання в діяльність і поведінку іншої людини можна виділити такі стилі:

альтруїстичний - людина прагне робити приємне людям, допомагає їм у здійсненні їхніх цілей;

маніпулятивний - у спілкуванні використовуються засоби впливу, тиск і примушення партнера у своїх цілях;

місіонерський - партнер прагне зберегти дистанцію в спілкуванні, дотримується невтручання в справи і судження співрозмовника, впливає особистим прикладом.

Якщо людина, що звикнула до партнерського стилю спілкування, зштовхується з не партнерським стилем, він, при бажанні і певних навиках може домогтися (Взрослый, Ребенок, Родитель - эго состояния, Э. Берн). Але якщо зштовхуються люди з не партнерським стилем спілкування - про співробітництво і говорити не доводиться. Це будуть відношення по типі влада - підпорядкування або конфлікт.

У результаті зустрічі маніпулятора й альтруїста, останній може стати «жертвою». Цікаво, що маніпулятори терпіти не можуть альтруїстів: їм важко повірити, що людина робить усе безкорисливо, і вони вважають таких людей ще більш хитрими, чим вони самі.

Корисно усвідомити власний стиль спілкування. І, якщо піде сумне відкриття, що він не партнерський, прийматися за роботу над собою: визначити свою психологічну позицію в спілкуванні, знайти її джерела, вести щоденник самоспостережень і вести іншу психологічну роботу.

Маніпулятору можна порадити серйозно задуматися не тільки про плюси і мінуси свого стилю, але і про свою загальну стратегію життя: що вам насправді більше усього хочеться в житті, і чи маніпуляціями це досягається?

Альтруїст живе під девізом: «Поспішаю робити добро! ». А чи завжди те добро, що ви поспішаєте робити іншій людині, йде їй на користь? Чи просить він вас про це, чи відчуває потребу у вашій помочі або ви самі вирішили, що саме йому потрібно зараз? І потім, чи не пропонуєте ви голодному рибу, замість того, щоб навчити її ловити?

4.2 Бар'єри сприйняття та розуміння

Эстетический бар'єр виникає в тому випадку, якщо партнер неохайно одягнений, обстановка в його кабінеті, вигляд робочого столу не розташовують(располагают) до бесіди. Перебороти внутрішні перешкоди до ведення розмови важко, але, якщо цей контакт дуже потрібний, не можна показувати, що нам щось не подобається.

Соціальний стан. Особливо, якщо один із них звикнув відчувати трепет перед начальством. Позбутися такого відношення допомагає така установка перед розмовою: «Начальник така ж людина, як і я. Йому властиві всі людські слабості. Можна уявити, як його сварить дружина або не слухається дочка. Є багато начальників і вище його. У мене немає причин хвилюватися. Я буду говорити спокійно і просто, розраховуючи на розуміння. Я поважаю свою справу, себе, і він це відчує» .

Бар'єр негативних емоцій виникає в спілкуванні з розстроєною людиною. Якщо партнер, який звичайно з вами ввічливий, зустрічає вас не люб'язно і т.п., не поспішаєте приймати це на свій рахунок: може бути , у нього свої проблеми, які вас зовсім не стосуються.

Стан здоров'я людини, фізичний або душевний, також впливає на те, як віна спілкується. У людей, які страждають різними неврозами, підвищеним тиском, гастритом, які переживає особисті потрясіння або депресію, це може служити перешкодою до продуктивного спілкування.

Психологічний захист, який будується вашим партнером. Якщо ви усвідомили, що цей бар'єр викликаний бажанням захиститися, спробуйте змінити своє ставлення до нього, і складності в спілкуванні поступово зникнуть.

Бар'єр установки. Ваш діловий партнер може мати негативну установку стосовно фірми або організації, представником якої ви є.

Бар'єр двійника полягає в тому, що ми судимо про кожну людину по собі, чекаємо від ділового партнера такого ж вчинку, який би учинили на його місці.

5. Існуючі концепції людської особистості

Також для ефективного спілкування потрібно знати про існуючі концепції людської особистості:

Психологічна. Психічні типи: Сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик. На цих типах, фактично, формується характер, темперамент, здібності, сукупність переважних мотивів діяльності особи і особливості процесу психологічної реакції.

Соціально-суспільна передбачає 2 типи:

а) інтроверти (замкнений, спрямований на себе). Максимально розвинений індивідуаліст. Це люди, думки і почуття яких більше спрямовані у внутрішній світ, у якому вони і черпають енергію. Хоча інтровертів прийнято вважати людьми нетоваристськими і схильними до самітності, насправді це невірно. Вони просто консервативні у виборі тих, із ким готові спілкуватися - віддають перевагу уже сформованому колу спілкування. Інтроверти можуть бути і гарними співрозмовниками, причому до безсумнівних їхніх гідностей при цьому потрібно віднести те, що слухають вони більше, ніж говорять. У справах інтроверти віддають перевагу грунтовності (основательности), намагаються добратися до першопричини, "копаючи всередину"

б) Екстраверти - ті, чия психічна діяльність як би орієнтована зовні. Вони увесь час прагнуть бути в самій гущі життя, у натовпі людей і вирі подій. Екстраверти тягнуться до спілкування з навколишніми людьми, які служать для них як би джерелом енергії. Як правило, у товаристві екстраверти більше говорять, чим слухають. Їх також можна дорікнути в квапливості, поверховості у відношенні до справи. Стиль поведінки екстравертів більш розкутий, демонстративний, а часом він може переходити навіть в агресивний.

Екстраверсія й інтроверсія можуть бути виражені в конкретної людини в більшому або меншому ступені.

3) Фізіологічна концепція розвинена І. Павловим у зв'язку з наявністю у людини двох нервових процесів: збудження та гальмування. Звідси, існують таки антиподи проявів людських властивостей:

а) сила - слабкість; б) урівноваженість - нерівноваженість; в) швидкість, рухливісь - інертність, повільність.

6. Рівні ділового спілкування

Можна сказати, що спілкування буває різним по «якості», по характері, по тому враженню , которое оно на вас производит. Щоб описати це явище, російський психолог А.Б.Добрович ввів поняття рівня спілкування.

Спілкування може відбуватися на різних рівнях:

Примітивний - рівень, коли один із партнерів подавляє іншого (один постійний комунікатор, а інший постійний реципієнт). Якщо партнери грубі, поводяться один з одним як із неживими предметами, контактують тільки тому, що їм друг від друга (або одному з них) щось потрібно.

Маніпулятивний - рівень, полягає в тому що один із співрозмовників через певну соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера. Якщо у відношеннях партнерів є нещирість, відчуття якоїсь гри - це спілкування на маніпулятивному рівні. Часто буває так, що один із партнерів виявляється іграшкою в руках іншого, хоча він до певного часу не відчуває цього. У такому випадку теж існує відношення до людини як до предмета, необхідного для досягнення мети, але поводження з ним може бути цілком пристойним.

Рольовий (стандартизований, «контакт масок» ) рівень спілкування - партнери діють у межах своїх соціальних ролей: наприклад, передбачена етикетом поведінка в гостях, у транспорті, на роботі. На цьому рівні з партнером спілкуються як із виконавцем відповідної ролі.

Конвенціональный або рівень угоди (соглашения)- коли в партнері бачать особистість, настрій і думки якої потрібно поважати, прагнуть знайти оптимальне друг для друга вирішення проблеми. Цей рівень спілкування доступний людям доброзичливим, із високими моральними нормами і загальною культурою.

Діловий - спілкування відбувається між партнерами, яких зв'язують відношення співробітництва, коли вони бачать друг у другу товаришів по спільній справі.

Ігровий рівень або святкове спілкування - часто прикрашає відношення старих друзів, характерно для закоханих. Перевершує попередній тонкощами змісту і багатством відтінків.

Духовний - вищий рівень людського спілкування. Партнер сприймається як особистість, носій духовного початка.

Просліджується зв'язок між стилями і рівнями спілкування.

Непартнерський стиль призводить (приводит) до спілкування на примітивному рівні, партнерський - на рольовому і діловому, маніпулятивний - на однойменному, альтруїстичний - на конвенціональному, ігровому і духовному рівнях.

7. Соціальні типи в діловому спілкуванні

Виконавець. Фактично діє механічно, що скажуть, те і зробить. Особистої ініціативи не виявляє. Як правило, при висуванні на керівну посаду стає формалістом, відповідно накладаючи відбиток і на стиль управління, і на взаємини з підлеглими. За психологічним типом може бути холерик, меланхолік.

Соціально-активна особистість. Живе активним громадським життям, ініціативна, з широким колом суспільних інтересів. Е 2 різновиди: 1- справжній активіст, 2) зовні показна, формальна, мітингово - поверхова. Психологічні типи - сангвінік, холерик, менше меланхолік, зовсім рідко - флегматик.

Винахідлива особистість - Людина творчості, з високорозвиненим почуттям нового, першовідкривач. По натурі може бути замкнена, постійно зосереджена, у пошуці. Має широкий кругозір в галузі вузької спеціалізації, лише найбільш геніальні з них не залишаються у колі своїх інтересів. Переважно сангвінік, можливий флегматик.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Спілкування як процес взаємодії громадських суб'єктів. Сучасні погляди на місце етики в діловому спілкуванні. Категорії етики та моральні норми. Етичні принципи і характер ділового спілкування. Психічна структура особи і практика ділового спілкування.

    реферат [30,1 K], добавлен 13.09.2010

  • Культура ділового спілкування як умова професіоналізму бізнесмена. Техніка ефективного спілкування. Бар’єри спілкування та шляхи їх подолання. Мовне спілкування як показник рівня культури співрозмовників. Елементи мовного етикету в діловому листуванні.

    реферат [813,8 K], добавлен 19.03.2015

  • Етика й культура спілкування в управлінні на сучасному етапі. Вимоги до керівника (менеджера). Підготовка майбутніх фахівців до ділового спілкування в нових умовах. Володіння способами спілкування, етичними та психологічними правилами їх застосування.

    реферат [18,9 K], добавлен 31.05.2015

  • Значення ділового спілкування та основні поняття. Уміння слухати як необхідна умова ефективного спілкування. Вербальні та невербальні комунікації. Діловий етикет та його значення для іміджу фірми. Основні правила ведення переговорів та контактів.

    контрольная работа [73,0 K], добавлен 05.05.2011

  • Вивчення практики організації ділового спілкування, в якій важливе місце займають технічні засоби, вміле використання яких, як допоміжних засобів полегшує процес ділового спілкування, робить його динамічним, сучасним. Етикет телефонного спілкування.

    реферат [26,7 K], добавлен 15.11.2010

  • Вивчення основних етапів ведення переговорів - ділового взаємного спілкування з метою досягнення спільного рішення. Тактика ділового спілкування: жорсткий, м'який, принциповий підхід. Варіаційний, інтеграційний та компромісний метод ведення переговорів.

    реферат [32,0 K], добавлен 15.01.2011

  • Особливості усного спілкування. Шість заповідей ділового етикету Джен Ягера. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Етика і психологія ділових бесід. Співбесіда з роботодавцем, підготовка і вимоги до неї. Етикет телефонної розмови.

    презентация [3,7 M], добавлен 18.09.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.