Сталий розвиток України: післявоєнні перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

СТАЛИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ: ПІСЛЯВОЄННІ ПЕРСПЕКТИВИ

Швець А.І.

Вступ

Економічне зростання, до якого ми так прагнемо в післявоєнній перспективі, неминуче призведе до збільшення обсягів використання ресурсів, відповідно, зростатимуть обсяги відходів і посилюватиметься негативний вплив людини на довкілля. Таким чином, в умовах сьогодення існує нагальна потреба у переході до інклюзивної та циркулярної економіки. На рівні національної економіки завдання полягає у гармонійній взаємодії зацікавлених суб'єктів задля забезпечення сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу

Сталий розвиток (sustainable development - англ.) - такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь.

Переклад поняття «sustainable development» на українську мову має декілька варіантів (наприклад, стійкий розвиток). Але термін сталий розвиток є офіційно визнаним в Україні відповідником англійського терміну. Багато українських науковців, освітян, експертів застосовують також термін збалансований розвиток як такий, що більше відповідає суттєвості розвитку як процесу змін з утриманням еколого-економічного та соціального балансу [1].

Концепція сталого розвитку з'явилася в результаті об'єднання трьох основних точок зору: економічної, соціальної та екологічної (рис. 1).

Рис. 1 Концепція сталого розвитку

Джерело: [2]

1. Економічна складова концепції сталого розвитку передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів і застосування природо-, енергоі матеріалозберігаючих технологій, мінімізацію, переробку та знищення відходів.

2. Екологічна складова спрямована на забезпечення сталого розвитку як цілісних природних систем і збереження їхньої життєздатності. Крім того, поняття природних систем та ареалів проживання можна розуміти широко, включно зі створеними людиною середовищами, такими як, наприклад, міста. Основну увагу приділено збереженню здатності до самовідновлення й адаптації таких систем до змін, а не збереженню їх в «ідеальному», незмінному стані.

3. Соціальна складова спрямована на розширення варіантів вибору людини. Вона передбачає, що людина має брати участь у процесах, які впливають на формування умов її життя, прийнятті і реалізації рішень, контролі за їх виконанням. Важливим елементом є досягнення стабільності, зменшення кількості конфліктів, збереження культурного різноманіття у світі. Ще одним аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ [2].

У 50-60-х рр. ХХ ст. розвиток пов'язували лише з економічним прогресом та зростанням економічної ефективності. На початку 70-х рр. у зв'язку з несправедливим розподілом прибутків та зі зростанням кількості бідних у країнах, що розвиваються, питання соціальної справедливості були визнані такими ж важливими, як і питання зростання економічної ефективності. Проте, зростаюче споживання природних ресурсів призвело до деградації довкілля й негативно вплинуло на здоров'я людей. Реальною загрозою стала проблема «меж зростання», на яку у 1972 році звернув увагу світової громадськості Римський клуб. Щоб уникнути екологічної кризи, до концепції розвитку необхідно було включити ще одну мету - збереження довкілля. Вперше це питання було порушено на Конференції ООН з довкілля людини (1972, м. Стокгольм), яка визнала актуальність екологічних проблематики та необхідність створення дієвих міжнародних механізмів для її розв'язання. Термін «сталий розвиток» з'явився у 1980 році, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП). Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов'язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи. Поняття «сталий розвиток» почали широко застосовувати після публікації у 1987 році звіту Міжнародної комісії з довкілля та розвитку «Наше спільне майбутнє», підготовленого під керівництвом Г. Х. Брундтланд. Концепція сталого розвитку набула провідного статусу після Конференції ООН з довкілля та розвитку (1992, м. Ріо-де-Жанейро) і була відображена в прийнятому на конференції Порядку денному на ХХІ століття [3].

Відмінність між сталим розвитком та розвитком можна пояснити тим, що розвиток відноситься до процедури збереження та захисту природних надбань для майбутнього блага поколінь, залишаючи осторонь будь-яку вимогу (політичну, соціальну та культурну) для людей, тоді як сталий розвиток базується на задоволенні соціальних, економічних потреб та здорового середовища проживання сучасного покоління, не піддаючи майбутні покоління ризику [4].

Концепція сталого розвитку ґрунтується на таких основних засадах:

1) Людство здатне надати розвитку сталого й довготривалого характеру для того, щоб світ відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

2) Обмеження, які існують у галузі використання природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані із сучасним рівнем техніки й соціальної організації, а також зі здатністю природи до самовідновлення.

3) Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на добробут. Без цього сталий і довготривалий розвиток неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф - злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4) Необхідно узгодити спосіб життя тих, хто надмірно використовує ресурси, із можливостями планети.

5) Розміри й темпи зростання населення мають узгоджуватися з можливостями Землі [2].

Виходячи з цього, були зібрані різні характеристики, щоб визначити, що являє собою сталий розвиток:

> саме він шукає шлях, яким економічна діяльність здатна підтримувати або вдосконалювати екологічні системи;

> саме він забезпечує вдосконалення економічної діяльності для покращення якості життя;

> саме він ефективно використовує ресурси та сприяє переробці та повторному використанню;

> саме він надає впевненості у впровадженні чистих технологій;

> саме він відновлює пошкоджені екосистеми та визнає справжню цінність природи для добробуту та комфорту людини [4].

Перехід до сталого розвитку був визнаний міжнародними організаціями та країнами, що розвиваються, як шлях до відродження, що дозволяє не тільки відновити темпи зростання, але й збільшити їх. Наприклад, під час світової економічної кризи 2008 року, ООН підготувала нову програму з захисту середовища ЮНЕП. Її ціллю стало відновлення економіки та підвищення зайнятості з одночасним прискоренням боротьби зі змінами клімату, деградацією земель та бідності. Була проголошена «Ініціатива зеленої економіки» для надання допомоги урядами в озелененні економіки, шляхом перебудови та переорієнтації політики, інвестицій і витрат на ряд секторів, таких, як екологічно чисті технології, відновлювані джерела енергії, послуги з водопостачання, зелений транспорт, управління відходами, «зелені» будівлі та стале сільське і лісове господарство. У червні 2009 року організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) було прийнято Декларацію про «Зелене зростання» [5].

У вересні 2015 року на 70-й сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку відбувся саміт ООН з питань сталого розвитку, на якому були затверджені 17 Цілей сталого розвитку (ЦСР) та 169 підтримуючих цілей. Як і інші країни-члени ООН, Україна долучилася до глобального процесу сталого розвитку. Процес адаптації ЦСР до українського контексту був започаткований, щоб створити національну стратегію для України до 2030 року на основі принципу "не залишати нікого позаду". Усі світові цілі переглядалися з урахуванням конкретного національного контексту. Процес встановлення цілей та завдань для подальшого моніторингу (протягом 15 років) започаткував національний дискурс щодо вимірювання соціального прогресу в цілому та вдосконалення статистичної системи. Було вирішено створити відкриту платформу для забезпечення широкої участі всіх зацікавлених сторін у моніторингу прогресу для досягнення поставлених цілей. Усі 17 Цілей сталого розвитку інтегровані, тобто вони визнають, що результати в одній сфері впливатимуть на результати в інших, і що сталий розвиток повинен збалансувати соціальну, економічну та екологічну складові держави. Вони передбачають впровадження таких пріоритетних програм: сталий спосіб життя та освіта, циркулярні державні закупівлі; інформування споживачів; розвиток сталого туризму, забезпечення сталості у сфері будівництва тощо. Проте в контексті впровадження пакету циркулярної економіки в державну економічну політику, найбільший зміст становить Ціль 12 - відповідальне споживання та виробництво [6].

Україна задекларувала своє бажання перейти на шлях до сталого розвитку ще на Конференції ООН з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 р., підписавши Декларацію з навколишнього середовища і розвитку та Порядок денний на XXI століття. З того часу в Україні на виконання рішень Конференції вживалися певні заходи, проте значною ефективністю та результативністю вони не відзначилися. Зокрема, в України не була прийнята Стратегія сталого розвитку. Неодноразові спроби затвердити на законодавчому рівні Концепцію сталого розвитку країни не увінчалися успіхом. Не були прийняті: законопроект «Про Концепцію сталого розвитку України» № 3234 від 25.04.2001; законопроект «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» № 3234-1 від 19.12.2001; проект Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» № 5749 від 02.07.2004; проект Концепції переходу України до сталого розвитку, який був розроблений Національною Академією Наук України у 2012 році та направлений до Кабінету Міністрів України [7].

Неефективною виявилася діяльність Національної комісії сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України (створена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. № 1123) та Національної ради зі сталого розвитку при Президентові України (створена згідно Указу Президента України від 4 лютого 2003 р. № 76), одним із завдань яких було вироблення пропозицій щодо національної стратегії переходу України на принципи сталого розвитку.

Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003 - 2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 26 квітня 2003 р. була відмінена у 2011 році під час скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм, незважаючи на важливість своїх завдань, таких як: впровадження моделей збалансованого виробництва і споживання, спрямованих на забезпечення життєдіяльності людини, охорона і раціональне використання природних ресурсів, оптимізація ресурсної бази економічного та соціального розвитку.

Позитивним є те, що, незважаючи на відсутність затвердженої стратегії сталого розвитку, є деякі стратегічні та програмні документи спрямовані на впровадження принципів сталого розвитку, наприклад проект Закону України «Про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року». Також, розвивається спрямованість на екологізацію економіки. Про це свідчать, наприклад: Стратегія державної екологічної політики України на період до 2020 року, Транспортна стратегія України на період до 2020 року, Державна програма розвитку внутрішнього виробництва, Державна цільова економічна програма розвитку легкового автомобілебудування на період до 2020 року та ін., а також проект Концепції державної політики розвитку «зеленої» економіки до 2020 року та проект Концепції впровадження в Україні більш чистого виробництва [7].

В Україні для істотного зменшення техногенного навантаження на довкілля та припинення процесів деградації його якості, необхідно докорінно змінити наявну практику господарювання. Саме тому, сталий розвиток базується на таких принципах:

> Принцип взаємодії. Людина залежить від природи й навпаки. Це створює передумови для економічно вигідної взаємодії екологічних дій і підприємницьких цілей. Тобто охорони довкілля, інвестиції у ресурсоощадні способи господарювання, техніку і продукцію.

> Дбайливе використання ресурсів. Необхідність обмеження використання енергетичних ресурсів, які є одним з найбільш загрозливих для довкілля чинників, зокрема шляхом зниження енергомісткості. Обмежене використання водних ресурсів.

> Пошук та використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Одним з найбільш перспективних шляхів диверсифікації джерел енергозабезпечення виробничо-торгівельних процесів є розвиток відновлювальної енергетики, зокрема вітро, гідро та біоенергетики, сонячної, геотермальної енергетики [5].

Важливо розуміти, що останні десятиліття економіка та технології розвиваються коштом екології, дешевої робочої сили, а головне -- розраховуватися за цей розвиток будуть наступні покоління. Нинішня швидкість використання земних та людських ресурсів не є «стійкою» або «життєздатною», що впливатиме на навколишнє середовище та суспільство в майбутньому. Тому, збалансування економічної, соціальної та екологічної сфер таке важливе. Розвиток першої не має галопувати користуючись з ресурсів інших двох. Сталий розвиток є універсальною ідеєю, яка може знайти застосування як міжнародні організації та уряди, так і місцевий бізнес та навіть приватні особи. Зусилля окремих людей чи підприємств можуть значно сприяти досягненню цілей сталого розвитку, а низка великих виробників вже підтримують цю концепцію та будують свої стратегії відповідно до неї [8].

Висновки

сталий розвиток економічний екологічний

Для України у післявоєнний період сталий розвиток передбачає вирівнювання рівня якості життя населення різних частин країни та його подальше зростання і покращення якості життя повинно спиратися на нові досягнення науки. Сучасні умови вимагають від всіх скорочувати споживання ресурсів, переходити на інші види матеріалів та джерел енергії, впроваджувати прогресивні ресурсомісткі безвідходні технології, зменшуючи навантаження на довкілля та здоров'я людини. Тому реалізація концепції сталого розвитку для України важлива як ніколи.

Список використаних джерел

1. Сталий розвиток [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www. ecolabel.org.ua/stalij -rozvitok

2. Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Гісем - Нова програма [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uahistory.co/pidruchniki/gisem-civil-education-10-class2018/29.php

3. Що таке сталий розвиток? [Електронний ресурс] / Сталий розвиток для України. Режим доступу: https:// sd4ua.org/ shho-take-stalij -rozvitok/

4. Що таке сталий розвиток? Його визначення та значення 2022 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.awordmerchant.com/desarrollo-sustentable

5. Русановська Е. Що таке сталий розвиток? [Електронний ресурс] / Е. Русановська. Режим доступу: https://icoola.ua/blog/stalyi-rozvytok

6. Руда М. Циркулярні бізнес-моделі у системі соціальної відповідальності підприємства [Електронний ресурс] / М. Руда. Режим доступу: https://evnuir.vnu.edu.ua/ bitstream/123456789/17553/1/Ruda%20584-587.pdf

7. Сталий розвиток [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.zhiva-planeta.org.ua/diyalnist/staluy-rozvutok.html

8. Вальд Б. Сталий розвиток: що це, чому це важливо та до чого тут Україна [Електронний ресурс] / Б. Вальд. Режим доступу: https://ucap.io/stalyj-rozvytok-shho-cze-chomucze-vazhlyvo-ta-do-chogo-tut-ukrayina/

Размещено на Allbest.ru