Інвестиційно-інноваційна парадигма розвитку малого бізнесу на засадах державно-приватного партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Львівський національний університет імені Івана Франка

Інвестиційно-інноваційна парадигма розвитку малого бізнесу на засадах державно-приватного партнерства

Кустрин Андрій Богданович аспірант кафедри фінансових технологій та консалтингу,

Вовчак Ольга Дмитрівна доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансових технологій та консалтингу,

Канцір Ірина Анатоліївна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки

м. Львів

Анотація

Інвестиційна діяльність є вагомим чинником економіки держави, оскільки сприяє розвитку бізнесу, зайнятості населення, підвищення добробуту та рівня життя громадян, соціальному захисту, реінжирингу обладнання та інноваційному технологічному розвитку. Все окреслене обґрунтовує потребу у державному сприянні формуванню лояльного до бізнесу інвестиційного клімату. Для подальшого покращення інвестиційного клімату України актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Визначено, що державно-приватне партнерство - це форма співпраці між урядом (державою) та приватним сектором з метою спільного виконання проектів, реалізації програм або надання послуг. Основна ідея полягає в тому, що як держава, так і приватні компанії мають свої унікальні можливості та ресурси, які можна комбінувати задля досягнення спільних цілей, розвитку технологій, здійснення наукових розвідок тощо. Партнерство з приватним бізнесом дозволяє залучити додаткові ресурси та, насамперед, інвестиції, пом'якшити гостроту фінансових проблем, диверсифікувати ризики та підвищити результативність діяльності. та водночас зберегти об'єкти користування у державній власності. З метою оптимізації руху фінансових ресурсів у інвестиційному кругообізі, доцільно створити інвестиційний кластер, місією якого виступатиме ресурсне забезпечення діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Зазначено можливості ефективної реалізації державних програм і стратегій розвитку бізнесу, зокрема: фінансування, дотримання термінів реалізації проектів та наявності необхідних ресурсів: технологічних, інтелектуальних, людської праці та інших. Констатовано, що державно- приватне партнерство пропонує всі зазначені інструменти, однак, враховуючи вигоди та ризики, необхідно розробити законодавчі гарантії для обох сторін взаємодії, які полягають у моніторингу реалізації проекту та відповідальності приватного сектору у разі неналежного виконання поставлених завдань у проекті розвитку інфраструктури та встановлення відповідальності держави за затримку або відмову в реалізації проекту, а також у разі припинення його фінансування.

Ключові слова: інвестиції, інновації, інвестиційний клімат, інноваційно- інвестиційна активність, малий бізнес, суб'єкти. малого підприємництва, державно-приватне партнерство.

Abstract

Kustryn Andriy Bogdanovych graduate student of the Department of Financial Technologies and Consulting, Ivan Franko National University of Lviv, , Lviv,

Vovchak Olga Dmytrivna Doctor of Economics, Professor, Professor of the Department of Financial Technologies and Consulting, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

Kantsir Iryna Anatoliivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Theoretical and Applied Economics, Lviv Polytechnic National University, Lviv,

INVESTMENT AND INNOVATION PARADIGM OF SMALL BUSINESS DEVELOPMENT BASED ON PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP

Investment activity is an important factor in the state's economy, as it contributes to the development of business, employment of the population, improvement of the well-being and standard of living of citizens, social protection, re-engineering of equipment, and innovative technological development. All of the outlined justifies the need for state assistance in forming an investment climate loyal to business. To further improve Ukraine's investment climate, the issue of improving the legal and organizational framework to increase the effectiveness of mechanisms for ensuring a favorable investment climate and forming the basis for preserving and increasing the competitiveness of the domestic economy is relevant today.

Public-private partnership is a form of cooperation between the government (state) and the private sector for joint implementation of projects, programs, or provision of services. The basic idea is that the state and private companies have unique capabilities and resources that could be combined to achieve common goals, such as technological development, scientific exploration, etc. Partnership with private businesses allows the attraction of additional resources and investments, mitigation of the severity of financial problems, diversification of risks, and increased effectiveness of activities. At the same time, keep the facilities in state ownership. To optimize the movement of financial resources in the investment cycle, it is advisable to create an investment cluster, the mission of which will be to provide resources for the activities of small business entities.

Effective implementation of state programs and infrastructure development strategies is possible only under adequate financing, compliance with project implementation deadlines, and the availability of the necessary resources: technological, intellectual, human labor, and others. The public-private partnership offers all the mentioned tools; however, taking into account the benefits and risks, it is necessary to develop legislative guarantees for both sides of the interaction, which consist of monitoring the implementation of the project and the responsibility of the private sector in case of improper performance of the tasks in the infrastructure development project and establishing the responsibility of the state for delay or refusal to implement the project, as well as in case of termination of its financing.

To support the implementation of the innovative investment strategy by the subjects of entrepreneurial activity, a state investment policy in the innovative sphere should be developed to create a favorable climate for innovative and investment activities, attracting domestic and foreign investors. When developing such a state policy, one should consider the factors that affect the development of enterprises and the improvement of a favorable climate at the scale of the country. An attractive investment climate will create favorable conditions for developing existing branches of the state's economy. Industries' development will contribute to enterprises' long-term functioning and increase their investment attractiveness.

Keywords: investments, innovations, investment climate, innovation and investment activity, small business, subjects. Small business, public-private partnership.

Постановка проблеми

Характерною рисою національної економіки є тривалий вплив явищ політичної та соціально-економічної кризи, що потребує оптимізації механізму антикризового управління та створення ефективної стратегії соціально-економічного розвитку. Управління сучасним підприємством, його ефективність, розвиток і інвестиційна активність все частіше обумовлені масштабними трансформаціями зовнішнього та внутрішнього середовища. Задля ефективного функціонування та динамічного розвитку кожен суб'єкт господарювання повинен вміло формувати власний фінансовий та ресурсний потенціал, залучати інвестиційні активи для розвитку бізнесу. Одним із інструментів залучення додаткових інвестиційних ресурсів та розвитку партнерських відносин держави і бізнесу виступає державно-приватне партнерство, яке вважається актуальною й нагальною вимогою сьогодення, формою співробітництва між державними інституціями та приватними бізнес- структурами Впровадження механізму державно-приватного партнерства сприятиме реалізації державної політики сприяння розвитку малого і середнього бізнесу, формування сприятливого бізнес-клімату та вироблення національної бізнес-культури.

Аналіз досліджень і публікацій

Наукові розвідки з'ясування особливостей функціонування суб'єктів підприємницької діяльності, механізмів стимулювання розвитку малого бізнесу, державної політики підтримки бізнес- агентів презентуються у численних працях таких науковців, як: О. Амоша, Д. Грицишен, М. Бліхар, О. Вовчак, Б. Губський, Б. Данилишин, О. Кириленко, С. Коваленко, М. Крупка, О. Шевчук, та інших. Визнаючи цінність наукових надбань, вважаємо за доцільне акцентувати увагу на потребі перманентного дослідження зазначеної проблематики, у контексті трансформації бізнес- клімату, спричиненого введенням на території України спеціального режиму воєнного стану, тимчасовим захопленням територій, релокацією бізнесу.

Метою статті є спроба аналізу інвестиційно-інноваційної парадигми розвитку малого бізнесу на засадах державно-приватного партнерства в умовах новітніх викликів.

Виклад основного матеріалу

Інвестиційна діяльність є вагомим чинником економіки держави, оскільки сприяє розвитку бізнесу, зайнятості населення, підвищення добробуту та рівня життя громадян, соціальному захисту, реінжирингу обладнання та інноваційному технологічному розвитку. Все окреслене обгрунтовує потребу у державному сприянні формуванню лояльного до бізнесу інвестиційного клімату.

Інвестиційний клімат - це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокуль- турних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації) [1, с. 367].

Інвестиційний клімат в Україні є несприятливим для залучення інвестицій, адже воєнний стан, недосконала система законодавства, закритість даних про діяльність системно важливих підприємств, низька якість інформативного забезпечення є суттєвими перепонами залучення інвестицій. Стан інвестиційної діяльності в Україні є комплексним, з певними позитивними та викликами. Урядові заходи для покращення інвестиційної клімату, боротьба з корупцією та бюрократією, підтримка бізнесу та приваблення іноземних інвестицій можуть допомогти покращити стан інвестиційної діяльності в країні. У 2017-2019 та 2021 роках спостерігалося поступове зростання прямих іноземних інвестицій в Україну. Проте у 2020 та 2022 роках відбулося різке зниження порівняно з попередніми роками 2019 та 2021. Таким чином, у 2020 році зменшення склало 6 728 мільйонів доларів США. США, а у 2022 році - 6 497 млн дол. США.

Факторами негативного іміджу України для інвесторів є відсутність цільової і послідовної політики держави у сфері інвестиційної діяльності, недоліки в державному управлінні, невизначений у деяких випадках статус інвесторів, складний порядок адміністративних процедур, неврегульованість питань відповідальності учасників інвестиційних відносин, у тому числі держави.

До 2023 року Україна зіштовхнулась з кількома проблемами, які негативно вплинули на її інвестиційний імідж, зокрема: воєнні дії на території України; політична нестабільність; корупційні ризики; проблеми економічного розвитку.

Як показали дослідження Європейської бізнес-асоціації, інтегральний показник Індексу інвестиційної привабливості України у першій половині 2022 року стрімко знизився до 2,17 балів з п'яти можливих. Це значення є найнижчим з 2013 року [2].

До основних країн-інвесторів України належать Кіпр (31,7%), Нідерланди (21,6%), Швейцарія (5,8%), Велика Британія (4,6%), Німеччина (4,6 %), Австрія (3,0%), Люксембург (2,4%), Франція - 2,0 відс. (рис. 1).

Рис. 1. Держави-інвестори в національну економіку (сформовано автором з використанням [3])

Розвиток бізнесу потребує оновлення інвестиційних проектів, рівень ризику яких, зазвичай, вважається досить високим, адже, інвестиційна діяльність, потребує значних капіталовкладень, які спричинюють відносно низьку ліквідність капіталу та зниження рівня його ліквідності.

Провідними сферами економічної діяльності, за обсягами освоєння інвестицій, в 2022 році залишаються: промисловість - 30,8%; сільське, лісове та рибне господарство - 12,6%; транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність - 12,1%; оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів - 9,0%; державне управління й оборона, обов'язкове соціальне страхування - 8,9%; будівництво - 8,0%; охорона здоров'я та надання соціальної допомоги - 4,3%; інформація та телекомунікації - 4,1%; операції з нерухомим майном - 3,5% [4] (рис. 2).

Рис. 2. Обсяги освоєння капітальних інвестицій, 2022 р. (сформовано автором з використанням [4])

Головне джерело фінансування капітальних інвестицій - власні кошти суб'єктів господарювання (68,6% капіталовкладень); кредити банків 5,0%. За рахунок бюджетного фінансування освоєно 17,6% (2021 рік), іноземні інвестори - 0,1%, інвестиції громадян у житлове будівництво - 5,4%, інші джерела - 3,3%.

Держава виступає рівноправним партнером в інвестиційному процесі разом з фізичними та юридичними особами, відповідно до вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність» [5] щодо інвестування матеріальних цінностей. Участь держави може бути прямою і непрямою (рис. 3).

Рис. 3. Участь держави в інвестиційному процесі

Сучасний стан розвитку економічного простору України зазнає кардинальних змін під впливом негативних наслідків на економічні процеси повномасштабної війни Росії проти України. Війна спровокувала негативні тенденції як у фінансовій сфері країни загалом, так і у сфері бізнесу. Зниження ВВП України, за підсумками 2022 р., Міністерство економіки України оцінює на рівні 30,4%. Невизначеність чітких перспектив щодо відновлення вітчизняної економіки робить значні перешкоди для формування надійної фінансової бази розвитку держави і суб'єктів господарювання. Більшість експертних досліджень, а також прогнози міжнародних організацій вказують на потребу суттєвих змін у вітчизняній економічній системі. У такій ситуації суб'єкти господарювання, з одного боку, змушені долати сучасні виклики, використовуючи традиційні методи фінансового забезпечення своєї діяльності, а з іншого - вони повинні шукати нові можливості для забезпечення підтримки та розвитку свого бізнесу за допомогою нових, інноваційних підходів. За таких умов, на нашу думку, актуалізується розвиток нових форм та методів акумулювання фінансових ресурсів, зокрема в частині залучення держави до процесів відновлення повноцінної діяльності значної кількості частково зруйнованих та пошкоджених великих підприємств, а також підтримки розвитку суб'єктів господарювання середнього та малого бізнесу з метою зміцнення їхньої фінансової безпеки. Однією із форм участі держави в забезпеченні фінансовими ресурсами суб'єктів бізнесу на взаємовигідних умовах є державно-приватне партнерство. Для бізнесу такий спосіб співпраці дає можливість зайти у проєкт зі стабільним попитом і великими гарантіями фінансування. Для держави таке партнерство є способом залучення приватного капіталу для відновлення зруйнованої інфраструктури, а також зниження рівня своїх витрат або розтягування їх у часі, коли достатнього обсягу ресурсів у потрібний момент не вистачає [6].

Вагомим інструментом залучення у бізнес-структури інвестиційних ресурсів та сприянню розвитку відносин держави та бізнесу на партнерських засадах, вважається державно-приватне партнерство.

Згідно із Законом України «Про державно-приватне партнерство» «державно-приватне партнерство - це співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України «Про управління об'єктами державної власності» здійснюють управління об'єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору та відповідає ознакам державно-приватного партнерства» [7]. Ознаками такого партнерства є: «довготривалість відносин (від 5 до 50 років); інвестування приватного бізнесу в об'єкти партнерства з джерел, не заборонених у законодавчому порядку; забезпечення ефективності діяльності; передача приватному партнеру частини ризиків у процесі діяльності» [8, с. 100]. Форми реалізації державно-приватного партнерства є законодавчо регламентованими, зокрема: концесійний договір; договір майнового управління; договір про спільну діяльність; інша договірна документація.

За даними центральних та місцевих органів виконавчої влади в Україні станом на 01.01.2023 на умовах ДПП укладено 193 договори, з яких реалізується 18 договорів (9 - концесійних договорів, 5 - договорів про спільну діяльність, 4 - інші договори), 162 договори не реалізується (116 - не виконується, 46 - розірвані / закінчився термін дії), 13 призупинені у зв'язку зі збройною агресією російської федерації (рис. 4).

Рис. 4. Договори, укладені на умовах ДПП, які реалізуються станом на 01.01.2023 року [9]

Ефективна реалізація державних програм і стратегій розвитку інфраструктури можлива лише за умови належного фінансування, дотримання термінів реалізації проектів та наявності необхідних ресурсів: технологічних, інтелектуальних, людської праці та інших.

Державно-приватне партнерство пропонує всі зазначені інструменти, однак, враховуючи вигоди та ризики, необхідно розробити законодавчі гарантії для обох сторін взаємодії, які полягають у моніторингу реалізації проекту та відповідальності приватного сектору у разі неналежного виконання поставлених завдань у проекті розвитку інфраструктури та встановлення відповідальності держави за затримку або відмову в реалізації проекту, а також у разі припинення його фінансування.

Державно-приватне партнерство ефективне численними перевагами виконання проектів, надання послуг чи розвитку інфраструктури, зокрема:

ефективність використання ресурсів (поєднання ресурсів та експертності як державних, так і приватних секторів дозволяє використовувати найкращі практики, технології та фінансові ресурси для досягнення кращих результатів);

диверсифікація ризиків (розподіл ризиків між урядом та приватними партнерами, що зменшує фінансове навантаження та створює сприятливі умови реалізації інвестиційних проектів);

інноваційна ефективність (приватний сектор, зазвичай, володіє більшою гнучкістю та інноваційністю, що сприяє впровадженню нових технологій та ідей інвестиційних проектів);

трансфер знань та експертна оцінка (державно-приватне партнерство сприяє обміну знаннями та компетенціями між урядовими та приватними структурами, що сприяє розвитку професійних навичок та підвищенню ефективності реалізації проектів);

швидкість виконання проектів (державно-приватне партнерство пришвидшує процеси прийняття рішень та виконання проектів, внаслідок комбінаторики спільних зусиль та можливостей для реалізації спільної мети);

соціальна відповідальність (розвиток та впровадженню соціально відповідальних проектів, сприяння сталого розвитку в умовах змін).

Загалом, державно-приватне партнерство може бути ефективним механізмом для досягнення спільних цілей, комбінуючи переваги та ресурси обох сторін. інвестиційний клімат конкурентоспроможність бізнес

Державно-приватне партнерство - це форма співпраці між урядом (державою) та приватним сектором з метою спільного виконання проектів, реалізації програм або надання послуг. Основна ідея полягає в тому, що як держава, так і приватні компанії мають свої унікальні можливості та ресурси, які можна комбінувати для досягнення спільних цілей (будівництво та управління інфраструктурними об'єктами (дороги, школи, лікарні), розвиток технологій, здійснення наукових досліджень тощо). Фінансування державноприватного партнерства може здійснюватися за рахунок: фінансових ресурсів приватного партнера; залучених фінансових ресурсів; бюджетних коштів; інших законодавчо визначених джерел.

Державна підтримка для реалізації інвестиційних проектів, згідно з вимогами Закону України «Про інвестиційну діяльність» надається шляхом:

співфінансування реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету;

надання відповідно до законодавства для реалізації інвестиційних проектів державних гарантій з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єкта господарювання;

кредитування за рахунок коштів державного бюджету суб'єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів;

повної або часткової компенсації за рахунок коштів державного бюджету відсотків за кредитами суб'єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів;

застосування інших форм [5].

Згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [10], до суб'єктів інвестиційного процесу, крім держави, в особі регуляторних органів належать: фінансові установи, зокрема банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії,

довірчі товариства, страхові компанії, установи нагромаджувального пенсійного забезпечення, інститути спільного інвестування та інші юридичні особи, які надають фінансові послуги.

Інвестиційне партнерство та капіталотворча діяльність банків є взаємозалежними процесами - активізація інвестиційної діяльності веде до збільшення обсягу банківського капіталу, а підвищення капіталізації банків сприяє розвитку інвестиційного партнерства. Капіталотворення у банківській системі необхідно розглядати «як процес акумулювання банками ресурсів з різних джерел (від клієнтів, власників, інших банків, центрального банку, міжнародних фінансово-кредитних організацій), трансформації цих ресурсів в банківський капітал, його структурування (за терміном, формою, призначенням) та перерозподіл його в межах банківської системи для подальшого спрямування в парабанківський або реальний сектор економіки, продуктивного використання, повернення клієнтам або власникам» [11, с. 7].

Основними перевагами використання механізму державно-приватного партнерства, на нашу думку, виступають: підвищення рівня надання послуг; підвищення ефективності використання бюджетних коштів; залучення додаткових фінансових ресурсів у створення/модернізацію інвестиційних об'єктів; підвищення зайнятості населення; стимулювання економічного зростання на засадах інноваційності; активізація суспільства у реалізації стратегій економічного розвитку.

В Україні популяризується практика створення інститутів спільного інвестування на основі інвестиційного партнерства. Інститут спільного інвестування - це корпоративний фонд або пайовий фонд, який створюється за рахунок фондів спільного інвестування, сукупності активів, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, метою яких є спільне інвестування. Основна мета інститутів спільного інвестування - надання можливості інвесторам здійснювати диверсифіковані інвестиції через пул коштів, який управляється професійними фахівцями або управителями фонд, що сприяє отриманню додаткового прибутку.

На нашу думку, на засадах державно-приватного та інвестиційно- банківського партнерства доцільно створити в державі інвестиційний банк, зорієнтований на мобілізації довгострокового капіталу та його інвестування на оптимальних засадах.

Прихильницею теорії формування інвестиційних банків в Україні, виступає Л. Добриніна, яка стверджує, що: «Як фінансові посередники вони здійснюють управління інвестиційними фондами та портфелем цінних паперів клієнтів, операції з акціями та іншими пайовими паперами, надають брокерські послуги, виконують функції зберігання цінних паперів своїх акціонерів і клієнтів, здійснюють повний перелік операцій з векселями. Як інфраструк- турні учасники фондового ринку ці банки діють як депозитарій та зберігач цінних паперів своїх клієнтів; здійснюють їх розрахунково-клірингове обслуговування; надають послуги інформаційного та консалтингового обслуговування учасників ринку. Інвестиційні банки можуть виступати центром фінансово-банківських груп, концентруючи поряд із собою відносно самостійні структури - інвестиційні фонди та компанії, консультаційні фірми, трастові компанії тощо» [12].

Банківське проектне фінансування є перспективним і ефективним методом організації фінансування інвестиційних проектів. В Україні таке фінансування недостатньо розвинуте, в той час як більш широке застосування банками проектного фінансування дозволило б розширити масштаби інвестиційного кредитування та оптимально розподілити кредитні ризики між учасниками. Ефективність організації проектного фінансування значною мірою залежить від наявності в країні розвиненого ринку фінансових послуг, що включає професійні послуги на банківському, страховому, пенсійному та інвестиційному ринках, а також операції з цінними паперами та інші види ринків. що забезпечує оборотність фінансових активів.

Партнерство з приватним бізнесом дозволяє залучити додаткові ресурси та, насамперед, інвестиції, пом'якшити гостроту фінансових проблем, диверсифікувати ризики та підвищити результативність діяльності. та водночас зберегти об'єкти користування у державній власності. З метою оптимізації руху фінансових ресурсів у інвестиційному кругообізі, доцільно створити бізнес-інвестиційний кластер, місією якого виступатиме забезпечення ресурсами усіх етапів підприємницької діяльності, починаючи від проекту і, завершуючи прийняттям та введенням об'єкта в експлуатацію.

Додатковим механізмом залучення інвестицій є індустріальні парки - це потенційні промислові зони для переміщення компаній з інших країн з метою диверсифікації ланцюгів поставок, які вирішують проблему скорочення часу виходу компаній на ринок, оптимальну локацію для початку інвестиційної діяльності та введення об'єкта в експлуатацію. Станом на 2023 рік, кількість офіційно зареєстрованих індустріальних парків становила 63 одиниці (на фінансування протягом 2022 року залучено інвестиційних активів на суму 7,5 млн грн). Проте, ефективно розвиваюся лише 9 індустріальних парків, що пояснюється недостатністю фінансування, відсутністю можливості масштабування діяльності. Проте, це - ефективний механізм державноприватного партнерства, який має потенціал розвитку.

Індустріальні парки, або промислові парки, часто фінансуються різними способами, зазвичай залежно від їхньої природи, масштабу та мети створення. Типовими моделями фінансування індустріальних парків виступають: приватне фінансування (приватні компанії або інвестори можуть створювати індустріальні парки, інвестуючи в будівництво інфраструктури, орендуючи землю та будівлі для підприємств, які хочуть розмістити свої виробництва в цих парках); державне фінансування (уряди можуть виділяти кошти на розвиток промислових парків, особливо в рамках стратегій регіонального розвитку або ініціатив створення нових робочих місць); спільні інвестиції (колаборація між державними та приватними інвесторами для фінансування та розвитку промислових парків); міжнародне фінансування (міжнародні фінансові установи або організації можуть надавати фінансову підтримку для розвитку індустріальних парків, особливо якщо це пов'язано з економічним розвитком або залученням іноземних інвестицій). Фінансування індустріальних парків може бути комбінацією цих методів, залежно від конкретної ситуації та стратегії розвитку, яку обирає країна або регіон.

Висновок

Стратегічно стійкий економічний розвиток будівельних підприємств неможливий без постійного та постійного розвитку інновацій. Щоб постійно підвищувати свій рівень розвитку, будівельні компанії повинні постійно вдосконалювати та трансформувати продукти та послуги, вдосконалювати виробничі та управлінські функції на основі інноваційних технологій. У цьому сенсі здатність до інновацій є суттєвою характеристикою будівельних компаній, без якої неможливе підвищення конкурентоспроможності в ринкових умовах.

Для підтримки реалізації підприємствами стратегії інноваційного інвестування має бути розроблена державна інвестиційна політика в інноваційній сфері, спрямована на створення сприятливого клімату для інноваційної та інвестиційної діяльності, залучення вітчизняних та іноземних інвесторів. Розробляючи таку державну політику, слід враховувати чинники, які впливають на розвиток підприємств і поліпшення сприятливого клімату в масштабах країни. У свою чергу, привабливий інвестиційний клімат створить сприятливі умови для розвитку існуючих галузей економіки держави. Розвиток галузей сприятиме довгостроковому функціонуванню підприємств та підвищенню їх інвестиційної привабливості.

Моделі фінансового забезпечення інвестиційної діяльності будівельних підприємств на засадах державно-приватного партнерства можуть бути досить різноманітними, варіація яких безпосередньо чи опосередковано залежить від рівня проекту, його витребуваності та вартості: державні дотації (фінансова підтримка, гранти для реалізації певних будівельних проектів); кредитування; приватні інвестицїі; заходи фінансової підтримки; механізм диверсифікації ризиків. Моделі можуть варіюватися в залежності від конкретних проектів, економічних умов та стратегій уряду в певній країні чи регіоні. Гнучкість та комплексний підхід у виборі фінансових моделей можуть бути корисними для досягнення успішних результатів у реалізації будівельних проектів на засадах державно-приватного партнерства.

Література

1. Коваленко С. О. Інвестиційний клімат в Україні та напрями його покращення. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2012. № 38. С. 366-368.

2. Індекс інвестиційної привабливості України сягнув 10-річного мінімуму. Financial club. 8.08.2022.

3. Офіційна сторінка Державної служби статистики України

4. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо інвестиційного клімату в Україні. Департамент інвестицій Міністерства економіки України. 05.10.2023.

5. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р., № 1560-XII. Дата оновлення: 10.10.2022.

6. Крупка М., Костецький В. Вплив державно-приватного партнерства на зміцнення фінансової безпеки суб'єктів господарювання. Вісник економіки. 2023. № 1.

7. Про державно-приватне партнерство: Закон України від 01.07.2010 р., № 2404-VI. Дата оновлення: 03.09.2023.

8. Бліхар М. М. Правова природа інвестиційних відносин: фінансово-правове регулювання: дисер. докт. юрид. наук: 12.00.07. Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2018. 488 с.

9. Стан здійснення ДПП в Україні.

10. Про фінансові послуги та фінансові компанії: Закон України від 14.12.2021 р., № 1953-ІХ. Дата оновлення: 01.01.202

11. Вареник В. А. Управління капіталоутворенням в банківській системі України: автореферат... канд. екон. наук, спец.: 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. Суми: ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ», 2014. 20 с.

12. Добриніна Л. В. Формування та розвиток інвестиційних банків в Україні

References

1. Kovalenko, S. O. (2012). Investytsiynyy klimat v Ukrayini ta napryamy yoho pokrashchennya [Investment climate in Ukraine and directions for its improvement]. Herald of the economy of transport and industry, 38, 366-368 [in Ukrainian].

2. Indeks investytsiynoyi pryvablyvosti Ukrayiny syahnuv 10-richnoho minimumu [Ukraine's investment attractiveness index reached a 10-year low]. Financial club.

3. Ofitsiyna storinka Derzhavnoyi sluzhby statystyky Ukrayiny [Official page of the State Statistics Service of Ukraine].

4. Informatsiyno-analitychni materialy shchodo investytsiynoho klimatu v Ukrayini [Informational and analytical materials on the investment climate in Ukraine]. Department of Investments of the Ministry of Economy of Ukraine.

5. Zakon Ukrayiny Pro investytsiynu diyal'nist': pryiniatyi 18 veresnya 1991 roku. № 1560-XII. [Law of Ukraine on investment activity: from September 18, 1991].

6. Krupka,M., Kostets'kyy, V. (2023). Vplyv derzhavno-pryvatnoho partnerstva na zmitsnennya finansovoyi bezpeky sub"yektiv hospodaryuvannya [The influence of public-private partnership on strengthening the financial security of economic entities]. Bulletin of the economy, 1.

7. Zakon Ukrayiny Pro derzhavno-pryvatne partnerstvo, pryiniatyi 01 lypnya 2010 roku. № 2404-VI. [Law of Ukraine on public-private partnership: from July 1, 2010].

8. Blikhar, M. M. (2018). Pravova pryroda investytsiynykh vidnosyn: finansovo-pravove rehulyuvannya [Legal nature of investment relations: financial and legal regulation: dissertation]. Doctor's thesis. Lviv: Lviv Polytechnic National University [in Ukrainian].

9. Stan zdiysnennya DPP v Ukrayini [Status of PPP implementation in Ukraine].

10. Zakon Ukrayiny finansovi posluhy ta finansovi kompaniyi, pryiniatyi 14 hrudnya 2021 roku. № 1953-IX [Law of Ukraine on financial services and financial companies: from December 14, 2021].

11. Varenyk, V. A. (2014). Upravlinnya kapitaloutvorennyam v bankivs'kiy systemi Ukrayiny [Management of capital formation in the banking system of Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Sumy: Ukrainian Banking Academy of the NBU [in Ukrainian].

12. Dobrynina, L. V. Formuvannya ta rozvytok investytsiynykh bankiv v Ukrayini [Formation and development of investment banks in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru