Удосконалення стратегій управління сталим туризмом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення стратегій управління сталим туризмом

Адамовський Олександр Миколайович кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту організацій, Національний університет «Львівська політехніка», м.Львів,

Кулаєц Ярослав Михайлович аспірант кафедри менеджменту організацій, Національний університет «Львівська політехніка», м.Львів,

Анотація

В сучасному світі розвиток туристичної галузі на засадах сталого розвитку є важливим інструментом прогресивного поступу національного господарства країни. Відповідно до цього існує потреба пошуку напрямів покращення управлінських підходів у сфері сталого туризму.

Метою статті є обґрунтування напрямів удосконалення стратегій управління сталим туризмом. Аналіз праць науковців дає підстави стверджувати про глибину проблематики сталого туризму та потреби грамотного і адекватного управління процесами у туристичній галузі. У процесі дослідження обґрунтовано принципи стратегій управління сталим туризмом, розглянуто особливості формування стратегії управління персоналом суб'єктів туристичної галузі в контексті сталого розвитку, а також представлено модель стратегічного управління сталим туризмом. Відповідно до цього аргументовано цілі та завдання, які повинні стояти перед стратегічним управлінням сталим туризмом. Акцентовано увагу на важливості стратегічного планування діяльності суб'єктів туристичної галузі. Звернено увагу на те, що в контексті потреб удосконалення стратегій управління сталим туризмом необхідно посилити співробітництво органів державної та місцевої влади, туристичних підприємств і суб'єктів туристичної інфраструктури. Окремо наголошено на ролі державно-приватного партнерства у цій взаємодії. Також наголошено на тому, що розвиток туризму на сталих засадах повинен бути екологоорієнтованим, відповідно до чого потрібно орієнтуватися на екологічність туризму в цілому.

У висновку наголошено, що для успішного управління сталим туризмом повинно бути розуміння того, що стратегія управління персоналом суб'єктів туристичної галузі є основним компонентом сталого розвитку туризму. В статті представлені напрями удосконалення стратегій управління сталим туризмом, які передбачають покращення інформа-ційного забезпечення надання туристичних послуг, оптимізацію туристичної статистики, покращення податкового адміністрування, підтримку внутрішнього туризму в країні та покращення транспортного сполучення для туристів. стратегія управління сталий туризм

Ключові слова:стратегії, управління, сталий туризм, суб'єкти туристичної галузі, стратегічне управління, розвиток.

Adamovsky Alexander Mykolaiovych Ph.D. in Environmental Economics, docent, associate professor of Department of Management of Organizations, Lviv Polytechnic National University, Lviv,

Kulayets Yaroslav Mykhailovych Ph.D. student, Department of Management of Organizations, Lviv Polytechnic National University, Lviv

IMPROVEMENT OF SUSTAINABLE TOURISM MANAGEMENT STRATEGIES

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика розвитку сталого туризму з позиції стратегічного управління піднімається у працях багатьох науковців. Зокрема, варто згадати таких дослідників як Гапоненко Г. [1], Євтушенко О. [1], Задоя В. [2], Кузьмін О. [3], Романенко І. [4], Трохимець О. [5], Чаркіна Т. [2], Шамара І. [1], Шелеметьєва Т. [5], Юхновська Ю. [6] та інші.

У своїх публікаціях вони розглядають пріоритетні напрями забезпечення сталого розвитку туризму України в умовах пандемії, досліджують ключові аспекти та підходи до стратегічного менеджменту в туризмі в контексті його сучасного стану та перспектив розвитку, вивчають практику стратегічного планування в системі управління розвитком туризму в Україні та обґрунтовують особливості формування концепції стратегічного управління розвитком потенціалу туристичної галузі в Україні та її регіонах на сучасному етапі.

Проте питання стратегічного управління сталим туризмом є надто багатогранним, тому воно потребує детальнішої уваги з боку сучасних дослідників. Зокрема, потрібно враховувати сучасні реалії розвитку туризму та об'єктивні обставини, які впливають на туристичну галузь України в цілому.

Мета статті

Метою статті є дослідження особливостей стратегій управління сталим туризмом та напрямів удосконалення розробки та впровадження цих стратегій.

Виклад основного матеріалу

Поняття стратегій управління уперше виникло в 70-х роках ХХ сторіччя на базі стрімкого науково-технічного прогресу та прискорення темпів економічного і суспільного розвитку. Стратегічне управління проводить своєчасні зміни в організації та гнучко реагує на виклики з боку зовнішнього оточення, що в сукупності дає можливість господарюючим суб'єктам досягати своїх цілей та виживати в довгостроковій перспективі.

Інакше кажучи, стратегічне управління - це процес, що охоплює дії управлінців по формуванню, реалізації і коректуванню стратегії. У туризмі управління, зокрема, стратегічне, має свої особливості, зважаючи на специфічність та важливість галузі для народногосподарського комплексу країни.

Так, за оцінкою Всесвітньої туристичної організації ООН (ЮНВТО), внесок туризму до світового валового внутрішнього продукту з урахуванням непрямого ефекту становить 10 відсотків. Загальна кількість робочих місць, що прямо або опосередковано стосуються сфери туризму, становить 11 відсотків. У 2015 році частка міжнародних туристичних прибуттів збільшилася на 4,4 відсотка і становила 1184 млн. туристів. Сфера туризму та курортів стає однією з основних галузей, що впливає на загальний стан і тенденції світової економіки [7].

Стратегії управління сталим туризмом базується на принципах, які представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Принципи стратегій управління сталим туризмом

Джерело: власні узагальнення

Сучасна концепція стратегічного управління сталим туризмом формувалася поступово і в своєму розвитку пройшла низку етапів. Можна виділити такі наступні етапи в розвитку управлінських систем сталим туризмом:

1. Контроль за виконанням поставлених завдань як основа управлінських процесів.

2. Екстраполяція минулого з метою передбачення майбутніх процесів та управління ними - це потрібно застосовувати при швидкій зміні темпів розвитку туристичної галузі.

3. Передбачення змін під час швидкої зміни темпів і виникнення несподіваних явищ. При цьому управління враховує той факт, що майбутні тенденції все ж можна передбачити з високою достовірністю та вчасно відреагувати на них.

4. Потреба гнучких екстрених рішень та управління ними.

Процес управління сталим туризмом у вигляді моделі зображено на рис. 1.

В умовах високої конкуренції між суб'єктами туристичної галузі високої результативності набуває підхід, який базується на використанні концепції «ключових компетенцій суб'єктів», тобто таких компетенцій, які можуть забезпечити стійку конкурентну перевагу у напрямі сталого розвитку туризму в цілому.

Рис.1. Модель стратегічного управління сталим туризмом

Джерело: власні узагальнення

У будь-якому випадку розробка стратегії управління сталим туризмом повинна базуватися на формуванні такої поведінки суб'єктів туристичної галузі, що сприяє максимально ефективному використанню потенціалу туристичної сфери (рис.2).

Рис. 2. Формування стратегії управління персоналом суб'єктів туристичної галузі в контексті сталого розвитку Джерело: власні узагальнення

Відповідно до потреби обґрунтування напрямів удосконалення стратегій управління сталим туризмом необхідно визначити цілі та завдання розвитку туристичної галузі. Зокрема, до них можна віднести:

- покращення якості та розширення асортименту туристичних продуктів, тобто послуг, які будуть пропонуватися потенційним клієнтам;

- розширення ринків збуту туристичних продуктів, тобто збільшення питомої ваги суб'єктів на ринку, які надають туристичні послуги;

- вжиття заходів щодо підвищення прибутковості суб'єктів туристичної галузі в результаті своєї діяльності;

- покращення результативності, тобто фінансових результатів від діяльності суб'єктів туристичної галузі;

- уніфікація процесів функціонування суб'єктів туристичної галузі, тобто видів діяльності, які визначають особливості того чи іншого суб'єкта і включають в себе кадрову політику, управлінські процеси, процедури надання послуг, розподіл фінансів, завоювання нових ринків тощо;

- врегулювання кон'юнктури на ринку туристичних послуг задля того, щоб суб'єкти туристичної галузі мали можливість перемагати в конкурентних змаганнях за рахунок особливостей своєї діяльності порівняно з іншими суб'єктами.

Відповідно до зазначених цілей та завдань потрібно визначити напрями удосконалення стратегій управління сталим туризмом. В першу чергу необхідно звернути увагу на стратегічне планування, зокрема, зовнішнє та внутрішнє планування з метою виявлення потенційних можливостей суб'єктів та пошуку шляхів покращення їх діяльності. Стосовно зовнішнього планування, то для цього потрібно врахувати глобальні та галузеві чинники, які визначатимуть основні напрями розвитку туризму. Щодо внутрішнього планування, на основі якого визначають сильні та слабкі сторони суб'єктів туристичної галузі, то тут потрібно звернути увагу на два аспекти стратегічного планування:

- визначення сильних сторін суб'єктів передбачає дослідження їх особливостей щодо надання ними туристичних послуг, проведення маркетингової політики, регламентація кадрової політики та професіоналізму персоналу суб'єктів, ефективне позиціонування зі сторони управлінських аспектів тощо.

- виявлення слабких сторін суб'єктів туристичної галузі, що

допомагає управлінцям ставити акцент на покращенні тих якостей, яких їм не вистачає. В даному питанні знову потрібно згадати політику підбору персоналу та управління ним, адже від високого професіоналізму працівників значнимчином залежить успіх діяльності та високі позиції

конкурентоспроможності на ринку.

В контексті потреб удосконалення стратегій управління сталим туризмом потрібно звернути увагу на діяльність органів влади. Зокрема, необхідно посилити співробітництво органів державної та місцевої влади, туристичних підприємств і суб'єктів туристичної інфраструктури.

Також важливим напрямом удосконалення стратегій управління сталим туризмом є розвиток державно-приватного партнерства у туристичній сфері. При цьому можна визначити функції органів державної та місцевої влади в процесі управління сталим розвитком туризму в Україні на основі державноприватного партнерства:

- мотивація суб'єктів туристичної галузі до ведення діяльності, спрямованої на забезпечення сталого розвитку;

- вдосконалення інфраструктури регіонів на основі відповідного програмного забезпечення для створення умов, що сприяють ефективному розвитку сфери туризму;

- узгодження цілей та напрямків діяльності суб'єктів туристичної галузі з програмами інвестиційно-інноваційного розвитку регіонів;

- впровадження в життя програм сталого розвитку регіонів України;

- виявлення чинників, що впливають на розвиток соціально- економічного й екологічного розвитку регіонів в цілому і сфери туризму зокрема, та здійснення на цій основі комплексного аналізу рівня та обсягів цього розвитку;

- визначення основних принципів, завдань, цілей і пріоритетів державно-приватного партнерства у сфері туризму в цілому.

Важливо ще звернути увагу на екологізацію розвитку туризму. Як зазначено в Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28.02.2019. №2 2697-VIII, що «запровадження міжнародних стандартів систем екологічного управління на підприємствах і в компаніях сприятиме розвитку системи управління навколишнім природним середовищем та реалізації в Україні міжнародних природоохоронних ініціатив» []. Це означає, що суб'єкти туристичної галузі повинні робити акцент на екологічності управління процесами, які відбуваються у сфері туризму з огляду на сталий розвиток туризму.

Загалом, сучасний стан у сфері туризму передбачає потребу розгляду таких напрямів удосконалення стратегій управління сталим туризмом:

- подальший розвиток суб'єктів та об'єктів надання туристичних послуг;

- покращення інформаційного забезпечення надання туристичних послуг;

- оптимізація туристичної статистики;

- покращення податкового адміністрування суб'єктів надання туристичних послуг;

- підтримка внутрішнього туризму в країні шляхом упровадження кредитних ліній та туристичних ваучерів для цього виду туризму;

- покращення транспортного сполучення та цін на квитки з можливими субвенціями для туристів.

Ці та інші напрями покликані покращити якість надання туристичних послуг та забезпечити невпинний розвиток туризму на сталих засадах.

Висновки

Отже, стратегічне управління сталим туризмом для того, щоб досягти цілей та завдань сталого розвитку, повинно орієнтуватися на довгострокову перспективу, сприяти завоюванню нових конкурентних позицій на ринку суб'єктами туристичної галузі, орієнтуватися на потреби клієнтів та гнучко реагувати на виклики з боку зовнішнього оточення. Для успішного управління сталим туризмом повинно бути розуміння того, що стратегія управління персоналом суб'єктів туристичної галузі є основним компонентом сталого розвитку туризму. Управління персоналом суб'єктів туристичної галузі полягає у діях з досягнення організаційних цілей за рахунок забезпечення потрібної організації поведінки кожного з працівників у напрямі покращення результатів діяльності.

Тільки вірно обраний підхід до стратегічного управління сталим туризмом може сприяти залученню талановитих співробітників та розкриттю їх творчого потенціалу; створенню умов для постійного розвитку суб'єктів туристичної галузі, що за умов турбулентного світу та зростання конкуренції на ринку туристичних послуг є суттєвими конкурентними перевагами та передумовами до досягнення високої прибутковості та розвитку туризму на сталих засадах.

Перспективами подальших розвідок у даному напрямі є дослідження можливостей та напрямів розвитку туристичної галузі на інноваційних засадах.

Література:

1. Гапоненко Г.І., Євтушенко О.В., Шамара І.М. Пріоритетні напрями забезпечення сталого розвитку туризму України в умовах пандемії. Бізнес Інформ. 2021. №5. C. 227-235. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2021-5-227-235

2. Задоя В.О., Чаркіна Т.Ю. Стратегічний менеджмент в туризмі: ключові аспекти. Review of transport economics and management, 8(24), 2023. С. 72-80. https://doi.org/10.15802/ rtem2022/277124

3. Кузьмін О. Стратегічний менеджмент в туризмі: підходи та інструменти. Економіка та управління підприємствами складних систем, 2(23), 2018. С. 68-73.

4. Романенко І. Стратегічний менеджмент в туризмі: сучасний стан та перспективи розвитку. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Економічні науки, 1(98), 2020. С. 68-72.

5. Трохимець О. І., Шелеметьєва Т. В. Практика стратегічного планування в системі управління розвитком туризму в Україні. Держава та регіони. 2018. № 4 (103). С. 70-78.

6. Юхновська Ю. Формування концепції стратегічного управління розвитком потенціалу туристичної галузі в Україні та її регіонах. Галицький економічний вісник. Економіка та управління національним господарством. 2019. № 57(2). С. 18-27. DOI: https://doi.org/ 10.33108/galici anvi snyk_tntu2019.02.018.

7. Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року: схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 р. № 168-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/^^H^Text (дата звернення 28.12.2023р.)

8. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року: Закон України від 28.02.2019. № 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2697-19#Text (дата звернення 28.12.2023р.)

References:

1. Gaponenko G.L, Yevtushenko ОМ., Shamara І.М. (2021). Priorytetni napryamy zabezpechennya staloho rozvytku turyzmu Ukrayiny v umovakh pandemiyi [Priority directions for ensuring the sustainable development of tourism in Ukraine in the conditions of the pandemic]. Biznes Inform. 5. 227-235. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2021-5-227-235 (in Ukrainian)

2. Zadoya V.O., Charkina T.Yu. (2023). Stratehichnyy menedzhment v turyzmi: klyuchovi aspekty [Strategic management in tourism: key aspects]. Review of transport economics and management, 8(24), 72-80. https://doi.org/10.15802/rtem2022/277124 (in Ukrainian)

3. Kuzmin О. (2018). Strategichnyy menegment v turyzmi: pidhody ta instrument [Strategic Management in Tourism: Approaches and Tools]. Ekonomika ta upravlinnya pidpryyemstvamy skladnykh system, 2(23), 68-73. (in Ukrainian)

4. Romanenko І. (2020). Strategichnyy menegment v turyzmi:suchasnyy stan ta perspektyvy rozvytku [Strategic Management in Tourism: Current State and Development Prospects]. Visnyk Zhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Ekonomichni nauky. 1(98), 68-72 (in Ukrainian)

5. Trokhymets O.I. Shelemetieva T.V. (2018) Praktyka stratehichnoho planuvannia v systemi upravlinnia rozvytkom turyzmu v Ukraini [The practice of strategic planning in the management system of tourism development in Ukraine]. Derzhava ta rehiony, 4 (103), 70-78. (in Ukrainian)

6. Yukhnovska Y. (2019) Formuvannia kontseptsii stratehichnoho upravlinnia rozvytkom potentsialu turystychnoi haluzi v Ukraini ta yii rehionakh [Conceptualization of strategic potential development management of the tourist industry in Ukraine and its regions]. Galician economic bulletin (Tern.), 57(2), 18-27. DOI: https://doi.org/10.33108/ galicianvisnyk_tntu2019.02.018. (in Ukrainian)

7. Strategy for the development of tourism and resorts for the period until 2026: approved by the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated March 16, 2017 No. 168. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2017-р#Text (in Ukrainian)

8. On the Basic principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period up to 2030: Law of Ukraine dated February 28, 2019. No. 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru