Розвиток сільського господарства – фундамент економічного процвітання держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток сільського господарства - фундамент економічного процвітання держави

Борко Тетяна Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент, Миколаївський національний аграрний університет

Анотація

У статті розглядається поточний стан та імовірні підходи розвитку сфери сільського господарства в Україні.

Зосереджено увагу на основах стратегічної політики розвитку сільського господарства - нормативній, інституційній, економічній. Досліджено положення Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" № 1877-IV від 24.06.2004 р. (поточна ред. від 31.12.2023 р.), специфіку діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України відповідно Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого ПКМУ № 124 від 17.02.2021 р. (поточна ред. від 15.11.2023 р.), положення Бюджетного кодексу України № 2456-VI на предмет реалізації вищеозначеного кластерного розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва.

Проаналізовано стан та специфіку розвитку сфери сільського господарства України пропорційно державному курсу Євроінтеграції. Зокрема, співставлено положення ст. 403-406 Глави 17 (Сільське господарство та розвиток сільських територій) Розділу V Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (Економічне та галузеве співробітництво) із національними перепрофілюваннями, впровадженими у сферу економічної підтримки та нарощування валового економічного продукту сільського господарства відповідно стандартів співробітництва із ЄС.

Здійснено огляд концептуальних підходів до стимулювання процесу сільськогосподарського виробництва у країнах-стратегічних партнерах України на міжнародній арені ЄС та США. Так, виокремлено потенційні межі позитивної рецепції національним законодавцем положень Спільної сільськогосподарської політики ЄС (EU Common Agricultural Policy, CAP; поточна реформа від 2023 р.) та Багаторічної фінансової рамки ЄС на 2021-2027 рр. (EU multiannual financial framework (2021-2027)) на предмет інституційно- економічного нормування вітчизняної сільськогосподарської політики. Серед законодавства США у галузі фінансово-економічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, в свою чергу, виділено положення Закону США про сільське господарство 2018 р. (US Farm Bill 2018), яким впроваджується механізм стимулювання сільськогосподарського виробництва з метою наповнення місцевих та загальних бюджетних фондів держави шляхом надання фермерам вигідних економічно-відпускних податкових преференцій. економічний сільський господарство

Розглянуто та тематично означено аспекти проблемного впровадження в Україні стандартів сільського господарства та сільськогосподарського виробництва за концепціями соціально-економічного кореляційного процвітання, встановленими у країнах ЄС та США. Зокрема, проаналізовано колізії та правові проблеми договору найму (оренди) земельної ділянки крізь призму його ролі та місця у нарощуванні загальнодержавного та місцевобюджетного економічного потенціалу держави, а також неоднозначність положень щодо концептуальних положень розвитку системи сільськогосподарського виробництва в Україні крізь призму відповідної галузевої нормативно-правової бази Цивільного кодексу України № 435-IV, Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV, Земельного кодексу України № 2768-III, Розпорядження КМУ № 995-р від 23.09.2015 р. Про схвалення Концепції розвитку сільських територій та Проєкту Розпорядження КМУ Про схвалення Концепції сільського розвитку до 2030 р., координований Міністерством економіки України від 16.11.2020 р.

Ключові слова: сільське господарство; розвиток сільського господарства; сільськогосподарське виробництво; соціально-економічні показники держави; нормативно-інституційне забезпечення сільськогосподарського виробництва; економічне стимулювання сільськогосподарського виробництва.

Borko Tetyana Mykolaivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Mykolaiv National Agrarian University

DEVELOPMENT OF AGRICULTURE IS THE FOUNDATION OF ECONOMIC PROSPERITY OF THE STATE

Abstract. The article examines the current state and possible approaches to the development of agriculture in Ukraine.

Attention is focused on the foundations of the strategic policy of agricultural developmentnormative, institutional, economic. The provisions of the Law of Ukraine "On State Support of the Agriculture of Ukraine" No. 1877-IV dated 24.06.2004 (current edition dated 31.12.2023), the specifics of the activities of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine in accordance with the Regulations on the Ministry of Agrarian Policy and Food were studied of Ukraine, approved by PKMU No. 124 dated 17.02.2021 (current edition dated 15.11.2023), provisions of the Budget Code of Ukraine No. 2456-VI on the subject of the above-mentioned cluster development of domestic agricultural production.

The state and specifics of the development of the agricultural sector of Ukraine are analyzed in proportion to the state course of European integration. In particular, the provisions of Art. 403-406 of Chapter 17 (Agriculture and development of rural areas) of Chapter V of the Association Agreement between Ukraine and the EU (Economic and sectoral cooperation) with national repurposing implemented in the sphere of economic support and increasing the gross economic product of agriculture in accordance with the standards of cooperation with the EU.

A review of conceptual approaches to stimulating the process of agricultural production in the strategic partner countries of Ukraine on the international arenathe EU and the USAwas carried out. Thus, the potential limits of positive reception by the national legislator of the provisions of the EU Common Agricultural Policy (EU Common Agricultural Policy, CAP; current reform from 2023) and the EU multiannual financial framework for 2021-2027 (EU multiannual financial framework (2021-2027)) are highlighted.) on the subject of institutional and economic regulation of domestic agricultural policy. Among the US legislation in the field of financial and economic support of agricultural production, in turn, the provisions of the US Farm Bill 2018 (US Farm Bill 2018) are highlighted, which implements a mechanism for stimulating agricultural production with the aim of filling local and general budget funds of the state by providing beneficial economic and holiday tax preferences for farmers.

Aspects of the problematic implementation of agricultural and agricultural production standards in Ukraine based on the concepts of socio-economic correlated prosperity established in the EU countries and the USA are considered and thematically defined. In particular, the collisions and legal problems of the contract for hiring (leasing) a plot of land are analyzed through the prism of its role and place in building up the national and local budget economic potential of the state, as well asthe ambiguity of the provisions regarding the conceptual provisions of the development of the agricultural production system in Ukraine through the prism of the relevant industry regulatory of the legal frameworkCivil Code of Ukraine No. 435-IV, Law of Ukraine "On Land Leasing" No. 161-XIV, Land Code of Ukraine No. 2768-III, Order of the CMU No. 995-р of 09/23/2015 On Approval of the Concept of Development of Rural Territories and the Draft Decree of the CMU On the Approval of the Concept of Rural Development until 2030, coordinated by the Ministry of Economy of Ukraine dated November 16, 2020.

Keywords: agriculture; development of agriculture; agricultural production; socio-economic indicators of the state; regulatory and institutional support of agricultural production; economic stimulation of agricultural production.

Постановка проблеми. Повномасштабне вторгнення рф до України від 24.02.2022 р. та, зокрема, продовольчий терор країни-окупанта є передумовою до нарощування наявних вітчизняних виробничих потужностей сільськогосподарської сфери. Метав першу чергу, забезпечення функціонування національної економіки в умовах правового режиму воєнного стану, а також реалізація громадянами права на працю, гарантованого ст. 43 Конституції України.

Економічний механізм розвитку сільського господарства в Україні передбачає ефективне використання відповідних нормативних та інституційних інструментів контролю та нагляду за даною сферою. У даному світлі необхідно розглянути положення Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" № 1877-IV від 24.06.2004 р. (поточна ред. від 31.12.2023 р.) та дослідити специфіку діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України відповідно Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого ПКМУ № 124 від 17.02.2021 р., положення Бюджетного кодексу України № 2456-VI на предмет відповідності наявним та гіпотетичним викликам, пов'язаним із стимулюванням процесу сільськогосподарського виробництва.

Оскільки Україна після подій Революції Гідності (Євромайдану) 20132014 рр. здійснила остаточний цивілізаційний вибір на користь стратегіко-політичного та стратегіко-економічного союзу із ЄС, що відображено в укладеній між сторонами Угоді про асоціацію від 21.03.2014 р. (із подальшими змінами), доцільним буде дослідити особливості нарощування сільськогосподарського потенціалу в країнах ЄС із нормативно-правової та інституційної точок зору. Оскільки ЄС є геополітичним сателітом США, котрі, в свою чергу, належать до суб'єктів масштабного міжнародного партнерства з Україною, обґрунтованим вважатимемо аналіз специфіки стимулювання тамтешньої сільськогосподарської діяльності крізь призму потенційного запозичення у вітчизняне правове поле.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання державної підтримки та забезпечення політики розвитку сільського господарства крізь призму її стратегічного соціально-економічного значення є предметом вітчизняних та зарубіжних теоретичних досліджень.

Серед наукових напрацювань в рамках науково -дослідницької доктрини України виділяємо праці О. Карп'як та О. Гавриш (тенденційність розвитку галузі сільськогосподарського виробництва в Україні); В. Головачка та ін. (стан та потенційні перспективи становлення сільськогосподарської галузі в Україні); О. Ткач (системно-розвиткові закономірності сільськогосподарської галузі України в період незалежності); З. Герасиміва (проблематика сільськогосподарського розвитку в Україні); Н. Мамонової та ін. (до питання особливостей сільськогосподарської діяльності в умовах воєнного стану) та ін.

Мета статті визначити, дослідити та проаналізувати специфіку стратегізації розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні крізь призму фундаментального напряму соціально-економічного процвітання держави.

Виклад основного матеріалу. Першочергової необхідності набуває визначення понятійно-категоріального апарату дослідження.

Сільськогосподарська діяльність (сільськогосподарське виробництво) як процесуально-виробнича категорія трактується вітчизняними та іноземними дослідниками по-різному.

Так, у праці В. Головачка та ін. [1] зазначено, що сільське господарство сфера виробництва, що реалізує потребу індивіда одразу у двох категоріях життєзабезпечення продовольчому та економічному. Складовими аграрного комплексу у розвинених країнах світу, як правило, є або приватні фермерські господарства, або розвинені фермерства, що поставляють продукцію до об'єктів продовольчої реалізації на контрактно-договірній основі, а у країнах, що розвиваються це зернові, агропромислові, тваринницькі культури та ін. (т. зв. "стихійне сільськогосподарське виробництво").

Наукове позиціювання сільськогосподарської діяльності від А. Шзотта та М. Мотамеда [2] дозволяє визначати останнє як "діяльність сільськогосподарських виробників, спрямовану на отримання прибутку за принципом "витратно-прибуткового аналізу", генерованого за критеріями сільськогосподарських потужностей та рівня бідності/економічного зростання конкретної держави".

Для цілей дослідження сільськогосподарського розвитку України як фундаментальної доктрини соціально-економічної стандартизації пропонуємо орієнтуватися саме на вищенадане іноземне трактування сільськогосподарської діяльності. Надалі доцільно означити нормативні, інституційні та економічні особливості сільськогосподарського розвитку в Україні у контексті переваг та недоліків відповідної розвиткової парадигми.

Нормативною основою рамкування соціально-економічного розвитку сфера сільськогосподарського виробництва в Україні є Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" № 1877-IV від 24.06.2004 р. (поточна ред. від 31.12.2023 р.) [3]. Відповідно до ст. 1 Закону № 1877-IV, сферою його компетенційної регуляції є нормування державнополітичної структури адміністрування бюджетно-кредитної, цінової та управлінської сфери сільського господарства, що своєю чергою спрямовує та координує процеси сільськогосподарсько-виробничого, аграрно-розвиткового та продовольчо-безпекового процесів покращення показників економічної потужності галузі.

Водночас, даний законодавчий акт має певні колізії та недоліки у контексті стимулювання сільськогосподарських виробничих процесів в Україні.

По-перше, п. 2.12 ст. 2 Закону № 1877-IV законодавцем встановлено презумпцію організованого аграрного ринку, за яким функціонує система процесів сільськогосподарських правовідносин. Останній базується на підпорядкуванні правилам Аграрної біржі, створеної Кабінетом Міністрів України відповідно Постанови № 1285 від 26.12.2005 р. [4]. Власне, Аграрна біржа та ефективність її функціонування є предметом дискусійних політичних та наукових обговорень: по-перше, проблемною виглядає реалізація декларативного призначення інституції"проведення товарно-фінансових інтервенцій (обмінів) з метою досягнення стабільності аграрно-цінового та аграрно- виробничого ринку України", адже аграрне виробництво та сільське господарство за своєю структурою є самоврядними відпускними категоріями бізнесування, що підлягають виключно державному спрямуванню та координації. Координація, водночас, передбачає встановлення оптимальних тарифів оподаткування сільськогосподарської діяльності державою та, у випадках крайньої необхідності, субвенціонування сфери сільського виробництва (п. 3 ст. 105 Бюджетного кодексу України № 2456-VI). У даному випадку діяльність Аграрної біржі має декларативно-інституційний підтекст, внаслідок чого коефіцієнт її залученості у процесі виробництва сільськогосподарської та аграрної продукції можна визначати, як відносно помірний.

По-друге, ст. 14 Закону України № 1877-IV вітчизняний законодавець встановлює презумпцію дерегульованості ринку сільськогосподарської та аграрної продукції в Україні. Метою даного підходу визначено недопущення штучного продовольчого дефіциту та дискримінації національних виробників, проте в умовах розбудови вітчизняного ринку сільського господарства контроль та нагляд за його діяльністю в допустимих межах (без порушень прав власників сільськогосподарського об'єкта) можна визнати потребою часу. Таким чином, положення п. 2.12 ст. 2 та ст. 14 Закону № 1877-IV конфліктують між собою, адже одна передбачає функціонування профільної інституціїАграрної біржі для балансування соціально-економічної вимірності ринку сільськогосподарського виробництва, а інша резюмує використання теорії дерегуляції сільського господарства як процесу забезпечення продовольством. В той час, на наш погляд, ідеальна модель спрямування сільськогосподарського виробництва в Україні перебуває поміж двох означених концепцій та може бути означена як "м'яке інституційно-економічне спрямування процесу сільськогосподарського виробництва".

У даному контексті також необхідно окреслити компетенційні можливості Міністерства аграрної політики та продовольства України, що функціонує відповідно Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі Мінагро), затвердженого ПКМУ № 124 від 17.02.2021 р. (поточна ред. від 15.11.2023 р.) [5], у контексті забезпечення функції соціально-економічного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Згідно із п. 1 Положення, Мінагро має повноваження щодо забезпечення державної продовольчо-безпекової політики шляхом координації економічної та технічної забезпеченості вітчизняного агропромислового комплексу (АПК). Подібна універсальна нормативна конотація, водночас, не враховує таких складових державної сільськогосподарської та агропромислової політики, як моніторинг продовольчих безпекових індикаторів, потенційна імпортозамінна політика (щодо сільськогосподарських культур та агропромислової продукції), технологічне забезпечення сільськогосподарської та агропромислової діяльності тощо.

Надалі пропонуємо зупинити увагу на означенні процесу технологічного трансферу як механізму забезпечення соціально-економічного потенціалу процесу сільськогосподарського виробництва. Відповідно до нормативно-правової політики ЄС у сфері стандартизації сільського господарства Спільної сільськогосподарської політики ЄС (EU Common Agricultural Policy, CAP; поточна реформа від 2023 р.) [6] та Багаторічної фінансової рамки ЄС на 2021-2027 рр. (EU multiannual financial framework (2021 -2027)) [7], під трансфером технологій у сфері сільського господарства та сільськогосподарського виробництва законодавець пропонує розуміти розробку стратегії цифровізації сфери агропромислового комплексу (АПК), що базується на детінізованому здійсненні інженерно-технічних та інженерно-технологічних покращень даної галузі, а також гласного та відкритого користування земельним (аграрно-земельним) фондом, що забезпечує виробничі процеси на рівні відповідної соціальної та економічної сатисфакції. Такий підхід, зокрема, забезпечує раціональне використання бюджетних коштів, котрі спрямовуються безпосередньо на сільськогосподарську сферу.

На наше переконання, запозичення у законодавство України підходу щодо технологічно-цифрового трансферу в сферу сільського господарства та сільськогосподарського виробництва виглядає потребою часу, котра виходить із необхідності нормувати процедуру укладення договорів, формування відносин між державою та виробниками сільськогосподарської продукції, встановлення реєстраційних процедур для укладення договорів співробітництва, договорів володіння, користування та розпорядження земельними ділянками для сільськогосподарських потреб тощо. У цьому контексті актуальним виглядає застосування розробок Міністерства цифрової трансформації України та, наприклад, використання Е-потенціалу порталу державних послуг "Дія" (Держава в смартфоні).

Стосовно використання потенційного досвіду ЄС у сфері вітчизняного сільськогосподарського виробництва також можна говорити крізь призму положень Глави 17 (ст. 403-406) Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 21.03.2014 р. із подальшими змінами та доповненнями [8], де, зокрема, встановлюються межі та рамки "сучасного сільськогосподарського виробництва, заснованого на проведенні навчально-інформаційної державної політики". У такий спосіб акцентовано увагу на невіддільності сучасного процесу виробництва сільськогосподарської продукції від Е-регулювання даної сфери, чим забезпечується раціональне використання ресурсного потенціалу певної одиниці виробничої потужності. За європейським стандартом, сільськогосподарське виробництво та загалом землекористування повинно здійснюватися в межах "зеленого" користування благами НПС, що надається індивіду у користування відповідно законодавчої конотації про належність земель, надр та ін. народові держави, на території котрої він проживає. Подібні перепрофілювання (не лише на конституційному рівні) доцільно внести і у законодавчо-інституційний апарат України.

Досвід партнерів України у сфері міжнародного політичного співробітництва демонструє, що форми, способи, механізми та методи фінансово- економічного забезпечення сільськогосподарського виробництва можуть різнитися. Так, відповідно до Закону США про сільське господарство 2018 р. (US Farm Bill 2018) [9], впроваджується механізм стимулювання сільськогосподарського виробництва з метою наповнення місцевих та загальних бюджетних фондів держави шляхом надання фермерам вигідних економічно-відпускних податкових преференцій. До таких преференцій, зокрема, віднесено вироблення продукції для держави, прибуток від котрої не підлягатиме оподаткуванню; виробництво фермерами продукції із "чутливих" продовольчих сфер, як-от зернові та пшоняні культури, з метою насичення та накопичення виробничого процесу на рівні належного пролонгованого забезпечення населенням продовольством тощо.

Використання вищеозначених підходів в Україні можна розглядати, як відносно аплікаційне: метод виробничого стимулювання є ефективним джерелом розбудови мережі соціально-економічної ефективності сільськогосподарської діяльності за рахунок збільшеного персонального доходу виробника (фермера, індивідуального господарника, комерційного сільськогосподарського господарюючого суб'єкта тощо), далі генерованого на загальні та місцеві прибутки держави від даної проформи діяльності.

Однак необхідно розуміти складність та специфічність аплікації означеного досвіду ЄС та США як стратегічних партнерів України у вітчизняне поле стратегізації розвитку сільського господарства крізь призму забезпечення його соціально-економічного процвітання. Далі розглянемо проблемні питання здійснення фундаментальних перепрофілювань сільськогосподарської галузі в Україні, що можуть розглядатися у якості перепон до гармонізації вітчизняної сільськогосподарської парадигми виробництва за євроатлантичними стандартами.

До засадничих проблем сільськогосподарської діяльності в Україні в умовах незалежності першочергово належить неврегульованість або неповноцінна регуляція аспекту орендно-земельних правовідносин.

Так, відносини найму (оренди) земельних ділянок в Україні регламентовані тріумвіратом нормативно-правових актівЦивільним кодексом

України.№ 435-IV (Глава 58), Законом України "Про оренду землі" № 161-XIV та Земельним кодексом України № 2768-III відповідно.

Аналізуючи положення ст. 759 Глави 58 Цивільного кодексу України [10], можна зробити висновок, що профільна складова договору оренди (найму) земельних ділянок розкривається крізь призму договірного зобов'язання між орендодавцем та орендарем, на основах котрого перший зобов'язується надати земельну ділянку як об'єкт правовідносин у користування за плату, а другий оплатити використання земельної ділянки на умовах та у строки, встановлені договором оренди (найму) земельної ділянки. Економічне та соціально-економічне призначення наймово-орендних відносин у сфері землекористування та сільського господарництва полягає насамперед у можливості отримання державним бюджетом України дивідендів від користування землею та сплати земельного податку. Можливість оренди земельної ділянки, в свою чергу, має на меті реалізаційне стимулювання сільськогосподарського виробництва, збільшення частки сільськогосподарських виробників та надання можливості провадження сільськогосподарської діяльності особам, що не мають власної земельної ділянки, з метою обопільного оприбуткування титульного володільця (власника) та користувача (орендаря) земельної ділянки відповідно.

В той же час, положення ст. 1 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV дозволяє визначати правову специфіку та генераційну природу договору найму (оренди) земельної ділянки з позиції договірного строкового платного володіння та користування землею як договірним об'єктом, що здійснюється орендарем з метою отримання дивідендів та прибутку [11]. Крім цього, ст. 93 Земельного кодексу України № 2768-III право оренди земельної ділянки розглядається у якості оплачуваного використання її корисних властивостей орендарем, що отримує від орендодавця право на користування та володіння останньою в обмін на плату [12].

Колізійність та нормативно-правова непослідовність даних підходів з точки зору теорії стратегічного розвитку сільського господарства в Україні з позиції формування передумов соціально-економічного розвитку полягає насамперед у відсутності належної регуляції порядку та специфіки використання земельних ділянок у якості національних ресурсів у процесі провадження (виконання) договору оренди (найму) землі. В першу чергу, регламентація обов'язків наймача, означена у ст. 25 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV, носить переважно декларативно-статичний характер та спрямовується на "використання земельної ділянки за цільовим призначенням" [11]. При цьому, законодавцем не враховано випадки, коли використання земельної ділянки за цільовим призначенням призводить до вихолощення потенціалу родючості земельних ділянок унаслідок умисного перевищення виробничих нормативів останньої з метою одержання надприбутку (у даному випадку говоримо про невиконання положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264 -XII).

На додаток, означені положення щодо використання земельних ділянок в процесі орендно-наймових правовідносин в Україні не враховують аспект конституційного узвичаєння абсолютного права української нації на природні та земельні ресурси, регламентованого у ст. 13 Основного закону Конституції України [13]. Відповідно положень даної статті, державна влада та місцеве самоврядування від імені народу України спрямовує та координує процедуру землекористування за принципом власності. Враховуючи, що діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні здійснюється виключно в інтересах населення, а однією із семантичних засад національної сільськогосподарської політики доцільно називати соціально-економічний розвиток загальнодержавного та місцевого бюджетів за допомогою використання потенціалу виробництва як джерела внутрішнього збагачення (податки, збори, дохід від сільськогосподарської діяльності), вищеозначена проблема юридичного рамкування меж правомочностей орендаря в процесі оренди земельних ділянок за відповідним договором набуває додаткової актуальності.

Зокрема, положення Податкового кодексу України № 2755-VI [14] встановлюють презумпцію сплати податків та зборів як власником (титульним володільцем) земельної ділянки, так і її орендарем (користувачем) одночасно. Таким чином, аналіз пп. 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України № 2755-VI дозволяє говорити про застосування до обох зазначених платників податків стандартного підходу мінімального податкового зобов'язання, що являє собою обов'язок сплати податків за користування земельною ділянкою, вилучення корисних властивостей з останньої у процесі реалізації власного права володіння, користування та розпорядження об'єктом земельно-правових правовідносин. Доцільно зазначити, що зменшені розміри податкових навантажень за таких умов нівелюються подвійним податком, що сплачується обома сторонами договірного зобов'язання. Враховуючи, що діяльність та зайнятість у сфері землекористування та сільськогосподарського виробництва є розповсюдженим форматом взаємовигідного соціально-економічного нарощування, вітчизняному законодавцю, на наш погляд, задля гармонізації національного сільськогосподарського виробництва пропорційно означеним стандартам ЄС та США доцільно докласти зусиль щодо урегулювання даної колізійної парадигми.

Окрім вищезазначеної проблеми податкового навантаження на сторони договорів сільськогосподарської діяльності, недостатність податковобюджетного стимулювання виробничих процесів даної галузі знаходить свій прояв у положеннях пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України № 2755-VI [14], якими регламентовано межі здійснення сільськогосподарської діяльності в рамках виробництва сільськогосподарської продукції та розведення риби і здійснення операцій з постачання останньої. На наш погляд, чітка регламентація податковим законодавцем видів діяльності, які можна вважати сільськогосподарськими для цілей оподаткування, а також співставлення понять сільськогосподарської діяльності та риборозведення як еквівалентних може мати ризиковий характер у контексті розмивання податкової бази особами, що виробляють відповідні види продукції. Враховуючи вищезазначене, необхідно говорити про необхідність стандартизації національного податкового законодавства відповідно потреб дефініціювання сільськогосподарської діяльності з метою створення передумов чіткого ланцюга податкових та постподаткових надходжень до загальнодержавного та місцевих бюджетів країни відповідно.

Розуміння та означення проблем стандартизації, гармонізації та ефективізації діяльності вітчизняного сільськогосподарського сектору в умовах інтеграційного зближення із аналогічними підходами ЄС та США, окрім іншого, зумовлює необхідність окреслення неоднозначностей концептуального забезпечення розвитку даної сфери на нормативному рівні. До нормативно-правового інструментарію, відповідального за розвитковий сільськогосподарський складник в Україні, доцільно віднести виключно Розпорядження КМУ № 995-р від 23.09.2015 р. Про схвалення Концепції розвитку сільських територій [15]. Ініціатива Кабінету Міністрів України щодо формування концептуальних мірил сільського розвитку до 2030 р. відобразилася лише у Проєкті Розпорядження КМУ Про схвалення Концепції сільського розвитку до 2030 р., координованого Міністерством економіки України від 16.11.2020 р. [16].

Проблемні питання теоретизації та практичного осмислення аспектів нарощування соціально-економічного потенціалу сільськогосподарського виробництва розкриті у Розпорядження КМУ № 995 -р від 23.09.2015 р. Про схвалення Концепції розвитку сільських територій [15] лише побічно. Так, наприклад, до розвиткових завдань перепрофілювання сфери сільськогосподарського виробництва в Україні було включено підвищення рентабельної та конкурентоспроможної складової діяльності у даній сфері із пріоритезацією убік розширення можливостей підвищення рівнів і показників персональної дохідності сільськогосподарськими виробниками. Водночас, належних шляхів запровадження даного концепту та урегулювання існуючих сільськогосподарських виробничих проблем у національному аграрно-земельному комплексі, від котрих означені завдання були згенеровані, вітчизняним законодавцем надано не було.

В свою чергу, специфічні підстави неприйняття Проєкті Розпорядження КМУ Про схвалення Концепції сільського розвитку до 2030 р., координованого Міністерством економіки України від 16.11.2020 р. [16], полягають у неможливості реформи національної системи сільського господарства та сільськогосподарського виробництва за принципом відпускної регуляції та самостійного регулювання (саморегулівна структура сільськогосподарського виробництва).

Висновки

Аналіз особливостей стратегізації політики сільськогосподарської діяльності крізь призму її соціально-економічної ролі у державному становленні на прикладі України, а також імовірних прикладів позитивної рецепції підходів ЄС та США щодо даного питання дозволив дійти наступних умовиводів.

По-перше, сільське господарство та, зокрема, сільськогосподарську активність доцільно розглядати як діяльність сільськогосподарських виробників, спрямовану на отримання прибутку за принципом "витратно -прибуткового аналізу", генерованого за критеріями сільськогосподарських потужностей та рівня бідності/економічного зростання конкретної держави.

По-друге, державна підтримка сільськогосподарської діяльності в Україні знаходиться на стадії розбудови, тому до позитивних елементів західноорієнтованої рецепції можна віднести трансфер технологій у сферу сільського господарювання з метою детінізації здійснювати державою та приватними комерційними суб'єктами операцій, стимулювання фермерів, виробників, фермерських господарства тощо за допомогою інструментів м'якого оподаткування (концепти US Farm Bill 2018) та забезпечення реалізації призначення сільськогосподарського виробництва як інструменту забезпечення сфери товарно-послугового обігу та індивідуального економічного потенціального збагачення його учасників.

По-третє, проблематика розвитку і пристосування національної сфери сільського господарства та сільськогосподарського виробництва в Україні у контексті її невідповідності та утрудненого пристосування до аналогічних вищезазначених нормативів ЄС та США полягає у колізійності правової бази, інституційних та податково-економічних неузгодженостях. Першочергово дані конотацїі стосуються положень щодо подвійного оподаткування орендаря та орендодавця за договором найму (оренди) земельної ділянки для здійснення сільськогосподарських активностей (Податковий кодекс України № 2755-VI) та непослідовної регуляції питань концептуального розвитку сільськогосподарської діяльності пропорційно загальновстановленій державній політиці децентралізації та євроінтеграції (Розпорядження КМУ № 995-р від 23.09.2015 р. Про схвалення Концепції розвитку сільських територій, Проєкт Розпорядження КМУ Про схвалення Концепції сільського розвитку до 2030 р., координований Міністерством економіки України від 16.11.2020 р.).

Література

1. Головачко, В. та ін. Аналіз можливості розвитку сільського господарства в Україні. Економіка та суспільство. № 27. 2021. Режим доступу: https://economyandsociety.in.ua/ index.php/journal/article/view/460/442

2. Szott, A., Motamed, M. Agriculture Sector Cost-Benefit Analysis Guidance. Millennium Challenge Corporation : United States of America. 2024. 54 p.

3. Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" № 1877-IV від 24.06.2004 р. (поточна ред. від 31.12.2023 р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1877-15#Text

4. Постанова КМУ № 1285 від 26.12.2005 р. Про створення Аграрної біржі. Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1285-2005-%D0%BF#Text

5. Постанова КМУ № 124 від 17.02.2021 р. Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади (поточна ред. від 15.11.2023 р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/124-2021-%D0%BF#Text

6. EurLex. EU Common agricultural policy (CAP) from 2023. EurLex official website. Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=LEGISSUM:agricultural_policy

7. EurLex. EU multiannual financial framework (2021-2027). EurLex official website. Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=LEGISSUM:4499418

8. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони № 984_011 від 21.03.2014 р. (поточна ред. від 30.11.2023 р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

9. USDA (US Department of Agriculture). US Farm Bill 2018. USDA official website. Режим доступу: https://www.usda.gov/farmbill

10. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 р. (поточна ред. від 08.03.2024 р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

11. Закон України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 р. (поточна ред. від

12. р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/161-14#T ext

13. Земельний кодекс України № 2768-III від 25.10.2001 р. (поточна ред. від

14. р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2768-14#Text

15. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. (поточна ред. від 01.01.2020 р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0% BA/96-%D0%B2%D 1%80#Text

16. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (поточна ред. від

17. р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17#T ext

18. Розпорядження КМУ № 995-р від 23.09.2015 р. Про схвалення Концепції розвитку сільських територій. Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/995-2015-%D 1%80#T ext

19. Проєкт Розпорядження КМУ Про схвалення Концепції сільського розвитку до 2030 р., координований Міністерством економіки України від 16.11.2020 р. Міністерство економіки України. 21 с.

20. References:

21. Golovachko, V. ta іп. (2021). Anahz mozhlivosti rozvitku sd's'kogo gospodarstva v Ukra'i'm [Analysis of the possibility of development of agriculture in Ukraine]. Ekonomika ta suspil'stvoEconomy and society, 27. 2021. Retrieved from https://economyandsociety.in.ua/ index.php/journal/article/view/460/442 [in Ukrainian].

22. Szott, A., Motamed, M. (2024). Agriculture Sector Cost-Benefit Analysis Guidance. Millennium Challenge Corporation : United States of America [in English].

23. Zakon Ukrarni "Pro derzhavnu pMtrimku sd's'kogo gospodarstva Ukrarni" [The Law of Ukraine "On State Support of Agriculture of Ukraine"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1877-15#Text [in Ukrainian].

24. Postanova KMU "Pro stvorennja Agramoї buzhf VMomosti Verhovno't Radi" [The CMU Resolution "On the establishment of the Agrarian Exchange"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1285-2005-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

25. Postanova KMU " Dejaki pitannja dijal'nosti central'nih organiv vikonavchoi vladi" [The Resolution of the CMU "Some issues of the activities of central executive bodies"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/124-2021-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

26. EurLex. EU Common agricultural policy (CAP) from 2023. Retrieved from https:// eur- lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=LEGISSUM:agricultural_policy [in English].

27. EurLex. EU multiannual financial framework (2021-2027). Retrieved from https:// eur- lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=LEGISSUM:4499418 [in English].

28. Ugoda pro asociaciju mizh Ukrainoju, z odniєї storoni, ta Єvropejs'kim Sojuzom, Єvropejs'kim spivtovaristvom z atomnoi energii і ihnimi derzhavami-chlenami, z inshoї storoni [Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other hand]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text [in Ukrainian].

29. USDA (US Department of Agriculture). Retrieved from https://www.usda.gov/farmbill [in English].

30. Civil'nij kodeks Ukraini [Civil Code of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

31. Zakon Ukraini "Pro orendu zemli" [The Law of Ukraine "On Land Lease"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text [in Ukrainian].

32. Zemel'nij kodeks Ukraini [Land Code of Ukrain]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text [in Ukrainian].

33. Konstitucija Ukraini [Constitution of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

34. Podatkovij kodeks Ukraini [Tax Code of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text [in Ukrainian].

35. Rozporjadzhennja KMU "Pro shvalennja Koncepcii rozvitku sil's'kih teritorij" [The Decree of the CMU "On the approval of the Concept for the Development of Rural Territories"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995-2015-%D1%80#Text [in Ukrainian].

36. РшєЙ: Rozporjadzhennja KMU "Pro shvalennja Koncepcii sil's'kogo rozvitku do 2030 r., koordinovanij Ministerstvom ekonomiki Ukraini vid 16.11.2020 r." [Draft Decree of the CMU On the Approval of the Concept of Rural Development until 2030, coordinated by the Ministry of Economy of Ukraine dated November 16, 2020]. Ministerstvo ekonomiki Ukraini [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru