Інтеграція економічної безпеки в соціальні підсистеми міст: стратегії посилення соціальної безпеки в сучасних містах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтеграція економічної безпеки в соціальні підсистеми міст: стратегії посилення соціальної безпеки в сучасних містах

Рамський Андрій Юрійович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ

Васечко Людмила Іванівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів Київський університет імені Бориса Грінченка м. Київ

Вступ. Розвиток соціальної підсистеми економічної безпеки міст є надзвичайно актуальним питанням, особливо в воєнні та повоєнні часи. Тому інтеграція економічної безпеки в міське планування та політику, вивчення та аналіз тісного взаємозв'язку між економічною безпекою та соціальними підсистемами, вивчення зарубіжного досвіду та розуміння того, як міста можуть використовувати економічні стратегії для підвищення загального добробуту та соціальної безпеки своїх мешканців є актуальним та важливим питанням як для науковців, так і для громади та влади.

Матеріали та методи. Методологічною основою дослідження є теоретичні та емпіричні наукові методи: аналізу та синтезу, узагальнення інформації, порівняння, класифікація, системний підхід, дедукції та індукції, системний підхід та ін.

Результати і обговорення. Проведені дослідження показали, що існує тісний взаємозв'язок між економічною безпекою та станом соціальних підсистем в межах міського організму. До того ж, автор пропонує механізми, за яких міста можуть використовувати економічні стратегії для підвищення загального добробуту та безпеки своїх мешканців. Дослідження шляхів посилення економічної безпеки в міському середовищі може допомогти пом'якшити проблеми економічної нерівності та соціальної напруги, що є надзвичайно актуальною у наш час. До того ж, науково підтверджене визнання важливості і навіть першочерговості соціальної складової в економічній безпеці міста є вагомим важелем для звернення уваги та мотивації до практичних дій влади та громадянського суспільства.

Висновки. Вивчивши взаємозв'язок інтеграції економічної безпеки в міське планування та політику та наслідки таких впроваджень для загальної соціальної безпеки мешканців міста, зарубіжний досвід країн, рівень соціальної безпеки в яких є вищим, можна впевнено зробити висновок, що міські соціальні підсистеми, за умови ефективного управління та належного фінансування, мають потенціал для перетворення міст на більш динамічні, стійкі, економічно процвітаючі громади з високим ступенем задоволенням соціально-безпекових потреб суспільства. До того ж, проаналізований досвід інших країн, щодо фінансово-економічної інклюзії вразливих верств населення та багатогранні стратегії, які при цьому застосовувалися, дає можливість знизити рівень викликів, які постають перед особами в умовах урбанізації, інтегрувати економічну безпеку в соціальні підсистеми міст.

Ключові слова: міська політика; управління соціальною безпекою; економіка міста; соціальна підсистема; соціальна безпека; система економічної безпеки.

INTEGRATION OF ECONOMIC SECURITY IN THE SOCIAL SUBSYSTEMS OF CITIES: STRATEGIES FOR STRENGTHENING SOCIAL SECURITY IN MODERN CITIES

Ramskyi Andrii,

Doctor of Economic Sciences, professor,

Head of the Department of Finance,

Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv

Vasechko Lyudmila,

PhD in Economics, Associate Professor,

Associate Professor of the Department of Finance,

Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv

Introduction. The development of the social subsystem of economic security in cities is an extremely relevant issue, especially in times of war. Therefore, the integration of economic security into urban planning and policy, the study and analysis of the close interconnection between economic security and social subsystems, the examination of international experience, and the understanding of how cities can use economic strategies to enhance the overall well-being and social security of their residents are pertinent and important matters for researchers, communities, and authorities.

Materials and methods. The methodological basis of the research consists of theoretical and empirical scientific methods, including analysis and synthesis, information generalization, comparison, classification, a systematic approach, deduction, and induction.

Results and discussion. The conducted research has demonstrated a close correlation between economic security and the state of social subsystems within the framework of the city organism. Furthermore, the author proposes mechanisms detailing how cities can employ economic strategies to enhance the overall well-being and safety of their residents. Investigating ways to strengthen economic security in urban environments can help alleviate issues of economic inequality and social tension, which are highly relevant in our time. Moreover, the scientifically confirmed recognition of the importance, and even primacy, of the social component in the economic security of the city serves as a significant lever for drawing attention to and motivating practical actions by both authorities and civil society.

Conclusions. Having studied the correlation of integrating economic security into urban planning and policy and the implications of such implementations for the overall social security of city residents, the foreign experience of countries with higher levels of social security allows us to confidently conclude that urban social subsystems, given effective management and proper funding, have the potential to transform cities into more dynamic, resilient, and economically prosperous communities with a high degree of satisfaction of the society's socio-security needs. Moreover, the analyzed experience of other countries regarding the financial-economic inclusion of vulnerable population strata and the multifaceted strategies applied provides an opportunity to reduce the challenges faced by individuals in conditions of urbanization, integrating economic security into the social subsystems of cities.

Keywords: urban policy; social security management; city economy; social subsystem; social security; economic security system.

Вступ

економічна безпека місто

Оскільки населення світу все більше тяжіє до міських територій, міста стикаються з безпрецедентними викликами в управлінні економічною та соціальною стабільністю (Бакуліна, 2018). Розуміння того, як інтегрувати економічну безпеку в міське планування та політику, має вирішальне значення для вирішення цих проблем. Взаємозв'язок між економічною безпекою та соціальною стабільністю стає однією з найважливіших сфер дослідження. Міста, як складні екосистеми, включають в себе різноманітні соціальні підсистеми - від охорони здоров'я та освіти до державних послуг і громадських мереж. Гармонійне функціонування цих підсистем має вирішальне значення для загальної соціальної безпеки мешканців міста. Однак наріжним каменем цієї стабільності часто є економічна безпека. Це дослідження пропонує вивчити зв'язок між економічною безпекою та соціальними підсистемами, зокрема, зосередившись на тому, як економічна політика та ініціативи можуть посилити соціальну безпеку міського населення.

Поняття економічної безпеки виходить за рамки простої зайнятості та стабільності доходів; воно охоплює доступ до основних послуг, економічну інклюзивність та стійкість до фінансових криз (Sunduk A., 2022; Loiko, 2021). У міському контексті, де щільність населення висока, а соціальна нерівність часто більш виражена, вплив економічної стабільності (або нестабільності) на соціальні підсистеми стає ще більш значущим. Дослідження має на меті проаналізувати ці взаємозв'язки, пропонуючи розуміння того, як міста можуть використовувати економічні стратегії для підвищення загального добробуту та безпеки своїх мешканців.

Дослідження шляхів посилення економічної безпеки в міському середовищі може допомогти пом'якшити проблеми економічної нерівності та соціальної напруги. Економічна нерівність часто призводить до соціальної напруги, яка може проявлятися в різних формах, включаючи підвищення рівня злочинності, погіршення стану здоров'я та зниження якості життя.

Це дослідження відповідає декільком Цілям сталого розвитку ООН, таким як зменшення нерівності, сприяння сталому розвитку міст і громад, а також забезпечення добробуту і здоров'я населення . Звертаючись до цих сфер, дослідження робить свій внесок у глобальний порядок денний сталого розвитку.

Отже, дане дослідження є актуальним не лише з академічної точки зору, але й має значну практичну значущість. Воно має на меті зробити внесок у дискурс про сталий міський розвиток, економічну політику та соціальний добробут, надаючи ідеї, які можуть вплинути на майбутнє міст по всьому світу.

Матеріали та методи

В статті буде використовуватися багатоаспектний підхід, що включає як якісні, так і кількісні методології для забезпечення всебічного розуміння предмета дослідження. Взаємозв'язок між економічною безпекою та соціальною стабільністю в міських умовах є багатогранною темою, яка привертає значну увагу науковців з різних дисциплін. У цьому огляді літератури узагальнено ключові внески провідних науковців, висвітлено їхні основні ідеї та визначено сфери, що потребують подальшого вивчення.

Економічну безпеку та міську динаміку вивчав Джозеф Стігліц - нобелівський лауреат з економіки. Робота Стігліца про економічну нерівність і провали ринку дає фундаментальне розуміння економічної безпеки (Stiglitz J., 2015). Його розуміння того, як ринкова динаміка може посилити нерівність у містах, є особливо актуальним. Амартія Сен в свою чергу підкреслює роль економічної стабільності в розширенні індивідуальних свобод і можливостей, пропонує рамки для оцінки економічної безпеки в містах (Sen A., 1998).

Відома своїми роботами з урбаністики і Джейн Джейкобс, яка досліджує соціальну та економічну структуру міст, підкреслюючи важливість динамічних .

Саскія Сассен аналізує глобальні міста та їх соціально-економічну динаміку, акцентуючи на тому, як урбанізація впливає на соціальні підсистеми, особливо в контексті глобалізації (Sassen, 2001). Згідно із системою соціального забезпечення та добробуту Ґьоста Еспінг-Андерсен, типологія режимів держави загального добробуту забезпечує корисну основу для розуміння різних підходів до соціального забезпечення і того, як вони можуть бути застосовані в міських умовах (Esping-Andersen, 1990).

Існуюча література надає цінну інформацію про окремі компоненти економічної безпеки, міські соціальні підсистеми та соціальну безпеку. Однак існують прогалини в розумінні того, як ці елементи взаємодіють саме в міському контексті. Хоча такі вчені, як Стігліц і Сен (Stiglitz J., 2015), (Sen A., 1998)., заклали основу для розуміння економічної безпеки, безпосереднє застосування їхніх теорій до міських умов потребує подальших досліджень.

Так само, хоча Джейкобс і Сассен (Sassen, 2001) пропонують переконливі описи міського соціального життя та його викликів, існує потреба більш чітко пов'язати ці ідеї із заходами економічної безпеки. Цей зв'язок є життєвоважливим для розробки комплексних стратегій, які враховують як економічні, так і соціальні потреби міст.

Визнання важливості і навіть першочерговості соціальної складової в економічній безпеці зумовили ідентифікацію нового виду безпеки - соціально-економічної. Її вивчення сьогодні переважно здійснюється на макрорівні такими вітчизняними науковцями як: Б. О. Язлюк, (Язлюк, 2015), В. О. Шведун, Л. М. Грень (Шведун, 2021) та на мезорівні: В. К. Антошкін (Антошкін, 2014), О. Ю. Кудріна (Кудріна, 2023), Є. М. Рудніченко (Рудніченко 2021) , Є. А. Івченко (Ivchenko 2017).

Вітчизняні дослідники та науковці вже бралися за дослідження ряду ключових аспектів, включаючи критичну інфраструктуру житлового сектора в рамках національної економіки, соціальну підсистему у контексті економічної безпеки, а також виявлення характерних особливостей та взаємозалежності понять в площині соціально-економічного розвитку.

Дослідники спрямували основний акцент на аналіз тенденцій змін та розвитку механізму забезпечення життєдіяльності українського суспільства в контексті соціальної безпеки країни, попередньо ретельно розглянувши інфраструктурні та соціальні аспекти житлового сектора як ключового сегмента національної економіки.

Ці напрямки досліджень прагнули визначити, як економічна безпека може інтегруватися в соціальні підсистеми міст з урахуванням специфічних особливостей та взаємодії понять у сфері соціально-економічного розвитку. Результати таких досліджень сприяють не лише розумінню внутрішньої динаміки економіки та соціальної безпеки, але і розробці стратегій для підвищення стійкості та ефективності соціальних підсистем у міському середовищі.

Проте теоретичний та інструментальний базис соціально-економічної безпеки міста поки ще знаходиться на стадії становлення.

Результати і обговорення

Взаємозв'язок між економічною безпекою та соціальним благополуччям у міському середовищі є багатогранним і може розглядатися через різні призми. Економічна стабільність і зростання є не лише індикаторами фінансового здоров'я міста, але й відіграють вирішальну роль у визначенні якості життя та соціальної захищеності його мешканців.

Урбанізація, як процес зростання міст та збільшення частки міського населення має як позитивні, так і негативні наслідки для рівня соціальної безпеки в місті. Стабільність зайнятості населення є ключовим фактором економічної безпеки. За даними Міжнародної організації праці (МОП), стабільна зайнятість зменшує рівень бідності та нерівності, які є значними чинниками стресу в міських умовах. У таких містах, як Копенгаген чи Відень, які стабільно посідають перші місця як за рівнем зайнятості, так і за якістю життя, існує тісний зв'язок між низьким рівнем безробіття (близько 5-6% за даними Євростату) та високим рівнем соціального забезпечення. Ці міста демонструють низький рівень бідності та мають розвинуті, комплексні системи соціального захисту .

Вищий рівень доходів зазвичай корелює з кращим доступом до охорони здоров'я, освіти та житла, які є ключовими складовими соціального добробуту. Дослідження Світового банку з питань міського розвитку підкреслюють цей взаємозв'язок. У Сінгапурі, наприклад, ВВП на душу населення є одним з найвищих у світі, що зумовлює високий рівень життя .

Також, провідну роль має житлова безпека, яка безпосередньо пов'язана з економічною стабільністю і має важливе значення для соціального добробуту. Дослідження UN-Habitat показали, що безпечне житло є визначальним фактором соціальної стабільності в містах. У таких містах, як Токіо, незважаючи на високу щільність населення, ринок житла регулюється для забезпечення його доступності та наявності, виходячи із значної кількості населення. Міністерство землі, інфраструктури, транспорту і туризму Японії повідомило про відносно низький рівень вакантності орендного житла - близько 5,8% у 23 районах Токіо у 2022 році, що свідчить про ефективну житлову політику, яка сприяє соціальній стабільності .

Економічне зростання сприяє підвищенню якості соціальних послуг, таких як охорона здоров'я та освіта. Дослідження OECD's щодо соціальних інвестицій показали, що ці послуги мають вирішальне значення для суспільного добробуту. У таких канадських містах, як Ванкувер і Торонто, економічне процвітання було інвестовано в соціальні послуги. За даними Статистичного управління Канади, у 2021 році витрати Торонто на охорону здоров'я та соціальну допомогу становили понад 20 мільярдів канадських доларів, що свідчить про високий рівень доступу до соціальних послуг та сприяє загальному соціальному забезпеченню.

Економічна стабільність має бути інклюзивною для забезпечення соціальної рівноваги. Дослідження Інституту Брукінгса показують, що висока нерівність може призвести до соціальних заворушень і зниження соціальної рівноваги в міських районах. Скандинавські міста, відомі своїм низьким рівнем нерівності доходів (з коефіцієнтами Джині близько 25-30, згідно з даними Євростату), демонструють високий рівень соціальної рівноваги та загального добробуту, що свідчить про важливість стійкої економічної стабільності.

Стале економічне зростання, яке тісно пов'язане із позитивним впливом на довкілля, все частіше визнається критично важливим для добробуту міст. Дослідження United Nations Environment Programme (UNEP) акцентують увагу на важливості сталого розвитку в містах. У таких містах, як Амстердам, сталі економічні практики інтегровані в міське планування. Міська рада Амстердама повідомляє, що такі ініціативи, як “Amsterdam Circular 2020-2025”, спрямовані на зменшення відходів і сприяння сталому розвитку економічної діяльності, що сприяє загальному соціальному та екологічному благополуччю міста.

Отже, економічна стабільність і зростання в містах мають вирішальне значення не лише для фінансового здоров'я, але й для ширшого соціального благополуччя міських жителів. Приклади і статистичні дані з різних міст світу ілюструють, як економічні чинники взаємодіють з різними аспектами соціального забезпечення, підкреслюючи важливість інклюзивної та сталої економічної політики в міському плануванні.

В контексті розгляду економічної та соціальної безпеки важливо розглядати стан вразливих верств населення та шляхи фінансово-економічної інклюзії (Рамський, 2015).

Задоволення базових потреб вразливих груп населення в містах через фінансово- економічну інклюзію вимагає багатогранних стратегій. На нашу думку, кожен підхід повинен враховувати унікальні виклики, з якими стикаються ці групи, від бідності та дискримінації до відсутності доступу до основних соціальних послуг. Розглянемо кожну з стратегій детальніше.

1. Цільові програми зайнятості.

Зайнятість - важливий шлях до економічної інклюзії. Цільові програми зайнятості можуть допомогти вразливим групам населення, таким як люди з інвалідністю, отримати повноцінну роботу. Так у Сполучених Штатах програма “Квиток на роботу”, якою керує Адміністрація соціального забезпечення, допомагає людям з інвалідністю знайти роботу. За даними SSA, учасники цієї програми мають вищі доходи та активнішу участь у ринку праці. Міста повинні розвивати партнерство з місцевими підприємствами та організаціями для створення більш інклюзивних можливостей працевлаштування, надаючи необхідну підтримку та можливість адаптації для вразливих груп населення.

2. Доступне житло.

Безпечне та доступне житло є фундаментальною потребою. Ініціативи з будівництва доступного житла мають вирішальне значення для малозабезпечених сімей, бездомних та інших вразливих груп населення. У Відні, Австрія, значна частина населення мешкає у житлі, збудованому муніципалітетом, яке перебуває у його власності або управлінні. За даними міста, близько 60% мешканців проживають у такому житлі, що забезпечує доступність та стабільність. Міська політика має надавати пріоритет проектам доступного житла, можливо, через державно-приватне партнерство та субсидії, щоб максимально забезпечити доступ для людей з усіма рівнями доходів.

3. Доступ до освіти та навчання.

Освіта є потужним інструментом для розірвання кола бідності. Доступ до якісної освіти та професійної підготовки має важливе значення для економічної інклюзії. У Сінгапурі ініціатива “SkillsFuture” зосереджена на навчанні впродовж життя та підвищенні кваліфікації. Міністерство освіти Сінгапуру звітує про значну участь у навчальних курсах для дорослих, що підвищує можливості їх працевлаштування серед вразливих груп населення. Міста мають інвестувати в освітні та навчальні програми, програми підвищення кваліфікації та перекваліфікації, які є доступними та відповідають потребам вразливих груп населення, включаючи мовні курси для мігрантів та підвищення кваліфікації та перекваліфікація для осіб третього віку.

4. Доступність охорони здоров'я.

Доступ до охорони здоров'я нерозривно пов'язаний з економічною безпекою. Вразливі групи населення часто стикаються з бар'єрами у доступі до медичних послуг, що впливає на їхню економічну, соціальну активність та інклюзію. Так у Канаді впроваджена універсальна система охорони здоров'я, яка забезпечує рівний доступ до основних медичних послуг. Вона заснована на національних стандартах надання медичної допомоги. У 1984 р. канадським Актом про охорону здоров'я було сформульовано основні принципи надання медичної допомоги, зокрема страхування: універсальність: будь-який громадянин держави має право на медичне страхування на єдиних умовах; доступність: медичні послуги надаються на загальних підставах, без плати, крім поліса. Ця система засвідчила свою ефективність, забезпечивши канадцям захист від високовитратної стаціонарної і лікарської (медичної) допомоги. Разом з тим вузький спектр загальних медичних послуг, що надаються в рамках національних стандартів надання медичної допомоги, сприяв створенню значних прогалин в охопленні нею населення (Матвієнко, 2014). За даними Міністерства охорони здоров'я Канади, такий підхід сприяв збільшенню тривалості життя та подоланню нерівності у сфері охорони здоров'я. Міська політика у сфері охорони здоров'я має бути спрямована на зменшення бар'єрів у доступі до медичних послуг, включаючи надання безкоштовних або субсидованих послуг малозабезпеченим групам населення та забезпечення доступності медичних закладів для людей з інвалідністю.

5. Програми соціального захисту.

Програми соціального захисту можуть забезпечити систему безпеки для найбільш вразливих верств населення, допомагаючи їм впоратися з економічними потрясіннями та негараздами. До прикладу у Бразилії програма “Bolsa Familia” її спрямовано на подолання проблеми недоїдання. У березні 2023 року 23% бразильців заявляли, що їм не вистачає харчування для родини (62% заявили, що в них достатньо їжі), тоді як у жовтні 2022 року таких було 24 %, а у липні 2022 року - 33%. Програма “Bolsa Familia” на додачу до мінімальної виплати у 600 реалів передбачає також додаткові виплати в розмірі 150 реалів на дитину у віці до 6 років, а із червня додали ще виплати у сумі 50 реалів на дітей та підлітків у віці від 7 до 18 років та вагітних жінок. Нині портфель програми Bolsa Familia становить 276 млрд реалів, що більше від бюджетів на охорону здоров'я та освіту .

Відповідно до цієї програми кожен громадянин держави має право на медичне страхування на єдиних умовах; доступність: медичні послуги надаються на загальних підставах, без плати, крім поліса. Світовий банк же констатує, що ця програма значно знизила рівень бідності та нерівності в міських районах Бразилії.

Міста повинні впроваджувати та адаптувати програми соціального захисту до конкретних потреб своїх вразливих груп населення, забезпечуючи ефективне надання допомоги та уникаючи стигматизації.

6. Інклюзивне міське планування.

Інклюзивне міське планування є важливим компонентом розвитку міст, спрямованим на створення просторів та інфраструктури, які задовольняють різноманітні потреби всіх мешканців, включно з найбільш вразливими групами населення. Такий підхід не лише забезпечує рівний доступ до міських ресурсів, а й підвищує загальний рівень життя в місті. Розглянемо цю концепцію більш детально, зосередившись на тому, як різні міста впроваджували стратегії інклюзивного планування.

Стратегії міського оновлення Мельбурна є чудовим прикладом інклюзивного міського планування. Місто інвестувало у створення громадських просторів та об'єктів, які є доступними та корисними для всіх, включаючи людей з інвалідністю, людей похилого віку та малозабезпечені сім'ї. Згідно зі звітом міської влади Мельбурна, ці зусилля призвели до значного покращення рівня життя та задоволеності громади. Міська стратегія “20- хвилинного сусідства”, спрямована на те, щоб усі мешканці могли задовольнити більшість своїх щоденних потреб у межах 20-хвилинної пішої чи велосипедної прогулянки від дому. Такий підхід не лише покращує фізичну доступність, але й сприяє формуванню населення почуття спільноти та приналежності.

Підхід Барселони до міського планування також зосереджений на інклюзивності, зокрема в її програмі “Суперблоки”. Ця ініціатива переосмислює міські простори, обмежуючи рух транспорту в певних зонах, створюючи таким чином більш комфортні для пішоходів зони. Міська рада Барселони зазначає, що ці простори не лише безпечніші та чистіші, але й сприяють взаємодії громади та зростанню місцевого бізнесу. Модель “Суперблоків” отримала світове визнання за інноваційний підхід до міського життя, що покращує якість життя мешканців завдяки зменшенню забруднення, шуму та створенню більшої кількості громадських просторів.

Міське планування Сінгапуру вирізняється своїм акцентом на інклюзивності, особливо у сфері житла. Рада з питань житлового будівництва та розвитку (HDB) Сінгапуру впроваджує політику, спрямовану на забезпечення поєднання різних за доходами та етнічним походженням груп населення у своїх державних житлових комплексах. Статистика HDB показує, що понад 80% населення проживає у квартирах HDB, причому цілеспрямоване планування заохочує збалансоване поєднання етнічних груп і рівнів доходу, сприяючи соціальній згуртованості та зменшенню сегрегації. Крім того, акцент міста-держави на зелених насадженнях та універсальній доступності в громадських житлових комплексах підкреслює його схильність до інклюзивності.

Міське планування Портленда включає в себе фокус на інклюзивних транспортних можливостях. Транспортне бюро міста працює над тим, щоб зробити громадський транспорт більш доступним для всіх, зокрема, впроваджуючи програми пільгового проїзду для малозабезпечених верств населення та покращуючи доступність автобусних зупинок і маршрутів. За словами представників транспортного бюро Портленда, ці зусилля є частиною ширшої стратегії, спрямованої на те, щоб економічні, соціальні та екологічні переваги транспортних систем були справедливо розподілені між усіма громадами.

З цих прикладів випливає кілька рекомендацій для міст, які прагнуть впровадити інклюзивне міське планування.

Міське планування повинно передбачати підходи, засновані на широкій участі, активну взаємодію з різними громадами, особливо вразливими групами, щоб зрозуміти та задовольнити їхні конкретні потреби. Громадські місця, транспорт і житло мають бути доступні для всіх, в тому числі для людей з інвалідністю, людей похилого віку та економічно незахищених груп населення. Необхідно впроваджувати сталі та екологічно безпечні практики в міське планування, підвищуючи якість життя для всіх його мешканців. Постійно здійснювати моніторинг та оцінку ефективності ініціатив у сфері міського планування та вносити корективи на основі зворотного зв'язку та швидкозмінних потреб.

Інклюзивне міське планування має важливе значення для створення справедливих, придатних для життя та згуртованих міст. Вивчаючи успішні стратегії таких міст, як Мельбурн, Барселона, Сінгапур і Портленд, інші міські території можуть впроваджувати політику, яка забезпечить усім мешканцям, незалежно від їхнього походження чи здібностей, доступ до можливостей і ресурсів, які можуть запропонувати міста.

Отже, підхід до економічної інклюзії вразливих верств населення в містах передбачає поєднання цільових програм зайнятості, ініціатив з будівництва доступного житла, доступної освіти та навчання, доступності охорони здоров'я, програм соціального захисту та інклюзивного міського планування. Кожна стратегія потребує ретельного планування та ефективного впровадження з урахуванням місцевого контексту та конкретних викликів. Прийнявши ці рекомендації, міста можуть зробити значні кроки на шляху до інклюзивного та сталого міського розвитку.

Міські соціальні підсистеми, що охоплюють охорону здоров'я, освіту, державні послуги, громадські мережі, культурні та рекреаційні послуги, а також управління навколишнім середовищем, відіграють вирішальну роль як економічні суб'єкти в містах. Ці підсистеми не лише надають основні послуги мешканцям, але й роблять значний внесок у міську економіку через зайнятість, стимулювання економічної активності та зміцнення соціальної згуртованості, що є життєво важливими для сталого зростання міст.

Система охорони здоров'я - це більше, ніж постачальник послуг; вона виступає значним роботодавцем і споживачем товарів та послуг. Наприклад, у Нью-Йорку в секторі охорони здоров'я працює понад 600 000 осіб, що робить значний внесок в економіку міста. Щоб скористатися цим, міста повинні інвестувати в інфраструктуру охорони здоров'я та інновації, підтримуючи пов'язані з нею бізнеси та стартапи для подальшого стимулювання економічного зростання.

Так само система освіти формує майбутню робочу силу та робить внесок у людський капітал міста, що має вирішальне значення для залучення бізнесу, який шукає кваліфіковану робочу силу. Освітній сектор Бостона, зокрема його університети, додає 14,4 мільярда доларів до економіки міста. Зміцнення зв'язків між навчальними закладами та промисловістю може підвищити готовність робочої сили та стимулювати економічний розвиток, роблячи міста більш привабливими як для бізнесу, так і для мешканців.

Громадські послуги та інфраструктура, включаючи транспорт, санітарію та комунальні послуги, є критично важливими для економічної діяльності. Їх ефективність та якість впливають на привабливість міста як для бізнесу, так і для мешканців (Ramskyi, 2023). Інвестиції Сінгапуру у високоякісну систему громадського транспорту, що сприяє ефективному пересуванню понад 3 мільйонів пасажирів щодня, є прикладом того, як добре утримувана інфраструктура підтримує економічне зростання. Міська влада повинна надавати пріоритет розвитку та підтримці якісної громадської інфраструктури для підтримки економічної діяльності та покращення рівня життя в містах.

Громадські та соціальні мережі роблять внесок у соціальний капітал міста, сприяючи розвитку підприємництва, інновацій та соціальної згуртованості. У Барселоні громадські ініціативи стимулювали місцевий економічний розвиток, що призвело до створення нових бізнесів та соціальних підприємств. Підтримка цих громадських ініціатив та низових організацій може стимулювати місцеву економіку та сприяти соціальній інтеграції, підвищуючи загальну економічну стійкість міста.

Культурний та рекреаційний сектор, включаючи мистецтво, розваги та відпочинок, збагачує міське життя та приваблює туризм, стимулюючи економічну активність. Культурний сектор Парижа, який щороку приваблює мільйони відвідувачів, демонструє, як інвестиції в культуру та її просування можуть стати ключовим компонентом економічного розвитку міста та його міжнародної привабливості. Міста повинні розглядати свою культурну спадщину та рекреаційні пропозиції не лише як об'єкти інфраструктури, а й як життєво важливі економічні рушії.

Системи екологічного менеджменту відіграють вирішальну роль в економічному здоров'ї міст. Ефективне управління навколишнім середовищем підтримує сталий розвиток, підвищуючи придатність міста для життя та привабливість для бізнесу і мешканців. Зосередженість Копенгагена на сталому розвитку та ініціативах зеленої енергетики створила нові економічні можливості для “зелених” галузей. Тому міська політика повинна зосереджуватися на сталому розвитку, балансуючи між економічним зростанням і збереженням довкілля, а також досліджуючи нові економічні можливості у сфері зелених технологій і сталих практик.

Отже, взаємодія цих міських соціальних підсистем створює динамічне економічне середовище, яке має вирішальне значення для добробуту міста. Системи охорони здоров'я та освіти є не просто базовими послугами, а невід'ємними частинами міської економіки. Комунальні послуги та інфраструктура формують основу міської економічної діяльності, а їхня ефективність безпосередньо впливає на економічне здоров'я міста. Громадські та соціальні мережі, які часто залишаються поза увагою, мають важливе значення для сприяння місцевому економічному розвитку та стійкості. Культурно-рекреаційний сектор є значним економічним рушієм завдяки туризму та місцевому економічному стимулюванню. Нарешті, управління навколишнім середовищем - це вже не лише питання сталого розвитку, але й потенційний рушій економічних інновацій.

Міста, які визнають ці підсистеми як економічні суб'єкти та інвестують у них, можуть отримати значні вигоди. Це не лише прямі економічні результати, такі як створення робочих місць і зростання ВВП, а й непрямі вигоди, такі як посилення соціальної згуртованості, покращення якості життя та більша стійкість до економічних і екологічних викликів.

Щоб використати весь потенціал міських соціальних підсистем, політикам слід зосередитися на інтегрованому та сталому міському плануванні. Це передбачає не лише інвестування в ці сектори, а й забезпечення їх доступності для всіх мешканців міста, сприяння інклюзивності та справедливості. Співпраця між урядом, приватним сектором та громадськими організаціями може ще більше підвищити ефективність цих підсистем. Крім того, застосування інноваційних підходів, таких як використання технологій у сфері публічних послуг та інфраструктури, може призвести до більш ефективного та результативного управління містом.

Міські соціальні підсистеми, за умови ефективного управління та належного фінансування, мають потенціал для перетворення міст на більш динамічні, стійкі та економічно процвітаючі громади. Тому вкрай важливо, щоб міські політики та планувальники розглядали ці підсистеми не лише як постачальників послуг, але й як ключових учасників економічної та соціальної структури міста. Завдяки стратегічним інвестиціям та продуманій політиці міста можуть використовувати ці підсистеми для створення більш інклюзивного, сталого та економічно активного міського майбутнього.

Висновки

Підсумовуючи, можна зробити висновок про важливість і необхідність інтеграції економічної безпеки в соціальні підсистеми міст у сучасних умовах. Розглядаючи стратегії посилення соціальної безпеки в містах, виявлено, що така інтеграція є ключовим чинником утвердження міст як стійких, процвітаючих громад з високим рівнем задоволення соціально-безпекових потреб суспільства.

Ефективне управління та належне фінансування соціальних підсистем в містах має потенціал трансформувати їх у динамічні та стійкі спільноти. Аналіз зарубіжного досвіду показує, що фінансово-економічна інклюзія вразливих верств населення та застосування різноманітних стратегій сприяє зниженню рівня викликів, що виникають в умовах урбанізації. Здійснення інтеграції економічної безпеки в соціальні підсистеми міст визначається як стратегічний крок для досягнення високого рівня соціальної безпеки, а такі дослідження сприяють розвитку концепцій сталого розвитку міст та їхньої економічної і соціальної безпеки.

Список використаних джерел.

1. Бакуліна Г. Ю. Урбанізація як тенденція розвитку суспільства: міжнародний аспект. Економіка і суспільство. 2018. Вип. 18. С. 22-25. URL:

http://www.economyandsociety.in.Ua/joumals/18_ukr/4.pdf (дата звернення 07.10.2023).

2. Sunduk A., Shvets P., Zhukova Yu., Loiko V. Parameters of economic security in the conditions of strengthening of information risks and threats. Workshop on Cybersecurity Providing in Information and Telecommunication Systems. CPITSII 2021, October 26, 2021, Kyiv, Ukraine. Tom 2, pp. 221-228. URL:

https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=ru&user=WZZJdwoAAAAJ &sortby=pubdate& citati on_for_vi ew=WZZJ dwoAAAAJ :Bg7qf7VwUHIC.

3. Loiko V., Teremetskyi V., Maliar S., Rudenko M., Rudenko V. Counteraction to offenses committed with the use of electronic payment systems: new challenges and problems. Amazonia Investiga. 2021. 10(44). 278-287. URL: https://doi.org/10.34069/AI/2021.44.08.27

4. Stiglitz J. The great divide. Penguin Uk. 2015.

5. Sen A. Mortality as an Indicator of Economic Success and Failure. Economic Journal. 1998. № 108. Р. 1-25. URL:

https://doi.org/10.1111/1468-0297.00270 (дата звернення 09.10.2023).

6. Sassen S. The Global City: New York, London, Tokyo. Publisher: Princeton University Press; 2nd ed (September 16, 2001). URL: https://doi.org/10.1515/9781400847488 (дата звернення 09.10.2023).

7. Esping-Andersen G. A Review of Esping-Andersen's Three Worlds of Welfare

Capitalism. 1990 URL: https://www.researchgate.net/publication/243774920

The Three Worlds Of Welfare Capitalism (дата звернення 09.10.2023).

8. Язлюк Б. О., Гевко Р. Б., Дзядикевич Р. Б. Теоретичні та прикладні аспекти економічної безпеки України. Інноваційна економіка. 2015. № 4. С. 301-310. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2015_4_51. (дата звернення 10.10.2023).

9. Шведун В. О., Грень Л. М. Стратегічна модель забезпечення соціально- економічної безпеки держави в умовах сучасних викликів. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 5. С. 52-55. URL: http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=7360&i=7 (дата звернення

10.10.2023) .

10. Антошкін В. К. Сутність соціально-економічної безпеки регіонів та її зв'язок з безпекою держави. Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. 2014. Вип. 3. С. 17-23. URL: https://scholar.google.com.ua/citations?view op=view citation&hl=uk&user= mZLicp4AAAAJ&citation_for_view=mZLicp4AAAAJ:IjCSPb-OGe4C (дата звернення 10.10.2023) .

11. Кудріна О. Ю. До питання соціально-економічної безпеки сучасних міст України. Збірник наукових праць ЧДТУ. 2023. № 68. С. 128-134. URL: http://ven.chdtu.edu.ua/article/view/284519 (дата звернення 10.10.2023).

12. Рудніченко Є., Гавловська Н., Алексієнко О., Карабаєв В. Економічна безпека міста та суб'єктів господарювання: взаємозв'язок та взаємозалежність. Вісник Хмельницького національного університету. 2022. № 6, Том 1. 213-218.

13. Ivchenko Y., Pogorelov Yu. The economic of enterprises in the Luhansk region in condition of post-conflict transformation. Baltic Journal of Economic Studies. 2017. Vol. 3. No. 5. pp. 358-366. URL https://doi.org/10.30525/2256-0742/2017-3-5-358-366 (дата звернення 10.10.2023) .

14. Рамський А. Економічна сутність мотиваційної передумови інвестування

домогосподарствами. Ефективна економіка, 2015. 1. URL:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3736 (дата звернення 11.10.2023).

15. Матвієнко Ю. Система охорони здоров'я Канади. Медицина світу. Український медичний портал. 2014. № 1. URL: http://msvitu.com/archive/2014/january/article-10.php (дата звернення 11.10.2023).

16. Ramskyi A., Gontar Z., Kazak O., Podzihun S., Naumchuk K. Formation of the security environment through minimization of the negative impact of threats in the socio-economic system. Financial and Credit Activity Problems of Theory and Practice, 2023. 3(50), 256-264. URL: https://doi.org/10.55643/fcaptp.3.50.2023.4074 (дата звернення 11.09.2023).

References.

1. Bakulina, H. (2018), “Urbanization as a trend of society development: International

aspect”, Economy and Society, (18), 22-25. URL:

http://www.economyandsociety.in.ua/journals/18 ukr/4.pdf (accessed October, 07, 2023).

2. Sunduk, A., Shvets, P., Zhukova, Y. and Loiko, V. (2022), “Parameters of

economic security in the conditions of strengthening of information risks and threats”, In Workshop on Cybersecurity Providing in Information and Telecommunication Systems (CPITSII

2021) , October 26, 2021, Kyiv, Ukraine (Vol. 2, pp. 221-228). URL:

https://scholar.google.com.ua/citations?view op=view citation&hl=ru&user=WZZJdwoAAAAJ

&sortby=pubdate&citation for view=WZZJdwoAAAAJ:Bg7qf7VwUHIC

3. Loiko V., Teremetskyi V., Maliar S., Rudenko M., Rudenko V. Counteraction to offenses committed with the use of electronic payment systems: new challenges and problems. Amazonia Investiga. 2021. 10(44). 278-287. URL: https://doi.org/10.34069/AI/2021.44.08.27

4. Stiglitz, J. (2015), The great divide. Penguin UK.

5. Sen, A. (1998), “Mortality as an Indicator of Economic Success and Failure”, Economic Journal, 108, 1-25. URL: https://doi.org/10.1111/1468-0297.00270. (accessed October, 09, 2023).

6. Sassen, S. (2001). The Global City: New York, London, Tokyo. (2nd ed.). Princeton University Press. URL: https://doi.org/10.1515/9781400847488 (accessed October, 07, 2022) .

7. Esping-Andersen, G. (1990), “A Review of Esping-Andersen's”, Three Worlds of Welfare Capitalism. URL: https://www.researchgate.net/publication/

243774920_The_Three_Worlds_Of_Welfare_Capitalism (accessed October, 07, 2023).

8. Yazlyuk, B., Hevko, R. and Dzyadykevych, Y. (2015), “Theoretical and applied aspects of economic security of Ukraine”, Innovative Economy, (4), 301-310, URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2015_4_51

9. Shvedun, V. and Gren, L. (2021), “Strategic model of ensuring socio-economic security of the state in the conditions of modern challenges”, Investments: Practice and Experience, (5), 52-55, URL: http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=7360&i=7 (accessed October, 10, 2023).

10. Antoshkin, V. (2014), “The essence of socio-economic security of regions and its connection with state security”, Bulletin of Berdyansk University of Management and Business, (3), 17-23. URL: https://scholar.google.com.ua/citations?view op=view citation&hl=uk&user= mZLicp4AAAAJ&citation for view=mZLicp4AAAAJ:IjCSPb-OGe4C (accessed October, 10, 2023).

11. Kudrina, O. (2023), “On the issue of socio-economic security of modern cities of Ukraine”, Collection of Scientific Works of CHDTU, (68), 128-134 URL:

http://ven.chdtu.edu.ua/article/view/284519 (accessed October, 10, 2023).

12. Rudnichenko, Y., Havlovska, N., Aleksiyenko, O. and Karabaiev, V. (2022), “Economic security of the city and economic entities: interrelation and interdependence”, Bulletin of Khmelnytsky National University, 6(1), 213-218.

13. Ivchenko, Y. and Pogorelov, Yu. (2017), “The economics of enterprises in the Luhansk region in condition of post-conflict transformation”, Baltic Journal of Economic Studies, 3(5), 358-366. URL: https://doi.org/10.30525/2256-0742/2017-3-5-358-366 (accessed October, 10, 2023).

14. Ramskyi, A. (2015). The economic essence of the motivational premise of investing by households. Effective Economy, (1). URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3736. (accessed October, 11, 2023).

15. Matvienko, Y. (2014), “The healthcare system of Canada”, Medicine of the World, (1). URL: http://msvitu.com/archive/2014/january/article-10.php (accessed October, 11, 2023).

16. Ramskyi, A., Gontar, Z., Kazak, O., Podzihun, S. and Naumchuk, K. (2023), “Formation of the security environment through minimization of the negative impact of threats in the socio-economic system”, Financial and Credit Activity Problems of Theory and Practice, 3(50), 256-264. (accessed : https://doi.org/10.55643/fcaptp.3.50.2023.4074)

Размещено на Allbest.ru