Огляд поточного стану цифрової трансформації будівельної галузі в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Огляд поточного стану цифрової трансформації будівельної галузі в Україні

Шандрик В'ячеслав Іванович кандидат наук з державного управління, докторант кафедри публічного управління та адміністрування, Національний авіаційний університет, м. Київ

Анотація

У статті здійснено аналіз та узагальнення основних чинників формування та реалізації публічної політики запровадження цифрових технологій в будівельній індустрії України останніх років, реального стану, проблем та перспектив, які детермінують діяльність вітчизняних суб'єктів архітектурно-проектної та будівельної діяльності.

Визначено, що не тільки існуючий воєнний стан, але й період повоєнної відбудови України вся система публічного врядування нашої держави знаходитиметься у кризовому становищі, що характеризується зруйнованістю інфраструктурних та житлових об'єктів, підприємств та доріг, значним дефіцитом державного та місцевих бюджетів, кваліфікованих кадрів та будівельних матеріалів. Це обумовлює ключову роль будівельної сфери в повоєнній Україні та накладає особливі вимоги до публічного регулювання й управління діяльністю будівельних організації, яка набуває стратегічного характеру. публічне управління цифровізація будівництво

З'ясовано, що в передвоєнний період органами публічного управління України було започатковано важливі ініціативи щодо цифрової трансформації вітчизняної будівельної галузі. Зокрема, було ухвалено Концепцію впровадження технологій будівельного інформаційного моделювання (ВІМ- технологій) в Україні, яка містила чимало доволі прогресивних інновацій щодо подальшої цифровізації будівельної галузі країни та впровадження технологій будівельного інформаційного моделювання на початкових етапах життєвого циклу будівельного проекту, що цілком узгоджувалося з європейськими підходами та стандартами в цій сфері. Проте внаслідок розгортання воєнних дій на території нашої держави ця концепція так і залишилася лише на папері.

Зроблено висновок, що війна в Україні оголила як проблеми, так і необхідні напрямки повоєнної розбудови країни, визначальна роль в якому буде належати будівельній галузі. За таких умов важливим є сприяння процесам подальшої цифровізації галузі що ставить на порядок денний необхідність ухвалення нової державної концепції - Концепції цифрової трансформації будівельної галузі України.

Ключові слова: публічне управління, цифровізація будівництва, цифрова трансформація, будівельна галузь.

Shandryk Viacheslav Ivanovych PhD in Public Administration, Doctoral candidate of the Department of Public Management and Administration, National Aviation University, Kyiv

OVERVIEW OF THE CURRENT STATE OF DIGITAL TRANSFORMATION OF THE CONSTRUCTION INDUSTRY IN

Постановка проблеми

Сучасний період існування незалежної України характеризується небаченим накопиченням загроз і викликів як щодо державної політики і управління окремих галузей економіки й соціально- трудових відносин, так і для існування нашої держави в цілому. Є зрозумілим, що не тільки існуючий воєнний стан, але й період повоєнної відбудови України вся система публічного врядування нашої держави знаходитиметься у кризовому становищі, що характеризується зруйнованістю інфраструк- турних та житлових об'єктів, підприємств та доріг, значним дефіцитом державного та місцевих бюджетів, робочих кадрів та управлінців апарату органів публічного врядування тощо. У таких умовах надзвичайної актуальності набуває спроможність системи органів публічного врядування виконати надскладні завдання структурної, технічної, комунальної та соціально- культурної відбудову міст і сіл України, подолати воєнні виклики, насамперед, всеосяжний дефіцит ресурсів (людських, фінансових, матеріально-сировинних, технічних тощо) та надзвичайно великий обсяг відновлення зруйнованих споруд, будинків та інфраструктурних об'єктів. Це обумовлює ключову роль будівельної сфери в повоєнній Україні та накладає особливі вимоги до публічного регулювання й управління діяльністю будівельних організації, яка набуває стратегічного характеру.

За таких умов на початок повоєнного відновлення нашої держави необхідно чітке розуміння поточного стану будівельної галузі та процесів її цифровізації, як провідного світового й європейського тренду розвитку будівельної індустрії в цілому. Це означає, що як з наукової, так і з практично- політичної точки зору для нас важливим є аналіз та узагальнення основних чинників формування та реалізації публічної політики запровадження цифрових технологій в будівельній індустрії України останніх років, реального стану, проблем та перспектив, які детермінують діяльність вітчизняних суб'єктів архітектурно-проектної та будівельної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стан та проблематика цифрової трансформації будівельної галузі в українському науковому дискурсі можна охарактеризувати як доволі жвавий та динамічній інтерес представників багатьох наукових напрямків: державного й публічного управління, економіки та будівництва, технічних наук та менеджменту, інформаційних технологій та екології, соціології та національної безпеки. Зокрема, в зазначеній сфері плідно працюють такі українські дослідники як: І. Кадієвська та В. Сазонов [1], Д. Котолевець [2], С. Сімак [3], А. Касич [4], О. Самолюк [5], М. Кулик та Т. Кулик [6], Є. Романенко, та І. Чаплай [7], Л. Івашова, М. Івашов та О. Усаченко [8] на творчий доробок яких ми й спиратимемося в даній науковій розвідці.

Мета статті

Метою дослідження є аналіз та узагальнення основних чинників формування та реалізації публічної політики запровадження цифрових технологій в будівельній індустрії України останніх років, реального стану, проблем та перспектив, які детермінують діяльність вітчизняних суб'єктів архітектурно-проектної та будівельної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Огляд і характеристика сучасного стану, проблем та перспектив цифрової трансформації будівельної галузі в Україні зважаючи на надзвичайно швидкоплинні історичні зміни, що відбуваються у нас на очах і безпосередньо торкаються кожного з нас не може бути цілісним в принципі, оскільки за ті три-чотири роки, поки йшла робота над даним дисертаційним дослідженням, відносно мирний розвиток України був перерваний широкомасштабною військовою агресією путінського режиму й на момент закінчення роботи ця війна все ще триває. Тому, на нашу думку, варто було б говорити про два періоди сучасного стану - передвоєнний та воєнний; три періоди проблем - передвоєнні, воєнного часу та повоєнного відновлення; один період перспектив - повоєнний, який поки що не має окресів ані часових, ані економічних, ані політичних чи територіальних.

За такого бачення можна говорити хіба про те, що в цілому незадовільний за оцінками більшості експертів та фахівців галузі передвоєнний стан будівельного сектору суттєво погіршився в часи війни і його поточний аналіз можливий лише як відрахунок стартових умов повоєнного відновлення, який с зрозумілих вимірах стає можливим лише по закінченню війни.

Спільним в усі ці періоди є хіба те, що подальша цифровізація будівельної галузі як публічного управління та адміністрування й усього суспільства продовжується, можливо пригальмованими війною темпами, можливо, зі збільшенням розриву у відставанні України від розвинених держав світу та Європейського Союзу, але поступово і неухильно. В умовах жорсткого дефіциту працівників, коштів, матеріалів українцям доведеться виховувати в собі нову філософію врядування й господарювання - максимально бережливу, наприклад, філософію "кайдзен" як пропонують І. Кадієвська та В. Сазонов. Ці авторитетні науковці Одеської державної академії будівництва та архітектури розкривають філософію "кайдзен" як процес безперервного вдосконалення й послідовного поліпшення задля бережливого виробництва. Вони стверджують, що "формування сучасної політики бережливого виробництва тісно пов'язане з державною екологічною політикою та завданнями сталого розвитку, потребує дієвих заходів держави і суспільства, спрямованих на імплементацію кращого світового та європейського досвіду, впровадження державної екологічної та бережливої складової в усі галузі економіки та сфери діяльності, які забезпечать збереження, невиснажливе використання та відтворення природних ресурсів, формування парадигми мислення громадян та практики бережливого виробництва з урахуванням процесів глобалізації економіки, міжнародних зобов'язань України в галузі охорони навколишнього природного середовища" [1, с. 148].

Спільним є також те, що в результаті цифрової трансформації системи публічного управління відбувається перехід від розуміння управління як виконання функцій до управління як мережі взаємозв'язків між державою та громадянами. Реформування моделі пострадянського державного управління, яке тривалий час домінує в Україні, на основі впровадження цифрових рішень формує "нове публічне управління". Однак результати реформування системи державного управління з використанням цифрових платформ неоднозначні і потребують вивчення. Одним з головних бар'єрів для формування "цифрового уряду" в найближчі періоди буде наростаюча нестача компетентних фахівців і кваліфікованих кадрів з навичками в області інформаційних технологій, Інтернету речей, штучного інтелекту тощо. Використання цих та інших технологій необхідно при формуванні якісної системи публічного управління, а їх носії - хтось загинув на війні, хтось виїхав за кордон, що значно поглибить передвоєнний дефіцит спеціалістів цього рівня в системі державної служби. Більш того, в часи відбудови потреба в таких кадрах зросте багатократно, адже нова інформаційна реальність ставить підвищені вимоги до навичок сучасних державних службовців, від рівня компетентності яких багато в чому залежатиме якість повоєнного управління, а значить - і шанси України на сталий розвиток, на досягнення поставлених цілей європейської інтеграції.

Цифрова трансформація публічного управління стає нашим шансом й з часом це стане все більш очевидним та помітним. Можна припустити, що діджиталізація дозволить відмовитися від суб'єктивних рішень на рівні окремих держслужбовців, підвищити якість надання послуг, максимально скоротити витрати, адже цифрова трансформація державного управління - це не просто автоматизація та оптимізація низки процесів у забезпеченні державних функцій, а впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та систем з метою підвищення якості системи державного управління в цілому та в окресі різних галузей народного господарства зокрема. Як зазначав Д. Котелевець, "система державного регулювання розвитку інфраструктури цифрової економіки, покликана: стимулювати розвиток інформаційно-інноваційних технологій у країні, забезпечення використання інтелектуального потенціалу; сприяти активному використанню цифрових технологій суб'єктами підприємницької діяльності; надавати можливість органам державної влади впроваджувати сучасні інформаційні технології, використовувати їх для підвищення якості власної роботи; стимулювати та надавати можливість бюджетним установам, іншим державним інститутам використовувати можливості цифрової економіки для власного розвитку " [2, с. 38-39].

Цифрова трансформація публічного управління неодмінно потягне за собою цифрову трансформацію будівельної індустрії, оскільки "місце, яке будівельний комплекс займає в загальній системі державного управління соціально-економічним розвитком, вимагає розробки сучасного інструментарію управління інвестиційно-будівельним комплексом з метою нарощування виробничого потенціалу держави на новій технічній основі, спорудженні підприємств, житла, об'єктів соціально-культурного призначення" [3, с. 12].

Таким чином, вважаємо, що логічним є встановлення того цифрового й виробничого передстартового наробку - довоєнного й воєнного, з яким українська будівельна галузь вийде на початок відбудови власної країни, з якими ризиками й проблемами вона може зіткнутися та якими можуть бути перспективи реалізації повстання України з попелу війни.

Багато хто з експертів та фахівців галузі в передвоєнний час говорив про необхідність підвищення ефективності системи управління в будівництві. Так, А. О. Касич зазначав, що "основні показники розвитку будівництва в Україні не в повній мірі відповідають глобальним тенденціям, а це означає, що будівництво не в повній мірі виконує свої основні функції та потребує створення більш комплексних умов, сформованих у вигляді Стратегічної програми розвитку. В Україні в будівництві фактично не реалізуються проєкти, які б базувались на дійсно продуктових чи технологічних інноваціях" [4, с. 84].

Проблема, яка потенційно може стати найголовнішою в повоєнний період - актуальний на той час стан руйнувань будівель та інфраструктури визволених від окупантів міст, залишків боєприпасів і мін тощо. Це вимагатиме першочергового системного й комплексного оновлення, реконструкції інфраструктурних, виробничих та житлових об'єктів. Як зазначали М. М. та Т. Р. Кулик роль будівельної галузі України по відношенню до територій, зруйнованих у процесі військових дій полягатиме, насамперед, у готовності до "вирішення питань, притаманних для оновлення післявоєнних територій насамперед щодо: дослідження територій на придатність до безпечного використання (виявлення мін, боєприпасів, порушених підземних несучих конструкцій, та інше); технічного дослідження будівель на придатність для використання, реконструкції або їх повне/часткове знищення; використання будівельних матеріалів, завезених або місцевих, можливість використання матеріалів від розібраних будівельних об'єктів; оренда машин, можливість проїзду машин до будівельних об'єктів; залучення спеціалістів, створення умов, які би могли зацікавити та змусити ризикнути приїхати та працювати в умовах некомфортних та малосприятливих для повноцінного життя; залучення інвестицій; формування нового генплану відновлювальних територій" [5, с. 151].

Ще однією чи не головною проблемою, з якою вимушена буде боротися наша держава та всі будівельні організації країни в повоєнний період - гостра нестача житла. Як зазначає О. В. Самолюк, "житлове будівництво з початком повномасштабної війни значно зменшилося, адже багато забудовників припинили/призупинили свою діяльність або завершували попередні проєкти. Внаслідок цього, у 2022 році загальна площа введеного в експлуатацію житла становила на 38 % менше, ніж у 2021 році". При цьому "проблема житлового будівництва посилюється тим, що поряд зі зниженням об'ємів будівництва житла в Україні, зокрема нового, підвищується кількість тих, хто потребує власного житла, зокрема внаслідок внутрішньо-переміщених осіб, яких обліковано Міністерство реінтеграції 4,8 млн осіб. Тому протягом війни потреба в житлі не лише зросла, а й диверсифікувалася внаслідок потреби в тимчасовому кризовому розміщенні" [6, с. 194].

Іншою суттєвою проблемою сфери будівництва України було існування низки необов'язкових і додаткових адміністративних бар'єрів внаслідок недолугого й непродуманого впровадження проєвропейського підходу до стандартизації вимог стосовно безпеки об'єкта протягом усього життєвого циклу. Цей підхід передбачав, що відповідальність за безпеку об'єкта лежить на різних органах влади на різних етапах його життєвого циклу. Наприклад, за проектування та будівництво відповідають органи державного архітектурно- будівельного контролю, за експлуатацію - органи житлово-комунального господарства. В результаті недостатньої координації дій органів влади на різних етапах життєвого циклу об'єкта нерідкими були конфлікти інтересів різних державних служб та органів, що вимагали окремого узгодження проектної документації з кожною з таких інстанцій, що ускладнювало та затягувало процес будівництва. Наприклад, якщо проектна документація не відповідала якимось приписам органів охорони праці, то будівництво могло бути зупиненим, навіть якщо воно відповідає усім вимогам інших органів влади.

До стартових недоліків та негараздів будівельної галузі Є. О. Романенко та І. В. Чаплай відносили, насамперед, створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, а крім того - "відсутність джерел фінансування будівництва; високий рівень зносу основних фондів, їх занедбаність через відсутність інвестиційного попиту; практична ліквідація великих будівельних підрозділів, здатних виконувати багатомільйонні проекти; недосконала система ціноутворення; бюрократичні перешкоди на шляху реалізації інвестиційних проектів; відсутність рівних правових умов діяльності всім учасникам інвестиційного процесу; недосконала система механізмів нормативноправового регулювання економічних, соціальних і правових відносин у житловій сфері тощо" [7, с. 184-185].

Л. М. Івашова, М. Ф. Івашов та О. О. Усаченко проблеми будівельної галузі групували за такими чотирма напрямками:

- "соціально-економічні, які пов'язані з низьким рівнем добробуту та соціальної захищеності населення, недостатніми темпами розвитку будівельної галузі для задоволення потреб населення міст доступним житлом;

- організаційно-управлінські, які породжені недосконалим законодавством у сфері державного регулювання у сфері житлового будівництва та реконструкції застарілого житлового фонду країни, відсутністю єдиної Стратегії його розвитку;

- технічно-інноваційні, що викликані відсутністю або ж недосконалістю науково обґрунтованих альтернативних будівництву та капітальному ремонту інноваційних проектів щодо реконструкції житлових комплексів;

- фінансово-інвестиційні, які пов'язані з відсутністю достатнього бюджетного фінансування капітальних вкладень у сферу будівництва доступного житла та реконструкції застарілого житлового фонду з однієї сторони, та вагомих фінансових стимулів для залучення інвестиційного капіталу - з іншої" [8, с. 827-828].

Якщо говорити безпосередньо про цифровізацію будівельної галузі, в цих процесах передвоєнний стан нашої країни також характеризувався низкою недоліків та проблемних моментів. Насамперед, просуванню цифровізації заважав так званий "інформаційний вакуум" у будівельній галузі, що проявлявся у системній нестачі (проектувальниками та інженерам не вистачало даних, необхідних для ефективного прийняття рішень у будівельній галузі); роздрібненості (дані, які знаходять в доступу, часто є фрагментованими та не пов'язаними між собою); хаотичності (доступні дані здебільшого є неструкту- рованими та важкими для розуміння й використання); невідповідності (відкриті дані частіше за все є невідповідними для конкретних цілей або завдань); непрозорості (значна частина даних, офіційними розпорядниками яких є органи публічного управління та адміністрування, були або недоступними або важкодоступними для громадськості); інформаційної ерозії (відсутність повноти та узгодженості даних може призвести до втрати цінної інформації, що може негативно вплинути на ефективність управління будівельною галуззю); "розмиття" ціноутворення (відсутність повноти та узгодженості даних ускладнює формування об'єктивного ціноутворення, що може призвести до недобросовісної конкуренції та збільшення витрат на будівництво); конфронтації інтересів учасників інвестиційно-будівельних процесів (відсутність повноти та узгодженості даних може призвести до недовіри між учасниками інвестиційно-будівельних процесів, що може ускладнити їхню взаємодію та призвести до затримок та збільшення витрат на будівництво).

Отже, відсутність повноти та узгодженості даних є однією з основних проблем, що перешкоджають ефективній цифровій трансформації будівельної галузі. Ця проблема споводує наступні негативні наслідки:

- оновлення нормативних документів за пріоритетними для держави напрямами відбувалося в недостатньому обсязі. Це було пов'язано з тим, що розроблення норм було покладено на бізнес, який, природно, орієнтувався на власні інтереси;

- розробка нормативних документів часто здійснювалася під тиском лобістів певних технологій і будівельних матеріалів. Це призвело до утримання в чинних документах застарілих технічних норм, які стримують впровадження новітніх технологій та знижує ефективність і якість проєктування та будівництва;

- потреба в заповненні прогалин у нормативній базі призвела до появи надмірної кількості спеціальних технічних умов для розробки проєктної документації. Це, у свою чергу, суттєво збільшило терміни і вартість проєктування та будівництва;

- ускладнює вирішення існуючих проблем: без повного та узгодженого набору даних неможливо ефективно оцінити масштаби проблем і розробити ефективні рішення для їхнього вирішення;

- звужує аналітичні можливості: відсутність повноти та узгодженості даних ускладнює проведення аналізу та прогнозування, що є необхідним для ефективного управління будівельною галуззю;

- деформує системність впровадження нових методів та технологій: відсутність повноти та узгодженості даних ускладнює оцінку ефективності нових методів та технологій, що може призвести до їхнього неефективного використання.

Не можна говорити, що органи публічного управління та адміністрування України не розуміли рівня та масштабів зазначених проблем і нічого не робили щодо їх подолання. Так, на розвиток Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва”, у рамках єдиного державного вебпорталу електронних послуг (порталу “Дія”) вже у 2020 р. запрацював пілотний проєкт Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) [9] за європейськими стандартами, держателем якого стало Міністерство розвитку громад та територій України. Завдання порталу полягало через публічність інформації унеможливити корупційні ризики й оцифрувати документацію, що супроводжує будівельний процес з метою гарантування і захисту інтересів учасників будівельної діяльності в державі.

Крім того Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва” [10] від 17 жовтня 2019 р. вперше сформовані поняття єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, кожного з її трьох основних компонентів (новий реєстр будівельної діяльності, електронний кабінет користувача електронної системи та публічний портал електронної системи) та принципи, за якими функціонує ЄДЕССБ. Окреслено коло суб'єктів - користувачів ЄДЕССБ, які працюють виключно через електронні кабінети та функціональні можливості електронної системи, з якими у користувачів ЄДЕССБ виникають права та обов'язки.

Розуміння того, що розвиток ефективної та конкурентоспроможної національної економіки в Україні потребує проведення системної комплексної реформи будівельної галузі, однією із важливих складових якої є її поступова цифрова трансформація стало основою розробки Кабінетом Міністрів України

Концепції впровадження технологій будівельного інформаційного моделювання (ВІМ-технологій) в Україні. Ця Концепція, ухвалена Постановою КМУ в лютому 2021 року, була покликана стати найбільш вагомим і дієвим інструментом публічного управління в подальшому запровадженню ВІМ-технології в нашій державі. Метою даної Концепції проголошувалось визначення механізмів впровадження BIM-технологій у будівництві як інструменту для подальшого реформування, модернізації та цифрової трансформації будівельної галузі України.

Реалізація Концепції планувалася на доволі короткий період: від 2022 до 2025 року й передбачала три етапи системного впровадження ВІМ-технологій. Так, на першому, початковому етапі органи публічного управління та адміністрування країни мали створити відповідні політико-правові передумови (здійснення нормативно-правового та технічного регулювання, розвиток нормативно-технічного забезпечення), організувати навчання суб'єктів архітектурної діяльності (замовників будівництва, відповідальних виконавців робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, власників (управителів) об'єктів) та здійснити впровадження пілотних проектів у частині проектування та будівництва об'єктів різного призначення [11].

Результатом першого етапу мало стати започаткування протягом 2022 - 2023 рр. налагодженого управління цифровою впорядкованою будівельною інформацією, зокрема тією, що створена в двовимірних та тривимірних системах у рамках спільного середовища даних, що відповідає європейському стандарту 1D BIM .

Другий етап передбачав поступовий масовий перехід до застосування 2D BIM, що охоплює процеси створення та управління скоординованими між собою та структурованими ВІМ-моделями об'єкта, які одночасно складаються з об'єктно-орієнтованих тривимірних геометричних та атрибутивних даних, що створюються різними учасниками будівельного процесу протягом життєвого циклу об'єкта в рамках спільного середовища даних.

Третій етап мав розпочатися у 2025 р. після створення необхідних передумов та передбаченого тією ж постановою КМУ плану заходів з реалізації зазначеної Концепції.

В ході третього етапу передбачається подальше впровадження ВІМ- технологій в Україні до 3D BIM (що характеризується повною інтеграцією, інтероперабельністю та взаємодією даних, моделей, процесів з метою управління життєвим циклом об'єкта), встановлення критеріїв щодо використання ВІМ-технологій під час будівництва окремих об'єктів (залежно від їх вартості, складності, класу наслідків (відповідальності), зокрема під час реалізації проектів будівництва, що здійснюється з використанням державної підтримки, а також поширенням практики запровадження експлуатації об'єктів (у тому числі в рамках реалізації пілотних проектів) з використанням ВІМ-технологій [11].

Варто зауважити, що розробники Концепції заклали чимало доволі прогресивних інновацій щодо подальшої цифровізації будівельної галузі країни та впровадження технологій будівельного інформаційного моделювання на початкових етапах життєвого циклу будівельного проекту, що цілком узгоджувалося з європейськими підходами та стандартами в цій сфері, хоча й обмежувалося виходом національної будівельної індустрії рівнем 3D BIM в той час як в ЄС в нормативно-правовому просторі вже було закріплено запровадження стандартів рівня 4D BIM (який передбачає додатково проведення постійного тайм-менеджменту), 5D BIM (який включає машинний аналіз витрат), 6D BIM (що вже передбачає оцінку будівельного проекту з позицій сталого розвитку) та 7D BIM (який охоплює управління будівельним об'єктом у фазі його експлуатації, реконструкції та зносу по закінченню планового терміну використання).

Маємо констатувати, що фактично реалізація даної Концепції так і не відбулася, оскільки її запланованому започаткуванню завадила широкомасштабна військова агресія путінського режиму проти незалежної України 24 лютого 2022 р. Таким чином дана Концепція може вважатися застарілою та такою, що не відповідає сучасним вимогам, оскільки містить план розвитку тільки ВІМ- технології - однієї, хоча й надзвичайно важливої, навіть центральної складової більш системного процесу - цифрової трансформації будівельної галузі в цілому.

Висновки

Таким чином, проведене в даному підрозділі дослідження надає можливість зробити узагальнення, що процеси розвитку цифрових технологій в будівельній галузі України загальмовані з об'єктивних причин, насамперед - воєнної агресій кремлівських окупантів проти нашої держави. Війна в Україні оголила як проблеми, так і необхідні напрямки повоєнної розбудови країни, визначальна роль в якому буде належати будівельним підприємствам. Щоб не відставати від європейських та світових процесів вітчизняним будівельникам необхідно буде вже в ході відбудови активно переходити на новітні інноваційні технології, проводити цифрову трансформацію галузі. В цьому важливу роль мають відіграти центральні органи державної виконавчої влади та український парламент, які мають розглянути та ухвалити принципово нову державну концепцію - Концепцію цифрової трансформації будівельної галузі України, більш детальна розробка якої є найближчою перспективою подальших наукових пошуків.

Література:

1. Кадієвська І. А., Сазонов В. В. Філософія кайдзен та організація управління компанією будівельного комплексу. Гілея: науковий вісник. 2019. Вип. 142(2). С. 146-149.

2. Котелевець Д. Системний підхід до пізнання сутності державного регулювання інфраструктури цифрової економіки. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021. № 4. С. 35-42.

3. Сімак С. В. Проблеми та шляхи удосконалення системи державного управління будівельним комплексом України. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Економіка і управління. 2022. Т. 33(72), № 1. С. 8-13.

4. Касич А. О. Інноваційно-інвестиційні проекти як умова підвищення ефективності системи управління в будівництві. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 13-14. С. 81-85.

5. Кулик М. М., Кулик Т. Р. Особливості управління будівельною організацією на зруйнованих територіях. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія : Економіка. 2017. Вип. 1. С. 150-153.

6. Самолюк О. В. Стан розвитку житлового будівництва в умовах війни. Вісник післядипломної освіти. 2023. Вип. 25(54). С. 191-207.

7. Романенко Є. О., Чаплай І. В. Державне управління сучасними інформаційними технологіями в будівництві України. Public manаgement. 2017. № 2. С. 181-189.

8. Івашова Л. М., Івашов М. Ф., Усаченко О. О. Особливості державного регулювання будівництва нового та реконструкції застарілого житлового фонду за участі громадянського суспільства. Публічне управління та регіональний розвиток. 2019. № 6. С. 824-855.

9. Про реалізацію експериментального проєкту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2020 р. № 559. Офіційний вебпортал парламенту України: Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/559-2020-%D0%BF#Text>

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: Закон України від 17 жовтня 2019 р. № 199-IX. Офіційний вебпортал парламенту України: Законодавство України. URL: https:/ /zakon.rada.gov.ua/laws/show/199-20#Text

11. Про схвалення Концепції впровадження технологій будівельного інформаційного моделювання (ВІМ-технологій) в Україні та затвердження плану заходів з її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 152-р. Офіційний вебпортал парламенту України: Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/152-2021 -%D 1%80#Text

References:

1. Kadievska I. A., Sazonov V. V. (2019). Filosofiya kaydzen ta orhanizatsiya upravlinnya kompaniyeyu budivel'noho kompleksu [Kaizen philosophy and management organization of a construction complex company]. Hileya: naukovyy visnyk- Gilea: Scientific Bulletin. Vol. 142(2). PP. 146-149. (in Ukrainian)

2. Kotelevets D. (2021). Systemnyy pidkhid do piznannya sutnosti derzhavnoho rehulyuvannya infrastruktury tsyfrovoyi ekonomiky [A systematic approach to understanding the essence of state regulation of the infrastructure of the digital economy]. Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnya - Problems andprospects of economics and management. Vol. 4. Pp. 35-42. (in Ukrainian)

3. Simak S. V. (2022). Problemy ta shlyakhy udoskonalennya systemy derzhavnoho upravlinnya budivel'nym kompleksom Ukrayiny [Problems and ways of improving the system of state management of the construction complex of Ukraine]. Vcheni zapysky Tavriys'koho natsional'noho universytetu imeni V. I. Vernads'koho. Seriya : Ekonomika i upravlinnya - Scholarly notes of V. I. Vernadsky Tavri National University. Series: Economics and management. Т. 33(72). Vol. 1. Pp. 8-13. (in Ukrainian)

4. Kasych A. O. (2020). Innovatsiyno-investytsiyni proekty yak umova pidvyshchennya efektyvnosti systemy upravlinnya v budivnytstvi [Innovative investment projects as a condition for increasing the efficiency of the management system in construction]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid- Investments: practice and experience. Vol. 13-14. Pp. 81-85. (in Ukrainian)

5. Kulyk M. M., Kulyk T. R. (2017). Osoblyvosti upravlinnya budivel'noyu orhanizatsiyeyu na zruynovanykh terytoriyakh [Peculiarities of management of the construction organization in the destroyed territories]. Naukovyy visnyk Mukachivs'koho derzhavnoho universytetu. Seriya : Ekonomika- Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series: Economy. Vol. 1. Pp. 150-153. (in Ukrainian)

6 Samolyuk O. V. (2023). Stan rozvytku zhytlovoho budivnytstva v umovakh viyny [The state of development of housing construction in the conditions of war]. Visnyk pislyadyplomnoyi osvity - Bulletin of postgraduate education. Vol. 25(54). Pp. 191-207. (in Ukrainian)

7. Romanenko YE. O., Chaplay I. V. (2017). Derzhavne upravlinnya suchasnymy informatsiynymy tekhnolohiyamy v budivnytstvi Ukrayiny [State management of modern information technologies in construction of Ukraine]. Public manogement. Vol. 2. Pp. 181-189. (in Ukrainian)

8. Ivashova L. M., Ivashov M. F., Usachenko O. O. (2019). Osoblyvosti derzhavnoho rehulyuvannya budivnytstva novoho ta rekonstruktsiyi zastariloho zhytlovoho fondu za uchasti hromadyans'koho suspil'stva [Peculiarities of state regulation of construction of new and reconstruction of old housing stock with the participation of civil society]. Publichne upravlinnya ta rehional'nyy rozvytok - Public administration and regional development. Vol. 6. Pp. 824-855. (in Ukrainian)

9. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny "Pro realizatsiyu eksperymental'noho proyektu shchodo zaprovadzhennya pershoyi cherhy Yedynoyi derzhavnoyi elektronnoyi systemy u sferi budivnytstva" [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the implementation of an experimental project on the introduction of the first stage of the Unified State Electronic System in the field of construction"]. (2020 July 01). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2020-%D0%BF#Text (in Ukrainian)

10. Zakon Ukrainy "Pro vnesennya zmin do deyakykh zakonodavchykh aktiv Ukrayiny shchodo udoskonalennya poryadku nadannya administratyvnykh posluh u sferi budivnytstva ta stvorennya Yedynoyi derzhavnoyi elektronnoyi systemy u sferi budivnytstva" [The Law of Ukraine "On amendments to some legislative acts of Ukraine regarding improvement of the procedure for providing administrative services in the field of construction and creation of the Unified State Electronic System in the field of construction"]. (2019 October 17). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/199-20#Text (in Ukrainian)

11. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny "Pro skhvalennya Kontseptsiyi vprovadzhennya tekhnolohiy budivel'noho informatsiynoho modelyuvannya (BIM-tekhnolohiy) v Ukrayini ta zatverdzhennya planu zakhodiv z yiyi realizatsiyi" [Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the approval of the Concept of implementation of building information modeling technologies (BIM-technologies) in Ukraine and approval of the plan of measures for its implementation"]. (2021 February17). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/152-2021-%D1%80#Text (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru