Етичні категорії

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, ЕКОНОМІКИ ТА СОЦІОЛОГІЇ

Кафедра: конституційного права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему: "Етичні категорії"

Виконав: студент 1 курсу

факультету Правознавства

Ключников Д.А.

Харків, 2010

Зміст

Вступ

1. Розуміння терміну "Естетичні категорії"

2. Прекрасне і потворне

3. Гармонія, міра та хаос

4. Піднесене і низьке

5. Комічне і трагічне

6. Естетичні категорії та людські емоції

Висновки

Використана література

Вступ

Сьогодні, на початку нового століття, нового тисячоліття, а я переконаний - і на початку принципово нової епохи в історії людства, досить важко говорити про речі традиційні і начебто вже давно застарілі. В усякому разі, друга половина XX ст. в культурі була гостро орієнтована на глобальну переоцінку цінностей, проголошену ще у кінці XIX ст., передусім, Фрідріхом Ніцше, але реалізовану тільки до кінця минулого (XX) століття, особливо в сферах гуманітарної культури, гуманітарных наук, в мистецтві, етиці, естетиці. Упродовж більш ніж 100 років послідовно скидалися традиційні ідеали і принципи, маргінальне (для свого часу) займало місце магістрального, затверджувалися нові парадигми мислення і арт-презентації, розроблялися принципово нові стратегії буття-мислення. І усе це мало і має під собою глибокі підстави, якими сьогодні займаються багато які науки. Проте усе це створює істотні труднощі для розуміння і аналізу, бо ставляться завдання передати деяку живу частку смислової предметності цієї культури новому поколінню, які спрямовані в якусь невідому далечінь, що відчуває якісь ваблячі принципово інші горизонти.

У наше століття, коли впродовж життя одного покоління неодноразово відбуваються глобальні переломи в соціальній, політичній, психологічній, світоглядній, культурній ситуації, неминуча поява нового наукового, а можливо й художнього жанру (нового типу творчості), який можна було б назвати "книгою життя" в тому сенсі, що робота над вже виданим твором не може зупинитися ніколи не лише через прагнення до принципово недосяжної досконалості, але і через потребу зробити свій духовний продукт дзеркалом світу, що міняється, і себе (тобто віддзеркаленням життєвого і духовного руху людини в полі неймовірно динамічного історичного процесу).

Власне естетика - це фактично і в строгому значенні слова навіть не наука, не зовсім і не лише наука, бо її предмет в принципі не піддається повному раціональному осмисленню і вербальному опису. Тут інший рівень, ніж вузько науковий, навіть при найширшій семантиці поняття "наука", і рівень цей вищий. У сутнісно-метафізичному сенсі эстетика - це особлива форма буття-свідомості; деяке специфічне духовне поле, в якому людина набуває однієї з вищих форм буття, відчуття і переживання повної і всецілої причетності до буття. Наука естета -- тільки мала і найспрощеніша область цього поля, що допомагає, однак, людині усвідомити значущість духовної матерії в його житті і в структурі Універсуму в цілому. Істотнішою частиною духовного поля є мистецтво як діяльність і результат діяльності свідомості, що відноситься до сфери естетики; один з головних конкретних результатів естетичного досвіду. І тому воно також є одним з основних об'єктів дослідження науки естетики.

Якщо ж сказати коротко для любителя дефініцій, то: естетика -- це наука про гармонію людини з Універсумом. І тут не буде схоластичних міркувань про те, що таке людина, що таке Універсум, навіть що таке гармонія. Ці три поняття приймаються апріорі в якості знання, властивого кожній людині, хоча і важко дефініційованого. І не так важливо, як ми суб'єктивно розуміємо і уявляємо собі їх. Для нас значуще інше. Кожна мисляча людина усвідомлює, що і людина, і Універсум - це щось реальне і істотне, що людина - частина Універсуму, залежна від нього і впливаюча на нього, що взаємодія цих феноменів зовсім не маловажна річ, що від цієї взаємодії залежать вони обоє і що можливі їх позитивні і негативні (принаймні, для людини) контакти. Так от, позитивний контакт між ними, оптимально сприятливий для буття того і іншого, ми і визначаємо тут як гармонію, або естетичний досвід. Ним власне з найдавніших часів і займалася розумова діяльність усередині різних наук, яка в XVIII ст. дістала назву естетики і яка досі знаходиться у стадії активного становлення, і значущість її в епоху глобального конфлікту (і дисгармонії) людини з Універсумом зростає з кожною миттю. Сьогодні вже добре відчувається: якщо людина не знайде шляхів до оптимального контакту з Універсумом, не збалансує гармонійне і дисгармонійне у своїх стосунках з ним, то передусім вона сама виявиться перед реальною загрозою знищення, зникнення із структури Універсуму.

Метою роботи є розгляд і аналіз змісту основних категорій естетики.

1. Розуміння терміну "Естетичні категорії"

Категорії естетики - це естетичні відчуття, смаки, оцінки, переживання, ідеї, ідеали, естетичні міркування, судження. Категорії естетики історично змінюються і розвиваються, відображаючи певні етапи у розвитку людського пізнання.

Естетичні уявлення можуть існувати в нашому розумі як пари протилежних категорій, боротьба протилежних сил: "прекрасне - потворне", "піднесене - низьке", "комічне - трагічне". Китайський мудрець Лао-Цзи казав: "відкиньте прекрасне, і не буде потворного, облиште високе, і не буде низького". Естетичні категорії - це духовні моделі естетичної практики, де закріплено досвід опанування людиною світу.

В естетичній свідомості людства незмінним зберігається існування естетичних категорій та їх глибинний зміст. Естетичні ж вподобання змінюються, як у часі, так і у просторі.

Естетична свідомість існує на рівнях:

· Безсвідомому - як генетично успадкований від предків інстинкт

· Чуттєвому - як емоційні стани

· Розумовому - як усвідомлені цінності естетичні категорії

Естетичні категорії виступають мірилом людських почуттів, порухів душі. Звісно, вони є відносними визначеннями, оскільки відчуття прекрасного у кожного так чи інакше відрізняється. Вони розробляються на основі побудови логічних визначень, які включають у себе найголовніші ознаки і риси того, що підпадає під естетичну категорію. Правда, естетичні категорії скоріше послуговують для наукового пізнання прекрасного, ніж основою для відчуття прекрасного.

2. Категорії прекрасне і потворне

Прекрасне - центральна категорія естетики, в якій знаходять оцінку явища дійсності, твори мистецтва, які дають людині відчуття насолоди, втілюють у предметно-чуттєвій формі свободу і повноту творчих і пізнавальних сил і здатностей людини в усіх областях суспільного життя: трудовій, соціально-політичній, духовній та ін. Це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість або про те, що вдосконалює життя. Прекрасне - основна позитивна форма естетичного освоєння дійсності. В ній знаходить своє безпосереднє відображення естетичний ідеал. Найбільш близькі за значенням поняття: гармонійне, досконале, краса, гарне, вродливе, яскраве.

В естетиці існує декілька моделей розуміння прекрасного:

Ш Прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах чи явищах.

Ш Прекрасне не є чимось об'єктивним. Джерелом та витоком прекрасного є сама людина, її свідомість.

Ш Прекрасне - це природний прояв об'єктивних якостей явищ дійсності, найбільш близький до їх природних особливостей.

Ш Прекрасне - це співвідношення об'єктивних особливостей життя з людиною як мірою краси.

Особливості прекрасного:

Ш має об'єктивну основу, що відбилась у так званих законах краси: законах гармонії, симетрії, міри;

Ш має конкретно-історичний характер;

Ш уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, тобто від її способу життя;

Ш ідеал прекрасного визначається також особливостями національної культури;

Ш суб'єктивне розуміння прекрасного зумовлене рівнем індивідуальної, особистісної культури, особливостями естетичного смаку.

Потворне - антипод, протилежність прекрасного. Це категорія пов'язана з оцінкою тих явищ, які викликають людське обурення, незадоволення внаслідок дисгармонії і відображає неможливість або відсутність досконалості. Отже, якщо людина впізнає втілені в життя свої ідеальні уявлення про дійсність або те, що сприяє її вдосконаленню, то вона сприймає такі явища як прекрасні, а якщо зустрічаються з розпадом життя, з зовнішньою або внутрішньою дисгармонією, то це оцінюється як потворне. Тому прекрасне - найвища позитивна естетична цінність, а потворне - негативна естетична цінність.

3. Категорії гармомнія, міра та хаос

З відомого античного міфа Гармонія (у перекладі з грецької "злагода, лад"), була донькою бога війни Арея та богині кохання і краси Афродіти. У міфі відбилось уявлення про гармонію як породження двох протилежних основ - краси і боротьби, любові і війни. Інший давньогрецький міф розповідає про походження всесвіту, де гармонія є протилежністю хаосу, який виступає однією з першооснов виникнення всесвіту. Хаос - щось позбавлене якості, визначеності, форми, це порожнеча, розпорошеність. Гармонія ж означає певну якісну визначеність, єдність і оформленість цілого як сукупності складових частин. Принципом, на основі якого ця єдність можлива, є міра. Грецької давнини сягають вислови: "нічого занадто", "міра - найкраще", "використовуй міру", "людина - міра всього". І, нарешті, найхарактернішим для піфагорійського вчення є те, що гармонія вних має числове вираження, що вона органічно пов'язана із сутністю числа. Числова гармонія лежить в основі античного вчення про космос із симетрично розташованими і настроєними на певний музичний числовий тон сферами. Піфагорійці визнавали, що форма Всесвіту має бути гармонійною, і надавали їй вигляду симетричних геометричних фігур: Землі - форму куба, вогневі - форму пірамід, повітрю - форму октаедра, воді - форму ікосаедра, сфері Всесвіту - форму додекаедра. Саме з цим пов'язане відоме піфагорське вчення про гармонію сфер. Піфагор та його послідовники вважали, що рух світил навколо центрального світового вогню створює гармонійну музику. Тому космос постає гармонійно побудованим і музично оформленим тілом. Гармонія притаманна насамперед об'єктивному світові речей, самому космосу. Вона властива і природі мистецтва.

Середньовічна естетика, яка виробляла своє розуміння гармонії, опинилася в складному і суперечливому становищі щодо античної спадщини. Античні уявлення про гармонійну побудову космосу, про мірне обертання небесних сфер не відповідали біблійним поглядам на будову і походження світу. Необхідно було обґрунтовувати нову християнську космогонію, аби замінити ідею космічної гармонії ієрархією земного і небесного, людського і Божого. Проте зовсім відмовитися від античного вчення про гармонію служителів культу не могли. Св. Григорій Нісський вважав, що гармонічна влаштованість світу є доказом слави Божої. Нової ідеєю щодо гармонії було уявлення її як тотожності цілого і частини; за нею стояло вчення стоїків і неоплатонівців про єдність мікро- і макрокосмосу.

Категорії гармонії і міри широко використовувалися й у Новий час, проте вони вже не були головними естетичними поняттями, за допомогою яких усвідомлювалися нові естетичні проблеми. Певний підсумок розвитку розуміння гармонії і міри знаходимо у Гегеля. Гармонію він розглядає в системі споріднених естетичних понять - правильності, симетрії, закономірності. Правильність, на його думку, є найбільш елементарним і абстрактним виявленням довершеності. Вона створюється шляхом однакового повторення певної фігури або мотиву, а отже, повністю виключає усяку різноманітність, в усьому передбачає однаковість і тотожність. З усіх ліній найбільш правильною є пряма, а з геометричних фігур - куб. З правильністю пов'язана і симетрія. Але тут вже не досить одноманітного повтору тієї самої визначеності, що має місце в абстрактній правильності. Симетрія вимагає також і здійснення розрізнених у розмірах, положенні, формі, кольорі певних визначеностей, які, об'єднуючись, створюють симетрію. Обидва ці поняття, з точки зору Гегеля, характеризують кількісну визначеність речі, однак ще не відкривають діалектичного співвідношення кількості і якості. Що ж до гармонії, то вона має відношення не тільки до кількісної, а й до якісної визначеності, містить в собі три складові - внутрішню єдність, цілісність і узгодженість. Отже, категорія міри набуває в естетиці Гегеля універсального діалектичного значення. Всяка єдність протилежностей виступає в нього як міра, в якій ці протилежності об'єднуються. В цьому відношенні розуміння гармонії у Гегеля близьке до античного поняття середини. Гармонія виступає як певний тип міри, де якісні протилежності перебувають в якійсь єдності і цілісності.

Сучасна естетична наука широко використовує філософські категорії гармонії і міри. Однією із кардинальних її проблем є питання про гармонію природи і навіть більше - про гармонію Всесвіту. Чи відповідають виміри людини вимірам природи, біосфери? Не менш актуальною є проблема виховання гармонійної людини.

4. Категорії піднесене і низьке

Піднесене - категорія естетики, яка відбиває сукупність природних, соціальних та художніх явищ, які є винятковими за своїми якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання. Якщо прекрасне несе в собі людську міру, то піднесене - це перевищення міри, тобто піднесене - це те, що вражає людське уявлення силою або масштабом свого прояву. Піднесене - колосальне, могутнє, що перевищує можливості сучасного людства. Це естетична категорія, яка виражає сутність явищ, подій, процесів, які мають велику суспільну значущістю, що впливають на життя людини, на долі людства. Події і явища, що оцінюються як піднесені, естетично сприймаються людиною як протиставлення всьому приземленому, примітивному, буденному. Піднесене викликає в людини особливі відчуття і переживання, яке піднімає його над усім примітивним, веде людину на боротьбу за високі ідеї. Піднесене тісно пов'язане з прекрасним, також виступаючи втіленням естетичного ідеалу.

Пафос, патетичне вігрецького pathмetikos,сповнений почуття,

?athos - страждання; споріднена категорія, що виражає великі та сильні людські почуття.

Ці патетичні почуття виникають внаслідок прийняття найважливішого рішення, напр., на краю смерті.

Низьке - категорія естетики, яка відтворює негативні явища дійсності і особливості суспільного та індивідуального життя, які викликають у людини співвідносну естетичну реакцію (презирство і зневагу). Низьке на противагу піднесеному є буденним, звичайним. Але це не вся звичайна реальність, це гірша, нижча її частина. Як низькі сприймаються явища, які містять загрозу для життя людини, її гідності, самоповаги, які заважають процесу самореалізації особистості.

5. Категорії комічне і трагічне

естетичний категорія гармонія

Трагічне - це категорія естетики, що відбиває діалектику свободи та необхідності, втілюючи найбільш гострі життєві протиріччя між необхідністю чи бажанням та неможливістю їх здійснення. В центрі трагічного - конфлікт між тим, що людина може (необхідність), і тим, чого вона бажає (свобода), або ж між тим, що людина має (обов'язком) і чого хоче (бажанням). Тобто конфлікт між прагненнями різного рівня - особистими та соціальними.

Трагічний герой - це особистість, яка свідомо і вільно обирає свій шлях, розуміючи, що його неминуче за цей вибір чекає страждання або навіть смерть.

Комічне - результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного потворному, низького - піднесеному, внутрішньої пустоти - зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. Комічне, як і будь-яке естетичне явище є соціальним. Воно перебуває не в об'єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне. Комічне пов'язане з загальною культурою людини. Форми комічного:

· гумор (використання дотепності та гри слів);

· сатира (критика недоліків, суперечностей);

· іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);

· сарказм ("зла іронія", що має руйнівну силу).

6. Естетичні категорії та людські емоції

Основні естетичні категорії найтісніше повязані з емоційно-чуттєвими станами людини:

· Гармонія -- рівновага, спокій, радість, лад

· Хаос -- дисгармонія, безлад, порушення рівноваги, неспокій

· Прекрасне -- захоплення, милування, задоволення

· Потворне -- огида, незадоволення, розчарування

· Піднесене -- радість, хвилювання, збудження

· Низьке -- гнів, огида, презирство, зневага

· Комічне -- сміх, радість, збудження

· Трагічне -- горе, співчуття, пригнічення або збудження, розпач, фрустрація

Висновки

Вже з цього короткого нарису досить ясно вимальовується основне коло естетичних проблем, а також головні категорії, за допомогою яких класична естетика прагне ставити і частково вирішувати ці проблеми. Фактично кожна з категорій, означаючи той або інший аспект або принцип естетики, вводить нас в певний сегмент цієї науки і ширше - в смислове поле естетичного досвіду людини.

"Естетичне" - найбільш загальна категорія естетики; як би метакатегория, за допомогою якої позначається її предмет і виражається сутнісна спорідненість і системна єдність усього сімейства естетичних категорій. Інші естетичні категорії являються, як правило, конкретнішими модифікаціями естетичного. Піднесене безпосередньо вказує на контакт людини з несумірними з нею космоургічними першоосновами буття, з "безформними" праформами як джерелом будьяких форм; на потенційну енергію буття і життя, на трансцендентальні передумови свідомості. Прекрасне свідчить про цілісне сприйняття суб'єктом онтологічної презентності буття в його оптимальній конкретно-чуттєвій вираженості, про адекватність сенсу і форми, що його виражає; а потворне вказує на ту контрпродуктивну сферу безформного, яка відповідає розпаду форми, згасанню буття і життя, сходженню духовного потенціалу в ніщо.

Естетика сама по собі теоретико-методологічна дисципліна, одна з філософських наук. Проте і в ній є узагальнювальний, підсумковий розділ, що розглядає загальні закони естетичної і художньої діяльності, а також що характеризує типологію естетичних категорій.

Вище, в ході висвітлення найважливіших проблем естетики, були охарактеризовані основні естетичні категорії. Підводячи підсумок, спробуємо тепер уявити їх в єдиній системі: виділити їх основні типи, визначити характер їх зв'язку, а також місце супідрядних з ними понять, враховуючи при цьому, що між естетичними поняттями і категоріями немає незламної межі - вони можуть переходити одна в одну.

Естетичні категорії - це не лише найбільш узагальнені поняття, що охоплюють широке коло життєвих явищ і їх эстетичних властивостей, але і перетворена форма естетичних протиріч, посередня ланка між непорівнянними сторонами загальнолюдсько значущих протиріч, раціональна форма вирішення цих протирічь, ланка між суттю, що є посередником, і уявністю эстетичного явища. Естетичні категорії - форма "алгебри", що узагальнено виражає "арифметичні" (конкретні) подробиці естетичних проявів життєвих процесів.

Естетичне, таким чином, не є ні онтологічною, ні гносеологічною, ні психологічною, ні будь-якою іншою категорією, окрім як власне естетичною, тобто головною категорією науки естетики, що не зводиться ні до однієї з вказаних дисциплін, але що використовує їх досвід і напрацювання у своїх цілях. Покладене начебто в основу даного визначення поняття духовної насолоди, тобто чисто психологічна характеристика, не є сутнісною основою естетичного, але лише головним показником, сигналом, знаком того, що естетичне відношення, естетичний контакт, естетична подія мали місце, відбулисяь.

У цій роботі мною були показані основні категорії естетики,що історично склалися, які в цілому дають досить повне уявлення про цю науку, що балансує на межі постійного подолання меж самого поняття науки. Головною категорією, що фактично визначає предмет естетики, на що вже побічно неодноразово вказувалося, є естетичне.

Використана література

1. Лозовий В.О., Етика, Навч.посібн.К., 2002

2. Левчук Л.Т., Естетика, К., 1997

3. Левчук Л.Т., Онищенко О.І. Основи естетики: К., 2000

4. Доліна В.В., Єфименко О.М., Етика, К., 1992

5. Борев Ю.Б. Естетика, М., 1990

6. Філософський словник. - М., 1998

7. Загорівська Г.М. та ін. Естетика: підручник для Вузів. - К., 2000

8. Машкевич С.І. Прекрасне і наукове мислення. // Освіта. - 1999. - №3

9. Лозовий В.О., Етика, Навч.посібн.К., 2002

10. Левчук Л.Т., Естетика, К., 1997

11. Левчук Л.Т., Онищенко О.І. Основи естетики: К., 2000

12. Доліна В.В., Єфименко О.М., Етика, К., 1992

13. Борев Ю.Б. Естетика, М., 1990

Размещено на Allbest.ru