Глобальна багатополярність: нові можливості й загрози для розвитку українського експорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальна багатополярність: нові можливості й загрози для розвитку українського експорту

О.В. Пустовойт, д-р екон. наук, провідний науковий співробітник

відділу секторальних прогнозів та кон'юнктури ринків ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Київ, Україна

Запропоновано методологічні й методичні підходи для уточнення переліку і рей- тингування реальних і потенційних полюсів глобального зростання, оцінювання їх часток у закупівлі експортної продукції підвищеної технологічної складності країн. Наукові підходи апробовано на прикладі України і доведено, що подальше стрімке інерційне розширення її торгівлі з Китаєм і потенційними полюсами глобального зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються, неодмінно по- силюватиме ризики уповільнення якісних (структурних) змін у вітчизняному екс- порті на користь продукції підвищеної технологічної складності.

Ключові слова: глобальна багатополярність; полюс глобального зростання; екс- порт; імпорт; одинична вартість; продукція підвищеної технологічної складнос- ті; конкурентоспроможність.

Oleh Pustovoit, Dr. Sci. (Econ.),

Leading Research Fellow of the Department

of Sectoral Forecasting and Market Conjuncture

Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine Kyiv,

GLOBAL MULTIPOLARITY:

NEW OPPORTUNITIES AND THREATS

FOR THE DEVELOPMENT OF UKRAINIAN EXPORTS

One of the topical areas of modern economics is predicting the implications of global multipolarity. Their analysis in the fields of international politics and international trade law gave grounds for suggesting that global multipolarity creates both new op- portunities and additional threats for the development of smaller developing econo- mies. To test the hypothesis on data collected in the field of economy, it is proposed to analyze these opportunities and threats as strong and weak trade incentives formed by countries which are new actual and potential global growth poles when purchasing raw materials and products of increased technological complexity in smaller develo- ping economies. To implement this scientific method, a set of methodological and methodical approaches has been developed to correct the list and rank actual and po- tential global growth poles, to evaluate their shares in the purchase of products of in- creased technological complexity.

Approbation of the proposed scientific approaches on the example of Ukraine

revealed that on international markets, the additional demand from China and poten- tial global growth poles from among countries with emerging markets creates strong trade incentives for revitalizing economic activity in domestic export industries pro- ducing raw materials and products of their shallow processing, and the weak ones -- in industries producing products of increased technological complexity. Therefore, further rapid inertial expansion of Ukraine's trade with these countries will certainly increase the risks of slowdown in qualitative (structural) changes in domestic foreign trade in favor of products of increased technological complexity. The obtained empiri- cal data confirm the assumption of Western scientists that global multipolarity creates additional threats to the development of smaller developing economies, as it encou- rages them to retain the role of raw materials supplier to world markets in the future.

Keywords: global multipolarity; global growth pole; exports; imports; unit cost; products of increased technological complexity; competitiveness.

Протягом двох останніх десятиліть темпи економічного зростання низки країн значно перевищували аналогічні показники в розвинутих країнах, які традиційно визначали динаміку світової економіки. Ця довгострокова тенденція дала науковцям підставу для висновку, що у світовій економіці формуються нові полюси зростання. Причому в цьому процесі провідну роль відіграють окремі країни не з розвинутими ринками (advanced markets), а з ринками, що розвиваються (emerging markets) або наближа- ються до їх стану (pre-emerging markets), тобто є пограничними (frontier markets) [1, p. 24] (далі -- країни з ринками, що прискорено розвиваються). Серед країн з розвинутими ринками традиційними полюсами гло- бального зростання здебільшого вважаються США і країни єврозони [2, p. 353], у складі яких провідну роль відіграють Німеччина і Франція. Якщо спиратися на прогнозні оцінки аналітиків Міжнародного валют- ного фонду 1, Всесвітнього економічного форуму 2, американської ком- панії Bloomberg 3, то в ролі потенційних полюсів глобального зростання, на наш погляд, є підстави також розглядати Велику Британію, Японію і Південну Корею.

Серед країн з ринками, що прискорено розвиваються, новим полюсом глобального зростання зазвичай визнається Китай, а потенційними полю- сами -- країни з динамічними економіками, що стають лідерами регіо- нального зростання в різних географічних частинах світу. До останніх від- носять Бразилію, РФ, Індію, Індонезію, Єгипет, Пакистан, Південно-Афри- канську Республіку, Мексику, Саудівську Аравію, Туреччину 4, а також Фі- ліппіни і В'єтнам [3, p. 4]. Однак варто зауважити, що визнання Китаю як єдиного нового полюсу глобального зростання не є беззаперечним. Напри- клад, науковці Центру міжнародного розвитку (Center of International Development -- CID) Гарвардського університету у своїх дослідженнях дій- шли висновку, що Індія фактично вже стала реальним полюсом глобаль- ного зростання. Крім того, вони спрогнозували, що у 2025 р. середньорічні темпи економічного зростання Індії становитимуть 7,7 %, що дасть їй змо- гу очолити список країн з найдинамічнішими економіками 5.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ БАГАТОПОЛЯРНОСТІ

Окресливши коло реальних і потенційних полюсів глобального зрос- тання, економісти почали надавати перевагу дослідженням, які дещо умовно можна систематизувати в межах двох напрямів. Перший з них зосереджений переважно на виявленні джерел швидкого економічного зростання Китаю і потенційних полюсів глобального зростання з-поміж країн, ринки яких прискорено розвиваються. Серед джерел аналізува- лися такі: залучення в економіку додаткових інвестиційних і людських ресурсів, сукупна факторна продуктивність [4], зростання рівня спожи- вання, експортні доходи, витрати на НДДКР тощо. Методологічну осно- ву цих досліджень складали теоретичні положення про те, що в сучасно- му світі країни, які претендують відігравати роль полюсів зростання, повинні мати не лише прискорені темпи економічного зростання, а й масштабну економіку, здатну створювати стимули для підвищення рів- ня економічної активності в інших країнах, а також вміти конвертувати свої успіхи в підвищення рівня життя населення і скорочення економіч- ного відставання від країн з розвинутими ринками 6.

Другий напрям досліджень орієнтований переважно на оцінювання ефектів впливу Китаю і потенційних полюсів глобального зростання з-поміж країн, ринки яких прискорено розвиваються, на перебіг сучас- них процесів глобалізації [5], світовий порядок [6] 7, міжнародні багато- сторонні організації, такі як G20, Світовий банк і МВФ [2], і економіки інших країн. Наприклад, ученими, які працюють за останнім напрямом, було оцінено вплив «сімки, що розвивається» -- Е7 8 -- на національні й світову економіки. Зокрема, встановлено, що зростання країн Е7 на 1 відсотковий пункт (далі -- в. п.) приводить до зростання на 0,9 в. п. інших національних економік з ринками, що розвиваються, і погранич- ними ринками, а також на 0,6 в. п. світової економіки [1]. глобальна багатополярність експорт імпорт

У цій статті здійснено спробу дослідити не кількісні, а якісні аспекти ефектів впливу реальних і потенційних полюсів глобального зростання на інші національні економіки. Актуальність обраного напряму дослі- джень коротко можна обґрунтувати так. Донині серед економістів збері- гається стереотип мислення, що розвинуті країни зацікавлені в торгівлі з країнами, що розвиваються, переважно як з постачальниками сиро- винних ресурсів. Раціональне зерно цього стереотипу було сформовано на історичних фактах колоніальної політики західних держав у ХІХ -- на початку ХХ ст. Однак час змінює реальність. Хоча не всі дослідники з цим погоджуються і продовжують її описувати в конфронтаційних гео- політичних термінах «протестного глобального Півдня» і «домінуючої глобальної Півночі» 8. Проте такий підхід свідомо чи несвідомо ігнорує очевидні сучасні реалії, які полягають у тому, що Китай і потенційні по- люси глобального зростання з-поміж країн, ринки яких прискорено розвиваються, поступово перетворюються на масштабних інвесторів, експортерів, імпортерів і починають впливати на розвиток інших еконо- мік, у тому числі розвинутих.

Аналізуючи зазначені економічні тенденції, західні вчені почали ви- словлювати окремі застереження. Так, американська науковиця Ш. То- мас зібрала у сферах міжнародної політики і міжнародного торговель- ного права докази для підтвердження гіпотези про виникнення нових загроз для розвитку та індустріалізації менших економік, що розвива- ються (smaller developing economies), через їх неспроможність конкуру- вати з масштабними економіками країн, які нарощують свій вплив на глобальне зростання [7]. Аналітичне використання наведеної гіпотези потребує додаткової перевірки її безпомилковості на основі доказів, зі- браних у економічній сфері. На наш погляд, частково це можна зробити шляхом порівняння обсягів закупівлі в менших економіках, що розви- ваються, продукції підвищеної технологічної складності країнами, які формують реальні й потенційні полюси глобального зростання. Більші обсяги закупівлі цієї продукції реальними і потенційними полюсами з-поміж країн з розвинутими ринками або з ринками, що прискорено розвиваються, можна використати як доказ формування ними порівня- но сильніших торговельних стимулів для розвитку експортного потен- ціалу певної країни, зменшення ризиків її економічної маргіналізації, тобто збереження за собою ролі постачальника сировинних ресурсів на світові ринки в майбутньому.

Однак використання запропонованого методологічного підходу для збирання доказів на користь гіпотези Ш. Томас пов'язано з певними труд- нощами. Річ у тому, що термін «менші економіки, що розвиваються» є за- надто широким. За винятком потенційних полюсів глобального зростан- ня, він, за окремими методиками, може узагальнювати, наприклад, 11 країн з ринками, що розвиваються, 39 -- з пограничними ринками [1,

с. 24] і 46 малих економік [8] найменш розвинутих країн 10, тобто загалом 96 країн. Безумовно, зібрати інформацію про обсяги закупівлі реальни- ми і потенційними полюсами глобального зростання продукції підви- щеної технологічної складності в зазначеній кількості менших націо- нальних економік, що розвиваються, є доволі складним і масштабним завданням. Його виконання потребує колективних зусиль дослідників.

З огляду на сказане, мета статті -- розробити набір методологічних і методичних підходів для уточнення переліку, рейтингування реальних і потенційних полюсів глобального зростання і оцінювання їх часток у закупівлі продукції підвищеної технологічної складності, апробувати запропоновані наукові підходи на прикладі України для перевірки гіпо- тези про нові зумовлені глобальною багатополярністю загрози для роз- витку менших економік, що розвиваються.

Такий ракурс дослідження має як теоретичну, так і прикладну значу- щість. З теоретичного боку, створюється методичне підґрунтя для подаль- ших досліджень щодо розвитку експортного потенціалу інших країн в умовах становлення глобальної багатополярності. З прикладного боку, на- ведені наукові результати становлять певну цінність для вітчизняних еко- номістів. Річ у тому, що після закінчення війни і деокупації захоплених РФ територій органи державної влади України мають намір не просто відно- вити вітчизняну економіку до рівня 2021 р., а й провести реконструкцію і модернізацію її виробничого потенціалу з метою розширення випуску конкурентоспроможної продукції підвищеної технологічної складності з інноваційними і якіснішими властивостями. При виборі напрямів розши- рення випуску такої продукції також буде важливо враховувати нові мож- ливості й ризики, які створює глобальна багатополярність для її експорту. Поставлена мета дослідження досягається шляхом виконання нау- кових завдань, які спрямовані на порівняння можливостей окремих країн стати новими полюсами глобального зростання і стимулювати експорт вітчизняної продукції підвищеної технологічної складності. Для опису вихідних умов і результатів економічного аналізу в межах визначених завдань дослідження використано такий понятійний апарат:

1) полюс глобального зростання (global growth pole) -- економіка, у якій сконцентровано значну частину глобального зростання і яка впли- ває на динаміку інших економік настільки, що забезпечує зростання світової економіки в цілому 11. Поняття «полюс глобального зростан-

ня» 12 відрізняється за змістом від поняття «геополітичний полюс», яке застосовується у відношенні до міжнародних відносин, а саме для уза- гальнення місць концентрації геополітичної сили, здатної змінювати міжнародний порядок;

2) глобальна багатополярність (global multipolarity) -- стан світово- го господарства, за якого центри його зростання утворюють три і біль- ше економік як з розвинутими ринками, так і з ринками, що прискорено розвиваються;

3) технологічна складність (technological complexity) експортної / ім- портної продукції -- набір властивостей, яких набувають товари залеж- но від технології їх виготовлення;

4) експортна продукція підвищеної технологічної складності (export products of increased technological complexity) -- товарні групи експорт- ної продукції, індекс одиничної вартості яких є більшим, ніж величина індексу середньої вартості одиниці продукції сукупного товарного ім- порту країни.

Для проведення економічного аналізу в межах поставлених науко- вих завдань використано окремі спеціальні методологічні й методичні підходи. Логіку їх вибору можна коротко пояснити так.

За результатами пошуку, зокрема, встановлено, що в арсеналі сучас- ної науки існує низка критеріїв, які застосовуються для опису процесів формування полюсів глобального зростання. За своєю суттю критерії є вимогами, які аналітики віртуально ставлять до основних довгостроко- вих тенденцій розвитку країн, щоб віднести їх до полюсів зростання. Для виконання першого завдання дослідження серед зазначених крите- ріїв були відібрані ті, що дають змогу комплексно оцінити відносні шан- си окремої країни стати полюсом глобального зростання. На наш по- гляд, шанси будуть вищими у випадку, коли розвитку аналізованої кра- їни притаманний певний набір довгострокових тенденцій. Так, порівня- но з іншими країнами вона повинна мати: 1) більший вплив на глобаль- не економічне зростання, у тому числі за рахунок підтримання високої динаміки економіки і внутрішньої економічної активності, збільшення масштабу економіки; 2) кращі можливості змінювати економічну актив- ність у інших країнах; 3) менший рівень відставання в економічному розвитку від країн -- традиційних полюсів глобального зростання.

З методологічного погляду вибір наведених критеріїв можна аргу- ментувати так. У довгостроковій перспективі країни, що мають відносно вищі темпи економічного зростання, спроможні прискорено скоро- чувати економічне відставання від розвинутих країн -- традиційних полюсів глобального зростання. Однак серед динамічно зростаючих країн суттєво впливати на глобальне зростання й економічну актив- ність у інших національних господарствах здатні лише ті, що мають від- носно більший масштаб економіки і вищий рівень її торговельної інте- грації у світове господарство.

Для вирішення поставлених наукових завдань був використаний набір окремих показників. З погляду методики економічного аналізу їх вибір коротко можна пояснити так:

• спроможність країни впливати на глобальне економічне зростання доволі точно відображає показник її частки в прирості світового ВВП;

• економічну динаміку країни можна оцінити за допомогою показ- ника темпу приросту ВВП. Його порівняння з аналогічними показника- ми інших країн або еталонної країни, що виконує роль традиційного полюсу глобального зростання (у цьому дослідженні це США), дає змо- гу виявити зміни у відносній економічній динаміці;

• масштаб економіки певної країни характеризує її внесок у світове виробництво товарів і послуг. Оцінити внесок можна за допомогою по- казника, що відображає питому вагу країни в структурі світового ВВП;

• можливості країни змінювати економічну активність у інших на- ціональних економіках визначає рівень її торговельної інтеграції у сві- тове господарство. Показником рівня є частка країни в закупівлі товарів і послуг, які були експортовані на світові ринки, інакше кажучи, питома вага країни в сукупному попиті на глобальний експорт;

• економічне відставання (затримка в економічному розвитку) однієї країни від іншої можна описати у вартісному вираженні -- показує, який додатковий обсяг товарів і послуг має бути вироблений у країні, щоб за розміром їх випуску вона зрівнялася з еталонною країною, обраною для порівняння. Серед показників випуску продукції у країнах взято ВВП на одну особу населення, розрахований на основі паритету купівельної спроможності національних валют (далі -- ВВП на одну особу за ПКС) 13.

Рівень технологічної складності продукції опосередковано можна оцінити за допомогою індексу вартості одиниці продукції, тобто оди- ничної вартості (unit value index -- UV). Індекс зазвичай розраховують у доларах за 1 кг товарів певної групи j. Одиничну вартість сукупності всіх товарних груп експортної / імпортної продукції країни і описують за допомогою індексів UVіх і UVіт. Економічний сенс їх порівняння ба- зується на припущенні, що сировина і напівфабрикати мають меншу одиничну вартість, ніж продукція з більшим набором корисних власти- востей, отриманих у результаті глибшої переробки сировинних ресурсів за допомогою досконаліших або унікальних технологій [9, с. 16].

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Порівняння можливостей країн стати

новими полюсами глобального економічного зростання

Вибір спеціальних критеріїв і показників відкрив шлях для порівнян- ня можливостей країн стати новими полюсами глобального економіч- ного зростання. Зібрані факти про такі можливості коротко можна по- дати так.

Вплив на глобальне економічне зростання. Динаміку процесу форму- вання нових полюсів глобального зростання частково можна оцінити за допомогою показників, що відображають середньорічний внесок країн з ринками, що прискорено розвиваються, у приріст світового ВВП на по- чатку і наприкінці 20-річного періоду 2001--2021 рр., без урахування по- казників кризового 2020 р. 14 (рис. 1).

Дані рис. 1 свідчать, що у 2001--2019 і 2021 рр. Китай і аналізовані по- тенційні полюси зростання в різних пропорціях збільшили сукупний вне- сок у приріст світової економіки з 36,1 до 55,1 % (тобто на 19 в. п.). Так, внесок Китаю зріс з 21,0 до 40,8 % (тобто на 19,8 в. п.), Індії -- з 3,6 до 5,3 % (на 1,7 в. п.), Туреччини -- з 1,0 до 2,3 % (на 1,3 в. п.), Індонезії -- з 1,3 до 1,7 % (на 0,4 в. п.), В'єтнаму -- з 0,4 до 1,2 % (на 0,8 в. п.), тоді як внесок РФ зменшився з 3,4 до 1,1 % (на 2,3 в. п.), Бразилії -- з 2,2 до 0,2 % (на 2,0 в. п.),

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Внесок Китаю, потенційних полюсів глобального зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються, і України в приріст світового ВВП у 2001--2019 і 2021 рр., %

Джерело: складено автором за: GDP (constant 2015 US$). World Development Indi- cators. The World Bank. URL: https://databank.worldbank.org/source/world-develop- ment-indicators (дата звернення: 20.06. 2023).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Внесок США, країн єврозони і потенційних полюсів глобального зрос- тання з-поміж країн з розвинутими ринками в приріст світового ВВП у 2001-- 2019 і 2021 рр., %

Джерело: складено автором за: GDP (constant 2015 US$). World Development Indi- cators. The World Bank. URL: https://databank.worldbank.org/source/world-develop- ment-indicators (дата звернення: 20.06.2023).

Саудівської Аравії -- з 0,7 до 0,2 % (на 0,5 в. п.), Мексики -- з 0,6 до 0,3 % (на 0,3 в. п.), Південно-Африканської Республіки -- з 0,6 до 0,0 % (на 0,6 в. п.), України -- з 0,4 до 0,1 % (на 0,3 в. п.). Показники України аналізуються для оцінювання наших шансів стати полюсом зростання світової економіки.

У 2001--2019 і 2021 рр. на зростання світової економіки також справ- ляли вплив традиційні полюси глобального зростання -- США і країни єврозони, а також Велика Британія, Японія і Південна Корея. Зміни у ве- личині їх впливу відображено на рис. 2.

Дані рис. 2 показують, що у 2001--2019 і 2021 рр. США, країни євро- зони і аналізовані потенційні полюси глобального зростання скоротили сукупний внесок у приріст ВВП світової економіки з 32,9 до 29,1 % (тобто на 3,8 в. п.). Докладний аналіз виявив, що частка США в прирості світо- вого ВВП зросла з 19,0 до 20,0 % (на 1,0 в. п.), країн єврозони -- з 6,5 до 6,6 % (на 0,1 в. п.). Проте це не змогло компенсувати втрат від зменшення внес- ку Республіки Корея -- з 2,6 до 2,0 % (на 0,6 в. п.), Великої Британії -- з 3,7 до 0,8 % (на 2,9 в. п.) і Японії -- з 1,0 до -0,2 % (на 1,2 в. п.). Зважаючи на те, що сукупний внесок цих розвинутих країн у приріст світового ВВП змен- шився, предметом подальшого дослідження були обрані країни з ринка- ми, що прискорено розвиваються. Для розуміння того, чому вони мають різний вплив на глобальне економічне зростання, порівняємо динаміку і масштаб їх економік між собою і з США:

• динаміка економічного зростання. Порівняння економічної дина- міки обраних для аналізу країн дало змогу виявити, що у 2001--2019 і 2021 рр. середньорічний темп приросту ВВП у світовій економіці стано- вив 3,1 %, а в США -- 2,2 %. Ця тенденція є доказом того, що у світовому господарстві формувалися нові локації підвищеної економічної актив- ності. Зокрема, її рівень швидко зростав у Китаї (темп приросту ВВП становив 9,0 %), Індії (6,7 %), В'єтнамі (6,4 %), Філіппінах (5,5 %), Індоне- зії і Туреччині (5,2 %);

• зміни в масштабах економік. Спрямованість змін у економічному масштабі країни можна описати за допомогою показника її частки в структурі світового ВВП 15. Порівняльний аналіз динаміки цього показ- ника в обраних для аналізу країнах показав, що у 2001--2019 і 2021 рр. Китай і країни -- потенційні полюси глобального зростання збільшили загальний масштаб своїх економік. Їх сукупний внесок у світове виробни- цтво товарів і послуг зріс з 18,3 до 30,3 % (тобто на 12,0 в. п.), а США -- зменшився з 28,0 до 23,7 % (на 4,3 в. п.). Якщо говорити докладніше, то в структурі ВВП світової економіки частка Китаю збільшилася з 7,0 до 16,6 % (тобто на 9,6 в. п.), Індії -- з 1,8 до 3,1 % (на 1,3 в. п.), Туреччини та Індонезії -- з 0,9 до1,2 % (на 0,3 в. п.), тоді як частка Бразилії зменшилася з 2,4 до 2,2 % (тобто на 0,2 в. п.), РФ -- з 1,8 до 1,7 % (на 0,1 в. п.), Мекси- ки -- з 1,7 до 1,5 % (на 0,2 в. п.), Південно-Африканської Республіки -- з 0,5 до 0,4 % (на 0,1 в. п.), України -- з 0,2 до 0,1 % (на 0,1 в. п.).

Вплив на економічну активність у інших країнах. Країни перебира- ють на себе роль полюсів глобального зростання лише за умови пере- творення власної високої економічної активності на джерело додаткової

Дані рис. 3 свідчать, що протягом 2001--2019 і 2021 рр. Китай і краї- ни -- потенційні полюси глобального зростання збільшили загальний рівень торговельної інтеграції у світову економіку. Їх сукупна частка в закупівлі товарів і послуг, які були експортовані на світові ринки, зросла з 12,4 до 21,5 % (тобто на 9,1 в. п.), а США -- зменшилася з 16,5 до 12,5 % (на 4 в. п.). Це означає, що зазначена група країн посилила свій вплив на світове виробництво експортних товарів і послуг й економічну актив- ність у країнах-експортерах. Докладний аналіз виявив, що процес торго- вельної інтеграції країн у світову економіку відбувався нерівномірно. Так, у розглядуваний період частка Китаю в закупівлі товарів і послуг, які були експортовані на світові ринки, зросла з 3,8 до 9,7 % (тобто на 5,9 в. п.), Індії -- з 1,1 до 2,4 % (на 1,3 в. п.), РФ -- з 1,1 до 1,4 % (на 0,3 в. п.), Бразилії і Туреччини -- з 0,8 до 1,0 % (на 0,2 в. п.), тоді як Мексики -- змен- шилася з 2,1 до 2,0 % (на 0,1 в. п.), Південно-Африканської Республі- ки -- з 0,5 до 0,4 % (на 0,1 в. п.).

Скорочення економічного відставання від США. Для пошуку відпо- віді на запитання, чи вдалось аналізованим країнам зменшити еконо- мічне відставання від США, варто скористатися показником середньо- річної динаміки ВВП на одну особу за ПКС 17 у цих країнах у 2001--2005, 2016--2019 і 2021 рр. (рис. 4).

Дані рис. 4 свідчать, що у 2001--2019 і 2021 рр. Китай, інші країни -- потенційні полюси глобального зростання, за винятком Саудівської Ара-

вії, Мексики і Південно-Африканської Республіки, і Україна дещо змен- шили економічне відставання від США. Якщо говорити докладніше, то у 2016--2019 і 2021 рр. середньорічне виробництво товарів і послуг на одну особу в Саудівській Аравії досягло 76,5 % від рівня США, Туреччині -- 46,3 %, РФ -- 43,4 %, Мексиці -- 31,9 %, Китаї -- 24,9 %, Бразилії -- 23,8 %, Південно-Африканській Республіці -- 22,4 %, Україні -- 19,3%, Єгипті та Індонезії -- по 18,4 %. В усіх інших країнах, у тому числі у В'єтнамі, Філіп- пінах, Індії і Пакистані, економіки яких динамічно зростали, середньоріч- ний рівень виробництва становив від 13,8 до 7,7 % від рівня США.

Інтерпретація результатів досліджень щодо формування нових полюсів глобального зростання. Якщо дотримуватися припущення, що в майбутньому найбільші шанси претендувати на роль нових полюсів глобального зростання мають країни, внесок яких у зростання світового ВВП перевищує 1 %, то можна передбачити таке. Основу сучасної конфі- гурації нових полюсів глобального зростання формує Китай. У 2001-- 2019 і 2021 рр. він, поєднавши великий масштаб економіки, високі темпи її зростання та інтеграції у світову економіку, збільшив свій внесок у при- ріст світового ВВП з 21,0 до 40,8 %. Крім того, КНР вдалося дещо скоро- тити економічне відставання від США, яке, проте, все ще залишається значним: у американській економіці в перерахунку на одну особу насе- лення виробляється продукції у чотири рази більше, ніж у китайській.

Якщо погодитись із сценарієм подій, що Китай залишається єдиним новим полюсом глобального зростання, то стосовно інших аналізованих країн варто зауважити таке. Серед розвинутих країн лише Республіка Ко- рея зберегла шанси стати новим полюсом глобального зростання. Водно- час серед країн з ринками, що прискорено розвиваються, свої шанси пере- творитися на нові полюси глобального зростання збільшили Індія, Туреч- чина, Індонезія і В'єтнам 18, одночасно суттєво зменшили РФ і Бразилія. Про це свідчать виявлені довгострокові економічні тенденції, що прита- манні цим країнам. Зокрема, у 2001--2019 і 2021 рр. за рахунок високих темпів зростання великомасштабних економік Індія, Туреччина та Індо- незія збільшили свій внесок у приріст ВВП світової економіки, відповідно, з 3,6, 1,0 і 1,3 до 5,3, 2,3 і 1,7 %. Поєднання порівняно меншого масштабу економіки, але високих темпів її зростання відкрило можливість В'єтнаму наростити свій внесок у приріст світового ВВП з 0,4 до 1,2 %. Крім того, усі ці країни підвищили рівень торговельної інтеграції у світове господарст- во, що розширило їх можливості перебрати на себе роль полюсів глобаль- ного зростання. Водночас РФ і Бразилія, через низькі темпи зростання

своїх відносно великомасштабних економік, скоротили свій внесок у при- ріст світового ВВП, відповідно, з 3,4 і 2,2 до 1,1 і 0,2 %.

Протягом аналізованого періоду Єгипет, Пакистан і Філіппіни дещо швидше набували додаткових шансів стати новими полюсами глобально- го зростання порівняно з Бразилією, Мексикою, РФ, Південно-Африкан- ською Республікою і Саудівською Аравією. При цьому варто враховувати, що Бразилія, РФ і ПАР входять до складу БРІКС. Цей факт дає підстави стверджувати, що далеко не всі учасники цієї групи спроможні стати до- мінуючими економічними системами до 2050 р. Стосовно РФ цей висно- вок також підтверджується численними санкціями, що у 2022 р. були за- проваджені значною кількістю країн у відповідь на розв'язану нею війну проти України і скоєні воєнні злочини.

Якщо звернутися до оцінок довоєнного розвитку України, то можна стверджувати, що у 2001--2019 і 2021 рр. її шанси стати одним з полюсів глобального зростання знизилися майже до нульової позначки. Насам- перед це сталося через уповільнення темпів щорічного зростання еконо- міки і поступове скорочення її масштабу в межах світового господарства.

Торговельні стимули щодо розширення виробництва експортної продукції підвищеної технологічної складності в Україні

На жаль, у довоєнний період в Україні якісні параметри економічного зростання були невисокими. Опосередковано це припущення підтвер- джується емпіричними даними про обсяг експорту вітчизняної продук- ції підвищеної технологічної складності, що має високу ціннісну (неціно- ву, якісну (non-price, qualitative)) конкурентоспроможність і хороші пер- спективи щодо розширення продажу на світових ринках. Оцінювання обсягу експорту зазначеної продукції було здійснено за допомогою таких методичних підходів. Зокрема, для доказу, що висока ціннісна конкурен- тоспроможність справляє домінуючий вплив на експорт певної групи товарів, використано факти про існування на ринку ситуації, за якої об- сяг експорту цієї товарної групи перевищує обсяг імпорту аналогів і при цьому вартість одиниці експортного товарного набору є більшою, ніж імпортного. Формально цю ринкову ситуацію можна подати так:

Хіj / Mіj > 1; UVіхj / UVітj > 1,

де Х, M -- відповідно, експорт й імпорт товарів країни; UVх, UVт -- одинична вартість, відповідно, експортних та імпортних товарів, j -- то- варна група, і -- країна, що аналізується [9, с. 18]. Водночас для доказу, що та чи інша продукція має хороші перспективи продажу на світових ринках, були використані факти її присутності в складі 100 найбільших у світі експортних товарних груп 19.

Наведені методичні підходи дали змогу отримати певні наукові ре- зультати. Так, було встановлено, що у 2019--2021 рр. в Україні високою ціннісною конкурентоспроможністю вирізнялася 71 експортна товарна група, тобто близько 6 % від їх загальної кількості, систематизованої за тризначним кодом УКТЗЕД. Однак серед зазначених груп лише вісім мали порівняно істотну питому вагу в структурі вітчизняного експорту й хоро- ші перспективи щодо розширення продажу на світових ринках, а також підвищену технологічну складність [10]. Про її рівень свідчили такі фак- ти. У 2021 р. середня ринкова вартість 1 кг одиниці імпортної продукції становила 0,98 дол., а товарної групи «двигуни турбореактивні, турбо- гвинтові та інші газові турбіни» -- 1198,6 дол., групи «частини літальних апаратів товарної позиції 8801 або 8802» -- 494,3 дол., групи «електроо- бладнання звукове або візуальне сигналізаційне» -- 80,2 дол., групи «тур- біни на водяній парі та інші парові турбіни» -- 29,2 дол., групи «проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники; кабелі воло- конно-оптичні» -- 20,8 дол., групи «яхти та інші плавучі засоби» -- 19,0 дол., групи «електронагрівальні прилади та апарати» -- 15,0 дол., гру- пи «судна, призначені для перевезення людей або вантажів» -- 1,2 дол. 20

Наведені результати порівнянь підтвердили, що всі вісім експорт- них товарних груп можна віднести до тих, що мають підвищену техно- логічну складність, оскільки їх середня одинична вартість перевищува- ла середню вартість одиниці продукції сукупного товарного імпорту України. При цьому варто зазначити, що найвищий рівень технологіч- ної складності був притаманний таким групам: «двигуни турбореактив- ні», «частини літальних апаратів» і «електрообладнання звукове або ві- зуальне сигналізаційне».

У 2016--2021 р., за винятком 2020 р., в Україні експорт товарів по- стійно збільшувався, але це не приводило до прискорення економічного зростання. Причина цього крилася в низьких якісних параметрах еко- номічного зростання. Докладніше цю проблему можна описати так. У період посткризового відновлення 2016--2021 рр. в Україні середньо- річна величина індексу вартості одиниці продукції сукупного товарного імпорту (UVт) становила 0,78 дол. / кг, а сукупного товарного експорту (UVх) -- 0,31 дол. / кг 21. Це означало, що технологічна складність імпор- ту була у 2,5 разу вищою, ніж українського товарного експорту. Доходи від продажу останнього не покривали валютних витрат на імпорт тех-

нологічно складнішої продукції, унаслідок чого виникало від'ємне саль- до зовнішньої торгівлі товарами в межах 6,56--14,26 млрд дол., що при- зводило до зменшення щорічних темпів зростання економіки. Частково спад темпів компенсувався додатним сальдо зовнішньої торгівлі послу- гами, який коливався в межах 0,48--4,40 млрд дол. 22, проте це вирішува- ло проблему уповільнення економічної динаміки.

Існування наведеної проблеми підводить до думки, що одним з шля- хів підвищення якості економічного зростання в Україні є розширення експорту продукції підвищеної технологічної складності. У повоєнний період вихід на цей шлях можна розпочати так. Частину міжнародної допомоги і обмежених ресурсів держави направити на відбудову галу- зей 23, які в короткі терміни спроможні відновити і / або збільшити про- даж на зовнішніх ринках конкурентоспроможної продукції, що підви- щить загальний рівень технологічної складності українського товарного експорту і, відповідно, його ринкову вартість відносно імпорту.

Якщо припустити, що Україна вибере саме цей шлях, то виникає за- кономірне запитання: нова глобальна багатополярність створить додат- кові можливості чи загрози для реалізації такого вибору? Дослідження в цьому напрямі дало змогу зробити такий висновок: нова глобальна ба- гатополярність створює як додаткові можливості, так і певні загрози для економічного зростання й розвитку інших країн. Докладніше описа- ти цю ситуацію можна на прикладі України за допомогою показників експортно-імпортних операцій на світовому ринку.

У довоєнному 2021 р. в Україні економічну активність суттєво сти- мулював попит, що формувався на внутрішніх ринках країн, які викону- вали роль реальних і потенційних полюсів глобального зростання. Так, вітчизняні експортери продали товарів на ринках країн єврозони на суму 15 750 млн дол., США -- 1622 млн дол., розвинутих країн -- потен- ційних полюсів глобального зростання (Великої Британії, Республіки Корея і Японії)-- 1729,4 млн дол. 24 Питома вага цих країн у структурі оварного експорту України становила 28,1 %. Водночас вітчизняні екс- портери продали продукції на ринках Китаю на суму 8003,5 млн дол., Індії -- 2494,3 млн дол., інших країн -- потенційних полюсів глобально- го зростання (Бразилії, В'єтнаму, Єгипту, Індонезії, Мексики, Філіппін, Пакистану, РФ, Саудівської Аравії, Південно-Африканської Республіки, Туреччини) -- 12 554,2 млн дол. Отже, питома вага цих країн у структурі товарного експорту України становила 33,9 %.

З наведених даних випливає, що Китай і потенційні полюси глобаль- ного зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються, створювали сильніші торговельні стимули для розширення виробни- цтва в експортних галузях України порівняно з аналізованими країнами з розвинутими ринками. Безумовно, це відкривало додаткові можливос- ті для зростання української економіки, однак, надаючи сильніші торго- вельні стимули для розширення вітчизняного експортного виробництва, Китай і потенційні полюси глобального зростання з-поміж країн з рин- ками, що прискорено розвиваються, відігравали значно меншу роль у по- кращенні якісних параметрів економічного зростання України. Про це свідчать такі факти.

Як уже зазначалося, напередодні війни в Україні експортна продукція підвищеної технологічної складності, що мала хороші перспективи для продажу на світових ринках і високу ціннісну (нецінову, якісну) конку- рентоспроможність, входила до складу товарних груп, класифікованих за кодами УКТЗЕД 8406, 8411, 8516, 8531, 8544, 8803, 8901, 8903 (далі -- продукція, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903). Розрахункові дані свідчать, що у 2021 р. вартість одиниці цієї продукції становила 15,2 дол. / кг, а одиниці сукупного товарного експорту -- 0,4 дол. / кг. Це означало, що рівень технологічної складності першої був у середньому в 36 разів вищим за рівень одиниці продукції сукупного товарного експорту. У 2021 р. в Україні обсяг експорту продукції, що класифікується за ко- дами УКТЗЕД 8406, ...8903, становив 2791 млн дол., імпорту -- 1167 млн дол. Це спричинило виникнення додатного сальдо зовнішньої торгівлі зазначеною продукцією обсягом майже 1624 млн дол., що створювало сприятливі, але недостатні умови для прискорення зростання україн- ської економіки. Свідченням останнього було від'ємне сальдо зовніш- ньої торгівлі товарами обсягом 6642 млн дол. 25 Його наявність не лише знижувала темп зростання економіки, а й вказувала на обмежену кіль- кість у структурі експортних галузей таких, що випускали продукцію підвищеної технологічної складності. Останній факт викликав важливе запитання: як на експортне виробництво в зазначених галузях вплива- ли реальні й потенційні полюси глобального зростання? Для пошуку відповіді на нього, звернімось до даних табл. 1, які характеризують обсяги торгівлі у 2021 р. між Україною і зазначеними полюсами продукці- єю підвищеної технологічної складності, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903.

Дані табл. 1 свідчать, що у 2021 р. до США, країн єврозони і країн -- потенційних полюсів глобального зростання з-поміж країн з розвину- тими ринками Україна експортувала продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903, на суму понад 765,5 млн дол., або 27,4 % від обсягу її загального товарного експорту. Це зумовило виникнення до- датного сальдо зовнішньої торгівлі зазначеною продукцією обсягом майже 542,8 млн дол.

Для пошуку відповіді на запитання, як на експортне виробництво аналізованих вітчизняних галузей впливали Китай і потенційні полюси глобального зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розви- ваються, звернімося до даних табл. 2, які характеризують обсяги торгівлі у 2021 р. між Україною і цими полюсами продукцією підвищеної техно- логічної складності, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903.

Дані табл. 2 свідчать, що у 2021 р. до Китаю і країн -- потенційних полюсів глобального зростання Україна експортувала продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903, на суму понад 356,7 млн дол., або 12,8 % від обсягу її загального товарного експорту. Примітно, що величина експорту зазначених товарних груп була майже порівнян- ною з величиною імпорту до України аналогічних видів продукції, ви-

Таблиця 1. Обсяги торгівлі продукцією підвищеної технологічної складності між Україною і традиційними й потенційними полюсами глобального зростання з-поміж країн з розвинутими ринками у 2021 р., млн дол.

робленої у цих країнах. Відносно невеликий обсяг експорту української продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903, до Китаю і країн --потенційних полюсів глобального зростання можна пояснити так. По-перше, швидким розвитком компаній цих країн та їх перетво- ренням на конкуруючих постачальників зазначеної продукції на світові ринки. Доказом тому можуть слугувати дані табл. 2, які показують, що у 2021 р. Китай, Туреччина, Філіппіни, Єгипет, Мексика, Індонезія і В'єтнам продали в Україні продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406,...8903, трохи більше, ніж вітчизняні компанії її експортували на ринки цих країн. По-друге, наявністю в українських товаровиробників більш вигідних пропозицій щодо експорту продукції на ринки географічно близьких сусідніх країн ЄС, таких як Польща, Румунія, Словаччина, Че- хія і Угорщина. У 2021 р. на їх ринки Україна експортувала продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903, на суму 1537 млн дол., або 55,1 % від обсягу її загального товарного експорту. Це спричинило виникнення додатного сальдо зовнішньої торгівлі зазначеною продук- цією обсягом майже 1063 млн дол.

Таблиця 2. Обсяги торгівлі продукцією підвищеної технологічної складності між Україною, Китаєм і потенційними полюсами глобального зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються, у 2021 р., млн дол.

Інтерпретація результатів дослідження щодо торговельних сти- мулів з виробництва експортної продукції підвищеної технологічної складності. У 2019--2021 рр. в Україні перспективна продукція підви- щеної технологічної складності з високим рівнем ціннісної конкуренто- спроможності становила близько 6 % у структурі товарного експорту. Вона була сконцентрована переважно в складі восьми товарних груп, а саме: «двигуни турбореактивні, турбогвинтові та інші газові турбіни»;

«частини літальних апаратів»; «електрообладнання звукове або візуаль- не сигналізаційне»; «турбіни на водяній парі та інші парові турбіни»;

«проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники»;

«яхти та інші плавучі засоби»; «електронагрівальні прилади та апарати»;

«судна, призначені для перевезення людей або вантажів».

Реальні й потенційні полюси глобального зростання мали різний вплив на експорт зазначеної продукції. Зібрані факти свідчать, що більш сильні торговельні стимули для її виробництва створювали традиційні й потенційні полюси з-поміж країн з розвинутими ринками. У 2021 р. їх частка в структурі українського товарного експорту становила 28,1 %, а в структурі експортних товарів підвищеної технологічної складності -- 27,4 %. Водночас частка Китаю й потенційних полюсів глобального зрос- тання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються, у структу- рі вітчизняного товарного експорту становила 33,9 %, а в структурі екс- портних товарів підвищеної технологічної складності -- 12,8 %.

Можна передбачити, що розв'язана РФ війна в Україні додатково зменшить частку аналізованих країн з ринками, що прискорено розвива- ються, у закупівлі вітчизняних товарів підвищеної технологічної склад- ності. Опосередковано це підтверджують такі факти. У 2021 р. в Україні 96,6 % товарообороту продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903, забезпечували Китай, РФ, Туреччина та Індія. Можна очіку- вати, що в повоєнний період РФ перебуватиме під міжнародними санкці- ями. Це означає, що товарооборот зазначеної продукції між Україною й аналізованими країнами має зменшитися на 15,2 %, зокрема імпорт -- на 7,4 %, а експорт -- на 22,7 %. Якщо імпорт на внутрішній ринок продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903, можна відновити за рахунок інших торговельних партнерів, то вийти на довоєнний обсяг її експорту є значно складнішим завданням. З позиції сьогодення можна лише констатувати, що не варто розраховувати на суттєве розширення експорту зазначеної продукції до Китаю, Туреччини, Філіппін, Єгипту, Мексики, Індонезії і В'єтнаму, які в довоєнний період її імпортували в Україну в дещо більших обсягах, ніж вітчизняні компанії експортували на їх внутрішні ринки. Виняток, можливо, становитиме Індія.

Разом з тим проведене дослідження дало підстави для обґрунтовано- го припущення, що в майбутньому повоєнному періоді замість РФ основ- ними споживачами вітчизняної продукції, що класифікується за кодами УКТЗЕД 8406, ...8903, можуть стати географічно найближчі до України

ВИСНОВКИ

Після 2000 р. у світовій економіці сформувалася нова глобальна багато- полярність, що створила як додаткові можливості, так і загрози для роз- витку країн з меншими економіками, що розвиваються, які суттєво не впливають на глобальну економічну динаміку.

Досвід України показав, що на міжнародних ринках додатковий по- пит Китаю і потенційних полюсів глобального зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються, створює сильні торговельні стимули для пожвавлення економічної активності у вітчизняних екс- портних галузях з виробництва сировини і продукції її неглибокої пере- робки, а також слабкі -- у галузях з виробництва продукції підвищеної технологічної складності. Тому остання в значно більших обсягах екс- портувалася до традиційних полюсів глобального зростання, тобто кра- їн єврозони і США, а також на ринки держав -- членів ЄС, які географіч- но є найближчими сусідами України.

Зібрані факти доводять, що подальше стрімке інерційне розширен- ня торгівлі України з Китаєм і потенційними полюсами глобального зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються, не- одмінно збільшуватиме ризики уповільнення якісних (структурних) змін у вітчизняній зовнішній торгівлі на користь продукції підвищеної технологічної складності.

Є всі підстави розглядати отримані емпіричні дані як зібрані у сфері економіки докази, що підтверджують безпомилковість гіпотези про те, що процес становлення глобальної багатополярності породжує нові загрози для розвитку менших економік, що розвиваються. Зокрема, їх економічне зростання може супроводжуватись уповільненням якісних (структурних) змін у зовнішній торгівлі у випадку швидкого розширення торговельних відносин з новими або потенційними полюсами глобального зростання з-поміж країн з ринками, що прискорено розвиваються.

Запропоновані наукові підходи до аналізу процесу становлення гло- бальної багатополярності, ідентифікації продукції підвищеної техноло- гічної складності з високим рівнем ціннісної (нецінової, якісної) конку- рентоспроможності можуть бути використані в подальших дослідженнях на прикладі інших країн для підтвердження чи спростування виявленої економічної тенденції про те, що нові й потенційні полюси глобального зростання створюють слабкі торговельні стимули для розширення ви- робництва й експорту продукції підвищеної технологічної складності в країнах з меншими економіками, що розвиваються.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Huidrom R., Kose M.A., Ohnsorge F.L. How important are spillovers from major emerging markets? Policy Research Working Paper. 2017. No. 8093. 29 р. URL: https:// documents1.worldbank.org/curated/en/786391496863791206/pdf/WPS8093.pdf

2. Wade R.H. Emerging world order? From multipolarity to multilateralism in the G20, the World Bank, and the IMF. Politics and Society. 2011. No. 39. Iss. 3. Р. 347-

378. https://doi.org/10.1177/0032329211415503

3. Hawksworth J., Audino H., Clarry R. The long view: How will the global economic order change by 2050? PricewaterhouseCoopers LLP, February 2017. 72 р. URL: https:// www.pwc.com/gx/en/world-2050/assets/pwc-the-world-in-2050-full-report-feb-2017.pdf

4. Vu K. Sources of growth in the world economy: a comparison of G7 and E7 economies. In: Measuring economic growth and productivity: foundations, KLEMS production models, and extensions. B.M. Fraumeni (Ed.). San Diego, Elsevier science & technology, 2020. 536 p. Р. 55-74. URL: https://www.researchgate.net/publication/338808424_Sour- ces_of_growth_in_the_world_economy_a_comparison_of_G7_and_E7_economies

5. Pieterse J.N. Multipolar globalization: emerging economies and development. London; New York; Routledge, Taylor & Francis Group, 2018. 247 р. URL: https:// escholarship.org/uc/item/2dr6q014

6. Nicolas F. China and the global economic order. China perspectives. 2016. No. 2. Р. 7-14. https://doi.org/10.4000/chinaperspectives.6960

7. Thomas C. Trade and development in an era of multipolarity and reterritorialization. Yale Journal of International Law Online. 2018. Vol. 44. No. 77. Р. 77-85. URL: https:// scholarship.law.cornell.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=2767&context=facpub

8. Bernal R.L. Small Developing economies in the World Trade Organization. Wa- shington, DC., 2001, July 23-24. 12 р. URL: https://caricom.org/documents/10160- small_developing_economies_in_the_wto.pdf

9. Пустовойт О.В. Цінова та ціннісна конкурентоспроможність товарного екс- порту України. Економіка і прогнозування. 2021. № 2. С. 7--31. https://doi. org/10.15407/eip2021.02.007

10. Пустовойт О.В. Повоєнна економіка України: міжнародна допомога та по- літика зростання. Економіка і прогнозування. 2022. № 3. С. 75--98. https://doi. org/10.15407/eip2022.03.075

11. Hoeffier A. Growth, aid and policies in countries recovering from war. OECD deve- lopment co-operation working paper. 2012. No. 1. 35 р. URL: https://www.oecd.org/dac/ conflict-fragility-resilience/docs/WP1%20Growth%20Aid%20and%20Policies.pdf

REFERENCES

1. Huidrom R., Kose M.A., Ohnsorge F.L. How important are spillovers from major emerging markets? Policy Research Working Paper, 2017, No. 8093. URL: https:// documents1.worldbank.org/curated/en/786391496863791206/pdf/WPS8093.pdf

2. Wade R.H. Emerging world order? From multipolarity to multilateralism in the G20, the World Bank, and the IMF. Politics and Society, 2011, No. 39, Iss. 3,

pp. 347-378. https://doi.org/10.1177/0032329211415503

3. Hawksworth J., Audino H., Clarry R. The long view: How will the global economic order change by 2050? PricewaterhouseCoopers LLP, February 2017. URL: https:// www.pwc.com/gx/en/world-2050/assets/pwc-the-world-in-2050-full-report- feb-2017.pdf