Еволюція економічної науки в Харківському університеті (Рославський-Петровський О.П., Цехановецький Г. М.)

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет мистецтв

ім. І.П. Котляревського

Еволюція економічної науки в Харківському університеті (Рославський-Петровський О. П., Цехановецький Г.М.)

Кучин Сергій Павлович

Доктор економічних наук, професор

Значний внесок в справу розвитку економічних знань мають і вчені Харківщини. У нашій розвідці ми продовжуємо в хронологічному порядку дослідження наукової та громадської діяльності вчених-економістів, які пов'язали своє життя із розвитком економічної науки в Харкові. Це третя публікація з нашого циклу матеріалів, присвячених еволюції економічної науки в Харкові. політичний економічний україна цехановецький

Рославський-Петровський Олександр Петрович, доктор історичних наук, політичної економії та статистики, професор Харківського університету. Народився 9 квітня 1816 р. у селі Слабине Чернігівської губернії у купецькій родині. Початкову освіту здобув удома, а в 1828 р. вступив до 4-го класу гімназії вищих наук князя Безбородька в Ніжині. У 1834 р. вступив до Харківського університету на словесне відділення, яке закінчив у 1837 р. та за пропозицією декана П. П. Гулака-Артемовського був залишений в університеті для викладання курсу статистики. У 1839 р. захистив дисертацію «Про справжнє значення прагматичної історії» та був призначений ад'юнктом для викладання статистики.

У 1841 р. за поданням піклувальника Харківського навчального округу графа Ю. А. Головкіна статистика була відокремлена від політичної економії, і О. Рославський-Петровський був призначений на посаду екстраординарного професора статистики. Крім того, з 1844 р. він викладає загальну історію. У 1845 р. захистив докторську дисертацію «Досвід порівняння народонаселення в Росії та деяких інших європейських державах». Вченому присуджено ступінь доктора історичних наук, політичної економії та статистики. У 1846 р. вчений був затверджений у званні екстраординарного, а за півроку - ординарного професора.

О. Рославський-Петровський протягом майже 15 років (з 1839 по 1854 рр.) був секретарем і близько 10 років (з 1844 по 1854 рр.) членом Комітету для випробування осіб, які мають звання домашніх учителів. У 1842-1843 pp. - секретар факультету, а в 1853, 1857-1858, 1866-1868 рр. - декан історико-філологічного факультету. З 1859 по 1862 рр. був ректором Харківського університету. У 1864 р. вийшов у відставку, проте з 1865 р. знову обраний та затверджений на кафедрі загальної історії. 1862 р. був обраний почесним членом Харківського університету, а також почесним членом Харківського губернського статистичного комітету. З 1846 р. - член-співробітник Російського географічного товариства. Закінчив свій життєвий шлях у 1870(1) р.

Наукові праці О. Рославського-Петровського можна віднести до чотирьох груп: зі статистики, з філософії історії, з давньої історії, з історії університету. Серед них були видатні для свого часу роботи. Це можна сказати про книгу «Посібник до статистики», про що свідчать, зокрема, похвальні відгуки в тогочасних журналах. Робота «Лекції статистики» була названа чудовим твором, який звернув на себе загальну увагу. У літературі того часу зустрічаємо такий вислів: «Що стосується Харківського університету, то сміливо можна сказати, О. Рославський створив для нього статистику: ні раніше, ні після нього цей предмет не перебував на такій висоті» [1]. О. Рославський-Петровський не мав навичок вправно викладати лекції; тексти він повинен був записувати і зачитувати дослівно або, принаймні, заздалегідь «одягати» їх у певну форму. Але, судячи з його публікацій, зміст їх відповідав високому науковому рівню.

Цехановецький Григорій Матвійович, відомий харківський вчений, який своїм ім'ям та науковою діяльністю у Харківському університеті сприяв розвитку вітчизняної економічної науки.

Народився вчений у Чернігівській губернії у сім'ї обер-офіцера 28 лютого 1833 р. за старим стилем. Після закінчення Ніжинської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, який закінчив у 1855 р. зі ступенем кандидата наук. Певний час вчений викладав у Ніжинській гімназії, але 1859 р., коли захистив дисертацію «Значення Адама Сміта в історії політико-економічних систем», отримав посаду ад'ютанта у Київському університеті Святого Володимира на кафедрі політичної економії та статистики. Одночасно викладав історію в Київському інституті шляхетних дівчат і статистику в кадетському корпусі.

У 1862 р. з науковою метою вчений був відряджений за кордон. Після повернення він обраний екстраординарним, а після захисту у 1869 р. докторської дисертації «Залізниці та держава. Досвід дослідження про найважливіші предмети економії та політики залізниць» - ординарним професором на тій же кафедрі Київського університету. У 1871 р. був обраний проректором університету.

У 1872 р. Г. Цехановецький був відряджений за кордон. Після повернення 1873 р. Г. Цехановецький переходить до Харківського університету на посаду ординарного професора кафедри політичної економії та статистики, де й викладав до 1898 р. У 1879 р. він був призначений у комісію для дослідження залізничної справи. У 1879 р. К. К. Гаттенбергер, Г. М. Цехановецький та І. П. Сокальський були офіційними опонентами М. М. Олексієнко на захисті в Харківському університеті докторської дисертації за темою «Чинне законодавство про прямі податки».

На вибір власної теми дисертації Г. Цехановецького вплинула прихильність до історичної школи, висновки якої стали основою цієї емпіричної роботи.

Автор доводив небажаність приватної власності у залізничному господарстві. Вчений відстоював думку, що залізниці є вкрай важливими для всієї національної економіки та потребують суспільного нагляду, фінансування та управління. Такий погляд виявився правильним, оскільки держава успішно сконцентрувала контроль над залізничним транспортом не лише на території України, а й у більшості країн світу. Завдяки своїм глибоким знанням у цій сфері вчений у 1879 р. та отримав запрошення працювати у складі державної комісії, яка розробляла плани розвитку залізничного господарства по всій країні.

У 1881 р. Г. М. Цехановецького було обрано ректором університету, але із запровадженням нового університетського статуту у 1884 р. від цієї посади вчений відмовився. Цього ж року він утретє виїжджає у відрядження за кордон. Після повернення 1885 р. Г. М. Цехановецький зосереджується на викладацькій діяльності.

Крім дисертацій, вчений опублікував у «Київських Університетських Відомості» у 1866 р. «Короткий огляд політичної економії». Серед професорської спільноти Г. М. Цехановецький користувався великою повагою, як людина величезної ерудиції, вчитель- керівник юнацтва у кращому значенні слова, яка не допускала компромісів. Наукових праць Г. М. Цехановецький залишив небагато, і всі вони написані в ранній період його професорської діяльності.

Цікавим є його перша робота «Значення Адама Сміта в історії політико-економічних систем», в якій у критичному плані аналізуються ідеї А. Сміта. Г. Цехановецький простежив еволюцію економічних поглядів А. Сміта та встановив зв'язок із поглядами його попередників, відзначаючи при цьому оригінальність власної економічної теорії А. Сміта.

У своїх теоретичних поглядах Г. Цехановецький був прихильником історичної школи політичної економії. Критично аналізуючи найважливіші складові частини вчення А. Сміта (про вартість, продуктивність праці, ренту, особистий інтерес), він висловлює ряд оригінальних зауважень, які свідчать про глибину наукового аналізу. Він критикує дедуктивний метод А. Сміта, теорію гармонії Г. Кері і Ф. Бастіа, висловлює незгоду з ідеєю повного невтручання держави в економічне життя, спростовуючи при цьому й інші крайнощі, коли відповідальність за економічні рішення покладається лише на уряд.

Критикуючи класиків, Г. Цехановецький віддає перевагу історичному підходу, вважає, що лише на основі історичного аналізу можна запропонувати ефективні ліки для економічних хвороб.

Глибина аналізу, яким відрізняється його фундаментальне дослідження, привертає увагу ще й тим, що Г. Цехановецький, за тогочасного стану критичної літератури щодо наукової спадщини А. Сміта не мав широкої бази джерел з цього питання.

У аналізі основних поглядів А. Сміта Г. Цехановецьким зроблено стільки оригінальних зауважень, з особливим підходом до розгляду його вивчення, що ця книга і дотепер представляє інтерес для сучасних економістів.

У своїх лекціях Г. Цехановецький торкався питання економічної теорії К. Маркса. Особливістю його викладання було й те, що до програми він включав трудову теорію вартості саме К. Маркса, що на той час було сміливим та ризикованим вчинком. Хоча вчений ставився багато в чому критично до вчення К. Маркса, проте, на слідстві, організованому Міністерством народної освіти, його звинувачували у пропаганді марксизму.

У своїй роботі про А. Сміт Г. Цехановецький розглядає та аналізує три припущення А. Сміта: люди мотивовані у своєму економічному житті лише власними інтересами; маючи на меті поліпшення власних умов, люди одночасно сприяють розвитку суспільства в цілому; уряд повинен утримуватися від будь-якого втручання в економічні відносини. Критикуючи ці тези, Г. Цехановецький говорить про обов'язкове посередництво держави в економічних справах країни.

Г. Цехановецький критикує ідею А. Сміта щодо узагальнення людської поведінки. «Адам Сміт взяв передумовою кілька спільних рис людської природи і на цій основі дедуктивним методом сформулював загальні закони. Говорячи про людину як про виробника, А. Сміт не враховує національних особливостей людей, не бачить історичних відмінностей між ними, допускає схожість усіх людей між собою». Оскільки теорія А. Сміта вважалась раціоналістичною, Г. Цехановецький стверджував: «Абстрактні погляди на відносини між людьми, заперечення їхнього історичного розвитку та послідовності називають раціоналістичними не тому, що такий підхід є особливо розсудливим, а тому, що в ньому неподільно домінує сила чистого розуму, заснована не на широкому спостереженні, а на відносно малій кількості фактів, які узагальнюються з логічними висновками без перевірки досвідом чи спостереженням реального життя».

Г. Цехановецький писав, що на додаток до антисуспільних рис деяких особистостей, більшість людей, вступаючи в економічні відносини з іншими людьми, намагаються покращити своє становище не тільки завдяки своїй роботі, а й за рахунок інших. Г. Цехановецький відкидав оптимістичні погляди послідовників А. Сміта - Г. Кері та Ф. Бастіа, за яких така соціальна поведінка є тимчасовою і має зникнути в ході економічного розвитку, коли суспільство досягне стадії гармонійних відносин між людьми. Якщо ж така гармонія виявиться далекою від ідеалу, це пояснюватиметься, за висловом Ф. Бастіа, «відхиленнями» в деяких осіб. Г.М. Цехановецькому були дуже до душі саме такі «відхилення», «що ґрунтуються на суверенності людської особистості, на її нестримних потребах, які потребують задоволення навіть за рахунок інших людей.

Порятунок людини стає можливим завдяки тому факту, що його потреби завжди передують його можливостям; це є витоком страждань людини, але й її прогресом».

Г. Цехановецький доводив, що як раціональний порядок А. Сміта, так і гармонія Г. Кері та Ф. Бастіа далекі від реальності, економічне життя завжди вимагатиме посередництва уряду. Не погоджуючись із ідеєю повного невтручання держави у економіку, Г. Цехановецький звертає увагу і на іншу крайність, а саме: меркантилісти, протекціоністи та соціалісти переносили відповідальність за всі чи більшість економічних рішень лише на уряд.

Г. Цехановецький визнає існування необхідності державного регулювання у певних сферах економічних відносин, особливо у сфері розподілу. Водночас він наголошує на необхідності наукового обґрунтування нових методів і форм регулювання та поступового їх впровадження, яке б «не розбивало вщент уже існуючі, вироблені людством завдяки своєму історичному досвіду». Таким чином, критикуючи класичний підхід, Г. Цехановецький віддає перевагу історичному підходу.

Г. Цехановецький вважає, що політекономія та інші суспільні науки прийняли історичний метод, «який у високій мірі можна назвати експериментальним, тому що в такому разі на певне явище дивляться не в даний момент, а у всій повноті його історичного розвитку - і в результаті розуміють життя краще. Такий підхід особливо необхідний для наших цілей, оскільки в суспільстві жодне явище не існує ізольовано в якийсь певний момент і уособлює результат минулого та передумову майбутнього».

Разом з тим, на відміну від ортодоксальних послідовників історичної школи, Г. Цехановецький був готовий погодитися з класичними припущеннями, але лише тоді, коли вони відповідатимуть людському досвіду. З іншого боку, на відміну класиків, Г. Цехановецький відкидав аналіз ізольованих економічних явищ. Так, у роботі 1859 р. він перекреслював необхідність вивчати кожне явище економіки в його найширших часових і причинних параметрах.

Як вже зазначалося, схильність Г. Цехановецького до історичної школи позначилась на виборі теми докторської дисертації, яка була опублікована як перша частина задуманої автором двотомної роботи про залізничну справу та роль держави у її розвитку. Нажаль, друга частина цієї роботи так і не була закінчена. У цій роботі висувається смілива теза про необхідність рішучого втручання держави в залізничну справу, яка знаходилась тоді в руках приватних акціонерів, та проведення широкого державного регулювання.

Було поставлене питання про небажаність приватної власності у залізничному транспорті Висловлені у книзі положення йшли врозріз з поглядами більшості вчених Західної Європи. Але незабаром внаслідок блискучого досвіду прусського державного залізничного господарства з видатним економістом та знавцем залізничної справи Г. Цехановецьким уже мало хто міг сперечатися.

Публікація роботи Г. Цехановецького щодо залізничного господарства збіглася з початком активного залізничного будівництва та підвищеного інтересу на той час у суспільстві до питань залізничного господарства. Ця книга була присвячена історії залізничної політики Англії, Франції, Бельгії та Німеччини.

Г. Цехановецький мав великі знання у сфері політичної економії, і викликав у студентів великий інтерес до своїх лекцій. Про це свідчить і те, що написаний ним короткий огляд політичної економії було видано у 70-х роках ХІХ ст. студентами у вигляді літографованого курсу.

На жаль, 1898 р. вчений закінчив свій науковий та життєвий шлях. На знак пошани та визнання його таланту Харківський університет поставив пам'ятник на могилі відомого вченого.

Г. М. Цехановецький мав велику популярність не лише у вузькому колі фахівців, а й серед широкої публіки, яка знала його за відгуками численних слухачів та учнів популярного професора. Його лекції відрізнялися глибиною думки, чудовим викладом. Багато його учнів захоплювалися політичною економією, прагнули до детальнішого її вивчення, а згодом готували під його керівництвом магістерські дисертації. Серед них О. Вощинін («Теорія ренти»), прихильник та захисник трудової теорії цінності М. Коссовський («Цінність та ціна»). З 1896 по 1901 рр. у Харківському університеті викладав послідовник Г. Цехановецького на кафедрі політичної економії І. Міклашевський.

Українська наука має яскравих представників серед численної плеяди видатних вчених-економістів та господарників світового рівня. Вивчення еволюції розвитку вітчизняної економічної науки є підґрунтям для розвитку ефективної сучасної соціально-економічної системи держави.

Джерела

1. Вісник Європи, 1874, січень, С. 98.

2. Рославський-Петровський О. П. Введение в курс истории цивилизации, 1865.

3. Рославський-Петровський О. П. Исследования о движении народонаселения в России, 1853.

4. Рославський-Петровський О. П. Лекции статистики, читанные в Императорском Харьковском университете, 1841.

5. Рославський-Петровський О. П. Мысли об устройстве железной дороги из Харькова к Черному морю, 1852.

6. Рославський-Петровський О. П. Несколько критических замечаний по поводу новейших исследований о населении Европейской России, 1852.

7. Рославський-Петровський О. П. О движении народонаселения в России сравнительно с некоторыми из европейских государств, 1841.

8. Рославський-Петровський О. П. О торговле на Харьковских ярмарках (Обозрение состояния торговли в течение пяти лет с 1842 по 1846 гг.), 1854.

9. Рославський-Петровський О. П. О торговом значении города Харькова, 1852.

10. Рославський-Петровський О. П. Об истинном значении прагматической истории и соответственному тому способе ее обработки, 1839.

11. Рославський-Петровський О. П. Обозрение торговли Харьковских ярмарок в течение 5 лет с 1842 по 1846 гг., 1846.

12. Рославський-Петровський О. П. Общая историко-статистическая записка об Императорском Харьковском университете от основания оного до начала 1859 г., 1859.

13. Рославський-Петровський О. П. Опыт сравнения успехов народонаселения в России и в некоторых других государствах, 1845.

14. Рославський-Петровський О. П. Руководство к статистике, 1844.

15. Рославський-Петровський О. П. Руководство к статистике, 1856.

16. Рославський-Петровський О. П. Статистические сведения о государственных крестьянах Харьковской губернии, 1854.

17. Рославський-Петровський О. П. Статистическое обозрение народонаселения и управления, 1843.

18. Цехановецький Г. М. Железные дороги и государство. Опыт исследования в важнейших предметах экономии и политики железных дорог, 1869.

19. Цехановецький Г. М. Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем, 1859.

20. Цехановецький Г. М. Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем, 1889.

21. Цехановецький Г. М. Краткий обзор политической экономии, 1866.

22. Цехановецький Г. М. О железнодорожных тарифах, 1887.

Размещено на Allbest.ru