Ідентифікація просторових дисбалансів та ризиків розвитку регіональних ринків праці України в умовах сучасних дестабілізаційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

я

Ідентифікація просторових дисбалансів та ризиків розвитку регіональних ринків праці України в умовах сучасних дестабілізаційних процесів

Т.Г. Васильців, О.О. Левицька

Анотація

Васильців Тарас Григорович - доктор економічних наук, професор, завідувач відділу проблем соціально- гуманітарного розвитку регіонів ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України»

Левицька Ольга Олександрівна - кандидат економічних наук, старший дослідник, старший науковий співробітник відділу проблем соціально-гуманітарного розвитку регіонів ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України»

Акцентовано на проблеми дестабілізації національної економіки України та її регіональних ринків в умовах війни. Визначено ключові виклики регіональному розвитку в короткостроковому періоді. Указано на довгострокові виклики розвитку регіональних ринків праці й доведено, що політика нівелювання їх має базуватися на зміцненні конкурентоспроможності та посиленні конвергенції з ринками праці ЄС. Охарактеризовано найкритичніші тенденції соціальної стабільності в регіонах. Наведено статистичні параметри зареєстрованого регіонального ринку праці в частині пропозиції праці та в частині попиту на працю до та під час війни. Виокремлено причини низького рівня зареєстрованого безробіття в регіонах. Проаналізовано рівень збалансованості регіональних ринків праці, ідентифіковано основні ризики й загрози їх функціонуванню та розвитку. На основі аналізу регіонального сукупного попиту й сукупної пропозиції у 2008, 2014 і 2021 рр. розраховано та оцінено рівень збалансованості кон'юнктури вітчизняного ринку праці. Визначено три типи праценадлишкових регіонів. Окреслено пріоритети державної політики стабілізації функціонування і забезпечення розвитку регіональних ринків праці в Україні.

Ключові слова: регіональна політика, ринок праці, просторові дисбаланси, виклики, ризики, загрози, дестабілізаційні процеси, війна.

Abstract

Vasyltsiv T. H., Levytska O. O. Identification of spatial imbalances and risks of regional labor market development in Ukraine in the context of current destabilization processes

The article focuses on the problems of destabilization of the Ukrainian national economy and its regional markets in the context of the full-scale war. The key challenges of regional development in the short term as a result of their growing imbalances are identified, in particular the functioning of labor markets. The authors point out the long-term challenges to the development of regional labor markets andprove that the policy of their leveling should be based on strengthening competitiveness and enhancing convergence with the EU labor markets. The most critical trends in social stability in the regions of Ukraine during the war are characterized. The article presents statistical parameters of the registered labor market in the regions of Ukraine separately in terms of labor supply and separately in terms of labor demand in the pre-war period and during the war. The reasons for the low level of registered unemployment in the regions of Ukraine during the war are highlighted. The authors analyze the level of balance of regional labor markets and identify the main risks and threats to their functioning and development in the context of modern destabilization processes. Based on the analysis of regional aggregate demand (vacant and employedjobs) and aggregate supply (economically active population) in 2008, 2014, and 2021, the level of balance of the domestic labor market is calculated and assessed. Three types of labor-surplus regions are identified: (1) regions with a lag in socio-economic development and intensive demographic growth; (2) depressed regions, where the number of jobs stabilizes or decreases due to stagnation in the areas of specialization due to the exhaustion of raw materials or poor competitiveness of manufactured products; (3) regions with a deformed economic structure or monopoly position of enterprises and individual industries in the labor market, which leads to an imbalance of demographic or qualification nature. The prospects and priorities of the state policy of stabilizing the functioning and ensuring the development of regional labor markets in Ukraine are outlined.

Keywords: regional policy, labor market, spatial imbalances, challenges, risks, threats, destabilizing processes, war.

Vasyltsiv Taras Hryhorovych - Dr.Sci. (Econ.), Prof., Head of the Department of problems of social and humanitarian development of the regions of the Dolishniy Institute of Regional Research of NAS of Ukraine.

Levytska Olha Oleksandrivna - Ph.D. (Econ.), Senior Researcher, Senior Researcher of the Department of problems of social and humanitarian development of the regions of the Dolishniy Institute of Regional Research of NAS of Ukraine.

Постановка проблеми

Воєнні дії рф спричинили глибоку соціогуманітарну кризу в Україні, яка посилила вже наявні виклики та породила нові ризики й загрози. Дестабілізаційні процеси торкнулися практично всіх галузей і регіонів. У територіальному аспекті суттєвих деструктивних змін зазнала економіка східних областей України (зруйновано найбільші сталеливарні заводи в Маріуполі, Авдіївський коксохімічний завод, об'єднання «Азот» у Сєвєродонецьку та інші підприємства), тоді як наслідки війни на заході України значно менші. Водночас серед різних секторів і галузей реальної економіки найбільшого удару зазнала промисловість. Наприклад, російські ракети зруйнували всі основні нафтопереробні заводи, а ІТ-галузь, навпаки, залишилась практично неушкодженою: кількість вакантних місць там така ж, як і до війни. Такий нерівномірний вплив збільшив територіально-галузеві дисбаланси в Україні та посилив ще довоєнні структурні диспропорції на різних ресурсних ринках, зокрема на вітчизняному ринку праці.

Аналіз останніх досліджень

Повномасштабна війна оголила цілий комплекс викликів і загроз економічній безпеці держави, спектр яких розкрито в наукових працях Т. Васильціва, Р. Лупака та В. Волошина [1, с. 32-51], О. Мульскої [2, с. 34-43] та ін. У цих та інших дослідженнях започатковано напрацювання щодо формування нового інструментарію регулювання ринку праці в критично складних умовах війни, особливо через масові міграції населення (О. Пищуліна [3], О. Рудковський [4] та ін.), втрату робочих місць, зростання безробіття та труднощі з працевлаштуванням, зокрема молоді (І. Бойко [5], О. Гринькевич, У. Садова [6, с. 126-138]), нові вимоги до персоналу та зміни у структурі зайнятості (Р. Березовська [7], К. Жирій [8]) та ін.

Сьогодні активно досліджуються питання прогнозування і планування змін на українському ринку праці (В. Філатов [9]), а також удосконалення інституціонального забезпечення функціонування та розвитку вітчизняного ринку праці в таких умовах (І. Юрчик [10, с. 109]).

Сучасний ринок праці країни не є однорідним, суттєво різниться його регіональна специфіка та проблематика, що потребує нових ретельних досліджень у частині як ідентифікації просторових диспропорцій, так і обґрунтування засобів державної, зокрема регіональної, політики його регулювання.

Метою статті є ідентифікація просторових дисбалансів і ризиків розвитку регіональних ринків праці України в умовах повномасштабної війни та обумовлених нею дестабілізаційних процесів.

Основні результати дослідження

Ключовими викликами для регіонів у короткостроковому періоді передусім є посилення дисбалансів на регіональних ринках праці через скорочення робочих місць, зростання безробіття, загострення соціальної вразливості (прекаризація), зниження безпеки праці та захищеності зайнятості, звуження трудового потенціалу регіонів через втрату людських ресурсів. Західні, зокрема прикордонні, області України завжди вирізнялися вищою інтенсивністю міграційних процесів, що є одним з вирішальних факторів формування згаданих дисбалансів. Значний розрив спостерігається в забезпеченні робітничими кадрами. Доведено, що потреби на регіональних ринках праці не відповідають наявній пропозиції робочої сили. Наприклад, у Львівській області на сьогодні зафіксовано майже 290 вакансій швачки (кравця, закрійника) [11]. Водночас у регіоні функціонує 10 освітніх закладів (з них два у Львові), які готують таких фахівців. Причина полягає в міграції до Польщі, де пропонується вищий рівень заробітної плати, додатковий соціальний пакет, кращі умови праці та інші переваги. Решта країн-членів ЄС також залишаються міграційно привабливими: з 2020 р. в Німеччині значно пом'якшені закони щодо працевлаштування фахівців робітничих професій з-поза меж ЄС, у Чехії вдвічі зросли квоти на працівників з України, а Польща продовжує знімати обмеження для полегшення доступу українських мігрантів до своїх ринків праці та освітніх послуг.

Щодо довготривалих викликів, то для України загалом, як і регіонів зокрема, надважливим завданням залишається інтеграція в європейський економічний простір. Одним з напрямів реалізації цього завдання є підвищення конкурентоспроможності вітчизняного ринку праці та посилення конвергенції ринків праці України та ЄС в умовах політики євроінтеграції та нівелювання наслідків російського військового вторгнення в Україну. Причому прикордонні з ЄС регіони можуть стати драйверами цих процесів. Феномен прикордонних територій полягає в тому, що вони утворюють формальні й неформальні транскордонні системи у сфері торгівлі, логістики, міграції, культури та в інших видах активності. Саме на прикордонні найбільше відчутні нерівності соціально-економічного розвитку територій, водночас процеси конвергенції можуть досягатися швидше. Збалансування нерівномірного розвитку регіонів завжди було пріоритетом державних стратегій України, однак механізми досягнення балансу різняться залежно від чинників та умов, які впливають на формування міжрегіональних нерівностей.

Регіональний розвиток України в умовах сучасних дестабілізаційних процесів супроводжується низкою загроз, які мають тенденцію до посилення. Серед них, зокрема, стійка депопуляція, значні міграційні втрати населення (західних областей - через близькість з ЄС, південно-східних і північних регіонів - спровоковані бойовими діями або загрозою таких дій, Волинської області - обидва фактори одночасно), дисбаланси на внутрішніх ринках праці (зростання безробіття внаслідок вимушеної міграції населення, скорочення робочих місць, релокації підприємств тощо), зростання навантаження на соціальну інфраструктуру й систему соціального захисту регіонів, що прийняли більшість переселенців. Наприклад, левова частка ВПО у Західному регіоні осіла у Львівській та Закарпатській областях - максимальна кількість їх була у квітні 2022 р. (630 і 390 тис. осіб відповідно) [12; 13]. Рівень економічного навантаження вимушеною міграцією в цих регіонах значно вищий порівняно з іншими областями Карпатського регіону: у Закарпатській області - 806 переселенців на 1000 зайнятого населення, а у Львівській області - 612 переміщених осіб на 1000 зайнятих (на кінець квітня). Загальне навантаження на місцеве населення визначити об'єктивно складно через відсутність даних про чисельність населення регіонів за 2022 р. дестабілізація конкурентоспроможність регіональний конвергенція

Попри відсутність «твердої» статистики, можна з впевненістю стверджувати про наявність тривалої демографічної кризи в Україні, посиленої війною. Відомо, що на 01.02.2022 р. Державна служба статистики України оцінювала чисельність наявного населення в країні приблизно в 41,1 млн осіб (не враховуючи тимчасово окуповану територію АРК) [14]. Після 24.02.2022 р. за кордон виїхало понад 8 млн осіб. Це дуже великі втрати людського ресурсу та трудового потенціалу країни, які за масштабом прирівнюють до втрат унаслідок Голодомору 1932-1933 рр. Отже, сьогодні чисельність населення України становить орієнтовно 33,1 млн осіб (а разом з АРК - 35,4 млн осіб).

Показово, що до 2022 р. процеси депопуляції були характерні практично для всіх регіонів, а особливо для прикордонних територій. Серед останніх варто виокремити Львівську область, де середньорічні темпи скорочення населення за останні п'ять років довоєнного періоду становили 0,8% (приблизно 12 тис. осіб на рік). У цьому регіоні темпи депопуляції дещо вищі через високу міграційну активність (переважно виїзд до Польщі) і нижчий, порівняно з іншими західними областями, рівень природного приросту населення. Наприклад, коефіцієнти народжуваності та смертності у Львівській області у 2021 р. становили 8%о і 16%о, тоді як у сусідніх Волинській та Закарпатській областях - по 10%о і 15%. В Україні ж у 2021 р. на 70 народжень припадало 190 смертей [15, с. 11]. Цілком очевидно, що компенсувати втрати тільки завдяки природному чиннику (підвищення народжуваності та зменшення смертності) неможливо. Крім того, в Україні відносно старе населення помирає більше. Тому для покращення ситуації ключовим залишається міграційний чинник у контексті залучення населення інших країн до проживання та працевлаштування в Україні.

Загалом процеси депопуляції (як через природні причини, так і через міграцію) вкрай негативно впливають на розвиток регіональних ринків праці, оскільки спричиняють:

погіршення соціально-демографічної структури та скорочення частки економічно активного населення в регіонах (у 2021 р. найменша частка спостерігалась у Волинській області - 55,5% усього населення у віці 1570 років, а найбільша - у м. Києві (66,3%));

зниження рівня зайнятості населення областей, який у 2021 р. становив від 48,5% до 61,6% (у Волинській області та м. Києві відповідно);

появу дисфункцій і дисбалансів на регіональних ринках праці, підсилених міграцією та зниженням економічної активності;

зменшення соціальної захищеності та водночас збільшення соціальної вразливості в регіонах як наслідок неефективності ринку праці та значної тінізації зайнятості, що позбавляє зайнятих у таких умовах легальної оплати праці, якісних соціальних гарантій і страхового стажу (у 2021 р. найвищий рівень неформальної зайнятості спостерігався в Рівненській і Чернівецькій областях - по 44,8%, найнижчий - у Київській області (6,8%)).

Соціальним орієнтиром рівня зайнятості в європейських країнах стала норма 70% з одночасною вимогою щорічного зростання на 1,5% [16, с. 189]. Стан ринку праці України та її регіонів підтверджує ознаки стагнації зайнятості та нестачі робочих місць. Гарантування гідної праці є можливим завдяки зіставленню векторів економічного розвитку (ураховуючи інноваційну складову) та розвитку ринку праці задля створення робочих місць у конкурентоздатних інвестиційно спроможних секторах економіки.

Трансформація параметрів регіональних ринків праці в довоєнний та післявоєнний періоди, зокрема у січні 2020-2023 рр., представлена в табл. 1-2.

Причини низького рівня зареєстрованого безробіття в Україні під час війни пов'язані з такими чинниками: (1) вимушена міграція населення з країни (8 млн осіб, за оцінками МОП, з них 2,75 млн осіб працездатного віку [18]); (2) уникання чоловіками звернень до Державної служби зайнятості України через вимогу надання документів з військкомату для реєстрації безробіття; (3) скорочення терміну виплат допомоги по безробіттю до 90 днів на період воєнного стану, що демотивує реєстрацію безробітними свого статусу (за даними Державної служби зайнятості України, на січень 2023 р. загалом у країні допомогу отримували 110,9 тис. осіб, що на 77% менше порівняно із січнем 2021 р. [19]); (4) тіньова зайнятість як альтернативна соціальна гарантія (за останні кілька років до війни частка неформально зайнятих у вітчизняній економіці коливалась від 19 до 20%, однак з 2022 р. цей показник суттєво зріс).

Отже, зниження рівня офіційного безробіття не є свідченням покращення ситуації на ринку праці України та її регіонів, адже кількість вакансій скоротилась удвічі порівняно з довоєнним періодом і радше ілюструє складні умови, в яких перебуває суспільство.

Таблиця 1 Показники зареєстрованого ринку праці регіонів України у січні 2020-2023 рр. (в частині пропозиції праці)

Джерело: складено за даними [17].

Таблиця 2 Показники зареєстрованого ринку праці регіонів України в січні 2020-2023 рр. (у частині попиту на працю)

Джерело: складено за даними [17].

На тлі загальних потрясінь, спричинених воєнними діями, відбувається звуження трудоресурсного потенціалу країни та регіонів, послаблюється конкурентоспроможність робочої сили через погіршення її якісних параметрів. Частково це пов'язано з якістю підготовки кадрів і ступенем взаємодії системи освіти з ринком праці. Страждає як кваліфікація потенційної робочої сили, так і затребуваність фахівців (через недостатню гнучкість і мобільність закладів освіти, дефіцит діалогу з роботодавцями, недостатність практичної підготовки майбутніх кадрів - теоретизованість навчання). Тому ситуація часто виглядає так: є багато закладів освіти (серед них дуже багато дрібних вузькопрофільних), які набирають абітурієнтів, а ті після закінчення навчання не мають роботи за фахом (особливо це стосується випускників закладів вищої освіти (ЗВО)), бо місцевий ринок переповнений випускниками попередніх років. До 2016 р. державними органами статистики оприлюднювався дуже важливий показник - частка випускників державних ЗВО, направлених на роботу. Якщо у 2010 р. направлення на роботу отримали 27,8% загальної кількості випускників (182 тис. осіб), то у 2016 р. - лише 17,6% (68 тис. осіб) [20].

У результаті склалася тенденція декваліфікації кадрів, або так званий професійний дауншифтинг, коли 34% випускників ЗВО зайняті не лише не за фахом, а тими видами діяльності, які не потребують вищої освіти. Частка ж випускників ЗПТО, зайнятих за іншою спеціальністю, знаходиться в межах 20%.

Ще однією проблемою якості підготовки кадрів є практика слідування трендам і відкриття багатьма закладами освіти популярних спеціальностей, абсолютно не властивих їхньому профілю та освітнім можливостям (наприклад, підготовка економістів у медичному закладі освіти). На виході - неконкурентоспроможна робоча сила, яка поповнює лави безробітних, розбалансовуючи ринок, або стає міграційним ресурсом для інших країн. Тому важливими є система моніторингу й контролю якості освіти, оптимізація мережі закладів освіти та налагодження діалогу системи освіти з роботодавцями для вивчення їхніх потреб і запитів.

Одним з напрямів досягнення перелічених цілей є створення державної інтегрованої бази даних про працевлаштування випускників закладів вищої та професійної освіти як складової системи моніторингу якості освіти на національному рівні та її масштабування на регіони.

Механізм створення такої бази передбачає використання електронних баз адміністративних даних Міністерства освіти і науки України (Єдина державна електронна база з питань освіти), Пенсійного фонду України (Реєстр застрахованих осіб), Державної фіскальної служби України та Державної служби зайнятості України для формування інтегрованої державної бази даних про професійний розвиток випускників. Результатом реалізації ініціативи має стати створення об'єктивних наборів даних адміністративного, статистичного та аналітичного характеру про працевлаштування випускників ЗВО і ЗПТО України, які слугуватимуть основою прийняття різних управлінських рішень, зокрема в частині покращення зайнятості молоді та зменшення відповідних міграційних втрат.

У Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року як одну з головних проблем виокремлено еміграцію висококваліфікованих фахівців та молоді, зокрема внаслідок неповернення на батьківщину після отримання освіти за кордоном, яка зростає через політику низки держав (зокрема Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини) щодо залучення висококваліфікованих іммігрантів, молодих фахівців з числа іноземних студентів. Утрата Україною таких категорій працівників негативно позначається на віковій та освітньо- кваліфікаційній структурі робочої сили та гальмує економічне зростання. З початком повномасштабної війни ситуація в цьому аспекті тільки погіршилась, що означає перспективу тривалої стагнації зайнятості, просторову дезінтегрованність ринку праці та зниження конкурентоспроможності економіки.

На основі аналізу регіонального сукупного попиту (вільних і зайнятих робочих місць) і сукупної пропозиції (економічно активного населення) у 2008, 2014 і 2021 рр. можна оцінити рівень збалансованості кон'юнктури вітчизняного ринку праці (рис. 1).

Як свідчать результати досліджень, на сукупному ринку праці регіонів України баланс відсутній, оскільки значення індексів збалансованості в різні роки коливалися в межах 0,84-0,99. Це означає, що частина сукупної пропозиції праці не залучена до економічної активності та збільшує рівень безробіття.

Водночас зареєстрований ринок праці є ще менше збалансованим, адже залежить від кількості заявлених роботодавцями вакансій і чисельності зареєстрованих безробітних. Традиційно м. Київ характеризується найбільш збалансованою кон'юнктурою зареєстрованого ринку праці, що пояснюється невисоким рівнем офіційного безробіття та великою кількістю вільних робочих місць (порівняно з рештою регіонів). У 2008 р. індекс збалансованості в Києві становив 2,5 (працедефіцитна кон'юнктура), тоді як у 2021 р. через скорочення кількості вакансій утричі ринок досяг рівноваги (індекс збалансованості дорівнював 1). Ситуація на зареєстрованому ринку праці решти регіонів характеризувалася суттєвими дисбалансами між попитом і пропозицією праці, зокрема праценадлишковою структурою.

Рис. 1. Динаміка індексів збалансованості регіональних ринків праці в Україні на тлі змін продуктивності праці та рівня працевлаштування у регіонах (2008, 2014, 2021 рр.)

Примітки: 1. Індекс збалансованості сукупного ринку праці характеризує відношення кількості зайнятих і вакантних робочих місць до чисельності робочої сили (економічно активного населення), коефіцієнт. 2. Індекс збалансованості зареєстрованого ринку праці розрахований як співвідношення кількості вакантних робочих місць і чисельності зареєстрованих безробітних, коефіцієнт. 3. Сукупна продуктивність праці обчислена як відношення ВДВ, виробленої у регіоні, до чисельності зайнятих у віці 15-70 років, тис. грн / ос. 4. Рівень працевлаштування безробітних - це частка працевлаштованих безробітних у загальній чисельності зареєстрованих безробітних, %.

Джерело: за даними [19].

Варто зазначити, що може бути три типи праценадлишкових регіонів: (1) регіони з відставанням у рівні соціально-економічного розвитку та інтенсивним демографічним зростанням; (2) депресивні регіони, кількість робочих місць в яких стабілізується або скорочується внаслідок стагнації в галузях спеціалізації через вичерпання сировинних ресурсів або неконкурентоспроможність продукції, що виготовляється; (3) регіони з деформованою структурою економіки або монопольним становищем підприємств та окремих галузей на ринку праці, через що виникає незбалансованість демографічного чи кваліфікаційного характеру.

Висновки

Воєнні дії рф спричинили глибоку соціогуманітарну кризу в Україні, яка посилила вже наявні виклики та породила нові ризики й загрози. Дестабілізаційні процеси торкнулися практично всіх галузей та регіонів. Основними викликами для регіонів у короткостроковому періоді передусім є посилення дисбалансів на регіональних ринках праці через скорочення робочих місць, зростання безробіття, загострення соціальної вразливості, зниження безпеки праці та захищеності зайнятості, звуження трудового потенціалу регіонів через втрату людських ресурсів. Що ж до довготривалих викликів, то для регіонів України надважливим завданням залишається інтеграція в європейський економічний простір. Одним з напрямів реалізації цього завдання є підвищення конкурентоспроможності вітчизняного ринку праці та посилення конвергенції ринків праці України та ЄС в умовах політики євроінтеграції та нівелювання наслідків російського військового вторгнення в Україну.

Регіональний розвиток України в умовах сучасних дестабілізаційних процесів супроводжується низкою загроз, які мають тенденцію до посилення. Серед них, зокрема, стійка депопуляція, значні міграційні втрати населення (західних областей - через близькість до ЄС, південно-східних і північних регіонів - спровоковані бойовими діями або загрозою таких дій, Волинської області - присутні обидва фактори), дисбаланси на внутрішніх ринках праці (зростання безробіття внаслідок вимушеної міграції населення, скорочення робочих місць, релокації підприємств тощо), зростання навантаження на соціальну інфраструктуру й систему соціального захисту регіонів, що прийняли більшість переселенців.

На основі аналізу регіонального сукупного попиту (вільних і зайнятих робочих місць) і сукупної пропозиції (економічно активного населення) у 2008, 2014 і 2021 рр. оцінено рівень збалансованості кон'юнктури ринку праці та підтверджено, що на сукупному ринку праці регіонів України баланс відсутній, оскільки значення індексів збалансованості в різні роки коливалися в межах 84.0,99. Це означає, що частина сукупної пропозиції праці не залучена до економічної активності та збільшує рівень безробіття. Водночас зареєстрований ринок праці є ще менше збалансованим, адже залежить від кількості заявлених роботодавцями вакансій і чисельності зареєстрованих безробітних. Традиційно м. Київ характеризується найбільш збалансованою кон'юнктурою зареєстрованого ринку праці, що пояснюється невисоким рівнем офіційного безробіття та великою кількістю вільних робочих місць. Ситуація на зареєстрованому ринку праці решти регіонів характеризувалася суттєвими дисбалансами між попитом і пропозицією праці, зокрема праценадлишковою структурою.

Перспективи подальших наукових пошуків стосуються моделювання каузальних зв'язків між чинниками зовнішнього середовища та розвитком регіональних ринків праці.

Список використаних джерел

1. Васильців Т. Г., Лупак Р. Л., Волошин В. І. Стратегічні імперативи державної політики протидії гібридним загрозам і забезпечення економічної безпеки України. Економіка України. 2021. № 2. С. 3251.

2. Мульска О. Міграційні ризики та загрози стабільного розвитку національної економіки як стратегічні об'єкти політики регулювання. Економічний аналіз: зб. наук. пр. 2021. Т. 31(2). С. 34-43.

3. Пищуліна О., Маркевич К. Ринок праці в умовах війни: основні тенденції та напрями стабілізації: аналітична записка. К.: Центр Разумкова, 2022. 21 с.

4. Васильців Т., Левицька О., Рудковський О. Структурні диспропорції і дисбаланси ринку праці областей Карпатського регіону України в умовах війни: тенденції, загрози, орієнтири політики стабілізації й використання можливостей. Економіка та суспільство. 2022. № 37.

5. Бойко І. В. НБУ розказали, наскільки впали заробітні плати з початку повномасштабної війни. УНІАН: сайт. 07.06.2022.

6. Гринькевич О. С., Садова У Я., Левицька О. О. Міжнародний досвід моніторингу працевлаштування випускників та шляхи його застосування в Україні. Демографія та соціальна економіка. 2019. № 1(35). С. 126-138.

7. Березовська Р. Які soft skills хочуть бачити роботодавці після початку війни. Epravda: сайт. 12.08.2022.

8. Жирій К. Ринок праці в Україні: кого шукають роботодавці і що пропонують. УНІАН: сайт. 31.08.2022.

9. Філатов В. Як зміниться ринок праці в Україні через війну. Epravda: сайт. 01.04.2022.

10. Юрчик І. Б. Взаємозв'язок ефективності ринку праці та його інституційного забезпечення. Науковий Вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки: зб. наук. пр. 2016. Вип. 17(4). С. 109-113.

11. Рой В. Назвали ТОП-10 найбільш затребуваних вакансій на Львівщині. Львівський портал: сайт.

12. Від початку війни на Закарпатті майже на 30% збільшилася кількість населення. Mukachevo.net: сайт.

13. Гема М. Ще 20 тисяч переселенців Львів може прийняти, однак без комфорту, - глава ОВА. 24 канал: сайт. 12.05.2022.

14. Чисельність населення по регіонах (за оцінкою) на 1 лютого 2022 року та середня чисельність у січні 2022 року. Державна служба статистики України: сайт. 2022.

15. Природний рух населення України за 2021 рік: стат. зб. К.: Державна служба статистики України, 2022. 153 с.

16. Український ринок праці: імперативи та можливості змін: монографія / ред. І. Л. Петрова, В. В. Близнюк; ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». К., 2018. 356 с.

17. Державна служба зайнятості України: сайт. 2023.

18. Іванов О. Мінус 8 мільйонів осіб мінімум. Як війна вдарила по ринку праці в Україні.

19. Ситуація на зареєстрованому ринку праці та діяльність Державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості України: сайт. 2023.

20. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок навчального року. Державна служба статистики України: сайт. 2017.

References

1. Vasyltsiv, T. H., Lupak, R. L., & Voloshyn, V I. (2021). Stratehichni imperatyvy derzhavnoyi polityky protydiyi hibrydnym zahrozam i zabezpechennya ekonomichnoyi bezpeky Ukrayiny [Strategic imperatives of the state policy of counteraction to hybrid threats and ensuring economic security of Ukraine]. Ekonomika Ukrayiny - Economy of Ukraine, 2, 32-51.

2. Mulska, O. (2021). Mihratsiyni ryzyky ta zahrozy stabil'noho rozvytku natsional'noyi ekonomiky yak stratehichni ob»yekty polityky rehulyuvannya [Migration risks and threats to stable development of the national economy as strategic objects of regulatory policy]. In Ekonomichnyy analiz [Economic analysis]: Vol. 31(2) (pp. 34-43).

3. Pyshchulina, O., & Markevich, K. (2022). Rynokpratsi v umovakh viyny: osnovni tendentsiyi ta napryamy stabilizatsiyi [The labor market in the conditions of war: main trends and directions ofstabilization]: Analytical note. K.: Razumkov Center.

4. Vasyltsiv, T., Levytska, O., & Rudkovskiy, O. (2022). Strukturni dysproportsiyi i dysbalansy rynku pratsi oblastey Karpat-s'koho rehionu Ukrayiny v umovakh viyny: tendentsiyi, zahrozy, oriyentyry polityky stabilizatsiyi y vykorystannya mozhlyvostey [Structural disproportions and imbalances of the labor market of oblasts of the Carpathian region of Ukraine in the conditions of war: trends, threats, orientations for stabilization policy and use of opportunities]. Ekonomika ta suspil'stvo - Economy and society, 37.

5. Boyko, I. (2022, Jun 06). NBU rozkazaly, naskil'ky vpaly zarobitni platy z pochatku povnomasshtabnoyi viyny [The NBU told how wages have fallen since the start of the full-scale war]. UNIAN: Website.

6. Hrynkevych, O. S., Sadova, U. Ya., & Levytska, O. O. (2019). Mizhnarodnyy dosvid monitorynhu pratsevlashtuvannya vypusknykiv ta shlyakhy yoho zastosuvannya v Ukrayini [International experience in monitoring graduates' employment and ways of its application in Ukraine]. Demohrafiya ta sotsial'na ekonomika - Demography and social economy, 1(35), 126-138.

7. Berezovska, R. (2022, Aug 12). Yaki soft skills khochut' bachyty robotodavtsi pislya pochatku viyny [What soft skills do employers want to see after the start of the war]. Epravda: Website.

8. Zhyriy, K. (2022, Aug 31). Rynok pratsi v Ukrayini: koho shukayut' robotodavtsi i shcho proponuyut' [The labor market in Ukraine: who employers are looking for and what they offer]. UNIAN: Website.

9. Filatov, V. (2022, Apr 01). Yak zminyt'sya rynok pratsi v Ukrayini cherez viynu [How the labor market in Ukraine will change because of the war]. Epravda: Website.

10. Yurchyk, I. B. (2016). [The relationship between effectiveness of labour market and its institutional support]. In Naukovyy Visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu. Seriya: Ekonomichni nauky [Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: Economic sciences]: Vol. 17(4) (pp. 109-113). [in Ukrainian].

11. Roy, V. (2021, Sep 22). Nazvaly TOP-10 naybil'sh zatrebuvanykh vakansiy na L'vivshchyni [The TOP-10 most sought-after vacancies in the Lviv region were named]. Lviv portal: Website.

12. Vid pochatku viyny na Zakarpatti mayzhe na 30% zbil'shylasya kil'kist' naselennya [Since the beginning of the war, the population of Transcarpathia has increased by almost 30%]. (2022, Apr 29).

13. Hema, M. (2022, May 12). Shche 20 tysyach pereselentsiv L'viv mozhe pryynyaty, odnak bez komfortu, - hlava OVA [Lviv can accept another 20,000 displaced people, but without comfort, - the head of OMA].

14. Chysel'nist' naselennya po rehionakh (za otsinkoyu) na 1 lyutoho 2022 roku ta serednya chysel'nist' u sichni 2022 roku [Population by region (estimated) on February 1, 2022 and average population in January 2022]. State Statistics Service of Ukraine

15. Pryrodnyy rukh naselennya Ukrayiny za 2021 rik [Natural movement of the population of Ukraine for 2021]: Statistical publication (2022). Kyiv: State Statistics Service of Ukraine. [in Ukrainian].

16. Petrova, I. L., & Blyznyuk, V. V. (Eds.) (2018). Ukrayins'kyy rynok pratsi: imperatyvy ta mozhlyvosti zmin [Ukrainian labor market: imperatives and opportunities for change]. K.: Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine.

17. State Employment Service of Ukraine: Website (2023).

18. Ivanov, O. (2022, Oct 5). Minus 8 mil'yoniv osib minimum. Yak viyna vdaryla po rynku pratsi v Ukrayini [Minus 8 million people minimum. How the war hit the labor market in Ukraine]. NV.ua: Website.

19. Sytuatsiya na zareyestrovanomu rynku pratsi ta diyal'nist' Derzhavnoyi sluzhby zaynyatosti [The situation on the registered labor market and the activities of the State Employment Service] (2023). State Employment Service of Ukraine: Website.

20. Osnovni pokaznyky diyal'nosti vyshchykh navchal'nykh zakladiv Ukrayiny na pochatok navchal'noho roku [Main performance indicators of higher educational institutions of Ukraine at the beginning of the academic year] (2017). State Statistics Service of Ukraine: Website.

Размещено на Allbest.ru