Трансформація ринку праці в умовах війни
Порівняльний аналіз економічної статистики щодо рівня заробітку в Україні та головних країнах-реципієнтах української робочої сили. Причини поширення малозабезпеченості й нужденності в Україні в умовах війни. Аналіз рівня цифровізації робочого місця.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.07.2024 |
| Размер файла | 64,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ТРАНСФОРМАЦІЯ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ВІЙНИ
Український ринок праці зазнав серйозних потрясінь за останні кілька років: першим глобальним викликом стала пандемія Covid-19, у результаті якої близько 2 млн осіб втратили роботу, внаслідок чого відбулось також відчутне зростання трудової міграції з країни. За даними МОМ, 2021 р. вона збільшилася на 11% порівняно з попереднім роком (і становила 1167 тис. осіб [IOM, 2021]). Наступний рік приніс нові випробування - війна й колосальні руйнування виробничих потужностей, пошкодження сільгоспугідь, падіння економіки (за загальними оцінками, майже на третину) і в підсумку - закономірне зменшення пропозиції робочих місць і падіння економічної активності в цілому. Зважаючи на масштаб руйнувань і соціально-економічні втрати, очікується, що війна зумовить далекосяжні наслідки для людського розвитку [Світовий банк в Україні], про подолання яких необхідно замислюватися вже тепер.
За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), рівень зайнятості в Україні наприкінці 2022 р. став на 15,5% нижче довоєнного рівня (зменшення на 2,4 млн робочих місць); крім того, лише 67% осіб, які були працевлаштованими до війни, мали на той час роботу, а деякі офіційно працевлаштовані отримували нижчу заробітну платню (порівнюючи з лютим 2022 р.) або взагалі її не отримували [Україна. Швидка оцінка завданої шкоди, 2023: с. 62-64]. Так, за деякими даними, на кінець 2022 р. 77% українців відзначали, що їх дохід скоротився порівняно з січнем 2022 р., при цьому 81% з тих, хто працював, продовжували отримувати заробітну плату, але майже половина з них не були впевнені, що отримуватимуть її в майбутньому [Кисляк, 2022].
Згідно з оцінкою Світового банку, станом на лютий 2023 р. 13,5 млн українських громадян були переміщеними особами (зокрема 8,1 млн - у межах Європи, а 5,4 млн - всередині країни) [Україна. Швидка оцінка завданої шкоди, 2023: с. 18, 24]. За підсумками європейських досліджень, біженці, які перебувають на території країн ЄС - це переважно високоосвічені фахівці працездатного віку з досвідом роботи: 70% з них мають вищу освіту, їх середній вік - 42 роки, 89% з них - жінки; 63% були працевлаштовані в Україні, тобто мали професійний досвід роботи (особливо в таких секторах, як освіта (16%), торгівля (12%), професійні та адміністративні послуги (10%), охорона здоров'я та соціальні послуги (7%). Тільки 13% з них планують повернутися на батьківщину в найближчі три місяці; одним з основних мотивів повернення в Україну опитані називають впевненість у наявності роботи - це друга причина після умови безпеки, через яку біженці можуть прийняти рішення повернутися в країну або залишитися в країні перебування [Lives on hold, 2022: р. 6].
Проте, порівнюючи актуальні дані економічної статистики щодо рівня заробітку в Україні та головних країнах-реципієнтах української робочої сили, можна дати наразі також не дуже оптимістичні прогнози щодо її повернення в найближчому майбутньому. Так, заробітна плата в Україні, і зокрема мінімальний її розмір, сьогодні є значно нижчою порівняно з іншими країнами, і не тільки економічно найбільш розвиненими. За даними порталу Picodi.com, на початку 2023 р. мінімальна заробітна плата в Україні (її розмір без зборів і податків) становила $US146. У Чехії вона дорівнювала $US643, у Польщі - $US584, у Болгарії - $US315. У провідних європейських країнах з високим рівнем добробуту мінімальна заробітна плата сягала $US1594 у Німеччині та $US1380 - у Франції. Порівняно нижче вона була в інших європейський країнах - $US690 у Португалії і $US925 в Іспанії. У Великій Британії мінімальна заробітна плата становить $US1705, у Сполучених Штатах Америки - $US1550 [Picodi, 2023].
Міжнародні порівняння середньої заробітної плати також свідчать про значний розрив між Україною й економічно розвиненими, у тому числі не найбагатшими країнами світу. Так, за даними Пенсійного фонду України, середня заробітна плата (дохід), з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, у червні 2023 р. становила 16 012,38 грн [Пенсійний фонд України, 2023]. Це дорівнює приблизно $US430, або €405. Водночас на кінець 2022 р. середня заробітна плата в Європі становила €2066,00 (80 472,77 грн). За даними на кінець 2021 р., у Німеччині вона становила €4100,00 (126 181,60 грн). У першому кварталі 2023 р. середня заробітна плата в Польщі - €1522,21 (60 555,42 грн), у Чехії - €1753,85 (69 737,85 грн); у травні 2023 р. у Словаччині вона дорівнювала €1592,00 (62 534,08 грн). У Канаді середня заробітна плата у квітні 2023 р. становила $US3757 (відповідно €3414, або 137 754 грн). У США в червні 2023 р. середня заробітна плата дорівнювала приблизно $US4997 (€4568, або 182 741 грн). Еквівалент середньої заробітної плати в Китаї наприкінці 2022 р. дорівнював $US1377,57 (€1281,20, або 49 903,84 грн). Найближчою до української середня заробітна плата була в Молдові (€574,17, або $US624,61, або 22 841,06 грн у першому кварталі 2023 р.) та Туреччини ($US550,65, або €449,27 чи 15 561,72 грн на кінець 2020 р.) [Середня заробітна плата в Європі, 2023].
Втрата роботи, скорочення виробництва і руйнації інфраструктури, невисокі розміри заробітної плати і соціальної допомоги є основними причинами поширення малозабезпеченості й нужденності в Україні в умовах війни. При цьому вимоги українських громадян щодо доходів, які забезпечували б нормальне життя, не можна назвати високими чи завищеними, хоча вони є значно більшими, ніж офіційно встановлені й закріплені в бюджеті України соціальні стандарти. На питання про достатній розмір доходів, які зараз, за уявленнями респондентів, забезпечують людині нормальне життя, опитані в моніторингу 2023 р. Інституту соціології НАН України найчастіше (25,5%) називали 10 000 грн (приблизно $US270). Дохід нижче цього розміру задовольнив би 21,0% респондентів. Удвічі більший дохід (20000 грн, або близько $US540) відповідає потребам 15,1% опитаних. Вимоги до нормального існування 32,5% були в інтервалі 10 000-20 000 грн. Вищі (понад 20 000 грн) очікування щодо доходу, який гарантує гідне існування, мали 12,9% респондентів (табл. 1).
Найчастіше зазначено розмір доходу, який забезпечує нормальне життя, є помітно вищим за офіційно встановлений прожитковий мінімум в Україні в 2023 р. (2589 грн на особу для населення в цілому) і мінімальну заробітну плату (6700 грн), що свідчить про їх невисокий розмір і невідповідність реальній вартості життя. Водночас уявлення громадян про задовільний для нормального життя дохід є невисоким порівняно з виплатами українським біженцям в європейських країнах. Так, у Бельгії одиноким дорослим надається €1139,97, у Ірландії дорослі біженці можуть розраховувати на €824, у Франції - на €426. Крім того, у цих країнах біженцям безкоштовно надаються житло і соціальні послуги [Фінансова допомога, 2023]. В інших європейських країнах виплати біженцям є порівняно меншими, але вони також перевищують розмір прожиткового мінімуму в Україні.
Таблиця 1
Розподіл респондентів за оцінкою розміру доходу, який забезпечує нормальне життя, 2023, %, N=2004
|
Скільки грошей потрібно зараз Вашій родині у розрахунку на одну особу на місяць, що жити, за Вашими уявленнями, нормально? |
% |
|
|
До 5000 грн |
11,0 |
|
|
5001-10 000 грн |
36,5 |
|
|
10 001-15 000 грн |
16,4 |
|
|
15 001-20 000 грн |
16,1 |
|
|
20 001-25 000 грн |
3,1 |
|
|
Більше 25 000 грн |
9,8 |
|
|
Не відповіли |
7,0 |
Тому, виходячи з викладеного, можна спрогнозувати, що до мотивів повернення українських громадян на батьківщину треба додати такий важливий мотив, як розмір доходу, який може забезпечити країна перебування. МОП прогнозує лише незначне покращення ситуації на ринку праці за підсумками 2023 р. (за умови, якщо ситуація щодо безпеки в країні залишиться незмінною, зростання зайнятості відбудеться лише на рівні 0,5%, що дорівнює приблизно 70 000 робочих місць) [ILO, 2023].
У таких максимально несприятливих умовах населення України, тим не менш, демонструє вміння не тільки вбудовуватися в нові соціально-економічні реалії, а й набувати нових навичок для використання на робочому місці. Відповідно до теорії А. Дж. Тойїібі, надзвичайні ситуації, що відбуваються в житті суспільства, зумовлюють не тільки грунтовні зміни в суспільній свідомості, світогляді, ієрархії цінностей, а й слугують основою для глобальної перебудови як відповіді на зовнішній виклик; відповідь на виклик полягає у зміні способу життя та оновленні соціальної організації. «Виклик спонукає до зростання. Відповіддю на виклик суспільство вирішує завдання, що перед ним поставлене, чим переводить себе в більш високий і більш досконалий з точки зору ускладнення структури стан» [Тойнби, 1991: c. 119-120].
Цілком можливо, що українське суспільство також має дати відповідь на виклики, що постали перед ним протягом останніх трьох років. В економічній сфері такою відповіддю можна вважати масовий перехід до оцифрованої праці спочатку через пандемію, яка за короткий час змусила працездатне населення не тільки поміняти характер і принцип організації роботи, а й освоїти необхідні цифрові компетенції. Військові дії на території України, за всіх катастрофічних наслідків для окремої людини і країни в цілому, проте закріпили впевненість у необхідності навичок комп'ютерної грамотності для переважної більшості працюючих, що втілилось у практику трудової та освітньої діяльності. І хоча в цілому вести мову про усталені соціальні зміни внаслідок надзвичайних подій треба у віддаленій перспективі (в тому числі - через брак доступної вітчизняної статистичної інформації), вже зараз можна звернути увагу на деякі дані міжнародних організацій, які за достатньо великою кількістю показників аналізують стан розвитку сучасних технологій у світі. Так, у рейтингу Global Innovation Index 2023, який містить 80 індикаторів інноваційного розвитку, Україна посідає 55-ту сходинку із 132 країн світу і є третьою в групі економік з доходами нижче середнього рівня (Lower middle-income) після Індії та В'єтнаму (одних з найбільш зростаючих на даний час економік світу), отримавши характеристику «Продуктивність вище очікуваного рівня розвитку». Як і багато років поспіль, найбільш високі показники країни - у сфері творчих досягнень (Creative outputs) - 37-е місце, знаннєвих і технологічних досягнень (Knowledge and technology outputs) - 45-е місце, людського капіталу та досліджень (Human capital and research) - 47-е місце та софістики бізнесу (Business sophistication) - 48-е місце [Global Innovation Index 2023: р. 18-20, 58].
Водночас глобальний ринок праці наразі відчуває нестачу в робітників саме навичок висококваліфікованої цифровізованої праці (як стверджується у доповіді McKinsey Global Institute, поточний технологічний потенціал дає змогу вже тепер автоматизувати близько 50% робочих операцій у світі, і головною перешкодою на цьому шляху є нездатність існуючої робочої сили адаптуватися до потреб цифрового ринку праці [Manyika, 2017]). За деякими даними, більше ніж кожна п'ята молода людина в ЄС не може досягти базового рівня цифрових навичок, а в цілях Європейської комісії зазначено, що «до 2025 р. 230 млн осіб (або 70% дорослого населення ЄС) повинні мати хоча б базові цифрові навички», адже, окрім сфери праці, цифровізація трансформує суспільство в цілому, і державні органи стикаються з новими проблемами взаємодії з громадянами в такому, що недавно з'явився, цифровому форматі. У дослідженні «Цифровий компас: як ЄС готується до цифрового десятиліття» Європейська комісія описує своє бачення цифрової Європи, головною метою якої є розширення можливостей громадян і бізнесу до 2030 р., а до 2039 р., за планом, цифрові інструменти повинні глибоко впровадитися в повсякденне життя європейців і використовуватись для роботи, спілкування, освіти або для доступу до державних і приватних послуг [Ponce Del Castillo, 2021].
За даними моніторингового дослідження Інституту соціології, ще 2021 р. українське населення в цілому, в переважній більшості користувалось Інтернетом - тобто не просто мало мінімальні цифрові навички та вміння, а й можливість доступу до нього - 79,9% опитаних підтвердили цей факт; не користувались Інтернетом на той час (не мали потреби або можливостей) 16,0% опитаних; користувалися ним вдома 58,9%, на роботі - 25,3% респондентів; мали змогу використовувати мобільний Інтернет 58,6% опитаних.
Слід врахувати, що широкий доступ до мобільного та стаціонарного широкосмугового зв'язку був одним із ключових чинників економічного зростання країни в довоєнний період: станом на грудень 2019 р. покриття бездротовим доступом до інтернету становило 131% на душу населення, що було другим найвищим показником серед країн Східного партнерства. Ринок мобільного зв'язку був конкурентним, мобільний інтернет загалом був доступним для середньостатистичного українця [Україна. Швидка оцінка завданої шкоди, 2023: с. 98].
При цьому в дослідженні соціальних наслідків даного феномену необхідно визнати, що впровадження цифрових технологій до всіх областей людського життя - явище світового масштабу, яке має як позитивні, так і негативні наслідки для соціально-економічного розвитку. Україна як частина глобального соціального і економічного простору ризикує випробувати в цілому ті ж переваги, виклики, труднощі і проблеми в становленні цифрової економіки, що й інші країни світу. Так, уже тепер можна констатувати, що цифровізація має великий потенціал для гуманітарного розвитку і здатна не тільки полегшити людську працю, а й відкрити нові можливості для працівників і роботодавців, такі як підвищена гнучкість і віддалена робота, висока мобільність і здійсненність миттєвої комунікації, незважаючи на географічні кордони (що стало основним ресурсом у кризовій пандемічній економіці, який сприяв тому, що остання не зупинилася повністю в багатьох (найбільш технологічно розвинутих країнах світу). Чимало видів платформної зайнятості стали «рятівним кругом» для багатьох працівників і споживачів по всьому світу під час ковід-обмежень, а робота у віддаленому режимі забезпечила великій кількості українських громадян можливість працювати під час війни, зберігаючи своє робоче місце та заробітну плату.
В той же час, як демонструють міжнародні дослідження, нові типи і форми зайнятості, пов'язані з використанням ІТ-технологій, як правило, позбавлені однієї або декількох соціально-трудових гарантій. У більшості випадків йдеться про гарантії постійної зайнятості, мінімальної заробітної плати, відпусток і лікарняних, пенсійних накопичень і нормованого робочого часу (дане явище отримало узагальнену назву «уберизації праці»). До того ж, дослідження різноманітних нових типів цифрової роботи виявляють інтенсифікацію робочого процесу, вторгнення роботи в неробочий час і простір та загальну ненадійність [Healy, 2023]. Так, достатньо запеклі дискусії між роботодавцями, робітниками та профспілками тривають щодо «права на відключення» - права працівників не брати участь у пов'язаних з роботою електронних комунікаціях, таких як електронна пошта чи повідомлення у неробочий час, адже праця у неробочі часи - це один із способів стирання кордонів між роботою та особистим життям; використання технологій та поява оцифрованого робочого місця, безперечно, сприяли поширенню подібних практик (регулярна робота у вільний (або нічний) час, понаднормова робота та регулярна необхідність працювати у короткий термін навіть отримали визначення «антисоціальний робочий графік» (unsocial work schedules)) [Working conditions, 2022: р. 40].
Як зазначається в звіті МОП «Digitalization and Employment», «цифровізація сприяє нетрадиційним формам зайнятості, які забезпечують більшу гнучкість. Нові моделі зайнятості, такі як мобільна робота на основі ІКТ та цифрові форми самозайнятості набирають популярності в усьому світі» [Digitalization and Employment, 2022: c. 15]; у соціологічній науці такі нові форми зайнятості отримали назву «нестандартних».
Для оцінки поширеності нестандартної занятості в Україні в щомісячне національне опитування Омнібус, проведене компанією Info Sapiens 19-25 вересня 2023 р.,1 був включений відповідний блок запитань. За результатами дослідження виявилось, що до типу «стандартної» Вибірка дослідження становить 1000 респондентів. Опитування проводилося методом CATI на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка репрезентативна для населення України старше 16 років. Структура вибірки відповідає структурі населення за такими параметрами, як стать, вік, розмір населеного пункту і регіон відповідно до даних Державної служби статистики на 1.01.2022. Опитування не проводилось у АР Крим, м. Севастополь, а також в інших тимчасово окупованих РФ територіях України, де немає зв'язку. Також опитування не охоплює українців, що виїхали за кордон. Максимальна теоретична похибка не перевищує 3,1% з вірогідністю 0,95%. Опитування відбулося 19-25 вересня 2023 року. «Якщо говорити про Вашу ОСНОВНУ роботу ЗАРАЗ, чи передбачає Ваша діяльність можливість гнучкого графіка роботи?» обрали відповіді «В мене є фіксований робочий графік, але я можу від нього відхилятись» чи «В мене немає робочого графіка». зайнятості наразі можна віднести 29,3% працюючих респондентів, до нестандартної - 70,1% опитаних. Третина респондентів відповіли, що вони не працевлаштовані офіційно або зареєстровані як ФОП.
Доволі поширеною на українському ринку праці є можливість гнучкого графіка роботи - майже половина опитаних або не має чіткого графіка роботи, або може від нього відхилятись. Третина опитаних може постійно або тимчасово працювати віддалено, причому показники в цьому випадку дещо збільшились 2023 р. (табл. 2, табл. 3).
Таблиця 2
Можливість гнучкого графіка на основному місці роботи, 2023 р., %, N=472
|
Якщо говорити про Вашу основну роботу ДО повномасштабної війни, чи передбачала Ваша діяльність можливість гнучкого графіка роботи? |
Якщо говорити про Вашу основну роботу ЗАРАЗ, чи передбачає Ваша діяльність можливість гнучкого графіка роботи? |
||
|
Ні, я міг (можу) працювати тільки в межах зафіксованого робочого графіка |
41,8 |
48,0 |
|
|
В мене був (є) зафіксований робочий графік, але я можу від нього відхилятись |
31,9 |
31,0 |
|
|
У мене не було (немає) робочого графіка, я можу виконувати свою роботу в будьякий час |
23,6 |
18,9 |
|
|
Важко відповісти |
2,7 |
2,1 |
Жорстко зафіксований робочий графік до початку повномасштабної війни був у 41,8% респондентів, станом на момент проведення опитування частка таких респондентів навіть попри війну зросла до 48,0%. Проте варто пам'ятати, що війні передувала пандемія Covid-19, що стала значним тригером для поширення віддаленої роботи та роботи з гнучким графіком.
Таблиця 3
Можливість віддаленої роботи на основному місці роботи, 2022 р., 2023 р., %
|
Якщо говорити про Вашу ОСНОВНУ роботу ЗАРАЗ, чи передбачає Ваша діяльність можливість віддаленої роботи? |
2022 р, N=251 |
2023 р., N=472 |
|
|
Ні, я можу працювати тільки на своєму робочому місці |
66,6 |
61,1 |
|
|
Я можу працювати частково віддалено, але певний час маю бути на робочому місці |
17,5 |
18,8 |
|
|
Я можу працювати віддалено |
15,2 |
17,8 |
|
|
Важко відповісти |
0,7 |
2,3 |
Отже, переважній більшості місць роботи в Україні притаманні ті чи інші прояви гнучкості, а як стандартну зайнятість можна охарактеризувати роботу лише кожного третього українця. Повернення до стандартного формату зайнятості, якому притаманні офіційне працевлаштування, фіксоване робоче місце та фіксований робочий графік, де-факто не спостерігається. З огляду на це логічною виглядає думка А. Колота, який каже, що «нинішня нестандартність має повністю й незворотно трансформуватися у звичну, традиційну соціально-трудову реальність» [Колот, 2020: с. 52], а впровадження цифрових технологій ужиття сучасної людини вже стало безальтернативним явищем, і питання полягає лише в готовності держави та суспільства до нових викликів цифрового світу.
Емпіричним дослідженням рівня цифровізації робочого місця на європейському континенті займається Європейське агентство з безпеки та гігієни праці (EU-OSHA), яке у квітні 2022 р. провело дослідження з метою отримання більш детальної інформації про стан охорони праці на робочих місцях у постпандемічний період і використання цифрових технологій на робочому місці. Репрезентативна вибірка представляла працюючих (зайнятих і самозайнятих) віком 16 років і старше в кожній з 27 держав - членів Євросоюзу, а також у Ісландії та Норвегії (всього - 25 683 респондентів). Дані опитування зважувались з урахуванням відомих пропорцій відповідно до чисельності зайнятого населення віком 16 - у кожній державі - члені ЄС [Leclerc, 2022: р. 1].
Своєю чергою відділ економічної соціології Інституту соціології НАН України спільно з компанією Factum Group Ukraine у липні 2023 р. поставив аналогічне запитання в опитуванні українського населення (загальна вибірка становила 400 осіб, з яких доля працюючих віком 18 - на час опитування була 68% (або 272 особи). Дані порівняльного аналізу представлено в таблиці 9.4. економічний робочий сила цифровізація
Як бачимо з представлених даних, українські працівники лідирують у використанні на своєму робочому місці портативних комп' ютерних пристроїв (ноутбуків, планшетів, смартфонів) - 90% стверджуючих відповідей; середньоєвропейський показник становить уданому випадку 73% опитаних; також в українському дослідженні помітно більше користувачів широкоформатного Інтернету (80%), тоді як загальноєвропейський показник - 55% респондентів. Стаціонарний комп'ютер на своєму робочому місці використовують більше половини європейських працівників і трохи менше половини - українських. Також українські працівники у своїй роботі дещо частіше користуються різними смарт-пристроями і технологіями штучного інтелекту (17% і 12% відповідно); європейці роблять це в 11% і 5% випадків відповідно.
Отже, попереднім висновком з цього порівняльного дослідження буде те, що цифрові технології достатньо поширені на робочому місці як у Європі, та і в Україні: можливо, відчутним поштовхом у цьому сенсі була епідемія Covid-19. При цьому в темпах цифровізації робочого місця український ринок праці трохи випереджає загальноєвропейські показники (напевно, це також пов'язано з другим фактором, що змусив залишитися на віддаленому режимі роботи з використанням комп'ютерних технологій велику частину працівників в Україні - війною та викликаною нею хвилею міграції).
Таблиця 4
Цифрові технології на робочому місці в Європі та в Україні, 2022 р., 2023 р.
|
Чи використовуєте Ви будь-який із перелічених нижче цифрових пристроїв для своєї основної роботи? (можна обрати декілька відповідей, %)? Do you use any of the following digital devices for your main job? (Multiple answers allowed, %) |
European Union* Eurobarometer April 2022 n=25683 % |
Україна Factum Group Ukraine Липень 2023 n=272 % |
|
|
Ноутбук, планшет, смартфон або інші портативні комп'ютерні пристрої Laptops, tablets, smartphones or other portable computer devices |
73 |
90 |
|
|
Стаціонарний комп'ютер Desktop computers |
60 |
47 |
|
|
Інтернет по кабелю, в тому числі через Wi-Fi (широкосмуговий інтернет, не мобільний) Broadband technology to access the Internet |
55 |
80 |
|
|
Пристрої, які треба носити з собою (такі як смарт-годинник, смарт-окуляри, трекери активності або інші (вбудовані) датчики) Wearable devices such as smart watches, smart glasses, activity trackers or other (embedded) sensors |
11 |
17 |
|
|
Штучний інтелект - машини або роботи (боти), здатні мислити і приймати рішення (наприклад, chat GPT) Machines or robots that can think and make decisions, often known as artificial intelligence |
5 |
12 |
|
|
Високотехнологічні роботи, які взаємодіють з Вами в процесі роботи: здатні спілкуватися і розуміти наміри та настрій, так само, як люди Robots that interact with you |
3 |
3 |
|
|
Нічого з наведеного None of these |
12 |
5 |
* 27 країн Європейського Союзу (Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Німеччина, Естонія, Ірландія, Греція, Іспанія, Франція, Хорватія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Угорщина, Мальта, Нідерланди, Австрія, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словаччина, Фінляндія, Швеція).
У нашому опитуванні для більш повного розуміння основних аспектів цифровізації робочого місця ми використовували більш детальну шкалу, розподіливши різні пристрої (ноутбук, планшет і смартфон) в окремі відповіді і додавши альтернативу «Мобільний інтернет 3G/4G», якої не було в Європейському дослідженні. У підсумку лідерами за частотою використання у своїй роботі цифрових пристроїв в українському дослідженні стали приватні підприємці (всі вони використовують смартфон і мобільний інтернет, 90% користуються кабельним інтернетом і 89% - ноутбуком), що довело високу здатність робітників цієї сфери до адаптації до мінливих зовнішніх умов як під час карантину, так і під час війни (як показували інші дослідження, тільки за перший тиждень березневих карантинних обмежень кількість фрилансерів зросла на 43,8%, оскільки підприємці почали більше звертатися до аутсорсингу [Портрет фрилансера під час війни 2022]). Найбільш продуктивною та стійкою в українській економіці в умовах екстремальних ситуацій стала ІТ-сфера [Дудко, 2022]. На сьогодні за експортом послуг ІКТ (ICT services exports) у відсотках до загального обсягу торгівлі Україна посідає 6-е місце в рейтингу GII 2023[Global Innovation Index 2023: p. 202].
Серед категорії «керівники» відсоток використання цифрових технологій на робочому місці також доволі високий: 92% з них використовують кабельний Інтернет, 91% - смартфон, 85%мобільний Інтернет і 71% - ноутбук. Серед спеціалістів (лікар, вчитель, програміст, менеджер, бухгалтер, держслужбовець) 89% опитаних використовують кабельний Інтернет, 82% - смартфон, 78% - мобільний інтернет, 69% - ноутбук. Кваліфіковані працівники (водій, будівельник, механік, електрик, продавець, касир, офіціант) меншою мірою активні у використанні цифрових технологій на своєму робочому місці: 68% з них користуються смартфоном, 56% - мобільним та кабельним Інтернетом. Працівники найпростіших професій (охоронець, вантажник, двірник, кур'єр, різноробочий, прибиральниця) в більшості своїй використовують для роботи смартфон (71%) і мобільний інтернет (58%); вони ж частіше порівняно з іншими групами обирають варіант відповіді «нічого з наведеного» - 29% опитаних.
Високі показники використання цифрових технологій в українському дослідженні, як видно з отриманих даних, безпосередньо корелюють з підвищенням кваліфікації праці, що підтверджує ризик поглиблення суперечностей у трудовій сфері: цифровізація прискореними темпами відбувається на рівні найбільш кваліфікованих робочих місць, тоді як для майже третини опитаних найпростіших професій, найбільш часто пов'язаних з важкою фізичною або монотонною працею, жодна з таких технологій не є затребуваною.
Загальний висновок з цього емпіричного дослідження свідчить, що український ринок праці схильний до тих самих ризиків, які загрожують глобальному ринку у зв'язку з підвищенням рівня цифровізації: поляризація та поділ останнього залежно від рівня доступу до технологій, освіти та цифрових компетенцій, адже у соціумі, який стає все більш цифровим, ці компоненти необхідні для повноцінного залучення не тільки до якісних робочих місць, а й до суспільного життя та уникнення соціальної ізоляції.
Цифровізація, точніше навіть спроможність ефективно функціонувати в умовах цифрової економіки, може розглядатись і як окрема компетенція, важлива для адаптації економічно активного населення до нових вимог ринку праці. Як зазначає Л. Федулова, «працівники із недостатнім рівнем знань у цифрових технологіях (низькою цифровою грамотністю) опиняються в невигідному становищі порівняно з тими, хто володіє комплексом таких цифрових компетенцій» [Федулова, 2020: с. 22].
Тому важливість державних гарантій здобуття якісної освіти, а також освіти протягом життя підвищується зі збільшенням темпів цифровізації економіки; інакше чимала частина працездатного населення залишиться у сфері низькоякісної ненадійної праці (на зразок багатьох видів платформної або тимчасової роботи, яка в розвинутих країнах розглядається як одноразова точка входу на ринок праці (з подальшим професійним зростанням), а в країнах, що розвиваються - як форма постійної роботи практично без доступу до систем соціального захисту і гарантій зайнятості [World Employment and Social Outlook Trends, 2022: р. 13]).
У зв'язку з цим треба звернути увагу на ще одну проблему, яка стосується безпосередньо сьогоднішніх українських реалій. За даними Світового банку, з України виїхало щонайменше 2 млн дітей, які, за очікуваннями, поки що залишатимуться жити за кордоном у країнах Європи, що сприятиме «відтоку мізків» у вигляді людських ресурсів. Соціально-демографічні дослідження свідчать, що високий рівень освіти батьків (особливо - матерів) має прямий вплив на отримання такого ж освітнього рівня дітьми. Умовно кажучи, з 61% українських жінок з дітьми шкільного віку, які наразі проживають у країнах Європи, більшість має вищу освіту [Lives on hold, 2022: р. 22], тому можна припустити, що наразі щонайменше один мільйон майбутніх спеціалістів знаходиться за межами країни.
До війни навчальні результати середньої освіти в Україні (PISA) були на доволі високому рівні (особливо враховуючи низький рівень доходів населення), проте вони «недотягували» до рівня результатів в країнах Європейського Союзу. Війна, за прогнозом Світового банку, неодмінно негативно вплине не просто на освіту, а й на людський капітал: за прогнозом, гармонізовані результати навчання можуть потенційно зменшитися з 481 до 420 балів. Це падіння неминуче втілиться в майбутні втрати доходів, які обчислюються трильйонами доларів [Україна. Швидка оцінка завданої шкоди, 2023: с. 28, с. 56]. (На сьогодні результати шкали PISA з читання, математики та природничих наук (PISA scales in reading, maths and science) становлення 463 бали (40-е місце в рейтингу GII) [Global Innovation Index 2023: р. 202].
Безумовно, негативно впливатиме на людський розвиток в Україні і зменшення бюджетних витрат на фінансування сфери вищої освіти (обсяг фінансування за окремими бюджетними програмами, головним розпорядником яких є Міністерство освіти і науки, було зменшено на 10%. В аналогічний спосіб було скорочено фінансування закладів вищої освіти у сфері управління Міністерства охорони здоров'я України [Вища освіта в Україні: зміни через війну, 2023: с. 22]).
Саме тому завданням державної політики в короткий термін стане збільшення зусиль у галузі соціального розвитку в цілому та освітній галузі зокрема. Уже тепер можна прогнозувати, що після закінчення війни Україна постане перед великими соціальними викликами і потреба у відновленні не тільки зруйнованої інфраструктури, а й людського капіталу, висококваліфікованої робочої сили стане найважливішою для подальшого існування країни. У цьому аспекті є побоювання, що скорочення фінансування системи освіти, як і системи соціального захисту в цілому, може відмовити людей, що залишились, від подальшого життя в країні, а тих, хто поїхав - від повернення в Україну навіть після закінчення війни. За словами економіста і консультанта з міжнародної допомоги Б. Хебба, «Україна вже пережила серйозну демографічну кризу, і це має стимулювати дискусію про те, як залучати та утримувати робочу силу в країні в рамках реконструкції. Навіщо комусь хотіти залишатися тут та працювати протягом 20 років, якщо в країні не буде пенсійних гарантій і жодного соціального захисту?» [Semchuk, Rowley, 2023].
Кваліфікована робоча сила, здатна адаптуватись до скрутних соціально-економічних умов існування, впродовж декількох десятиліть вигідно відрізняла Україну в світовому просторі. Наразі країна ризикує втратити цей найцінніший для подальшого розвитку ресурс: якщо зменшення кількості працездатного населення через військові втрати, знаходження на непідконтрольних територіях, міграцію за кордон доповниться скороченням соціальних гарантій, падінням якості освіти та посиленням негативних тенденцій у цілому в соціальній та економічній сферах - це стане серйозною перешкодою на шляху відновлення. Адже тоді як державна стратегія розвинутих країн спрямована убік втілення різних видів освітньо-кваліфікаційних програм, які здатні стимулювати розвиток робочої сили для цифрової економіки, Україна прямує у зворотному шляху, наприкінці якого - перебування на периферії економічного та соціального розвитку.
Джерела
1. Вища освіта в Україні: зміни через війну: аналітичний звіт (2023). Є. Ніколаєв, Г. Рій, І. Шемелинець. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023. 94 с.
2. Дудко, В. (2022) Український IT-експорт досяг у 2022 році рекордних $7,3 млрд. Чому це насправді не дуже добра новина. Отримано з: https://forbes.ua/innovations/ukrainskiy-it-eksport-dosyag-u-2022rotsi-rekordnikh-73-mlrd-chomu-tse-naspravdi-ne-duzhe-dobranovina-31012023-11420
3. Кисляк, Р. (2022) Экономика времен войны. Как Украина пережила 2022 год. Отримано з: https://economics.novyny.live/ru/ekonomikavremen-voiny-kak-ukraina-perezhila-2022-god-69523.html
4. Колот, А. М., Герасименко, О. О. (2020). Цифрова трансформація та нові бізнес-моделі як детермінанти формування економіки нестандартної зайнятості. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. Вип. 10(1). С. 33-54.
5. Пенсійний фонд України (2023). Показник середньої заробітної плати за 2023 рік. Отримано з: https://www.pfu.gov.ua/2158510pokaznyk-serednoyi-zarobitnoyi-platy-za-2023 rik/
6. Середня заробітна плата в Європі (2023). Отримано з: https://index. minfin.com.ua/ua/labour/salary/world/europe/
7. Портрет фрилансера під час війни - велике дослідження Freelancehunt (2022). Отримано з: https://www.imena.ua/blog/ portrait-of-a-freelancer-during-the war/
8. Світовий банк в Україні. Короткий огляд. Отримано з: https://www. worldbank.org/uk/country/ukraine
9. Тойнби, А. Дж. (1991). Постижение истории. Москва: Прогресс, 1991. 736 с.
10. Україна. Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення. Лютий 2022 - лютий 2023. 164 c. Отримано з: https://documents1. worldbank.org/curated/en/099062823034041908/pdf/P18017401fe8430 010af21016afb4ebc8c4.pdf
11. Фінансова допомога українським біженцям у країнах Європи, скільки платять та як отримати / NV. Отримано з: https://nv.ua/ ukr/Ukraine/events/finansova-dopomoga-ukrajinskim-bizhencyam-ukrajinah-yevropy-skilki-platyat-ta-yak-otrimati-50332604.html
12. Федулова, Л., Марченко, О. (2020). Концептуалізація цифрової економіки. Економічна теорія та право: зб. наук. пр. № 1 (40). С. 13-34. Отримано з: https://docs.google.com/viewer?url=http%3A%2F%2Fec ontlaw.nlu.edu.ua%2Fwp-content%2Fuploads%2F2020%2F04%2F13-34. pdf&embedded=true&chrome=false&dov=1
13. ILO (2022). Digitalization and Employment. A Review. Отримано з: https://www.ilo.org/employment/Whatwedo/Publications/WCMS_ 854353/lang--en/index.htm
14. Global Innovation Index (2023). Innovation in the face of uncertainty, 16-th Edition, WIPO, 2023, 253 p. Retrieved from: https://www.wipo. int/edocs/pubdocs/en/wipo-pub-2000-2023-en-main-report-globalinnovation-index-2023-16th-edition.pdf
15. Healy, А., O Riain, S. (6th September 2023). Lean work and a narrowing path to “good jobs” Retrieved from: https://www.socialeurope.eu/leanwork-and-a-narrowing-path-to-good-jobs
16. ILO. (2022). World Employment and Social Outlook Trends 2022. Geneva, 125 p.
17. ILO. (2023). Report on developments relating to the resolution concerning the Russian Federation's aggression against Ukraine from the perspective of the mandate of the International Labour Organization. Geneva, 13-23 March, 2023.
18. IOM. (2021). National survey on migration, human trafficking and other forms of exploitation. Retrieved from: https://ukraine.iom.int/sites/g/ files/tmzbdl1861/files/documents/omnibus_survey_results_eng.pdf
19. Leclerc, С., DeKeulenaer, F., Belli, S. (2022). OSHPulse-Occupational safety and health in post-pandemic workplaces. Flash Eurobarometer Summary/European Agency for Safety and Health at Work. 10 p.
20. Lives on hold: profiles and intentions of Refugees from Ukraine. Regional intentions report №2. UNHCR Regional Bureau for Europe, September 2022. 25 р.
21. Manyika, J., Lund, S., Lost, J., Gained, J. (2017). What the Future of Work Will Mean for Jobs, Skills, and Wages, McKinsey Global Institute. 16c. Retrieved from: paper/Jobs-lost%2C-jobs-gained%3A-What-the-futureof-work-forManyika-Lund/c358cf2f98c2b40e571a99a91c66393cf6993
22. Picodi.com (2023). Minimum wage worldwide: how did the record inflation affect those earning the least? Bargain Hunting. Retrieved from: https:// www.picodi.com/ca/bargain-hunting/minimum wage-2023
23. Ponce, Del Castillo A. (2022). Europe's digital agenda: people-centric, data centric or both? In Vanhercke B. and Spasova S. (eds.) Social policy in the European Union: state of play 2021. Re-emerging social ambitions as the EU recovers from the pandemic, Brussels, European Trade Union Institute (ETUI) and European Social Observatory (OSE). Р. 81-102.
24. Semchuk, K., Rowley, T. (5th May 2023). Ukraine reforms welfare system as cost of war rises. Retrieved from: https://www.socialeurope.eu/ ukraine-reforms-welfare-system-as-cost-of-war-rises
25. Working conditions in the time of COVID-19: Implications for the future, European Working Conditions Telephone Survey 2021 series, Publications Office of the European Union, Luxembourg. 140 р.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність, функції ринку робочої сили та соціально-економічні закономірності його формування. Шляхи та резерви підвищення використання трудових ресурсів. Оцінка рівня зайнятості населення. Аналіз показників механізму державного регулювання ринку праці.
реферат [180,2 K], добавлен 16.04.2016Аналіз головних факторів, які впливають на використання робочої сили та робочого часу методом аналітичного групування. Продуктивність праці робітників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Прогнозування тенденції розвитку трудозабезпеченості.
курсовая работа [958,2 K], добавлен 16.07.2013Рівень та якість життя населення. Пояснення щодо понять, пов'язаних з безробіттям, статистично-аналітичний огляд, його аналіз в Україні і у Дніпропетровській області. Причини економічної неактивності населення. Фактори, що впливають на рівень безробіття.
реферат [71,5 K], добавлен 11.05.2009Визначення поняття ринку праці. Методологічний аналіз дослідження проблеми формування ринку трудових ресурсів в сучасних умовах. Зміст, форми і проблеми впливу соціального аспекту на розвиток робочої сили, рекомендації щодо зменшення цього впливу.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 10.12.2010Теоретичні засади функціонування ринку праці: сутність, інфраструктура, нормативно-правове забезпечення. Показники економічної активності та рівня зайнятості населення Україні. Аналіз показників безробіття. Оцінка попиту та пропозиції на ринку праці.
курсовая работа [201,9 K], добавлен 18.04.2011Завдання статистики робочої сили і робочого часу. Вивчення складу та розподілу робочої сили, показання її чисельності та руху. Використання робочих місць, робочої сили та робочого часу. Статистичне використання робочої сили і робочого часу в Україні.
курсовая работа [707,1 K], добавлен 12.04.2010Типи, причини, чинники зростання і формули розрахунку рівня безробіття, його соціально-економічні наслідки. Моделі динаміки робочої сили і чинники, що визначають природний рівень безробіття. Аналіз ситуації на ринку праці США і динаміка рівня безробіття.
курсовая работа [104,2 K], добавлен 19.04.2009Зайнятість як економічна категорія, її форми та види. Аналіз економічної активності населення працездатного віку в Україні. Рівень зайнятості населення. Стан державного регулювання ринку праці. Динаміка рівня зайнятості та рівня безробіття населення.
реферат [66,9 K], добавлен 06.11.2014Основні визначення моделей ринку праці. Модель конкурентного ринку праці. Аналіз попиту та пропозиції робочої сили у 2010-2014 роках. Аналіз зайнятості та безробіття населення. Аналіз працевлаштування зареєстрованих безробітних. Механізм дії ринку праці.
курсовая работа [230,2 K], добавлен 10.12.2015Аналіз зайнятості населення в умовах ринку. Сутність, види, форми та забезпечення ефективної зайнятості населення. Аналіз ринку праці по регіонах та в Україні в цілому. Стан ринку праці в місті Кривий Ріг. Шляхи формування ефективної зайнятості в Україні.
курсовая работа [386,6 K], добавлен 16.04.2011
