Суть і значення креативних індустрій у ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Суть і значення креативних індустрій у ринковій економіці

Білик О.І.

Вступ

Про креативність як важливий фактор розвитку почали говорити ще у 1980-х роках. Гуннар Торнквіст у своїй праці під назвою Творчість і оновлення регіонального життя ввів в наукову літературу поняття креативного середовища, перекладене як творче середовище [1]. Нині дискусія про роль креативності підтверджує, що креативність людини є одним із найважливіших джерел соціально-економічного розвитку, включаючи створення нових компаній та нових робочих місць. У результаті цього розвитку виникає нова соціально- економічна стратифікація, в якій креативний клас, який формує креативні індустрії, займає дедалі важливішу позицію. Креативність - це термін, який робить кар'єру в науці та журналістиці, і приписування цієї риси діяльності людини майже завжди вважається позитивним. У літературі зустрічаються такі терміни, як «креативні міста», «креативні регіони» чи «креативні організації», але насправді йдеться про роль людської творчості в їх функціонуванні.

Крім того, слід звернути увагу на тісний зв'язок між креативними індустріями та розвитком міст і регіонів.

Важливим методологічним елементом є прийняття географічної та економічної перспектив одночасно, і, таким чином, надання особливого значення просторовому аспекту культурних явищ, які також мають економічний вимір. Зрештою, культура та економіка відбуваються в конкретних місцях, і ці місця іноді мають великий вплив на можливість виникнення, інтенсивність та перебіг культурних явищ та їх значення для економіки.

Проблема полягає насамперед у дуже широкому спектрі впливу цих секторів, як в економічній, так і в соціально-культурній сферах. Таким чином, це визначення включає не тільки творчий акт, але також акцентує увагу на комерційній спрямованості діяльності та враховує розподіл (продаж) створених товарів і цінностей.

Виклад основного матеріалу

Дослідження креативних індустрій почали проводити зовсім недавно. Започаткування дослідження сфери креативних індустрій були безуспішними і пов'язані з роботами Макса Горкгаймера та Теодора Адорно [2, 3], які, звертаючи увагу на зміни, що відбуваються в культурі, і особливо на її масовізацію, сформулювали термін «культурна індустрія», вважаючи таку культуру, культурою «низької якості».

Оціночний елемент відтоді постійно присутній у розглядах креативної економіки. Культура, однак, була, принаймні в багатьох формах, пов'язана з економікою майже від самого початку і як така підкорялася ринковим механізмам. Окрім витрат, це часом приносило значні прибутки. Тому пошук зв'язків між культурою та економікою стає дедалі очевиднішим викликом для дослідників, починаючи з 1960-х років, тобто перших спроб включити традиційні економічні підрозділи за допомогою таких термінів, як «культурні індустрії», «креативні індустрії», «креативні продукти», «творчі індустрії», «креативні заняття» та ін. Такі концепції та підходи мали багато обмежень, спричинених головним чином відсутністю згоди щодо того, що являє собою творчий сектор.

Соціальні, культурні, економічні та технологічні умови функціонування сучасних суспільств зараз зазнають дуже динамічних змін. Така ситуація змушує постійно дискутувати про соціально-економічні джерела розвитку. Сьогодні беззаперечне значення для інноваційного розвитку та економічного зростання надається креативним індустріям. Спочатку цей термін стосувався інституцій, пов'язаних лише з культурою та мистецтвом, але з часом він набув ширшого контексту, поєднуючи також інші сфери.

Одна з найбільш поширених інтерпретацій креативного сектора була створена у Великобританії в 1990-х роках. Це визначення було включено в документ, розроблений робочою групою креативних індустрій. Цей звіт містив перше визначення креативного сектору, яке діє в цій країні й сьогодні. Відповідно до цієї точки зору, креативні індустрії -- це «види діяльності, які випливають з індивідуальної творчості та таланту, а також мають потенціал для створення багатства та зайнятості шляхом виробництва та використання прав інтелектуальної власності» [4].

На практиці, окрім діяльності, пов'язаної з культурою та мистецтвом, цей сектор також включає ІТ-фахівців, науковців та різного роду радників. Прогрес у аналітичній роботі дозволив сформулювати висновок про те, що творча діяльність не обмежується креативним сектором у жодному розумінні, і багато людей творчих професій працюють поза креативним сектором. З'являлося все більше підстав для визнання того, що діяльність, пов'язана з творчістю, не може обмежуватися окремими галузями чи навіть конкретним сектором.

У креативній економіці перехід креативних товарів у товари, що підпорядковуються ринковим силам, зазвичай відбувається в рамках певного процесу, першим етапом якого є перетворення культурної цінності, тобто надання їй ознак споживної вартості. Лише на наступній стадії товари набувають мінової вартості, коли їх ціна фіксується.

Культурна цінність трансформується і стає економічною. Творча діяльність -- це послідовність етапів, кожен з яких додає вартість до загальної вартості товарів. Ці цінності потім розподіляються та приймаються споживачами, творцями та виробниками. Інструментами аналізу явищ, що відбуваються у сфері обігу культурних благ, є аналіз ланцюга вартості та мережі вартості.

Пропозиція - це окремий випадок з'єднання різних ланок ланцюжка вартості (в даному випадку створення і споживання). Така еволюція стану дослідження та рефлексії призвела до формулювання терміну «креативна економіка».

Креативні індустрії є важливим сектором для економічного зростання та розвитку не лише в сенсі додавання робочих місць чи розширення економічної діяльності, але й у сприянні економічної еволюції через внесок у поведінку, соціальну та інституційну еволюцію. Культура, як спільні цінності, може впливати на ефективність, справедливість або визначення економічних і соціальних цілей. Усі ці наслідки від окремих осіб об'єднуватимуться в колективні результати та впливатимуть на макроекономічні результати, такі як ВВП, технологічні показники, зайнятість, структурні зміни, доходи та програми соціального забезпечення.

Економічне зростання залежить від людського капіталу, здатності залучити «креативний клас» і реалізувати цю перевагу у вигляді нових ідей і регіонального зростання.

Інструментом для визначення цих можливостей є індекс креативності - базовий показник здатності креативної економіки працювати.

Його можна використовувати для вимірювання довгострокових тенденцій економічної креативності регіону як відображення спільного впливу концентрації «креативного класу» та інноваційних економічних результатів. Як і будь-який інший сектор, сектор креативних індустрій тісно пов'язаний з умовами вітчизняної економічної системи. Зростання ВВП, рівень особистих доходів, рівень безробіття, відсоткова ставка, індекси цін, субсидії з боку держави, - усі ці фактори впливають на творчий сектор, як і на будь-яку іншу економічну діяльність. Креативні індустрії також пов'язані з виробництвом у контексті соціального розвитку, і через складність згаданих вище економічних факторів важко пояснити розвиток секторів окремими факторами. Креативні індустрії розвиваються з культурного сектора, який базується на мистецькій діяльності, місцевій культурі та місцевому економічному добробуті, соціальних цінностях тощо. Тому для дослідження розвитку креативних індустрій, слід виділити фактори впливу на них (табл.1).

Таблиця 1.

Чинники, які впливають на розвиток креативних індустрій

Згідно з визначенням ЮНЕСКО, культурні та креативні індустрії включають усі економічні сектори, які виробляють або продають товари та послуги, через які передаються культурні форми вираження. Залежно від своєї спрямованості ці економічні сектори поділяються на одинадцять підринків: музична індустрія, ринок книг і мистецтва, індустрія кіно та радіомовлення, виконавське мистецтво, індустрія дизайну, архітектура та ринок преси, а також індустрія програмного забезпечення/ігор і ринок реклами. Визначення показує, що це перехресна галузь, яка включає багато субринків. Вони варіюються від створення культурних або креативних товарів до послуг і показують, що культурні та креативні індустрії дуже неоднорідні. Крім того, існують різні субринки, такі як музична індустрія, книжковий ринок, виконавське мистецтво та індустрія дизайну, які відрізняються з точки зору своєї продукції та соціального сприйняття. Культурні та креативні індустрії представляють не лише митців і творчих людей, а й інші професійні групи. Це породжує питання про те, наскільки дані про культурні та креативні індустрії можуть адекватно відображати становище людей, які займаються культурними професіями.

Культурно-креативна індустрія - це динамічна галузь економіки, що швидко розвивається, яка характеризується прототипним характером діяльності та швидкими темпами. Тим не менш, розвинені економіки світу давно визнали, що сприяння культурі та мистецтву також означає сприяння бізнесу. І галузь також робить значний внесок в економічний розвиток на міжнародному рівні.ЮНКТАД описує креативні індустрії як «цикли створення, виробництва та розповсюдження товарів і послуг, які використовують креативність та інтелектуальний капітал як основні ресурси». Вони охоплюють набір діяльності, заснованої на знаннях, яка створює матеріальні блага та нематеріальні інтелектуальні чи мистецькі послуги з творчим змістом, економічною цінністю та ринковими цілями [5].

3 грудня 2015 року ЮНЕСКО, міжнародною зонтичною організацією колективних товариств CISAC і компанією EY (раніше Ernest & Young), культурні та креативні індустрії створили 29,5 мільйонів робочих місць у всьому світі та генерували 2250 мільярдів доларів США щорічно. Останні доступні дані показують, що у 2020 році на сектор культури припадало 3,1% світового валового внутрішнього продукту (ВВП) [6].

За оцінками ЮНКТАД, творчі товари та послуги становлять 3% від загального експорту товарів і 21% від загального експорту послуг у всьому світі [5]. Крім того, індустрії культури та творчості забезпечили 6,2% [5] усіх робочих місць у світі, створили майже 50 мільйонів робочих місць у всьому світі та залучили більше молоді (15-29 років), ніж інші сектори.

У доларовому еквіваленті світовий експорт креативних товарів зріс з 419 мільйонів доларів США у 2010 році до 524 мільйонів доларів США у 2020 році, тоді як світовий експорт креативних послуг зріс з 487 мільярдів доларів США до майже 1,1 трильйона доларів США за той самий період [5,6]. Дизайнерські товари, такі як предмети інтер'єру, одяг, ювелірні вироби та іграшки, домінували в торгівлі товарами для творчості, виходячи з поточного складу продуктів ЮНКТАД, і становили майже дві третини всього експорту в 2020 році.

Експорт креативних товарів сильно постраждав через пандемію COVID-19 і карантинні заходи по всьому світу. Експорт креативних товарів у 2020 році впав на 12,5%, тоді як експорт усіх товарів впав лише на 7,2%. Однак попередні дані показують, що експорт креативних товарів почав відновлюватися в 2021 році і перевищив рівень 2019 року [5]. Експорт креативних послуг також зріс, його частка в загальному експорті послуг зросла з 12,3% у 2010 році до 21,4% у 2020 році. Країни з розвиненою економікою експортують значно більше креативних послуг, ніж ті, що розвиваються, на них припадає 82,3% усього експорту креативних послуг у 2020 році (рис.1).

Рис.1 Динаміка і прогноз експорту креативних послуг відповідно до поділу країн*

*Побудовано авторкою на основі джерел [5,8]

креативність соціальний економічний

Зараз майже кожна держава впроваджує стратегії креативної економіки; помітними ентузіастами є країни Азії та Латинської Америки, країни, що розвиваються. Таким чином, розбудова місцевого потенціалу у зборі й аналізі даних, а також у розробці політики є серйозною проблемою. Паралельно, більш очевидним моментом є розвиток місцевого потенціалу в креативній економіці. Перешкодою тут є те, що креативна економіка є унікальною за своєю організацією та схемами роботи; загальна промислова політика, як правило, не ефективна. Найбільшими експортерами креативних послуг у 2020 році були США (206 мільярдів доларів), Ірландія (174 мільярди доларів), Німеччина (75 мільярдів доларів), Китай (59 мільярдів доларів) і Велика Британія (57 мільярдів доларів) [5]. Творчі послуги були більш стійкими, ніж інші сектори послуг під час пандемії COVID-19. Експорт креативных послуг у 2020 році впав лише на 1,8%, тоді як експорт усіх послуг впав на 20% [8].

Проте, як показує динаміка, креативні індустрії мають тенденцію до розвитку. Таким чином, враховуючи зазначені фактори, можна впливати на розвиток креативної економіки, зокрема в Україні у військовий час, адже війна зумовила міграційні хвилі. Проте показники податкових надходжень за перший квартал 2022 року показують позитивну тенденцію (зростання на 16% у порівнянні із першим кварталом 2021року) [9]. Тому, з метою розбудови вітчизняної креативної індустрії слід забезпечити збереження зайнятості у цій сфері, оскільки, як вже було зазначено, вона поєднує в собі інтелектуальний капітал і економічну ефективність.

Висновок

Маючи майже невичерпний і стійкий ресурс креативності, культурна та креативна індустрія має великий потенціал розвитку, особливо для міжнародного співробітництва. Адже хороші ідеї та креатив є скрізь у світі. Таким чином, потенціал культури та творчості може бути використаний, зокрема, для ініціювання важливих процесів трансформації в Україні, як в умовах війни, так і у поствоєнний період, оскільки Україна має величезний резервуар культурних надбань завдяки своїм традиціям і культурному розмаїттю. При мінімальному споживанні ресурсів можна створювати робочі місця, отримувати дохід та експортні рішення. Прагнення до зрілості в креативній економіці є одним із напрямків як самого сектора, так і його управління; і зміни впливу на населення. Питання, які стоять на порядку денному наступного десятиліття, стосуються розуміння процесів культурного виробництва та їх зв'язку з іншими креативними індустріями, з усіма галузями та рештою суспільства. Політика буде ефективною лише тоді, коли процеси (тобто функціонування та організація креативної економіки) будуть оцінені.

Список використаних джерел

1. Tornqvist G., 1983, Creativity and the renewal of regional life, [w:] Creativity and Context, A. Buttimer (ed.), „Lund Studies in Geography”, Ser. B. Human Geography, no. 50.

2. Горкгаймер М. Критика інструментального розуму / Переклад, передмова та післямова Култаєва Марія -- Київ: ППС -- 002, 2006. -- 282 с.

3. Горкгаймера М. Dialektik der Aufklarung, / М. Горкгаймера, Т. Адорно. - Frankfurt: Social Studies Association,, 1947. - 345 с. - (1).

4. Garnham N. From cultural to creative industries: An analysis of the implications of the “creative industries” approach to arts and media policy making in the United Kingdom. International Journal of Cultural Policy. 2005. Vol. 11, No. 1. 15-29 p.

5. Creative Economy Outlook 2022 [Електронний ресурс] // UNCTAD. - 2022. - Режим доступу до ресурсу: https://unctad.org/ system/files/official-document/ditctsce2022d1_overview_en.pdf.

6. Ферлі Д. The global report assesses the creative industries [Електронний ресурс] / Джина Ферлі // artshub. - 2022. - Режим доступу до ресурсу: https://www.artshub.com.au/news/career- advice/global-report-takes-pulse-on-creative-industries-2586294/.

7. SHAPING POLICIES FOR CREATIVITY

[Електронний ресурс] // UNESCO. - 2022. - Режим доступу до ресурсу: https://cultureactioneurope.org/files/2022/02/380475eng.pdf.

8. The creative economy offers countries a path to development, says a new UNCTAD report [Електронний ресурс] // UNCTAD. - 2022. - Режим доступу до ресурсу: https://unctad.org/news/creative-economy-offers-countries-path- development-says-new-unctad-report.

9. Креативні індустрії у І кварталі 2022 року (статистичний огляд) [Електронний ресурс] // Міністерство культури та інформаційної політики України. - 2022.

Размещено на Allbest.ru