Методи та моделі підвищення ефективності функціонування ДСУ №444 ЗАТ "Дніпроелектромонтаж"

За даними табл. 2.5 ми можемо побачити, що основну частку в майні Підприємства ДСУ № 444 складають оборотні активи, що є добре для підприємства. Але основну частину цих оборотних коштів складає дебіторська заборгованість. Це є негативним явищем, бо ці гроші підприємство могло використати, отримавши додатковий прибуток (наприклад покласти в банк і отримати відсотки). Також ми бачимо що майно підприємства зменшується у порівнянні з минулими періодами, що насамперед було зумовлено зменшенням дебіторської заборгованості. До негативного явища можна віднести те, що підприємство має дуже великі виробничі запаси, що не є раціональним і задає додаткових витрат на утримання цих запасів.

Таблиця 2.5-Аналіз структури майна Підприємства

Проаналізуємо структуру власного капіталу і розрахуємо фінансові коефіцієнти, що характеризують джерела фінансових ресурсів. Результати розрахунків наведено в таблиці 2.6 та 2.7.

Таблиця 2.6- Структура власного капіталу

Таблиця 2.7-Характеристика джерел фінансових ресурсів

З вищенаведених таблиць бачимо, що основну частку власного капіталу займає додатково вкладений капітал, який збільшується з кожним роком. Нажаль, за відсутністю інформації, ми не можемо детальніше проаналізувати це джерело фінансових ресурсів.

З таблиці 2.7. можна зробити висновок, що підприємство є досить стабільним і фінансово незалежним.

Наступним кроком проаналізуємо кредиторську та дебіторську заборгованість.

Таблиця 2.8-Аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості

З таблиці 2.8. бачимо, що дебіторська заборгованість підприємства ДСУ №444 має тенденцію до зменшення, кредиторська навпаки до збільшення, наслідком чого є збільшення частки кредиторської заборгованості в загальній сумі засобів. Оборотність кредиторської та дебіторської заборгованостей зменшується, що є наслідком зменшення виручки від реалізації.

2.3.2. Оцінка фінансової стійкості підприємства

При розробці стратегії розвитку підприємства, оцінки його інвестиційної привабливості визначається фінансова стійкість. Цей показник свідчить про рівень залежності підприємства від позикових коштів та можливості забезпечення виробничих запасів, необхідних для нормальної діяльності.

Таблиця 2.9.- Оцінка фінансової стійкості

За даними таблиці 2.9. можна зробити висновок, що підприємство ДСУ №444 є досить стійким, але має досить велику дебіторську заборгованість. Вихід з цієї ситуації може бути забезпечений за рахунок:

1. Прискорення оборотності активів

2. Зменшення строків погашення кредиторської та дебіторської заборгованості

3. Скорочення тривалості виробничого циклу і збільшення виручки від реалізації

Існуючі методики дозволяють аналізувати всі напрямки фінансової діяльності підприємства. В загальному вигляді ці показники можуть бути подані таблицею 2.10.

Таблиця 2.10- Загальна характеристика стійкості підприємства

Коефіцієнт маневреності показує частку вільних оборотних засобів, яка міститься у власних засобах. Даний коефіцієнт знаходиться в межах, передбачених рекомендаціями, тобто між 25% і 125%. Однак частка вільних оборотних коштів дуже мала. Коефіцієнт незалежності показує частку власних засобів(статутний фонд, додаткові засоби (додатковий капітал), резерви (резервний капітал), нагромаджений прибуток) в загальній сумі джерел засобів підприємства. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості показує кількість обертів дебіторської заборгованості у валовому доході. За звітні періоди даний коефіцієнт мав тенденцію до падіння.

Таким чином, беручи до уваги усі приведені вище розрахунки, можна зробити висновок, що Підприємство ДСУ № 444 в цілому знаходиться у нормальному фінансовому становищі, але є деякі фінансові труднощі. Тому далі у роботі я намагатимусь проаналізувати фактори, які спричинили ці труднощі, проаналізую вплив трудових ресурсів і покажу яким чином за допомогою цього фактору можна покращити стан Підприємства. В третьому розділі будуть надані рекомендації щодо поліпшення діяльності підприємства, його фінансового стану.

2.4 Аналіз трудових ресурсів ДСУ №444

Трудові ресурси підприємства (кадри) - це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві, що утворюють його обліковий склад. В обліковий склад включаються всі працівники, прийняті на роботу, зв'язану як з основною, так і не основною його діяльністю.

Трудові ресурси (кадри) підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентноздатності. Трудові ресурси надають руху матеріально-речовинним елементам виробництва. Створюють продукт, вартість і прибавочний продукт у формі прибутку (у даному випадку послуги). Відмінність трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства полягає в тім, що кожен найманий робітник може відмовитися від запропонованих йому умов і зажадати зміни умов праці й модифікації неприйнятних, із його погляду, робіт, перенавчання іншим професіям і спеціальностям у кінцевому рахунку, може, нарешті, звільнитися з підприємства за власним бажанням.

Кадровий склад персоналу підприємства і його зміни мають визначені кількісні, якісні і структурні характеристики, що можуть бути з меншим чи більшим ступенем вірогідності обмірювані й відбиті наступними абсолютними й відносними показниками:

а) облікова і явочна чисельність працівників підприємства і (чи) його внутрішніх підрозділів, окремих категорій і груп на визначену дату;

б) середньооблікова чисельність працівників підприємства і (чи) його внутрішніх підрозділів за визначений період;

в) питома вага працівників окремих підрозділів (груп, категорій) у загальній чисельності працівників підприємства;

г) темпи росту (приросту) чисельності працівників підприємства за визначений період;

д) середній розряд робітників підприємства;

е) питома вага службовців, що мають вищу чи середню фахову освіту в загальній чисельності службовців і (чи) працівників підприємства;

і) середній стаж роботи зі спеціальності керівників і фахівців підприємства;

ж) плинності кадрів по прийому й звільненню працівників;

з) фондоозброєність праці працівників і (чи) робітників на підприємстві й інші.

Станом на 1.01.04 загальна чисельність трудових ресурсів підприємства складає 92 особи.

2.4.1 Аналіз чисельності складу і структури кадрів ДСУ №444

Аналіз чисельності і структури кадрів проводять порівнюючи дані щодо чисельності кадрів за звітній та попередній період, знаходять абсолютні відхилення і причини змін кількості. Вивчають також можливі зміни у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою.

Використовуючи форму № 6-ПВ за 2000, 2001 роки, можна побудувати таблицю 2.11, в якій показано розрахунок загальної кількості робітників та питома вага окремої групи робітників.

Таблиця 2.11-Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

З табл. 2.11 бачимо, що на підприємстві у звітному періоді відбулося скорочення персоналу як у цілому, так і за окремими категоріями працівників. Так, фактична чисельність усього персоналу проти планової зменшилась на 8 особи, у тому числі ПОД -- на 4 особи, робітників -- на 3 особи. Проти минулого періоду загальна чисельність зменшилась на 13 осіб, чисельність ПОД -- на 2 особи. Скорочення працівників основної діяльності (у тому числі робітників) у період становлення ринкових відносин є позитивним фактором за умови досягнення запланованого обсягу виробництва продукції з меншою кількістю працівників.

Зменшення кількості спеціалістів і керівників проти плану і минулого періоду -- це результат нових методів керівництва, зокрема запровадження принципу більшої оплати за активнішу роботу, тобто підвищення посадових окладів за рахунок скорочення кількості спеціалістів і керівників.

Оскільки кількість працівників залежить від обсягу виконання виробничої програми, то одночасно з розрахунком абсолютного відхилення чисельності розрахуємо відносне відхилення, яке визначається через порівняння фактичної чисельності з плановою, скоригованою на відсоток виконання плану або обсягу виробництва.

Так, на нашому підприємстві у звітному періоді мала місце нестача чисельності основного персоналу -- 27 осіб (102*73,12/100 - 102) робітників -- 8 осіб (81 * 73,12 : 100-81), службовців --2 особи (21*110,15: 100-21).

Вплив зміни чисельності робітників на обсяг випуску продукції (ТП) можна розрахувати множенням різниці між фактичною і плановою чисельністю робітників на планову кількість робочих днів у звітному періоді, планову середню тривалість робочого дня та планову середньогодинну продуктивність праці одного робітника:

Д ТП = (-8) * 250 * 8 * 0,01*1000= -160 000 грн.

Розрахунок свідчить, що якби підприємство не скоротило чисельність робітників на 8 осіб у звітному періоді, то воно могло б одержати продукції на 160000 грн. більше.

Аналіз руху робочої сили

Однією з важливих умов успішної роботи підприємства є постійний склад робітників. Склад працюючих постійно змінюється, що характеризує коефіцієнт обігу. Для їх аналізу використовують такі облікові дані (табл. 2.12).

Таблиця 2.12-Рух кадрів

Рух робітників характеризують наступні коефіцієнти.

1. Коефіцієнт обігу з прийому (КОП) визначають як співвідношення числа всіх прийнятих робітників (ПР) до їх середньооблікової чисельності (СЧ)

КОП = ПР/СЧ (2.1)

2. Коефіцієнт обігу з звільнення (КОЗ) визначають як співвідношення числа всіх звільнених робітників (ЗР) до їх середньооблікової чисельності (СЧ)

КОЗ= ЗР/СЧ (2.2)

3. Коефіцієнт загального обігу(КЗО) визначають як співвідношення чисельності прийнятих і звільнених до середньооблікової чисельності

КЗО=(ПР+ЗР)/СЧ (2.3)

4. Коефіцієнт плинності робочої(КПР) сили визначають як співвідношення робітників, звільнених за власним бажанням(РЗВБ), за порушення трудової дисципліни (ПТД) та з причин службової невідповідності (ПСН), до середньооблікової чисельності.

КПР= (РЗВБ+ПТД+ПСН)/СЧ (2.4)

Розрахуємо ці показники для даних табл. 2.12 і занесемо їх в таб.2.13.

Таблиця 2.13-Показники руху робочої сили

За даними табл. 2.13 можна побудувати гістограму руху кадрів (рисунок 2.2), яка відображає динаміку руху кадрів.

Рис. 2.2- Гістограма руху кадрів

Ця діаграма яскраво демонструє, що 2000р був критичним для підприємства, було присутнє явище великої плинності кадрів. У звітному періоді спостерігається зниження коефіцієнтів руху кадрів. Це є позитивним явищем, бо говорить про те що робітників задовольняють умови праці, а підприємство задовольняє праця робітників.

Плинність кадрів є особливим об'єктом дослідження, оскільки це - основний резерв підвищення продуктивності праці. Для того, щоб передбачити заходи щодо скорочення плинності і закріплення кадрів, необхідно виявити причини звільнення робітників. Виходячи з попередніх розрахунків, ми можемо сказати, що в більшості випадків кадри звільняються за власним бажанням, тобто їх не влаштовують або умови праці, або оплата праці, або обидва ці фактори. Тобто підприємству треба переглянути та змінити свою кадрову політику, бо в іншому випадку воно рискує втратити свій колектив. Практичні поради до цього будуть надані в третьому розділі.

Аналіз використання робочого часу

Кількісною характеристикою використання робочої сили є також показники тривалості робочого часу.

Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік. Аналіз використання робочого часу доцільно проводити у двох напрямках:

— виявлення втрат робочого часу;

— виявлення непродуктивного використання робочого часу.

Використання робочого часу для всіх категорій робітників аналізується за допомогою таких двох показників:

-- середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік);

-- середня тривалість робочого дня (зміни).

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв'язку з навчанням.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу визначимо відхилення фактичних показників від аналогічних показників минулих періодів і встановимо конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз будемо проводити щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці (табл. 2.14).

Таблиця 2.14-Використання робочого часу

Як свідчать дані табл. 2.14, загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві знизився на 91308 год. Розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.

Величина фонду робочого часу (Фр.ч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:

ФР,=ЧР*Д*Т (2.5)

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

ФРчр=Чр*Дпл*Тпл=-8*250*8=-16000

ФРд=Д*Чрф*Тпл=-15*102*8=-12240

ФРт=Т*Дф*Чрф=-2,63*105*235=64895

Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти планового у звітному періоді на 91308 годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників -- 16000 год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) -- на 12240годин, за рахунок зменшення тривалості робочого дня-- на 64895 годин.

Розрахунок показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 235 днів замість 250, у зв'язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 15 днів, а на всіх робітників -- 1530 (15 * 102), або 12240 годин (1530 * 8).

Аналогічно можна порівняти показники за 2001 і 2002 року.

За даними таблиці ми бачимо, що фонд робочого часу порівняно з минулим роком зменшився на 17436 години. Але за рахунок чого?

Розрахуємо вплив факторів на ці зміни.

ФРчр=Чр*Дмин*Тмин=-13*200*6,35=-16510

ФРд=Д*Чрф*Тмин=35*102*6,35=22670

ФРт=Т*Дф*Чрф=-0,98*102*235=-23491

Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти 2001р. у звітному періоді на 17436 годину, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників -- 16510 год., за рахунок зменшення тривалості робочого дня-- на 23491 годин, а за рахунок збільшення відпрацьованих днів збільшився на 22670 годин.

Проте втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення випуску продукції. Ці втрати можуть компенсуватися підвищенням продуктивності праці робітників підприємства.

Проаналізуємо зміну рівня оплати праці на підприємстві. Визначимо вплив факторів на фонд оплати праці.

Таблиця 2.15- Аналіз фонду оплати праці

За даним табл.2.15 можна побачити, що фонд оплати праці зменшився на 71,6 тис. грн. Це є позитивним явищем, бо свідчить про те, що витрати на оплату праці зменшились.

Проаналізуємо зміну фонду оплати праці, який залежить від кількості відпрацьованих людино-годин у звітному періоді, середньооблікового складу і середньої оплати праці за годину (ФОП = Ч* ЛГ*СОПГ):

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня фонду оплати праці проводиться методом абсолютних різниць.

— зміна середньооблікового складу :

ФОП = Ч* ЛГпл*СОПГпл тобто (-13) * 1271 * 3,05 = -50,4 тис.грн.;

--кількості відпрацьованих людино-годин :

ФОП = Чф* ЛГ*СОПГпл, тобто -9 * 102 * 3,05 = 2800 грн.

— зміна середньої оплати праці за годину :

ФОП = Чф* ЛГф* СОПГ, тобто 102*1262 *(-0,14) = -18021 грн.

Усього -71,6 тис. грн.

За даними аналізу фонд оплати праці нижче від минулого на 71,6 тис. грн. (374,8 - 446,4). Він збільшився за рахунок зростання кількості відпрацьованих людино-годин на 2800 грн, зменшився за рахунок зменшення середньооблікового складу та середньої оплати праці за годину відповідно на 50,4 і 18,021 тис.грн.

Проаналізуємо питому вагу витрат на оплату праці у всіх операційних витратах.

Таблиця 2.16- Аналіз витрат

За даними таблиці 2.16 можна сказати, що питома вага витрат на оплату труда зменшилась на 3,02 %. Це відбулося за рахунок зменшення матеріальних витрат .

2.4.2 Якісна характеристика персоналу

Я вважаю доцільним розпочати якісну характеристику персоналу з аналізу його якісної структури (табл. 2.17).

Таблиця 2.17- Аналіз якісної структури персоналу підприємства

З табл. 2.17 бачимо, що на підприємстві у звітному періоді відбулося скорочення персоналу як у цілому, так і за окремими категоріями працівників. Так, фактична чисельність усього персоналу проти минулого періоду зменшилась на 13 осіб.

Однак дані таблиці показують, що, по-перше основну частину персоналу складають люди з середньою спеціальною освітою, а рівень кваліфікаційного персоналу з вищою освітою зменшився. Це є негативним явищем, бо свідчить про те, що на підприємстві працюють не зовсім компетентні люди. Також до негативного явища можна віднести те, що основну частину робітників складають люди похилого віку.

Основним показником якості праці є її продуктивність. Вона формується під впливом всієї сукупності трудових чинників. Продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу.

Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції. Трудомісткість продукції -- показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.

В економічному аналізі є два поняття трудомісткості. Питома трудомісткість -- це загальні витрати людино-годин на продукцію (на один виріб, на одну тисячу гривень товарної продукції). Технологічна трудомісткість -- це витрати нормованого робочого часу основних робітників-відрядників на виробництво продукції.

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок -- за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки.

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середньогодинного виробітку робітників.

Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів.

Інтенсивні фактори забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний рівень виконання норм виробітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну й енергетичну озброєність праці; механізацію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технології, матеріалів; організацію нормування праці; застосування у виробництві комплектуючих виробів та покупних напівфабрикатів; поліпшення якості структури, асортименту продукції; удосконалення організації виробництва й управління. Динаміку та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітника можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції (табл. 2.18).

Таблиця 2.18-Аналіз трудомісткості продукції

Наведені в таблиці дані показують, що питома трудомісткість збільшилась проти минулого періоду на 18,39% (118,39 -- 100) за плану зменшилась на 20,05 % (100 -- 79,95). Це досить великий зріст і свідчить проте, що в 2002 р. на підприємстві було мало замовлень і робочий час було використано неефективно

Для аналізу продуктивності праці використовуємо дані форм статистичної звітності 2-ПВ і 1кб (табл. 2.19).

Таблиця 2.19-Аналіз продуктивності праці

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, -- середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього фактора залежить від факторів, пов'язаних з трудомісткістю продукції і вартості її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням. До другої групи входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва через зміну структури виробництва і рівня кооперованих поставок. Скористаємося методикою розрахунків цього показника, запропонованою Г.В. Савицькою. Аналіз годинної продуктивності праці показав, що на її величину негативно вплинули непродуктивні витрати часу, а всі інші фактори вплинули позитивно. Середньогодинна продуктивність праці одного робітника не змінилась.

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

1. Зміна кількості робітників:

ТП = ЧП * ДпЛ * Тп, * ГВп, тобто [(-8) * 64 * 8 * 10] = -17,78 тис. грн.

2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів

ТП = ЧП * ДпЛ * Тп, * ГВп, тобто [(-4) * 105 * 8 * 11,57]: 1000 = -38,9 тис. грн.

3. Зміна тривалості робочого дня:

ТП = ЧП * ДпЛ * Тп, * ГВп, [0,49 * 105 * 60 * 11,75] : 1000=35,7 тис. грн.

4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

ТП = ЧП * ДпЛ * Тп, * ГВп = (60*105*8,49*1,64): 1000 = 87,7 тис, грн.

Усього +66 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинули два перші фактори, а за рахунок збільшення середньогодинного виробітку одного робітника та збільшення тривалості робочого дня обсяг товарної продукції мав би збільшитися відповідно на 87,7,8 тис. грн. і 35,7 тис. грн.. Але вплив зміни чисельності, цілоденних втрат робочого часу зменшив цей показник до 66 тис. грн. (87,7+35,7,05 - 38,9-17,78 =66 тис. грн.)

2.5 Аналіз основних виробничих фондів досліджуваного підприємства

Середня вартість будівельних машин і механізмів, включаючи встаткування, становить в 2000 році - 793 тис. грн

Енергооснащеність праці визначається як відношення загальної потужності всіх будівельних машин, вираженої в кіловатах або кінських силах, до середньооблікової чисельності робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах й у підсобних виробництвах. Потужність - 5000 Квт.

Для характеристики забезпеченості активної частини основних виробничих фондів використовують показники прогресивності будівельної техніки й технологічної структури основних фондів. Прогресивність будівельної техніки характеризується коефіцієнтом обчислювальним як відношення високопродуктивних і нових машин і механізмів, застосовуваних у будівельному виробництві, до загальної вартості активної частини основних фондів. До нового устаткування відносяться машини й механізми, з моменту виготовлення яких пройшло не більше трьох років. Для розрахунку цього коефіцієнта використають наступну формулу:

Пт = Вн.м./ Ос 100, (2.6)

де Пт - коефіцієнт прогресивної будівельної техніки

Вн.м. - середньорічна вартість високопродуктивних і нових

машин і механізмів

Ос - загальна середньорічна вартість активної частини основних фондів.

Розрахунок вищенаведених показників приведено в таблиці 2.20. З цієї таблиці можна зробити висновок, що середньорічна вартість виробничих фондів зменшується. Але за рахунок того що чисельність робітників зменшується більшими темпами ніж основні фонди, обсяг виробничих фондів, що доводиться на одного робітника зростає. Також з цієї причини зростає енергооснащеність праці. Обсяг робіт виконаних механізованим способом зменшується. Коефіцієнт прогресивності будівельної техніки дорівнює нулю, бо в останні роки підприємство не купувало нового обладнання.