Дослідження економічної стійкості як основи забезпечення економічної безпеки на мікрорівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний морський університет

Дослідження економічної стійкості як основи забезпечення економічної безпеки на мікрорівні

К.О. Загородня, здобувачка рівня вищої освіти

Н.В. Хотєєва, доцент кафедри «Економіка і фінанси»

Анотація

Статтю присвячено дослідженню економічної стійкості та економічної безпеки підприємства в умовах багатоваріантності внутрішнього середовища. В умовах нестабільності зовнішнього середовища підприємств, проблеми забезпечення їх економічної стійкості та адаптивності набувають пріоритетного значення. Забезпечення економічної стійкості підприємства є запорукою життєздатності та основою стабільного економічного розвитку, конкурентної позиції та конкурентних переваг на ринку. Набуття стійкості надає перевагу в процесі визначення джерел фінансування, розміщення фінансових ресурсів, виборі підрядників та залученні кваліфікованих кадрів. Чим вища економічна стійкість підприємства, тим вищою є його адаптивність, незалежність від змін на ринку і, отже, меншою є ймовірність банкрутства.

Доведено, що економічна безпека підприємства значною мірою залежить від складової економічної стійкості, платоспроможності, ліквідності, прибутковості. Беззаперечною є позиція, що економічна стійкість є основою безпеки підприємства та здатності реалізовувати стратегії розвитку в умовах мінімізації впливу ризиків, загроз і небезпек. Відзначено, що результативність взаємозв'язку та взаємовпливу економічної стійкості та безпеки підприємства відображається в його фінансовій гнучкості на основі спроможності змінювати обсяг і структуру джерел фінансування, а також напрями вкладення фінансових ресурсів від впливом ризиків, загроз, небезпек внутрішнього та зовнішнього середовища.

Ключові слова: підприємство, функціонування, стійкість, економічна стійкість, економічна безпека.

Research of economic sustainability as the basis of ensuring economic security at the micro level

Karina Zahorodnia, Natalia Khotyeyeva

Abstract

The article is devoted to the study of the economic sustainability and economic security of an enterprise in the conditions of multiple external environment. In the conditions of instability of the external environment of enterprises, the problems of ensuring their economic stability and adaptability acquire priority importance. Ensuring the economic stability of the enterprise is a guarantee of viability and the basis of stable economic development, competitive position and competitive advantages in the market. It gives priority in attracting investments, obtaining loans, choosing contractors and attracting qualified personnel. The higher the economic stability of the enterprise, the higher its adaptability, independence from changes in the market and, therefore, the lower the probability of bankruptcy.

It is proven that the economic security of the enterprise largely depends on the component of economic stability, solvency, liquidity, profitability. It is indisputable that economic sustainability is the basis of enterprise security and the ability to implement development strategies in conditions of minimizing the impact of risks, threats and dangers. It was noted that the effectiveness of the relationship and mutual influence of the economic stability and security of the enterprise is reflected in its financial flexibility based on the ability to change the volume and structure of funding sources, as well as the directions of investment of financial resources due to the influence of risks, threats, dangers of the internal and external environment.

Therefore, without ensuring the economic stability of their enterprises in the conditions of a market economy, enterprises will not be able to operate successfully on the market. The modern market is constantly changing. Since changes are happening quickly, adapting to them becomes a significant advantage of enterprises in the fight against competitors.

Keywords: enterprise, functioning, stability, economic stability, economic security.

Вступ

Постановка проблеми. Актуальність забезпечення економічної стійкості на мікрорівні зумовлені тим, що в умовах сучасної економіки на підприємство діє багато різноманітних негативних факторів, які можуть похитнути його стабільне та прибуткове існування. Саме для успішного функціонування підприємства і слід звернути увагу на це питання.

Огляд останніх досліджень і публікацій. Теорія стійкості систем сьогодні достатньо розвинена у загальному вигляді, і представлена роботами таких вчених, як Ареф'єва Н., В. Беренс, Ю. Брігхем, Дж. К. Ван Хорн, О. Василенко, Д. Городинська, В. Іванов, А. Кузнецов, Є. Кучєрова, Л. Мельник, М. Морішима, І. Омельченко, У. Оучі, О. Пономаренко, О. Раєвнєва, Л. Родіонова, В. Самуляк, А. Севастьянов, В. Семенов, Ю. Сімех, С. Тхор, Р Фатхутдинов, Е. Хелферт, Н. Холт, Н. Шандова, В. Ячменьова зробили значний внесок у теоретичне обґрунтування сутності стійкого функціонування підприємства у наш час.

Незважаючи на високу актуальність проблеми економічної стійкості підприємств, підхід до розуміння поняття «економічна стійкість» є досить одностороннім, оскільки обмежується рамками фінансових категорій. Залишається несистематизованим і фрагментарним практичний фінансово-економічний механізм реалізації економічної стійкості, хоча вітчизняні підприємства вже використовують цю категорію на практиці.

Завдання дослідження. Метою статті є дослідження сутності категорій «економічна стійкість» на мікрорівні і її зв'язок з економічною безпекою підприємства.

Основний матеріал дослідження

«Стійкість підприємства» - це динамічне, комплексне, складне і багатогранне поняття. Вперше термін «економічна стійкість» був вжитий при розгляді проблем обмеженості природних ресурсів, які спровокували виникнення енергетичних криз.

Метою концепції економічної стійкості було забезпечення стабільного розвитку світового господарства на основі економічного і раціонального використання ресурсів.

На сьогодні економічну стійкість розуміють як систему, комплексну характеристику підприємства, тому більшість вчених розглядає лише фінансову сторону економічної стійкості, вважаючи її найважливішим елементом стійкості. Відійти від традиційної точки зору на цю економічну категорію спробували в своїх дослідженнях Ареф'єва О.В. і Городинська Д.М. На їх думку, «економічна стійкість підприємства є сукупністю взаємопов'язаних і взаємообумовлених структурних складових, об'єднаних однією метою, яка передбачає створення, забезпечення та підтримку загального сталого функціонування підприємства» [1].

Проаналізувавши існуючі наукові праці, можна відокремити чотири основні підходи до розгляду поняття «економічна стійкість», що існують сьогодні в економічній науці.

Перший підхід передбачає застосування терміна «Steady state» (стійкий стан, стан стаціонарної стійкості), який був введений Р. Солоу і відображає умови динамічної рівноваги економічної системи.

В. Ячменьова вважає, що «...стійкість у загальному вигляді зумовлена можливостями внутрішніх енергоматеріальних сил елементів організації, які здатні підтримувати її у межах характерної для неї рівноваги і які відповідно дають можливість організації зберігати структуру і виконувати свої функції стійко, надійно у змінних умовах середовища» [12].

Другого підходу щодо розгляду проблеми стійкості підприємства дотримується сьогодні більшість західних науковців.

Українські економісти-дослідники, такі як В. Дергачьова, Д. Ковальов і Т. Сухорукова, З. Коробкова, Є. Коротков, А. Шеремет, Ю. Масленко та Н. Кульбака, І. Недін, І. Сенько економічну стійкість підприємств ототожнюють з його фінансовим станом [6; 11].

Стійкість, на думку представників цього підходу, формується внаслідок стабільного одержання підприємством прибутків, що створює можливості для вільного маневрування та ефективного використання грошових коштів і сприяє підвищенню ритмічності та надійності процесів матеріально-технічного постачання, виробництва і реалізації продукції.

Тому ми вважаємо, що фінансова стійкість хоч і є однією з найважливіших передумов економічної стійкості, проте остання є багатограннішою універсальною категорією.

Третій підхід під час оцінювання стійкості економічної системи виходить з положень концепції стійкого розвитку («sustainable development»), точкою відліку для розвитку якої є звіт Міжнародної комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку у 1987 році.

Нова стратегія розвитку суспільства виходить із пріоритетів майбутнього і її можна визначити як стратегію виживання і неперервного розвитку цивілізації (і країни) в умовах збереження довкілля.

Тобто економічну стійкість характеризують як стійкий розвиток, за якого економічні, екологічні та соціальні цілі урівноважуються та інтегруються, а темпи економічного зросту не перевищують темпів відтворення природних ресурсів, причому основним показником такого розвитку вважається покращання якості життя

Четвертого підходу дотримуються такі відомі економісти, як Дж.С. Міль, Й. Шумпетер, Р Харрод, Ф. Котлер, Д. Морріс та ін.

Економічна стійкість - це динамічна категорія, що включає стійкість функціонування та стійкість розвитку підприємства стосовно заданих цілей.

Підприємство може стійко функціонувати, коли параметри стану і структури підприємства залишаються в межах допустимих відхилень від заданої лінії поведінки), але не розвиватись. Тому стійкість функціонування та розвитку підприємства не є тотожними категоріями.

Слід зазначити, що деякі автори при розгляді стійкості підприємства враховують лише фактори зовнішнього середовища, проте загрози для стану підприємства і його розвитку може продукувати і внутрішнє середовище.

На підставі проаналізованих літературних джерел можна сформулювати власне визначення економічної стійкості підприємства як здатності підприємства реагувати через механізми протистояння чи адаптації на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ з метою не лише збереження та формування факторів, які забезпечують його самозбереження та ефективне функціонування на поточний момент часу, а й сприяють його подальшому розвитку.

Найголовніша риса ринкової економіки - це її невизначеність, що стала наслідком конкуренції суб'єктів господарювання та періодичності проявів криз. Щоб протистояти цим важким умовам, підприємство повинно бути забезпечено високим рівнем економічної стійкості. Висока стійкість забезпечує незалежність підприємства від зміни ринкової кон'юнктури, і також ризик виявитися банкрутом стає не таким великим [10].

Підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Саме через це дослідження економічних процесів, визначення можливостей підприємців щодо підтримання стійкого стану економіки є важливим. Кожний елемент є взаємозалежним, у тому числі економічна стійкість залежить від діяльності підприємств [7].

Багато західних і вітчизняних економістів присвятили наукові праці проблемам управління сталого розвитку, які і стали теоретичним підґрунтям для розгляду сутності поняття «економічна стійкість підприємства». Питання актуальності забезпечення економічною стійкістю підприємств обумовлена необхідністю удосконалення управлінських процесів, а також відсутністю сучасного підходу до розуміння економічної стійкості як комплексної системної характеристики. Великий економічний словник пропонує таке визначення «стійкості»: несхильність до ризику втрат і збитків, постійність.

Стійкість - це здатність системи зберігати деякі властивості й характеристики незмінними. Для того, щоб уміло використовувати нові відносини, обставини для самовдосконалення, стійкість повинна мати таку рису, як гнучке реагування на всі зовнішні й внутрішні впливи. На думку окремих авторів, стійкість слід розглядати, як здатність підприємства зберігати рівноважний стан у процесі свого функціонування, при цьому воно не виходить за межі області значень ключових параметрів, забезпечує допустимий ступінь ризику, вільно маневрує в разі дії дестабілізуючих чинників, адаптується та виконує поставлені завдання. Отже, стабільність функціонування підприємства, зниження можливих втрат підприємства від негативного впливу середовища, розвиток відповідно до сучасних ринкових, технологічних, організаційних та ресурсних умов господарювання - все це характеризує стійкість підприємства [2].

На наш погляд, більш прийнятне і точне тлумачення терміну пропонує Цямрюк Ю.С., розглядаючи економічну стійкість як «рівноважний збалансований стан економічних ресурсів, що забезпечує стабільну прибутковість і нормальні умови для розширеного відтворення стійкого економічного росту в тривалій перспективі з урахуванням найважливіших зовнішніх і внутрішніх чинників» [10].

Економічна стійкість - це динамічна категорія, що включає стійкість функціонування та стійкість розвитку підприємства стосовно заданих цілей.

Підприємство може стійко функціонувати, коли параметри стану і структури підприємства залишаються в межах допустимих відхилень від заданої лінії поведінки), але не розвиватись. Тому стійкість функціонування та розвитку підприємства не є тотожними категоріями.

На сьогоднішній день найбільше впливають на стійкість підприємства економічні та фінансові чинники. Вони можуть зумовити виникнення кризових явищ, банкрутство і ліквідацію підприємства.

Основне завдання аналізу економічної стійкості полягає у визначенні спроможності підприємства протистояти негативній дії різних факторів (зовнішніх, внутрішніх та непередбачуваних), що впливають на його економічний стан.

Результатом такого аналізу повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства [3].

Стійке функціонування передбачає забезпечення системою менеджменту знаходження показників стану і структури підприємства в певних межах (область стійкості) на окремому етапі розвитку підприємства (в межах певної якісної характеристики) [5].

А стійкий розвиток можна визначити як такий, що передбачає безкризову, поступову зміну якісних ознак підприємства, дотримання показників розвитку в межах визначеної області стосовно поставлених цілей. Поняття стійкого функціонування і розвитку тісно пов'язане із такими явищами, як здатність до самозбереження, протистояння негативним впливам, адаптація, гнучкість та потенціал підприємства.

Розвиток підприємства у часі відбувається стрибкоподібно і включає постійне чергування періодів стійкого функціонування із нестійким.

На етапах стійкого стану відбувається поступове зниження функціональної стійкості, наростання не упорядкованості структури під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Це супроводжується змінами у механізмі функціонування підприємства (встановлення нових критеріїв стійкості стану) та/або перебудовою старих, утворенням нових організаційних структур (встановлення нових критеріїв структурної стійкості), зміною ефективності діяльності підприємства.

Отже, втрата функціональної стійкості не завжди є негативною подією для суб'єкта господарювання, адже може свідчити про перехід на новий ступінь розвитку [6].

У сучасних складних умовах функціонування вітчизняних підприємств і організацій першочергового значення також набувають питання забезпечення економічної безпеки - як держави в цілому, так і суб'єктів господарювання зокрема.

Система забезпечення економічної безпеки залежить від багатьох факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, основними серед яких слід назвати несприятливі політичні зміни, макроекономічні кризи, зміни законодавства, кримінальні загрози, нерозвиненість ринків, інформаційні небезпеки, а також ненадійність партнерів, інвесторів, незаконну конкуренцію, низьку кваліфікацію кадрів, відтік кваліфікованих робітників тощо. Складність зв'язків компонентів такої системи зумовлює потребу в грамотному управлінні для досягнення максимальної ефективності її функціонування [7].

Тому посилення негативного впливу на діяльність вітчизняних підприємств різноманітних ризиків, загроз і небезпек важливого значення набуває проблема забезпечення їх фінансової стійкості як основи фінансово-економічної безпеки. Це зумовлено тим, що наявність збалансованих фінансових потоків, достатність ресурсного потенціалу забезпечують широкі можливості сталого розвитку та платоспроможності підприємства, а в умовах впливу зовнішніх деструктивів є внутрішніми резервами для забезпечення високого рівня економічної безпеки. З огляду на це, актуалізується необхідність обґрунтування сучасних безпекоорієнтованих підходів до підвищення фінансової стійкості підприємства з урахуванням існуючих характеристик і параметрів його діяльності.

В умовах сьогодення фінансова стійкість є основою реалізації поточних і стратегічних орієнтирів і фінансово-економічної безпеки підприємства. Відсутність чітко визначених підходів до розкриття взаємозалежності та сутнісних характеристик дефініцій «економічна стійкість» та «економічна безпека» підприємства актуалізують необхідність обґрунтування даних категорій з позицій видокремлення ключових характеристик: ресурсозабезпеченості, стану, конкурентоспроможності, динамічності та збалансованості [6].

Деякі вітчизняні науковці дослідили зв'язок між фінансовою стійкістю (яка є частиною економічної безпеки) та абсолютною безпекою (це така ситуація, коли підприємству повністю достатньо власних оборотних коштів для нормального та продуктивного функціонування) [12]. Така позиція має ресурсоорієнтований характер, констатує на значенні власних оборотних коштів у забезпеченні стійкості та безпеки підприємства.

Економічна безпека підприємства значною мірою залежить від фінансової складової та фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, прибутковості. Беззаперечною є позиція, що економічна стійкість є основою безпеки підприємства та здатності реалізовувати стратегії розвитку в умовах мінімізації впливу ризиків, загроз і небезпек.

На нашу думку, результативність взаємозв'язку та взаємовпливу фінансової стійкості та безпеки підприємства відображається у його фінансовій гнучкості на основі спроможності змінювати обсяг і структуру джерел фінансування, а також напрями вкладення фінансових ресурсів від впливом ризиків, загроз, небезпек внутрішнього та зовнішнього середовища.

Економічна стійкість підприємства, яка характеризується відповідним рівнем сталості оптимальних чи наближених до них значень і рівновагою, досягається на основі оптимального поєднання прибутковості та ризику й забезпечується відповідними інструментами в системі його економічної безпеки.

Підтримуємо позицію ученої Е.І. Данілової стосовно того, що у «визначений момент часу на підприємство діє сукупність загроз, небезпек і ризиків різної природи походження, тому методичний інструментарій планування повинен базуватися на сукупності методик оцінювання та попередження всіх видів теперішніх загроз, небезпек минулих загроз і теперішніх ризиків минулих небезпек і майбутніх ризиків теперішніх небезпек». Тому автор вважає, що «вибір методів та інструментів планування економічної безпеки залежить від небезпек втрати стійкості підприємства в кожному із можливих структурних елементів підприємства» [3].

Інструментарій обґрунтовує оцінювання економічної безпеки з урахуванням ретроспективного, поточного та перспективного характеру впливу ризиків, загроз і небезпек на економічну стійкість підприємства. Тому в даному контексті інструментарій забезпечення економічної безпеки та економічної стійкості підприємства повинен передбачати сукупність засобів, заходів, процесів і процедур, які б дозволяли ідентифікувати ризики, загрози та небезпеки, забезпечуючи фінансову рівновагу підприємства.

Безпекоорієнтований підхід до забезпечення економічної стійкості повинен враховувати ретроспективний, поточний, перспективний характер впливу ризиків, загроз і небезпек на діяльність підприємства, ґрунтуватися на становому підході, згідно з яким інструментарій оцінювання й управління необхідно диференціювати залежно від рівня його економічної стійкості та економічної безпеки.

Усі заходи, пов'язані з управлінням безпекою підприємства, слід розглядати в контексті можливості реалізації обраних концепцій управління. Серед значної кількості дієвих методів з метою концептуалізації управління безпекою доцільно видокремити концепцію доданої вартості; концепцію управління знаннями; концепцію управління проєктами; аутсорсинг безпеки та ін. [9].

Активізація інноваційних процесів на підприємствах зумовлює потребу в інтегрованому підході до забезпечення економічної стійкості та безпеки й дозволяє обґрунтувати таке:

- стійкий фінансовий стан (найвища та висока фінансова стійкість) є запорукою економічної безпеки підприємства та передбачає проведення діагностики та моніторингу на основі традиційного інструментарію. Однак в умовах зовнішніх і внутрішніх ризиків і загроз, освоєння нових видів продуктів і послуг, виходу на нові ринки збуту в підприємства може виникнути нестабільний фінансовий стан, що зумовлює потребу комбінування традиційного та новітнього інструментарію, такого як бенчмаркінг, аутсорсинг безпеки, даунсайзинг, контролінг. Збалансованість доходів і витрат, потоків товарів і грошей, оптимальні параметри структури балансу формують позитивний діловий імідж підприємства, забезпечують його інвестиційну привабливість через підвищення ринкової вартості цілісного майнового комплексу;

- кризовий і критичний стан зумовлені недостатністю внутрішнього фінансового потенціалу, що актуалізує потребу як у превентивному, так і в реактивному антикризовому інструментарії: санації, реорганізації, реструктуризації з метою недопущення банкрутства підприємства.

Висновки

економічна стійкість безпека

Проведений аналіз наукових праць показав, що поняття «економічна безпека підприємства» та «економічна стійкість підприємства» взаємопов'язані між собою та мають тісні зв'язки з різними економічними поняттями, серед яких: ресурси, потенціал, конкурентоспроможність, розвиток, ефективність, життєздатність, стабільність, самоорганізація, адаптація. Відмінними рисами «економічної безпеки підприємства» є застосування в її понятійно-категоріальному базисі таких понять, як захищеність, гарантії і гармонізація, тоді як для «економічної стійкості підприємства» - це «відновлення (відтворення) - повернення до початкового стану».

Варто наголосити що до основних заходів забезпечення економічної стійкості можна віднести оптимальний обсяг продажів, задоволення попиту споживачів, якість готової продукції. Вченими доведено, що регулярний контроль за підвищенням ефективності виробництва забезпечує виконання основних цілей виробничого процесу підприємства та є гарантом його економічної стійкості Підприємство також повинно бачити стратегічне майбутнє свого стану. У цілому забезпечення стабільного розвитку без такого важливого елемента, як стійкість підприємства є неможливою [6].

Таким чином, основою стабільності підприємства в ринковій економіці є його економічна стійкість. Для забезпечення економічної стійкості підприємств необхідні гнучкість та швидкість реакції на зміни кон'юнк- тури ринку, підвищення конкурентоспроможності продукції та виробництва, висока інвестиційна активність та фінансова стабільність. Тільки це дозволить підприємству реалізувати всі існуючі можливості для забезпечення умов сталого розвитку.

Взагалі економічна стійкість підприємства як його здатність забезпечувати стабільний розвиток у поточному та стратегічному періодах визначально впливає на стан економічної безпеки та її складові. Високий рівень економічної стійкості забезпечує відповідний рівень економічної безпеки. Порушення пропорцій і взаємозв'язків у фінансовій складовій економічної безпеки підприємства призводить до її дестабілізації, є серйозним сигналом переходу фінансової системи від безпечного стану до небезпечного [4].

Відзначено, що стійкий фінансовий безпекоорієнтований розвиток підприємства передбачає врахування таких ключових характеристик, як: ресурсозабезпеченість, стан, конкурентоспроможність, динамічність і збалансованість. Економічна стійкість підприємства досягається на основі оптимального поєднання прибутковості та ризику, характеризується рівновагою та відповідним рівнем сталості оптимальних чи наближених до них значень індикаторів і забезпечується відповідними інструментами в системі економічної безпеки підприємства.

Список літератури

1. Ареф'єва О.В., Городинська Д.М. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи з її забезпечення. Актуальні проблеми економіки. 2008. № 8 (86). С. 83-90.

2. Ареф'єва О.В., Кузенко Т.Б. Економічні основи формування фінансової складової економічної безпеки. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 1. С. 98-103.

3. Василюк М., Шкромида В. Необхідність аналізу фінансової стійкості підприємства задля забезпечення стабільності його функціонування. Економічний аналіз. 2012. Вип. 11. Ч. 2. С. 79-82.

4. Вініченко І.І., Крючок С.І. Економічна стійкість підприємства та її складові. Агросвіт. 2016. № 24. С. 15-20.

5. Данілова Е.І. Концепція системного підходу до управління економічною безпекою підприємства: монографія. Вінниця. Європейська наукова платформа. 2020. С 342.

6. Дем'яненко І.В. Економічна стійкість підприємств та її фінансовий потенціал. URL: <http://dsfa.mybb3.net/viewtopic.php?p=283>

7. Дядечко Л.П., Кузьма В.П. Економічна стійкість підприємства та заходи її забезпечення. 2009. URL: http://www.rusnauka.com/14_ENXXI_2009/Eco- nomics/45893.doc.htm

8. Колодізєв О., Нужний К. Теоретичні аспекти управління економічною стійкістю підприємств. 2007. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/ 2700/1/19.pdf.

9. Копилюк О.І., Музичка О.М., Холод З.М. Інноваційні стратегії формування фінансово-економічної безпеки підприємств. Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова. 2017. Т 22. Вип. 1. C. 63-66. URL: http://visnyk-onu.od.ua/ journal/2017_22_1/15.pdf

10. Лишенко М.О. Аналіз фінансової стійкості підприємства як елементу забезпечення фінансової стабільності роботи підприємства. Вісник Черкаського університету. Серія «Економічні науки». 2018. № 2. С. 49-57.

11. Сабадаш Л.О. Уточнення змістовної сутності економічної стійкості підприємства в сучасних умовах. Управління розвитком. 2018. № 2 (192). С. 74-80.

12. Цямрюк Ю.С. Зміст економічної стійкості підприємства та методи її аналізу. URL: http://suiai.edu.ua/projects/icmiu-iep/download/conference- 2009- section-2-1-tsyamryuk_yus-report.doc.

13. Череп А.В., Худолєй Л.В. Особливості оцінки фінансово-економічної безпеки підприємств машинобудування. Вісник Запорізького національного університету. Серія «Економічні науки». 2015. № 3. С. 33-40.

14. Шандова Н.В. Методологія та практика управління стійким розвитком промислових підприємств. Монографія. Херсон. 2014. С 422.

15. Ячменьова В.М., Клевець М.І. Контроль як підсистема сучасного менеджменту підприємства. Економічні науки. Єерія: Облік і фінанси. 2011. Вип. 8. С. 529-535.

References

1. Arefieva, O.V & Horodynska, D.M. (2008). Ekonomichna stiikist pid- pryiemstva: sutnist, skladovi ta zakhody z yii zabezpechennia [Economic sustainability of an enterprise: essence, components and measures to ensure it]. Aktualni problemy ekonomiky - Current economic problems. № 8 (86). Р. 83-90. [in Ukrainian]

2. Arefieva O.V. & Kuzenko T.B. (2009) Ekonomichni osnovy formuvannia finansovoi skladovoi ekonomichnoi bezpeky [Economic basis for the formation of the financial component of economic security]. Aktualni problemy ekonomiky - Current economic problems. №1. Р. 98-103. [in Ukrainian]

3. Vasyliuk, M. & Shkromyda, V. (2012). Neobkhidnist analizu finansovoi stii- kosti pidpryiemstva zadlia zabezpechennia stabilnosti yoho funktsionuvannia [The need to analyze the financial stability of an enterprise to ensure the stability of its functioning]. Ekonomichnyi analiz - Economic analysis. Vyp. 11. Ch. 2. Р. 79-82. [in Ukrainian]

4. Vinichenko I.I. & Kriuchok S.I. (2016). Ekonomichna stiikist pidpryiemstva ta yii skladovi [Economic sustainability of the enterprise and its components.]. Ahrosvit - Agroworld. № 24. P. 15-20. [in Ukrainian]

5. Danilova, E.I. (2020). Kontseptsiia systemnoho pidkhodu do upravlinnia eko- nomichnoiu bezpekoiu pidpryiemstva: monohrafiia [The concept of a system approach to the management of the economic security of the enterprise]. Vinnytsia. Yevropeiska naukova platforma. P. 342. [in Ukrainian]

6. Demianenko I.V Ekonomichna stiikist pidpryiemstv ta yii finansovyi potentsial [Economic sustainability of enterprises and its financial potential]. [in Ukrainian]. Retrieved from: <http://dsfa.mybb3.net/viewtopic.php?p=283>

7. Diadechko, L.P. & Kuzma, V.P. (2009). Ekonomichna stiikist pidpryiemstva ta zakhody yii zabezpechennia [Economic sustainability of the company and measures to ensure it.]. Retrieved from: http://www.rusnauka.com/14_ ENXXI_ 2009/Economics/45893.doc.htm [in Ukrainian]

8. Kolodiziev O. & Nuzhnyi K. (2007). Teoretychni aspekty upravlinnia ekono- michnoiu stiikistiu pidpryiemstv [Theoretical aspects of managing economic sustainability of enterprises]. Retrieved from: http://ena.lp.edu. ua:8080/bit- stream/ntb/2700/1/19.pdf. [in Ukrainian]

9. Kopyliuk O.I. & Muzychka O.M. & Kholod Z.M. (2017). Innovatsiini stratehii formuvannia finansovo-ekonomichnoi bezpeky pidpryiemstv [Innovative strategies for the formation of financial and economic security of enterprises]. Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu im. I. I. Mechnikova - Bulletin of Odessa National University named after. I. I. Mechnikov. №. 22. Vyp. 1.

P. 63-66. Retrieved from: http://visnyk-onu.od.ua/ journal/2017_22_1/15.pdf [in Ukrainian].

10. Lyshenko, M.O. (2018). Analiz finansovoi stiikosti pidpryiemstva yak ele- mentu zabezpechennia finansovoi stabilnosti roboty pidpryiemstva [Analysis of the financial stability of the enterprise as an element of ensuring the financial stability of the enterprise]. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia «Ekono- michni nauky» - Bulletin of Cherkasy University. Series «Economic Sciences». № 2. P. 49-57. [in Ukrainian]

11. Sabadash, L.O. (2018). Utochnennia zmistovnoi sutnosti ekonomichnoi stiikosti pidpryiemstva v suchasnykh umovakh [Clarification of the substantive essence of the economic sustainability of an enterprise in modern conditions]. Upravlinnia rozvytkom. № 2 (192). P. 74-80. [in Ukrainian]

12. Tsiamriuk Yu. S. Zmist ekonomichnoi stiikosti pidpryiemstva ta metody yii analizu. [in Ukrainian] Retrieved from: http://suiai.edu.ua/projects/icmiu-iep/ download/conference-2009- section-2-1 -tsyamryuk_yus-report.doc.

13. Cherep, A.V & Khudoliei, L.V. (2015). Osoblyvosti otsinky finansovo-eko- nomichnoi bezpeky pidpryiemstv mashynobuduvannia [Features of assessing the financial and economic safety of mechanical engineering enterprises]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Ekonomichni nauky» - Bulletin of Zaporozhye National University. Series "Economic Sciences". № 3. P. 33-40. [in Ukrainian]

14. Shandova N.V (2014). Metodolohiia ta praktyka upravlinnia stiikym rozvyt- kom promyslovykh pidpryiemstv [Methodology and practice of managing sustainable development of industrial enterprises]. Monohrafiia. Kherson. P. 422. [in Ukrainian]

15. Yachmenova, V.M. & Klevets, M.I. (2011). Kontrol yak pidsystema suchas- noho menedzhmentu pidpryiemstva [Control as a subsystem of daily business management]. Ekonomichni nauky. Oblik i fmansy - Economic Sciences Series: Accounting and Finance.. Vyp. 8. P. 529-535. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru