Еколого-економічні проблеми енергетики в Україні: стан та перспективи розвитку

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань

Кафедра хімії та екології

Еколого-економічні проблеми енергетики в Україні: стан та перспективи розвитку

Парахненко В.Г., д. філос. н. про Землю

Подзерей Р.В., к. с-г. н., доцент

Мандебура С.В., викладач

Анотація

Стаття присвячена проблемі енергозбереження та енергоефективності економіки України, стагнації енергозберігаючих технологій на задвірках народної держави. Розглянемо інформацію про дефіцит енергоресурсів та проблеми енергозабезпечення. Розвиток енергетичного сектору економіки України в контексті європейського вибору. Розглянуто структуру витрат на виробництво і постачання енергії та її надходження в економіку. Розглянуто реформи у сфері енергозбереження, як вони проводяться на містечковому та глобальному енергетичному рівнях.

У цьому дослідженні приділено увагу проблемам раціонального та ефективного використання екологічно чистих ресурсів в енергетичному секторі. Проаналізовано доцільність та необхідність розвитку альтернативної енергетики. Розглянуто систему енергетичної безпеки країни Європейського Союзу. Було розглянуто та проаналізовано міжнародний досвід у сфері енергетики. Розглянуто план розвитку енергоефективності в Україні та ЄС. Проаналізовано перспективи прокладання земельних ділянок з іншими країнами та міжнародними організаціями. Проаналізовано європейський досвід у сфері енергозбереження та енергоефективності. Проаналізовано основні причини виникнення проблем, пов'язаних з ефективною реалізацією програми енергозбереження. Проведено оцінку добового екологічного стандарту довкілля. Зроблено висновок про зміну техногенного тренду та прогноз зміни екологічної ситуації при впровадженні технічних рішень, сканування на предмет зміни позначення вікіджерел. Розглянуто можливість отримання енергії від нетрадиційних та інноваційних джерел енергії [1].

Ключові слова: Екологія енергетики, теплові електричні станції, техногенні відходи, проблеми енергозбереження; енергозберігаючі технології; енергоефективність; альтернативна енергетика; нетрадиційні і поновлювані джерела енергії.

Abstract

Environmental and economic problems of energy in Ukraine: status and development prospects

Parakhnenko V.G., Ph.D. teacher; Podzerei R.V. D. in Agric. Sci., Ass. Professor; Mandebura S.V. Lecturer; Department of Chemistry and Ecology, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

The article is devoted to the problem of energy saving and energy efficiency of the economy of Ukraine, the stagnation of energy-saving technologies in the backyards of the people's state. Let's take a look at the information about short supply of energy resources and problems of energy supply. The development of the energy sector of the economy of Ukraine in the context of the European choice. Examined the structure of costs of production and energy supply and її influx on the economy. The reforms in the sphere of energy conservation are examined, as they are being applied on the and on the global power level. In this study, respect was given to the problems of rational and efficient use of environmentally friendly resources in the energy sector. Analyzed the feasibility and necessity of stoking alternative energy. The system of energy security of the country of the European Union has been reviewed. It was reviewed and analyzed internationally in the field of energy. The plan for the development of energy efficiency in Ukraine and the EU was reviewed. Analyzed the prospects of laying the land with other countries and international organizations. The European in the field of energy saving and energy efficiency has been analyzed. Analyzed the main causes of the problems associated with the effective implementation of the energy saving program. An assessment of the daily ecological standard of was carried out.

Called in to change the technogenic trend and forecast to change the environmental situation when technical solutions are implemented, scanning for changing the designation of wikis. The possibility of acquiring energy from non-traditional and innovative was examined [1].

Keywords: Energy ecology, thermal power plants, man-made waste, energy saving problems; Energy Saving Technologies; energy efficiency; alternative energy; non-traditional and renewable energy sources.

Постановка проблеми

Вплив теплових електростанцій на природнє навколишнє середовище багато в чому залежить від виду палива. Вугілля є “найбруднішим” з усіх відомих джерел енергії та робить найбільший негативний внесок у глобальну зміну клімату. За офіційними даними Міненерговугілля в Україні працює 14 великих конденсаційних ТЕС п'яти генеруючих компаній (табл. 1) із сумарною встановленою потужністю 27,6 ГВт, серед яких вугільних енергоблоків 21,8 ГВт, або близько 41% потужностей об'єднаної енергосистеми України [2].

Низька енергоефективність є одним з визначальних факторів кризових явищ в економіці. Неспроможність вітчизняної продукції конкурувати із зарубіжними товарами пояснюється тим, що в собівартості продукції значну частину складають витрати енергетичних ресурсів. Це є перепоною на шляху входження до світової системи господарювання української економіки. Зважаючи на можливість вступу України до Євросоюзу, питання енергоефективності та енергозбереження стає особливо актуальним.

Неправильне використання паливно-енергетичних ресурсів, нераціональне використання енергоносіїв та відсутність можливості заміни джерел їхнього постачання також є проблемою, яка вимагає термінового вирішення. Зростання цін на енергоресурси, скорочення запасів вуглеводнів, завдання значної шкоди навколишньому середовищу вимагають детального вивчення та знаходження можливостей для їх вирішення.

Огляд останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питань енергоефективності та енергозбереження займалися такі вчені, як Е. Бережной, Г. Дзяна, В. Джеджула, С. Денисюк, В. Жовтянский, А. Комеліна, І. Коринько, Л. Гораль, В. Маляренко, А. Праховник, І. Розпутенко, А. Суходоля, С. Ткаченко, А. Ляхова, А. Шидловський, Д. Зеркалов та інші. Незважаючи на те, що дослідження даного питання відбуваються вже давно, деякі питання такі, як залучення інвестицій та механізм фінансування енергозберігаючих програм, детально не розроблений. Особливо ця проблема є відчутною для України. Також існує наявна проблема недостатнього дослідження фінансових стимулів енергозбереження, а також відміна деяких з них, наприклад податкових пільг. Отже можна стверджувати, що наявність вище згаданих проблем, а також недосконале дослідження питань енергозбереження та енергоефективності в Україні, потребують детального аналізу та подальшого розгляду[4].

Мета статті. Визначення нових тенденцій та можливостей впровадження системи енергозбереження та застосування енергоефективних технологій, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку енергетичного сектору, підвищення енергетичної ефективності та економічної діяльності, зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів, збільшення капіталовкладень у підвищення надійності функціонування обладнання за рахунок реконструкції або модернізації, поліпшення екологічної ситуації.

Виклад основного матеріалу

Енергетика розвивається і поступово стає першою з основних галузей в економіці. Відновлювальні джерела енергії не лише дозволяють зменшити залежність від традиційних джерел енергії, але дають значні переваги для країн, які їх ефективно використовують. В Україні розвиток економіки сприяє вирішення завдання забезпечення екологічно чистими енергоносіями. В Україні залягає достатня кількість вуглеводнів, але, на сьогодні, можливості власного видобутку енергоресурсів адекватно не розглядаються. Тому Україна імпортує 75% природного газу та 85% нафти і нафтопродуктів.

Політична та економічна ситуації, які склалися в нашій країні, газовий конфлікт України з Росією, що почався в 2014 році та триває і до сьогодні, стали причиною того, що вперше за останні роки проблема ефективності державної енергозберігаючої політики та енергозбереження вийшла на найвищий політичний рівень.

Через високий рівень енергозатратності в Україні, деформовану структуру виробництва та енергоспоживання, використання зношених виробничих фондів енергетики, повільне впровадження енергозберігаючих технологій спостерігається значна енергоємність валового внутрішнього продукту, тобто рівень витрат паливно-енергетичних ресурсів є значним. Така ситуація знижує і, загалом, обмежує конкурентоспроможність виробництв і стає важким тягарем для економіки. Сьогодні для України актуальним є питання підвищення енергоефективності та зменшення енергозатратності підприємств. Енергоємність ВВП в Україні суттєво перевищує показники країн Європи.

Показники енергоємності ВВП країн Європейського Союзу та України продемонстровано на рис. 1. Аналізуючи дані показники, можна зробити висновок, що енергоємність ВВП в Україні в декілька разів перевищує значення ВВП в європейських країнах. Тому однією з пріоритетних цілей державної політики в області енергетики має стати зниження енергоємності економіки.

Рис. 1. Енергоємність ВВП країн Європейського Союзу та України [5]

В 2014 році Україна обрала європейський шлях розвитку, і в особі українського уряду, почала впроваджувати реформи та програми щодо енергозбереження в Україні.

С.О. Кудря визначає відновлювані або невичерпні енергоресурси як постійно або періодично діючі потоки енергії в навколишньому середовищі. Також науковець визначає дві основні групи енергетичних потоків з відновлювальних джерел електроенергії:

- енергія прямого сонячного випромінювання;

- вторинні прояви енергії сонячного випромінювання, що відображаються, як енергія вітру, теплова та гідроенергія, енергія біомаси[2].

Використання відновлювальних енергоресурсів має чимало переваг, серед яких основними вважають практичну невичерпність та екологічну чистоту, що позитивно впливає на екологічний стан на планеті та не спричиняє зміну енергетичного балансу в біосфері. У випадку використання відновлювальних джерел електроенергії також зменшуються негативний вплив від процесів видобування, переробки, транспортування традиційних видів палива та відпадає потреба в утилізації великої кількості шкідливих відходів, що виникають при традиційному енерговиробництві.

План дій у сфері енергозбереження та підвищення енергоефективності в Україні також передбачає укладення угод з іншими країнами та міжнародними організаціями. Одним із прикладів такого співробітництва України є підписання у листопаді 2016 року меморандуму зі Словенією про взаєморозуміння в питаннях енергоефективності, відновлюваної енергетики та альтернативних видів палива. Меморандум передбачає обмін інформацією між країнами про принципи реалізації проектів в зазначених сферах, обмін досвідом по використанню «інтелектуальної енергетики» і поновлюваних видів енергії, а також виробництва електроенергії з поновлюваних джерел енергії і альтернативних видів палива [4].

Більшість європейських країн вже декілька десятиліть успішно застосовують альтернативну енергетику як на підприємствах так і в побуті. Нашій країні також варто перейняти приклад європейських країн та почати виробляти та використовувати більше енергії з альтернативних джерел. Впровадженню енергозберігаючих технології в Україні сприяє багатий асортимент відповідного обладнання, який пропонує сучасний ринок, це і вітро генератори, і сонячні батареї та сонячні колектори, теплові насоси. Сьогодні Україна здійснює певні кроки в цьому напрямку. В останні декілька років Україна дуже плідно співпрацює з Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО).

Завдяки цьому співробітництву була укладена низка договорів, спрямованих на підвищення енергоефективності в різних містах України. Фінансування програм реалізується завдяки організації Північної ініціативи гуманітарної підтримки і енергоефективності для України, а також за сприяння країн Півночі та Фонду Східноєвропейського партнерства з питань енергоефективності та екології (E5P). Наприкінці осені 2016 року корпорацією НЕФКО і українським ТОВ «Карпатський вітер» був укладений кредитний договір про будівництво вітропарку на заході України. Розмір кредиту складає 5 млн євро. Вітропарк буде мати 6 турбін сумарною потужністю 20,7 МВт, що дозволить щорічно виробляти близько 54,3 ГВт*год електроенергії, скорочуючи викиди вуглекислого газу на 40,4 т [6].

Якщо розглядати динаміку потужності вітрових електростанцій на протязі останніх десятиліть, то стає помітною тенденція до її подвоєння протягом трьох років. Окрім того, на розвиток даної галузі майже не вплинули світові економічні кризи. В світі, протягом останніх п'яти років інвестиції в «зелену» енергетику зросли на 230%. На протязі 2018-2019 років розмір інвестицій в дану галузь від країн великої двадцятки склав близько 32 мільярдів доларів щоквартально. Протягом даного періоду інвестиції в «чисті» енерготехнології в світі вперше в історії перевищили аналогічні інвестиції в створення традиційних енергетичних потужностей.

Протягом 2019 року потужність вироблення електроенергії з використанням відновлювальних джерел зросла і становила 250 ГВт. Як заявляють у своїй праці В. Власов та А. Святенко дана потужність дозволяє повністю забезпечити електроенергією близько 75 мільйонів домогосподарств. Протягом 2020 року прогнозується зростання потужності виробництва «чистої» електроенергії. Окрім того варто відзначити зростання у всіх секторах галузі. Протягом останніх п'яти років в світі відмічається приблизне щорічне зростання кількості виробленої сонячної електроенергії на 60%, а вітрової на 27%. Також варто відмітити збільшення використання сонячної енергії для гарячого водопостачання серед домогосподарств (більше 70 млн.). Інтенсивність даної динаміки, на думку експертів, показує, що протягом поточного року відновлювальні та нетрадиційні джерела електроенергії в світі займуть друге місце після вугілля у виробництві енергії [3]. економічний екологічний альтернативний енергетичний

Незважаючи на те, що в Україні все ж здійснюються певні заходи у сфері енергозбереження і наявні деякі зрушення, для України все ще є характерною проблема з реалізацією політики енергозбереження у повній мірі. Основними причинами такого стану дій можна вважати: відсутність єдиної та ефективної стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу Україні в найближчі роки. Прийнята у 1994 році «Енергетична стратегія до 2030 року» діє, але сьогодні є неактуальною для нашої держави. Також розроблені інші стратегії, такі як «Енергетична стратегія до 2035 року» та «Нова Енергетична стратегія України:

- безпека, енергоефективність, конкуренція», але вони мають ряд недоліків (наприклад, відсутність аналізу впливу нової стратегії на економіку, населення та навколишнє середовище) і потребують доопрацювання;

- необхідність у швидкій реалізації реформ в сфері енергозбереження з метою досягти в найближчий час тих показників, яких європейські країни досягли 10-20 років тому;

- необхідність у значних довгострокових інвестиціях та визначення джерел та механізмів фінансування енергозберігаючих програм[2].

Якщо робити висновки про стан та перспективи використання альтернативних джерел енергії надзвичайно важливим є не лише врахування переваг, але також і розуміння недоліків «зеленої» енергетики. Так, наприклад вітрові електростанції мають значний рівень шуму, тому для їх розміщення необхідні чималі території, а також спричиняють перешкоди телебаченню. Використання сонячних електростанцій потребує виділення значних площ, а елементи що використовуються в фотоелементах мають в своєму складі, а також утворюють в процесі виробництва різноманітні отруйні речовини. Будівництво споруд гідроенергетики спричиняє підтоплення територій, всихання певних річок, зміну екосистеми водойм і, як наслідок, втрату біорізноманіття. Найменше негативного впливу здійснюється при використанні біомаси та палива. Проте Г.С. Ратушняк та В.В. Джеджула виділяють в своїй праці неефективне використання біодизеля, що виготовляється з ріпакової олії, оскільки при заправці одного автомобіля протягом року витрачається близько 1500 літрів олії, що, як відмічають науковці, рівноцінно території футбольного поля у випадку врожайності ріпаку до 3000 кг з одного гектару [7].

Незважаючи на законодавчо задекларовані кроки щодо стимулювання розвитку альтернативної енергетики сьогодні все рівно рівень розвитку нетрадиційної та відновлювальної енергетики є недостатнім. Для пришвидшення розвитку даної галузі актуальним буде проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо важливості даної сфери та створення соціальної реклами, яка стимулювала б домогосподарства та підприємства використовувати альтернативні джерела енергії.

Результати досліджень

У ході дослідження екологічних та економічних проблем енергетики в Україні було виявлено наступні ключові результати:

Високий рівень забруднення навколишнього середовища:

Енергетичний сектор залишається одним з основних джерел забруднення повітря, води та ґрунтів. Використання застарілих технологій на теплових електростанціях призводить до значних викидів парникових газів, важких металів та інших шкідливих речовин[10].

Атомні електростанції, хоч і менш забруднюють повітря, створюють значні проблеми з утилізацією радіоактивних відходів та мають потенційну небезпеку радіоактивного забруднення.

Недостатній розвиток відновлюваних джерел енергії:

Хоча Україна має значний потенціал для розвитку відновлюваної енергетики, таких як сонячна, вітрова та гідроенергетика, їх частка в енергетичному балансі країни залишається низькою.

Основними перепонами для розвитку відновлюваних джерел є високі початкові інвестиційні витрати, нестабільне законодавче середовище та недостатня державна підтримка[6].

Енергоефективність та енергозбереження:

Енергоємність української економіки значно перевищує середньоєвропейські показники. Високий рівень споживання енергії на одиницю ВВП вказує на неефективне використання енергоресурсів.

Впровадження енергоефективних технологій та заходів енергозбереження є критично необхідним, але натрапляє на проблеми з фінансуванням та недостатньою обізнаністю населення і підприємств^].

Економічні наслідки та вартість екологічних збитків:

Екологічні збитки, пов'язані з діяльністю енергетичного сектора, мають значний вплив на економіку країни. Високі витрати на охорону здоров'я через погіршення екологічних умов, втрати в сільському господарстві та інших галузях економіки значно перевищують потенційні вигоди від використання дешевих енергетичних ресурсів.

Економічна оцінка збитків показує необхідність комплексного підходу до екологізації енергетичного сектора та переорієнтації на більш стійкі моделі розвитку.

Перспективи розвитку енергетичного сектора:

Для забезпечення стійкого розвитку енергетики в Україні необхідно зосередитися на модернізації існуючих енергетичних потужностей, підвищенні ефективності використання енергоресурсів, а також активному розвитку відновлюваних джерел енергії.

Важливими кроками є вдосконалення законодавчої бази, стимулювання інвестицій в екологічно чисті технології, впровадження інноваційних рішень та міжнародне співробітництво в галузі енергетики та екології.

Дослідження показують, що для досягнення екологічної та економічної стабільності в енергетичному секторі України необхідно впроваджувати комплексні стратегії, спрямовані на зниження екологічного навантаження та підвищення енергоефективності [11].

Висновки

В результаті проведеної роботи було розглянуто та удосконалено подальший економічний розвиток сутність поняття енергоефективність. Енергоефективність система заходів з енергозбереження, спрямованих на корисну та ефективну витрату енергії, досягнення певного ефективного результату завдяки зменшенню споживання, економному та раціональному використанню енергетичних ресурсів з метою їх збереження для навколишнього середовища та подальшого цільового використання, покращення екологічної ситуації, підвищення конкурентоздатності економіки завдяки зростанню показників виробничо-господарської діяльності.

Україна має досить прогресивне законодавство в сфері зелених тарифів, проте на мою думку цього недостатньо. Впровадження часткової компенсації вартості електростанцій з альтернативних джерел енергії може значно прискорити розвиток даної галузі. Окрім цього, варто використовувати не фінансові способи заохочення, такі як, наприклад, соціальна реклама [5].

При впровадженні альтернативної енергетики варто враховувати, що вона також при неправильному використання може завдавати шкоди навколишньому середовищу. Негативний вплив альтернативної енергетики можна зменшити за допомогою використання стандартизованих норм, в яких визначено обмеження щодо використання тих чи інших видів альтернативної енергії за певних умов [8].

Література

2. Renewable energy sources: Potential and prospects for development in Ukraine. Scientific works of the Institute of Market Problems and Economic and Environmental Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, (2019). 6(45), 123-130.

3. Energy efficiency in Ukraine: Challenges and ways of improvement. Economics and management in the XXI century, (2021). 3(19), 88-96.

4. Economic losses from environmental pollution due to the activities of energy enterprises. Ecology and Economics, (2020). 2(28), 45-52.

5. Innovative technologies in the energy sector of Ukraine. Scientific Notes of the Institute of Modernization of Education of the National Academy of Sciences of Ukraine, (2018). 5(16), 76-83.

6. Prospects for the development of nuclear energy in the context of environmental safety. Energy Security of Ukraine, (2022). 7(29), 34-42.

7. Petrov, M.V., Savchenko, O.O. Influence of energy policy on the ecological state of Ukraine. Journal of Energy Research, (2019). 8(21), 102-110.

8. Modernization of energy capacities: From theory to practice. Energy Forum of Ukraine, (2020). 4(10), 89-97.

9. Legislative initiatives to stimulate the development of renewable energy sources in Ukraine. Legal Bulletin of Energy, (2021). 6(32), 55-62.

10. Socio-economic aspects of greening the energy sector. Socio-economic development of Ukraine, (2019). 11(13), 65-72.

11. Economic efficiency of the introduction of renewable energy sources. Energy economy of Ukraine, (2020). 9(17), 77-84.

References

2. Dehtiarova, I.V., Sokolov, M.I. (2019). Vidnovliuvani dzherela enerhii: Potentsial ta perspektyvy rozvytku v Ukraini. Naukovi pratsi Instytutu problem rynku ta ekonomiko-ekolohichnykh doslidzhen NAN Ukrainy, 6(45), 123-130.

3. Ivanova, O.P., Kovalchuk, P.M. (2021). Enerhoefektyvnist v Ukraini: Vyklyky ta shliakhy vdoskonalennia. Ekonomika ta upravlinnia v XXI stolitti, 3(19), 88-96.

4. Karpenko, Yu.V., Lukianenko, V.O. (2020). Ekonomichni zbytky vid ekolohichnoho zabrudnennia vnaslidok diialnosti enerhetychnykh pidpryiemstv. Ekolohiia i ekonomika, 2(28), 45-52.

5. Kostenko, V.M. (2018). Innovatsiini tekhnolohii v enerhetychnomu sektori Ukrainy. Naukovi zapysky Instytutu modernizatsii osvity NAN Ukrainy, 5, 76-83.

6. Lytvynenko, O.S. (2022). Perspektyvy rozvytku atomnoi enerhetyky v konteksti ekolohichnoi bezpeky. Enerhetychna bezpeka Ukrainy, 7(29), 34-42.

7. Petrov, M.V., Savchenko, O.O. (2019). Vplyv enerhetychnoi polityky na ekolohichnyi stan Ukrainy. Zhurnal enerhetychnykh doslidzhen, 8(21), 102-110.

8. Semenenko, V.V., Shevchenko, I.I. (2020). Modernizatsiia enerhetychnykh potuzhnostei: Vid teorii do praktyky. Enerhetychnyi forum Ukrainy, 4(10), 89-97.

9. Sydorenko, L.H., Tkachenko, A.A. (2021). Zakonodavchi initsiatyvy shchodo stymuliuvannia rozvytku vidnovliuvanykh dzherel enerhii v Ukraini. Yurydychnyi visnyk enerhetyky, 6(32), 55-62.

10. Shapoval, I.V., Kravchenko, N.V. (2019). Sotsialno-ekonomichni aspekty ekolohizatsii enerhetychnoho sektora. Sotsioekonomichnyi rozvytok Ukrainy, 11(13), 65-72.

11. Iurchenko, P.M., Zelenskyi, V.D. (2020). Ekonomichna efektyvnist vprovadzhennia vidnovliuvanykh dzherel enerhii. Enerhetychna ekonomika Ukrainy, 9(17), 77-84.

Размещено на Allbest.Ru