Сутність цифровізації як нової моделі розвитку підприємств

Размещено на http://allbest.ru

Державний біотехнологічний університет

Сутність цифровізації як нової моделі розвитку підприємств

Ловкайтес Віталій Сергійович аспірант кафедри туризму

м. Харків

Анотація

Процес цифровізації здійснюється у правовому полі, яке формується та вдосконалюється, розробляються державні програми, визначаються пріоритетні напрямки розвитку цифровізації. Порівняльний аналіз технологій та методики застосування ІКТ зарубіжними підприємствами цифрової економіки свідчить про необхідність як зовнішнього напряму розвитку, що виражається в активізації ролі держави в цьому процесі, так і внутрішнього - реформування механізму управління інноваційним розвитком підприємств. Розвиток цифровізації та трансформація в цифрову економіку неможливий без регулювання та контролю з боку держави, а для цього необхідна державна підтримка.

Науково-технічні відкриття у сфері інформаційних технологій істотно розширили свої межі останніми роками. Цей процес в умовах пандемії COVID - 19 підштовхнув до змін у ставлення до цифровізації та свідомості переважної більшості населення.

Цифровізація є ключовим трендом глобального бізнесу. Цифрова модель визначає нові стандарти ведення бізнесу, новий образ бізнес-життя. Цифровий світ породжує нові виклики та нові загрози сучасним підприємцям, а також створює нові можливості для розвитку бізнесу.

У динамічному цифровому довкіллі колишні чинники конкурентоспроможності компанії перестають працювати, а на перший план виходять інформаційні технології. Питання про те, як створити кращий ІТ-продукт, сьогодні цікавить не тільки компанії, що спеціалізуються на інформаційних технологіях. Інтелектуальний аналіз даних, мобільні технології, Інтернет речей показали, що ІТ-продукт є не лише інструментом бізнесу, а й його ключовим партнером.

Доведено, що впровадження цифрових технологій у всі сфери виробництва, розподілу, обміну та споживання вимагає мобілізації внутрішніх ресурсів підприємств, визначення «вузьких» місць, перегляду традиційних підходів до бізнесу, взаємодії з клієнтами, переорієнтування операційного менеджменту на цифровізацію ресурсних потоків, використання цифрових методик та інструментарію для підвищення ефективності виробництва та праці.

Ключові слова: інформаційні технології, проривні технології, стратегічний менеджмент, бізнес-стратегія, ІТ стратегія.

Abstract

The essence of digitization as a new model of enterprise development

Lovkaites Vitalii Serhiyovych graduate student of the Department of Tourism, State Biotechnology University, Kharkiv

The digitalization process is carried out in the legal field, which is being formed and improved, state programs are being developed, and priority directions for the development of digitalization are being determined. A comparative analysis of technologies and methods of ICT application by foreign enterprises of the digital economy indicates the need for both an external direction of development, which is expressed in the activation of the role of the state in this process, and an internal one - reforming the mechanism for managing the innovative development of enterprises. The development of digitization and transformation into a digital economy is impossible without regulation and control by the state, and for this, state support is necessary. Scientific and technical discoveries in the field of information technologies have significantly expanded their boundaries in recent years. This process in the conditions of the COVID-19 pandemic prompted changes in the attitude towards digitalization and the consciousness of the vast majority of the population.

Digitization is a key trend of global business. The digital model defines new standards of business conduct, a new image of business life. The digital world creates new challenges and new threats for modern entrepreneurs, and also creates new opportunities for business development. In a dynamic digital environment, the former factors of the company's competitiveness cease to work, and information technologies come to the fore. The question of how to create a better IT product today is of interest not only to companies specializing in information technologies. Intelligent data analysis, mobile technologies, and the Internet of Things have shown that an IT product is not only a business tool, but also its key partner. It has been proven that the implementation of digital technologies in all spheres of production, distribution, exchange and consumption requires the mobilization of internal resources of enterprises, the identification of "bottlenecks", the revision of traditional approaches to business, interaction with customers, the reorientation of operational management towards the digitization of resource flows, the use of digital methods and tools for increasing production and labor efficiency.

Keywords: information technologies, breakthrough technologies, strategic management, business strategy, IT strategy.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні інформаційні ресурси суспільства є одним із найголовніших факторів його розвитку. Вони задають напрями, як в науково-технічних, так і у соціальних сферах, мають великий вплив на масову свідомість людей. Початок XXI століття - це розвиток цифрових технологій. Вчені впевнені, що розвиток технологій у майбутньому вплине на всі відношення між людьми, на економіку, на суспільство та на весь світ в цілому [1]. Сьогодні терміни «цифровізація», «цифрова економіка» розглядається стосовно теорії, так і практики світової спільноти. Цифровізацію можна визначити, як впровадження інформаційних технологій у всі сфери діяльності у системах різного рівня, зокрема й у економіку. Звідси виокремлюється цифрова економіка. Цифрова економіка - господарська діяльність, в якій ключовим фактором виробництва є дані в цифровому вигляді, обробка великих обсягів даних і використання результатів аналізу, які в порівнянні з традиційними формами господарювання дозволяють істотно підвищити ефективність різних видів виробництва, технологій, обладнання, зберігання, продажу, доставки товарів та послуг. цифровізація україна інформаційний економіка

Пандемія Covid-19 та локдаун стали каталізаторами прискореної цифрової трансформації бізнесу. Цифрова трансформація змінила діяльність багатьох підприємницьких структур незалежно від масштабів бізнесу та виду економічної діяльності. При цьому поняття «цифрова трансформація бізнесу» та «цифровізація бізнесу» не є тотожними. Цифровізація визначається як впровадження цифрових та інформаційних технологій у бізнес-процеси компанії, а цифрова трансформація є еволюцією бізнесу, що передбачає, крім впровадження цифрових технологій, організаційні зміни. Головною відмінністю цифрової трансформації від цифровізації є те, що цифрова трансформація може стати результатом впровадження цифрових технологій (тобто цифровізації) і передбачає кардинальне вдосконалення бізнес-процесів. У свою чергу, цифровізація веде лише до спрощення бізнес-процесів та методів роботи [2].

Ключовими напрямами цифрової трансформації бізнесу в даний час є:

- впровадження нових бізнес-моделей та форм співпраці суб'єктів підприємництва;

- виведення на ринок нових товарів та послуг;

- зміна системи взаємодії "замовник - виконавець", "роботодавець - найманий працівник".

В основі реалізації цих напрямів цифрової трансформації бізнесу лежить освоєння нових цифрових інструментів. Цифровізація - це один із головних факторів зростання світової економіки у найближчі 5-10 років. Крім прямого підвищення продуктивності, яке отримують компанії від цифрових технологій, є низка непрямих переваг цифровізації, а саме економія часу, створення нового попиту на нові товари та послуги, нову якість та цінність тощо. Цифровізація стане головним інструментом для досягнення стратегічної мети України - збільшення ВВП у 8 разів, до 1 трлн дол. у 2030Є, та забезпечення добробуту, комфорту та якості життя українців на рівні, вищому за середній показник у Європі [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В роботі «Цифрова модернізація економіки України» зазначено: «якісні зміни у використанні цифрових технологій протягом останніх десятиліть зумовили виділення чотирьох етапів цифрової революції» [4].

Перший етап цифрової революції (1990-2000 рр.) характеризувався формуванням необхідної інфраструктури для забезпечення доступу до інформації через Інтернет, а сайти в основному призначалися тільки для читання (отримання) інформації, а не її розміщення та просування.

На другому етапі (2000-2010 рр.) користувачі особисто стали активними учасниками створення та накопичення даних.

Третій етап (2010-2020 рр.) ознаменувався ерою соціальних мереж і месенджерів (додатків для обміну миттєвими повідомленнями).

Четвертий етап, початок якого, можливо, буде покладено з 2020Е або дещо пізніше, передбачає побудову так званого нейронету, тобто мережі, де комунікації між людьми, тваринами та речами здійснюватимуться на принципах нейрокомунікації, використання штучного інтелекту та Всеосяжного Інтернету людей, речей, даних, процесів тощо.

Формулювання цілей статті. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі всебічного аналізу теоретичних досліджень та практики цифрової економіки показати виникнення особливої цифрової моделі, до якої тяжіє найбільш ефективний глобальний бізнес.

Виклад основного матеріалу

Цифрова трансформація характеризується радикальною зміною всієї структури діяльності підприємства. Компанія починає використовувати кардинально інші інструменти, більш цифрові та сучасніші. Інформаційні технології дозволяють створювати з компанії гнучку організацію, яка надає будь-який набір послуг, швидко змінює свою продуктову і цінову політику, пристосовуючи їх до кожного конкретного клієнта, використовуючи креативні підходи. Цифровізація та активізація використання інформаційних технологій створюють переваги не тільки у високотехнологічних галузях (що природно і давно встановлено), а й у секторах «старої» традиційної низькотехнологічної економіки [5]. Компанії, які не впроваджують цифрові технології, залишаються за бортом економічного життя, відстають від своїх конкурентів. Які чинники впливають на те, чи буде ІТ стратегія компанії успішною чи завершиться повним крахом?

Сучасний бізнес вкладає дуже багато коштів в інформаційні технології, але не завжди отримує адекватну віддачу. Як гарантувати досягнення гарного результату від ІТ інвестицій? Яку роль відіграють інформаційні технології у ланцюжку створення вартості та мережевому лідерстві фірми?

Цифровізація це насичення фізичного світу електронно-цифровими пристроями, засобами, системами та налагодження електронно-комунікаційної взаємодії між ними. Індустрія 4.0 - це цифрова трансформація виробничих процесів (цифровізація на підприємствах). Візія України щодо Індустрії 4.0, запропонована Асоціацією підприємств промислової автоматизації України (АППАУ) у Національній стратегії Індустрії 4.0: «Україна - високотехнологічна, постіндустріальна країна, інтегрована в глобальні, технологічні ланцюжки створення цінності, що продукує в них унікальні інженерні послуги та продукти високої якості. Для власних потреб Україна є самодостатньою в забезпеченні своєї економіки та своєї армії найнеобхіднішими технологічними продуктами» [6]. Для досягнення візії українським підприємствам, малому та середньому бізнесу, промисловості потрібно надавати підтримку, яка може включати широкий спектр заходів - від маркетингових до фінансово-стимулюючих, податкових тощо.

Згідно за даними звіту Worldwide R&D incentives reference guide 20142015 (Ernst & Young) [7], які було отримано із 23 розвинених (і тих, які розвиваються) країн, найпоширенішими інструментами прямої підтримки (цифрових) інноваційних підприємств є державні гранти для реалізації інноваційних проектів (інструменти використовують у 25 країнах), зменшення податкової ставки (у 24 країнах), податковий кредит (у 22 країнах), прискорена амортизація обладнання, яке використовують на інноваційному виробництві (у 17 країнах), а також податкові канікули для нових інноваційних компаній (у 15 країнах). Загалом експерти визначили 16 стандартних інструментів заохочення інноваційної діяльності, до того ж кожна з досліджуваних країн має свій унікальний набір таких інструментів, зумовлений особливостями місцевої економічної та політичної ситуації.

Для переходу до цифрової економіки українському бізнесу й підприємництву потрібно надати доступ до капіталу. Це можна зробити через державну підтримку за допомогою податкових і фінансових інструментів, а також створити умови для вільного залучення венчурних інвестицій. З огляду на це державну політику можна умовно розділити на пряму підтримку інноваційних підприємств і підтримку розвитку ринку венчурного капіталу.

На початковому етапі інноваційного циклу найнекомфортнішим податком для інноваційних підприємств є нарахування на фонд заробітної плати. Податкове стимулювання інноваційних підприємств на цьому етапі доцільно проводити через ліквідацію або скорочення таких нарахувань. На пізніших етапах -- на стадії масштабування та промислового виробництва --значущішими стають змінні податки, отже, на цьому етапі ефективним буде податкове стимулювання через ПДВ і податок на прибуток. Формами державного податкового стимулювання розвитку цифрових інновацій та цифрової економіки загалом можуть бути [3]:

• введення інвестиційного податкового кредиту;

• впровадження прискореної амортизації основних фондів, які використовують для реалізації інноваційних проектів;

• звільнення від сплати ПДВ і ввізного мита імпортованого нового обладнання й комплектуючих, а також матеріалів, які не виготовляють в Україні і які слід використати для високотехнологічного виробництва й цифрової трансформації;

• списання витрат на проведення R&D на собівартість продукції;

• застосування податкових канікул для інноваційних підприємств/ проектів із цифрової трансформації;

• зменшення нарахувань на фонд заробітної плати для суб'єктів господарювання, які реалізують інноваційні програми (проекти) цифрових перетворень;

• урахування витрат, спрямованих суб'єктами господарювання на фінансування інноваційних програм (проектів) цифрових перетворень, до складу валових витрат;

• зниження ставки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для суб'єктів господарювання, які реалізують інноваційні програми (проекти) цифрових перетворень, частка витрат яких на оплату праці в собівартості продукції, робіт або послуг перевищує 50%;

• урахування вартості засобів інформаційно-комунікаційних і цифрових технологій, придбаних фізичними особами для особистого користування, до складу податкового кредиту під час нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Крім пільгового оподаткування, держава може безпосередньо фінансувати пріоритетні проекти, а також розвивати ринок венчурного капіталу.

У цьому напрямі може бути зроблено такі кроки [3]:

• надання державних грантів для підтримки проектів цифрових інновацій та цифрової трансформації підприємств;

• створення Фонду фондів для спільного державно-приватного венчурного інвестування;

• законодавче забезпечення умов входження у венчурні фонди інституційних інвесторів, наприклад пенсійних і страхових фондів, банків;

• зниження порога входу для приватного венчурного інвестора у венчурний фонд;

• посилення правового захисту міноритарних інвесторів;

• розвиток фондового ринку;

• створення нормативно-правової бази для інноваційних інструментів фінансування, таких як ICO.

Технічною базою для цифрових змін та цифрової поведінки бізнесу є інформаційні технології. Питання про те, як створити кращий ІТ продукт, сьогодні цікавить не тільки компанії, що спеціалізуються на інформаційних технологіях. Сучасні реалії такі, що ІТ продукт сам стає головним ключовим чинником конкурентоспроможностібудь-якогобізнесу. Численні

дослідження показують, що стратегія в галузі інформаційних технологій, що виражається у створенні та застосуванні того чи іншого ІТ продукту, це новий драйвер стійкої конкурентної переваги фірми в цифрову епоху [8] .

ІТ стратегія сприяє розвитку особливих форм конкуренції, які отримали поширення в цифровому середовищі: це здатність отримувати та аналізувати інформацію від клієнтів і конкурентів; здатність передбачати плановані дії суперників фірм і характеристики їх майбутніх товарів; здатність запобігати поширенню інформації про себе на ринку.

Ключові напрями цифровізації бізнесу пов'язані з так званими проривними технологіями. Перший напрямок цифровізації - це інтелектуальний аналіз даних (data mining) і машинне навчання (machine learning). Дані про клієнта, середовище, конкурентів завжди були великою цінністю. Компанії витрачали сили та кошти на проведення маркетингових досліджень, причому чималу частину зусиль займало саме отримання цих даних. У 2000-х роках настала цифрова ера: це час, коли дані поширені всюди. Користувачі мережі Інтернет надають зовні величезний обсяг даних про себе та свої переваги. Вони можуть залишати їх усвідомлено (наприклад, при реєстрації на інформаційних ресурсах) або неусвідомлено (регулярно відвідуючи сторінки з певним контентом). Дані можуть стосуватися якогось конкретного продукту (дії користувача на сайті компанії, що випускає цей продукт) або просто розповідати про те, як пройшов день користувача (соціальні мережі). Це явище отримало назву «цифровий слід» [9]. Вивчення та аналіз компаніями «цифрових слідів» своїх потенційних споживачів можуть принести їм значні вигоди. Ще один напрямок використання бізнесом проривних технологій - хмарні технології (cloud technologies). Використання великих даних та інтелектуального аналізу вимагає від компаній розвивати ІТ-інфраструктуру. Вона може бути розгорнута на своїх дата-центрах або орендована у провайдерів хмарних послуг.

Американські дослідники (Ali A., Warren D., Mathiassen L.) стверджують, що елементи цифровізації майбутнього (такі як великі дані, парадигма Інтернету речей) вимагають використання хмарних технологій: кількість взаємодіючих пристроїв різко збільшується, обсяги даних, які потрібно зберігати та обробляти, також зростають [10]. Традиційні централізовані технології зберігання і обробки даних не справляються з різко збільшеним навантаженням. Як вважають дослідники, стрімко зростаюча кількість пристроїв, взаємодіючих між собою у світі Інтернету речей, призвело до генерації такого обсягу складних і гетерогенних даних, що зробило обчислювальні потужності існуючих систем нездатними впоратися з завданнями по обробці цих даних. Таким чином стає очевидним, що компанії не зможуть уникнути використання хмарних технологій. Хмарні технології сьогодні є невід'ємним атрибутом цифровизації бізнесу.

Ефективне використання інформаційних технологій потребує низки доповнюючих механізмів, об'єднаних у бізнес-концепцію «якісного менеджменту» (quality management), що включає: гнучку ІТ інфраструктуру; високі ІТ-технічні компетенції; інтеграцію ІТ у корпоративну стратегію. Інвестиції в інформаційні технології відрізняються високою невизначеністю результату, варіабельністю дій у процесі вкладення грошей, створюють мережеві ефекти і вимагають значної гнучкості з боку проектних менеджерів. Ці характеристики зближують ІТ інвестиції з інструментами реальних опціонів. Початковий вибір інформаційної стратегії задає технологічний тренд компанії на десятиліття вперед. Сьогоднішня ІТ архітектура підприємства одночасно надає та обмежує поле можливих інновацій. Прийняття неправильного рішення в глобальному плані розвитку ІТ системи фірми може заставити відмовитися від подальших проектів, або зробити їх розробку довгою і важкою, якщо цей вибір не буде відповідати технологічній структурі бізнесу [11].

В Україні відсутня модель обрахування економічного впливу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на ті чи інші індустрії та сфери життя. Чинна система цифрової статистики стосується лише кількості імпортованих у країну техніки й обладнання та обсягу експорту послуг ІТ- компаній. Також відсутні офіційні дані щодо покриття території країни цифровими інфраструктурами та рівня споживання відповідних послуг. Проте розгляньмо лише сукупний обсяг ІКТ-обладнання та послуг, спожитих в Україні 2018 року, - він становить орієнтовно 1 млрд 560 млн дол. (за оцінками International Data Corporation). Для прикладу, економіка Польщі 2018 року спожила ІТ-продукції на 6,5 млрд дол. Це означає, що економіку України недофінансовано з погляду споживання нею технологій, тобто темпи та масштаб модернізації галузей економіки та сфер життя набагато нижчий, аніж у сусідів. Загалом за рівнем споживання ІКТ-продукції та послуг можна зробити висновок про рівень модернізації країни та рівень її продуктивності та ефективності, а отже - конкурентноздатності [12].

Для досягнення ВВП $1 трлн у 2030Е (табл. 1) рівень споживання ІКТ- продукції має істотно піднятися протягом найближчих років, насамперед за рахунок упровадження масштабних національних проектів цифрових трансформацій -- від пріоритетних галузей економіки до таких сфер життя, як медицина, освіта, транспорт, екологія, туризм тощо.

Таблиця 1.

KPI цифровізації української економіки

Джерело: Digital Transformation Institute

Вплив цифровізації визначається доданою вартістю, що її digital створює для кожної галузі економіки або сфери життя на макрорівні або для конкретного продукту чи послуги - на мікрорівні. На макрорівні ця додана вартість складає відповідну частку зростання ВВП (% від загального ВВП) ( табл. 2).

Таблиця 2.

Частка цифрової економіки у ВВП України (KPI)

Джерело: оцінки та розрахунки експертів ініціативи «Цифрова адженда України» на підст аві даних World Economic Information technology Report (DEF). URL: https:// ucci.org.ua/ uploads/files/58e 78ee3c3922.pdf

Саме ця кумулятивна частка і є цифровою економікою як частиною традиційно-аналогової економіки. Саме тому цифрова економіка - це не стільки ІКТ-індустрія, представлена ІКТ-компаніями, а всі інші індустрії та сфери життя, що є користувачами ІКТ-технологій: фінансова сфера, агросектор, промисловість, транспорт, медицина, страхування, туризм та десятки інших.

Показники цифрового розвитку варто розглядати через такі напрямки:

* покриття (penetration/coverage) цифровими інфраструктурами;

• поглинання (absorption), тобто рівень використання цифрових технологій (клаптевий чи глибинний, поверхнево чи в ключових бізнес-процесах);

• частота користування (intensity).

Однак саме покриття є ключовим питанням в Україні, оскільки саме з нього починається розповсюдження технологій та використання їх користувачами. Впровадження цифрових інструментів сприяло прискоренню та спрощенню процесів, зниженню трудомісткості та ресурсомісткості. Однак цифрова трансформація бізнесу несе в собі потенційні ризики і породжує нові виклики, що стримують розвиток підприємницьких структур, найбільш значущими з них є:

1. Ризики, пов'язані з інформаційною безпекою. Ця група викликів пов'язана з технологічними ризиками. Швидке впровадження цифрових технологій допомагає освоювати нові революційні бізнес-моделі та процеси. В умовах зростаючої цифровізації бізнесу стрімко збільшуються обсяги даних, зростає рівень автоматизації, а кібератаки стають більш витонченими. Кожна зміна пов'язана з ризиком, а кібератаки та зломи є одними із найсерйозніших факторів ризику. Згідно з опитуванням, проведеним Marsh & McLennan серед 1500 керівників, сьогодні близько 79% керівників світу вважають кібератаки та погрози одним із найважливіших пріоритетів управління ризиками [13].

2. Недостатній рівень розвитку цифрових компетенцій персоналу. Відсутність або недостатність компетенцій працівників може призвести до ще однієї проблеми - це опір нововведенням. Для більшості людей запровадження інновацій з низки причин (страх перед нововведеннями, недовіра до керівництва, консерватизм тощо) проходить болісно. Отже, впровадження будь-якої нової технології має супроводжуватись навчанням та перепідготовкою співробітників.

3. Складність переходу до нових бізнес-моделей. Компанії, що активно впроваджують цифрові інструменти у свої бізнес-процеси, неминуче стикаються з необхідністю змін у системі управління та організації виробництва. Впровадження цифрових технологій у бізнес-процеси має проходити паралельно з організаційними інноваціями і супроводжуватися вдосконаленням менеджменту.

4. Фінансові обмеження. Цифрова трансформація бізнесу вимагає масштабних фінансових вкладень. Інвестиції на початковому етапі впровадження цифрових інструментів у бізнес-процеси та витрати на подальші організаційні інновації є значними. У той же час економічний ефект від цифрової трансформації проявляється через досить тривалий період.

У сучасних умовах цифровізація бізнесу стала необхідною умовою збереження позицій підприємницької структури на ринку. З одного боку, цифровізація та подальша цифрова трансформація бізнесу відкривають нові можливості: підвищується гнучкість та адаптивність бізнесу до нових економічних умов; з'являються нові засоби індивідуалізації продукції та привернення уваги споживачів. З іншого боку, на шляху цифрової трансформації бізнес стикається з сукупністю викликів і ризиків, нівелювати вплив яких покликані інструменти державної підтримки підприємництва. Однак, узагальнюючи думки експертів, можна відзначити, що хоча представники бізнес-структур розглядають процеси цифрової трансформації як високо ризиковані, підприємці розуміють, що альтернативи розвитку підприємства та збереження своїх ринкових позицій цифрової трансформації немає. Тобто сьогодні значно зріс ступінь лояльності підприємців до процесів цифрової трансформації. Крім того, однією з основних причин для впровадження цифрових технологій у господарську практику сьогодні стає вимога з боку клієнтів, які вже відчули переваги отримання послуг в режимі онлайн та замовлення товарів через Інтернет. Домінуюче значення у забезпеченні успіху цифрової трансформації бізнесу у світовій практиці мають такі фактори:

- прихильність підприємницьких структур до змін, зокрема до впровадження нових бізнес-моделей;

- інвестування в людський капітал (навчання, підвищення кваліфікації, залучення висококваліфікованих спеціалістів з інших бізнесових структур);

- впровадження технологій кібербезпеки, Інтернету речей, електронної торгівлі, блокчейну та хмарних технологій [13].

Таким чином, для того, щоб цифрова трансформація бізнесу стала реальністю, а не тимчасовим вимушеним заходом в умовах пандемії, необхідно виконання наступних заходів: проведення оцінки готовності середовища до цифрової трансформації; чітка структуризація процесу трансформації з поетапною реалізацією; побудова ефективної системи управління. Важливо підкреслити, що успішність процесів цифровізації як на рівні держави, так і на рівні регіонів, галузей, підприємницьких структур багато в чому визначається грамотним використанням сукупності драйверів цифрової трансформації на всіх рівнях економічної системи. Одним із таких драйверів у сучасних умовах стають цифрові платформи. Тут перетинаються інтереси держави, бізнесу, конкретних підприємницьких структур, їхніх бізнес-партнерів, галузей та ринкових інститутів. Різновидом таких платформ сьогодні є інвестиційні платформи, що мають значний потенціал у створенні умов для залучення фінансових ресурсів приватних інвесторів у високотехнологічні стартап-проєкти. Крім того, у вітчизняній практиці поки що мінімально задіяні можливості крауд-фінансування, тобто залучення коштів приватних інвесторів до реалізації інноваційних ідей початківців, творчих і венчурних проектів, соціально значущих ініціатив.

Висновки

Впровадження цифровізації сприяє бурхливому розвитку техніки, технології, автоматизації, роботизації, розширює сферу застосування Інтернет та його можливості, зокрема навчання із застосуванням дистанційних технологій, дозволяє компаніям оптимізувати роботу співробітників, сприяє зростанню продуктивності праці, підвищує доступність низки товарів та послуг, дає поштовх до появи нових товарів, послуг та нових професій, дозволяє знизити транспортне навантаження, зменшити негативні наслідки забруднення навколишнього середовища, визначає тенденцію на «розумне споживання», тренд на екологічність та комфорт будинку та навколишнього середовища, забезпечує зростання якості життя, дозволяє розширити рекламну аудиторію для просування товарів та ідей. У сучасних умовах ключовою тенденцією економічного розвитку стало проникнення нових цифрових технологій у всі сфери життєдіяльності людини. Застосування цифрових рішень сьогодні переходить із розряду радикальних інновацій у повсякденний рутинний процес. Цифрові технології вже знайшли своє застосування на державному, підприємницькому та навіть на побутовому рівнях.

Щодо поширення цифрових технологій за видами економічної діяльності можна відзначити, що найбільше прискорення у впровадженні інструментів цифровізації бізнесу спостерігається у високо конкурентних галузях економіки. Так, найбільша частка організацій, що використовують у своїй діяльності ІКТ, спостерігається у сфері торгівлі, фінансовому та страховому секторах. Компанії, що функціонують у перелічених секторах, повинні розвиватися швидшими темпами, ніж інші, інакше вони швидко втратять свою конкурентоспроможність. Впровадження цифрових технологій у даному випадку спрямовано на прискорення прийняття рішень, створення нових продуктів, підвищення маневреності при відкритті нових напрямів діяльності, пропозиції нових варіантів взаємодії з покупцями і замовниками.

Таким чином, держава визнала цифровізацію пріоритетним напрямом розвитку країни, де вона стає трендом і основою розвитку при наявності можливостей, умінь і бажань використання інформаційних технологій та за умови ефективного її використання як ресурсу розвитку. Цифровізація призведе не лише до змін у економіці, а й у якості життя. Масштабне використання цифровізації - процес багатогранний, складний, пов'язаний з ризиками і неоднозначними наслідками. Зворотною стороною цифровізації та низки перерахованих наслідків служить скорочення особистого спілкування та соціалізації, загроза зростання кіберзлочинності, неминуча трансформація «традиційного» ринку, зміна виробництва, структурна перебудова ринку праці та загострення проблеми безробіття, необхідність перебудови економіки, освіти, управління. Всебічна реалізація принципів ефективного впровадження цифрової економіки дозволить запобігти або суттєво послабити дію негативних наслідків.

Література

1. Цифрова трансформація бізнесу: зміна стратегій і моделей розвитку. Віртуалізація як каталізатор суспільних трансформацій. URL: https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2020/02/ Strizhkova19Mono/Striz-hkova 19Mono%20(4).pdf

2. Чиков І. А. Цифрова трансформація економіки: сутність, проблеми, особливості. Підприємництво та інновації. 2022. № 25. С. 97 -102. DOI: 10.32782/2415-3583/25.16

3. Україна 2030Е - країна з розвинутою цифровою економікою. Український інститут майбутнього. URL:https://strategy.uifuture.org/ https://strategy.uifuture.org/index.html

4. Ляшенко В.І., Вишневський О.С. «Цифрова модернізація економіки України». URL: https://iie.org.ua/wp-content/uploads/monografiyi/2017/Lyashenko_Vishnevsky_2018.pdf)

5. Chaniasa S., Myersb M.D., Hessa T. Digital transformation strategy making in predigital organizations. Journal of Strategic Information Systems. 2019. Vol. 28, no. 1. P. 17-33.

6. Концепція АППАУ «Національна стратегія Індустрії 4.0». URL: https://mautic. appau.org.ua/asset/42:strategia-rozvitku-4-0-v3pdf

7. Worldwide R&D incentives reference guide 2014-2015 (Ernst & Young) https:// www.ey.com/Publication/vwLUAssets/EY-worldwide-randd-incentives-reference-guide/SFILE/ EY-worldwide-randd-incentives-reference-guide.pdf

8. Dow K., Weidenmier Watson M., Shea V. Riding the waves of technology through the decades: the relation between industry-level information technology intensity and the cost of equity capital. International Journal of Accounting Information Systems. 2017. Vol. 25. P.18-28.

9. Padmanabhan V., Berez S., Gautheron P. Four Myths of Digital Transformation: What Only 8 % of Companies Know. 2019. URL: https://www.bain.com/insights/four-myths-of-digital- transformation-what-only-8-percent-of-companies-know/

10. Ali A., Warren D., Mathiassen L. Cloud-based business services innovation: risk management model. International Journal of Information Management. 2017. Vol. 37. P.639-649.

11. Hazen B., Bradley R., Bell J., In J., Byrd T. Competition-based approach to achieving agility and form performance. International Journal of Production Economics. 2017. Vol. 193. P. 566-577.

12. «Цифрова адженда України - 2020» («Цифровий порядок денний - 2020)», - ГС «ХАЙ-ТЕК ОФІС УКРАЇНА», 2016. URL:https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf

13. Global Cyber Risk Perception Survey. 2019. URL: https://www.mmc.com/insights/ publications/2019/sep/global-cyber-risk-perception-survey-report-2019.html

References

1. Tsyfrova transformatsiya biznesu: zmina stratehiy i modeley rozvytku. Virtualizatsiya yak katalizator suspilnykh transformatsiy [ Digital transformation of business: changing strategies and development models. Virtualization as a catalyst of social transformations]. URL: https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2020/02/Strizhkova19Mono/Striz-hkova 19Mono%20(4).pdf [in Ukrainian].

2. Chykov, I. A. (2022). Tsyfrova transformatsiya ekonomiky: sutnist, problemy, osoblyvosti. [Digital transformation of the economy: essence, problems, features]. Pidpryyemnytstvo ta innovatsiyi [Entrepreneurship and innovation].2022. № 25. С. 97 -102. DOI: 10.32782/24153583/25.16 [in Ukrainian].

3. Ukraina 2030E - kraina z rozvynutoiu tsyfrovoiu ekonomikoiu. Ukrainskyi instytut maibutnoho. [Ukraine 2030E is a country with a developed digital economy. Ukrainian Institute of the Future.] URL: https://strategy.uifuture.org/ https://strategy.uifuture.org/index.html [in Ukrainian].

4. Lyashenko, V.I., Vyshnevskyy, O.S. Tsyfrova modernizatsiya ekonomiky Ukrayiny [Digital modernization of the economy of Ukraine]. URL:https://iie.org.ua/wp-content/uploads/ monografiyi/2017/Lyashenko_Vishnevsky_2018.pdf [in Ukrainian].

5. Chaniasa, S., Myersb, M.D., Hessa, T.(2019). Digital transformation strategy making in pre-digital organizations. Journal of Strategic Information Systems. 2019. Vol. 28, no. 1. P. 17-33. [in English].

6. Kontseptsiya APPAU «Natsionalna stratehiya Industriyi 4.0». [The concept of APPAU "National strategy of Industry 4.0"]. URL: https://mautic.appau.org.ua/asset/42:strategia-rozvitku- 4-0-v3pdf [in Ukrainian].

7. Worldwide R&D incentives reference guide 2014-2015 (Ernst & Young) https://www.ey.com/ Publication/vwLUAssets/EY-worldwide-randd-incentives-reference-guide/$FILE/EY-worldwide- randd-incentives-reference-guide.pdf [in English].

8. Dow, K., Weidenmier Watson, M., Shea, V. (2017). Riding the waves of technology through the decades: the relation between industry-level information technology intensity and the cost of equity capital. International Journal of Accounting Information Systems. 2017. Vol. 25. P.18-28.

9. Padmanabhan, V., Berez, S., Gautheron, P. (2019). Four Myths of Digital Transformation: What Only 8 % of Companies Know. 2019. URL: https://www.bain.com/ insights/four-myths-of- digital-transformation-what-only-8-percent-of-companies-know/[in English].

10. Ali, A., Warren, D., Mathiassen, L. (2017). Cloud-based business services innovation: risk management model. International Journal of Information Management. 2017. Vol. 37. P.639-649.[in English].

11. Hazen, B., Bradley, R., Bell, J., In, J., Byrd, T. (2017). Competition-based approach to achieving agility and form performance. International Journal of Production Economics. 2017. Vol. 193. P. 566-577. [in English].

12. «Tsyfrova adzhenda Ukrainy - 2020» («Tsyfrovyi poriadok dennyi - 2020)», - HS «KhAI-TEK OFIS UKRAINA». ["Digital agenda of Ukraine - 2020 ("Digital agenda - 2020)", - GS "HI-TECH OFFICE UKRAINE"] 2016. URL: https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c 3922.pdf

13. Global Cyber Risk Perception Survey. 2019. URL: https://www.mmc.com/insights/ publications/2019/sep/global-cyber-risk-perception-survey-report-2019.html [in English].

Размещено на Allbest.ru