Діагностування інноваційної діяльності в закладі освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет «Україна»

Діагностування інноваційної діяльності в закладі освіти

Яковець Ольга Петрівна

аспірантка

Анотація

Мета - обґрунтування необхідності діагностувати інноваційну діяльність у закладі освіти; узагальнення комплексу завдань, які вирішує інноваційне діагностування, з виокремленням його видів, принципів та етапів; дослідження можливих чинників ризику при діагностуванні інноваційної діяльності в закладі освіти. Методологія дослідження. У дослідженні використано методи системного аналізу і синтезу, а також метод узагальнення, що дало змогу визначити оптимальний підхід до окресленої проблематики. Наукова новизна. У статті ідентифіковано діагностування як поняття, що використовують в освітній діяльності в контексті інновацій. Розкрито завдання процесу діагностування інноваційної діяльності. Узагальнено види, етапи та принципи діагностики інноваційної діяльності в закладі освіти. Досліджено методи діагностики інноваційної діяльності та чинники ризику в процесі застосування інновацій. Висновки. Упроваджуючи не типові для номенклатурної управлінської культури методи й технології діагностики інноваційних процесів, керівництво наштовхується на численні перешкоди через нестачу творчої активності та нерішучість керівного складу, його невміння оперативно й адекватно реагувати на потреби інноваційного розвитку освіти, перепони та заборони «зверху». Саме діагностика інноваційної діяльності є тим елементом, що дасть змогу активізувати процеси інноваційного розвитку в закладі освіти, а володіння методами та принципами діагностики інноваційної діяльності сприятиме підвищенню конкурентоспроможності закладу освіти.

Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, діагностування інноваційної діяльності, управлінський аналіз, заклад освіти.

Аннотация

Яковец Ольга Петровна аспирантка,

Университет «Украина»

Диагностика инновационной деятельности в образовательном учреждении

Цель - обоснование необходимости диагностировать инновационную деятельности в учебном заведении, обобщение комплекса задач, которые решает инновационное диагностирование, с выделением его видов, принципов и этапов; исследование возможных факторов риска при диагностировании инновационной деятельности в учебном заведении. Методология исследования. В исследовании использованы методы системного анализа и синтеза, а также метод обобщения, что позволило определить оптимальный подход к указанной проблематике. Научная новизна. В статье идентифицировано диагностирование как понятие, которое используют в образовательной деятельности в контексте инноваций. Раскрыто задачи процесса диагностирования инновационной деятельности. Обобщено виды, этапы и принципы диагностики инновационной деятельности в учебном заведении. Исследованы методы диагностики инновационной деятельности и факторы риска в процессе применения инноваций. Выводы. Внедряя не типичные для номенклатурной управленческой культуры методы и технологии диагностики инновационных процессов, руководство сталкивается с многочисленными препятствиями, обусловленными недостатком творческой активности и нерешительностью руководящего состава, его неумением оперативно и адекватно реагировать на потребности инновационного развития образования, преграды и запреты «сверху». Именно диагностика инновационной деятельности является тем элементом, который позволит активизировать процессы инновационного развития в учебном заведении, а владение методами и принципами диагностики инновационной деятельности будет способствовать повышению конкурентоспособности учебного заведения.

Ключевые слова: инновация, инновационная деятельность, диагностирование инновационной деятельности, управленческий анализ, учебное заведение.

Abstract

Olga Yakovets graduate student,

University «Ukraine»

Diagnostics of innovative activity in an educational institution

Purpose - substantiation of the necessity of diagnosing innovative activity in an educational institution and generalization of a set of tasks solved by innovative diagnosing with separation of its types, principles and stages; investigation of possible risk factors in the educational diagnosis of innovation. Research methodology. The methods of system analysis and synthesis were used in the research, and the method of generalization was used, which allowed to determine the optimal approach to the identified issues. Scientific novelty. The article summarizes the concept of «diagnosis» as a term used in educational activities for innovation. The tasks which are called to solve diagnosing of innovative activity are opened. The types, stages and principles of diagnostics of innovative activity in an educational institution are widely presented. Methods of diagnostics of innovative activity are investigated. Attention is paid to the risk factors that appear in the way of innovation. Conclusions. Introducing atypical for nomenclature management culture methods and technologies for diagnosing innovation processes, management encounters numerous obstacles due to lack of creative activity, indecision of managers, inability to respond quickly and adequately to the needs of innovative development of education, obstacles and prohibitions «from above». It is the diagnosis of innovation that is the element that will suspend the processes of degradation of innovation in the school. Andmastering a set of methods and principles for diagnosing innovation will help increase the competitiveness of the institution.

Keywords: innovation, innovation activity, diagnosing innovation activity, management analysis, educational institution.

Постановка проблеми

Ефективне діагностування інноваційної діяльності закладів освіти є важливим аспектом для вирішення питань удосконалення як власне інноваційних процесів у закладі освіти, так і тих систем, на які спрямована його діяльність. Діагностування інноваційної діяльності дає змогу визначити рівень професіоналізму вчителя, встановити ступінь його готовності до впровадження новацій, оцінити перебіг педагогічних процесів і відповідно спланувати інноваційну роботу, визначити перспективні напрями, з'ясувати потрібні для цього умови, прийняти управлінське рішення щодо інноваційної діяльності в закладі освіти. Воно сприяє подальшому розвитку професіоналізму викладача, підвищенню якості освітнього процесу, удосконаленню управління інноваційною діяльністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанню діагностики інноваційної діяльності присвячено роботи таких учених, як: Л. Даниленко, О. Кияшко, Н. Клокар, А. Бакурадзе, М. Гузик, О. Мар- маза, І. Підласий, В. Сластьонін, В. Слободчиков, Н. Шуст, Н. Погрібна, Л. Ващенко, Л. Даниленко, І. Дичківська, О. Козлова, Л. Ващенко, Т. Водолазська, І. Гавриш, Л. Даниленко.

Попри значний доробок вітчизняних науковців, питання діагностики інноваційної діяльності потребує більш глибокого вивчення та вдосконалення наявних методів її впровадження в освітню галузь.

Мета - обґрунтування необхідності діагностувати інноваційну діяльність у закладі освіти; узагальнення комплексу завдань, які вирішує інноваційне діагностування, з виокремленням його видів, принципів та етапів; дослідження можливих чинників ризику, з якими стикається керівник-менеджер при діагностуванні інноваційної діяльності в закладі освіти.

Виклад основного матеріалу

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2022 року вимагає принципово нових наукових досліджень, обґрунтованого й послідовного запровадження сучасних науково-педагогічних технологій, раціональних та ефективних підходів до організації освітньої діяльності. Розвиток системи освіти в зазначеному напрямі ґрунтується на створенні ефективної системи методологічного, науково-методичного супроводу, генеруванні інноваційних ідей, їх відборі та забезпеченні впровадження; формуванні відкритої інформаційно-аналітичної бази новацій в усіх підсистемах освіти; створенні системи мотивацій, стимулюванні та заохоченні педагогів до інноваційної діяльності; розробленні системи нівелювання ризиків негативних наслідків інноваційної діяльності. Основу вивчення інноваційної діяльності в закладі освіти становить діагностування як науковий інструментарій, що передбачає певну систему технологій, процедур і методів дослідження.

Діагностування дає змогу не тільки отримати необхідну інформацію про стан інноваційних процесів у закладі освіти, а й слугує проєктній діяльності, робить розроблені на його основі програми об'єктивними, цільовими та надійними.

Підґрунтям для поняття діагностування є терміни діагноз (від грец. diagnosis - розпізнання) і діагностика (від грец. diagnostikos - здатний розпізнавати) [1, с. 2]. Відтак діагностування в буквальному перекладі означає процес і результат розпізнавання. Згадане вище поняття спочатку використовували в медицині та психології, а останнім часом його активно застосовують у педагогічній галузі.

Діагностування стосується аналізу та самоаналізу, тобто його можна використовувати для проведення управлінського аналізу, експертних процедур і самоаналізу власної діяльності іншими суб'єктами закладу освіти.

Діагностування інноваційної діяльності вирішує комплекс завдань. По-перше, воно дає змогу здійснити глибокий аналіз суб'єктів та об'єктів інноваційних процесів у закладі освіти, встановити причин- но-наслідкові зв'язки між різними чинниками. По-друге, діагностування виконує оцінювальну функцію з огляду на те, що містить кількісну і якісну інформацію про стан суб'єктів та об'єктів інноваційної діяльності й відкриває можливості для їхньої корекції. По- третє, діагностування має мотиваційно-виховне значення, оскільки сприяє підвищенню професіоналізму вчителя / викладача, його прагненню до розвитку, підвищує рівень мотивації до участі в інноваційній діяльності. З іншого боку, діагностування спонукає керівника закладу освіти до розробки системи стимулювання, без якої інноваційна діяльність не буде життєздатною. По-четверте, діагностування інноваційної діяльності є основою для прогнозування та проєктуван- ня. Від його результатів залежать системи цілей і завдань, концепції та моделі, плани й програми подальшої роботи освітнього закладу [3]. Виділимо види діагностування інноваційної діяльності (табл. 1).

Таблиця 1 Класифікація діагностування інноваційної діяльності

Джерело: авторська розробка на основі [3].

Діагностування як діяльність проходить декілька взаємопов'язаних етапів:

Вибір техніки проведення діагностичних процедур: визначення цілей, завдань, об'єктів і суб'єктів діагностування, термінів і правил проведення діагностування.

Вибір методів і методик діагностування; обґрунтування їх доцільності, валідності, об'єктивності, відповідності.

Діагностика, що передбачає процедуру збору інформації за допомогою визначених методів, її обробку та інтерпретацію.

Оцінювання стану інноваційної діяльності на основі отриманих результатів і прогнозування її подальшого розвитку.

Розробка рекомендацій, програм з удосконалення інноваційної діяльності. інноваційний освіта ризик

Важливість завдань і складна процедура діагностування потребують чітких принципів діяльності:

- науковості, що передбачає наукові засади організації та проведення діагностування інноваційної діяльності;

цілеспрямованості, що означає чітке формулювання цілей, завдань та адресність діагностування;

об'єктивності, що вказує на неупереджене ставлення, усунення фактів навмисного спотворення інформації про інноваційну діяльність та результати діагностування;

системності, що потребує комплексності, взаємозв'язку методів діагностування, які могли б забезпечити всебічність і глибину висновків за наслідками діагностування інноваційної діяльності.

Визначальним для ефективного діагностування є вибір методів, які дають змогу зібрати та проаналізувати інформацію, встановити певні закономірності розвитку інноваційних процесів, з'ясувати продуктивність наявних підходів до інноваційної діяльності, розробити рекомендації щодо її вдосконалення. Методи дослідження інноваційної діяльності як способи вивчення цього аспекту, досягнення поставлених мети та завдань визначають у площині загальнонаукових методів наукового пізнання [4].

Аналіз інноваційної діяльності відбувається на емпіричному та теоретичному рівнях.

Емпіричний рівень дослідження передбачає накопичення певних фактів, показників і результатів. Основними методами є спостереження, опитування, бесіди, анкетування, шкалування, ранжування, тестування, методи експертних оцінок, соціометричні та кваліметрич- ні методи, вивчення документальних джерел, експеримент.

На теоретичному рівні застосовують такі методи, які дають змогу здійснити аналіз, обробити й узагальнити отримані результати. Це - аналіз, синтез, аналогія, абстрагування, конкретизація, індукція, дедукція, моделювання, прогнозування, порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення тощо.

Дослідження інноваційної діяльності в закладі освіти спирається також на статистичні та математичні методи обробки інформації: знаходження середнього виваженого й інші спеціальні формули для проведення розрахунків, побудова таблиць, рисунків (схем, графіків, діаграм).

Під час дослідження інноваційної діяльності доцільно використати конкретно-наукові методи, що застосовують у певних науках (психологія, математика, економіка, інформатика, філософія, педагогіка тощо).

Зрозуміло, що під час вивчення стану інноваційної діяльності в закладі освіти необхідно зосередити увагу на методах педагогічних досліджень. Водночас потрібно застосувати основні методи психології, економіки, соціології, іміджелогії, що дасть змогу зробити дослідження більш цікавим, змістовним, усебічним та об'єктивним.

Економічні методи (статистичний аналіз, знаходження показника відносної економічної ефективності, формалізація, фінансово-економічна експертиза й ін.) дають можливість визначити ефективність інновацій, інноваційної діяльності, управління нею та розрахувати показники витрат на її забезпечення.

Керівники-дослідники стикаються з потребою адаптувати методики до особливостей закладу освіти, педагогічного складу, умов роботи закладу. Анкети, тести, наприклад, розраховані на школу, часто використовують для дослідження інноваційних процесів в умовах дошкільного закладу освіти, закладу вищої освіти чи позашкільного закладу дитячої та юнацької творчості.

У діагностиці інноваційної діяльності закладів освіти важливо враховувати перешкоди на шляху модернізації освітньої галузі, що відображені в таблиці 2.

Таблиця 2 Фактори ризику на шляху впровадження інновацій у заклад освіти

Джерело: авторська розробка на основі [4].

У контексті подолання чи зменшення впливу факторів ризику при впровадженні інновацій у заклад освіти зазначимо, що під час реалізації інноваційних проєктів виникають втрати (не завжди економічні). Вони неминучі, але їх можна зменшити шляхом тієї ж діагностики через деталізацію управління ризиками: ідентифікацію ризиків, їх аналіз та оцінку, усунення перешкод, перевірку ефективності заходів щодо зниження ризиків.

Інноваційність сучасної освіти, як і суспільства загалом, зумовлена об'єктивними причинами розвитку соціуму. У наш час заклад освіти має витримати удари кризових явищ в країні - тобто вижити; адаптуватись до нових перетворень у державі - тобто функціонувати; оновлюватись, удосконалюватись, модернізуватись - тобто розвиватись. Науковці та практики одностайно вказують на парадоксальність ситуації, що склалась: щоб розвиватись, заклад повинен вижити; а щоб вижити, йому належить докорінно змінитись. Успішне функціонування та розвиток закладу освіти можливі тільки завдяки інноваціям, які вдосконалюють роботу колективу, відкривають нові можливості для кожного учасника навчального процесу, дають змогу працювати творчо, збагачують духовно, задовольняють освітні потреби. Ефективність функціонування закладу освіти залежить від досконалості внутрішнього середовища, що знаходить прояв у раціонально-оптимальній взаємодії всіх його елементів. Здатність закладу освіти до стабільно результативної роботи - це його діяльнісний потенціал [5]. Водночас у закладу освіти є певний інноваційний потенціал, який доцільно розглядати як сукупність умов, ресурсів, готовність і здатність до інноваційного розвитку. Високий інноваційний потенціал свідчить про спроможність закладу вести інноваційний пошук, запроваджувати зміни, реалізовувати інноваційну стратегію, здійснювати діагностування. Низький інноваційний потенціал не забезпечує можливостей розвитку закладу освіти. Отже, оцінювання, діагностика та підвищення рівня інноваційного потенціалу закладу освіти є необхідним складником управління розвитком.

Висновки

Упроваджуючи не типові для номенклатурної управлінської культури методи та технології діагностики інноваційних процесів, керівництво закладу освіти наштовхується на численні перешкоди, зокрема: нестача творчої активності, нерішучість керівників, невміння оперативно й адекватно реагувати на потреби інноваційного розвитку освіти, перепони та заборони «зверху». Саме діагностика інноваційної діяльності є тим елементом, що дасть змогу активізувати процеси інноваційного розвитку в закладі освіти, а володіння методами та принципами діагностики інноваційної діяльності сприятиме підвищенню конкурентоспроможності закладу освіти.

Окрім зазначених чинників ризику впровадження інноваційної діагностики, серед бар'єрів її ефективного використання в закладі освіти - відсутність психологічної готовності керівників діяти в умовах нестабільності та невизначеності. Тому все більшої актуальності набуває діагностування інноваційної діяльності закладу освіти як спосіб організації його роботи, стимул до професійного саморозвитку та самовдосконалення.

Список використаної літератури

1. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. Харків : Видав. гр. «Освіта», 2004. 204 с.

2. Мармаза О. І. Інноваційний менеджмент. Харків : Планета-Принт, 2016. 197 с.

3. Ельбрехт О. М. Адаптивне управління навчальним процесом. Харків : Вид. група «Основа», 2005. 128 с.

4. Даниленко Л., Карамушки Л. Освітній менеджмент : навч. посіб. Київ : Шкільний світ, 2003. 400 с.

5. Федоров Г. В. Системний підхід до управлінської діяльності керівника навчальних закладів у ринкових умовах. Київ : ДорадоДрук, 2012. 356 с.

References

1. Marmaza O. I. (2004) Innovacijni pidkhody do upravlinnja navchaljnym zakladom. Kharkiv : Vydav. ghr. «Osvita», 204 р.

2. Marmaza O. I. (2016) Innovacijny'j menedzhment. Kharkiv : TOV «Planeta- Pry'nt», 197 р.

3. Eljbrekht O. M. (2005) Adaptyvne upravlinnja navchaljnym procesom. Kharkiv : Vyd. ghrupa «Osnova», 128 р.

4. Danylenko L., Karamushky L. (2003) Osvitnij menedzhment : navchaljnyj posibnyk. Kyjiv : Shkiljnyj svit, 400 р.

5. Fedorov G. V. (2012) Sy'stemny'j pidxid do upravlins'koyi diyal'nosti kerivny'ka navchal'ny'x zakladiv u ry'nkovy'x umovax. Kyiv : DoradoDruk, 356 р.

Размещено на Allbest.ru