SARS-CoV-2 в України: наслідки в промисловому секторі України та суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru

SARS-CoV-2 в України: наслідки в промисловому секторі України та суспільстві

Вступ

Пандемія коронавірусу призвела до серйозних системних проблем у світовій економіці, наслідки яких будуть визначати вектор економічного розвитку держав протягом багатьох років.

За даними Міжнародного валютного фонду, нова економічна криза може стати найбільшою та найпотужнішою з часів Великої депресії 1930-х років. При цьому дату її офіційного завершення та можливі наслідки неможливо достеменно спрогнозувати, оскільки епідеміологічна ситуація є мінливою та схильною до швидкого загострення.

Пандемія COVID-19, що розгорнулася на території України у 2020 році, чинить суттєвий влив на політико- правову, соціально-економічну сфери, стосунки між державами та значний вплив на психічний стан людей. На території України зазначеним проблемам приділили увагу Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, С. В. Ковалівська, О. О. Коломієць, Д. В. Долбнєва, О. Ф. Новікова та інші.

Виклад основного матеріалу

Тяжкість перебігу пандемії та її комплексний вплив на усі сфери життя країни та населення знайшли відображення у терміні «коронакриза». Ця унікальна криза, що має біологічне підгрунття, не є класичною за жодним із перелічених аспектів:

- у епідеміологічному сенсі: звільнення та скорочення трудових ресурсів відбувається внаслідок запровадження карантину та локдауну, особливо це стосується таких сфер як готельно-ресторанний бізнес, реалізація непродовольчих товарів та ін. Але, попри об'єктивні показники захворюваності, під тиском протестних настроїв, уряди багатьох країн змушені скорочувати терміни дії карантину;

- у економічному: першопричиною негативних економічних явищ є карантинні обмеження та відповідна реакція ринків та секторів економіки. У цьому сенсі антициклічна політика є неефективною.

Особливо суттєво на економіку України коронакриза почала впливати у кінці 1 кварталу 2020 року, а саме із введенням карантину з 12 березня, метою якого біло відтермінування досягнення «піку» захворюваності, а з 25 травня того ж року мав місце перехід на адаптивний карантин, де кожний регіон є окремою епідеміологічною зоною [1, с.6-8]. На графіку, представленому на рис.1, можна побачити, що валовий внутрішній продукт у другому кварталі 2020 року знизився більш, ніж на 10 % порівняно із аналогічним показником 2019 року. У четвертому кварталі все ще не були досягнуті показники попереднього періоду (-0,5 %).

Але, незважаючи на досить різкий та вагомий спад у період коронакризи, у четвертому кварталі 2014 року та у перших двох кварталах 2015 року мали місце більш виражені кризові явища, спричинені подіями воєнно-політичного характеру. Особливу увагу слід приділити тому факту, що протягом 2016-2019 років щокварталу зростання ВВП не перевищило 5 % від попереднього кварталу. А це означає, що по факту, різкий весняний спад валового внутрішнього продукту потрібно відраховувати майже з показників 2015 року, що не може не викликати підозри про тяжку депресію у вітчизняній економіці після гострої фази коронакризи.

Рис. 1. Зміна обсягу валового внутрішнього продукту у 2011 - 2020 рр., у процентах до відповідного кварталу року, у постійних цінах 2016року (створено на основі даних[2])

Динаміка індексу промислової продукції, що характеризує зміну ВВП за рахунок фундаментальних галузей економіки, таких як видобуток корисних копалин, оброблювальні виробництва, виробництво і розподіл електроенергії, газу і води, також вказує на значний спад виробництва у 2020 році (рис.2).

Найбільша глибина спаду спостерігається у квітні 2020 р., що досягає 15,1 % порівняно із аналогічним періодом попереднього року. У травні 2020 р. глибина спаду зменшилася до - 12,5 %. За період з червня по жовтень 2020 року негативне відхилення від показника 2019 року зменшилося від позначки - 4,7 % до 4,2 %. А у листопаді 2020 р., за даними Державної служби статистики, обсяг промислового виробництва в Україні досяг докризових показників (0,5%). У грудні 2020 р. мало місце зростання індексу промислової продукції на 5,3 %. Однак, в свою чергу, ця тенденція не продовжилася у 2021 році.

Рис. 2. Динаміка індексу промислової продукції в Україні у 2019-2020 рр., місяць до відповідного місяця попереднього року (створено на основі даних [2]

Згідно із розрахунками Асоціації міст України, коронакриза вдарить також і по місцевим бюджетам. Так, у 2020 році вони недоотримали:

надходження від податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27 млрд. грн. (17 % річного плану);

податок на майно у розмірі 3,2 млрд. грн (8,4 % від річного плану),

єдиний податок та туристичний збір - 9,3 млрд. грн (25 % від плану) [3].

При аналізі динаміки регіонального індексу промислової продукції за січень-листопад 2020 р. порівняно із аналогічним інтервалом попереднього до нього року (рис.3), чітко простежуються диспропорції за цим критерієм.

Тільки чотири області - Львівська (105, 4% ), Херсонська (104,8 %) Миколаївська (102,6 %) та Кіровоградська (102,2 %) подолали відмітку у 100 % рівня 2019 року.

Рис. 3. Індекси промислової продукції по регіонах у % за січень-грудень 2020 року (до січня - грудня 2019 р.) (створено на основі даних [2]).

У свою чергу, у Чернівецькій та Дніпропетровській областях індекс промислової продукції знизився на 14,1 % та 12,2 % відповідно. Примітно, що падіння індексу для

Донецької області становить - 3,4 %, що приблизно дорівнює середньому зниженню індексу промислової продукції по Україні (-4,5%). Переважна більшість регіонів України знаходиться у «коридорі» - 85-100 % від показників січня- грудня 2019 року.

На глибину коронакризи у регіональному вимірі впливають:

орієнтованість на ринки різного походження. Більше скорочення промислового виробництва спостерігається на підприємствах, орієнтованих на зовнішні ринки;

негативні ефекти від припинення транскордонної співпраці у західних областях;

втрати регіонів, на території яких зосереджений значний рекреаційний ресурс, від карантинних обмежень весняно-літнього періодів [1,4].

Натомість, агросектор України має змогу дещо вирівняти глибину економічного спаду, адже саме він найменш страждає під час будь-яких криз, оскільки люди схильні економити на купівлі будь-яких товарів, але не на продуктах харчування (рис. 4).

Рис. 4. Структура грошових витрат домогосподарств України у першому півріччі 2020 р. ([2]).

Так, у коронакризовому першому півріччі 2020 року витрати домогосподарств на продовольчі товари склали майже половину від усіх витрат домогосподарств (48, 2 %), в той час як на оплату непродовольчих товарів витрачається 22,9% фінансів домогосподарств, на оплату послуг - 13,8 %.

Міжнародний валютний фонд прогнозує, що економічна криза, спричинена коронавірусом, суттєвим чином вплине на споживчу поведінку. Так, перебування на карантині, локдауні та дистанційна робота можуть сприяти тому, що певна частина офісної роботи у майбутньому стане віддаленою. У свою чергу, це спричинить падіння попит на папір, офісне обладнання, оренду офісних приміщень. Останнє зрушення неминуче буде мати відображення на ринку нерухомості у вигляді скорочення попиту на офісні приміщення. Ймовірно, що орендодавці захочуть скомпенсувати втрати, підвищивши ціни на некомерційне житло, що спричинить коливання на відповідному ринку.

Пандемія коронавірусу не зможе не захопити і внутрішні перетворення кожної людини внаслідок радикальних змін у повсякденному житті, формуючи так зване «постковідне суспільство». Частина людей після закінчення обмежувальних заходів може уникати масових заходів, відвідувань ресторанів та кафе та скоротити (за можливістю) користування громадським транспортом, що також зайде своє відображення у відповідних секторах економіки країни.

Як відповідь на пандемію уряди багатьох країни запровадили заходи різної міри впливу на економіку та суспільне життя:

проголошення надзвичайного стану в цілому по країні або в окремих регіонах чи сферах (у Китаї, США, Італії, Іспанії, Німеччині, Польщі, Латвії, Естонії, Угорщині, Японії, Південній Кореї та ін.);

застосування протиепідеміологічних заходів у вигляді карантинних зон, перевірка температури, закриття відповідних закладів та ін.;

встановлення обмежень пересування по країні та за її межі;

впровадження нових дистанційних форм праці та впровадження нових дистанційних форм праці та освіти [3], [5].

Незважаючи на те, що усі перелічені аспекти направлені на стримування розповсюдження вірусу, вони спричиняють гальмування економічного розвитку та падіння ВВП зі 117

скороченням споживчої активності населення та світового попиту в цілому.

У випадку України усі перелічені заходи також мають місце, окрім запровадження надзвичайного стану, яке було замінено адаптивним карантином із розподілом країни на зони за рівнем захворюваності (червоний колір зони - найвища епідеміологічна загроза, зелений - найнижча, проміжні рівні - помаранчевий та жовтий).

Економічну ситуацію в Україні в період коронакризи значно погіршує боргове навантаження, що склалося на 2020 рік (рис. 5). Загальний державний та гарантований державою борг України на 31.12.2020 р. у доларовому еквіваленті складає 90,26 млрд. дол. США., 59, 52 % від якого займає зовнішній борг та 40,48 % внутрішній борг.

Рис. 5. Стан державного та гарантованого державою боргу України станом на 31.12.2020р. (складено на основі даних [6]).

За даними Міністерства фінансів України, загальна сума боргового навантаження України за 2020 рік зросла на 6,83млрд. дол. США, або на 8,19 %. При цьому, протягом першого півріччя спостерігалися помірні коливання загального обсягу боргу із збільшенням його у червні на 2,89 (3,5 %) млрд. дол. США та значний стрибок приросту у грудні 2020 р. на 7,15 % із показником 6,02 мрд. дол. США.

Жорсткі карантинні заходи суттєво впливають на соціальне життя: зростають ризики безробіття, прихованої та неформальної зайнятості, втрати доходів, трудового потенціалу та капіталу. Внаслідок ризиків втрати роботи, мотивації до професійної самореалізації погіршується соціально- психологічний стан.

Україна, як і інші країни світу шукають шляхи зменшення негативних наслідків пандемії. У цьому контексті особлива роль належить Міжнародній організації праці, яка розробила основні засади протиепідемічної політики:

стимулювання економіки та зайнятості;

підтримку життєдіяльності підприємств, збереження робочих місць та доходів;

посилення захисту працівників на робочому місці;

опору на соціальний діалог для прийняття узгоджених рішень.

Ця чотирьохветорна модель МОП є основою для державного антикризового регулювання в Україні у сфері подолання безробіття та неформальної занятості [7].

Значним кроком у цьому напрямку було прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 № 1213-IX [8].

Висновки. Незалежно від подальшого перебігу рівня захворюваності та тривалості економічного спаду, завдання 119

стабілізації та адаптації економіки до можливості функціонування в умовах карантинних обмежень різного типу є першочерговим.

Вихід із кризи може повинен проходити у трьох напрямках:

Державна економічна підтримка малозахищених верств населення, малого бізнесу, стратегічних галузей промисловості задля уникнення поглиблення кризових явищ;

Стабілізація механізмів грошово-кредитної та бюджетної політик з метою відновлення економічного зростання та регулювання відповідних змін;

Збалансування структури національної економіки з метою віднайдення відправної точки її зростання.

Таким чином, потрібно виробити базис для підтримки та структурних змін національної економіки, які розкриють потенціал економічного зростання та забезпечать стійкість проти ризиків як економічного, так і неекономічного походження. Однім із елементів такого базису може слугувати гнучке залучення в економічний оборот наявних економічних ресурсів.

Як результат, загальна ефективність економічного зростання повинна корелювати із можливості збільшення доходів та добробуту громадян, що і є носіями людського потенціалу та первинним джерелом поповнення державного бюджету України.

коронавірус економічна криза

Список використаних джерел

Україна після коронакризи - шлях одужання : наук. доп./ [Я. А. Жаліло, (кер. авт. кол.), Я. Б. Базилюк, С. В. Ковалівська, О. О. Коломієць та ін.]; Національний інститут стратегічних досліджень. - Київ : НІСД, 2020. - 304 с.

Офіційний сайт Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення 25.04.2-21 р.).

Випуск «Україна у 2020-2021 роках: наслідки пандемії. Консенсус-прогноз». URL: https://www.me.gov.ua/Documents/ Detail?lang=ukUA&id=5d3fea53-45e7-4641 -8d48-f0c865a24471 & title=VipuskukrainaU2020-2021-Rokakh-NaslidkiPandemii- Konsensusprognoz-kviten2020- (дата звернення 21.04.2021 р.).

Офіційний сайт Національного інституту стратегічних досліджень. України. URL: https://niss.gov.ua/ (дата звернення 23.04.2021 р.).

Долбнєва Д. В. Вплив COVID -19 на економіку країн світу / Д. В. Долбнєва // Проблеми економіки. - 2020. - № 1 (43). - С. 21-26

Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: https://minfin.com.ua/(дата звернення 28.04.2021 р.).

Новікова О. Ф. Стратегічні напрями підтримки стійкості ринку праці в умовах пандемії СOVID-19. URL: http://ief.org.ua/docs/scc/18.pdf (дата звернення 28.04.2021 р.).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 04.02.2021 № 1213-IX URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213- 20#Text (дата звернення 28.04.2021 р.).

Размещено на Allbest.ru