Основні засади публічно-приватного партнерства в професійній (професійно-технічній) освіті: український та зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні засади публічно-приватного партнерства в професійній (професійно-технічній) освіті: український та зарубіжний досвід

(Петрова І.П. Інститут економіки промисловості НАН України)

Вступ

Система освіти, професійної підготовки та ринку праці все частіше стикаються з такими проблемами, як глобалізація, нові технології, що швидко розвиваються та демографічні зміни. Це все дуже впливає на життя людей і суспільства в цілому. публічно приватне партнерство професійний

Запропонований курс України на інтеграцію в Європейський Союз сформував високі вимоги до попиту на робочу силу, її професійно-кваліфікаційний склад та рівень підготовки нових фахівців в системі професійної освіти. У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року зазначається, що нинішній рівень освіти в Україні не дає їй змоги повною мірою виконувати функцію ключового ресурсу соціально-економічного розвитку держави і підвищення добробуту громадян [1]. Також, у Концепції реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) освіта» на період до 2027 року вказано, що основною проблемою, яка потребує розв'язання, є невідповідність підготовки кваліфікованих кадрів потребам особи, національної економіки та суспільства [2].

Україна не є єдиною країною, яка стикається з такими проблемами та працює над їх вирішенням. Для пострадянських країн розробка рекомендацій з підвищення кадрового потенціалу, кар'єрного консультування, розвитку партнерства між закладами вищої освіти і роботодавцями, залучення приватного сектору до процесу підготовки фахівців є важливими в реформуванні вищої освіти. Натомість, країни ЄС мають значні успіхи та успішні кейси. Для реформування сектору освіти у Європейському Союзі активно взаємодіють державні органи, приватний сектор, заклади освіти та громадськість на засадах публічно-приватного партнерства. Партнерство цих акторів сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату між закладами вищої освіти і бізнесом, посиленню підтримки підприємництва, розвитку приватного сектора та побудови економіки знань.

Виклад основного матеріалу

В ЄС щороку реалізується значна кількість угод публічно-приватного партнерства. За даними European PPP Expertise Centre, кожного року укладаються угоди у сфері освіти (рис. 1). Протягом 2010-2020 рр. кількість угод та обсяг інвестицій суттєво знизився, однак це загальна тенденція всього ринку угод публічно-приватного партнерства та пояснюється особливістю організаційно-правових форм ШШ. Однак, незважаючи на це, частка від загальної кількості угод та обсягу інвестицій тримається на рівні 28 % за кількістю і 10 % за обсягом інвестицій (рис. 2). Така пропорція склалася за рахунок укладання значної кількості угод з невеликим обсягом інвестиції за кожною угодою.

Рис. 1. Кількість угод і обсяг інвестицій у публічно-приватне партнерство в освіті

Складено за даними: [3-13]

Рис. 2. Частка ППП в освіті у загальному ринку публічно-приватного партнерства

Складено за даними: [3-13]

ППП в освіті варіюють залежно від законодавства країн та поділяються на наступні форми: інституціональна (ендаумент-фонди; інститути громадської участі (громадські, керуючі, опікунські та інші ради); технопарки; центри трансферту технологій; ресурсні центри; центри колективного користування; спільні освітні структури) та контрактна (гранти; концесії; довгострокова оренда; інвестиційні контракти; освітні ваучери; освітні кредити; стажування студентів на підприємствах з подальшим працевлаштуванням).

Наприклад, взаємозв'язок вищої освіти і бізнес- середовища на засадах партнерства, як у межах приватних, та і в межах державних ініціатив у Франції реалізується в таких формах: професіоналізація освіти; скорочення спеціальностей у рамках багатопрофільного навчання; розвиток партнерських зв'язків «ліцей - коледж - підприємство», що включають: організацію стажувань на підприємстві; внесок підприємств у модернізацію навчального обладнання; участь професіоналів у процесі навчання; навчання на підприємстві як ключовий елемент професійної освіти (стажування); наявність різних форм сприянню працевлаштуванню; створення професійних консультативних комісій, що розробляють зміст навчальних програм із різних спеціальностей [14]. У Німеччині перелік цих форм скорочений та складається із трьох: професіоналізація освіти; скорочення спеціальностей у рамках багатопрофільного навчання; програми спільної підготовки фахівців вищими навчальними закладами та компаніями (взаємодія на етапі організації навчального процесу) [14].

Також, в міжнародній практиці виділяють інші форми публічно-приватного сектора як ваучери; контрактові школи; чартерні школи; придбання освітніх послуг; субсидування приватного сектору; податкові стимули надання освітніх послуг [15; 16]. Ці форми більш адаптовані до дошкільної та середньої шкіл, а не до професійної та професійно-технічної освіти.

Водночас в Україні кількість прикладів публічно - приватного партнерства у галузі освіти дуже мала. Якщо в дошкільній та середній освіті приклади майже відсутні, то у процесі реформування професійної та професійно-технічної освіти відбувається певні зрушення, а саме співпраця між Міністерством освіти і науки України (МОН) та роботодавцями у сфері професійно-технічної освіти. Зокрема, за інформацією МОН укладено Меморандуми про співробітництво між Міністерством освіти і науки та роботодавцями, громадськими організаціями, в яких чітко визначається мета, напрями, заходи взаємодії, відповідальність сторін за якість підготовки кваліфікованих кадрів. Партнерами Міністерства освіти і науки України у сфері підготовки робітничих кадрів у рамках підписаних меморандумів стали ТОВ «Фомальгаут-Полімін», ТОВ «ЗІП», Будівельна палата, ТОВ «КНАУФ ГІПС Київ», ТОВ «Снєжка-Україна», громадська спілка «Національне партнерство в легкій промисловості», ПАТ «Українська залізниця», Федерація роботодавців України, Швейцарська Конфедерація, представлена Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва та ТОВ «Геберіт Трейдінг», ТОВ «Клопотенко» [17; 18].

У 2018 році підписано Угоду про фінансування заходу «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України». Мета програми EU4Skills є підтримка реформи професійно - технічної освіти в Україні, зокрема зробити навчання таким, що відповідає вимогам ринку праці, та допомогти молоді та дорослим реалізувати власний потенціал [19]. За цією програмою вже обґрунтовано співпрацю та взаємодію виконавців Програми, деталізовано логіко-структурну схему Програми та процес виконання робіт; проведено відбір пілотних регіонів (7 регіонів) та 21 пілотного закладу професійно-технічної освіти; проведено аудит регіональних мереж закладів професійної (професійно -технічної) та фахової передвищої освіти [17; 20].

Також з 2019 року Міністерство освіти і науки України є учасником консорціуму у рамках Проекту Програми Erasmus+ «Нові механізми управління на основі партнерства та стандартизації підготовки викладачів професійної освіти в Україні». Метою проєкту є підвищення якості та актуалізації підготовки викладачів для професійної (професійно-технічної) освіти в Україні шляхом встановлення стандартів щодо механізмів управління на основі партнерства між університетами, які здійснюють підготовку викладачів для професійної (професійно- технічної) освіти, та закладами професійної (професійно- технічної) освіти [17; 18].

Міністерство освіти і науки України підтримує розвиток публічно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Основними напрями використання публічно - приватного партнерства в освіті є [2]: формування системи професійних кваліфікацій та створення єдиного освітнього середовища професійної (професійно-технічної) освіти; впровадження механізмів стимулювання роботодавців до участі в освітньому процесі; створення умов для розвитку дуальної форми здобуття освіти; визнання неформальної та інформальної освіти, повних і часткових професійних кваліфікацій; популяризацію професійної (професійно- технічної) освіти серед дітей, молоді, дорослих, планування професійного розвитку та кар'єри.

Нормативно-правову базу публічно-приватного партнерства у сфері освіти і науки становлять: Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про державно-приватне

партнерство», Закон України «Про освіту», інші закони та міжнародні договори України.

Публічно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [21].

Однак, напрями застосування публічно-приватного партнерства мають широкий спектр, й остаточного варіанту не існує. У статті 81 Закону України «Про освіту» напрями застосування публічно-приватного партнерства мають більш загальний характер: 1) спільне фінансування закладів освіти, а також юридичних і фізичних осіб, які провадять освітню діяльність; 2) утворення та/або спільне фінансування і розвиток баз практичної підготовки; 3) утворення та/або спільне фінансування і експлуатацію інноваційних підприємств (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) на базі наявних закладів освіти; 4) розроблення і розвиток сучасних технологій освіти, навчання; 5) професійно-практичну підготовку; 6) запровадження спільних програм фінансування підготовки фахівців тощо; 7) здійснення заходів щодо соціального захисту та поліпшення житлових умов працівників системи освіти та здобувачів освіти [22].

Отже, саме публічно-приватне партнерство є одним із ефективних шляхів, який дозволить адаптувати освітню галузь України до інтеграції в науково-освітній простір ЄС та до викликів сьогодення через пандемію COVID-19. Система професійної освіти, що є основним джерелом поповнення кадрових потреб економіки, в даний час підлягає серйозному реформуванню, оскільки недостатньо орієнтована на потреби роботодавців. З урахуванням вищенаведеного та на основі узагальнення існуючих розробок застосування публічно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти [23-30] слід зосередити увагу на формах публічно-приватного партнерства, які направлені на удосконалення професійних знань, умінь та навичок відповідно до європейських вимог. Публічно-приватне партнерство в удосконаленні професійних знань, умінь та навичок є формою контрактного співробітництва між державним та приватним сектором, мета якого полягає в розвитку конкретних навичок у працівників. Особливість публічно-приватного партнерства в удосконаленні професійних знань, умінь та навичок полягає в тому, що дана форма акцентує увагу не на управлінні навчальними закладами, де приватний сектор виступає конкурентом держави, а на партнерських відносинах, у яких держава та бізнес відіграють різні, але взаємодоповнюючі ролі.

Участь у ШИЇ, що орієнтоване на вдосконалення професійних умінь може принести приватному сектору низку переваг, зокрема, сприятиме збільшенню обсягів продукції, що випускається безпосередньо, коли програмою передбачено навчання на робочому місці за цінами нижче ринкових, і опосередковано за рахунок поліпшення продуктивності. Також підвищується рівень обізнаності ринку праці, що робить процес відбору кадрів ефективнішим, а кваліфікацію робочої сили ближче до реальних вимог сьогодення [31].

Висновки

Формування та розвиток взаємодії між освітніми установами та бізнесом є основним вектором реформ у сфері професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Застосування форм публічно- приватного партнерства дозволить вирішити низку найважливіших завдань: забезпечити додаткове фінансування освітнього процесу, сформувати професійні компетенції, що адекватні вимогам ринку праці, розгорнути реальні інноваційні процеси у професійній освіті. Взаємодія освітніх установ і бізнесу перетворюється в багатопланову міжгалузеву інтеграцію (партнерство) бізнесу, освітніх установ та державних органів для вирішення соціально - економічних завдань.

Публічно-приватне партнерство є одним із ефективних шляхів, який дозволить адаптувати освітню галузь України до інтеграції в науково-освітній простір ЄС та до викликів сьогодення через пандемію COVID-19. Система професійної освіти, що є основним джерелом поповнення кадрових потреб економіки, в даний час підлягає серйозному реформуванню, оскільки інтеграція України до європейської спільноти пов'язана з підвищенням доступності освіти, впровадженням нових освітніх стандартів та моделей освіти, розвитку безперервної професійної освіти в умовах переходу до суспільства знань.

Унікальні навички та здібності, уміння адаптувати їх до умов діяльності, що постійно змінюються, висока кваліфікація стають провідними виробничими ресурсами та основним джерелом економічного зростання. Для цього доцільно впроваджувати саме форми публічно-приватного партнерства, які спрямовані на удосконалення професійних знань, умінь та навичок, зокрема встановлення ділових зв'язків, що може передбачати розвиток ефективної взаємодії із міжнародними компаніями чи науковими партнерами Європейського Союзу.

Список використаних джерел: