Особливості підприємництва у сфері харчових технологій у період воєнного стану: релокейт підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості підприємництва у сфері харчових технологій у період воєнного стану: релокейт підприємств

Недошитко Ангеліна Андріївна

здобувач вищої освіти інституту ІАПО

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Науковий керівник: Яремко Ірина Ігорівна

канд. екон. наук, доцент кафедри адміністративного та фінансового менеджменту

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Анотація

Розглянуто можливості ведення підприємницької діяльності у харчовій сфері в сучасних воєнних умовах. Досліджено можливі і адекватні до цих умов основні напрямки вироблення державно-приватної політики розвитку та відбудови національної економіки. Виділено основні проблемні фактори для стабільної діяльності підприємств галузі харчових технологій. Обґрунтовано важливість виокремлення особливостей функціонування підприємництва у досліджуваній галузі та аргументовано їх значимість для формулювання нових підходів до регулювання діяльності підприємств харчових технологій у поточних умовах та поступової адаптації до умов повоєнної відбудови економіки. Доведено важливість своєчасного вироблення адаптивних засад державної регуляції і механізмів побудови раціональних принципів та підходів до організації підприємництва в галузі. Встановлено, шо через географічні чинники ведення бойових дій багато підприємств не мають можливість безпечної'роботи на територіях сходу та півночі України. Обґрунтовано актуальність формулювання базових засад організації міжобласного релокейту бізнесу в територіальних межах країни. Визначено, що релокація підприємництва досліджуваної галузі в територіальних межах держави є реальним напрямом втримати функціонування бізнесу цієї сфери, відновити досяжний рівень його стабільності в обмежених воєнних умовах. Запропоновано при реалізації процесів релокації урахувати особливості регіону, кількість економічно зайнятого населення та інші показники, які можуть впливати на роботу структурних підрозділів суб'єктів харчової промисловості. При практичному впровадженні цих процесів стратегічно потрібно починати з вибору місця та способу переїзду, оскільки нове приміщення та його структура бізнесу можуть стати надійною основою для його повоєнного відновлення та розвитку. Відзначено актуальність вирішення під час релокейту питань розміщення та створення умов для працівників, що евакуйовуються разом з підприємством.

Ключові слова: воєнне середовище, підприємництво, харчова промисловість, державні програми, релокейт, евакуація підприємств

Постановка проблеми у загальному вигляді

Загальновідомими є вкрай складні сучасні умови функціонування всіх сегментів людського господарювання: від підприємництва до соціальної сфери. У системі державного і публічного адміністрування періодично виникає потреба у прийнятті поточних рішень воєнного характеру стосовно економічної, соціальної, гуманітарної, екологічної та технологічної сфер. За останні попередні періоди країна пережила низку значних потрясінь, а перехід суспільно-економічного середовища на умови воєнного стану вимагає вироблення нової парадигми як державного управління секторами і галузями економіки, так і нових концепцій господарського управління, насамперед дляя критичних сфер життєзабезпечення.

Важливим напрямом економічної політики є створення безпекових, фінансових та економічних умов для стабілізації і розвитку підприємництва, яке має стати основним потенціалом повоєнної відбудови економічного потенціалу України. Для відновлення стабільного функціонування держави як суб'єкта міжнародної цивілізації необхідно швидко приймати стійкі та раціональні рішення для структурного збалансування всіх складових життєздатності. Важливими серед інших проблем є вирішення проблем ведення підприємництва у сфері харчових технологій у період воєнного стану, що дозволить вирішити існуючі соціальні та соціально-економічні проблеми. Тому розроблення адаптивних засад державної регуляції і механізмів побудови раціональних принципів та підходів до організації підприємництва в галузі є нагальним й актуальним напрямом економічних досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

харчові технології воєнний

В останніх тематичних дослідженнях та аналітичних оглядах науковці і практики дедалі більш поглиблено аналізують особливості утворення і розвитку малих підприємств у вітчизняній харчовій промисловості [2]. З настанням умов воєнного стану актуалізуються публікації, у яких розглядаються принципи і умови релокації бізнесу під час війни [3;5]. У розробках дослідників сформулюються програми підтримки тимчасового переміщення підприємств з постраждалих регіонів [4]. Значна частина досліджень об'єктивно стосується харчової галузі як найбільш проблемної сфери в реальних умовах.

Формулювання цілей статті. Враховуючи незначний часовий період виникнення і розв'язання піднятої проблематики, метою статті є формулювання загальних напрямків релокації підприємництва досліджуваної галузі в територіальних межах держави та аргументувати доцільність використання окремих інструментальних складових у цих процесах.

Виклад основного матеріалу дослідження

У стабільному функціонуванні будь-якого державного утворення значима роль відводиться підприємництву у галузі харчових технологій. Прогнозована світова нестабільність з продуктами харчування для населення переводить диспозицію стабільного функціонування суб'єктів цієї галузі в площину державної безпеки з вагомим критерієм її складових. В оглядовій перспективі навіть економічно розвинені країни зі збалансованою політичною інфраструктурою будуть змушені переглянути акценти своєї державної політики в напрямку вироблення механізмів регуляції харчового забезпечення, адекватних умовам світового простору.

В Україні, на відміну від багатьох держав, питома вага харчової промисловості у структурі виробництва предметів споживання має доволі високий рівень (52,8%). Відповідно до статистичних даних цей показник в загальному обсязі продукції промисловості становить 16,3 %, а у відношенні до продукції агропромислового комплексу -- 33,5 % [1]. В умовах реальних факторів і можливостей ведення діяльності вітчизняні суб'єкти підприємництва у сфері харчових сфер стикаються із багатьма вкрай проблемними викликами. В умовах, що склалися, підприємці інстинктивно і ситуаційно вигадують способи утримання свого бізнесу, очікуючи на різні види державної допомоги.

Сфера харчового підприємництва як і самої харчової промисловості є видом діяльності, який забезпечує обробку продуктів тваринного, рослинного походження і рибальства. Вона здійснює технологічний вплив на продукти та напої, придатні для споживання людьми чи тваринами. До цього виду діяльності також відноситься виробництво проміжних продуктів, які не є безпосереднього харчовими. Об'єктами діяльності підприємств цієї галузі можуть бути товари супутнього характеру різного ступеня цінностей.

В теоретичних дослідженнях і в практичних класифікаторах виділяють окремі напрями виготовлення продуктів харчового виду. Основними з них є: виготовлення м'ясної і рибної продукції; обробка та виготовлення супутніх товарів з фруктів і овочів; виготовлення й обробка молочних та кисломолочних продуктів і жирів. Важливими складовими харчової галузі є діяльність, спрямована на обробку та виготовлення супутніх товарів із зерна та інших культурних рослин, виготовлення продуктів споживання для тварин, а також виробництво напоїв і тютюнових виробів.

Важливість харчового підприємництва, яке є складовою агропромислового комплексу країни, в якості економічного суб'єкта має ідентифікуватися такими факторами [2]:

- насичення споживчого ринку товарами та послугами, розширення асортименту, підвищення якості продукції;

- функціонування в умова конкурентного середовища із застосуванням заходів забезпечення здорової конкуренції;

- створення сприятливих умов для працевлаштування населення регіону;

- інтеграція у технологічні процеси інтелектуальних, матеріальних та фінансових ресурсів регіону і впровадження у практику методів підвищення ефективності їх використання;

- пріоритети у використанні місцевих джерел сировини.

Проблемним залишається практичне впровадження інноваційної активності як у регіоні загалом, так і безпосередньо на підприємствах харчової галузі. В умовах сучасної інноваційної економіки будь-який з вітчизняних підприємців прагне до запровадження нововведень, які особливо динамічно розробляються для технологічної модифікації підприємств переробної промисловості. Впровадження у свій бізнес нових технологій та науково- технічних досягнень розглядається під кутом зору стимулів одержання за рахунок цих впроваджень максимально можливого прибутку.

В теоретичних викладах, підтверджених практикою, вважається, що для стабільного та результативного функціонувати на ринку товарів та послуг усі вітчизняні підприємці у галузі харчових технологій мають проаналізувати такі чотири базиси (рис. 1).

Рис.1. Чотири базиси успішного функціонування на ринку товарів та послуг

[джерело - власна розробка]

Реально оцінюючи сучасні умови та оглядову перспективу безперечно складно вести мову про швидке розширення ринку та прямий вихід підприємств харчової промисловості на зарубіжні платформи. У зв'язку з воєнними діями український круг маркету залишається обмеженим. Разом з цим на міжнародних ринках зростають потреби (попит) у базових продуктах харчування.

Особливістю вітчизняного підприємництва досліджуваної галузі є те, що при організації технологічних процесів і маркетингових (логістичних) схем необхідно враховувати динамічну мінливість асортименту пропонованих товарів, але й орієнтуватися на зміну купівельної спроможності населення. При закономірному зростанні цін певна частка споживачів можуть переорієнтуватися на певний період часу від пропонованої продукції, надавши перевагу економічно вигіднішим товарам.

Досягнення економічної ефективності (результативності) під час війни підприємствами галузі є вкрай складним завданням. Виходячи з реальних умов важливо підтримувати достатній рівень функціонування агропромислового комплексу для забезпечення достатньої кількості сировини для переробки її у товари кінцевого чи проміжного споживання. Станом на травень 2022 року, доступ до багатьох ресурсів Миколаївської, Херсонської, Луганської, Донецької, частково Сумської та Чернігівської областей є неможливим.

Методологія аналізу українського підприємництва у харчовій промисловості [2] включає у себе такі компоненти як аналіз і оцінку руху і динаміки галузевих з показників виділенням факторів причинності та базується на порівняльній основі з використанням статистичної інформації (рис. 2).

Для обраної галузі господарювання потрібно враховувати специфічні особливості підприємництва у сфері харчової промисловості. Переважно це взаємопов'язані пункти, які тягнуть за собою усі кроки виробничого процесу від постачання сировини та виготовлення продукції до придбання її споживачами. Деякі особливості подані на рисунку 3.

Рис. 2. Методологія аналізу підприємництва у харчовій промисловості

На харчовий бізнес впливає значна кількість факторів різного рівня, періоду тривалості і сили впливу:

- макрофактори (загальні) - зовнішні умови, які значною мірою визначають функціонування та можливості розвитку суб'єкта господарювання будь-якої сфери і виду діяльності. До них, наприклад, належать інфляційні процеси, норми фіскальної політики, законодавчі обмеження тощо;

- мезофактори (галузеві) - умови, які формулюють розвиток бізнесу харчової промисловості. Сюди належать: високі та ретельні вимоги до якості ресурсів та сировини, структура, обсяг та особливості ринку, обсяг пропозиції харчових товарів, сезонність виробництва та ін.;

- мікрофактори (внутрішні) - умови, які формуються в середовищі впливу окремих фірм галузі, а це: економічні, матеріальні, технологічні, організаційні нововведення.

Рис. 3. Специфічні особливості підприємництва у сфері харчової промисловості [джерело - власна розробка]

В умовах війни найбільшим фактором впливу є загальна ситуація у державі, зокрема економічна нестабільність, обмеженість ресурсів, скорочення обсягів виробництва та обмеженість кадрів. Зараз підприємства харчової галузі, які знаходяться на сході України не можуть або частково можуть відновити свою діяльність, тому рішенням для нормального функціонування бізнесу є релокація (зміна локації).

Проблеми, які зараз має розв'язати бізнес - це переміщення обладнання та робітників до безпечної території. Тут важливо врахувати оренду чи купівлю приміщень під виробництво, а також земельних ділянок під потужності і складську логістику. Якщо розібратися глибше, то промисловий потенціал України ще з історичних часів було зібраний у Донецькій, Луганській, Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях [3]. Сьогодні - це території, де ведуться активні бойові дії. російсько-українська війна грозить руйнуванням не лише виробничих приміщень, цехів та складів, а й обладнання. Тому на державному рівні ухвалені методи вирішення допомоги бізнесу та сприяння переміщенню підприємств у безпечніші регіони.

Відомо, що харчова промисловість - це потужний механізм, і його неможливо легко перевезти. Фактично - це виробництво з масивним і вартісним обладнанням. Тому державні інфраструктурі компанії Укрзалізниця та Укрпошта доєдналися до процесу перевезення бізнесу і допомагають релокейту. Держава допомагає бізнесу евакуювати їхні потужності із зони бойових дій - запрацювала програма підтримки підприємств. Підприємцям пропонують релокацію до безпечних областей. Держава повинна допомогти [3]: знайти нове розташування для потужностей; транспортувати необхідну техніку та обладнання ; перевезти та поселити персонал; допомогти знайти нових працівників; запропонувати ринки збуту продукції. В сукупності це все буде сприяти збереженню трудового та виробничого потенціалу.

Для того, аби отримати підтримку треба подати заявки на участь у порталі Дія [4]. Сюди приймаються заявки від бізнесу, що потребує евакуації, а також від компаній, які готові надати для програми приміщення або інші активи. Дана платформа запущена Міністерством економіки за підтримки Міністерства цифрової транформації та проєкту «Дія.Бізнес».

Учасниками можуть бути будь-які підприємства, які перебуває в зоні ризику. Це стосується як ФОП, так і малого бізнесу. Проте пріоритетність мають підприємства, які є стратегічними та виготовляють товари першої необхідності [5]. А також підприємства, що мають змогу самостійно демонтувати обладнання та довезти до станції АТ «Укразалізниця». Але важливий нюанс: у зоні бойових дій та через гуманітарні коридори релокація не проводиться. На даний момент бізнес може переїхати до таких регіонів: Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька, Вінницька область, а також південні частини Волинської та Рівненської областей.

На даний момент часу переміщення здійснюється на базі нормативно- правових актів як [5]:

- постанова Кабінету Міністрів України №305 від 17.03.2022;

- розпорядженням «Про затвердження плану невідкладних заходів з переміщення у разі потреби виробничих потужностей суб'єктів

- господарювання з територій, де ведуться бойові дії та/або є загроза бойових дій, на безпечну територію» № 246-р від 25 березня 2022 року. Дане розпорядження описує структуру заходів з релокейту потужностей суб'єктів господарювання з територій де ведуться бойові дії та/або є їх загроза, на безпечну територію.

Уряд допомагає з шукати майданчики, цехи і земельні ділянки, але деякі з них є непридатними для запуску виробництва. Іншими словами вони потребують значних інвестицій зі сторони підприємця.

Ще одним актуальний питанням під час релокейту є розміщення та створення умов для працівників, що евакуйовуються разом з підприємством. Обмеженість житлових площ, зростання цін на оренду, недостатня компетенція місцевих локальних працівників - усі ці проблеми потребують вирішення з боку держави. Тому все більше говорять про необхідність будівництва масового тимчасового житла для тимчасово переміщених осіб.

Висновки

Війна вкрай негативно вплинула на роботу багатьох суб'єктів підприємницької діяльності і, відповідно, галузь харчових технологій. Для сучасної практики підприємствам галузі важливо забезпечити можливості функціонування фірм взагалі, оскільки потреба у продукції харчування та можливості її забезпечення споріднюються з багатьма іншими соціальними факторами. В умовах воєнного стану харчова промисловість зіткнулася з багатьма проблемами, однією з яких є недостатність ресурсів через окупацію територій. Бойові дії на Сході України є загрозою для роботи підприємств галузі, варіантом подолання яких слід розглядати релокейт підприємств.

Релокація в межах держави - це шанс врятувати бізнес, відновити його діяльність в обмежених воєнним станом умовах. Обираючи місце для релокації, варто врахувати особливості регіону, кількість економічно зайнятого населення та інші показники, які можуть впливати на роботу підприємства. Тому стратегічно потрібно починати з вибору місця та способу переїзду, оскільки нове приміщення та його структура бізнесу можуть стати надійною основою для відновлення та розвитку після війни.

Список використаних джерел:

[1] Харчова промисловість України. Вилучено з https://uk.wikipedia.org/wiki/

Харчова_промисловість_України.

[2] Тема 3 : особливості утворення і розвитку малих підприємств у харчовій промисловості України. URL: https://www.slideshare.net/cit-cit/3-71671435.

[3] Релокація бізнесу під час війни: що потрібно знати. Вилучено з

https://buduysvoe.com/publications/relokaciya-biznesu-pid-chas-viyny-shcho-potribno- znaty.

[4] Програми підтримки щодо тимчасового переміщення підприємств з постраждалих регіоні. Дія.Бізнес. Вилучено з https://business.diia.gov.ua/cases/antikrizovi- risenna/programi-pidtrimki-sodo-timcasovogo-peremisenna-pidpriemstv-z- postrazdalih-regioniv.

[5] Релокація бізнесу під час війни в Україні: топ 10 питань. Вилучено з https://thepage.ua/ua/experts/relokaciya-biznesu-v-ukrayini-pid-chas-viini-top-10-pitan.

Размещено на Allbest.ru