8

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни „Етика та естетика”

на тему: “Етикет: поняття,

основні характеристики”

ПЛАН

Вступ

1. Основні поняття про етикет

2. Основні характеристики етикету

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

«Ніщо не обходиться нам так

дешево і не цінується так дорого

як ввічливість».

Сервантес.

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу та обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.

Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні і інтелектуальні якості. Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО ЕТИКЕТ

Багато століть існує людство, і в його житті повторювались деякі звичні, повсякденні ситуації. Люди зустрічались і розлучались, знайомились, виявляли один до одного увагу, робили послуги, відмовляли в проханні, приносили подарунки, висловлювали співчуття, ходили в гості, тощо. І поступово знаходили та і з покоління в покоління передавали найзручніші, економні, раціональні, розумні методи дій у різних ситуаціях. Так виникли правила поведінки - етикет.

Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.

2. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕТИКЕТУ

Людина зобов`язана у своєму поводженні і відносинах з навколишніми користуватись загальними для всіх правилами, що допомагають людям однаково сприймати, що погано, що добре, що красиво, а що ні.

Бажання кожної людини знайти своє покликання в житті іноді ускладнюється слабкою обізнаністю з загальнолюдським етикетом, з прийомами самовиховання, відсутністю знань про можливості людини взагалі.

Дуже важливо людині з перших кроків життя привчитись до виконання загальноприйнятих норм поведінки, віками відомих, тисячоліттями повторених в усіх прописах правил співжиття, і дотримуватись їх без насильства і примусу, без нагадування. Коли ці правила будуть засвоєні людиною, вони перетворяться в її цінні якості, що називаються культурою поведінки або вихованістю.

Етикет - форма поведінки людини в суспільстві, колективі, домашній обстановці, побуті: правила, норми ввічливості, прийняті у різних верств населення.

Вихована людина знає норми етикету, сприймає їх як систему морально-естетичних цінностей і дотримується їх у своєму повсякденному житті. Невміння відповідно поводжити себе серед оточуючих, поважати, берегти і жаліти один одного в буденності призводить до напружень і конфліктів, нервових стресів, погіршення фізичного і психічного здоров`я, до зниження працездатності й життєвого тонусу.

Вихованій людині притаманне почуття такту - вміння поводити себе за різних умов не лише відповідно до загальних правил поведінки, а й так, щоб задовольняти естетичним і етичним вимогам. Тактовна людина розуміє, коли може завдати іншій людині неприємність, біль чи радість; розуміє потреби і переживання інших.

Вихованість має і велику індивідуальну значимість. Приватна, доброзичлива, тактовна людина, з приємними манерами, почуттям власної гідності і знанням правил пристойності (етичності) викликає позитивну реакцію оточуючих, їхню симпатію. Це допомагає їй швидше досягти контакту з людьми, формує комунікабельність, упевненість у собі, створює умови для досягнення психічного комфорту в сім`ї, серед друзів, на роботі.

У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет ділового спілкування, а зокрема - етика прийому відвідувачів і підлеглих і бесіда з ними. Ділова етика складає не тільки репутацію самого керівника, але і репутацію фірми в очах ділових партнерів і потенційних клієнтів. До питань етики прийому відвідувачів безпосереднє відношення має питання зовнішнього вигляду “хазяїна” і його кабінету.

Одяг і зовнішній вигляд

Хоча і говорять ,що проводжають по розуму, але приймають по одежинці - ці ж принципи діють і коли людина приходить до вас на прийом. І одяг одне з найголовніших умов того, наскільки гарна може скластися в людини думка про вас. Я думаю, не варто говорити про те, що одяг повинний бути охайний, вичищений і вигладжений.

Прийом підлеглих.

Успішне керівництво нерозривно зв'язане з ефективною комунікацією. Якщо ви не зможете витягти максимум можливого зі спілкування з людьми, то вам не вдасться і змусити їх викладатися на роботі в повну силу.

На перший погляд усе дуже навіть просто - все те потрібно пояснити людині, що саме ви від нього хочете, додати кілька слів похвали, чи, якщо потрібно, навпаки, злегка пожуривши - але якби усе було так просто! Недостатньо відповідальне відношення до тих форм комунікації, з якими має справи керівник - усної; письмової; невербальної; може серйозно ускладнити його роботу. (Давид Робинсон, Доможися від людей найкращого., М., 1994 р., с.89)

У прямому контакті і безпосередній бесіді найбільше значення мають усна і невербальна комунікації.

Незалежно від того, з ким має зустрічатися, керівник завжди повинний:

- вміти пояснити, що він має до того, якщо він через якісь причини почуває, що його не розуміють;

- контролювати своє спілкування з підлеглими, ретельно підбираючи слова;

- намагатися зробити свою мову по можливості ясною і впевненою.

Керівник повинний стежити, щоб його слова «не розходилися» з жестами. Звичайно, іноді складно справитися з собою, але краще пояснити це своїм підлеглим, чим збивати їх з користі дивним поводженням і плутаною мовою.

ВИСНОВКИ

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось данного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.

Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.

Давати мудрі поради легше, ніж засвоювати їх. Ввічлива поведінка повинна приносити нам насолоду: якби вона нас обтяжувала, то все, що пов`язано з етикетом та етичністю, не мало б ніякого сенсу.

Справжня культура поведінки не приходить тільки з підручників та книжок з етикету. Добре і сердечне ставлення до всіх людей, з якими доводиться спілкуватись у житті, - ось що найважливіше. Ввічливим, тактовним, делікатним може бути тільки той, хто завжди доброзичливий до людей, хто думає не тільки про себе, а й про інших.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Сінькевич О.Б. Мораль і екологія. Текст лекції. Львів, 1996.

2. Швейцер А. Культура и этика. М., 1973.

3. Кравченко С.М., Костицький М.В. Екологічна етика і психологія людини. Львів, 1992.

4. Печчеи А. Человеческие качества. М., 1980.

5. Стошкус К. Этикет в развитии общества //Этическая мысль: М., 1988. С.240-257.

6. Потебня О. Естетика і поетика слова. К., 1995.

7. Бахтин М. Человек в мире слова. М., 1995.

8. Козій Д. Нарцис у духовному світі Г.Сковороди //Україна: філософський спадок століть. Хроніка 2000. С.33-38.

9. Січинський В. Стиль в українському мистецтві //Україна: філософський спадок століть. Хроніка 2000. С. 182-188.