Вплив ризиків та загроз на процеси формування економічної безпеки підприємства електроенерегетичної галузі України

Роль електроенергії як чинника зростання продуктивності праці та підвищення якості життя населення. Вплив ризиків і загроз на формування економічної безпеки підприємств енергетичної галузі України. Стратегія забезпечення надійності електропостачання.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 22.09.2024
Размер файла 313,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Кафедра бізнес-економіки та підприємництва

Вплив ризиків та загроз на процеси формування економічної безпеки підприємства електроенерегетичної галузі України

Лєзіна А.В., к.е.н., доцент

м. Київ

Анотація

З розвитком останніх політичних подій за вектором розвитку до ЄС та впровадження у відповідності до цього чинного законодавства у вигляді стратегій розвитку кожної галузі, важливим аспектом залишається забезпечення належного функціонування саме електропостачання. Дана наукова стаття розкриває питання щодо процесів реалізації стратегії розвитку галузі енергетики під час їх впровадження в діяльність електроенергетичного підприємства, а також описує його основний інструмент реалізації - механізм впровадження та застосування. Даний методичний підхід включає в себе схему процесів реалізації стратегії щодо забезпечення економічної безпеки для електроенергетичного підприємства.

Також деталізовано представлено складові по кожній категорії механізму та виокремлені шляхи і час їх застосування. Таким чином нам вдалось виділити загрози економічній безпеці електроенергетичного підприємства, що в подальшому допомогло їх класифікувати на прямі та опосередковані. В світлі цього представлено математичне узагальнення стану індикаторів залежності від розташування та значення щодо експертно призначених їх порогових значень, які є межами для визначення порогу економічної безпеки. Для інтегральної оцінки економічної безпеки підприємства загалом запропоновано використовувати спеціально розроблену методику індикаторів. Надалі в результаті аналізу та узагальнення літературних джерел було представлено висновок щодо того, що загрози економічного розвитку породжуються нерівноважним (нестійким) станом ринку і є результатом критично деформуючих відхилень у розвитку окремих сегментів економіки та інститутів ринку. Їх вплив на потенціал і загострення загроз різний, що є вагомим важелем. В подальшому нами виділено основні загрози підприємству, а саме: зниження рівня надійності роботи старіючого силового обладнання; нестабільне виробництво електроенергії загрожує здоровим відносинам із споживачами, спілкування через регулюючі органи влади не призводить до подолання кризових явищ в економіці; відхилення режимів роботи генеруючих потужностей від номінальних веде до збільшення витрат на виробництві енергії, збільшує темп зносу обладнання; рівень професійної підготовки персоналу, особливо середньої технічної ланки, що неухильно знижується; робота поблизу порога фінансової стійкості підприємства означає неможливість забезпечення своєчасного ремонту обладнання, його оновлення та модернізації.

Ключові слова: ризики, загрози, економічна безпека, стратегія, розвиток, електроенергетична галузь, управління підприємством.

Abstract

Influence of risks and threats on the formation of the economic security of enterprises in the electrical industry of Ukraine

Liezina A.V., PhD, ass. professor of the department of business economics and entrepreneurship, Kyiv National Economic University named after of Vadim Hetman, Kyiv

With the development of the latest political events along the development vector to the EU and implementation in accordance with this current legislation in the form of strategies for the development of each industry, ensuring the proper functioning of electricity supply remains an important aspect. This scientific article reveals the issues related to the implementation processes of the development strategy of the energy industry during their implementation in the activity of the electric power enterprise, and also describes its main implementation tool - the mechanism of implementation and application.

This methodical approach includes a scheme of strategy implementation processes to ensure economic security for the electric power company. The components for each category of the mechanism are also presented in detail, as well as the ways and times of their application. In this way, we managed to identify threats to the economic security of the electric power company, which later helped to classify them into direct and indirect.

In light of this, a mathematical generalization of the state of the indicators is presented depending on the location and value in relation to their expertly assigned threshold values, which are the limits for determining the threshold of economic security. For the integral assessment of the economic security of the enterprise, it is generally suggested to use a specially developed methodology of indicators. Further, as a result of the analysis and generalization of literary sources, a conclusion was presented that economic development crises are caused by an unbalanced (unstable) state of the market and are the result of critically deforming deviations in the development of certain segments of the economy and market institutions. Their impact on the potential and escalation of threats is different, which is a powerful lever.

In the following, we highlighted the main threats to the enterprise, namely: a decrease in the level of reliability of the aging power equipment; unstable electricity production threatens healthy relations with consumers, communication through regulatory authorities does not lead to overcoming crisis phenomena in the economy; deviation of operating modes of generating capacities from the nominal ones leads to an increase in energy production costs, increases the rate of wear and tear of equipment; the level of professional training of personnel, especially the middle technical level, which is steadily decreasing; working near the threshold of financial stability of the enterprise means the impossibility of ensuring timely repair of equipment, its renewal and modernization.

Keywords: risks, threats, economic security, strategy, development, electric power industry, enterprise management.

Постановка проблеми

Сучасний розвиток та стратегія розширення України в напрямку Європейського Союзу має відображення на всіх галузях політичного та економічного характеру. Зокрема для галузі електроенергетики, що входить у склад паливно енергетичного комплексу (ПЕК) та забезпечує належне функціонування суб'єктів господарювання, дані обставини продиктовані розширенням меж раніше усталеного планування та переосмислення задля покращення суті та змісту стратегічних планів розвитку. Саме тому, вбачаємо за доречне приділити увагу таким складовим як загрози та ризики, що можуть чинити супротив, протидії та небезпеки під час формування економічної безпеки електроенергетичного підприємства. Первісним аспектом уваги має стати стратегічне планування в рамках прийнятих оновлених Стратегій розвитку енергетичного комплексу України на період до 2023 року. Саме спираючись на підґрунтя державного регулювання можна вдало та діємо спрямувати оновлені заходи для суб'єктів господарювання в напрямку покращення роботи та забезпечення економічної безпеки. Також варто відзначити, що в світлі цих обставин механізми стратегічного планування будуть відігравати роль одних з важелів впровадження оновлених задач до реалізації. В такому випадку особливості функціонування електроенергетичного підприємства потребують вивчення особливостей її складових та встановлення чітких джерел формування. Саме тому на наш погляд потребує вивчення питання впливу та взаємозв'язку ризиків і загроз на належне забезпечення економічної безпеки електроенергетичних підприємств України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Огляд літературних джерел, наукових напрацювань вітчизняних та закордонних вчених вказує на значну увагу, що має вираження в їх результатах дослідження. Нашу увагу привернули наступні: Вацильців Т. [1], Гончарова О. [2], Шкарлет С. [3], Аванесова Н. [4], Колінсіченко П. [5], Пекін А. [6], О. Мартин, О. Правдивець, Д. Насипайко та інші. Також варто відмітити законодавче підґрунтя забезпечення економічної безпеки у вигляді прийнятих та діючих Стратегій розвитку Енергетичної галузі України, що відповідно має вплив і на суб'єктів господарювання електроенергетичної галузі.

Метою статті є визначення впливу ризиків та загроз на формування та забезпечення економічної безпеки підприємства електроенергетичної галузі економіки України.

Виклад основного матеріалу

Розробка стратегії різних організацій електроенергетичної галузі перебуває у тісній залежності від енергетичної стратегії України.

Зберігаючи певну наступність з енергетичними програмами колишнього Радянського Союзу, енергетична стратегія країни докорінно відрізняється від неї, оскільки виходить з нової геополітичної ситуації та розвитку ринкових відносин з країнами Європейського союзу, а також нових функцій органів управління і суб'єктів відповідно до Конституції.

Головною метою енергетичної стратегії України є визначення шляхів та формування умов найбільш ефективного використання виробничого потенціалу паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) для піднесення добробуту громадян та соціально-економічного відродження країни.

Інша мета енергетичної стратегії - забезпечити гідну роль електроенергії як чинника зростання продуктивності праці та засобу підвищення якості життя населення. Необхідно забезпечити надійність електропостачання та переорієнтувати його на підвищення частки енергетичних послуг населенню та пріоритетне забезпечення комунально -побутових потреб, пасажирського транспорту, виробництва продуктів харчування високоякісними енергоносіями - електроенергією, газом, моторним паливом та ін. при зниженні загального енергетичного балансу частки промислового енергоспоживання.

Головним засобом досягнення цілей та реалізації пріоритетів енергетичної стратегії є формування енергетичного ринку, контрольованого державою. У цілому нині нова енергетична стратегія України досить докладно викладено в законодавчих документах [8, 9], де визначено основні чинники та напрями реорганізації ПЕК у нових, ринкових умовах. При цьому розглянуто: основні тези енергетичної стратегії; енергетична політика у перехідний період; природні паливно-енергетичні ресурси; роль ПЕК у світовій енергетиці; методичні положення прогнозування енергетики у нових економічних умовах; сценарії розвитку економіки, енергозбереження та енергоспоживання: перспективи виробництва енергетичних ресурсів - необхідний мінімум; сценарій максимального розвитку ПЕК; регіональна енергетична політика; науково-технічна політика та пріоритетні напрями науково-технічного розвитку енергетики; взаємодія енергетики та суміжних галузей; екологічні аспекти енергетики; реформування господарської структури ПЕК; цінова та податкова політика у ПЕК; механізми енергозбереження; інвестиційна політика; політика у сфері зовнішньоекономічного співробітництва; нормативно-правове забезпечення енергетичної стратегії України.

Аналіз стратегії розвитку енергетичного сектору України показав наявність основних тенденцій та визначальних факторів попереднього розвитку та сучасного стану електроенергетики; в ньому розглянуто проблеми та перспективи розвитку електроенергетики на період до 2030 р., у тому числі: прогноз потреби України та її регіонів в електричній та тепловій енергії; аналіз ресурсної бази електроенергетики та оцінка динаміки цін на паливо; основні напрями розвитку генеруючих потужностей; основні напрями розвитку основної електричної мережі ЄЕС України та її зв'язків з енергосистемами та енергооб'єднаннями країн Європи; питання забезпечення надійності та безпеки функціонування ЄЕС України в умовах формування ринкових відносин; напрями вдосконалення принципів господарського та технологічного управління; напрями вдосконалення формування тарифів на електричну та теплову енергію; оцінка інвестиційних потреб у розвитку об'єктів електроенергетики; інвестиційні механізми; питання вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази в електроенергетиці; напрями зменшення впливу електроенергетичних об'єктів на довкілля; напрями розвитку інформаційного та програмного забезпечення для вирішення завдань розвитку енергосистем.

Таким чином, організація чи фірма електроенергетичної галузі повинна враховувати та розвивати у своїх планах положення, викладені у документах енергетичної стратегії України. Після вироблення вищим керівництвом довгострокових і короткострокових цілей для організації та для себе особисто ці цілі формулюються для працівників наступного рівня у низхідному порядку по ланцюгу команд.

Після вибору стратегії та розробки наступного плану керівництво проводить ретельну перевірку структури організації, щоб з'ясувати, чи сприяє вона досягненню цілей фірми. Стратегія визначає структуру, яка завжди має її відтворювати. На рис. 1 представлено процес реалізації стратегії та роль, яку відіграє її організаційна структура.

Рис. 1. Схема процесів реалізації стратегії щодо забезпечення економічної безпеки електроенергетичного підприємства. Джерело: розроблено автором

Існує динамічна взаємодія між стратегією, структурою та середовищем, у якій функціонує фірма. Одна з основних помилок, які роблять надто багато фірм, полягає в тому, що нову стратегію вони просто накладають на існуючу структуру фірми. Це є ґрунтовною помилкою. Структура залежить від стратегії, і етап формування структури в процесі планування може бути найважливішою стадією успішної реалізації стратегічного плану.

Економічна безпека підприємства, його незалежність та недопущення скочування в зону критичного ризику можуть бути забезпечені, якщо щодо найважливіших стратегічних напрямів забезпечення безпеки бізнесу буде побудована чітка логічна схема своєчасного попередження, виявлення та мінімізації впливу ймовірних загроз, зменшення наслідків господарського ризику.

Рис. 2. Механізм стратегічного планування економічної безпеки підприємств електроенергетики. Джерело: розроблено автором

електропостачання підприємство економічний безпека

На нашу думку, робота механізму стратегічного планування має передбачати виконання чотирьох етапів, представлених на рис. 2.

Кожен із поданих етапів розбитий на два кроки, які можуть виконуватися паралельно.

З вище викладеного можна зробити наступні висновки, що в механізм варто вбудувати систему індикаторів економічної безпеки, наприклад, запропоновану М.А. Бендіковим [45], що містить три групи, і адаптуємо її до середньостатистичного підприємства електроенергетики - міської теплоелектроцентралі.

Перша група представляє індикатори (індекси) відтворення, що характеризують, по-перше, його динаміку та реальний рівень завантаження виробничих потужностей. Крім того, ця група включає показники:

- витрати на НДДКР;

- швидкість оновлення основних фондів виробництва;

- питома відпустка електроенергії;

- надійність виробничого процесу;

- вікова структура обладнання;

- технічний ресурс устаткування;

- ступінь зносу обладнання;

- питома вага обладнання з терміном експлуатації до 10 років.

У нашому розгляді НДДКР включає монтаж, випробування та введення в експлуатацію нової техніки, включаючи генеруюче та перетворююче силове обладнання, а також системи режимної стабілізації, протиаварійного управління, релейного захисту, сигналізації тощо, освоєння нових технологій виробництва, які якісно перевершують колишні.

Друга група - це фінансові індикатори, що використовуються для дослідження ефективності діяльності підприємства. До фінансових індикаторів слід віднести:

- рівень рентабельності виробництва;

- фактичний обсяг інвестицій;

- необхідний обсяг інвестицій;

- обсяг інвестицій в інновації;

- фондовіддача виробництва;

- прострочена заборгованість;

- індекс забезпеченості власними джерелами фінансування.

Крім того, до цієї групи, за потреби, можна віднести будь -які фінансові показники (коефіцієнти рентабельності, оборотності, ліквідності та структури капіталу). Третя група містить соціальні індикатори, що дозволяють оцінити рівень соціального розвитку підприємства, та включає:

- рівень оплати праці по відношенню до середнього показника в енергетиці;

- рівень заборгованості із зарплати;

- втрати робочого часу;

- вікову структуру кадрового потенціалу;

- кваліфікаційну структуру кадрового потенціалу.

Запропонований комплекс індикаторів дає цілісну характеристику рівня розвитку підприємства електроенергетики та є основою щодо подальшого аналізу. Стан того чи іншого індикатора в залежності від розташування його значення щодо експертно призначених порогових значень індикаторів можна оцінити наступним чином:

де n - кількість індикаторів, що оцінюються

Si - фактичне значення і-го індикатору

ПК сК, і - значення передкризового та кризового порогових значень і-го індикатору

Н, ПК, К - якісна оцінка стану індикаторів: нормального, передкризового та кризового відповідно.

Так можна визначити стан окремого індикатора. Для інтегральної оцінки економічної безпеки підприємства загалом пропонуємо використовувати спеціально розроблену методику індикаторів:

де Qu - інтегральна оцінка якісного стану енергетичної безпеки по індикаторам оцінки;

Vf - питома вага індикатору, що знаходиться в області кризових та нормальних значень відповідно;

дН, дК - коефіцієнти, що характеризують рівень досягнень нормального або кризового стану відповідно.

Для трактування економічної безпеки підприємства електроенергетики доцільно виділити такі категорії, як граничні значення та загрози. Порогові значення відображають гранично допустимі рівні зниження економічної активності, рівня та якості життя населення, витрати на підтримку та відтворення природно-економічного потенціалу. Перевищення порогових значень призводить до формування загроз економічній безпеці.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що загроза - це фактор, що створює значну небезпеку, тобто завдає істотної шкоди, яка руйнує економіку як систему. Отже, небезпека та загроза - схожі, але не тотожні та кількісно різні феномени. Прояв небезпеки у вигляді реальних втрат варто розглядати як ознаку можливого переростання у загрозу, за умов не прийняття адекватних заходів. У зв'язку з цим представлено класифікацію загроз економічній безпеці суб'єктів електроенергетики (рис. 3). В основу запропонованої класифікації загроз покладено не тільки розподіл їх по групах залежно від різних ознак, але і роль цих груп за їх значущістю для розвитку підприємства. Такий підхід дозволяє виділити загрози, що становлять найбільшу небезпеку. До них відносяться глобальні та загальнонаціональні, прямі, первинні загрози реального характеру. Ранжування загроз має велике практичне значення для підприємств електроенергетики. Економічна безпека покликана протистояти специфічним загрозам як ззовні, і зсередини.

Загроза в цілому, а не тільки як економічна категорія, руйнує об'єкт або завдає йому більш менш значних збитків. Складнощі виникають на етапі визначення рівня шкоди, що дозволяє говорити про загрозу економічній безпеці. У нормі економічні загрози - зворотний бік економічного виграшу та нормальна умова діяльності у ринковому конкурентному середовищі.

Рис. 3. Загрози економічної безпеки підприємств електроенергетики. Джерело: розроблено автором

Загрози економічного розвитку породжуються нерівноважним (нестійким) станом ринку і є результатом критично деформуючих відхилень у розвитку окремих сегментів економіки та інститутів ринку. Їх вплив на потенціал і загострення загроз різний, що є вагомим важелем.

Ринку об'єктивно притаманний стан нестійкості, нерівноважності у зв'язку з тим, що суть ринкових відносин пов'язана з коливально - резонансними взаємодіями його фундаментальних елементів - цін, попиту та пропозиції. Ринок завжди перебуває у нестійкому стані, проте цю нестійкість не можна трактувати як заперечення поняття стійкості.

Під стійкістю ринку розуміється його здатність приходити більш-менш швидко у стан рівноваги після його порушення під впливом зовнішніх чи внутрішніх причин, які впливають на розвиток економіки. У країнах із розвиненою ринковою економікою і більше у країнах із економікою перехідного типу постійно спостерігаються ситуації, коли кон'юнктура на якомусь секторі ринку різко і непередбачено змінюється. Ці зміни не завжди досягають катастрофічних масштабів, але водночас часто з'являються повідомлення про паніку, зміни на якійсь із світових бірж, сегменти ринку, що свідчить про періоди глобальної кризової нестійкості ринку та появу небезпек.

Потреба у постановці проблеми економічної безпеки визначається наявністю зовнішніх (екзогенних) та внутрішніх (ендогенних) деструктивних факторів (загроз) стосовно реального сектору і, як наслідок, до всієї економіки. До зовнішніх деструктивних факторів можна віднести, наприклад, економічну та політичну нестабільність, недосконалість законодавства, «диверсійну» діяльність непорядних фірм, динамічну рухливість ринку цінних паперів, відсутність достовірної інформації» для інвесторів про стан ринку та емітентів цінних паперів та інше. До внутрішніх чинників, що породжують загрози, загрожують ризиками появи «збійних ситуацій», можна віднести обмежені можливості зі страхування ризиків, відсутність чітких технологій взаємодії професійних учасників ринку, поки що має місце інституційну незавершеність ринкової економіки, складну систему взаємозв'язків у реальному та фінансовому секторах, кожен у тому числі може стати осередком кризових ситуацій, тощо.

Концептуальний поділ загроз економічній безпеці на внутрішні та зовнішні обґрунтовується (використовується) у більшості досліджень і публікацій з проблем економічної безпеки. Однак, враховуючи складність прояву та форм впливу різних загроз на реальний сектор економіки, вважаємо за необхідне деталізувати класифікацію загроз економічній безпеці, розділивши загрози (на аналітичному рівні) на прямі та опосередковані (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація основних загроз економічній безпеці підприємству

Прямі загрози

Опосередковані загрози

1. Спад (стагнація) виробництва

1. Низька конкурентоспроможність продукції

2. Структурна деформованість промисловості країни

2. Переважна більшість сировини спрямована на експорт

3. Високий рівень зносу основних фондів

3. Залежність техніки та технологій від імпорту

4. Низький техніко-технологічний рівень виробництва

4. Втрата ринків збуту з РФ та РБ в наслідок війни

5. Низька інноваційна активність у більшості галузей виробництва

5. Неефективність фондового ринку щодо залучення інвестицій

6. Кризове погіршення інноваційного потенціалу

6. Кримінальна боротьба за переділ власності

7. Збільшення матеріало- та енергоємності продукції

7. Неефективна валютна, податкова та митна політика держави

8. Зростання безробіття

8. Слабка кредитно-банківська підтримка реального сектора

9. Зниження професійно-кваліфікаційного рівня кадрів

9. Втеча капіталу із країни

10. Криміналізація корпоративних відносин

10. Наявність міжгалузевих цінових диспаритетів

11. Слабке використання природно-ресурсного потенціалу

11. Відсутність реальної

12. Корупція в сфері регулювання прав власності

Джерело: розроблено автором

Необхідність такого підходу до аналізу загроз пов'язана на наш погляд не тільки з виявленням безпосередніх негативних сфер розвитку, а й з використанням складнішого інструментарію виявлення всього комплексу супутніх кризових відхилень, що пов'язані з конкретними формами впливу загроз в розвитку окремих елементів реального сектора.

На сьогоднішній день до сформованих загроз підприємствам електроенергетики регіону слід віднести:

- зниження рівня надійності роботи старіючого силового обладнання, що тягне за собою великі народногосподарські збитки в випадках раптового знеструмлення споживачів або стрибків напруги у вузлах приєднання потужності;

- нестабільне виробництво електроенергії загрожує здоровим відносинам із споживачами, спілкування через регулюючі органи влади не призводить до подолання кризових явищ в економіці та виходу її на траєкторії посткризового розвитку;

- відхилення режимів роботи генеруючих потужностей від номінальних веде до збільшення витрат на виробництві енергії, збільшує темп зносу обладнання;

- рівень професійної підготовки персоналу, особливо середньої технічної ланки, що неухильно знижується;

- робота поблизу порога фінансової стійкості підприємства означає неможливість забезпечення своєчасного ремонту обладнання, його оновлення та модернізації, навчання персоналу, що по ланцюжку тягне за собою виникнення нових загроз. Наприклад, це загроза появи в енергетиці регіону генеруючих потужностей, що не використовуються, за умов відсутності капіталовкладень.

Висновки

У сукупності виділених нами критичних ланок, що відбивають різні сторони взаємодії фінансових та господарських механізмів галузі, може бути запропонована система індикаторів режиму економічної безпеки, який можна задати умовами відтворення. Як мінімум необхідно виконання умови сталого простого відтворення основних виробничих фондів у рамках технологічного контуру галузі. А вже, слід забезпечити збалансоване якісне та кількісне зростання основного капіталу енергетичних компаній у масштабах, що гарантують стійке зростання виробництва продукції реального сектора економіки.

Фахівцям у галузі економіки та енергетики відомо, що наразі обидві ці умови порушені. Інфляція протягом низки докризових років, обумовлена нерегульованим ціноутворенням, і тарифна політика, що проводиться, неухильно вели до скорочення оборотних коштів підприємств галузі. Це призвело до деградації навіть простого відтворення та скорочення споживання основного капіталу.

Література

1. Васильців Т.Г. Чинники та джерела загроз економічній безпеці підприємства. Науковий вісник ЛНТУ України: збірник наукових праць. - 2008 - №18.10 - С. 128-135.

2. Гончарова В.О. Вплив тіньової економіки на економічну безпеку держави / В.О. Гончарова. - Х.: ХНУ, 2001. - 195 с.

3. Шкарлет С.М. Еволюція категорії «безпека» в науковому та економічному середовищі. Формування ринкових відносин - 2007. - No 6. - С. 7-12.

4. Аванесова Н.Е. Ризики та джерела економічній безпеці оборонної промисловості України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2016. - №7 (1). - С. 6-9

5. Колісніченко П.Т. Загрози, ризики та небезпеки економічної безпеки підприємства. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки. -2017. - №24 (1). - С. 56-59.

6. Пекін А. Економічна безпека підприємств як економіко-правова категорія. Економіст. - 2007. - No 8. - С. 23-25.

7. План розвитку об'єднаної енергетичної системи України на 2016-2025 рр. - ДП «Національна енергетична компанія Укренерго». - 2015.

8. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. - Постанова Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 р.

9. A. Liezina, K. Andriushchenko, O Rozhko, O. Datsii, L. Mishchenko, O. Cherniaieva. Resource planning for risk diversification in the formation of a digital twin enterprise. Accounting. 2020. - №7 (6). - Р. 1337-1344

References

1. T.G. Vasyltsiv (2008) Chunuku ta dzherela zagroz economichnii bezpetsi pidpruiemstva [Factors and sources of threats to the economic security of the enterprise]. Naukovui visnukLNTU Ukrainu:zbirnuk naukovuh prats - Scientific bulletin of LNTU of Ukraine: collection of scientific works. No. 18.10. P. 128-135.

2. Goncharova V.O. (2001) Vpluv tinovoi economiku na economichnu bezpeku derghavu [The influence of the shadow economy on the economic security of the state]. Harkiv, HNU - Kharkiv: KhNU. 195 p.

3. Skarlet S.M. (2007). Evoliutsiia kategorii bezpeka v naukovomu ta economichnomu seredovushchi. [Evolution of the category "security" in the scientific and economic environment]. Formuvannia runkovug vidnosun - Formation of market relations. No. 6. P. 7-12.

4. Avanesova N.E. (2016). Ruzuku ta dgerela economichnii bezpetsi oboronoi promuslovosti Ukrainu [Risks and sources of economic security of the defense industry of Ukraine]. Naukovui visnuk Uzhhorodskogo natsionalnogo universutetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. No. 7 (1). P. 6-9.

5. Kolisnichenko P.T. (2017). Zagrozu, ruzuku ta nebezpeku economichnoi bezpeku pidpruiemstva. [Threats, risks and dangers of the economic security of the enterprise]. Natsionalnui visnuk Khersonskogo universutetu, Seriia Ekonomichni nauku - Scientific Bulletin of Kherson State University. Economic sciences series. No. 24 (1). P. 56-59.

6. Beijing A. (2007). Economichna bespeca pidpruiemstva yak economiko-pravova kategoriia. [Economic security of enterprises as an economic and legal category]. Ekonomist - Economist, No. 8. P. 23-25.

7. Plan rozvutku obiednenoia energetuchnoi sustemu Ukrainu na 2016 - 2025 rr. [Development plan of the unified energy system of Ukraine for 2016-2025] (2015). DP “Natsionalna energetuchna kompaniia Ukrenergo” - SE “National Energy Company Ukrenergo”.

8. Energetuchna strategiia Ukrainu na period do 2030 roku. [Energy strategy of Ukraine for the period until 2030] (2017). Postanova Kabminu Ministerstva Ukrainu vid 18.08.2017 r. - Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated.

9. A. Liezina, K. Andriushchenko, O Rozhko, O. Datsii, L Mishchenko, O Cherniaieva. (2020). Resource planning for risk diversification in the formation of a digital twin enterprise. Accounting.No. 7 (6). R. 1337-1344

Размещено на Allbest.Ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.