Етика та естетика

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

Факультет міжнародного туризму та управління

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Етика та естетика»

Виконала: студентка групи МТУ з 218

Мошик Анжеліка Миколаївна

Перевірив:ст. викладач

Гольченко В.Н.

Запоріжжя 2009

Зміст

1. Етика відносин між керівником та підлеглим

2. Художній образ та його характерні риси

3. Перелік використаної літератури

1. Етика відносин між керівником та підлеглим

Взаємини колег по роботі, начальника і підлеглого, чиновника і відвідувача передбачають насамперед дотримання основних правил етикету, і основних норм загальнолюдської етики та моралі.

Але тут є одна особливість, яка полягає у тому, що дотримання основних правил етикету не є самоціллю: головне -- ділова доцільність. Інакше кажучи, етикет не повинен заважати роботі, заважати виконанню задач колективу, фірми. Звернімося до книги видатного вітчизняного фахівця з питань етикету В.Н. Шеломонцева «Етикет і культура спілкування»:

«Вихована людина і на службі пропустить жінку вперед, притримає перед нею двері, утримається від уживання брутальних слів і висловів, устане, якщо жінка підійшла до неї і звернулася з якимось питанням. Запропонує їй сісти. Але ці форми ввічливості не повинні заважати головному -- роботі.

Чоловік може не відволікатися від справи для того, щоб подати жінці співробітниці пальто, коли вона йде з установи. Але він не може не допомогти їй одягтися, якщо він опинився поруч у гардеробі. Жінка не повинна ображатися на чоловіка-колегу, якщо його ввічливість буде трохи «скороченою». Якщо звичайно чоловік устає, коли до нього звертається жінка, яка стоїть поруч з ним, то на службі він може цього не робити».

Співробітникам, якщо вони сидять, не потрібно підніматись з місця, відповідаючи на вітання свого начальника.

Одним із правил службового етикету є вимога тримати в чистоті і порядку робоче місце. Чашки з-під кави, бутерброди, капелюхи, поліетиленові пакети і жіночі сумочки, пудрениці і популярні журнали недоречні на столі співробітника солідної фірми чи установи.

Ніяк не суперечить етикету службових взаємин традиція відзначати різні свята, дні народження на роботі. Правда, не рекомендовано примусово збирати гроші на купівлю подарунка товаришеві по службі геть з усіх, якщо не усі хочуть брати участь у святкуванні. Вітають ювіляра і купують подарунки тільки ті, хто цього бажає.

Іменинник, з свого боку, пригощає співробітників тістечками, тортом, цукерками, кавою, коньяком. Багаті і розкішні трапези з безліччю дорогих делікатесів краще не влаштовувати. Це змушує наступного ювіляра запропонувати таке ж дороге частування, щоб не осоромитись. А подібне змагання не усім по кишені, воно може стати причиною заздрощів, хвилювань, образ і розчарувань. Тому краще, коли в колективі заведено відзначати свята з яким-небудь традиційним набором недорогих частувань.

Подаровані вам квіти не варто залишати в офісі -- несіть їх додому. А подарунками-ласощами відразу почастуйте своїх колег.

Відвідувач зовсім не зобов'язаний стукати в двері офісу чи окремого кабінету офіційної особи. Вхід до офіційного приміщення мусить бути вільним для усіх. Стукіт у двері тільки відволікає від роботи співробітників установи.

Правда, якщо керівник установи (фірми) попередив співробітників, щоб ніхто не заходив до нього без стукоту, або якщо на дверях висить табличка з таким попередженням, то, звичайно, краще постукати.

Є ще одна обставина. Відвідувач, що прийшов на прийом до керівника, відповідальної особи, залежить від них.

У діловому спілкуванні "зверху - вниз", тобто відносно керівника до підлеглого, золоте правило етики можна сформулювати таким чином: "Відноситеся до свого підлеглого так, як ви хотіли б, щоб до вас відносився керівник". Мистецтво і успіх ділового спілкування багато в чому визначаються тими етичними нормативами і принципами, які використовує керівник по відношенню до своїх підлеглих. Під нормами і принципами мається на увазі те, що поведінка на службі етично прийнятна, а яка - ні. Ці норми стосуються перш за все того, як і на основі чого віддаються розпорядження » в процесі управління.

Без дотримання етики ділового спілкування між керівником і підлеглим більшість людей відчувають себе в колективі дискомфортно, етично не захищено. Відносини керівника до підлеглих впливає на весь характер ділового спілкування, багато в чому визначає його психологічний клімат. Саме на цьому рівні формуються в першу чергу етичні еталони і зразки поведінки. Відзначимо деякі з них.

* Прагнете перетворити вашу організацію на згуртований колектив з високими моральними нормами спілкування. Залучите співробітників до цілей організації. Людина тільки тоді відчуватиме себе етично і психологічно комфортно, коли відбудеться його ідентифікація з колективом. Разом з тим кожен прагне залишитися індивідуальністю і хоче, щоб його поважали таким, який він є.

* При виникненні проблем і труднощів, пов'язаних з недобросовісною, керівникові слід з'ясувати її причини. Якщо мова йде про невіжестві, то не слідує безкінечно докоряти підлеглого його слабостями, недостатніми. Подумайте, що ви можете зробити, щоб допомогти йому подолати їх. Спирайтеся при цьому на сильні сторони його особи.

* Якщо співробітник не виконав вашого розпорядження, необхідно дати йому зрозуміти, що вам відомо про це, інакше він може вирішити, що провів вас. Більш того, якщо керівник не зробив підлеглому відповідного зауваження, то він просто не виконує своїх зобов'язань і поступає неетично.

* Зауваження співробітникові повинне відповідати етичним нормам. Зберіть всю інформацію по даному випадку. Виберіть правильну форму спілкування. Спочатку попросіть самого співробітника пояснити причину невиконання завдання, можливо він приведе не відомі вам факти. Робіть ваші зауваження один на один: необхідно поважати гідність і відчуття людини.

* Критикуйте дії і вчинки, а не особу людини.

* Тоді, коли це доречно, використовуйте прийом "бутерброда" - заховайте критику між двома компліментами. Закінчіть розмову на дружній ноті і незабаром знайдіть час поговорити з людиною, щоб показати йому, що ви не тримаєте зла.

* Ніколи не радьте підлеглому, як поступати в особистих справах. Якщо рада допоможе, вас швидше за все не поблагодарять. Якщо не допоможе - на вас ляже вся відповідальність.

* Не обростайте улюбленчиками. Відноситеся до співробітників як до рівноправних членів і до всіх з однаковими мірками.

* Ніколи не давайте співробітникам можливості відмітити, що ви не володієте ситуацією, якщо ви хочете зберегти їх пошану.

* Дотримуйте принцип розподільної справедливості: чим більше заслуги, тим більше повинна бути винагорода.

* Заохочуйте свій колектив навіть в тому випадку, якщо успіх досягнутий головним чином за рахунок керівника.

* Укріплюйте у підлеглого відчуття власного достоїнства. Добре виконана робота заслуговує не тільки матеріального, але і морального заохочення

* Привілеї, які ви робите собі,повинні розповсюджуватися і на інших членів колективу.

* Довіряйте співробітникам і визнавайте власні помилки в роботі. Члени колективу все одно так чи інакше дізнаються про них. Але приховування помилок - прояв слабкості і непорядності.

* Захищайте своїх підлеглих і будьте їм вірні. Вони відповідять вам тим же.

* Вибирайте правильну форму розпорядження, враховуючи перш за все два чинники: 1) ситуацію, наявність часу для нюансів; 2) особа підлеглого: хто перед вами - добросовісний і кваліфікований робітник або чоловік, якого потрібно підштовхувати на кожному кроці. Залежно від цього слід вибирати і етичні найбільш прийнятні норми поведінки і форми розпорядження.

Формами розпорядження можуть бути: наказ, прохання, запитання і так званий доброволець.

Наказ найчастіше слід використовувати в надзвичайній ситуації, а також відносно недобросовісних співробітників.

Прохання використовується в тому випадку, якщо ситуація рядова, а відношення між керівником і підлеглим засноване на довірі і доброзичливості.

Форму звернення питання ("Чи є сенс зайнятися цим?") краще застосовувати у тому випадку, коли керівник хоче визнати обговорення, як краще виконати роботу або підштовхнуть співробітника до того, щоб він узяв ініціативу на себе.

Форма добровольця ("Хто хоче це зробити?") підходить для такої ситуації, коли роботу не хоче робити ніхто, але проте вона повинна бути зроблена. В цьому випадку доброволець сподівається, що його ентузіазм буде відповідним чином оцінений в подальшій роботі.

Організації відображають особливості своїх керівників.

Етичні обов'язки керівників:

1. Керівники повинні бути зразком етичної поведінки. Вони повинні жити відповідно до цінностей, сприяючих процвітанню очолюваних ними організацій.

2. Лідери відповідальні за перспективи очолюваної ними організації.

3. Лідери повинні постійно інформувати підлеглих про свої наміри. Працівники чекають від керівництва, що воно надаватиме їм всю інформацію необхідну для ефективної роботи.

4. Лідери відповідальні за формування злагодженого робочого колективу, заснованого на високому рівні довір'я.

5. Керівники відповідають за створення обстановки, заохочуючи розвиток особи і творчість.

Властивості хорошим підлеглим. Хороші підлеглі:

1) у відношенні з начальством створюють атмосферу взаємного прагнення до виконання поставленого завдання;

2) достатньо упевнені в собі, щоб сперечатися з керівником і бути коректними опонентами;

3) виконують накази керівника;

4) вносять свій досвід, уміння і знання в роботу колективу, не прагнучи зайняти місце інших його членів;

5) вірні своєму начальникові і цілям, що стоять перед колективом, в той же час зберігаючи здатність тверезої оцінки і конструктивної критики;

6) йдуть, коли стає очевидним, що вони більше не можуть підтримувати цінності і мети організації або її керівника.

Керівник організації, фірми, навчального закладу спілкується з підлеглими щоденно; його бесіди з ними бувають коротко - та довготривалими, спокійними і напруженими. Вони відбуваються у формі групових або індивідуальних бесід: при прийомі на роботу і при звільненні, з метою заохочення і покарання, для вирішення виробничих питань і для того, щоб ближче познайомитися. Важливими є бесіди, де обговорюються нові ідеї, плани, завдання, відбувається обмін інформацією, стимулюється пошукова активність працівників, обговорюються перспективи їхнього професійного зростання. Такі бесіди керівника сприяють самореалізації та творчому зростанню підлеглих.

В індивідуальних бесідах з підлеглими керівник найчастіше дає розпорядження, щось рекомендує, намагається за допомогою зворотного зв'язку дізнатися про хід і результат виконання завдань, а також оцінити роботу співробітників. Найбільше непорозумінь, а то й конфліктів виникає саме тоді, коли керівник віддає розпорядження, а підлеглий має його виконати . Річ у тім, що нерідко люди неоднаково розуміють одну й ту саму інформацію, по-різному ставляться до виконання конкретного завдання і досягнення мети. Тому під час зустрічі бажано, щоб керівник сформував у підлеглого бажання виконати розпорядження. Якщо такого бажання не буде, то скоріше за все підлеглий зробить те, що йому сказали, але формально, а то й погано.

Для того щоб порозумітися, співрозмовники повинні спілкуватися спільною професійною мовою. Розмовляючи про одне й те саме завдання з різними людьми (скажімо, з робітником та інженером), треба орієнтуватись на тип і рівень мислення кожного. В одному випадку термінологія може бути більш складною, узагальненою, розрахованою на високий рівень мислення, в іншому -- розпорядження даються простішою мовою, чіткіше, без використання наукової термінології. Отже, для досягнення взаєморозуміння з підлеглими керівникові потрібно враховувати їхній рівень освіченості та розумового розвитку.

Розуміння інформації працівниками залежить також від особливостей її передавання, зокрема від повноти. Так, завідувач відділу може дати підлеглому завдання: "Напишіть про цей об'єкт щось нове і цікаве". Таке розпорядження, звичайно, виконати добре дуже важко, бо воно неконкретне і незрозуміле.

Давати завдання і роз'яснювати його треба спокійним тоном. Це дасть змогу підлеглому сконцентрувати увагу на змісті розмови, а не на поведінці керівника. Для того щоб підлеглий добре зрозумів завдання, бажано запитати, як він хоче його виконувати і чому саме в такий спосіб. Але й цього замало. Важливо, щоб підлеглий прийняв запропоноване завдання. А тому вказівки та завдання, що даються підлеглому, не повинні суперечити його етичним нормам і поглядам. Крім того, бажано, щоб керівник у розмові показав, що виконання завдання сприятиме не лише досягненню загального успіху, а й задоволенню певних потреб, інтересів підлеглого (наприклад, допоможе йому в підвищенні статусу, одержанні винагороди тощо). І, нарешті, завдання сприймається із задоволенням, якщо його дає керівник, якого поважають, цінують, до якого ставляться прихильно, із симпатією.

Для підлеглого важливо, дає завдання керівник від свого "Я" чи звертається до нього "Ви". Із чотирьох типів розпоряджень "Я вимагаю, щоб завтра...", "Завтра треба зробити...", "Я прошу Вас зробити...", "Чи не могли б Ви до завтра зробити..." найгірше сприймається перше, найкраще -- два останніх. Усі люблять, коли помічають і цінують їхні успіхи, певні індивідуальні особливі якості. Тому іноді варто зробити підлеглому комплімент.

Не варто забувати, що індивідуальна бесіда -- це діалог. Тому треба терпляче сприймати навіть нечіткі думки підлеглого, його сумніви, заперечення. Це лише підвищить прихильність підлеглого до керівника. Не завадить навіть підкреслити, що працівник має для виконання завдання певні переваги перед іншими. Але для цього потрібно по-справжньому цікавитися успіхами і труднощами кожного працівника, їхніми інтересами, звичками. Ніщо так не приваблює людей, як вияв зацікавленості до них, бажання керівника створити умови для самореалізації підлеглих.

2. Художній образ та його характерні риси

Художній образ - це специфічна для мистецтва форма віддзеркалення дійсності і вираженя думок і відчуттів художника.

Художній образ народжується в уяві художника і утілюється в створюваному ним творі в тій або іншій матеріальній формі (пластичною, звуковою, жесто-мімічною, словесною) і відтворюється уявою глядача, що сприймає мистецтво, читача, слухача. На відміну від інших типів образів, (наприклад: фотодокументального або абстрактно-геометричеського) художній образ, відображає ті чи другі явища дійсності, одночасно несе в собі цілісно-духовний зміст, в якому органічно злито емоційне і інтелектуальне відношення художника до світу. Це дає підставу ученим говорити про образну мову мистецтва, необхідному йому для того, щоб утілювати і передавати людям певні пізнавальні уявлення, естетичні ідеї і ідеали.

Е.Г. Яковлєв відзначає, що особливістю художнього образу є те, що в нім не просто конструюються ілюзорні моделі життя,а відтворюється повнота цього життя, перетворена творчістю художника. Його своє образність і відмінність від всіх інших форм віддзеркалення дійсності полягає в тому, що в художньому образі дійсність стає перед нами як цілісний, плотський багатий мир. Це відбувається тому, що для справжнього художника важлива не тільки суть об'єкту, що відображається, але і його неповторне, конкретне буття, його реальне існування. Саме цим обумовлене та цілісна, гармонійна дія художнього твору на людину, який притаманний мистецтву.

У кожному виді мистецтва художній образ має особливу структуру, обумовлену, з одного боку, особливостями виразного в нім духовного змісту, а з іншої - характером матеріалу, в якому змістом це утілюється. Так, художній образ в архітектурі статичний, а в літературі динамічний, в жівописі образотворчий, а в музиці - інтонаційний; у одних жанрах художній образ стає в образі людини, в інших - виступає як образ природи, в третіх - речі, в четвертих - сполучає представлення людської дії і середовища, в якому воно развертиваєтся. Але у всіх випадках способом сприйняття художнього образа є не одне тільки споглядання, а і переживання. Останнє якраз і свідчить, що сприймане глядачем, читачем, слухачем твір має відношення до мистецтва, є художнім твором.

Художній образ має різні масштаби. Самий малий його масштаб називається «мікрообразом», - це найдрібніша одиниця художньої тканини твору мистецтва (наприклад: у поезії - метафори, метонімії, порівняння і т. п.; мелодійні наспіви в музиці). Крупніший масштаб художнього образу називаєтся «макрообраз» - це персонаж в романі, п'єсі, кінокартині, музична тема в симфонії або образ дії - сюжетний хід, композиційно-ритмічна структура твору. Ще крупнішим масштабом є образ витвору мистецтва в цілому - описуваної події в повісті, у фільмі, в театральном спектаклі, образ природи в пейзажній картині. Нарешті, іноді вся творчість художника можна роздивляться як єдиний «мегаобраз» миру і людини в світі. Такі, наприклад, цілісний образ творчості Достоєвського, що відрізняється від образу миру в творах А.П. Чехова і так далі.

Ю.Б. Борєв виділяє наступні особливості художнього образу:

1) Метафорична, парадоксальність, асоціативність. Художній образ - це метафорична думка, що розкриває одне явище через інше. Особливо наочно метафорична природа художнього мислення предстає в якнайдавніших творах.

2) Саморух. Художній образ володіє своєю логікою, він розвивається по своїм внутрішнім законам, володіючи саморухом.

3) Багатозначність і недомовленість. Образна думка багатозначна. Вона також багата і глибока за своїм значенням і сенсу, як саме життя. Недосказанність образу стимулює думку сприймання.

4) Індивідуалізоване узагальнення. Художній образ - узагальнення, що розкриває в конкретно-чуттєвій формі істотне для ряду явищ. Діалектика загального (типового) і одиничного (індивідуального) в мислені відповідає їх діалектичному взаємопроникненню в дійсності. У мистецтві ця єдність виражена не в своїй загальності, а в своїй одиничності: загальне виявляється в індивідуальному і через індивідуальне.

5) Єдність думки і відчуття. Художній образ - єдність раціонального і емоційного.

6) Будівельний матеріал образу - реалії миру і особистості художника. Художній образ - це єдність об'єктивного і суб'єктивного. У образ входить матеріал дійсності, перероблений творчою фантазією художника, його відношення до зображеного, а також все багатство особи творця.

7) Оригінальність. Образ неповторюваний, принципіально-оригінальний. Навіть освоюючи один і той же життєвий матеріал, розкриваючи одну і ту ж тему на основі загальних ідей, різні творці створюють різні твори. На них накладає свій відбиток творчості індивідуальності художника.

Перелік використаної літератури:

1. Задорожний Е.М. Робота секретаря-референта в іноземних і спільних фірмах. - К.,1994.

2. Етика ділових відносин та культури підприємства. - М.,1991.

3. Обозов Н.Н. Психологія міжособистісних відносин. - К.,1990.

4. Щьокін Г.В. Візуальна психодіагностика пізнання людей по їх зовнішності та поведінці. - К., 1995.

5. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. - К., 2003.