Етичне та естетичне у професійній діяльності економіста

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Етичне та естетичне у професійній діяльності економіста»

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що людство здавна плекало мрію про такий спосіб життя, такий його устрій, який би зумовив би єдність матеріального, культурного, морального прогресу. За останні роки підвищилася роль тих галузей , які виходять за межі вчительської діяльності. Однією з таких професій є економіка підприємництва. Вона дає поштовх до розвитку повноцінного суспільства. Для того, щоб дати правильне визначення, як потрібно оцінювати етичні та естетичні вимоги в професії економіста на даний період часу у нашій державі, нам необхідно дослідити декілька найважливіших аспектів.

Для цього був проведений аналіз літератури: Кукушин В.М., Твоя професійна етика; Афанасьєва О.В., Етика та психологія професійної діяльності економіста; Кузьменко Г.Н., Етика. Де авторами було визначено, що є етика та мораль, основні критерії до фахівця, що є етичною культурою економіста та інше. Також було використано «Етика бізнесу» Уткіна Е., який детально розробив критерії соціальної відповідальності і визначив роль етики в бізнесі. Аналізуючи інші джерела і літературу, як Яшин М.В., Етикет; Гах Є.М., Етика ділового спілкування; Браим М.Н Етика ділового спілкування;МалахівВ.А.Етика: Курс лекцій; Головин В. Азбука ділового етикету.http://www.multimix.com.ua/publ/, http://www.users.kpi.kharkov.ua/, http://www.allbest.ru/ referat/ http://www.library.iapm.edu.ua http://www.referaty.com.ua/ukr/details// де було детально розглянуто всі аспекти етики та естетики та можна було відповісти на основні питання роботи.

На основі вивченої літератури та джерел в роботі ставляться наступні завдання:

- визначити основні моральні вимоги до фахівця;

- показати роль етичного у діловому спілкуванні;

- довести необхідність для сучасних компаній використання критеріїв соціальної відповідальності;

- визначити, яким потрібен бути зовнішній вигляд людини;

- визначити правила ділового етикету;

- показати яку роль грає дизайн офісу.

РОЗДІЛ 1 ЕТИЧНІ АСПЕКТИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІСТА

1.1 Моральні вимоги до сучасного фахівця

Етика накладає на бізнес систему обмежень, що представляє собою суму морально-етичних правил і традицій, що клались у даному суспільстві. Етика бізнесу - ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.

Репутація фірми утворюється із простої суми прикладів гідної поведінки її співробітників, яка демонструється:

- по відношенню до майна фірми;

- у ситуаціях, коли стикаються різні інтереси;

- при встановленні зовнішніх ділових зв'язків;

- при роботі з державними установами;

- у взаємовідносинах із клієнтами і конкурентами;

- у делікатних ситуаціях, коли перед співробітниками фірми стоїть проблема вибору: оприлюднити чи зберегти у таємниці приклад порушення колегами внутрішньо-фірмових правил та норм.

Етика, як уже зазначалося,- наука про мораль. Дане твердження - одне з небагатьох, щоб не сказати єдине, щодо якого збіглися теорія й практика, історичний досвід морального розвитку в цілому і його конкретні періоди. В прямій залежності від розуміння моралі перебувають і відмінності в тлумаченні етики як науки, її місця серед наук, ролі й значення для суспільного розвитку. За безумовного визнання того, що предметом етики є мораль, уявлення про її своєрідність, призначення в життєдіяльності людей великою мірою визначали зміст етики, покладали на неї певні обов'язки, передусім методологічного характеру.

Для того щоб говорити мовою предмета пізнання (моралі), необхідно знайти до неї правильний підхід. Візьмемо, наприклад, підхід до моралі як форми суспільної свідомості, вираженої в сукупності правил, норм, приписів, вимог, що ставляться суспільством до індивіда й призначені для регуляції поведінки людей. Такий функціональний підхід до моралі пов'язаний із вивченням конкретно-історичного змісту її норм і вимог, виходить із їхньої історичної змінюваності. Завдання ж етики цілком укладаються в опис та обгрунтування цих норм і вимог з точки зору інтересів суспільства з метою впровадження їх (норм і вимог) у свідомість індивідів. У межах такого уявлення про мораль етика осмислюється і як наука про етикет, і як прикладна (подібна до технологічних) дисципліна, втрачає статус науки в точному значенні цього слова.

Етична культура економіста - це знання економістом його моральних прав та обов'язків та використання їх у професійній діяльності.

Мораль - це норми поведінки, які базуються на поняттях про добро і зло, честь і обов'язок, правду і справедливість.

Мораль - це елементарні правила поведінки, особливих навичок в реалізації яких не потрібно, тому етична культура економіста включає два аспекти:

- визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;

- дотримання цих норм у професійній діяльності.

Оскільки мораль виступає надзвичайно важливим елементом людської діяльності, сама діяльність людей у всій її різноманітності та специфічності не може не накладати відбиток і на специфіку моральної регуляції. Існують окремі види людської діяльності, де висуваються надзвичайно високі моральні вимоги до людей, які професійно нею займаються. Це стосується тих видів діяльності, які здатні породжувати дуже гострі моральні колізії, що при інших видах діяльності виникають лише епізодично. Ці гострі моральні колізії мають місце перш за все, там, де вирішуються питання життя і смерті, здоров'я, свободи, честі й гідності людини, де моральні якості спеціаліста набувають вирішального значення, де доля одного може значною мірою залежати від моральної спроможності іншого. Більш того, в деяких професіях навіть сама професійна спроможність спеціаліста багато в чому залежить від його моральних якостей.

Залежно від об'єкта, знарядь праці, прийомів, що використовуються, і завдань, які вирішуються, виникає неповторна своєрідність ситуацій, труднощів і навіть небезпеки, які вимагають від людини певного типу дій, психологічних реакцій. У кожній професії свої моральні «спокуси», моральні «доблесті» і «втрати», виникають певні суперечності, конфлікти, виробляються своєрідні засоби їх вирішення. У професійній діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, устремлінь, способом мислення, моральних оцінок. Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках починають виділятися найбільш типові, які й характеризують відносну самостійність професій, її специфічну моральну атмосферу. А це, у свою чергу, зумовлює специфіку вчинків людей, своєрідність моральних норм їх поведінки. Отже, як тільки професійні стосунки набули якісної усталеності, це привело до формування особливих моральних настанов, що відповідають характеру і змісту праці, відображають практичну доцільність певних стосунків як між членами професійної групи, так і самої групи з суспільством.

У трудовій діяльності економіста, більше ніж в якійсь іншій, суспільство бере до уваги не тільки рівень освіти, обсяг спеціальних знань, вмінь, навичок, а й моральні якості працівника, під якими розуміють стійкі вияви моральної свідомості в поведінці і вчинках. Тут моральне «обличчя» посідає особливе місце, іноді воно відіграє головну роль у вирішенні професійних завдань. Це проявляеться у стосунках з колегами, ставленні його до суспільства. Бо доводиться добирати адекватні ситуації і водночас ефективні засоби мобілізації на виконання певних дій, розвивати віру людей у власні сили, уникаючи при цьому тиску і контролю, дбаючи про збереження поваги й довіри до себе як до фахівця. Іноді у них не залишається іншої можливості, як вдатися до балансування між фаховою орієнтацією на неоцінюванні судження та адміністративною необхідністю реалізовувати визначену, погоджену стратегію втручання.

У суспільстві, не дивлячись на те, що в основі конкретних обов'язків представників тієї чи іншої професії лежать одні й ті самі вимоги загальної моралі, існують все ж і специфічні моральні вимоги.

Основні принципи етичної культури економіста:

- гуманне відношення до людини, тобто відношення до людини не як до засобу досягнення якоїсь мети, а як до цілі;

- чесність і правдивість, тому що справедливості не можна досягти нечесним шляхом;

- доброзичливість і чуйність. Однак ці риси неможна поєднувати з всепрощенням;

- простота і скромність. Вони потрібні економісту для того, щоб він не був егоїстом і користолюбним.

Практичний аспект мають моральне відношення та моральна поведінка.

Моральне відношення -це відношення у які вступає та знаходиться економіст. Етична культура економіста містить оцінку прояви норм моралі в відношеннях «економіст-клієнт», «економіст-колега» та інші. Це - двостороннє відношення, оскільки економіст у своїй діяльності так чи інакше у процесі діяльності торкається інтересів клієнта, колег чи інших громадян, які відповідають йому діями чи оцінюванням.

Поведінка економіста - це об'єктивний показник його моральних якостей. Воно виражається через сукупність його вчинків, маючих моральне значення.

Структура етичної культури економіста:

- наявність етичних почуттів, знань, потреб;

- перетворення етичних почуттів, знань, потреб в моральні установи, звички давати моральну оцінку чужої поведінки;

- готовність діяти, базуючись на знаннях, поступати морально - по совісті.

Від рівня етичної культури економіста залежить якісне та ефективне виконання обов'язків; зберігання честі; репутації людини якій надають юридичну допомогу; престиж економіста та його колег.

Рівні проявлення етичної культури економіста:

- відношення економіста до своєї професійної діяльності та її результатам;

- відношення з колегами по роботі;

- відношення з клієнтами.

Непідкорення нормам етичної культури може сприяти за собою санкції та виключення з рядів професії. Етична культура - це етичні обов'язки та відповідальність, яка при суща юридичній практиці.

Для всіх економістів повинні бути характерні такі якості.

У соціальній сфері: намагання встановити істину, справедливість, гуманізм, чесність.

У пізнавальній сфері - спостережливість (цілеспрямоване сприйняття предметів та явищ через призму професійної діяльності). Уважність (увага психічній діяльності до певних об'єктів).

У сфері реконструктивно-конструктивної діяльності: здібність всебічно аналізувати отриману інформацію. Творчий, оригінальний підхід до розв'язання задач. Проникливість.

У сфері засвідчувальної діяльності:

а) розвинута письмова мова;

б) здібності швидко узагальнювати інформацію;

в) вміння дати письмовий опис економічного явища.

У сфері організаційної діяльності: само дисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість, вміння організовувати людей.

У сфері комунікативної діяльності: емоційна врівноваженість, тактовність, здібність чітко формулювати свої думки.

Існують особисті якості, які є негативними для економіста.

З соціальної точки зору - цинізм, нечесність, владолюбство, жорстокість, авантюризм.

У пізнавальній сфері - неуважність, відсутність пошукової домінанти (юридичний азарт).

В реконструктивній сфері - низький рівень інтелекту, стереотипність і консервативність мислення.

У засвідч вальній сфері - недбалість, невміння швидко передавати усну мову письмово.

В організаційній сфері - не цілеспрямованість , відсутність організаційних здібностей.

В комунікативній сфері - імпульсивність, велика сором'язливість, грубість в поводженні з людьми.

Отже, зазначимо, що всі види професійної етики спрямовані на планомірне використання трудового потенціалу для забезпечення соціального і морального прогресу. Суспільство, яке свідомо реалізує свої моральні можливості, піклується про своє моральне здоров'я, прагне стати морально чистішим, не повинно залишати поза увагою специфічні властивості професійної моральності, прогнозувати можливі зміни в ній, шляхи й методи вдосконалення. У міру своєї науковості професійна етика може і повинна виразити самоцінність морально-професійних нормативів у науково обгрунтованих положеннях, причому так, щоб кожний фахівець міг зробити оптимальний вибір цінностей, дій, поведінки, який підносив би його професійну діяльність, його як особистість, викликав потребу в такому устрої морального життя, котрий базується на загальнолюдських цінностях.

Необхідність кваліфікованих спеціалістів уекономіці, які повинні у наш час перехідного періоду нашого суспільства та держави, які супроводжуються кризами в економіці, політиці та духовному житті людей, саме юристи, як носії високих етичних принципів, повинні бути зразком у виконанні своїх професійних обов'язків.

Економіст має великий власний вплив, йдучи по державним ступіням він повинен не забувати про те, що не можна використовувати аморальні прийми для досягнення корисних у свою користь цілей. Кар'єру він повинен зробити чистими руками.

1.2 Етика ділового спілкування

Спілкування - складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності і включаючи обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.

По характеру і змісту спілкування буває формальне (ділове) і неформальне (світське, буденне, побутове).

Ділове спілкування - це процес взаємозв'язку і взаємодії, в якій відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, що припускає досягнення певного результату, рішення конкретної проблеми або реалізацію певної мети.

В цілому ділове спілкування відрізняється від буденного (неформального) тим, що в його процесі ставляться ціль і конкретні задачі, які вимагають свого рішення. В діловому спілкуванні ми не можемо припинити взаємодію з партнером (принаймні, без втрат для обох сторін). В звичайному дружньому спілкуванні частіше всього не ставляться конкретні задачі, не переслідується певна мета. Таке спілкування можна припинити (за бажанням учасників) у будь-який момент.

Ділове спілкування можна умовно розділити на пряме (безпосередній контакт) і непряме (коли між партнерами існує просторово-часова дистанція).

Пряме ділове спілкування володіє більшою результативністю, силою емоційної дії і навіювання, чим непряме, в ньому безпосередньо діють соціально-психологічні механізми.

Розрізняють два види спілкування: вербальне і невербальне. Спілкування, здійснюване за допомогою слів, називається вербальним. При невербальному спілкуванні засобом передачі інформації є невербальні (несловесні) знаки (пози, жести, міміка, інтонація, погляди і т.д.).

Мова здатна точно і неупереджено фіксувати інтелектуальні міркування людини, служити засобом передачі однозначно трактованих повідомлень. Саме тому мова успішно використовується для закріплення і передачі різного роду наукових ідей, а також координації спільної діяльності, для осмислення душевних переживань людини, його взаємин з людьми.

Невербальні засоби спілкування частіше всього використовуються для встановлення емоційного контакту із співбесідником і підтримки його в процесі бесіди, для фіксації того, наскільки добре людина володіє собою, а також для отримання інформації про те, що люди насправді думають об інших.

Зараження можна визначити як несвідому, мимовільну схильність людини певним психічним станам. Воно виявляється через передачу певного емоційного стану або психічного настрою.

Навіювання - це цілеспрямована не аргументована дія однієї людини на іншого. При навіюванні здійснюється процес передачі інформації, заснований на її некритичному сприйнятті.

Переконання. Дія побудована на тому, щоб за допомогою логічного обґрунтовування добитися згоди від людини, що приймає інформацію.

Наслідування. Його специфіка, на відміну від зараження і навіювання, полягає в тому, що тут здійснюється не просте ухвалення зовнішніх рис поведінки іншої людини, а відтворення ним рис і зображень демонстрованої поведінки.

Структуру ділового спілкування можна охарактеризувати шляхом виділення в ньому трьох взаємозв'язаних сторін: комунікативній, інтерактивній і перфективний.

Комунікативна сторона ділового спілкування. Спілкування - це комунікація, тобто обмін думками, переживаннями, настроями, бажаннями і т.д. Зміст конкретної комунікації може бути різним: обговорення новин, повідомлення про погоду або суперечка про політику, рішення ділових питань з партнерами і ін. Комунікація в спілкуванні завжди значуща для її учасників, оскільки обмін повідомленнями відбувається не без причини, а ради досягнення якихось цілей, задоволення якихось потреб і т.д.

Інтерактивна сторона ділового спілкування полягає в організації взаємодії між людьми, тобто в обміні не тільки знаннями і ідеями, але і діями. Дія - головний зміст спілкування. Описуючи його, ми часто використовуємо терміни дій. Наприклад _він наніс мені удар» або _він підстроївся під мене». Також дуже важливо уміти співвідносити дії і ситуацію. Адже одна і та ж ситуація може бути по-різному висвітлена» партнерами і відповідно їх дії в одній і тій же ситуації можуть бути різними.

Перфективна сторона ділового спілкування означає процес сприйняття одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цьому ґрунті взаєморозуміння. Спілкуючись з людиною, ми як би читаємо» його, і це _збігле читання» дозволяє нам розуміти його поведінку. Дуже часто важливо не тільки саме по собі розуміння тієї або іншої поведінки, але і основ, витоків, рушійних сил і механізмів.

Ділове спілкування реалізується в різних формах:

- ділова бесіда;

- ділові переговори;

- ділові наради;

- публічні виступи.

Практика ділових відносин показує, що в рішенні проблем, пов'язаних з між особовим контактом, багато що залежить від того, як партнери (співбесідники) уміють налагоджувати контакт один з одним. При всьому різноманітті форм ділового спілкування ділова бесіда є найбільш поширеною і частіше всього вживаній.

Під діловою бесідою розуміють мовне спілкування між співбесідниками, які мають необхідні повноваження від своїх організацій і фірм для встановлення ділових відносин, дозволу ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до їх рішення.

Ділова бесіда є найбільш сприятливою, часто єдиною можливістю переконати співбесідника в обґрунтованості вашої позиції з тем, щоб він погодився і підтримав її. Таким чином, одна з головних задач ділової бесіди - переконати партнера прийняти конкретні пропозиції.

Ділова бесіда виконує ряд найважливіших функцій:

- взаємне спілкування працівників з однієї ділової сфери;

- сумісний пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей і задумів;

- контроль і координування вже початих ділових заходів;

- підтримка ділових контактів;

- стимулювання ділової активності.

Основними етапами ділової бесіди є:

- початок бесіди;

- інформування партнерів;

- аргументування положень, що висуваються;

- ухвалення рішень;

- завершення бесіди.

Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять «однією мовою» і прагнуть до продуктивного співробітництва. При цьому засадами їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов'язані з обміном інформацією, використанням способів та засобів взаємовпливу, взаєморозуміння.

Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто значущих цілей. Але в який саме спосіб? Завдяки власним знанням і вмінням чи використанням Іншого? Егоїзм у стосунках між людьми може їх порушити.

Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвитку співпраці. Передусім йдеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов'язань. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах навіть розроблено кодекси честі для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим.

Етику ділового спілкування слід ураховувати в різних її виявах: у відносинах між підприємством і соціальним середовищем; між підприємствами; усередині одного підприємства. Між сторонами того або іншого виду ділового спілкування існує своя специфіка. Задача полягає в тому, щоб сформулювати такі принципи ділового спілкування, яке не тільки відповідали кожному виду ділового спілкування, але і не суперечили загальним етичним принципам поведінки людей. Разом з тим, вони повинні служить надійним інструментом координації діяльності людей, залучених в ділове спілкування.

Стосовно ділового спілкування основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в діловому спілкуванні при ухваленні рішення про те, які цінності слід вважати за краще в даній ситуації, поступати так, щоб максима твоєї волі була сумісна з етичними цінностями інших сторін, що беруть участь в спілкуванні, і допускала координацію інтересів всіх сторін.

Таким чином, в основі етики ділового спілкування повинна бути координація, а по можливості і гармонізація, інтересів. Природно, якщо воно здійснюється етичними засобами і в ім'я морально виправданих цілей. Тому ділове спілкування повинне постійно перевірятися етичною рефлексією, реабілітуючи мотиви вступу до нього. При цьому зробити етичні правильний вибір і ухвалити індивідуально рішення, часто справа зовсім не просте.

1.3 Соціальна відповідальність організазації

Життя показує, що економіка повинна ґрунтуватись на економічній етиці - етиці трудових взаємовідносин; нормах організаційної поведінки, обов'язковій для всіх працюючих; зобов'язаннях партнерів, скріплених не лише договором, а й чесним словом підприємця, обґрунтованих високих заробітках найманих працівників.

Економічна етика припускає верховенство людини над матеріальними потоками в процесі виробництва, яким вона керує, надаючи йому гуманістичного характеру. Без економічної етики не може бути ринкової економіки. Економічна етика - розділ науки, що визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічних цілей, які ведуть до росту продуктивності праці і на цій підставі сприяють підвищенню добробуту населення.

Зарубіжні корпорації суворо дотримуються етичних аспектів. Стандарти етичної поведінки вирізняються залежно від тієї чи іншої країни. Ця поведінка досить часто визначається засобами примусового виконання закону, а не власне його існуванням. При цьому етичність поведінки не має верхньої межі, а увага до етики зростає з підвищенням рівня економічного добробуту. Через це актуальною стає не лише розробка етичних нормативів й урахування етичних питань при розробці стратегій розвитку, а також залишення сумнівного ринку при виникненні значних етичних проблем.

Перепоною в розробці програм соціальної відповідальності бізнесу рядові менеджери називають вимоги підприємців збільшувати свої прибутки. Не підлягає сумніву, що прибуток необхідний для виживання підприємства, для якого на першому місці стоїть його існування, а вже потім - проблеми суспільства. Якщо підприємець не здатен робити бізнес з отриманням прибутку, питання про академічну відповідальність стає чисто академічним. Але як би там не було підприємці повинні вести свої справи відповідно до суспільних очікувань за стандартами ділової етики.

Загальноосвітні тенденції, власний досвід підводить до висновку, що індустріальний, промисловий та економічний поступ значно більше залежить від культурної складової, соціальної відповідальності і економічної етики ніж від суто технічних нововведень.

Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці минулого - на початок 20 ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. Дуже часто при цьому згадують ім'я Е.Карнегі. Ендрю Карнегі - провідний бізнесмен у виробництві сталі, видав у 1990 році «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн. дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Ще одним прибічником соціальної відповідальності ділових організацій став Роберт Вуд - президент торговельної фірми «Сірс Рьобак енд К», який у звіті за 1936 рік нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов'язання організації.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого. 

Слід врахувати наявність аргументів за і проти соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

- сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;

- зміна потреб і очікувань широкої громадськості;

- залучення додаткових ресурсів для надання допомоги у розв'язанні соціальних проблем;

- моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності.

Аргументи проти соціальної відповідальності:

- порушення принципу максимізації прибутку;

- додаткові витрати на соціальну відповідальність;

- недостатня звітність широкій громадськості;

- недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 році. Вона охоплює п'ять ключових положень.

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.

2. Бізнес має діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого - бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг.

4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.

5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв'язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвиткові компаній, і навпаки, уникнення соціальної відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу.

Економічна етика припускає верховенство людини над матеріальними потоками в процесі виробництва, яким вона керує, надаючи йому гуманістичного характеру. Без економічної етики не може бути ринкової економіки. Економічна етика - розділ науки, що визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічних цілей, які ведуть до росту продуктивності праці і на цій підставі сприяють підвищенню добробуту населення.

Реалізація принципу служіння людині припускає три етапи: купівля сировини і матеріалів, виробництво кінцевого продукту, продаж товару і отримання прибутку. Кожен з цих етапів супроводжується проявами радощів: радість виробника, який працює на наукових засадах, в умовах організованості і чистоти за вироблений товар чи послугу, що незалежно оцінюється населенням, радість продавця, що реалізує товари, радість споживача, що купує якісну і недорогу річ придатну для вживання. Зазначені прояви радощів мають потрійний ефект: високу заробітну плату, низькі ціни і збільшення прибутку за рахунок кількості якісно виробленого товару .

Цим самим здійснюється велика послуга суспільству, а прибуток при цьому приходить сам по собі як результат служіння суспільству. Зазначене ґрунтується на механізмі саморегуляції, що включає як дотримання економічних законів і технологічних процесів, так і високу організаційну культуру з режимною організацією праці, та управлінську культуру, завдяки яким і формується економічна етика.

Стандарти етичної поведінки вирізняються залежно від тієї чи іншої країни. Ця поведінка досить часто визначається засобами примусового виконання закону, а не власне його існуванням. При цьому етичність поведінки не має верхньої межі, а увага до етики зростає з підвищенням рівня економічного добробуту. Через це актуальною стає не лише розробка етичних нормативів й урахування етичних питань при розробці стратегій розвитку, а також залишення сумнівного ринку при виникненні значних етичних проблем.

Перепоною в розробці програм соціальної відповідальності бізнесу рядові менеджери називають вимоги підприємців збільшувати свої прибутки. Не підлягає сумніву, що прибуток необхідний для виживання підприємства, для якого на першому місці стоїть його існування, а вже потім - проблеми суспільства. Якщо підприємець не здатен робити бізнес з отриманням прибутку, питання про академічну відповідальність стає чисто академічним. Але як би там не було підприємці повинні вести свої справи відповідно до суспільних очікувань за стандартами ділової етики.

Загальноосвітні тенденції, власний досвід підводить до висновку, що індустріальний, промисловий та економічний поступ значно більше залежить від культурної складової, соціальної відповідальності і економічної етики ніж від суто технічних нововведень.

Безсумнівно, що в новому тисячоріччі з розширенням сфер діяльності людини будуть актуалізуватися питання міжособистісного спілкування. Людством накопичений значний досвід у взаєминах, і все-таки , вступаючи в контакт з іншою людиною, кожний з нас виявляється на порозі невідомості. Необхідність обережного-дбайливого відношення до наших партнерів по спілкуванню у всіх областях можливих зіткнень.

Манери поводження складають зовнішню культуру особистості. Але зовнішня культура тісно зв'язана з внутрішньої. Говорити про етикет без моралі не має змісту. У людині цінується цілісність, тобто єдність високих помислів, внутрішньої порядності, шляхетності і зовнішніх культурних форм спілкування з навколишніми.

Ринкові відносини надають свободу вибору, але разом з тим збільшують кількість варіантів рішення, породжують комплекс моральних дилем, що чекають ділових людей на кожному кроці в процесі їх діяльності і спілкування.

Норми моральності, що склалися є результатом тривалого по часу процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, бо не можна існувати не поважаючи одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Правила етикету вироблені сторіччями і направлені зокрема на запобігання конфліктів і поліпшення відносин між людьми.

Ділова людина, діюча за правилами етикету, справляє якнайкраще враження на оточуючих, не прикладаючи до цього додаткових зусиль і зберігаючи при цьому власну чесноту.

РОЗДІЛ 2 ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІСТА

2.1 Зовнішній вигляд ділової людини

етичний естетичний професійний економіст

Естетика - є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними складовими: природою, суспільством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах. Усі естетичні почуття, переживання, естетична насолода виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності. Різні естетичні відношення, які виникають у людини, соціальної групи, суспільства до дійсності належать до загального поняття «естетичне».

В поняття службового (ділового) етикету входять норми і звичаї, регулюючі культуру поведінки людини в суспільстві.

Службовий (діловий) етикет, це є сукупність правил, пов'язаних з умінням тримати себе в суспільстві, зовнішньою охайністю, правильністю побудови бесіди і ведення листування, письменністю і ясністю викладу своїх думок, культурою поведінки за столом і в інших ситуаціях ділового і світського спілкування.

У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет ділового спілкування, а зокрема - етика прийому відвідувачів і підлеглих і бесіда з ними. Ділова етика складає не тільки репутацію самого керівника, але і репутацію фірми в очах ділових партнерів і потенційних клієнтів. До питань етики прийому відвідай безпосереднє відношення, має питання зовнішнього вигляду «хазяїна» і його кабінету.

Форма одягу - найкраща характеристика людини, це свого роду ієрогліф, що відображає особистість зі всіма звичками і нахилами її. Естетика костюма має не менше значення в житті людини, ніж естетика поведінка. Неохайність в одязі рівноцінна моральному самогубству. Уміння одягатися належить як до науки і мистецтва, так і до звичок та почуттів.

Кожен може одягатись, як він забажає на свій смак. Але саме це робить людину відповідальною за свій зовнішній вигляд. Широкий вибір одягу дає змогу кожному повною мірою виявити свій смак, почуття прекрасного, нарешті, почуття міри, а також підкреслити переваги або приховати недоліки своєї фігури.

Сьогодні в умовах розвитку приватного підприємництва та широкої комерціалізації державних структур в українських підприємців з'явився хороший шанс розгорнути свої творчі здібності та ділові якості. Практика сучасного підприємництва свідчить, що ці якості дають найбільшу віддачу при наявності у підприємців позитивного ділового іміджу. Наявність позитивної уяви, яку особистість в діловому світі створює сама про себе виступає як зовнішнє відображення особистісних якостей та показує її ділові та людські характеристики.

Саме діловий імідж дозволяє створювати перше враження про людину як про підприємця. Це його фірмовий знак, його зовнішня вивіска. Чим він принадні ший, тим вищий авторитет підприємця, бізнесмена та суспільна репутація фірми, що він представляє.

Досвід світового цивілізованого підприємництва переконливо свідчить, що без позитивного ділового іміджу наївно розраховувати на успіх в комерційних справах та користуватися достойною репутацією в ділових колах.

Діловий імідж слід вважати важливою складовою культури ділового спілкування, а володіння ним - суттєвою особистісною та професійною характеристикою кожної поважної людини (підприємця, бізнесмена).

Імідж - зовнішнє віддзеркалення людського зображення, наочно-виразний «срез» його особових характеристик. В цьому зв'язку такі його атрибути, як моделі поведінки, одяг, зачіска мають величезне значення в його твердженні.

Щоб бути привабливою особою, зовнішньої виразності недостатньо. Вона - бажаний компонент іміджу, але не вирішальний, як це здається багато чим.

Імідж - збірне поняття. Це вигляд, тобто та форма життя виявлення людини, завдяки якій «на люди» виставляються сильнодіючі особово-ділові характеристики. Серед них пріоритетними слід визнати вихованість, ерудицію, професіоналізм. Ось ті три кити, на яких надійно тримається імідж конкретної особи.

Якщо ви зацікавлені в підготовці до суспільного життя, ви повинні вирішити, що хочете змінити в собі, перш ніж опинитеся в центрі уваги. Небажано, щоб ваш імідж ставав предметом обговорення, щоб публіка вирішувала, які зміни вам слід виробити, замість того, щоб приймати вас такий, яка ви є. Добре продуманий імідж може і не стати основною причиною, по якій ви отримаєте роботу, але завдяки ньому вас будуть уважно слухати і довіряти вам. Добрий імідж усуває перешкоди між вами і людьми, що займають різне положення в суспільстві, або людьми різних віків. Це важливо не тільки для політика, але і торгового агента, і, наприклад, людини, що займається добродійною діяльністю.

Вдалий імідж підкреслить все краще, що є у вас, і додасть вам сміливості бути самим собою в будь-якій ситуації.

Імідж складається з:

- зовнішнього іміджу - одягу і речей, міміки, поз і жестів,

- внутрішнього іміджу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження).

Коли перед нами з'являється людина, вдягнена не надто яскраво, ми найперше - так влаштоване наше сприймання - звертаємо увагу на її волосся і взуття. До речі, ще одна важлива деталь, особливо для жінок, про яку іноді забувають, - гарні (маємо на увазі доглянуті, а не яскраві) нігті. Отже, якщо ви хочете справити відповідне враження, щоб влаштуватися на роботу або продати щось, робіть висновки.

Що ж до одягу, то діловий імідж ставить наступні вимоги. Загальні рекомендації для створення ділового стилю, який намагається робити акцент на здібностях і характері людини, а не на її зовнішності, наступні:

- нічого яскравого - тільки блиск інтелекту,

- мінімум моди, ніякого авангарду,

- прихована сексуальність (жодних «міні», топів, зібране волосся), майже стиль «унісекс».

Дозволяється прояв власної індивідуальності, але в межах «гарного смаку». Тобто можна урізноманітніти сірий діловий костюм симпатичним шаликом, якщо він не надто яскравий. Звичайно, суворість дотримання вимог залежить від престижності фірми, і тут важливо не бути надмірним. Але справжній діловий стиль - це елегантні костюми і тісні краватки, а не зручні джинси і старі кросівки.

ОДЯГ. Одяг, особливо для спілкування з публікою, має відповідати наступним вимогам:

- не повинен притягати до себе надто багато уваги, щоб бачили і чули сутність слів людини,

- стиль ділового одягу повинен бути класичним,

- якість костюму має бути найвищою з усього, що ви можете собі дозволити,

- одяг не повинен зливатися з фоном,

- бути зручним і перевіреним - не варто одягати новий костюм, а тим більше, мешти, на виступ,

- не викликати «візуальної вібрації», тобто не мати різноманітних смуг, клітинок, яскравих великих малюнків; заборонене використання металізованих і блискучих тканин,

- а от взуття має завжди бути блискучим.

Найчастіше у діловому стилі рекомендують обмежуватися відтінками темно-синього і сірого, які символізують спокій, впевненість, престиж і успіх. Вважається, що ці кольори також вигідно підкреслюють риси особистості і допомагають сподобатися іншим.

Для жінок:

- спідниця - не коротша, ніж 10 см над коліном, а краще - 10-15 см нижче коліна;

- колір колготок має гармоніювати з кольором взуття, інакше ноги візуально вкорочуються;

- підбори - не вище середніх (5 см); для далеких «прогулянок» можна просто перевзуватися до появи «на публіці»;

- навіть влітку не варто з'являтися на виступі з короткими рукавами - це виглядає надто неформально, натомість довгі рукави надають фігурі стрункості і роблять вигляд більш професійним;

- влітку можна вдягати босоніжки, але не шльопанці;

- відсутні громіздкі і блискучі прикраси і годинники - вони відволікають увагу від ваших очей.

Для чоловіків:

- колір шкарпеток відповідає кольору костюма або взуття;

- рубашка має бути не надто вузькою, щоб не виглядав «животик»;

- довжина штанів - така, щоби не було видно голих ніг, коли ви сидите;

- краватка дорога і так звана «телевізійна» - з матової тканини, без смуг і яскравих малюнків;

- заборонено знімати піджак;

- класичне взуття - тільки туфлі, навіть влітку.

Якщо ви плануєте влаштуватися на роботу у солідну компанію або вас нещодавно прийняли, потрібно, по-перше, з'ясувати, які вимоги до одягу на фірмі існують і якими є кольори компанії. Можна ненав'язливо включити ці кольори у свій одяг чи макіяж. Так ви непомітно будете передавати оточуючим сигнал: я свій, мене не треба ні боятися, ні ображати.

Таємниця гарного смаку - у вмінні підбирати відповідні аксесуари до свого одягу. За їх допомогою ви можете урізноманітнювати свій костюм і пристосовувати до різних ситуацій.

Імідж - це не тільки одяг, це і все, що вас супроводжує. Стиль має бути у всьому - поєднання високих підборів і рюкзака не можливе. Якщо ви хочете справити враження, усі речі, які супроводжують вас, мають бути гарними і не «потертими».

Ще кілька слів про діловий макіяж, бо це велике мистецтво - виглядати гарно, але так, щоб ваша зовнішність не приваблювала увагу більше, ніж ваші слова. Діловий макіяж повинен підкреслювати вашу природню красу, і найкращим компліментом буде, якшо вам скажуть, що ви чудово виглядаєте без макіяжу! Основна вимога тут - макіяж робиться в натуральних тонах, пудра прозора, навіть туш для очей рекомендується сіра, темно-синя або коричнева, а не чорна.

Перш за все, волосся повинне бути завжди чистим. Ваша зачіска має створювати природнє і приємне тло для рис вашого обличчя. Волосся не повинне бути ні абсолютно некерованим, але не варто виливати на себе пляшку лаку для волосся.

Дуже важливим елементом ділового стилю, який часто недооцінюється, є парфуми. Частина мозку, яка аналізує запахи, дуже тісно пов'язана з емоційною частиною мозку, тому різні запахи так легко викликають у нас захоплення або відразу. Аромат «для роботи» має бути свіжим, легким і ненав'язливим. Тут можна слідувати модним тенденціям, але слід пам'ятати, що надмірне - завжди погано. І, оскільки людина швидко звикає до запаху улюблених парфумів, варто радитися з оточуючими або користуватися різними духами, скажімо, на роботу і на вечір.

Ось саме так повинен мати вигляд економіст, працюючи в будь-якій діловій компанії.

2.2 Естетика ділового спілкування

Розвиток конкурентних відносин посилює значимість соціального управління, а отже, і відповідних ділових стосунків. Вони все частіше стають вирішальними факторами, що визначають успіх або, навпаки, невдачу у діяльності не тільки окремої людини, а часто-густо й самих підприємців і фірм.

Перш за все спілкування - самостійна і специфічна форма активності особистості. Його мета - взаємини з іншими людьми, досягнення певного взаєморозуміння, вирішення ділових проблем. Сфера, способи і динаміка спілкування визначаються соціальними функціями його учасників, їх становищем у системі суспільних (виробничих) відносин. Вони регулюються характером виробництва, обміном і потребами, писаними Ь-яеписаниШи правилами у суспільному житті, моральними і правовими нормами, соціальними інститутами і службами. В індивідуальному плані вони обумовлюються:

- рівнем свідомості особистості;

- психічним типом та характером психологічного розвитку індивіда;

- засвоєним особистістю культурним рівнем спілкування.

У спілкуванні здійснюється своєрідна «презентація» внутрішнього світу особистості. Саме тому спілкування, виступаючи своєрідною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина.

Спілкування - одна із сторін способу життя людини, не менш суттєва, ніж діяльність. А спосіб життя - це не тільки те, що і як робить людина, але і з ким, і як вона спілкується.

У спілкуванні розкривається суб'єктивний світ однієї людини для іншої. Потреба у спілкуванні є однією з основігах (базових) потреб людини.

Спілкування - складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності і включаючи обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.

По характеру і змісту спілкування буває формальне (ділове) і неформальне (світське, буденне, побутове).

Ділове спілкування - це процес взаємозв'язку і взаємодії, в якій відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, що припускає досягнення певного результату, рішення конкретної проблеми або реалізацію певної мети.

В цілому ділове спілкування відрізняється від буденного (неформального) тим, що в його процесі ставляться ціль і конкретні задачі, які вимагають свого рішення. В діловому спілкуванні ми не можемо припинити взаємодію з партнером (принаймні, без втрат для обох сторін). В звичайному дружньому спілкуванні частіше всього не ставляться конкретні задачі, не переслідується певна мета. Таке спілкування можна припинити (за бажанням учасників) у будь-який момент.

Ділове спілкування можна умовно розділити на пряме (безпосередній контакт) і непряме (коли між партнерами існує просторово-часова дистанція).

Пряме ділове спілкування володіє більшою результативністю, силою емоційної дії і навіювання, чим непряме, в ньому безпосередньо діють соціально-психологічні механізми.

Таким чином, економіст у своїй діяльності повинен дотримуватись певних правил ділового спілкування.

Характеристика і зміст ділового спілкування. Розрізняють два види спілкування: вербальне і невербальне. Спілкування, здійснюване за допомогою слів, називається вербальним. При невербальному спілкуванні засобом передачі інформації є невербальні (несловесні) знаки (пози, жести, міміка, інтонація, погляди і т.д.).

Мова здатна точно і неупереджено фіксувати інтелектуальні міркування людини, служити засобом передачі однозначно трактованих повідомлень. Саме тому мова успішно використовується для закріплення і передачі різного роду наукових ідей, а також координації спільної діяльності, для осмислення душевних переживань людини, його взаємин з людьми.

Невербальні засоби спілкування частіше всього використовуються для встановлення емоційного контакту із співбесідником і підтримки його в процесі бесіди, для фіксації того, наскільки добре людина володіє собою, а також для отримання інформації про те, що люди насправді думають об інших.

Механізми дії в процесі спілкування. Зараження можна визначити як несвідому, мимовільну схильність людини певним психічним станам. Воно виявляється через передачу певного емоційного стану або психічного настрою.

Навіювання - це цілеспрямована не аргументована дія однієї людини на іншого. При навіюванні здійснюється процес передачі інформації, заснований на її некритичному сприйнятті.

Переконання. Дія побудована на тому, щоб за допомогою логічного обґрунтовування добитися згоди від людини, що приймає інформацію.

Наслідування. Його специфіка, на відміну від зараження і навіювання, полягає в тому, що тут здійснюється не просте ухвалення зовнішніх рис поведінки іншої людини, а відтворення ним рис і зображень демонстрованої поведінки.

Структуру ділового спілкування можна охарактеризувати шляхом виділення в ньому трьох взаємозв'язаних сторін: комунікативній, інтерактивній і перфективний.

Комунікативна сторона ділового спілкування. Спілкування - це комунікація, тобто обмін думками, переживаннями, настроями, бажаннями і т.д. Зміст конкретної комунікації може бути різним: обговорення новин, повідомлення про погоду або суперечка про політику, рішення ділових питань з партнерами і ін. Комунікація в спілкуванні завжди значуща для її учасників, оскільки обмін повідомленнями відбувається не без причини, а ради досягнення якихось цілей, задоволення якихось потреб і т.д.

Інтерактивна сторона ділового спілкування полягає в організації взаємодії між людьми, тобто в обміні не тільки знаннями і ідеями, але і діями. Дія - головний зміст спілкування. Описуючи його, ми часто використовуємо терміни дій. Наприклад _він наніс мені удар» або _він підстроївся під мене». Також дуже важливо уміти співвідносити дії і ситуацію. Адже одна і та ж ситуація може бути по-різному висвітлена» партнерами і відповідно їх дії в одній і тій же ситуації можуть бути різними.

Перфективна сторона ділового спілкування означає процес сприйняття одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цьому ґрунті взаєморозуміння. Спілкуючись з людиною, ми як би читаємо» його, і це _збігле читання» дозволяє нам розуміти його поведінку. Дуже часто важливо не тільки саме по собі розуміння тієї або іншої поведінки, але і основ, витоків, рушійних сил і механізмів.

Ділове спілкування реалізується в різних формах:

- ділова бесіда;

- ділові переговори;

- ділові наради;

- публічні виступи.

Практика ділових відносин показує, що в рішенні проблем, пов'язаних з між особовим контактом, багато що залежить від того, як партнери (співбесідники) уміють налагоджувати контакт один з одним. При всьому різноманітті форм ділового спілкування ділова бесіда є найбільш поширеною і частіше всього вживаній.

Під діловою бесідою розуміють мовне спілкування між співбесідниками, які мають необхідні повноваження від своїх організацій і фірм для встановлення ділових відносин, дозволу ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до їх рішення.

Ділова бесіда є найбільш сприятливою, часто єдиною можливістю переконати співбесідника в обґрунтованості вашої позиції з тем, щоб він погодився і підтримав її. Таким чином, одна з головних задач ділової бесіди - переконати партнера прийняти конкретні пропозиції.

Ділова бесіда виконує ряд найважливіших функцій:

- взаємне спілкування працівників з однієї ділової сфери;

- сумісний пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей і задумів;

- контроль і координування вже початих ділових заходів;

- підтримка ділових контактів;

- стимулювання ділової активності.

Основними етапами ділової бесіди є:

- початок бесіди;

- інформування партнерів;

- аргументування положень, що висуваються;

- ухвалення рішень;

- завершення бесіди.

Отже, норми моральності, що склалися є результатом тривалого по часу процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, бо не можна існувати не поважаючи одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Правила етикету вироблені сторіччями і направлені зокрема на запобігання конфліктів і поліпшення відносин між людьми.

Ділова людина, діюча за правилами етикету, справляє якнайкраще враження на оточуючих, не прикладаючи до цього додаткових зусиль і зберігаючи при цьому власну чесноту.

2.3 Естетика офісу

В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн - найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяльності за законами краси поза мистецтвом.

Дизайн - це творча діяльність, метою якої є виявлення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином - структурні та функціональні взаємозв'язки, які перетворюють вироби в єдине ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника.