Виникнення моралі

3

Зміст

• Виникнення моралі. 2
• Загальногромадський етикет 4
• Список використаних джерел 19
• Виникнення моралі.
• Узагальнююче визначення передумов виникнення моралі включає, по-перше, формування у стародавньої людини абстрактного мислення, здатності утворювати загальні поняття, визначати зв'язки й закономірності, формулювати принципи -- наскільки це взагалі можливо на тому рівні. З розвитком цієї риси людської свідомості пов'язують узагалі появу ідеології, що вміщує зародки багатьох сучасних форм свідомості: філософії, релігії, науки, моралі, мистецтва, політики, права тощо. Дані про можливий час виникнення цієї синкретичної (злитої, нерозчленованої) ідеології різні: першими ознаками володів, мабуть, уже неандерталець (200-30 тис. років тому), а явними, стійкими -- кроманьйонець (40--10 тис. років тому). Навички абстрактного мислення дозволяли давній людині формулювати закони світу, природи і людського суспільства.
• По-друге, передумовою моральної свідомості можна вважати вироблення на початку людської історії соціального способу передачі інформації, соціальної спадковості, на відміну від генетичної програми поведінки -- основи способу життєдіяльності всіх тварин. Якщо виходити з того, що людина є якоюсь мірою продовженням деяких тенденцій розвитку, ви-пробуваних природою на тваринах, можна помітити, що у міру ускладнення живої істоти в її житті збільшується роль виховання через спілкування з собі подібними. Найважливіше це для близьких родичів людини -- приматів, що мають дуже складну систему стосунків. З розвитком форм життя зростає ступінь індивідуалізації окремої істоти і ступінь її свободи. Без цих понять неможливо визначити суть моралі. Принциповою характеристикою людського існування, на відміну від тваринного, є не стільки відповідність матриці -- інформації про життєдіяльність, закладеній у кожному організмі, скільки розвиток способу життя. Якщо тварина зберігає своє існування завдяки тому, що знає, як слід діяти, то сутність людського буття -- у зміненні. Тільки людина сумнівається у своїй суті, суті свого буття, своєму призначенні. Тому вона й визначається як істота переважно моральна: постійний розвиток, крім свободи, потребує величезної відповідальності за прийняття рішення і наслідки цього вибору.
• Нарешті, ще одна обставина: на відміну від біологічної програми, мораль гнучкіше реагує на зміни середовища проживання. Людство переживає значні зміни у коротші строки порівняно з природою. Що далі людина від природи, ці зміни інтенсивніші, оскільки суспільство само змінює себе, свій світ і свою діяльність. Безумовно, це також накладає відбиток на всю систему культури, включаючи мораль. Як і все живе, людство не дуже любить різкі й значні зміни в умовах існування. Як і все живе, людина захищає своє життя і добробут. За досить значних змін засобів і шляхів досягнення мети з часу свого виникнення до наших днів призначення моралі можна вважати порівняним з інстинктивною програмою всього живого у нашому світі: мораль робить можливим збереження існування людини.
• У особливості діяльності закладена третя передумова виникнення моралі: людська здатність діяти без розрахунку на негайний очевидний результат. Тварина діє, маючи на меті те, що існує об'єктивно: плід манго чи мишу. Принципова відмінність людської діяльності полягає в тому, що її мета до початку дії ідеальна, уявна. Початок дії та досягнення мети можуть розділяти роки, отже з людською терплячістю не може рівнятися навіть котяча. Людина планує засоби та спосіб дії і, нарешті, діє, одержує бажане, співставляє із задуманим і, як правило, буває розчарованою: уявне здавалося привабливішим. У цій незадоволеності -- запорука людського розвитку і, крім того, дуже важлива особливість ставлення до світу, на яку спирається також і мораль.
• Людський розвиток і, таким чином, людська мораль, починаються з того моменту історії, коли суспільство набуває можливості підтримувати існування слабких, позбавлених здатності приносити здобич, і цим кладе початок відокремленню ідеології від практичної діяльності, зближенню зв'язку поколінь (накопиченню соціального досвіду, соціальній спадковості).
• Принцип безкорисливого ставлення пом'якшував соціальне напруження, мабуть, урятував не одне життя у найжорстокіші часи і втілений у багатьох сучасних релігійних системах, наприклад, християнському милосерді без сподівань на винагороду, славу, вдячність людей.
• Отже, характеристики моралі тісно пов'язані з тим, яким чином людина мислить, діє, поєднана з собі подібними в ті чи інші форми суспільства: мораль виникає внаслідок формування абстрактного мислення, соціальної спадковості, діяльності з «відстроченим» результатом.
• Загальногромадський етикет
• Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.
• Етикет -- слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві. Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.
• Серед видів етикету виділяють також і загальногромадянський етикет. Загальногромадянський етикет -- сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним. В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.
• Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.
• Сучасний загальногромадянський етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах -- прийомах, церемоніях, переговорах.
• У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет ділового спілкування, а зокрема -- етика прийому відвідувачів і підлеглих і бесіда з ними. Ділова етика складає не тільки репутацію самого керівника, але і репутацію фірми в очах ділових партнерів і потенційних клієнтів. До питань етики прийому відвідай безпосереднє відношення, має питання зовнішнього вигляду “хазяїна” і його кабінету.
• Одяг і зовнішній вигляд.
• Хоча і говорять, що проводжають по розуму, але приймають по одежинці -- ці ж принципи діють і коли людина приходить до вас на прийом. І одяг одне з найголовніших умов того, наскільки гарна може скластися в людини думка про вас. Рокфеллер почав свій бізнес з того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольфа-клуба.
• Чоловікам можна надягати будь-які костюми не яскравих кольорі. В офіційній обстановці піджак повинен бути застебнутим. У застебнутому піджаці входять у кабінет, до знайомих, у ресторан, у глядацький зал театру, сидять у президії, виступають з доповіддю, але при цьому варто знати, що нижній ґудзик піджака ніколи не застібають. Розстебнути ґудзика піджака можна на обіді, чи вечері сидячи в кріслі.
• Колір чоловічих носків повинний бути в будь-якому випадку темніше, ніж костюм, що створює перехід від кольору костюма до кольору взуття. Лаковане взуття повинне надіватися тільки до смокінга. Журнали моди рекомендують дотримувати наступних правил:
• · піджак повинен бути переважніше класичний (із двома шліцами позаду). Він дозволяє своєму власнику не тільки елегантно стояти, але й елегантно сидіти;
• · штани повинні бути такої довжини, щоб попереду ледве спускатися на взуття, а позаду доходити до початку каблука.
• · сорочка під піджаком допускається тільки з довгими рукавами. Не слід надягати нейлонових і трикотажних сорочек.
• · комір повинен бути на сантиметр-півтора вище коміра піджака.
• · жилет повинен бути не занадто короткий, ні сорочка, ні ремінь не повинні бути видні.
• · ремінь природно виключає підтяжки і навпаки.
• · носки до ділового і святкового костюма підбираються в тон, ні в якому разі не білі і достатньоь довгі.
• Жінка користається значно більшою волею у виборі фасону одягу і тканини, ніж чоловік. Основне правило, яке варто дотримувати при виборі одягу, -- це відповідність часу й обстановці. Тому не прийнято приходити на роботу в офіс у розкішних сукнях. Для таких випадків підійде елегантна сукня, чи костюм, сукня-костюм.
• Прийом підлеглих.
• Успішне керівництво нерозривне пов'язане з ефективною комунікацією. Якщо ви не умієте витягти максимум можливого зі спілкування з людьми, то вам не вдасться і змусити їх викладатися на роботі в повну силу.
• На перший погляд усе навіть дуже просто - потрібно пояснити людині, що саме ви від неї хочете, додати кілька слів похвали, чи, якщо потрібно, навпаки, злегка пожуривши - але якби усе було так просто! Недостатньо відповідальне відношення до тих форм комунікації, з якими має справу керівник - усної; письмової; невербальної, може серйозно ускладнити його роботу.
• У прямому контакті і безпосередній бесіді найбільше значення мають усна і невербальна комунікації. Чи не найрозповсюдженішою формою комунікацій є передача повідомлень по телефону; їх відрізняє безпосередній контакт і велика розмаїтість способів спілкування, що дозволяє без труднощів сполучити ділову (формальну) і особисту (неформальну) частини всякого повідомлення.
• Ефективність усної комунікації залежить від ряду факторів, у число яких входять, зокрема:
• · підбір слів;
• · стиль спілкування;
• · «сигнали підтримки».
• Вступаючи в контакт із підлеглими необхідно стежити за своєю мовою, тому що від того, як говорить керівник залежить те, наскільки точно його будуть розуміти підлеглі. Правильний і літературний стиль мови викликає повагу і привертає увагу до того, що говорять і до теми бесіди.
• Поза залежністю від того, з ким має зустрічатися, керівник завжди повинний:
• · уміти пояснити, що він має на увазі, якщо він з якихось причин відчуває, що його не розуміють;
• · контролювати своє спілкування з підлеглими, ретельно підбираючи слова;
• · намагатися зробити свою мову по можливості ясною і впевненою;
• Часто ми не звертаємо увагу на те, як ми говоримо. На питання, пов'язані з вибором стилю мови, якоюсь мірою дасть відповідь вивчення стилю розмови. Дослідження в цій області показали, що існує три основних стилі ведення розмови.
• Перший стиль -- людин може розмовляти, як «батько» з дитиною.
• Другий стиль -- «дитина» звертається до «батька» за підтримкою. Звичайно, це не означає, що людина говорить по-дитячому, але відносини, що зв'язують його з тим, про що і кому він говорить, нагадують відносини «батька» і «дитини».
• І, нарешті, третій стиль -- стиль «дорослого», який, коли говорить не виражає своє відношення до того, що він говорить, і очікує від співрозмовника такої ж емоційно нейтральної відповіді.
• Ці три стилі ведення розмови умовно можна позначити трьома пересічними окружностями. Протягом декількох хвилин та сама людина може використовувати в спілкуванні всі три стилі. Якщо співрозмовник почуває стиль і дає відповідно до нього відповідь, така комунікація називається рівнобіжною. Рівнобіжне використання стилів дозволяє домогтися найбільшої ефективності під час бесіди і мобілізувати сили підлеглих. Люди не тільки слухають, що їм говорять, але й уважно стежать за жестами, якими супроводжується мова. Звичайно, багато про що розповість вираження обличчя, але положення нашого тіла усе-таки важливіше.
• Керівник повинний стежити, щоб його слова «не розходилися» з жестами. Звичайно, іноді складно справитися із собою, але краще пояснити це своїм підлеглим, ніж збивати їх з пантелику дивним поводженням і плутаною мовою. Більшість людей знайомі з теорією мови рухів тіла, пов'язаних з підсвідомістю. Є ситуації, у яких і керівник, і підлеглий почувають себе ніяково, і часто єдиним засобом, здатним зняти напругу, є саме доречний жест. Гарним прикладом такої ситуації є співбесіда при прийомі на роботу. Якщо менеджер сидить за столом, це зайвий раз підкреслює його положення і владу в організації, але його співрозмовник буде почувати себе напружено і неприродно. Тому менеджеру краще сісти поруч з ним і протягом усієї розмови уникати положень, що можуть поставити візитера «у кут».
• На нарадах своєрідним «барометром напруженості» можуть стати люди, що сидять осторонь від усіх, що закладають руки за голову (підсвідоме вираження агресивності) чи постійно пригладжують волосся (жест незгоди). Керівнику потрібно сидіти прямо і намагатися установити стійкий зоровий контакт із всіма учасниками наради. Якщо людина відводить очі чи не відриває погляд від своїх паперів, це говорить про те, що він почуває себе не дуже затишно чи не зовсім упевнений у собі.
• Знання мови рухів тіла допомагає також керівнику під час спілкування, тому що уміння розуміти мову жестів допомагає уловлювати зміну настрою співрозмовника і вчасно згладжувати назріваючі конфлікти чи доречною фразою привернути увагу до теми розмови.
• Постараюся перелічити основні жести, що видають настрій співрозмовника:
• Знаки схвалення дій партнера: оживлений, зацікавлений погляд, розкутість пози (партнер як би подається назустріч співрозмовнику, розстібаючи піджак, ледве нахиливши голову); розкриті і розгорнуті убік співрозмовника долоні рук. Мимовільні ледве помітні кивки головою, легкий дотик до рукичи плеча партнера, що супроводжує схвальну репліку; теплий поважний тон мови.
• Оцінні жести і пози:
• · замислене (міркування) вираження обличчя, що супроводжується характерним положенням долоні біля щоки (свідчить про те, що співрозмовника щось зацікавило, залишається з'ясувати, що ж спонукало його зосередитися на якійсь проблемі);
• · партнер свідомо відводить очі від співрозмовника. Це жест досади чи невдоволення. Партнер боїться бути викритим у своїх сумнівах;
• · покусування дужки чи оправи протирання сткелець окулярів. (Це як би «тайм-аут» співрозмовника для аналізу ідей чи пропозицій).
• Жести і пози захисту:
• · холодний, ледве прищулений погляд, штучна посмішка. (Це говорить, що співрозмовник на межі і, якщо не прийняти певних мір, що знижують напруженість, може відбутися зрив);
• · руки схрещені на грудях, з пальцями, як би впившимися в біцепси. (Це свідчить про неприйняття партнером вашої позиції по обговорюваному питанню. Він готовий ринутися в бій і з важкістю стримує себе, щоб не переривати вас);
• · підняті плечі й опущена голова. (Супроводжується малюванням на листі папера). Ця поза може говорити про те, що ваш співрозмовник скривджений, ображений вашими словам.
• Хоче того чи керівник ні, підлеглі завжди будуть стежити за його жестами. Тому всім керівникам потрібно уважно стежити за своїми невербальними реакціями, не тільки для того, щоб правильно скористатися мовою рухів тіла, але і щоб краще зрозуміти зміст пози і жесту кожного зі своїх співробітників.
• Якщо ви хочете домогтися максимальних результатів від зустрічі необхідно вміти відчувати ситуацію і керувати процесом спілкування. Якщо ви вмієте: організувати спілкування, аналізувати мету і задачі процесу спілкування, його предмет і привід, володієте навичками і прийомами ділового спілкування, знаєте і використовувати його тактику і стратегию, знаєте мовний етикет і вмієте ним користатися, умієте вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, суперечку, полеміку, дискусію, ділову нараду і т.д, маєте навички доводити, спростовувати, критикувати, переконувати, досягати угод, компромісів, робити оцінки, пропозиції, володієте технікою мови, риторичними фігурами і прийомами, умієте правильно будувати розмову й інші публічні виступи, знаєте службовий етикет і вмієте його використовувати, умієте за допомогою слова здійснювати психотерапію спілкування, знижувати стрес і недовіру співрозмовника, коректувати його оцінки, поводження і відношення до подій і заяв, вмієте аналізувати комунікативні конфлікти, діагностувати, направляти їхній розвиток у потрібне русло, знаєте секрети і прийоми спілкування, що вважаються нелояльними, умієте ними користуватися, знаєте основи логіки, теорії і практики аргументації, умієте використовувати їх для ведення ділового спілкування - про вас можна сказати, що ви вмієте керувати спілкуванням, тому що цей перелік знань, навичок і умінь можна розглядати майже як синонім здатності до керування спілкуванням.
• Але при спілкуванні з підлеглими відіграє роль ще один немаловажливий аспект - це виникнення чи наявність конфліктної ситуації. У цьому випадку, щоб вміти улагодити конфлікт, безболісно для підприємства і його колективу, необхідно знати природу конфлікту і вміти ним керувати.
• Сучасна точка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним керуванням деякі конфлікти не тільки можливі, але і бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. У деяких випадках він може заважати задоволенню потреб і досягненню цілей організації. Наприклад, людина, що на засіданні комітету сперечається тільки тому, що не сперечатися вона не може, ймовірно знизить ступінь задоволення потреби в приналежності і повазі і, можливо, зменшить здатність групи приймати ефективні рішення. Члени групи можуть прийняти точку зору сперечальника тільки для того, щоб уникнути конфлікту і всіх пов'язаних з ним неприємностей навіть не будучи упевненими, що роблять правильно. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити розмаїтість точок зору, подає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив чи проблем і т.д. Це робить процес прийняття рішень групою більш ефективним, а також дає людям можливість виразити свої думки і тим самим задовольнити особисті потреби в повазі і владі. Це також може привести до більш ефективного виконання планів, стратегій і проектів, оскільки обговорення різних точок зору на них призводить до їхнього фактичного виконання.
• Таким чином, конфлікт може бути функціональним і вести до підвищення ефективності організації. Проте, він може бути дисфункциональним і призвести до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва й ефективності організації. Роль конфлікту, в основному, залежить від того, наскільки ефективно ним керують. Щоб керувати конфліктом, необхідно знати причини його виникнення, тип, можливі наслідки для того, щоб вибрати найбільш ефективний метод його вирішення.
• Бесіда з відвідувачами.
• Усім без винятку підприємцям доводиться вступати з партнерами по бізнесу - постачальниками сировини чи готових виробів, а також зі споживачами. Від того, наскільки добре вміє підприємець організувати і вести переговори, залежить успіх його справи, його репутація. Мистецтву ведення переговорів спеціально навчаються в усьому світі.
• Правильно підготовлена до переговорів людин зможе домогтися своєї мети, не скривдивши при цьому партнера і залишивши про себе сприятливі враження. Підготовка до переговорів включає два основних напрямки роботи: рішення організаційних питань і пророблення основного процесу переговорів. Гарна підготовка до переговорів припускає попередній розгляд максимально можливого числа варіантів рішення. Усі варіанти ранжуются в залежності від ступеня їхньої прийнятності.
• Важливим елементом підготовки до основного процесу переговорів є організація ділового прийому. Діловий прийом проводиться на ранній стадії партнерства з іншою фірмою, після встановлення з нею контактів, що виявляють взаємну зацікавленість. Готуючись до зустрічі з партнером, необхідно намітити свою тактичну лінію. Для цього корисно засвоїти тактичні прийоми, які можна застосувати в ході переговорів, домагаючись своєї мети. Прийом «відходу» чи «відхилення від боротьби» - застосовується, коли зачіпаються питання небажані для обговорення, чи щоб не давати партнеру точну інформацію, однозначну відповідь. Прийом полягає в тому, що партнера просять відкласти розгляд того чи іншого питання, перенести його на інше засідання і т.п. При цьому прохання супроводжується переконливими аргументами.
• Близькі за змістом до «відходу» інші тактичні прийоми - «затягування», «вижидання», «салямі» (за принципом нарізування ковбаси тонкими шматочками). Ці прийоми використовують, коли хочуть затягти процес переговорів, щоб прояснити ситуацію, одержати більше інформації від партнера і т.п.
• «Пакетування» - до обговорення пропонується не одне питання, а декілька. При цьому зважуються задачі двоякого роду (привабливі і непривабливі пропозиції чи пропонується пакет поступок).
• «Завищення вимоги» - він полягає в тому, щоб включити до складу обговорюваних проблем пункти, що потім можна безболісно зняти, зробивши вид, що це є поступкою, і зажадати в замін аналогічних кроків з боку партнера.
• «Розміщення помилкових акцентів власної позиції» - він полягає в тім, щоб продемонструвати партнеру крайню зацікавленість у рішенні якогось питання, що у дійсності є другорядним. Іноді це робиться для того, щоб, знявши це питання з порядку денного, одержати необхідні рішення по іншому, більш важливому питанню.
• «Висування вимог в останню хвилину» - наприкінці переговорів, коли залишається тільки підписати контракт, один з партнерів висуває нові вимоги. Якщо інша сторона дуже зацікавлена в контракті, вона прийме ці вимоги. Усі ділові люди повинні опанувати технікою живого контакту. Ваша мова повинна бути красивою і правильною, намагайтеся, якнайменше використовувати слова “паразити” - це розсіює увагу і відволікає від теми розмови. Отже, щоб ваша мова була красивою, використовуйте наступні рекомендації:
• 1. акцентуйте важливі слова і підкоряйте їм менш важливі;
• 2. змінюйте тон голосу - він повинен то підвищуватися, то знижуватися, як поверхня моря. Раптове підвищення чи зниження тону голосу виділяє слово чи фразу на загальному тлі;
• 3. змінюйте темп мови - це додає їй виразність;
• 4. робіть паузу до і після важливих думок.
• До цього варто додати і важливість використання особливих інструментів - комунікаційних ефектів:
• ефект візуального іміджу - як правило, спочатку людину сприймають по його зовнішньому вигляді, і це первісне враження накладає відбиток на подальші взаємини. Тому підприємець повинен узяти на озброєння естетику одягу, поставлену міміку, загострене почуття такту, щоб випромінювати чарівність, елегантну манеру спілкування, упевнений і доброзичливий погляд і т.п.;
• ефект перших фраз -закріплює чи коректує первісне враження в людей. У перших фразах повинна бути зосереджена цікава інформація, з елементами оригінальності, що відразу привертає до себе увагу;
• ефект аргументації - мова повинна бути обґрунтованою, переконливою, логічною.
• ефект інтонацій і пауз - особливість людського сприйняття полягає в тому, що інтонації і паузи сприяють 10-15 - процентному збільшенню інформації, викликаючи в співрозмовників асоціації і пропозиції;
• ефект художньої виразності - це грамотна побудова пропозицій, правильні наголоси, використання риторичних прийомів - метафор, гіпербол і т.п. Як стверджував Вольтер, прекрасна думка утрачає свою ціну, якщо вона дурно виражена;
• ефект релаксації (розслаблення) - тому, хто уміє вчасно пожартувати, вставити дотепне зауваження, пощастить в переговорах більше, ніж тому, хто не вміє це робити. Гумор створює природну паузу для відпочинку людей, зближає і налаштовує на доброзичливий лад.
• Варто враховувати також, що є ряд факторів, які негативно впливають на ведення справ:
• дискомфорт фізичного середовища: непривабливість приміщення, незручність сидінь, несвіже повітря і т.п.;
• заклопотаність співрозмовників якимись службовими чи особистими справами, розладнаність морально-психологічного стану;
• амбіції, заздрість, недоброзичливість;
• неграмотність мови виступаючого, невиразність фраз і т.д.;
• некомпетентність співрозмовника;
• неприйняття іміджу співрозмовника.
• Спробуйте уникнути появи таких факторів, а при їхній наявності - згладити і нейтралізувати їх.
• Діловий стиль спілкування орієнтований на позитивний (конструктивний) результат. Діловий стиль виключає придушення чужої позиції. Основне питання ділового стилю спілкування можна сформулювати так: позиції сторін визначаються відношенням до обговорюваної проблеми (спірному положенню) чи відношенням до опонента.
• Хочете перемагати в суперечці - вмійте аргументувати. «Читайте» свого співрозмовника по міміці і жестам
• Психотерапія в спілкуванні: не перемогти суперника, а домогтися його розташування.
• Намагайтеся не висувати необґрунтованих пропозицій і аргументувати свої дії. Аргументацією називають дійсність, що пов'язана з доказом, обґрунтуванням, твердженням, спростуванням чи критикою.
• У повсякденному житті кожна людина в процесі спілкування затверджує власне «я», свою оцінку тих чи інших явищ, своє відношення до них. Завдяки досвіду, знанням, здібностям у людей складаються різні по глибині і ступеню розробленості особисті принципи і правила, що дозволяють вважати щось доведеним, а щось сумнівним. Але це буває доти, поки в суперечці не зустрінеться опонент, що володіє теорією і практикою аргументації, усім її арсеналом, або коли власна аргументація не стане об'єктом критики, чи спростування, просто серйозного розгляду.
• Потрібно відзначити, що практика аргументації, звичайно, багатша і різноманітніша будь-якої теорії, однак теорія повинна привести елемент систематичності і прогностичності результатів.
• Перемога в суперечці - річ дуже мінлива. Може бути, і не потрібно прагнути перемогти, зруйнувати позицію супротивника, зламати оборонні ряди його доводів. Ніхто не любить програвати. І, найчастіше, перемога - це найкоротший шлях нажити собі ворога.
• У всякому разі, один із законів спілкування говорить: при інших рівних краще за все приймається точка зору людини, що особисто симпатичніша, приємніша, справляє враження «свого».
• Що для цього потрібно? Чимало, але, насамперед, вміти ідентифікувати співрозмовника по психотипу, підбудуватися під нього, використовувати його лексичні обороти, манери. Тоді він підсвідомо буде вважати, що має справу з людиною, що близька до нього по багатьом параметрам.
• Зміст спілкування будь-якої людини полягає в тій реакції, що вона викликає. А для того, щоб одержати потрібну реакцію необхідно підготуватися до спілкування з партнером.
• Підготовка до спілкування
• Перед початком розмови потрібно чітко сформулювати для себе, чого необхідно досягти в результаті зустрічі. Щоб бесіда була продуктивної із самого початку, треба:
• · установити контакт зі співрозмовником;
• · створити сприятливу атмосферу для бесіди;
• · привернути увагу партнера;
• · розбудити інтерес до бесіди;
• · «перехопити» ініціативу, якщо це необхідно.
• Існують такі способи початку бесіди, що закривають нам шлях до успіху чи сильно утрудняють його досягнення. Варто уникати їх, якщо ви хочете, щоб ваша бесіда була результативною: прояв ознак невпевненості в собі й у необхідності зустрічі; прояв неповаги на початку зустрічі, навіть у м'якій формі; порушення оборонної позиції співрозмовника першими ж питаннями.
• При такій установці згодом підкріплюється і сприймається тільки та інформація, що підтримує перші враження, а інша відсівається, здається малозначною і недостовірною.
• Нерідко стиль ведення бесіди впливає на її результати, і навіть при най позитивнішій настроєності партнерів на спілкування, щирому бажанні досягти домовленості їхня бесіда не складається, більш того, їхні зусилля виправити положення лише збільшують його.
• Найважливішою причиною цього часто є розходження стилів ведення бесіди в партнерів.
• Стиль ведення бесіди - комплексне поняття, що включає, з однієї, сторони, компоненти мови, що здаються «елементарними», «технічними», такі як: висота тону, тембр; голосність; тривалість, частота пауз; швидкість; наявність і характер жестів; інтонація; повторення і т.д.
• Однак, ці характеристики аж ніяк не елементарні і дуже важко піддаються зміні, тому що вони реалізуються в мові, в основному, автоматично, часто несвідомо. Крім того, їхнє значення і враження, що вони справляють на партнера, дуже неоднозначні.
• Проблема успішної взаємодії людей збільшується ще і наявністю більш складних і глибинних складових стилю ведення бесіди, таких, як: схильність висловлюватися чи прямо натякати; розпитування чи надання іншим ініціативи в наданні інформації про себе; комфортний рівень формальності - простоти; припустимі жарти; відношення до обміну скаргами; чекання, що іншиї піде нашому прикладу і т.д.
• Отже, щоб ваша бесіда була результативною незалежно від того, з ким ви розмовляєте необхідно: по-перше сподобатися співрозмовнику, для цього встановлені основні правила, які сприяють досягненню даної мети. Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити про самих себе. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника. Уселяйте співрозмовнику свідомість його значущості і робіть це щиро. По-друге - уміти керувати процесом спілкування, впливаючи на людей не ображаючи їх і не викликаючи в них почуття образи. По-третє, вибравши мету вашої бесіди, намагайтеся схилити людей до вашої точки зору м'яко без тиску і не нав'язуючи вашу ідеологію. Великі розуми стародавності знали ціну етики спілкування і дотримували її щоб досягти найбільш ефективних результатів, так Ф. Честерфильд (1694-1733) говорив: «Ніколи не доводьте своєї думки голосно і з жаром, навіть якщо в душі ти переконаний у своїй правоті, - вислови його скромно і спокійно, тому що це єдиний спосіб переконати.»
• Список використаних джерел
• 1. Гусейнов А.А., Апресян В.Г. Этика: Учебник: Навчальне видання: .- М.: Гардарики, 1998.- 472 c.
• 2. Етика. Естетика: Практикум: Навчальне видання.- К.: НАУ, 2005.- 72 c.
• 3. Этика: словарь афоризмов и изречений.- М.: Аспект Пресс, 1995.- 335с.
• 4. Литвин А.Н. Деловой этикет: Самоучитель: Навчальне видання.- 2-е изд..- Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.- 224 c.
• 5. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навчальний посібник.- 3-тє вид.- К.: Либідь, 2001.- 384 c.
• 6. Социальная психология и этика делового общения: Учебное пособие: Навчальне видання.- М.: Культура и спорт; ЮНИТИ, 1995.- 160 c.
• 7. Честара Д. Деловой этикет: Паблик рилейшнз: англ.- М.: Агентство ФАИР, 1997.- 336 c.