Формування попиту і пропозиції на аграрних ринках України в умовах надзвичайних викликів

Результати дослідження та їх обговорення

Україна, як аграрна держава, нині стоїть перед низкою викликів у сфері формування попиту і пропозиції на різних сегментах аграрного ринку. Насамперед, ключовими факторами, що впливають на ринки продовольства є кількість населення, рівень доходів, обсяги виробництва соціальних продуктів, експортні обмеження та логістика. У контексті надзвичайних обставин, таких як економічні кризи, пандемії й природні лиха, ці фактори набувають ще більшого значення та вимагають комплексного підходу для забезпечення стабільності на аграрних ринках України.

Одним із основних аспектів, який впливає на попит і пропозицію на ринках продовольства є кількість населення в державі. Зростання чисельності населення призводить до збільшення загального попиту на продукти харчування, що чинить підвищений тиск на аграрний сектор, основним завданням якого є забезпечення достатньої кількості продовольчої продукції. У той же час, рівень доходів і заробітної плати населення визначають його спроможність купувати продукти, що впливає на структуру попиту, його обсяги та споживчі вподобання. Умови кризи можуть призвести до зниження доходів, що може вплинути на споживчі можливості й вибір продуктів, які купуються [7-9].

Структура аграрного ринку визначається як складна система, утворена з сукупності таких взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих систем нижчого порядку, як платоспроможний попит споживачів, пропозиція, сільськогосподарське виробництво, ринкова інфраструктура та регулювання [10, 11]. Система, яка безпосередньо взаємодіє з суб'єктами ринку (споживачі, біржі, оптові продовольчі ринки, міські ринки, мережі збуту агробізнесу тощо), є ринковою інфраструктурою, що об'єднує попит і ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію. Гарантії продовольчої безпеки спираються на постачання (пропозицію) як підсистему аграрного ринку, яка формує обсяг сільськогосподарської та харчової продукції, виробленої виробниками для задоволення потреб споживачів.

Аграрний ринок охоплює сільськогосподарське виробництво товарів і послуг, де теж необхідно враховувати особливості функціонування кожної з галузей у сучасних ринкових умовах. Структурно внутрішній аграрний ринок формують товарні ринки, які є окремими сегментами цього ринку, на яких предметом купівлі-продажу є сільськогосподарська продукція та продукти харчування. Аграрний ринок відповідає більшості критеріїв ринкової структури, з такою кількістю продавців і покупців, що, за рідкісними винятками, жоден виробник або їх групи та споживачі (покупці) не можуть контролювати ринок окремих видів аграрної продукції. Основних суб'єктів аграрного ринку, таких як малі сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, господарства населення, можна вважати чистими конкурентами, проте, якщо розглядати їх комплексно й структуровано на аграрному ринку, деякі з них можуть мати власну ринкову інфраструктуру та домінуючу роль у сегменті певного виду сільськогосподарської продукції та інші відносини між продавцями та покупцями [12].

Предметом купівлі-продажу на аграрному ринку виступає сільськогосподарська продукція, характеристики та особливості виробництва якої визначають унікальність аграрного ринку в порівнянні з іншими типами ринків (рис. 1).

Рис. 1. Основні характерні ознаки аграрного ринку

Стабільність продовольчого забезпечення є ключовим елементом добробуту держави й визначальним фактором її економічного розвитку. Продовольча безпека відіграє значущу роль у національній безпеці держави, а аграрний ринок виступає важливим інструментом у задоволенні потреб населення в продуктах харчування, досягненні продовольчої незалежності й стабільності. попит пропозиція продовольчий аграрний ринок україна

На основі цього головною метою функціонування аграрного ринку є забезпечення продовольчої безпеки держави як невід'ємної складової її національної безпеки [13, 14]. Ключовою динамічною складовою стабільності внутрішнього аграрного ринку визнається забезпечення відповідного обсягу виробництва соціальних продуктів, таких як: молоко, м'ясо, борошно, яйця та цукор. Зростання обсягів виробництва цих товарів є ключовою відповіддю на динамічні зміни в попиті, зумовлені збільшенням чисельності населення чи змінами в споживчих уподобаннях.

Враховуючи демографічні та соціально-економічні фактори, необхідно визнати, що вони впливають на формування структури харчового попиту для задоволення фізіологічних потреб населення, визначаючи його денний раціон і енергетичний баланс. Збільшення обсягів виробництва стає стратегічною необхідністю для забезпечення сталого функціонування внутрішнього ринку й підтримки його економічної стійкості. Реалізація цього завдання передбачає не лише оптимізацію агротехнічних і економічних аспектів виробництва, але й удосконалення стратегій управління змінами в сучасному соціально-економічному середовищі.

Незважаючи на плановий характер збільшення виробництва продовольчих продуктів, завжди існує можливість виникнення надзвичайних ситуацій, таких як природні катастрофи, економічні й геополітичні труднощі, котрі у свою чергу можуть здійснити значний тиск на виробництво. У випадку настання даних ситуацій можливе виникнення низки труднощів, включаючи зниження врожаю, обмежене забезпечення ресурсами та збої в ланцюгу постачання. У результаті цього може виникнути дефіцит виробництва, що в свою чергу призведе до підвищення цін і неналежної доступності харчових продуктів для споживачів.

Необхідно відзначити, що експорт та його обмеження здійснюють вплив на функціонування окремих сегментів аграрного ринку України. Динаміка імпорту та експорту визначає баланс пропозиції й попиту, а також впливає на цінову динаміку на внутрішньому ринку. Надзвичайні обставини, такі як пандемії чи політичні кризи, можуть призвести до обмежень у сфері експорту, що, в свою чергу, може викликати зростання внутрішньої конкуренції та зміни цінової політики.

Логістика є ще одним ключовим аспектом на аграрних ринках, особливо у випадку виникнення надзвичайних ситуацій. Забезпечення ефективної та безперебійної транспортної логістики від виробника до споживача визначає стабільність ринку, проте надзвичайні обставини можуть порушити ланцюги постачання, тим самим спричиняючи затримки в поставках і зростання витрат на транспортування й зберігання.

Таким чином, регуляція обсягів виробництва харчових продуктів відповідно до змін у попиті й ризиків, які пов'язані з надзвичайними обставинами, визначають стратегічну важливість цих питань для ефективного функціонування аграрного сектору та забезпечення сталої продовольчої безпеки. Ураховуючи важливість аграрних ринків для економічної стабільності України, авторами систематизовано інформацію про обсяг виробництва й споживання ключових продовольчих товарів у державі (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяг виробництва та споживання основних продовольчих товарів в Україні, 2019-2021 рр.

Джерело: [15].

За даними табл. 1, обсяги виробництва молока в Україні впродовж 2019-2021 рр. коливалися на рівні 10 млн тонн, у той час як споживання на рівні 8 млн тон, що свідчить про потенційні можливості для збільшення виробництва чи раціоналізації споживання даного продукту, а обсяги виробництва м'яса на рівні 5 млн тон, а його споживання на рівні 4 млн тонн, що вказує на експорт частини виробленого м'яса чи його подальшу переробку тощо [15].

Ускладненість експорту сировинної продукції спричинила надлишки на внутрішньому ринку, що сприяло розвитку внутрішньої переробки. Суттєве зменшення імпорту товарів, що на 19% менше в 2022 році, порівняно з 2021 роком призвело до послаблення конкурентного тиску на вітчизняних виробників продовольчої продукції. Наприклад, у сфері харчової промисловості завдяки надлишку сільськогосподарської сировини, стабільному попиту та активному входженню на ринки ЄС, досягнуті високі показники діяльності. У 2022 р. виробники курятини повернулися до довоєнних обсягів виробництва.

У 2022 році експорт продовольчої та сільськогосподарської продукції зменшився на 16% порівняно з 2021 роком. Молокопереробна та цукрова промисловості продовжують забезпечувати внутрішній попит, однак вони також відчули значні збитки внаслідок воєнних дій. Падіння виробництва в м'ясо- та молокопереробних галузях і збільшення обсягів імпорту стали результатом скорочення поголів'я великої рогатої худоби, пошкодження інфраструктури молочних ферм, які до війни забезпечували 7-8% валового надою, призупинення роботи близько 40 молокопереробних підприємств через воєнні події, перебоїв енергопостачання. Молокопереробні підприємства змушені були значною мірою переходити на використання генераторів для забезпечення неперервності виробництва, що значно збільшило собівартість виробництва. Необхідність у реагуванні на непередбачувані обставини стала викликом для підприємств молокопереробної та цукрової галузей, що призвело до змін у структурі виробництва.

Молочна галузь задовольняє потреби споживачів, навіть при значних втратах у галузі та скороченні внутрішнього ринку споживання молочної продукції. Рівень споживання молока в 2022 р. оцінюється на рівні 199 кг на одну особу. Згідно зі звітом Асоціації виробників молока, обсяг виробництва цього продукту зменшився на 12,1% у 2022 р. порівняно із 2021 роком, досягнувши позначки 7,66 млн тон. Промислові господарства забезпечили виробництво 2,62 млн тон молока, що становить на 5,3% менше, ніж у 2021 р., тоді як присадибний сектор виробив 5,04 млн тон (на 5,3% менше) [17]. Показники падіння виробництва молока могли бути значно більшими, проте завдяки ефективній роботі молочних ферм у безпечніших регіонах і релокації поголів'я з постраждалих від війни зон, вдалося мінімізувати втрати в промисловому виробництві молока. Наприклад, в областях центрального та західного регіонів України виробництво молока зросло, завдяки релокації бізнесу та збільшенню попиту на сировину в цих регіонах. Так, виробництво молока в Чернівецькій області збільшилося на 23,4%, в Тернопільській на 21,5%, а в Вінницькій на 8,4%. Завдяки високим експортним цінам і спрощеним процедурам на кордоні, українська молочна продукція успішно продається на зовнішніх ринках у 2022 р. експорт молока та молочних продуктів досягнув позначки в розмірі 344,6 млн доларів США, що на 39% більше, ніж у 2021 р. Основні експортні категорії (в грошовому еквіваленті) включають сухе молоко (26% у загальній структурі), масло (24%) та казеїн (21%) [17].

Підвищення цін на природний газ призвело до припинення функціонування десяти цукрових заводів в Україні. У 2022 р. кількість працюючих цукрових заводів в державі зменшилася на 30%, в результаті чого дану діяльність здійснювали лише 23 цукрові заводи. Призупинення діяльності в квітні 2022 року через воєнні дії ДП «Артемсіль», найбільшого виробника солі у Центральній та Східній Європі, призвело до виникнення дефіциту харчової солі та відповідного підвищення цін на неї на внутрішньому ринку. Наразі єдиним в Україні виробником солі є лише ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод», який щомісяця виробляє близько 30 тонн солі та планує збільшити обсяг виробництва до 50 тон щомісяця. Однак ці обсяги залишаються значно меншими, порівняно з виробництвом ДП «Артемсіль», яке у 2021 р. щомісячно виробляло близько 160 тис. т і експортувало у середньому 60 тис. т

Очікувано значними виявилися втрати олійної підгалузі, яка протягом багатьох років мала експортну орієнтацію. Енергетична криза в Україні, а також обмеження використання електроенергії, стали факторами, що спричинили зниження обсягів переробки насіння соняшнику. Постійні відключення підприємств з безперервним циклом виробництва, особливо враховуючи їх вибухонебезпечність, виявилися загрозливими для олійно-жирової галузі. Виробництво соняшникової олії скоротилося на 60-70% через труднощі з вивезенням продукції на експорт. Якщо в 2020/2021 МР експортувалося 5,3 млн т олії, то в 2021/2022 через війну вдалося вивезти лише 4,5 млн т. У наступному періоді (вересень 2022 січень 2023) обсяг експорту становив вже 2,26 млн т олії. За період чотирьох місяців 2022/2023 маркетингового року (вересень грудень), обсяг переробки соняшнику в країні склав близько 4,48 млн тон, досягнувши мінімального рівня з сезону 2015/2016. Одним із критичних питань є припинення роботи ліній з фасування олії, що може призвести до порушень у постачанні продукції до роздрібних мереж [17].

Виробництво різних видів сільськогосподарської продукції зазнало змін протягом останніх п'яти років (рис. 2). Так, падіння обсягів виробництва, також відзначалося в підгалузях, які використовують плодоовочеву сировину з південних регіонів, де відбуваються активні воєнні дії. Спостерігалося зниження виробництва кукурудзи й пшениці на 65% з 2021/22 до 2022/23 МР, проте обсяги виробництва кукурудзи та пшениці зросли на 77% у 2023/24 [15].

Рис. 2. Загальні обсяги виробництва та запаси до споживання зернових і олійних культур

Дані коливання в обсягах виробництва різних сільськогосподарських культур зумовлені низкою різних факторів, серед яких одним із найбільш визначальних є військове вторгнення Росії на територію України.

У цілому, український аграрний сектор продемонстрував велику стійкість і здатність до адаптації під час війни. Одним із свідчень цього є той факт, що валові збори всіх груп сільськогосподарських культур перевищують потреби внутрішнього споживання в 1,5-3 рази. Станом на березень 2023 року, збирання зернових і зернобобових культур відбулося на площі 11,1 млн гектарів (що складає 97,6% від загальної площі посівів цих культур), при цьому намолочено 53,9 млн тон зерна, включаючи 20,2 млн тон пшениці. Внутрішнє споживання обох типів пшениці (фуражної та продовольчої) становить близько 7,58 млн тон щорічно. Ячменю намолочено 5,8 млн т (за річного споживання в Україні на рівні 2,5-3 млн т), гречки 158,5 тис. т (внутрішнє споживання становить 100-110 тис. т). станом на лютий 2023 р. [22].

Потреби внутрішнього ринку м'яса та м'ясопродуктів повністю забезпечені і є можливість експортування продукції. Загальне споживання м'яса та м'ясопродуктів на одну особу в Україні складає 52 кг на рік, що порівнюється з показниками передвоєнного періоду. Проте більш доступні види м'яса, такі як птиця, складають половину з загального фонду споживання м'яса (50%), порівняно з більш дорогими видами, такими як яловичина й свинина (37% та 13%, відповідно) у 2021 році [23]. При цьому, в державі присутня розбіжність між рівнями споживання м'яса й м'ясопродуктів і рекомендаціями МОЗ України (80 кг на особу), котрі визначені відповідно до фізіологічних потреб населення у ключових харчових продуктах для забезпечення організму належною енергією.

Також варто відзначити, що в умовах воєнного стану в державі відсутній дефіцит овочевих культур. Хоча внаслідок часткової окупації численних областей було втрачено понад 40% комерційного виробництва ріпчастої цибулі та до 30% комерційного виробництва моркви. Щодо інших культур, таких як картопля, столові буряки та білоголова капуста, їхнє виробництво на тимчасово окупованих територіях становить менший обсяг у порівнянні з комерційним виробництвом аналогічних культур на неконтрольованих територіях. Це зниження зумовлене низкою факторів, серед яких обмеження доступу до таких важливих ресурсів як насіння і добрива, зростання цін на паливо й електроенергію. Станом на кінець 2023 р. обмеження продовжують впливати на виробництво овочів на окупованих територіях. Водночас, на заході та в центральних регіонах України розширено площі посадки овочів «борщового набору» для того, щоб компенсувати нестачу через тимчасову окупацію південних областей і бойові дії на інших територіях країни. Також у багатьох регіонах держави населення забезпечили безкоштовним насінням овочів.

У свою чергу, повністю задоволено попит громадян держави на плодово-ягідні культури, хоча через війну втрачено 25% площ ягідників і 20% площ садів. Вінницька, Чернівецька, Хмельницька, Дніпропетровська, Львівська та Полтавська області, які вважаються найбільшими виробниками плодово-ягідних культур, повністю здатні задовольнити потреби населення країни в цих продуктах. За результатами 2022 року доходи від експорту плодів, ягід і горіхів склали 313 млн доларів США, що на 15% менше, ніж рекордний рівень 2021 року. Основний прибуток галузь отримала від продажу заморожених ягід і фруктів, волоських горіхів у шкаралупі та без, а також яблук і груш [16, 17]. Однак, Україна продовжує залишатися нетто-імпортером плодово-ягідних культур.

Унаслідок значного підвищення цін на харчові продукти, можливої втрати стабільних доходів у населення варто передбачати зміщення балансу споживання на користь хлібобулочної продукції та напівфабрикатів, що призведе до зниження споживання тваринницької продукції й риби як більш дорогого сегменту споживчої продукції. Наприклад, забезпечення населення рибною продукцією та морепродуктами переважно відбувається за рахунок імпорту. Згідно з балансом попиту і пропозиції, українці зазвичай споживають близько 20% вітчизняної риби та рибної продукції, а інша частина становить імпортна продукція [14]. Унаслідок війни та введення воєнного стану більше 80% користувачів водних біоресурсів завершили повністю або частково припинили промисловий вилов. Станом на 1 серпня 2022 року вилов водних біоресурсів зменшився на понад 60%, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Залежність ринку риби від імпортованої продукції, в умовах підвищення курсу іноземної валюти, спричинює підвищення цін та, відповідно, зменшення споживання даної продукції населенням [18-21].

Також можемо відзначити, що виникають місцеві дефіцити харчових продуктів через ускладнення постачання та/або надмірний попит у зоні бойових дій, де неможливо стабільно постачати продовольство до населених пунктів. Водночас може виникнути нестача окремих харчових продуктів у деяких регіонах України через збільшений попит від внутрішньо переміщених осіб, що у свою чергу призводить до зростання собівартості сільськогосподарського виробництва (через значне підвищення цін на пально-мастильні матеріали та добрива). Варто відзначити, що дані фактори спричиняють підвищення цін на харчові продукти (індекс споживчих цін у грудні 2022 р. становив: хліб і хлібопродукти 130,3%, макаронні вироби 127,9%, м'ясо та м'ясопродукти 124,6%, риба та продукти з риби 145,8%, молоко 118,7%, твердий сир і м'який сир 125%, яйця 176,6%, масло 128,9%, олія соняшникова 114,5%, фрукти 173,8%, овочі 151,8%, цукор 131%). Дані статистичні показники, в свою чергу, свідчать про погіршення економічної доступності харчових продуктів і збільшення частки витрат на харчування в загальних витратах домогосподарств [14].

Варто відзначити, що з метою подолання викликів на продовольчих ринках України, необхідно впроваджувати комплексні заходи. Держава може сприяти стабільності ринку через регулювання експорту, фінансову підтримку сільськогосподарських виробників і розвиток логістичної інфраструктури. Комплексний підхід до вирішення проблем на ринках сільськогосподарської сировини і продуктів переробки включає у себе координацію заходів щодо попиту, пропозиції, логістики та виробництва, а також розгляд аспектів експорту та імпорту. Загалом, управління аграрними ринками в умовах надзвичайних ситуацій вимагає виваженого та системного підходу до всіх аспектів цього складного економічного сегменту.

Висновки і перспективи подальших досліджень