Становлення та розвиток етичних норм на Україні

Зародження етичної думки на українських теренах. Особливості етики Києворуської доби. Проблеми людини та її моральних начал в етичних концепціях XVI–XVIII сторіччя. Специфіка феномену козацької етики. Становлення етики як науки в сучасній Україні.

Рубрика Этика и эстетика
Вид доклад
Язык украинский
Дата добавления 15.09.2010
Размер файла 14,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КА'МЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. І. ОГІЄНКА

Доповідь

Становлення та розвиток етичних норм на Україні

Кам'янець-Подільський, 2010

План

1. Зародження етичної думки на українських теренах

2. Етика Києворуської доби

3. Етична думка XVI -- XVIII сторіччя

4. Особливості козацької етики

5. Становлення етики як науки в Україні

6. Українська етична думка у XX -- на початку XXI сторіччя

Вступ

Готуючись до доповіді я насамперед визначив поняття етикет. Етиет (з франц. - ярлик, етикетка) - це сукупність правил поведінки які заголюють зовнішні вияви людських стосунків.

Виділяють етикет:

ѕ Військовий;

ѕ Дипломатичний;

ѕ Спортивний;

ѕ Релігійний;

ѕ Наукових спільнот;

ѕ Придворний;

ѕ Загальногромадянський.

Пушкін С.А. сказав: «Уважение к минувшому - вот черта отличающая образованности от дикости».

1. Зародження етичної думки на українських теренах

Тривалий час притаманна нашим далеким пращурам мораль залишалася загалом поза їх увагою. Роль відігравала міфологія. Саме міф був першою формою самоусвідомлення людини у світі, коли вона ще не виокремлювала себе з природи і соціуму, а ототожнювалася з навколишнім світом. Українські міфи, початкові вірування були найтісніше пов'язані з життям -- з природою довкілля, бо це вимагалося всім господарським побутом. В українських народних казках, переказах, піснях фігурують різні демонічні сили, часто з людською подобою. Одні з них постають як носії добра, інші -- зла. Міфи втілювали в собі перші загальні і разом з тим наглядні уявлення про добро, зло, справедливість, добру і лиху долю тощо. Наприкінці X -- XI ст. міфологічна картина світу стала предметом аналізу мислення і поступово міф руйнується.

2. Етика Києворуської доби

Об'єднання східних слов'ян у державних кордонах Київської Русі зумовило формування з розрізнених племен єдиної української народності. Істотне значення для розвитку тогочасної культури мало запровадження на Русі християнства, що сприяло встановленню зв'язків з багатьма державами, поширенню писемності, ознайомленню з надбаннями світової, передусім європейської, культури, в тому числі й філософської думки і під впливом християнства та етичних концепцій античної Греції, Візантії тощо.

Тогочасна етична думка сконцентрована в пам'ятках писемності, які містять відомості про мораль та її тлумачення. Це, насамперед, “Повість минулих літ”, “Слово про Закон і Благодать” Іларіона, “Ізборники Святослава”, “Повчання Володимира Мономаха” тощо.

Філософія Київської Русі була насамперед філософією людини, яка вбачала своїм завданням навчити людей, як їм наблизитися до ідеалу (“...наблизитись до Бога, як ділами своїми уподібнитись за образом і подобою Творцеві своєму”), усвідомити сенс свого життя та місце у світі. Про “етизацію” тогочасної філософської думки свідчить притаманний їй кордоцентризм (грец. kardia -- серце) -- властиве ментальній свідомості українців прагнення пов'язати ентузіастичні настанови людини з її чуттєвою сферою, охопити в обмеженому безмежне, відносному -- абсолютне.

В “Ізборнику Святослава 1073 року” йдеться, що перед людиною відкриваються два шляхи: шлях життя і шлях смерті. Шлях життя -- це шлях закону, який вимагає: любити Бога і ближнього, як самого себе; не бажати ближньому того, чого не бажаєш собі; молитися за тих, хто чинить тобі зло; любити ворогів своїх; ухилятися від плотських і мирських гріхів; бути милостивим; шанувати святих; не вбивати; не чинити перелюбу; ухилятися від злодійства і обмови; поступатися тому, хто хоче судитися з тобою; не чаклувати; не гніватися; не заздрити; не лицемірити; не пиячити; не бути гордим; не лихословити; не бути корисливим. Дотримання цього гарантує людині спасіння, оскільки майбутнє залежить від її поведінки на землі (“Яко свяжете на земли -- связано будет на небесах”). Перелічені вимоги неодноразово повторюються в обох “Ізборниках”, що свідчить про особливу увагу до моральної сутності людини. В “Ізборнику Святослава 1073 року” все, чим сповнений світ, оцінюється як добро чи зло.

У тогочасному суспільстві великого значення надавалося питанню шанування батька й матері. Про це йдеться в окремій статті “Ізборника 1076 року”. Бог, пише автор, прославляє батька і матір за дітей їх. Той, хто шанує батька, очищається від гріхів. Якщо батько постаріє, слід прийняти на себе його справи. Проклятим буде той, хто ганьбить батька і дратує нерви матері. А батьки повинні уважно і по-доброму ставитися до дітей.

Моральною проблематикою пройняті і твори Володимира Мономаха. У них можна знайти немало високоморальних настанов: “Лжі бережися, і п'янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло”; “Бо коли хто мовить: "Бога я люблю, а брата свойого не люблю", -- [се] лжа єсть”.

3. Етична думка XVI--XVIII сторіччя

Різноманітні проблеми людини, її розумового і моральних начал намагався осмислити Ісайя Копинський (?--1640), який вважав, що світ живої і неживої природи створений Богом для людини. Вінцем удосконалення людини, писав він у праці “Алфавіт духовний...”, є пізнання Бога і єднання з ним. Проте “ніхто не зможе пізнати Бога, доки не пізнає насамперед себе”.

На думку І. Копинського, визначальну роль у пізнанні істини й добра відіграє правий розум: “Нічого не можна зробити во благо, не маючи правого розуму.., початок усякому благу є правий розум і міркування, якщо хтось зробить що добре, то лише завдяки розуму... Отже, більше за інші чесноти буде віддана перевага розуму й поміркованості”.

Багато непересічних думок щодо сутності людини, її місця у світі та шляхів самовдосконалення міститься у праці “Діоптра” Віталія (XVII ст.) з Дубна (ігумена монастиря в Дубні). Він говорить, що у людині слід цінувати передусім “внутрішню людину” -- дух, душу, розум, адже вона вічна, а тіло минуще (“Якщо любиш плоть, то підкори її розуму й ні в чому не раболіпствуй”). Адже “духовне багатство зводить до небес, тимчасове -- до пекла”.

У різних місцях “Діоптри” він веде мову і про такі чесноти:

ѕ віра (“Віра є велика річ, але без діл мертва”);

ѕ працелюбство (“Уникай передусім неробства й розкошування, яке є матір'ю всіх пороків”);

ѕ доброта (її Віталій протиставляв злостивості);

ѕ чиста совість (“Шляхетна людина ні в чому не може відчувати такої радості, як у чистій совісті”);

ѕ правдивість (“люби правду...”; “Правда є коренем миру й спокою, зі спокою народжується справжня радість”);

ѕ мудрість (вона є протилежністю пожадливості);

ѕ розсудливість (протиставляється безумству);

ѕ здатність терпіти (протиставляється малодушності);

ѕ лагідність (протиставляється гнівливості). Доброчесність людини, за переконаннями Віталія, виявляється насамперед у здатності орієнтуватися у світі моральних цінностей, умінні відрізняти добро від зла.

4. Особливості козацької етики

Досить специфічним феноменом, який сформувався і розвинувся в XV--XVII ст. на українських теренах, була козацька етика.

Над усе козаки цінували свободу, яку називали волею. На козацьку мораль позитивно впливав демократичний устрій на Січі, особливо в мирний час. Важливі справи вирішувала військова рада, в якій брало участь усе козацтво. Усі козаки на Січі вважалися рівними, їх рід, походження не бралися до уваги. Всі були товаришами, навіть знатні козаки. (“Терпи, козаче, отаманом будеш.

Козацька вольниця за відсутності держави і відповідних норм права постійно містила в собі загрозу анархії, оскільки норми моралі не здатні втримати людей від свавілля. Про це свідчить історія козаччини. Тому розквіт козацького війська пов'язують із діяльністю видатних гетьманів (Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький), які домагалися високої дисципліни в козацьких рядах, спрямовували їх сили на оборону рідної країни, що зміцнювало лицарський дух, патріотизм і свідомість козаків. Безперечно, висока організованість козацького війська була результатом запровадження певних норм життєдіяльності козацтва, які впливали не тільки на успіхи в боях, а й на мораль козаків.

5. Становлення етики як науки в Україні

Як наука етика заявила про себе в Україні завдяки старанням учених Києво-Могилянської академії, котрі розглядали її як один із видів філософії (моральна філософія), теоретично обґрунтували категорії етики, робили спроби системного викладу етичних проблем, намагалися з'ясувати її предмет.

Секрети добра прагнув розкрити Інокентій Гізель (1600--1683). Центром людського пізнання, на його думку, є сутнє (очевидно, створений Богом світ), яке має три явища (властивості) -- “єдине”, “істинність” і “добре” (“"Добре" є властивістю сутнього, як і "єдине" та "істинність"”). “Єдине” не додає до сутнього нічого реального й позитивного.

Виникла філософія “громадського гуманізму”.

Просвітницьку справу, що здійснювали діячі Києво-Могилянської академії, продовжував один з найталановитіших її вихованців Григорій Сковорода (1722-- 1794), поділяв на три гармонійно взаємопов'язані світи: макрокосм (природа), мікрокосм (людина) і символічний світ (Біблія). Мікрокосм теж складається з видимої і невидимої натур. Справжня, дійсна людина народжується тоді, коли вона осягає невидиме і стає не тільки тілесною, а й духовною людиною. В цьому аспекті принцип “Пізнай себе”

Рідкісну чутливість до зла, різноманітних моральних проблем виявляв у своїй творчості Тарас Шевченко (1814--1861). Однак “доля”, як і “воля”, “правда”, у Т. Шевченка -- не поняття, а уявлення, своєрідні образи.

Багато міркувань з проблем етики висловлював письменник, політичний і громадський діяч, учений і філософ Іван Франко (1856--1916). На його думку, науки умовно можна поділити на фізичні, або природні (науки про зовнішній світ), і антропологічні (науки про людину), які становлять, по суті, єдиний нерозривний ланцюг, одну цілість, бо людина також є витвором природи, а все, що вона зробила і що може зробити, мусить бути зроблене не тільки на підставі вроджених сил”. І. Франко доводив, що суспільство розвивається за об'єктивними законами, а поступ людства “веде до добра”. Основою цього поступу є дві могутні сили -- голод (матеріальні і духовні потреби) і любов (чуття, що здружує людей). Однак людський розум ще не став одним із джерел цього поступу.

Помітний внесок у розвиток української етичної думки зробили видатні діячі культури й громадського життя України, які в 60--70-ті роки XIX ст. об'єднались в організацію української інтелігенції “Громада”.

6. Українська етична думка у XX -- на початку XXI сторіччя

Особливо упереджено ставилася комуністична ідеологія до гуманітарних філософських проблем, в тому числі до етики та естетики. Наприклад, курс етики було включено до програм деяких вищих навчальних закладів тільки наприкінці п'ятдесятих років, а в наступному десятилітті були написані політично заангажовані перші підручники з етики (“Марксистсько-ленінська етика”). Якщо в тогочасній естетиці іноді розгорталися дискусії (між “природниками” і “суспільниками”), то в етиці панувала цілковита одностайність думок, яка зводилася до політичної установки, що “моральним добром є служіння справі комунізму”.

Не відбулося принципових змін і в період “другого відродження” (шістдесяті роки XX ст.). Проблеми етики аналізувалися переважно в контексті історії зарубіжної та вітчизняної філософії (осмислення спадщини професорів Києво-Могилянської академії, діячів Острозького науково-освітнього центру, філософських ідей у культурі Київської Русі).

Моральним гаслом в етиці конкордизму є не “Ти мусиш!”, а “Якщо ти хочеш, то...” Тому вона відкидає будь-які “приписи-накази”, визнаючи тільки “правила-поради”. Конкордистська етика розробляє правила, адресовані як індивіду, так і колективу. Індивід, за твердженнями В. Винниченка, має підпорядковувати себе таким правилам:

Нові можливості постали перед дослідниками моралі у 90-ті роки з проголошенням незалежності України. Перші проблиски творчого підходу до аналізу проблем моралі проявились у навчальному посібнику “Етика” (1992), підготовленому колективом авторів (Т. Аболіна, В. Єфіменко, О. Лінчук, І. Лосев, О. Фортова, Є. Шинкаренко). Помітною подією став навчальний посібник Віктора Малахова “Етика” (1996), найхарактернішою ознакою якого є ідеологічна незаангажованість.

Сучасні українські вчені зосереджуються на дослідженні історії етичних ідей в Україні (В. Нічик, В. Горський, М. Лук), етичних концепцій у західному світі (В. Єрмоленко), проблеми універсальних і національних моральних цінностей (В. Малахов), відносин етики з політикою та ідеологією (В. Лісовий), різноманітних аспектів екологічної етики (М. Кисельов) тощо. Більшість досліджень сконцентровано в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, долучаються до цієї роботи і науковці вищих навчальних закладів.


Подобные документы

  • Естетика - наука про становлення чуттєвої культури людини. Становлення проблематики естетики як науки. Поняття, предмет та структура етики, її філософське значення. Відмінність між мораллю і моральністю. Основна мета й завдання етики у сучасних умовах.

    контрольная работа [26,2 K], добавлен 14.12.2010

  • Поняття етики як науки, її сутність і особливості, місце та значення в сучасному суспільстві. Історія становлення та розвитку вітчизняної етичної думки, її видатні представники. Сутність філософії діалогічного напрямку, вклад в її розвиток Ролана Барта.

    контрольная работа [36,2 K], добавлен 07.04.2009

  • Опис історичного шляху становлення етики як навчальної дисципліни із часів Древнього Світу до наших днів; розвиток науки в роботах Платона, Канта, Спінози, Шопенгауера. Ознайомлення із предметом, задачами та основними поняттями вчення про мораль.

    шпаргалка [472,5 K], добавлен 19.06.2011

  • Визначення професійної етики аудиторів на основі фінансової звітності підприємства. Кодекс етики професійних бухгалтерів, його структура, зміст та правові наслідки порушення. Основні проблеми, пов’язані із практичним визначенням професійної етики.

    курсовая работа [696,1 K], добавлен 29.06.2011

  • Визначення етики менеджменту та види етичних підходів. Аналіз правил і норм ділового співробітництва, партнерства, конкурентної боротьби. Дослідження механізму формування етичної поведінки, переваг та недоліків соціальної відповідальності, зобов’язань.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 29.04.2011

  • Складові адміністративної етики. Дотримання адміністративної етики. Особливості взаємостосунків представників держави і підприємництва. Інституційний тип взаємовідносин державних службовців і підприємців. Етичний кодекс. Принципи етики ділової людини.

    реферат [3,9 M], добавлен 18.09.2008

  • Історія виникнення професійної етики як системи моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тієї чи іншої професійної діяльності людей. Професійна етика в суспільстві та її взаємозв'язок з іншими науками. Особливості етики різних професій.

    реферат [254,3 K], добавлен 19.03.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.