Виклики розвитку людського потенціалу в умовах вимушеної міграції населення України: рекомендації щодо нівелювання наслідків міграційних втрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього НАН України»

Виклики розвитку людського потенціалу в умовах вимушеної міграції населення України: рекомендації щодо нівелювання наслідків міграційних втрат

Бараняк І.Є. кандидат економічних наук, науковий співробітник

Анотація

Статтю присвячено обґрунтуванню рекомендацій щодо нівелювання втрат людського потенціалу в умовах вимушеної міграції населення України. Акцентовано увагу на загрозиливих тенденціях та ознаках посилення втрат людського потенціалу у результаті вимушених зовнішніх міграцій населення України. Запропоновано шляхи нівелювання втрат людського потенціалу, які включають заходи щодо створення умов для відновлення соціально-демографічної стійкості країни через стимулювання природного відтворення, інтеграцію та асиміляцію внутрішньо переміщених осіб, рееміграцію зовнішніх вимушених мігрантів та лібералізацію міграційного законодавства відповідно до потреб економіки у людських ресурсах і регіональних ринків праці у робочій силі.

Ключові слова: людський потенціал, вимушена міграція, рекомендації, наслідки міграційних процесів, інгібування втрат людського потенціалу.

Annotation

The article is devoted to the substantiation of recommendations on leveling the loss of human potential in the conditions of forced migration of the population of Ukraine. Attention is focused on threatening trends and signs of increasing losses of human potential as a result of forced external migration of the population of Ukraine. The ways of leveling the loss of human potential are proposed, which include measures to create conditions for restoring the socio-demographic stability of the country by stimulating natural reproduction, integration and assimilation of internally displaced persons, re-emigration of external forced migrants and liberalization of migration legislation in accordance with the needs of the economy in human resources and regional markets. labor force. It was determined that the development and implementation of the mechanisms of remigration and reintegration of forced migrants should be carried out in close cooperation with the authorities of the key recipient states of human potential, have a long-term nature and be implemented step by step according to the algorithm: "interesting potential re-emigrants" - "creating conditions for their return" - "ensuring adaptation and integration". At the same time, it is expedient that the measures should primarily ensure: systematic information and communication interaction between forced migrants and regional and local authorities, comprehensive satisfaction of the basic needs of re-emigrants at the initial stage of adaptation, creation of an environment for the development of business initiatives using migration capital and experience of re-emigrants.

The implementation of these recommendations will allow, on the one hand, to increase the quantitative component of human potential through the formation among the population of reproductive age of a psychological attitude focused on the extended reproduction of generations, increasing the responsibility of young families to society for the revival of the nation's gene pool, the preservation of culture, language and established traditions, as well as to ensure the growth of the qualitative component of human potential through the support of the processes of re-emigration of forced migrants from abroad and the use of their financial and human capital, in the context of the reconstruction of the country in the post-war period.

Keywords: human potential, forced migration, recommendations, consequences of migration processes, inhibition of loss of human potential.

Вступ

На загал упродовж XX ст. століття в Україні спостерігалось декілька міграційних хвиль, які виникали у результаті політичних переслідувань (міжвоєнний та повоєнний період ХХ ст.), бідності та безробіття населення (90-ті роки ХХ ст.-поч. ХХІ ст.). Однак саме вимушена міграція, спричинена вторгненням РФ на територію України, у зв'язку з масштабністю її обсягів, матиме найбільш довгостроковий деструктивний вплив на подальший розвиток демографічних процесів та можливість збереження людського потенціалу в Україні . На сьогоднішній день, проблема відновлення та розвитку людського потенціалу в Україні є питанням Національної безпеки України. Це доводить потребу оцінювання поточних демографічних втрат, а також розробки пакету базисних заходів і пропозицій, які слугуватимуть основою для формування державної політики рееміграції та інтеграції вимушених мігрантів задля мінімізації втрат людського потенціалу, в тому числі інтелектуально- кадрового, та забезпечення процесу планомірного відновлення та розбудови країни у поствоєнному періоді.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

У науковому дискурсі до 2022 року вимушена міграція в Україні асоціювалась скоріше із внутрішнім переміщенням населення, ніж - із його виїздом закордоном. Відтак фокус досліджень вітчизняних вчених-міграціологів [1, 2, 3] спрямовувався здебільшого в русло теоретико-концептуального осмислення процесів вимушеної міграції в межах країни, інтеграції ВПО у приймаючих територіальних громадах, стану і реалізації їх прав в Україні. Водночас повномасштабне вторгнення РФ на територію України дали поштовх до формування нового зрізу досліджень вимушених міграцій, у яких значиму роль відіграє зовнішній вектор переміщень населення України. Зокрема, перші спроби комплексно оцінити масштаби та демографічні наслідки вимушених міграцій здійснено у ґрунтовному дослідженні Е. Лібанової, О. Позняка, О. Цимбала [4], а також працях львівської школи регіоналістики [5, 6, 7, 8, 9, 10, 11].

Незважаючи на вагомий внесок вищенаведених праць у вивченні питань вимушеної міграції , побудові соціально-демографічного профілю вимушених мігрантів у зрізі ключових країн - реципієнтів людських ресурсів, пропозиції щодо збереження та відновлення людського потенціалу залишалися поза увагою, що підтверджує актуальність даного дослідження.

Мета статті полягає у обґрунтуванні рекомендацій щодо нівелювання втрат людського потенціалу в умовах вимушеної міграції населення України.

Результати

На наш погляд, з метою нівелювання втрат людського потенціалу України у результаті війни органам державної влади насамперед доцільно:

Створити умови для збереження соціально-демографічної стійкості країни (впроваджувати заходи спрямовані на стимулювання народжуваності та посилення ролі інституту сім'ї, збільшення тривалості життя, підвищення якості соціальних послуг, в тому числі освітніх та медичних в умовах викликів воєнного стану).

Забезпечити інтеграцію та асиміляцію внутрішньо переміщених осіб, в тому числі використання їх інтелектуально-кадрового потенціалу як активу для відновлення та зростання економіки приймаючих громад.

Реалізувати систему програмно-цільових орієнтирів політики рееміграції зовнішніх вимушених мігрантів до України із врахуванням безпекових чинників на період дії воєнного стану та у післявоєнному періоді.

Лібералізувати міграційне законодавство відповідно до потреб економіки у людських ресурсах і регіональних ринків праці у робочій силі (спростити процеси імміграції, легалізації, адаптації та інтеграції іммігрантів, особливо висококваліфікованих фахівців із країн, що розвиваються).

З метою акумулювання внутрішніх ресурсів до нарощення людського потенціалу у демографічній площині доцільно реформувати наявну систему підтримки демовідтворювальних процесів, зокрема ухвалити Національну програму стимулювання народжуваності та поліпшення репродуктивного здоров'я, яка б окреслювала стратегічні цілі, завдання та адаптивні механізми управління демографічними процесами повоєнного періоду .

У цьому відношенні насамперед доцільно:

реалізовувати інформаційно-просвітницькі заходи щодо збереження та відтворення людського потенціалу, ролі інституту сім'ї та відповідального батьківства у відновленні соціально-демографічної стійкості країни, збереженні генофонду нації у повоєнному періоді;

удосконалити нормативно-правове забезпечення соціальної захищеності багатодітних , малозабезпечених сімей, домогосподартв , які постраждали внаслідок бойових дій, вагітних жінок та жінок, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (особливої уваги потребують пункти щодо актуалізації та модернізації окремих соціальних гарантій. Для прикладу, пільга для багатодітних сімей щодо позачергового встановлення дротових квартирних телефонів давно вже втратила актуальність);

модернізувати наявні фінансово-економічні механізми реалізації соціальної допомоги при народженні дитини, зокрема:

диверсифікувати види фінансово-економічної допомоги у залежності від типу поселення та фінансово-матеріального стану домогосподарств ;

запровадити практику державного інвестування фінансових ресурсів у ранній розвиток дітей, збільшення розміру і тривалості гарантованих державою фінансових виплат, пільг та матеріальної допомоги сім'ям з дітьми із застосуванням принципу пропорційного зростання їх величини у залежності від кількості неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні у домогосподарстві ;

забезпечити захист соціальної допомоги та гарантій при народженні дитини від макроекономічних шоків, у тому числі інфляційних коливань шляхом їх індексації відповідно до динаміки зростання індексу споживчих цін. міграція демографічний інтеграція стимулювання

Оскільки у розвинутих суспільствах державна фінансова підтримка не відіграє значної ролі при стимулюванні процесів природного відтворення, реалізовувати вищенаведені заходи потрібно комплексно та на системній основі. Відтак заходи політики демовідтворення повинні забезпечувати також зростання тривалості життя та економічної активності населення через популяризацію здорового способу життя, зростання якості медичних та освітніх послуг.

Погіршення безпекової ситуації призвело до трансформації екістико-поселенського простору України у результаті масового виїзду населення із регіонів наближених до зони бойових дій до більш віддалених. Задля забезпечення інтеграції та асиміляції внутрішньо переміщених осіб, використання їх інтелектуально-кадрового потенціалу як активу для відновлення та зростання економіки приймаючих громад, органам державної влади варто зосереджувати увагу на імплементації заходів соціально-економічної та професійно-кваліфікаційної інтеграції ВПО, створення умов для використання та зростання їх людського потенціалу.

У цьому відношенні доцільно:

створювати нові робочі місця для вимушених переселенців, в тому числі через використання потенціалу релокованого бізнесу;

заохочувати місцевих роботодавців працевлаштувати ВПО, зокрема через зменшення розмірів податкових відрахувань;

реалізовувати програми підтримки розвитку бізнес-ініціатив ВПО, стимулювання їх самозайнятості (отримання мікрокредитів, грантів та дотацій) через використання інструментів пільгового кредитування, податкових канікул;

проводити тренінги, курси та інші освітньо-просвітницькі заходи, спрямовані на ефективне використання і розвиток людського потенціалу ВПО, а також здобуття ними нових професійно-кваліфікаційних навиків із урахуванням потреб ринків праці приймаючих громад;

впроваджувати практику індивідуального (адресного) підходу до вирішення проблем розвитку людського потенціалу ВПО у зрізі ключових соціально-демографічних характеристик (вік, стать, освіта, сімейний стан, фінансово-майновий статус тощо).

Реалізація вищенаведених пропозицій дозволить імплементувати бізнес-ідеї, досвід та ініціативи ВПО у приймаючих громадах, а відтак створить передумови для більш ефективного використання їх людського потенціалу та формування так званих «зон (ядер) соціально-економічного зростання», які виконуватимуть роль драйверів повоєнного відновлення України.

Зважаючи на обсяги та статевовікові характеристики вимушених мігрантів, спроможність України нормалізувати процеси соціально-економічного розвитку великою мірою визначатиметься у площині здатності органів державної влади розробити та реалізувати ефективну політику рееміграції зовнішніх вимушених мігрантів до України, особливо у після воєнному періоді.

Варто розуміти, що затягування військових дій та тривале перебування утікачів від війни закордоном підвищує ризики неповернення громадян України у післявоєнному періоді у зв'язку із зростанням ймовірності їх успішної інтеграції та адаптації у приймаючих суспільствах , звикання до нового способу життя.

Як засвідчує досвід Боснії та Герцеговини, процес рееміграції у поствоєнному періоді в часовому вимірі слід розглядати як явище довгострокове та повільне (після завершення військових дій у Боснії в 1990-х роках знадобилося десять років аби половина з двох мільйонів біженців і осіб із тимчасовим захистом повернулися додому) [12], яке великою мірою залежить від політики урядів приймаючих країн та тривалості дії соціальних програм підтримки тимчасових переселенців.

Таким чином, формування базисних засад та орієнтирів державної політики повернення громадян України з-за кордону у вигляді Стратегії рееміграції вимушених мігрантів є вкрай актуальним питанням. Розробка та реалізація механізмів рееміграції та реінтеграції вимушених мігрантів повинна здійснюватися у тісній співпраці із органами влади ключових держав-реципієнтів людського потенціалу, мати довгостроковий характер та реалізовуватися поетапно за алгоритмом: «зацікавлення потенційних реемігрантів» - «створення умов для їх повернення» - «забезпечення адаптації та інтеграції».

Водночас доцільно аби напрями заходів першочергово забезпечували :

системну інформаційно-комунікаційну взаємодію між вимушеними мігрантами та органами регіональної та місцевої влади ;

комплексне задоволення базових потреб реемігрантів на початковому етапі адаптації ;

створення середовища для розвитку бізнес-ініціатив з використанням міграційного капіталу та досвіду реемігрантів.

Задля підвищення дієвості управлінських заходів, спрямованих на повернення вимушених мігрантів, найперше необхідно створити сприятливе середовище рееміграції (базисні/безумовні передумови повернення), серед яких: покращення безпекових чинників, скорочення соціально- економічних розривів у розвитку між Україною та ключовими-країнами призначення вимушених мігрантів.

Ключові заходи політики рееміграції України повоєнного періоду повинні передбачати:

укладення спеціальних двосторонніх договорів між Україною та країнами-реципієнтами вимушених мігрантів з питань реалізації програм стимулювання повернення громадян України, які включають заходи фінансово-матеріального забезпечення процесів рееміграції тимчасових переселенців та їх реінтеграції в Україні, в тому числі компенсації трансакційних витрат, пов'язаних із міждержавним (міжконтинентальним) переїздом вимушених переселенців та їх родин до України, пільгове іпотечне кредитування на потреби купівлі/ремонту житла, психологічна підтримка.

Варто зазначити, що такі програми мають мати мотиваційно-ознайомлюючий, а не примусовий характер. З одного боку, завдання органів державної влади України полягає у тому аби переконати менеджмент держав-реципієнтів, що повернення вимушених мігрантів, це пріоритетний вид допомоги у забезпеченні сталості процесів соціально-економічного розвитку України . Відповідно, у підсумку нормалізації ситуації в Україні, країни ЄС отримують вигоди у вигляді посилення безпеки вздовж східних кордонів ЄС, а також вивільнення фінансово-економічних ресурсів для задоволення внутрішніх потреб розвитку.

проведення інформаційно-просвітницьких кампаній щодо можливостей та перспектив реалізації набутого професійно-кваліфікаційного та фінансово-інвестиційного капіталу у поствоєнному періоді.;

формування макроекономічних стимулів рееміграції через реалізацію структурних реформ, які забезпечать довгострокове соціально-економічне зростання та сприятимуть встановленню позитивного іміджу країни в світі (зниження рівня корупції та бідності населення, зростання стандартів соціального захисту , відновлення зруйнованих об'єктів соціальної інфраструктури та житла);

надання допомоги у працевлаштуванні та стимулювання зайнятості реемігрантів відповідно до потреб регіональних ринків праці через розширення дії програм перекваліфікації та працевлаштування в безпечних регіонах , організацію ярмарків вакансій, визнання набутих за кордоном знань та кваліфікацій;

запровадження режиму пільгового кредитування бізнес-ініціатив реемігрантів, а також грантова підтримка проєктів самозайнятості .

підвищення фінансової грамотності реемігрантів, які мають намір інвестувати міграційний капітал у відкриття власного бізнесу в Україні шляхом проведення тренінгів, стажувань та навчальних програм для підприємців-реемігрантів ;

Оскільки втрати людського потенціалу в умовах критичного зменшення кількості населення у результаті вимушених міграцій поруч із низьким рівнем природного відтворення неминучі, одним із дієвих способів нівелювання втрат людського потенціалу у післявоєнному періоді залишаються реалізація заходів щодо залучення мігрантів з інших країн, в тому числі тих, що розвиваються.

Задля цього необхідно лібералізувати міграційне законодавство відповідно до потреб економіки у людських ресурсах і регіональних ринків праці у робочій силі .

У цьому відношенні доцільно забезпечити :

створення нових, високооплачуваних вакансій для осіб з професійно-кваліфікаційними характеристиками, які матимуть вагому суспільно-економічну корисність для розбудови національної економіки.

удосконалення програми соціально-культурної інтеграції та адаптації мігрантів з інших країн, у тому числі організація курсів з вивчення української мови та історії України, забезпечення культурно-правової та соціально-економічної адаптації.

врегулювання правового статусу нелегальних мігрантів, які проживають на території України протягом тривалого часу, мають постійне місце праці, створили сім'ю та не мають кримінального досвіду.

Висновки

Реалізація вищенаведених рекомендацій дозволить створити передумови для інгібування критичних тенденцій та нормалізації процесів відтворення населення , в тому числі збереження та розвитку людського потенціалу. Зокрема, з одного боку, наростити кількісну складову людського потенціалу через формування серед населення репродуктивного віку психологічної установки орієнтованої на розширене відтворення поколінь, підвищення відповідальності молодих сімей перед суспільством за відродження генофонду нації, збереження культури, мови та усталених традицій, посилення фінансово-економічної стійкості домогосподарств та їх здатності забезпечувати належний догляд та виховання дітей в умовах ринкових та військово-політичних турбулентностей.

З іншого боку, забезпечити зростання якісної компоненти людського потенціалу через забезпечення супроводу процесів рееміграції вимушених переселенців з-за кордону та застосування їх фінансового та людського капіталу (грошових коштів, професійної кваліфікації, знань, навичок та умінь), здобутих у період проживання за кордоном, у процесі нормалізації та відбудови країни післявоєнного періоду.

Список використаних джерел

1. Следь О.М. Вимушена міграція: ознаки поведінки та фактори впливу. Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. 2019. №1(20). С. 63-71.

2. Войналович І.А., Кримова М.О, Щетініна Л.В. Вимушені переселенці: зарубіжний досвід, стан і реалізація їх прав в Україні. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2014. № 2. С. 250- 257.

3. Внутрішньо переміщені особи : від подолання перешкод до стратегії успіху: монографія / О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром- сті. Київ, 2016. 448 с.

4. Лібанова Е.М., Позняк О.В., Цимбал О.І. Масштаби та наслідки вимушеної міграції населення України внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Демографія та соціальна економіка, 2022. №2(48). С. 37-57.

5. Бараняк І.Є. Вимушена міграція населення з України: соціально-демографічний профіль. Академічні візії. 2023. № 24.

6. Бараняк І.Є. Теоретико-концептуальні підходи до дослідження вимушеної міграції населення. Економіка та суспільство. 2023. № 55.

7. Мульска О., Сорочак О. Удосконалення політики регулювання міграційних процесів в умовах соціально-економічної нестабільності: інституціональний підхід. Innovation and Sustainability. 2023. №2. С. 18-30.

8. Semiv S., Berezivskiy Y., Baranyak I., Mulska O., Ivaniuk U. Priorities and tools of regulation of external migration in the Carpathian region of Ukraine. Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal. 2021. Vol. 7(2), pp. 160-181.

9. Біль М. М. Вимушена міграція в умовах високої соціальної вразливості населення України. Migration & Law. 2023. Vol. 2, issues 5-6. C. 31-43.

10. Соціально-гуманітарні виклики війни та інструментарій їх подолання (Карпатський регіон України) : електронне науково-аналітичне видання / за ред. д.е.н., проф. Т. Г. Васильціва. ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України». Львів. 2022. 47 с.

11. Мульска О.П., Бараняк І.Є. Послаблення соціальної вразливості територіальних громад Карпатського регіону України в умовах економічно-політичної нестабільності. Modeling the development of the economic systems, № 2, С. 131-137.

12. After The War Was Over. Balkan Images 2005.

Размещено на Allbest.ru