Нормативна база встановлення вартості відшкодування збитків у стандартах незалежної експертної оцінки США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативна база встановлення вартості відшкодування збитків у стандартах незалежної експертної оцінки США

Поздняков Юрій Володимирович, провідний експерт-оцінювач, представник Експертної ради у Львівській області, Українське товариство оцінювачів, Лапішко Марія Львівна, кандидат економічних наук, професор кафедри фінансів, обліку і аналізу Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

Робота відноситься до галузі економічних вимірювань вартості збитків та їх адекватного відшкодування, що виконуються методами незалежної оцінки вартості. Розглядається аналіз законодавчо-нормативної бази виконання економічних вимірювань вартості відшкодування збитків у стандартах незалежної експертної оцінки США та можливість застосування їх положень для виконання оцінки в Україні. Показано, що вимоги до здійснення подібних економічних вимірювань у діючих національних стандартах оцінки (НСО) України викладено у дуже обмеженому обсязі, і це може викликати труднощі при виборі та обгрунтуванні методичних підходів та оціночних процедур. Приймаючи до уваги, що деякі стандарти США містять значно більш повний виклад особливостей виконання оцінки вартості збитків, зроблено висновок про можливість та доцільність застосування їх рекомендацій в Україні.

Ключові слова: збитки, відшкодування, економічні вимірювання, незалежна експертна оцінка, невизначеність результату оцінки.

Вступ

Від початку широкомасштабних військових дій в Україні стрімко зростає кількість пошкодженого майна, що викликає нагальну потребу у виконанні оціночних робіт з визначення розміру збитків та їх адекватного відшкодування. Майну і майновим правам фізичних та юридичних осіб було заподіяно великої шкоди. Втрачено, повністю або частково зруйновано величезну кількість об'єктів житлової, комерційної та виробничо-складської нерухомості; пошкоджено комунікаційні шляхи, інженерні мережі та об'єкти паливно-енергетичної інфраструктури. Велика кількість підприємств були змушені припинити свою діяльність, втративши нерухоме та рухоме майно, нематеріальні активи, майбутні прибутки, клієнтську базу і працівників. Ці збитки мають бути адекватно відображені у документах бухгалтерського обліку та податкової звітності цих підприємств, що видається абсолютно неможливим без проведення їх професійної незалежної оцінки.

До цього часу вимоги до виконання економічних вимірювань вартості відшкодування збитків в українській нормативній базі прописані у дуже обмеженому обсязі. Питанням методології оцінки вартості збитків і визначення розміру адекватного відшкодування дотепер приділялося недостатньо уваги, що залишає великий простір для довільної інтерпретації загальних положень стандартів оцінки у цьому специфічному випадку. Нині не існує апробованих та затверджених у встановленому порядку методик визначення кількісних показників вартості збитків, придатних для усіх можливих випадків пошкодження майна та бізнесу. Ці об'єктивні фактори спричиняють високий ступінь невизначеності результату оцінки вартості збитків і викликають труднощі при виконанні оціночних робіт у цій галузі. Але нині необхідність у виконанні подібних оціночних робіт збільшується, зростаючі потреби ринку оцінки диктуватимуть свої вимоги і формуватимуть попит, який має бути задоволений. Цим зумовлена безсумнівна актуальність більш глибокого дослідження законодавчо-нормативної і методологічної баз незалежної оцінки заподіяних збитків у міжнародних та закордонних стандартах оцінки.

Для якісного здійснення подібних економічних вимірювань вибір методологічної і нормативної баз оцінки має бути належним чином обґрунтований, щоби уникнути у майбутньому можливості заперечень потенційними опонентами. На допомогу вітчизняним оцінювачам може прийти використання міжнародних стандартів оцінки (МСО) та закордонних стандартів оцінки країн, у яких вимоги до здійснення оцінки вартості збитків опрацьовані більш повно і деталізовано. У тих випадках, коли певні проблемні питання визначення розміру збитків у національній нормативній базі оцінки не визначені, або вимоги НСО є аж надто загальними, цілком обґрунтованим слід вважати використання положень МСО та закордонних стандартів. Звичайно, їх вимоги не можна розглядати, як обов'язкові для вітчизняних оцінювачів - але вони однозначно можуть бути корисними для належного обґрунтування вибору оціночних підходів і методів. Відтак безсумнівний інтерес становить аналіз описаних у цих документах теоретичних засад, алгоритмів і методик встановлення вартості збитків при виконанні економічних вимірювань методами незалежної оцінки. Вимоги МСО та закордонних стандартів до виконання оцінки вартості збитків можуть бути важливим доповненням до діючих НСО, які становлять підґрунтя національної нормативної базі оцінки.

вартість збиток економічний експертний

Виклад основного матеріалу дослідження

Набагато докладніше, ніж у діючих НСО, вимоги до виконання економічних вимірювань вартості збитків розглянуто у стандартах незалежної експертної оцінки США UASFLA 2016 та USPAP 2014 - 2021. Уніфіковані стандарти професійної оціночної практики USPAP (Uniform Standards of Professional Appraisal Practice) базуються на оригінальних Єдиних стандартах практики професійної оцінки, початково розроблених у 1986 - 1987 рр. спеціальним комітетом з питань єдиних стандартів та захищених авторським правом Фонду Оцінки (Appraisal Foundation) у 1987 році. Стандарти USPAP є загальновизнаними етичними та практичними стандартами професійної оцінки у США. Аналогом стандартів USPAP, чинним на території Канади, є Канадські єдині стандарти професійної оціночної практики (Canadian Uniform Standards of Professional Appraisal Practice, CUSPAP) [1]. Стандарти USPAP вважаються одними з найбільш авторитетних у світовій практиці оціночної діяльності [2, 3].

Багато уваги питанням визначення розміру справедливої компенсації при заподіянні збитку приділяється у Єдиних стандартах оцінювання федеральних земельних закупок США (Uniform Appraisal Standards for Federal Land Acquisitions, UASFLA), шосте видання яких широко відоме як "Жовта книга". Визначення вартості майна, відчужуваного для суспільних потреб, повинно задовольняти не лише вимоги стандартів оцінки, але також і вимоги П'ятої поправки до Конституції США, яка проголошує, що жодне майно не може "відчужуватися для загальнодоступного користування без справедливої компенсації". Остання версія UASFLA була випущена 6 грудня 2016 року, і надалі перевидавалися лише уніфіковані стандарти професійної оціночної практики USPAP. Обсяг вимог до оцінки збитків найбільш повно викладений у стандарті UASFLA-2016, а у пізніших виданнях стандартів USPAP 2014 - 2021 ці питання з таким високим ступенем деталізації вже не розглядаються.

У стандарті UASFLA-2016 при розгляді проблем оцінки збитків широко використовується поняття гіпотетичних умов та надзвичайних припущень. Ці надзвичайно важливі інструменти сучасної незалежної оцінки зовсім не розглянуті у діючих НСО, але широко використовуються в усьому світі і передбачені діючими МСО-2020 (IVS-2020), що розроблені і опубліковані Радою міжнародних стандартів оцінки (International Valuation Standards Council, IVSC) [4]. Український переклад МСО IVS-2020 можна знайти у окремому виданні УТО [5]. Розглянемо основні положення стосовно гіпотетичних умов та надзвичайних припущень, що містяться у стандарті UASFLA-2016.

У главі 1 стандарту UASFLA-2016 "Appraisal Development" ("Опрацювання оцінки"), розділ 1.2. "Problem Identification" ("Визначення проблеми"), підрозділ 1.2.7. "Assignment Conditions" ("Умови оцінки"), міститься пункт 1.2.7.1. "Instructions, Hypothetical Conditions, Extraordinary Assumptions" ("Інструкції, гіпотетичні умови, надзвичайні припущення"). У цьому пункті стверджується, що надзвичайне припущення може бути використане у оцінці, лише якщо: потрібно правильно сформулювати достовірні думки та висновки; оцінювач має обгрунтовані підстави для такого припущення; використання такого припущення призводить до достовірного аналізу; оцінювач забезпечив відповідність вимогам USPAP щодо розкриття інформації стосовно надзвичайних припущень [6].

Надзвичайним припущенням називають припущення, безпосередньо пов'язане з результатами конкретної оцінки на визначену дату оцінки, яке, якщо буде визнане помилковим, може змінити думку оцінювача або його висновків. Вимоги USPAP 2014-2015 щодо розкриття інформації, зокрема, вказують, що надзвичайні припущення передбачаються при фактичній наявності невизначеності інформації про: фізичні, юридичні чи економічні характеристики об'єкта оцінки; або про зовнішні умови, що не належать до характеристик оцінюваного майна - такі як ринкові умови чи тенденції; або про повноту даних, що використовуються в оціночному аналізі (USPAP, Коментар до надзвичайного припущення, U3).

Гіпотетичною умовою називають умову, безпосередньо пов'язану з конкретною оцінкою, яка суперечить тому, що відомо оцінювачеві на визначену дату оцінки і результатам оцінки, але використовується з метою аналізу. Гіпотетичні умови суперечать відомим фактам про фізичні, юридичні або економічні характеристики об'єкта оцінки; про зовнішні умови, що не належать до характеристик оцінюваного майна - такі як ринкові умови чи тенденції; про повноту даних, що використовуються в аналізі [7]. Зауважимо, що ці визначення надзвичайного припущення та гіпотетичної умови залишилися по суті незмінними і у передостанній редакції USPAP 2018-2019 [8] та нині діючій редакції USPAP 2020-2021 [9].

У п. 232 розділу "Виконання оцінки - надзвичайні припущення та гіпотетичні умови" (Appraisal development - Extraordinary Assumptions and Hypothetical Conditions) нині діючої редакції USPAP 2020-2021 приведено порівняльний аналіз понять надзвичайного припущення та гіпотетичної умови, де стверджується, що оцінювач може потребувати використання цих понять при виконанні оцінки - а отже, ми маємо право їх застосовувати і при оцінці збитків. Коли ці надзвичайно важливі поняття застосовуються у оцінці, вони стають частиною передумов і розглядаються, відповідно, як достовірно відомі, незаперечно встановлені факти або як гіпотетичні, теоретично можливі умови чи ситуації. А відтак, вони мають вирішальний вплив на думку і висновки оцінювача. Різниця між цими двома поняттями визначається тим, що саме достовірно відомо оцінювачеві, а що ним умовно припускається і є лише імовірною можливістю, яка може реалізуватися тільки за виконання певних передумов. П. 232 USPAP 2020-2021 стверджує: "Якщо оцінювач констатує наявність невизначеності і не може перевірити істинність певних умов, які є критично важливими для результатів оцінки, але має обгрунтовані підстави вважати їх істинними, тоді він формулює надзвичайне припущення. З іншої сторони, якщо оцінювач у своїх висновках базується на аналізі за наявності попередніх умов, які він вважає помилковими, він має застосувати поняття гіпотетичної умови" [9].

У цьому ж п. 1.2.7.1 UASFLA-2016 зазначено, що недоцільно класифікувати висновки, зроблені після дослідження та аналізу, як припущення. Наприклад, після належного дослідження та аналізу оцінювач може зробити висновок, що існує ймовірність перепланування <або зміни цільового призначення земельної ділянки> об'єкта нерухомості, але розглядати таку ймовірність як припущення було би неправильно. Оцінювач також повинен задовольнити вимоги USPAP щодо <повноти> розкриття інформації та впливу на висновок щодо вартості. Виникають обставини, за яких для належного виконання завдання оцінки виконавцеві може бути необхідна юридична консультація. Приклади ситуацій, у яких може знадобитися юридична консультація та правове інструктування оцінювача, включають, зокрема, і питання щодо відшкодування збитків. При вирішенні подібних питань важливу роль відіграють адвокати і судові експерти інститутів Міністерства юстиції США, і оцінювачі повинні дотримуватися їхніх вказівок. У ситуаціях, коли юридичний висновок характеризується невизначеністю, адвокат може замовити оцінювачу виконання оцінки з використанням двох <альтернативних> передумов.

У стандарті UASFLA-2016 поняття збитків розглядається з декількох сторін: як наслідок заподіяної шкоди; як джерело втрат для пошкодованої сторони; як підстава для визначення розміру відшкодування. Стандарти UASFLA-2016 містять главу 1. "Appraisal Development" ("Опрацювання оцінки") з розділом 1.2. "Problem Identification" ("Визначення проблеми"). У цьому розділі міститься підрозділ 1.2.7. "Assignment Conditions" ("Умови оцінки") з пунктом 1.2.7.З. "Special Rules and Methods" ("Спеціальні правила та методи") та підпунктом 1.2.7.З.5. "Damages" ("Збитки <внаслідок пошкодження^'). Відповідно до змісту цього підпункту, при виконанні оцінки оцінювачі повинні розуміти концепцію відшкодування збитків. Згідно з федеральним законодавством США, збиток, нанесений ринковій вартості майна, або підлягає компенсації і має розглядатися при визначенні відшкодування, або не підлягає компенсації і не має враховуватися при визначенні розміру відшкодування. Термін "вихідні (прямі) збитки" (severance damages) використовується для опису збитків, за які США повинні виплатити компенсацію. Терміни "наслідки заподіяння збитку" або "наслідкові збитки" (consequential damages) використовуються для опису збитків, за які США виплачувати компенсацію не зобов'язані. Вказано, що для уникнення непорозумінь оцінювачі повинні використовувати термін компенсовані (compensable) збитки, а не термін "вихідні (прямі) збитки" (severance damages), і термін некомпенсовані (non-compensable) збитки, а не "наслідкові збитки" (consequential damages).

У главі 1. "Appraisal Development" ("Опрацювання оцінки"), розділ 1.7. "Partial Acquisitions" ("Часткові придбання"), підрозділ 1.7.1. "Before and After Rule (Federal Rule)" ("Правило до і після (федеральне правило)"), містяться пункти 1.7.1.1. "Damages" ("Збитки") та 1.7.1.4. "Takings Plus Damages Procedure (State Rule)" ("Процедура стягнення збитків (державне правило)"). У пункті 1.7.1.1. " Damages" ("Збитки") йдеться про збитки, заподіяні внаслідок пошкоджень. При розгляді збитків, завданих майну, оцінювачі повинні розуміти, що закони штатів та федеральні закони можуть відрізнятися щодо того, які заподіяні об'єктам пошкодження можуть бути відшкодовані (compensable, severance), а які не можуть (non-compensable, consequential). Рекомендується, щоби оцінювачі зверталися за роз'ясненнями до юриста, якщо виникає питання про те, чи підлягає відшкодуванню пошкодження, заподіяне об'єкту оцінки. Основною підставою для подання позову про відшкодування збитків є зменшення ринкової вартості майна. Ступінь, у якому придбання <у ширшому контексті - заподіяння збитку> вплинуло на корисність майна, має бути встановлений на основі фактичної інформації та її аналізу, і ніколи не повинні використовуватися лише припущення. Докази того, що найбільш ефективне та найкраще використання майна (The Highest and the Best use) змінилося в результаті заподіяння збитку, мають підтверджувати наявність збитків. Підтвердити висновок можуть також фактичні докази зміни найбільш ефективного та найкращого використання майна.

За певних обставин пошкодження майна після заподіяння збитку можна усунути за допомогою здійснення відповідних заходів. їх вартість зазвичай вимірюється вартістю відновлення, і вона є належним вимірником вартості збитку лише тоді, коли він не перевищує суму зменшення ринкової вартості майна <після заподіяння збитку>, у стані, якщо залишити його без змін. Якщо витрати на відновлення менші, ніж розмір відшкодування збитків, якби таке відновлення було здійснено, вартість відновлення є належною <адекватною> мірою відшкодування заподіяної шкоди... Визначення вартості відновлення вимагає, щоб оцінювач виконав добре обґрунтовану оцінку витрат у такий самий спосіб, як описано в розділі 1.5.3 UASFLA-2016, який описує критичні елементи застосування витратного підходу.

Якщо при оцінці витрат на відшкодування заподіяних збитків для надання допомоги оцінювачу використовуються послуги консультанта, оцінювач повинен дуже уважно переглянути та проаналізувати його оцінку витрат <кошторис, калькуляцію>. Незважаючи на те, що метод оцінки зменшення вартості може бути прийнятним, слід пам'ятати, що майно, яке залишилося після заподіяння збитку, підлягає оцінці у не відновленому стані. Тому важливо, щоб будь-які витрати на відновлення після пошкоджень включали не лише прямі витрати на відновлення, але й непрямі витрати, будь-які наслідки <вимушеної> затримки в часі та, якщо це необхідно, враховувати показник неотриманого підприємницького прибутку.

У главі 2. "Appraisal Reporting" ("Звіт про оцінку"), розділ 2.3. "Content of Appraisal Report" ("Зміст звіту про оцінку"), підрозділ 2.3.6. "Acquisition Analysis (Partial Acquisitions Only)" ("Аналіз придбання (лише часткові поглинання)"), містяться пункти 2.З.6.1. "Recapitulation" ("Реконструкція, відновлення") та 2.3.6.2. "Allocation and Damages" ("Розподіл та пошкодження"). Цими пунктами визначено, що оцінювач повинен повідомити про різницю між значенням вартості більшої ділянки та значенням вартості залишку <після вилучення її частини>, визначивши залишкову вартість майна після вилучення <частини> зі значення його початкової вартості. Збитки, як такі, при цьому прямо не оцінюються. Однак оцінювач коротко пояснює будь-які збитки для залишкового майна <після вилучення частини> та виділяє різницю у вартості майна до та після придбання, і таким чином встановлює збитки для залишку. Оцінювач повинен відзначити, що такий розподіл є вимогою стандартів бухгалтерського обліку, і він не обов'язково вимагає застосування методів оцінки. Якщо збитки були виміряні на підставі витрат на відновлення, оцінювач повинен визначити вартість відновлення і показати, що вартість відновлення є меншою, ніж збиток у випадку, якщо це відновлення не було здійснено.

Стандарти UASFLA-2016 містять главу 4. "Legal Foundations For Appraisal Standards" ("Правові основи для стандартів оцінки") з розділом 4.6. Partial Acquisitions ("Часткові придбання") підрозділ 4.6.2. Damage ("Збитки"), пункти 4.6.2.1. Compensable (Severance) Damages ("Компенсовані (вихідні) збитки"), 4.6.2.2. Necessary Support ("Необхідна підтримка"), 4.6.2.3. Non-Compensable (Consequential) Damages ("Некомпенсовані (наслідкові) збитки").

Підрозділ 4.6.2. Damage ("Збитки") встановлює, що лише розмір компенсації є вимірником втрат власника... У часткових придбаннях, коли придбана лише частина більшої ділянки, вартість придбаної частини не є єдиною мірою розміру компенсації; слід також розглянути "здешевлення або <додаткову> вигоду для залишеної частини ділянки (“injury or benefit to the part not taken"). Якщо залишилася не придбана частина, тобто залишок первинної ділянки власника, що "залишається в такій формі або у такому стані, що має меншу вартість, ніж була раніше, власник має право на додаткові відшкодування збитків...". З юридичної точки зору зменшення ринкової вартості залишкової частини майна, за яке повинна бути сплачена компенсація, це власне і є <адекватна> компенсація збитків, що повинна розглядатися при оцінці федеральних придбань.

Відмінність між компенсованими та некомпенсованими збитками має своє коріння у стандарті ринкової вартості. Відповідно до П'ятої поправки, Верховний суд постановив, що компенсація не включає непрямі або віддалені <у часі> втрати, що виходять за межі ринкової вартості. Такі збитки не компенсуються, оскільки вони можуть коливатися відповідно до потреб власника, а не до ринкових умов; вони є "відокремленими від вартості об'єкта". Некомпенсовані збитки часто називають наслідковими збитками (consequential damages), але цей термін може спричинити непорозуміння як у оцінці, так і в правовому аналізі ситуації. Федеральний закон забороняє відшкодування некомпенсованих збитків, які однак можуть бути компенсовані за законами багатьох штатів, і тому мають розглядатися в інших контекстах. У федеральному законі деякі види збитку можуть бути компенсовані, якщо це доведено. Деякі види збитку, такі як втрачені прибутки, не компенсуються, навіть якщо їх наявність доведено, тому що компенсуються не всі збитки.

Пункт 4.6.2.1. Compensable (Severance) Damages ("Компенсовані (вихідні) збитки") говорить, що у контексті П'ятої поправки, розмір компенсації збитку назагал "еквівалентний пошкодженням, що їх було заподіяно", тобто саме поняття компенсації містить ідею еквівалентності - однак, поняття компенсованого збитку часто розуміють неправильно. Неправильно вважати, що вихідні (прямі) збитки (Severance Damages) є відокремленим і самостійним елементом компенсації, як різниці між ринковою вартістю майна безпосередньо перед вилученням і залишковою ринковою вартістю майна <після вилучення його частини>. У випадку часткового придбання, якщо для встановлення розміру компенсації належним чином застосовується принцип виміру вартості "до і після", немає жодних підстав говорити про вихідні (прямі) збитки як такі, і їх визначення може бути некоректним. Компенсовані збитки можуть відображати зменшення ринкової вартості залишку, що виникає з (1) запланованого використання урядом, та/або (2) відношення <вартості площі> вилученої частини до <вартості площі первинної> більшої ділянки.

У пункті 4.6.2.2. Necessary Support ("Необхідна підтримка") зазначається, що назагал сам факт часткового придбання не обов'язково буде достатньою підставою для виникнення права вимоги компенсації збитків. У юридичному сенсі, це може бути випадком, коли таке придбання не викликало появи вихідних (компенсованих) збитків, і не з'явилися підстави для компенсаційного відшкодування зміни ринкової вартості. Компенсовані збитки юридично можуть бути розглянуті лише за наявності будь-яких елементів, що впливають на вартість. Збиток (тобто зменшення вартості) для решти <ділянки, після вилучення її частини> ніколи не може бути прийнятий за припущенням, але завжди повинен бути повністю доведений і підтримуватися фактами для кожної оціночної ситуації. Не може бути розглянуто обгрунтутвання, що має "невизначений і спекулятивний характер" і ґрунтується на "можливості виникнення більш чи менш віддалених наслідків". Як результат цього, буде неправильним використовувати вартість пошкодження як основу, просто вказуючи суму, але не вказуючи при цьому підстав для висловленої думки. Коротше кажучи, пошкодження компенсуються лише тоді, коли власник несе прямі збитки від придбання, а не просто отримує збитки. Більш того, необхідно довести не лише факт виникнення збитку, але причину його появи: для отримання компенсації, що відображає зменшення вартості решти <ділянки, після вилучення її частини> "землевласник повинен продемонструвати, що придбання викликало... збиток".

Пункт 4.6.2.3. Non-Compensable (Consequential) Damages ("Некомпенсовані (наслідкові) збитки") встановлює положення про наявність обов'язкового підтвердження вимоги компенсації збитку даними ринкової інформації. Оскільки компенсація конкретних видів втрат випливає з визначення коштів відновлення на відкритому ринку при взаємодії між діючими без примусу покупцями та продавцями, збитки, що не відображені в цінах продажу на ринку об'єктів приватної власності, не можуть розглядатися при федеральних придбаннях. Внаслідок застосування цього принципу, федеральні суди визначали, що, відповідно до П'ятої поправки, не компенсуються наступні збитки: втрата вартості бізнесу (business value) або вартості діючого бізнесу (going concern value); втрати або пошкодження гудвілу (loss of or damage to goodwill); втрати майбутніх прибутків (future loss of profits); порушення планів (frustration of plans); порушення договорів або договірних очікувань (frustration of contract or contractual expectations); втрат можливостей розвитку або бізнес-перспективи (loss of opportunity or business prospect); порушення діяльності підприємства (frustration of an enterprise); втрати клієнтів (loss of customers); втрати на переміщення рухомого майна та особистого майна персоналу (expenses of moving removable fixtures and personal property); втрата вартості меблів та рухомого обладнання (depreciation in value of furniture and removable equipment); збільшення вартості виробництва або управлінських витрат (increased production or management costs); пошкодження інвентарю або обладнання (damage to inventory or equipment); витрати на налагоджувальні або реструктуризаційні виробничі операції (expense of adjusting or restructuring manufacturing operations); необхідність витрат на демонтаж або на переміщення (incurrence of removal or relocation costs); необхідність витрат на відновлення чи скасування дозволів або ліцензій (loss or cancellation of revocable permits or licenses); втрата можливості виконання оцінки; (loss of ability to collect assessments); невизначеність розміру премії орендаря об'єкта, що має державний статус (uncertainty premium due to tenant's status as a government entity); втручання у розвиток угод (interference with development agreements), та інші.

Цей перелік складових загального збитку є надзвичайно корисним для визначення відшкодування підприємствам України, які примусово зупинили свою діяльність, зазнали пошкоджень матеріальних чи нематеріальних активів або були вимушені переміститися у інші регіони. Імовірно, у жодному іншому нормативному документі не подано настільки повного переліку наслідкових збитків, як це зроблено у процитованому вище п. 4.6.2.3 Стандарту UASFLA- 2016. Незважаючи на те, що у юрисдикції США ці складові вважаються наслідковими та некомпенсованими, у національній юрисдикції України вони можуть бути не визнані такими - адже не існує жодного нормативного документа, де би це було визначено і де містився би їх повний та вичерпний перелік. Отже, при визначенні розміру загального збитку підприємства вітчизняні оцінювачі мають право розглядати ці складові загального збитку, за необхідності аналізуючи їх на приналежність до категорії прямих збитків (відповідно до визначення прямих збитків у п. 3 НСО-1 [10]). При цьому доцільно посилатися на вказаний вище пункт Стандарту UASFLA-2016 - хоча би з метою підтвердження, що вказані вище види збитків об'єктивно існують і визнані авторитетним закордонним оціночним стандартом, тоді як у НСО вони навіть не згадуються.

У частині "Acquisitions of Fee or Other Full-Term Interests" ("Придбання внесків або інших довготермінових інтересів") цього ж пункта 4.6.2.3 вказано, що компенсація за придбання внесків (часткових інтересів) не включає "майбутню втрату прибутку, втрат від переміщення рухомого та особистого майна <з приміщень його попереднього розташування>, втрат гудвілу, який зумовлений просторовим розташуванням земельної ділянки, або інших наслідкових втрат...".

Звичайно, стандарт UASFLA-2016 грунтується на загальновідомих базових принципах незалежної експертної оцінки [11] та федеральній законодавчій базі США і не може бути безпосередньо застосований при оцінці збитків в Україні. Зміст цього стандарту стосується досить специфічної галузі оцінки збитків, що виникають у власників земельної нерухомості при примусовому придбанні земельних ділянок для суспільних потреб. Але він містить дуже цікаві положення, які можуть бути корисні вітчизняним колегам при обгрунтуванні змісту і особливостей виконання оціночних робіт у цій царині. Насамперед, у стандарті дуже повно розглянутий поділ на компенсовані та некомпенсовані збитки, залежно від причини зменшення ринкової вартості майна. Це дає можливість застосувати викладений вище підхід у ширшому контексті - зокрема, при аналізі вартості пошкоджень, заподіяних майну власника, і при розрахунку розміру адекватного відшкодування. Наприклад, коли при встановленні розміру відшкодування прямих збитків потрібно обґрунтувати неможливість врахування неотриманого прибутку пошкодованої сторони (або інших супутніх і пов'язаних втрат, що виникли як наслідки факту заподіяного збитку), ми маємо змогу посилатися на п. 3 НСО-1.

Саме там конкретно зазначено, що прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод. Але коли йдеться про такі специфічні складові збитків, як втрати вартості гудвілу; порушення попередньо розроблених планів, раніше укладених договорів, договірних очікувань; втрати можливостей розвитку або бізнес-перспективи; порушення прибуткової діяльності підприємства; втрата клієнтської бази; необхідність додаткових витрат на переміщення рухомого та особистого майна; амортизація вартості меблів та рухомого обладнання; збільшення вартості сировини, складових частин, собівартості виробництва або управлінських витрат; втрата обігових коштів чи доступу до них; збільшення вартості кредитування та/або банківського обслуговування; збільшення вартості послуг контрагентів; втрата, пошкодження чи прискорене знецінення основних виробничих засобів, машин або обладнання; необхідність додаткових витрат на демонтаж, ремонт або на переміщення машин або обладнання; необхідність додаткових витрат на відновлення чи скасування дозволів або ліцензій; втрата можливості або здатності виконання адекватної оцінки вартості майна і майнових прав, тощо - тоді буде доцільно звернутися до стандарту UASFLA-2016 і додати у звіт посилання на його п. 4.6.2.3. Адже у жодному іншому документі неможливо знайти настільки повний перелік складових непрямих наслідкових збитків, для яких може бути потрібно обґрунтувати можливість чи неможливість їх врахування при розрахунку компенсації у кожному конкретному випадку.

Процитоване вище у цій роботі визначення п. 3 НСО-1 однозначно виключає можливість врахування неотриманих майбутніх вигод. Але саме стандарт UASFLA-2016 у розгорнутій формі визначає загальний принцип поділу збитків на компенсовані та некомпенсовані, тоді як у вітчизняній термінології застосовується їх поділ на прямі і непрямі, що не є одним і тим самим. Доволі умовний поділ збитків на прямі і непрямі навіть приблизно не відповідає їх поділу на компенсовані та некомпенсовані, оскільки останнє визначається не оцінювачем, а законодавством у відповідній юрисдикції. При цьому вимоги стандарту UASFLA-2016 є достатньо гнучкими та передбачають можливість застосування різних варіантів такого поділу, у залежності від конкретної оціночної ситуації.

Наприклад, у пункті 4.6.2.2. Necessary Support ("Необхідна підтримка") по суті зазначено, що доказ виникнення права вимоги компенсації збитків потребує проведення ретельного аналізу особливостей оціночної ситуації. При цьому, очевидно, певні види збитків у різних ситуаціях можуть бути віднесені як до компенсованих (прямих), так і до некомпенсованих (непрямих), у залежності від характеру цієї ситуації і діючих юридичних норм. Адже з юридичної точки зору, право вимоги відшкодування збитку, тобто поява компенсованого збитку, виникає за виконання умови наявності будь-яких елементів, що впливають на вартість майна після факту заподіяння шкоди. Відповідно до пункту 4.6.2.2, збиток завжди повинен бути доказово підтверджений аналізом фактів і обставин виникнення шкоди. Якщо виконання цієї умови може бути доказово обґрунтовано оцінювачем, відповідно до цієї вимоги пункту 4.6.2.2, виникають підстави вважати, що для аналізованої оціночної ситуації виникло право вимоги відшкодування збитку, якщо у звіті це "повністю доведено і підтримується встановленими фактами".

Цікаво відзначити, що за визначенням п. 3 НСО-1, прямі збитки розраховуються як поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод. Формулювання "без урахування неотриманих майбутніх вигод" є доволі широким, і воно очевидно виключає можливість врахування у цьому випадку неотриманого прибутку. Але до майбутніх вигод аж ніяк не може бути віднесена більшість складових некомпенсованих (наслідкових, непрямих) збитків, перелічених у п. 4.6.2.3 стандарту UASFLA-2016. Обов'язковий до виконання українськими оцінювачами п. 3 НСО-1, таким чином, не забороняє включити до складу прямих збитків більшості складових переліку п. 4.6.2.3, які не можна віднести до неотриманих майбутніх вигод. Це суттєво розширює можливості оцінювача при визначенні структури прямих збитків і переліку їх складових - звичайно, за умови наявності відповідних доказів, належного обґрунтування і посилання у звіті на п. 4.6.2.3 стандарту UASFLA-2016. У такий спосіб відкривається можливість для більш повного задоволення вимог замовника, якщо ним є пошкодована сторона.

Навіть якщо Федеральний закон США при виконанні державних закупівель забороняє розгляд некомпенсованих збитків, ці ж самі збитки можуть бути віднесені до компенсованих за законами деяких штатів - а тим більше, інших країн. Отже, питання з розподілом складових загального збитку по категоріях компенсованих (прямих) та некомпенсованих (непрямих) не є цілком однозначним, і завжди має розглядатися у контексті конкретної оціночної ситуації і законодавчо-нормативних вимог кожної національної юрисдикції. Тим більше, що принцип такого розподілу у НСО України не прописаний з достатньою повнотою і однозначністю. Отже, вимоги пункту 4.6.2.2 стандарту UASFLA-2016 за прямою аналогією можна і потрібно цитувати у звітах з оцінки збитків, оскільки будь-яке додаткове підкріплення обґрунтування думки оцінювача є кращим, ніж повна відсутність такого підкріплення.

Стандарт UASFLA-2016 стверджує, що відповідно до федерального законодавства певні види збитків можуть бути віднесені до компенсованих, "якщо це доведено". Деякі інші види збитку можуть бути або компенсовані (якщо це доведено) у конкретних видах придбань, або вони можуть бути некомпенсованими у інших видах придбань. Отож, коли не йдеться про державні придбання, оціночні ситуації можуть бути ще більш розмаїтими, і одні й ті ж самі види збитків можуть розглядатися, як компенсовані (прямі), некомпенсовані (непрямі) або умовно компенсовані за визначених обставин. Останній випадок відповідає ситуації, коли певна складова збитків назагал вважається типовим непрямим збитком - але у контексті конкретної оціночної ситуації були виявлені певні чинники, які дають підстави вважати цей вид збитків умовно компенсованим, за виконання певних визначених умов.

Коли замовником оцінки є потерпіла сторона, яка зазнала збитків, зрозумілим є бажання замовника врахувати у можливо більш повному обсязі усі можливі наслідки заподіяної шкоди. Звичайно, у такому випадку замовник може спричинити певний тиск на виконавця оцінки, вимагаючи від останнього розгляду навіть непрямих, неочевидних і віддалених в часі наслідків факту заподіяння шкоди. В цій ситуації надзвичайно помічним для оцінювача може стати пункт 4.6.2.2, де зазначається, що для встановлення розміру компенсаційного відшкодування при зміні ринкової вартості об'єкта потрібні юридично незаперечні підстави. Отже, при висловленні замовником вимог врахування неочевидних, імовірних та віддалених в часі наслідків факту заподіяння шкоди доцільно вимагати від нього надання відповідних підтверджуючих документів та долучення їх до звіту як додатків. Тоді відповідальність за визнання цих складових збитків компенсованими, з юридичної точки зору, буде розподілена між замовником і виконавцем. При цьому більша частина цієї відповідальності лягає власне на підписанті в довідок та підтверджуючих документів, наданих виконавцю оцінки. Оцінювач, звичайно, повинен в межах своєї компетенції перевірити правдивість наданих йому підтверджуючих документів і переконатися, що вони не мають "невизначеного і спекулятивного характеру" та не ґрунтуються на гіпотетичній "можливості виникнення більш чи менш віддалених наслідків". Пункт 4.6.2.2. наголошує, що пошкодження компенсуються лише тоді, коли власник несе прямі збитки, а не просто отримує будь-які збитки. Положення цього пункту стверджує, що необхідно довести не лише факт виникнення збитку, але і виявити причину його появи. Нагадаємо, що відповідальність оцінювача не розповсюджується на надані йому замовником вихідні дані і документи, зокрема - довідки посадових осіб замовника та висновки судових експертів при проведенні спеціалізованих експертиз (наприклад, економічної, будівельно-технічної, оціночно-земельної, оціночно-будівельної, товарознавчої, тощо). Оцінювач зобов'язаний сприймати ці довідки і висновки, як достовірні, правдиві та об'єктивні - про що він декларативно повідомляє у розділі звіту "Обмеження і припущення".

Важливим є загальне положення про необхідність обов'язкового підтвердження виникнення права вимоги компенсації збитку даними ринкової інформації. З цієї тези випливає вислід про обов'язковість дослідження ринку подібного майна на дату оцінки збитку і подання результатів аналізу цього ринку у звіті. Стандарт UASFLA-2016 встановлює незаперечний пріоритет емпірично отриманих даних ринкової інформації при оцінці вартості відновлення пошкодженого майна. Наголошується, що розмір компенсаційного відшкодування конкретних видів втрат випливає з визначення коштів відновлення на підставі даних відкритого ринку "при взаємодії між діючими без примусу покупцями та продавцями". Окремо зазначено, що збитки, які не можуть бути підтверджені ринковими цінами продажу подібного майна, не повинні бути підставою для розрахунку вартості відшкодування.

Безперечний інтерес становить перелік видів некомпенсованих (наслідкових) збитків. Як випливає зі змісту п. 4.6.2.3. Non-Compensable (Consequential) Damages ("Некомпенсовані (наслідкові) збитки"), цей доволі довгий список не є вичерпним. Він дає достатньо повне уявлення, які саме види збитків вважаються некомпенсованими (наслідковими). У вітчизняній нормативній базі, фаховій літературі і оціночній практиці збитки частіше поділяють на прямі та непрямі, що є більш зрозумілим і для вітчизняних оцінювачів, і для користувачів звітів. При цьому сам принцип поділу видів збитків на прямі та непрямі ніде не описаний достатньо повно і вичерпно, що спричиняє непорозуміння та неоднозначність при інтерпретації цих понять і класифікації складових збитків. Це є підставою невизначеності висновків, яка часто проявляється під час розгляду цивільних та кримінальних справ у судових суперечках. Питання джерел виникнення та встановлення об'єктивних показників невизначеності результатів економічних вимірювань детально розглянуто у [12-14]. Більш загальні аспекти встановлення характеристик невизначеності результатів незалежної оцінки проаналізовано у [15 - 18].

Розглянуті нормативні документи у тій чи іншій мірі акцентують увагу на доцільності використання ринкової інформації при визначенні вартості збитків. Дещо умовний розподіл збитків на прямі і непрямі, виходячи з контексту вимог, викладених у стандарті UASFLA-2016, може бути переглянутий в залежності від тривалості прогнозного періоду, протягом якого розглядаються наслідки заподіяної шкоди. При більш прискіпливому аналізі джерел виникнення збитку та оптимізації вибору проміжку часу, коли будуть виявлені віддалені в часі наслідки факту заподіяння збитку, виникає можливість повнішого врахування окремих складових загального збитку. Якщо буде доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між джерелами виникнення збитку та наслідками факту їх заподіяння, це може стати легальною підставою для зарахування таких складових загального збитку до категорії збитків, що мають бути компенсовані - тобто "прямих збитків", у термінології НСО-1. Цей стандарт однозначно не дозволяє відносити до прямих збитків втрачений прибуток підприємців, але у стандарті UASFLA-2016 наведено довгий перелік інших віддалених у часі складових загального збитку, які не відносяться до неотриманого прибутку і у певних оціночних ситуаціях можуть розглядатися як компенсовані. Це відкриває для вітчизняних оцінювачів можливість обгрунтовано розширити перелік видів наслідкових збитків, що мають бути відшкодовані потерпілій стороні.

Висновки

Найважливішим висновком роботи є теза про можливість і доцільність узгодженого спільного використання НСО, МСО та деяких закордонних стандартів оцінки при встановленні показників вартості збитків у економічних вимірюваннях, здійснюваних методами незалежної експертної оцінки. Ключовим питанням якості при проведенні подібних оціночних робіт є, безперечно, ступінь невизначеності отриманих результатів. В ідеалі, у звіті повинні бути встановлені об'єктивні кількісні характеристики ступеня невизначеності результатів виконаних оціночних робіт, що дасть оцінювачу велику перевагу при виникненні спірних питань стосовно достовірності результату. Очевидно, розглянуті вище найбільш загальні положення стандартів UASFLA-2016 та USPAP 2014 - 2021 можуть слугувати надійним підґрунтям для виконання оцінки збитків в Україні. їх, звичайно, не можна вважати обов'язковими - але діючі НСО не забороняють вітчизняним оцінювачам посилатися на окремі цитовані у цій роботі положення при обґрунтованій потребі і доцільності їх застосування у оціночній практиці.

Закордонний досвід свідчить про складність процедури розробки і узгодження стандартів оцінки, тому що вони зачіпають безліч суміжних областей діяльності - відшкодування збитків, бухгалтерський облік, аудит, страхування, оподаткування. Але для оцінювачів важливо забезпечити дотримання такої важливої вимоги, яку у метрології називають "єдністю вимірювань". У нашому випадку це означає, що результати однотипних економічних вимірювань мають бути сумісними - незалежно від того, хто, коли і яким чином їх здійснює. В галузі незалежної оцінки це можливо лише за умови виконання усіма оцінювачами вимог встановлених стандартами загальновизнаних уніфікованих правил виконання оціночних робіт, коректного застосування оціночних методів і процедур у практиці оцінки. НСО, МСО та закордонні стандарти формулюють низку вимог, дотримання яких дає можливість забезпечити певний рівень якості економічних вимірювань.

Розглянуті вище положення стандартів UASFLA та USPAP є надзвичайно корисними для оцінювачів України, оскільки на даний час ми з прикрістю вимушені констатувати наявність великої прогалини у вітчизняній нормативній базі оцінки, яка жодним чином не регламентує дій оцінювача в умовах наявності невизначеності. Це створює небезпечний для професійних оцінювачів методологічний і правовий вакуум, в якому вони залишаються незахищеними від можливих звинувачень з боку усіх можливих опонентів. Закордонні та міжнародні стандарти, таким чином, дають підстави для обґрунтування дій оцінювачів у складних оціночних ситуаціях при наявності невизначеності. За таких умов, які зовсім не є рідкістю у оціночній практиці, оцінювачі вимушені на власний ризик приймати додаткові попередні умови, припущення і обмеження - які надалі іноді піддаються сумнівам, і їх доводиться захищати. Проаналізовані вище поняття спеціальних припущень та гіпотетичних умов можна розглядати як додаткові оціночні інструменти, не передбачені НСО - але нормативно закріплені у МСО та закордонних стандартах, що дозволяє українським колегам ефективно їх використовувати.

За відсутності поняття невизначеності у національних стандартах оцінки в Україні, цей захист має ґрунтуватися на певних інформаційних джерелах - наприклад, публікаціях у професійній літературі, міжнародних чи закордонних стандартах. У своїй повсякденній практиці українські оцінювачі у тій чи іншій формі використовують розглянуті вище поняття надзвичайного припущення та гіпотетичної умови, можливо - іноді навіть не знаючи джерел поданих вище їх визначень і не даючи посилань на них. В такому разі уся відповідальність за застосування цих понять і за отримані з їх використанням висновки залишається повністю на сумлінні оцінювача і є, по суті, його особистим додатковим персональним ризиком. Вказані вище поняття, використовувані для виконання оцінки, не визначені і на разі не визнані документами діючої вітчизняної нормативної бази - але, на щастя, з достатньою повнотою прописані у діючих стандартах UASFLA та USPAP.

При формулюванні своїх висновків і суджень оцінювач, завдяки цьому, може посилатися у звіті на визначення цих формулювань та коментарі до них - що дає незаперечні формальні підстави для кращого обґрунтування своїх тверджень. Маємо погодитися, що це є набагато сильнішою, кращою і вигіднішою ситуацією, аніж декларування у звіті власної професійної думки, позбавлене будь-яких підтверджуючих посилань.

Ми не ставили метою дослівний і повний переклад положень розглянтуих стандартів США, прагнучи насамперед донести не лише букву, але і дух цих нормативних документів. В роботі ми старалися поряд з оригінальними подати також і еквівалентні терміни, типові для вітчизняної оціночної практики. На наше глибоке переконання, посилання у звіті на відповідні положення UASFLA 2016 та USPAP 2020-2021, що стосуються невизначеності результатів оцінки, застосування надзвичайних припущень та гіпотетичних умов, значно підсилює позицію оцінювача у випадках виникнення судових суперечок або пред'явлення йому звинувачень у непрофесійності, халатності, зумисному заподіянні збитку тощо. Тому не варто нехтувати цим джерелом, хоча би з огляду на можливість привнесення у матеріали звіту формальних підстав для аналізу ступеня невизначеності, вказівок на джерела її виникнення та методи аналізу за допомогою застосування надзвичайних припущень та гіпотетичних умов. В принципі, це не надто великий обсяг додаткової роботи - сформувати розділ звіту, що стосується висвітлення питань обґрунтування використаних методичних засад, з метою його подальшого включення у ті роботи, де це буде потрібно, як довідково-інформаційної частини звіту. Ця робота є одноразовою і не надто працемісткою - але дуже корисною, бо наявність такого розділу у звіті відразу дає можливість усім потенційним опонентам зрозуміти, що оцінювач обізнаний з сутністю цієї проблеми і володіє доступом до джерел, посиланнями на які він може переконливо аргументувати свою точку зору. Ми маємо надію, що при підготовці такого розділу текст цієї статті буде корисним нашим шановним колегам, і це зможе реально покращити аргументованість і обгрунтованість оціночних робіт у цій галузі.

Список використаних джерел

1. Canadian uniform standards of professional appraisal practice. Effective Date January 1, 2022. (2022). Appraisal Institute of Canada.

2. Федотова М.А. (2018). Оценка стоимости активов и бизнеса (с. 39). Москва: Издательство Юрайт.

3. Стандартизація оцінки в світі. Частина 4: стандарти USPAP. Всеукраїнська громадська організація «Асоціація Фахівців Оцінки».

4. IVS-2020. International Valuation Standards. Effective 31 January 2020. (2022). International Valuation Standards Council. ISBN: 978-0-9931513-3-3-0.

5. Міжнародні стандарти оцінки. Чинні з 31.01.2020. (2020). ISBN 978-617-502-143-9. Київ: ТОВ "ВБ "Аванпост-Прим".

6. Uniform appraisal standards for federal land acquisitions (UASFLA). Yellow Book Electronic PDF Edition. (2016). The Appraisal Foundation. Interagency Land Acquisition Conference. ISBN: 978-0-09892208-8-0.

7. Uniform standards of professional appraisal practice. 2014-2015 edition. Appraisal Standards Board (ASB). The Appraisal Foundation.

8. Uniform standards of professional appraisal practice. 2018-2019 edition. Appraisal Standards Board (ASB). The Appraisal Foundation.

9. Uniform standards of professional appraisal practice. 2020-2021 edition. Appraisal Standards Board (ASB). The Appraisal Foundation.

10. Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Постанова Кабінету міністрів України № 1440 від 10.09.2003 р. (2003).

11. Фридман Дж., Ордуэй Ник. (1995). Анализ и оценка приносящей доход недвижимости. Москва: Дело Лтд.

12. Поздняков Ю.В., Лапішко М.Л. Багаторазові непрямі економічні вимірювання як методологічна основа для встановлення невизначеності результату оцінювання вартості. Приазовський економічний вісник. (с. 415 - 421). 2019. №5 (16).

13. Поздняков Ю.В., Лапішко М.Л. (2020). Методика вибору кількості економічних вимірювань вартості при встановленні ступеня невизначеності результатів незалежної експертної оцінки. (с. 394 - 415). Сучасні підходи до соціально- економічного, інформаційного та науково-технічного розвитку суб'єктів національного господарства: монографія. Л.М. Савчук, Л.М. Бандоріна (ред.). Дніпро: Пороги.

14. Поздняков Ю.В., Садовенко Ю.П. Зв'язок коефіцієнта гальмування під час коригування на масштаб зі ступенем невизначеності результату оцінки вартості активів. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. Збірник наукових праць. 2019. Випуск 41. Частина 1. Одеса: Видавничий дім «Гельветика».

15. Поздняков, Ю.В. (2021). Невизначеність результату незалежної експертної оцінки. Монографія. ISBN 978-620-3-58186-7. LAP Lambert Academic Publishing.

16. Pozdnyakov Yuri, Lapishko Maria. (2020). Uncertainty degree quantitative determination mathematical principles at assets evaluation in the case of depreciation model inadequate choice. International scientific publication "International scientific integration `2020". Series Conference proceedings «Sworld-Us conference proceedings». November 9 - 10, 2020. (Рр. 317 - 320). ISSN 2709-2267. ISBN 979-85776002-6-6. DOI: 10.30888/2709-2267.2020-4. Seattle, Washington (USA): «ISE&E» & SWorld in conjunction with KindleDP.

17. Поздняков Ю.В., Лапішко М.Л. (2021). Підставові методичні засади розрахункового встановлення характеристик невизначеності результату оцінки вартості активів за порівняльним підходом. Проблеми правового, фінансового та економічного забезпечення розвитку національної економіки: монографія. Л.М. Савчук, Л.М. Бандоріна (ред.). Дніпро: Пороги.

18. Поздняков Ю.В., Братішко І.Г. Теоретичне підґрунтя методик встановлення невизначеності результатів економічних вимірювань, здійснюваних методами незалежної експертної оцінки. (с. 31 - 41.). Вісник Дніпропетровського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України. Економічні науки. Випуск 1 (05), 2022. Частина 1. Одеса: Видавничий дім «Гельветика».

Размещено на Allbest.ru