Оцінка економіки України як потенційного члена ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка економіки України як потенційного члена ЄС

Романенко Є.О., Збройні Сили України, Федосова В.Е., Національна академія внутрішніх справ

Вступ

Першу оцінку прогресу України в реформах, необхідних для початку переговорів щодо членства в ЄС, Єврокомісія має подати вже у червні. Брюссель оцінить, що змінилося через рік відколи Україна отримала статус кандидата та оновить список рекомендацій, на яких перетвореннях слід сконцентруватися.

Восени Євросоюз має звітувати про політику розширення, і цього разу вона вперше враховуватиме можливість членства України.[1]

Виклад основного матеріалу

Єврокомісія вперше в травні у своїх прогнозах дала оцінку економічної ситуації в Україні як держави, яка прагне стати членом ЄС. Про це повідомляє ВВС із посиланням на економічний прогноз European Economic Forecast, Spring 2023. [2]

Разом з Україною Єврокомісія оцінювала економіки Молдови та Боснії і Герцеговини, які також набули статусу кандидата.

У випадку з Україною оцінки є особливими не лише через війну в країні, яка хоче стати членом ЄС, а й через те, як ця війна впливає на сам Євросоюз.

Йдеться про низку геополітичних проблем, що виникли через російське вторгнення, і про вплив на економіку мільйонів українських біженців, що опинилися в ЄС під час війни. Саме ці два фактори у Єврокомісії згадують, оцінюючи власні перспективи.

"Європейська економка перебуває у кращій формі, ніж ми очікували восени минулого року, - заявив єврокомісар з питань економіки Паоло Джентілоні. - Вдалося уникнути рецесії та налаштуватися на помірне зростання цього та наступного року. Але ризиків забагато, щоб заспокоюватися".

Оцінки Брюсселя важливі й тим, що ЄС залишається серед найбільших фінансових донорів України під час війни. За перші чотири місяці цього року союз надав Україні найбільше фінансової допомоги серед усіх партнерів - від січня до травня 2023 Київ отримав від Брюсселя 6 млрд. євро. Це третина від загальної допомоги ЄС, запланованої на рік.

У Єврокомісії вважають, що до війни Україна була країною із населенням у близько 40 мільйонів людей з рівнем доходів нижчим за середній. Її розвиток стримували нерівномірні структурні реформи. Це пояснювалося браком політичної згоди, впливом на події у країні "зацікавлених осіб", високим рівнем корупції та низьким рівнем інвестицій.

Після російського вторгнення Україна "продемонструвала надзвичайну витривалість під час війни", а зусилля щодо приєднання до ЄС мають покращити ситуацію, йдеться в прогнозі.

Порівнюючи ситуацію в Україні з тим, що є в ЄС, у Єврокомісії насамперед наголошують: українська економіка є набагато менш диверсифікованою і має значний вплив держави. У державному секторі виробляється до десятої частини продукції та працює кожен п'ятий зайнятий.

Все це призводить до низьких позицій України у глобальній конкурентоспроможності. Навіть від найслабших членів ЄС у рейтингах її відокремлюють десятки пунктів.

А ще - на відміну від ЄС - значна частка продукції в Україні виробляється у сільському господарстві - 12% проти 1,3% в середньому у ЄС.

Серед небагатьох переваг України називають високий рівень витрат бюджету на освіту (5,7% довоєнного ВВП України проти 4,8% у ЄС) та рівень освіченості робочої сили.

Проте відзначають і високий рівень "неформальної зайнятості" - до 20% від усіх працюючих в Україні у 2021 році. У Брюсселі також звернули увагу на нижчій, порівняно із ЄС, рівень зайнятості серед жінок - до війни в країні він становив 56%, тоді як в ЄС це 68%.

Ще кілька позитивів про українську економіку - це контроль над інфляцією та підтримання ринкового курсу гривні силами НБУ, а також утримання Мінфіном дефіциту бюджету нижче 2%. Але все це - довоєнні досягнення.

У ЄС визнають, що під час війни Україні довелося зіткнутися із масштабними руйнуваннями та масовим відпливом громадян за кордон, що призвело до скорочення ВВП. Однак економіка України показала більшу витривалість до викликів, ніж від неї очікували. Також стійкою виявилася й енергетична система, яку під час війни об'єднали з європейською.

У Єврокомісії очікують, що від падіння майже 30% за підсумками 2022 року українська економіка може зрости - на 0,6% у 2023 році, а 2024 року зростання може становити 4%, якщо до цього часу закінчиться війна.

Щоб направити Київ на шлях до членства в ЄС, потрібна масштабна та амбітна програма реформ - від розвитку дієвої системи судочинства та боротьби з корупцією до кардинальної модернізації економіки, вважають в Єврокомісії.

У Брюсселі нагадують: за останніми підрахунками Світового банку, економічне відновлення України коштуватиме понад 400 млрд. доларів, що більше ніж удвічі перевищує розмір довоєнної економіки країни.

Проте є одна умова: для зростання треба, аби почався процес відбудови, а значить, завершилася війна.

У Брюсселі нагадують: за останніми підрахунками Світового банку, економічне відновлення України коштуватиме понад 400 млрд. доларів, що більше ніж удвічі перевищує розмір довоєнної економіки країни.

А щоб скерувати Київ на шлях до членства у ЄС, паралельно потрібна масштабна і амбітна програма реформ - від розбудови дієвої системи судочинства і боротьби із корупцією до кардинальної модернізації економіки. [3]

Ще один з позитивних моментів - "Україна приєдналася до об'єднаної енергосистеми континентальної Європи ENTSO-E на рік раніше запланованого. В операторі української енергосистеми НЕК "Укренерго" назвали приєднання до енергосистеми Європи "історичним". Там повідомили, що саме рішення ухвалили ще 11 березня, а "фізичні операції по з'єднанню енергосистем проведено протягом 16 березня". Разом із Україною до енергосистеми Європи приєдналася і Молдова.[4]

Раніше український енергетичний експорт був можливий лише через так званий Бурштинський "енергетичний острів". У спільній енергосистемі з Росією та Білоруссю Україна працювала ще з радянських часів, отримуючи звідти електроенергію, якої бракувало під час "пікового" навантаження. Енергосистема України від'єдналася від систем Росії та Білорусі вночі 24 лютого, за кілька годин до нападу Росії на Україну. Тоді передбачалося, що це будуть планові випробування системи на міцність лише на три дні, а загалом приєднання до європейської системи має відбутися на початку 2023 року.

Втім, залежність України від російської та білоруської електрики до війни була мінімальною, - за весь 2021 рік, за даними "Укренерго", весь імпорт електрики становив 1,1% всього електроспоживання в країні, майже 70% імпорту припало на Білорусь, а 10% дала Росія.

Натомість залежність України від поставок російських та білоруських нафтопродуктів була критичною (до 70%), а також значною була залежність від імпорту вугілля та газу, який хоч і надходив за "віртуальним реверсом" із Європи, але був переважно російським за походженням.

Після початку війни Україна вирішила не повертатися до енергетичних зв'язків із Росією та Білоруссю, а її енергосистема працювала без збоїв весь час російської агресії, попри бойові дії та захоплення російськими військами найбільшої у Європі Запорізької АЕС. "Росія захопила і бомбила наші станції, в тому числі атомні, наражаючи світ на ризик атомної катастрофи. Але українська енергосистема вистояла. Всюди, де було можливо, енергетики забезпечували людей електроенергією - військових і цивільних, домогосподарства і підприємства. Надійне постачання електрики під час війни, зокрема, дозволило українцям підтримувати життєво важливий зв'язок.

Тепер Україна стала членом "енергетичного Євросоюзу", коли в Україні виникне потреба у додаткових обсягах електроенергії, вона може звернутися до європейської енергосистеми по допомогу. А коли вироблятиме надлишок - а так часто було у довоєнні часи, особливо враховуючи потужності української атомної енергетики, - то може продавати свою електроенергію до Європи. Цей крок дасть Україні можливість отримувати електроенергію, якщо агресор продовжить нищити нашу енергетичну інфраструктуру, і тим самим зберегти стабільну роботу енергосистеми", - пояснили в "Укренерго". Там зазначили, що підготовка до цього тривала п'ять років, а тому Україна була технічно готова, залишалося випробувати систему на міцність.

Але найбільше переваг від приєднання до європейської енергосистеми Україна відчує після завершення війни. Синхронізація відкриє і для України, і для Європи широкі можливості для розвитку енергетичного ринку, переходу на відновлювані джерела енергії та зміцнення енергетичної безпеки Європи.[4]

Російське вторгнення в Україну спровокувало одну з найбільших гуманітарних криз у Європі з часів Другої світової війни. Через війну десятки мільйонів українців вимушено змінили місце проживання, з них близько п'яти мільйонів виїхали через західний кордон, де отримали тимчасовий прихисток. Зазвичай біженці стають тягарем для держав, які їх приймають. Переселенці потребують чималих видатків на їх утримання та адаптацію. Проте хвиля біженців з України може стати винятком з цього правила.

Нацбанк дослідив вплив хвилі біженців з України на країни Євросоюзу та дійшов висновку, що українці пожвавили їх економіки і пом'якшили вплив нової економічної кризи, що крокує планетою. Вони швидко адаптуються до нових умов, шукають роботу і платять податки. [5]

Однак те, що стало надбанням для ЄС, виявилося втратою для економіки України. Хвиля біженців з України не схожа на попередні міграційні кризи, які спіткали Європейський континент у 21 столітті. Відмінність у тому, що більшість українських біженців - жінки працездатного віку з вищою освітою та їх діти.

За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), статус тимчасового захисту у країнах Європи до 3 січня 2023 року отримали близько 4,9 млн. українських біженців. Це близько 1% від населення країн Євросоюзу. Найбільше українців прийняли Польща (1млн.346тис), Німеччина (1млн.021тис.) та Чехія (473,7 тис.). Італія прийняла 166,4 тис. українців, Іспанія - 160,2 тис., Велика Британія -152 тис., Болгарія -148,4 тис., Франція - 118,9 тис., Словаччина -105,1 тис., Румунія - 102 тис., Молдова - 100,4 тис. Інші країни Європи прийняли менше ніж 100 тис. українців кожна.

ООН також відстежує міграцію українців на територію країни-агресора. За даними UNHCR, на початку 2023 року в Росії та Білорусі перебували близько 2,9 млн. українців. Хоча наразі неможливо напевно сказати, скільки з них виїхали туди добровільно, а скількох окупанти депортували.

Кількість українських біженців у країнах ЄС порівняно з першими місяцями великої війни стабілізувалася. У травні-вересні 2022 року навіть спостерігалася тенденція до їх повернення. Однак восени через активізацію російських терористичних атак проти критичної інфраструктури ситуація змінилася.

Люди, які тікають за кордон від війни, як правило, перебувають у складному соціальному становищі. У нових країнах їм потрібно знайти житло, одяг, їжу та ліки. Левову частку цих витрат покривають бюджети країн Євросоюзу.

Ба більше, характерною особливістю хвилі українських біженців є значна частка серед них неповнолітніх. За розрахунками ООН та економістів, вона становить 28-44%. Це створює додатковий тиск на бюджети держав, оскільки їм необхідно здійснювати додаткові видатки на освіту українців та їх адаптацію.

Наприклад, у Польщі видатки на освіту для майже 560 тис. зареєстрованих там українських дітей становлять 2,2 млрд. євро, а витрати на їх медичне забезпечення оцінюються 1,5 млрд. євро, ідеться в дослідженні Нацбанку.

За розрахунками економістів, держави ЄС залежно від країни витрачають від 9 тис. євро до 25 тис. євро на рік на кожного українського мігранта. Якщо дві третини зареєстрованих українців у ЄС потребуватимуть державної підтримки, то загальний обсяг видатків становитиме від 26,4 млрд. євро до 73,3 млрд. євро на рік.

Українці стимулювали споживчий попит і підтримували економічну активність у час, коли світова економіка почала занурюватися в рецесію. Наприклад, у Польщі та Естонії українці спричинили справжній купівельний бум. Як свідчать дані Нацбанку, у перші місяці великої війни українці витрачали в Польщі та інших європейських країнах переважно свої українські заощадження.

Обсяги витрат українців за кордоном у 2022 році зросли в рази порівняно з аналогічними витратами в довоєнний період. За даними НБУ, лише за перші пів року 2022 року витрати валюти з українських банків за статтею "подорожі" були на третину більшими, ніж за весь попередній рік.

Це означає, що мільярди доларів з української банківської системи працювали на пожвавлення споживчих ринків європейських держав. Це відбувалося в час, коли в жителів ЄС не було бажання витрачати гроші через високу інфляцію.

З часом частина українських мігрантів почала працевлаштовуватися на нових місцях проживання, що покращувало динаміку виробництва товарів та послуг, а також посилювало конкуренцію на місцевих ринках праці. Так, у червні 2022 року в Німеччині було зареєстровано 350 тис українців, які шукали роботу. До жовтня працевлаштувався кожен десятий з них. У Польщі з 1,2 млн українців, які отримали номери соціального страхування (необхідна умова для офіційного працевлаштування в країні), половина знайшла роботу.

За розрахунками ЄЦБ, від 25% до 55% українських вимушених мігрантів працевлаштуються або активно шукатимуть роботу в країнах-реципієнтах. Це збільшить робочу силу ЄС на 0,2-0,8% або на 0,3-1,3 млн осіб. Відтак, біженці з України можуть стати поштовхом для розвитку економік деяких країн ЄС.

Завдяки внеску українських мігрантів випуск товарів та послуг в Естонії, Польщі та Чехії у 2026 році буде на 2,2-2,3% більшим, ніж у базовому сценарії без міграції, у Німеччині - на 0,6-0,65%", - резюмують у Нацбанку.

Вплив українців на державні фінанси країн, які їх приймають, також буде позитивним у довгостроковій перспективі. Щонайменше завдяки тому, що активніше зростання ВВП збільшить надходження податків. У деяких державах українці вже "окупилися" місцевим бюджетам, компенсувавши виділені на підтримку біженців державні ресурси. Так, у Польщі суми сплачених українськими біженцями податків сягнули 2,4 млрд. дол. Це перевищує обсяги наданої польським урядом допомоги українським біженцям, не враховуючи додаткові видатки на освіту та медицину.

Один з перших наслідків міграційної хвилі - фінансовий. Мільйони українців, виїхавши за кордон, починали розраховуватися там своїми українськими банківськими картками, що призвело до масштабного відпливу валюти. Проте Нацбанк пізніше заморозив офіційний курс валют і вжив жорсткі валютні обмеження. Це дозволило тримати ситуацію відносно контрольованою. Однак державі довелося дорого заплатити за цю умовну стабільність, витративши за 2022 рік понад 28 млрд. дол. золотовалютних резервів. Імовірно, у 2023 році ці відпливи валюти стабілізуються. "Оскільки до кінця року не очікується значних змін у кількості українських емігрантів, то можна припустити, що їхні витрати залишатимуться незмінними. Однак він не вичерпається повністю, бо частина біженців працюватиме віддалено на українських роботодавців та отримуватиме підтримку від чоловіків, які працюють в Україні або служать в ЗСУ.

У 2022 році масштабні відпливи валюти з України допомогли перекрити міжнародні партнери, які надавали держбюджету мільярдні кредити і гранти. Крім того, в економіку надходила валюта від трудових мігрантів. У мирні 2020-2021 роки заробітчани щомісяця переказували в Україну 1 млрд. дол. Як не дивно, велика війна майже не вплинула на ці перекази. "Старі" мігранти стали переказувати менше коштів в Україну через охолодження європейських економік та виїзд за кордон частини українців, які були реципієнтами цих переказів. З іншого - значна частина українців, які виїхали після початку війни, працевлаштовувалася і зберігала високий рівень переказів.

Однак виїзд мільйонів українців за кордон вплинув не лише на фінансову стабільність. Набагато суттєвіше від міграційної хвилі постраждали ринок праці, споживання та виробництво, а отже, валовий внутрішній продукт.

За попередніми підрахунками Мінекономіки, ВВП України у 2022 році міг упасти на 30,4%. Хоча це значно менше, ніж економісти прогнозували на початку великої війни, проте це падіння найбільше за всі роки незалежності.

Від'їзд значної частини платоспроможного населення впливатиме на темпи зростання ВВП в майбутньому, наголошують експерти.

Якщо люди не повертатимуться додому, то довгострокове економічне зростання буде неможливим. Після нашої перемоги в Україну вкладатимуть значні інвестиції, однак ці кошти просто не буде кому освоювати. Наразі не видно жодних дій влади, які б показували, що там розуміють цю проблему.

Проблема з нестачею робочої сили буде лише посилюватися, вважають економісти. Передусім, через те, що левова частка мігрантів - діти. Якщо вони, подорослішавши, працевлаштуються за кордоном, демографічна ситуація в Україні стане катастрофічною. Людей працездатного віку буде вкрай мало, тоді як кількість пенсіонерів стане не підйомною для держави. [5]

У квітні виповнилося 75 років з початку реалізації Плану відновлення Європи, більш відомого як Плану Маршалла. У Німеччині був дефіцит не тільки продовольчих та промислових товарів.

Втрати обох частин Німеччини у війні становили 5-5,5 млн. працездатних людей, це 16-18% від усього довоєнного трудового потенціалу (30 млн. людей). При цьому кваліфікаційний рівень робітників перевищував вимоги наявних тоді робочих місць. Цього людського ресурсу виявилося достатньо для швидкого відновлення економіки.[6]

Коли ж ми говоримо про програму відновлення України, то часто залишаємо поза увагою проблему дефіциту робочої сили, з якою наша країна може зіткнутися найближчим часом. Стан трудового резерву України на даний момент може виявитися гіршим, ніж у Німеччині у 1946 році.

До війни чисельність робочої сили України становила 17,4 млн. людей, з них 8,3 млн. жінок і 9,1 млн. чоловіків працездатного віку. Після початку війни ситуація змінилася кардинально.

Мільйон громадян був мобілізований на захист України.

На початку 2023 року за межами України перебували 4,6 млн. українців, з яких 3,2 млн. - жінки працездатного віку.

На тимчасово окупованих з початку 2022 року територіях жили 3 млн. осіб, з них орієнтовно 1,3 млн. - працездатного віку.

Тобто з початку великої війни Україна втратила доступ до 5,5 млн. людей працездатного віку. Це понад 30% усієї робочої сили.

Якщо порівнювати ситуацію в Україні у 2023 році і в Німеччині у 1946 році, то втрати трудового потенціалу в нашій країні в абсолютному вираженні майже однакові, а у відносному - удвічі вищі.

Ситуація в Україні ускладнюється тим, що суттєво змінилося територіальне розміщення робочої сили. З 5,3 млн. внутрішньо переміщених осіб 3 млн. - люди працездатного віку.

За останніми даними, кількість внутрішньо переміщених осіб може сягати 7 млн. людей, з яких працездатного віку - близько 4 млн. Більшість з них не зможе повернутися до свого житла, бо їх будинки або суттєво пошкоджені, або зруйновані.

На початку 2023 року з 11,9 млн. працездатних людей в Україні на місцях постійного проживання перебувають 7,98,8 млн. - лише 45-50% довоєнної чисельності працездатного населення. Це люди, які зможуть працювати над відновленням підприємств у своїх регіонах без суттєвих вкладень у створення умов проживання.

Ці дані мають високий рівень похибки, оскільки інформація про стан внутрішньої і зовнішньої міграції неточна.

Ситуація може змінитися. Це залежить від того, коли скінчиться війна і як розвиватиметься країна. Якщо буде економічний бум, то багато мігрантів повернуться до України.

За іншого розвитку економіки може виникнути протилежна ситуація: багато родин буде стояти перед вибором, де вони возз'єднаються після зняття обмежень на вільний виїзд чоловіків за кордон - в Україні чи за кордоном.

Якщо брати до уваги міграційні процеси в Югославії, де не сталося економічного буму, то до своїх місць проживання повернулися лише 10-20% тих, хто став вимушеним переселенцем. Скільки мігрантів повернеться в Україну - відкрите питання.

У перші місяці 90% опитаних мігрантів заявляли про бажання повернутися в Україну. У березні 2023 року частка тих, хто планує повернутися в Україну, становить 50%. Процеси асиміляції відбуваються дуже швидко.

Економіка вже відчуває суттєве скорочення числа професіоналів, які отримали спеціальну підготовку. 60% жінок, що перебувають за межами України, мають вищу освіту.

Відплив професійних кадрів відчувають багато сфер. Лише в сфері охорони здоров'я дефіцит становить близько 8% професійних кадрів.

Крім описаних вище, з'являються і нові загрози для трудового потенціалу. Головна з них - зростання кількості осіб з інвалідністю. За даними Конфедерації роботодавців України, таких людей на початку 2023 року було 2,8 млн., 76% з них - працездатного віку.

Очевидно, кількість людей з інвалідністю зростатиме. Наскільки - залежить від того, коли завершиться війна. Навіть у мирний час буде високий рівень травмування населення через спрацювання боєприпасів. Україна стала однією з найбільш замінованих країн у світі, в оточенні вибухонебезпечних предметів живуть 1,8 млн. людей.

Скільки буде тривати розмінування - не відомо. Історія знає випадки, коли процес розмінування тривав десятиріччя. З цією проблемою в Європі зіштовхнулися Албанія та країни колишньої Югославії.

Друга загроза для трудового потенціалу - достроковий вихід на пенсію. Це явище стало більш поширеним в останній рік. Очікується, що учасники війни також будуть раніше виходити на пенсію - у 50-55 років при пенсійному віці для чоловіків 63-65 років.

Мова йде про значне скорочення трудового потенціалу України в середньостроковій перспективі. [6]

енергосистема ринок міграція

Висновки

Єврокомісія вперше у своїх прогнозах дала оцінку економічної ситуації в Україні як держави, яка прагне стати членом ЄС. У ЄС визнають, що під час війни Україні довелося зіткнутися з масштабними руйнуваннями та масовим відпливом громадян за кордон, що призвело до скорочення ВВП. Однак економіка України показала більшу витривалість до викликів, ніж від неї очікували. Також стійкою виявилася й енергетична система, яку під час війни об'єднали з європейською. Від'їзд значної частини платоспроможного населення впливатиме на темпи зростання ВВП в майбутньому, наголошують експерти.

Якщо люди не повертатимуться додому, то довгострокове економічне зростання буде неможливим. Після нашої перемоги в Україну вкладатимуть значні інвестиції, однак ці кошти просто не буде кому освоювати. У Брюсселі нагадують: за останніми підрахунками Світового банку, економічне відновлення України коштуватиме понад 400 млрд. доларів, що більше ніж удвічі перевищує розмір довоєнної економіки країни.

Щоб направити Київ на шлях до членства в ЄС, потрібна масштабна та амбітна програма реформ - від розвитку дієвої системи судочинства та боротьби з корупцією до кардинальної модернізації економіки, вважають в Єврокомісії.

Першу оцінку прогресу України в реформах, необхідних для початку переговорів щодо членства в ЄС, Єврокомісія має подати вже у червні. Брюссель оцінить, що змінилося через рік, відколи Україна отримала статус кандидата, та оновить список рекомендацій, на яких перетвореннях слід сконцентруватися. Восени Євросоюз має звітувати про політику розширення, і цього разу вона вперше враховуватиме можливість членства України.

Список використаних джерел

1. Романенко Є.О. Захист фінансової системи України від дій Росії, яка здійснює збройну агресію проти України // Сучасні аспекти модернізації науки: стан, проблеми, тенденції розвитку: матеріали XXVII Міжнародної науково-практичної конференції / за ред. І.В. Харченко, Є.О. Романенка. м. Ліон (Франція): ГО «ВАДНД», 07 грудня 2022 р. - с.291-301.

2. The model-based potential output estimates are stylised and considerable uncertainty surrounds this analysis

3. Краще, ніж очікували. Брюссель вперше оцінив економіку України по-свійськи

4. Україна стала членом "енергетичного Євросоюзу" під час війни. Що це означає

5. Українські мігранти підіймають економіку Європи. Що буде з Україною без них?

6. Як Україні компенсувати втрату 30% трудового потенціалу. Чи буде кому відновлювати Україну після війни та де шукати трудові ресурси?

Размещено на Allbest.ru