Зайнятість і війна: зміни на ринку праці

У війні чи не найбільше, напряму чи опосередковано, постраждали ринок праці та сфера зайнятості. Вже у перші дні сотні тисяч людей втратили роботу, найбільше постраждали сфера послуг (салони краси, спортивні клуби, готелі, заклади харчування), наука, освіта, юристи, автомобільний бізнес, домашній персонал, сфери безпеки та сервісу. Відчутних збитків зазнав сектор аутсорсингу: західні замовники злякалися можливості недотримання термінів виконання чи збереження якості роботи українськими компаніями та поставили під сумнів надійність укладених контрактів в умовах війни. Натомість інші галузі, зокрема продуктовий та аптечний ритейл, загалом не переривали своєї роботи або одними з перших відновили її у тих місцях, де змушені були припинити, забезпечуючи продуктами харчування та ліками навіть у зоні активних бойових дій, застосувавши волонтерську доставку або залучення персоналу за місцем найближчого проживання. ринок праці проживання волонтерський

Війна стала причиною появи нових тенденцій на ринку праці, змінивши поведінкові практики і роботодавців, і працівників та переформулювавши його потреби. Одночасно із масовою міграцією громадян за кордон відбулося переміщення працівників у межах країни. І якщо через специфіку воєнного стану зовнішніми мігрантами стали переважно жінки з дітьми, частка непрацездатного населення (інваліди та пенсіонери), то в межах країни передислокацію здійснили і жінки, і чоловіки.

Загалом, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, від початку війни за кордон виїхали понад 7 млн українських громадян. Понад 3,3 млн отримали статус тимчасового захисту в країнах ЄС. Ще близько 8 млн людей стали внутрішніми переселенцями, які переїхали із зони бойових дій та окупованих територій у безпечніші регіони України [З кінця лютого в Україну, 2022].

Серед осіб працездатного віку від початку війни втратили роботу майже 5 млн українців. З них 1,2 млн виїхали у сусідні країни, 3,6 млн громадян, які залишились в Україні, стали безробітними. Через руйнування та окупацію територій багато хто з роботодавців припинили свою діяльність або через релокацію суттєво її скоротили. Інші змушені були вдатися до тих чи інших непопулярних заходів (17% скоротили штат, 25% зменшили зарплату, 10% відправили у відпустку за свій рахунок). Найбільше респондентів зазначили, що їм скоротили заробітну плату більш ніж на 30% [Ринок праці воєнного часу, 2022].

Чи не найбільше постраждала металургійна галузь: знищені великі заводи (Азовсталь та Маріупольський меткомбі- нат ім. Ілліча), які сумарно забезпечували понад 25 тис. робочих місць, коксохімічний завод в Авдіївці (4 тис. робочих місць), Кременчуцький НПЗ (3 тис. робочих місць), через що також багато громадян втратили роботу [Какие предприятия, 2022].

Склався відчутний дисбаланс на ринку праці між попитом і пропозицією. Вже у квітні він сягнув п'ятикратного зменшення з боку пропозицій, тобто претендентів і пошукачів роботи виявилося значно більше, аніж пропозицій, а робочих вакансій у 20 разів менше, ніж до війни. Фахівці сайту work.ua зазначили, що і прогнози на майбутнє не будуть оптимістичними, великий розрив між попитом і пропозицією залишатиметься ще довго і навряд чи його вдасться швидко подолати після закінчення війни.

Станом на травень 2022 р. Міжнародна організація з питань міграції (МОМ) зафіксувала майже 4,5 млн внутрішньо переміщених українців, які повернулись додому та до своєї попередньої роботи [Звіт про внутрішнє переміщення в Україні, 2022]. Однак дисбаланс між попитом і пропозицією робочих місць залишився, негативні наслідки війни відчули на собі більше працівники, аніж роботодавці, і втрата роботи болючіше вдарила саме по них.

Найбільше пропозицій на той час спостерігалося у таких сферах, як ІТ (25% усіх пропозицій), продаж, ритейл, маркетинг, реклама та PR. Трохи менше, але у десятці лідерів було вакансій для робітничого персоналу, у сфері транспорту і логістики, будівництва, медицини та фармацевтики, решта (туризм, культура, легка промисловість) виявилися не на часі (5-7%) [П'ятнадцяте загальнонаціональне опитування, 2022].

ІТ-послуги - чи не єдина сфера, де не відбулося масового скорочення персоналу і зниження зарплат. Компанії цього сектору зберегли до 95% контрактів, і за рік ця сфера зросла майже на третину (27%) порівняно з 2021 р. Станом на травень 2022 р. частка ІТ у всьому спектрі послуг становила 46% проти 37% за той самий період роком раніше [За пять месяцев, 2022].

В умовах війни, коли постає питання фізичного виживання, падає рівень домагань пошукачів роботи: люди готові виконувати її за нижчим рівнем своєї кваліфікації чи освіти, так само як згодні робити її за меншу оплату, бо в такій ситуації пріоритетним стає забезпечення первинних потреб. Опитування показало, що майже дві третини пошукачів (65%) згодні на нижчу зарплату (на 10-25% меншу від довоєнної), попри те, що у своїх резюме вони вказують ту, що мали до війни [Ринок праці воєнного часу, 2022].

Тенденція зниження рівня домагань спостерігається і щодо розмірів оплати роботи на пропонованих вакансіях. Новим працівникам роботодавці пропонують нижчу заробітну плату, порівняно з довоєнним періодом її середній розмір зменшився на 10%. Загалом майже у всіх професійних сферах в Україні відбулося зниження заробітної плати, що пов'язано з об'єктивними процесами воєнного часу - станом невизначеності та нестабільністю економіки. Так, пропонований щомісячний заробіток для фахівців робітничих професій становив 13 700 грн. Мінімальна зарплата для них стартує від 8900 грн і таких вакансій більшість, натомість пропозицій з високим заробітком значно менше: лише 9% вакансій для робітників пропонували зарплату розміром від 22 300 грн і 6% - від 26 800 грн щомісяця. Попри те, що кількість вакансій у ІТ-сфе- рі в умовах війни упала вдвічі, все одно вона перевищує 4,6 тис грн, і спеціалісти навіть з піврічним досвідом роботи можуть заробити до 700 дол., з річним - понад 1 тис., з дворічним - до 2 тис. доларів щомісяця [Java-програміст, 2022 ].

Проте зниження рівня оплати праці у форс-мажорних умовах громадян не лякає: 57% респондентів готові працювати за меншу платню, а майже 40% впевнені, що у випадку втрати роботи вони швидко її знайдуть. Зарплата стала домінуючим критерієм у виборі роботи (70%), оскільки вона уособлює відчуття безпеки, незалежності та мобільності, дає змогу задовольняти у першу чергу базові потреби, що в умовах війни є чи не найважливішим і найголовнішим чинником існування. Відносно важливим є чинник безпечного розташування місця роботи та вільний графік (23-24%). Соціальні гарантії не настільки вагомі у сьогоднішніх умовах (17%), порівняно із розміром і локацією, так само як і позаекономічні складові - психологічна атмосфера в колективі (16%) або можливість працювати віддалено (10%). Такі критерії як кар'єра, соціальний статус або престиж посуваються на останні щаблі й не є актуальними для більшості опитаних. Інакше кажучи, для пересічного українця потреби фізичної безпеки під час війни набагато важливіші й актуальніші за потреби самоствердження, престижу або кар'єрного зростання Дослідження було проведене групою «Рейтинг» 23-24 червня 2022 р. шляхом телефонного опитування серед дорослого населення віком 18 років і старше у всіх областях України, окрім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також тих регіонів, де відсутній мобільний зв'язок. Опитано 1000 осіб і вибірка є репрезентативною для означених територій. Похибка репрезентативності становить не більше 3,1%. [П'ятнадцяте загальнонаціональне опитування, 2022].

Під час війни емоційно-психологічний стан людини у більшості випадків не є стабільним, він суперечливий і мінливий, людині нерідко притаманні екстремальність і категоричність в оцінках, часті зміни емоційного настрою та пріоритетів, що є результатом стресу. Одним з наслідків цього можуть бути зміни поведінкових і звичаєвих побутових практик. Дані досліджень показують, що майже дві третини населення (60%) ладні суттєво обмежувати себе у звичних для мирного часу діях - розвагах чи шопінгу, і ця залежність напряму корелює з віком - чим старша людина, тим більше вона схильна до самообмежень та мінімізації потреб. Така сама кореляція спостерігається і у зв'язку із зайнятістю: ті особи, які працюють (повна зайнятість чи часткова), менше обмежують себе щодо дотримання звичного способу життя чи дозвілля, натомість безробітні або тимчасово незайняті, відповідно звужують коло своїх потреб і практик, і це пов'язано не лише з браком грошей [П'ятнадцяте загальнонаціональне опитування, 2022].

Дані опитування засвідчили, що на початок літа майже третина опитаних (29%) з тих громадян, які від початку війни залишились в Україні, працювали. Більшість з них (75%) зберегли роботу, яку мали до війни (територіально у Київській, Дніпропетровській, Одеській, Львівській та Запорізькій областях), а з тих, хто втратив робоче місце, 77% шукали нове, або планували шукати (15%). Понад половину пошукачів (57%) сподівалися її знайти найближчим часом [Украинцы готовы овладеть, 2022].

Мірою визволення тимчасово окупованих територій відбувається пожвавлення на ринку праці, і у такій ситуації найперше актуалізуються робітничі, зокрема, будівельні спеціальності. Так, якщо у травні таких вакансій було приблизно 7 тис., на початку літа їх кількість зросла майже втричі (20%). Найчастіше роботодавці потребували монтажників, вантажників, комплектувальників і пакувальників товарів. Водночас найменш затребуваними виявилися працівники у сферах нерухомості, фінансів, страхування, юриспруденції, готельно-ресторанного бізнесу, освіти [Найти работу во время войны, 2022].

Після завершення активних бойових дій найбільшими темпами розвиваються галузі, орієнтовані передусім на відновлення внутрішнього ринку та відбудову зруйнованої інфраструктури: будівництво, сільське господарство, виробництво продуктів харчування, гуртова та роздрібна торгівля, логістика, виробництво хімічної продукції, електричного устаткування, меблів, тому найперше актуалізуються прикладні й технічні спеціальності та професії.

Проте потреба в професіях і запит на певні спеціальності залежить від загальної економічної стратегії України, а також від наявності коштів на відбудову країни. Експерти одностайно визнають, що післявоєнне відновлення має у першу чергу зосереджувати увагу на створенні того, що країні вдається найкраще. Оскільки в останні десятиріччя немалим попитом користувалася ІТ-галузь, а аутсорсинг є основою українського ІТ-ринку, то він і надалі залишається пріоритетною сферою і буде активно підтримуватися державою.

Під час війни не припиняв роботи Державний центр зайнятості, докладаючи зусиль, аби мінімізувати втрати людського потенціалу та протидіяти поширенню безробіття. Так, з 1.07.2022 р. запрацювала державна програма «єРобота», за якою запропоновано низку проєктів та грантів як для провідних галузей (металургійна, агропромислова, деревообробна, переробна виробнича, зокрема з виготовлення меблів), так і для майже всіх сфер малого бізнесу та для початкових ініціатив (стартапів), зокрема в ІТ-галузі, сферах кібербезпеки, медицини, електронної комерції, освітніх технологій тощо, спрямованих на створення робочих місць. Програма має на меті безкоштовне навчання безробітних, оплату навчання для громадян, які втратили роботу або тимчасово не працюють, перебувають у неоплачуваних відпустках, ВПО та всіх тих, хто бажає опанувати нову професію в IT-галузі.

Мінекономіки звітувало, що вже понад 4,4 тис. роботодавців скористались програмою компенсації витрат на оплату праці, влаштувавши на роботу 7,4 тис. ВПО [AmWorks по- украински, 2022].

Глобальні ґіґ-економічні тенденції, що набирали швидких обертів на українському ринку і загальмувалися після 24.02.2022, зокрема у сфері платформеного сервісу автопереве- зень і послуг доставки, попит на які значно зріс перед війною, загостривши приховані, але серйозні проблеми української економіки, швидко відновилися, і цей бізнес знову запрацював і навіть розширив свою мережу у звільнених містах. Так, на початку війни у спектрі таких популярних служб, як Uklon, Bolt чи Glovo відчутно поменшало працівників, що було пов'язано як із мобілізацією та патріотичними інтенціями чолові- ків-водіїв, налаштованих на захист батьківщини, так і з суттєвим зниженням попиту на їхні послуги, через що, наприклад, вітчизняний сервіс Rocket, який активно розвивався 2021 р., у березні 2022 р. взагалі був змушений припинити своє існування. Аби втриматися в умовах війни, службі Uklon довелося на два місяці зменшити зарплати своїм працівникам, відмовитися від маркетингових витрат. Проте сьогодні вони працюють у 26 містах України, розпочавши роботу там, де не працювали раніше (Кам'янець-Подільський).

Також Uber, який у перші дні війни повідомив, що залишає український ринок у зв'язку із ситуацією та небажанням інвестувати у бізнес за непевних умов, згодом відновив роботу, переорієнтувавшись на гуманітарну допомогу і, зокрема, на волонтерські послуги - безкоштовний проїзд через українські кордони до Польщі, Молдови, передача продуктів, товарів першої потреби для ТРО, військових, медичних закладів. Станом на вересень він працює уже у 18 містах, включаючи Харків, де відновив роботу після 7 місяців перерви, запропонувавши своїм клієнтам з метою заохочення цілу низку бонусів (50% знижки, безкоштовний проїзд працівникам підприємств критичної інфраструктури).

Опитування серед широкого загалу показують, що більшість громадян, які працювали до війни (майже 60%), продовжували працювати і під час війни, хоча у березні таких було лише 46%, що можна пояснити тимчасовим припиненням роботи підприємства / організації під час активної початкової фази війни та відновленням функціонування після її завершення. При цьому серед цих працюючих 34% зайнятих продовжили роботу в повному режимі та обсязі, 19% - частково або віддалено і 6% знайшли нове місце роботи.

Водночас зафіксовано збільшення кількості тих, хто втратив роботу: з 35% у червні до майже 40% у липні, і серед них найбільше жінок, які мешкають на сході країни, мають нижчий прибуток, працювали у приватному секторі чи були самозайнятими, а також серед ВПО, які сьогодні є одними із найуразливіших категорій громадян у країні [П'ятнадцяте загальнонаціональне опитування, 2022].

Загалом, за даними сайту Work.ua, вже наприкінці літа ринок праці в Україні зріс на 20% (натомість у липні місячний приріст становив 14%), а на заході країни він відновився майже в повному обсязі, про що свідчить збільшення пропозицій, зниження конкуренції та стабільність зарплат (медіана зарплат по країні стабільно тримається на рівні 15 тис. грн) [Ринок праці на заході, 2022].

До того ж від початку війни в Україні було започатковано майже 150 тис. нових бізнесів. За даними Опендатабот, найвищий показник зафіксовано у перший тиждень серпня (5306 нових підприємців), що більше, ніж було за тиждень до початку війни (5231 відповідно). Сьогодні в Україні 1,9 млн ФОП. Аналітики повідомляють, що за часів війни відчутно змінився напрям діяльності малого та середнього бізнесів, де у пріоритеті став торговельний ритейл. Серед 14 тис. компаній, зареєстрованих за останні півроку, переважають ті, що надають соціальну допомогу, займаються оптовою торгівлею, громадськими організаціями [С начала войны, 2022].

Отже, зміни на ринку праці в Україні внаслідок широкомасштабної війни є одними з найсерйозніших викликів сьогодення. За умов війни кількість робочих місць різко зменшилася, натомість кількість пошукачів роботи зросла. Навіть враховуючи позитивну динаміку пропозицій робочих місць у деяких професійних сферах, більшість спеціалістів не можуть знайти роботу. Середних і ті, хто залишився у своїх містах, але через війну втратив робоче місце, і ті, хто перебував за кордоном або у безпечних регіонах України, але повернувся у рідні поселення, та численна когорта українців, які через воєнні дії у своїх локаціях, зруйноване житло чи окупацію територій стали внутрішніми переселенцями та безробітними. МОП у травні 2022 р. зафіксувала, що від початку війни в Україні було втрачено майже 5 млн робочих місць. За її прогнозами, у разі ескалації воєнних дій ці втрати можуть сягнути 7 млн. Гіпотетично, припускаючи ситуацію негайного припинення бойових дій, можна було б відновити 3,4 млн робочих місць, і це призвело б до скорочення втрат майже на 9%. За розрахунками, від початку війни понад 5 млн осіб виїхали до сусідніх країн. Із їхньої загальної кількості приблизно 3 млн - це особи працездатного віку, з яких 43,5% (1,2 млн) працювали до війни, але втратили або залишили роботу [Nearly 5 million jobs.., 2022].

Після припинення бойових дій і встановлення стійкого безпечного середовища в Україні постане питання відбудови зруйнованої економіки, і питання зайнятості буде одним із нагальних та пріоритетних. У цьому сенсі важливо врахувати не лише потреби, а й міжнародний досвід післявоєнного відновлення у тих країнах, що зазнали руйнування від воєнних дій, зокрема країн Балканського регіону. У програмах їх реконструкції значну увагу приділялося питанням повернення біженців і тимчасово переміщених осіб, їхньої адаптації та працевлаштування. Україні варто було б уже зараз врахувати цей досвід, позитиви та негативи програм відновлення, аби якщо не уникнути, то принаймні мінімізувати можливі ризики.

Свого часу попри інвестиції та допомогу колективного Заходу навіть через п'ять років після війни 30-40% економічно активного населення балканських країн так і залишалися безробітними [Найти работу во время войны, 2022]. Тому важлива роль у вирішенні питання зайнятості належить державі та уряду, активності Державної служби зайнятості у різних її сферах. Йдеться не лише про професійну підготовку і перепідготовку ВПО, впровадження програм перекваліфікації, організацію навчальних програм із управління власним бізнесом, кредитування стартапів, удосконалення взаємодії держави з ВПО через портал «Дія», створення нових робочих місць для демобілізованих військовослужбовців, а й про активну співпрацю та координацію діяльності зі службами зайнятості в країнах ЄС, з яких повертатимуться українці, і які налаштовані підтримувати процес їхнього повернення на батьківщину після війни, забезпечення їхньої реінтеграції в українську економіку та відбудову процвітаючої та незалежної України.