Соціальне підприємництво: зарубіжний досвід та можливості імплементації в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Соціальне підприємництво: зарубіжний досвід та можливості імплементації в Україні

Слободянюк Наталія Володимирівна

аспірант кафедри публічної політики

м. Київ



Анотація

У статі розглянуто особливості соціального підприємництва зарубіжних країн при цьому дослідження було сфокусоване на країнах Європейського Союзу, враховуючи обраний курс Україною до інтеграції.

Визначено основні організаційно-правової форми діяльності соціальних підприємств, якими виявилися кооператив та некомерційне об'єднання. Доведено, що належне правове регулювання соціального підприємництва є запорукою успішної діяльності соціальних підприємств, їх суспільної та державної підтримки.

У статті виявлено, яке законодавство стало прикладом для розробки законопроектів щодо соціального підприємництва в інших європейських країнах. Встановлено: критерії британського соціального підприємства; в якій сфері діяльності зосереджено соціальних підприємств найбільше; як саме забезпечується підтримка соціальних підприємств державою, організаціями з підтримки соціального підприємництва і банківськими організаціями. соціальний кооператив товариство україна

Виявлено, що у Німеччині соціальні підприємства працюють у таких організаційно-правових формах, як кооперативи, фонди, асоціації, товариства із обмеженою відповідальністю.

У статті встановлено, що у Польщі важливим поштовхом для розвитку соціального підприємництва стали прийняття Сеймом нової Конституції та вступ країни до Європейського Союзу. Засновник соціального підприємництва Польщі звільняється від сплати реєстраційного збору й може дістати одноразову грошову допомогу у визначених розмірах, крім цього органи місцевої влади мають право замовляти в соціальних кооперативів певні послуги без проведення тендерів. Розглянуто вимоги при наявності яких підприємство вважається соціальним кооперативом. Доведено, що створені центри підтримки соціальної економіки дійсно стимулюють розвиток соціальних підприємств у Польщі.

Виявлено, що поява соціального підприємництва у Норвегії була обумовлена активністю приватних осіб, компаній та інвесторів, основної мотивацією яких було вирішення питань, пов'язаних з появою великої кількості біженців. Встановлено якими шляхами норвезький уряд прагне сприяти посиленню конкурентоспроможності соціальних підприємців. Досліджено, що розуміючи актуальність розвитку соціального підприємництва, уряд Норвегії зосереджує свою увагу в налагодженні співпраці з іншими скандинавськими країнами у цьому напрямку.

Проаналізовано нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність соціальних підприємців Греції, Чехії та Латвії.

Ключові слова: соціальне підприємництво, соціальний підприємець, соціальна місія, соціальне підприємство.



Abstract

Social entrepreneurship: foreign experience and possibilities of implementation in Ukraine

Slobodianiuk Natalia Volodymyrivna Graduate student of the Public Policy Department of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv

The article examines the peculiarities of social entrepreneurship of foreign countries, while the study was focused on the countries of the European Union, taking into account the course chosen by Ukraine towards integration. The main organizational and legal forms of activity of social enterprises, which were a cooperative and a non-commercial association, were determined. It has been proven that proper legal regulation of social entrepreneurship is a guarantee of successful activity of social enterprises, their public and state support.

The article reveals which legislation became an example for the development of bills on social entrepreneurship in other European countries. Established: British social enterprise criteria; in which sphere of activity are the most concentrated social enterprises; how exactly the support of social enterprises is ensured by the state, organizations supporting social entrepreneurship and banking organizations.

It was found that in Germany social enterprises work in such organizational and legal forms as cooperatives, foundations, associations, and limited liability companies.

The article establishes that the adoption of the new Constitution by the Seimas and the country's accession to the European Union became an important impetus for the development of social entrepreneurship in Poland. The founder of a social enterprise in Poland is exempted from payment of the registration fee and can receive a one-time financial aid in specified amounts, in addition, local authorities have the right to order certain services from social cooperatives without holding tenders. The requirements, in the presence of which the enterprise is considered a social cooperative, have been considered. It has been proven that the created social economy support centers really stimulate the development of social enterprises in Poland.

It was found that the emergence of social entrepreneurship in Norway was due to the activity of private individuals, companies and investors, whose main motivation was to solve issues related to the emergence of a large number of refugees. It is established in what ways the Norwegian government seeks to promote the strengthening of the competitiveness of social entrepreneurs. It has been investigated that, realizing the relevance of the development of social entrepreneurship, the Norwegian government focuses its attention on establishing cooperation with other Scandinavian countries in this direction.

The legal acts regulating the activities of social entrepreneurs in Greece, the Czech Republic and Latvia have been analyzed.

Keywords: social entrepreneurship, social entrepreneur, social mission, social enterprise.



Вступ

Постановка проблеми. Активізація кооперативного руху стала основою для розвитку соціальних підприємств в Європі, які створюються переважно на засадах самоврядування, фізичними особами з метою задоволення своїх власних економічних та соціальних потреб. З часом кооперативи вже відіграють важливу роль у вирішенні соціальних проблем європейських країн, крім цього в секторах охорони здоров'я та соціального обслуговування виникають благодійні та інші види некомерційних організацій.

Прогалини у системі державного соціального забезпечення Бельгія, Франція, Німеччина та Італія ліквідували шляхом запровадження програми «вторинного ринку праці», в реалізації якої брали участь неприбуткові організації. Для скандинавських країн характерний розвинутий кооперативний рух, при цьому неприбуткові організації не брали участь у розв'язанні проблем безробіття, а переважно реалізували свою діяльність у сфері розваг.

В подальшому більшість європейських країнах прийняли нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність соціальних підприємств.

Ситуація в Україні вимагає прийняття управлінських рішень, що сприятимуть максимальному розкритті потенціалу громад та забезпечать досягнення результатів з мінімальними витратами, одним з таких інструментів є соціальне підприємництво. Вивчення зарубіжного досвіду становлення та розвитку соціального підприємництва допоможе врахувати помилки країн Європейського Союзу та не допустити їх при імплементації в Україні [3, с.219].

З огляду на зазначене актуальним залишається питання, стосовно правового регулювання, перспектив розвитку та удосконалення політики щодо розвитку соціального підприємництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливий внесок у розвиток соціального підприємництва зробили М. Болтон, Д. Борнштейн, Г. Діз, Б. Дрейтон, М. Маретич, М. Маклін, М. Ніссенс, та інші. Серед українських науковців, які досліджують соціальне підприємництво, можна відзначити роботи З. Галушки, М. Гончарової, Н. Гусак, І. Каменко, Ю. Кірсанова, В. Колтун, А. Корнецького, В. Назарук, Н. Обушної, А. Переверзєвої, О. Петроє, А. Свинчук, В. Трощинського, А. Туманової, але можливості імплементації зарубіжного досвіду впровадження соціальних підприємств в Україні розкриті не повністю.

Мета статті - вивчити досвід Європейського Союзу щодо розвитку соціального підприємництва та визначити можливості його використання в Україні.



Виклад основного матеріалу

Вступ України до Європейського Союзу є на поточному порядку денному Європейського Союзу з 2022 року, з моменту подачі заявки на вступ в умовах російсько-української війни, з метою поступової інтеграції в єдиний ринок і кінцевим вступом до Європейського Союзу. Україна - одна з восьми нинішніх країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу разом з Албанією, Боснією і Герцеговиною, Сербією, Молдовою, Північною Македонією, Чорногорією та Туреччиною [1]. Тому враховуючи прагнення України у інтеграції, при аналізі досвіду зарубіжних країн, акцент дослідження нами був зроблений саме на країнах Європейського Союзу.

Соціальне підприємництво, як поняття ще не введене у законодавче поле України, на відміну від країн Європейського Союзу в яких воно активно розвивається через нормативне регулювання. Основними організаційно-правовими формами діяльності соціальних підприємств в них є кооператив або некомерційне об'єднання.

Більшість соціально орієнтованих нормативно-правових актів країн Європейського Союзу прийнято в рамках проекту, що стартував у жовтні 1998 року з метою розробки рекомендацій щодо сприяння розвитку соціальних підприємств (переважно за італійською кооперативною моделлю).

Належне правове регулювання соціального підприємництва є запорукою успішної діяльності соціальних підприємств, їх суспільної та державної підтримки [2, с.23].

В Італії виникли перші організації взаємодопомоги для надання соціальних послуг - соціальні кооперативи, які й склали основу італійських соціальних підприємств (одним із перших таких кооперативів був споживчий кооператив «Magazzino di previdenza», відкритий у Турині в 1854 р.). У 1991 р. було прийнято Закон № 381, що регулював механізми створення і діяльності соціальних кооперативів, які поділялися на дві групи [2, с.22]:

«А» - що надають соціальні, освітні, медичні послуги нужденним категоріям;

«В» - що створюють можливості для працевлаштування та соціальної інтеграції вразливих верств (на виробництві в них повинно працювати не менш ніж 30% їх представників).

Умовами для надання статусу соціального кооперативу є, зокрема, обмежений розподіл прибутку, розвиток власних активів.

В подальшому італійське законодавство послугувало прикладом для розробки схожих законопроектів в інших європейських країнах. Це ілюструють португальський Закон про кооперативи суспільної солідарності (1998), грецький Закон про соціальні кооперативи з обмеженою відповідальністю (1999), законодавче визначення поняття «кооперативного товариства з колективними інтересами» у Франції (2001), фінський Закон про соціальні підприємства, що визнаються ринково-орієнтованими кооперативами (2003) [2, с.22].

Для імплементації в Україні важливим, є те що італійська правова система забезпечує достатньо високий рівень контролю за діяльністю соціальних підприємств, встановлює стандарти якості надання соціальних послуг, передбачає спілкування між виробниками і споживачами соціальних послуг [3, с.218].

Єдиної організаційно-правової форми діяльності соціальних підприємств у Великобританії не існує, тому статус соціального підприємства може надаватися різним фірмам і компаніям.

До критеріїв британського соціального підприємства відносяться [3, с.219]:

• бізнес-організація (переважна більшість - некомерційні організації);

• метою діяльності якої є вирішення соціальних або екологічних проблем конкретної місцевої спільноти;

• прибуток інвестується у розвиток свого підприємства або на підтримку громадських організацій та ініціатив;

• соціальний ефект виявляється через прозорість операцій і звітність організації.

Варто зазначити, що ніякого контролю за підприємствами з боку уряду на предмет того, чи підходять вони під ці характеристики, немає. Для британських соціальних підприємств характерна сильна самоідентифікація: якщо підприємство вважає себе відповідним визначенню соціального, то воно може назвати себе таким.

Для різних досліджень і звітів британський уряд використовує такі критерії: якщо підприємства не платять більше ніж 50% прибутку власникам або акціонерам, бачать свою бізнес-місію соціальною, генерують не менше 25% свого доходу від торгівлі і не отримують більше 75% доходу від грантів або пожертвувань [6, с.39].

У Великобританії у 2005 р. було прийнято Закон №1788 «Про регулювання діяльності компаній суспільного інтересу» (Community Interest Company): вони належать до некомерційних організацій і повинні працювати в інтересах конкретної місцевої спільноти. Соціальні підприємства Великобританії здійснюють свою діяльність у великому діапазоні галузей, але найбільше соціальних підприємств зосереджено у сфері послуг. Вони створюються і розвиваються за активної підтримки [4]:

- держави (при Кабінеті Міністрів створено «Департамент третього сектору», в його структурі працює відділ соціального підприємництва і фінансування, крім того в країні реалізується довгострокова програма «Соціальні підприємства: стратегія успіху»);

- організацій підтримки соціального підприємництва («Social Enterprise London», «Social Enterprise UK», «Association of social entrepreneurs»);

- підтримки банківських організацій, які кредитують соціальний бізнес, провідними є «Future builders England» (урядовий фонд кредитування, що надає підтримку організаціям, які працюють за контрактами з державними закладами), «Charity Bank», «Unity Trust Bank» та інші.

У Німеччині соціальне підприємництво як і у Великобританії не закріплено визначеною організаційно-правовою формою діяльності, тому вони працюють у формах кооперативів, фондів, асоціацій, товариств із обмеженою відповідальністю.

У Німеччині формування сучасних практичних підходів до соціального підприємництва пов'язують із відкриттям філії Фонду Шваба (1998), а також заснуванням Академії соціального підприємництва (2010). Початок державної підтримки можна пов'язати з урядовою підтримкою конкурсу соціальних підприємців у 2000 р., створенням у 2003 р. зареєстрованої асоціації. Німецьке місто Вісбаден має офіційний статус «міста соціального бізнесу», який йому надала творча лабораторія «Grameen Bank» [2, с.24].

Державна підтримка здійснюється у двох основних напрямах [2, с.23]:

1) стимулювання успішних суб'єктів;

2) розробки стратегії взаємодії між соціальними підприємцями та Міністерством у справах сім'ї, літніх громадян, жінок і молоді.

На неурядовому рівні соціальне підприємництво підтримують організації «Ashoka» та «BonVenture» (Команда BonVenture отримує фінансовий прибуток від керованого фонду лише тоді, коли досягаються визначені соціальні ефекти. Частина прибутку передається в BonVenture gGmbH (благодійність), що робить BonVenture самим соціальним підприємством) [5].

У Польщі важливим поштовхом для розвитку соціального підприємництва стали прийняття Сеймом нової Конституції (1997) та вступ країни до Європейського Союзу (2004), зокрема реалізація окремих положень Програми Європейського Союзу EQUAL, що діяла у 2000-2006 рр., а також інших соціальних програм. Законодавчу базу становили Закони «Про суспільно- корисну роботу та волонтерство» (від 24 квітня 2003), «Про соціальну зайнятість» (від 13 червня 2003), «Про сприяння працевлаштуванню та установи ринку праці» (від 20 квітня 2004), «Про соціальні кооперативи» (від 6 липня 2006).

Останній із зазначених Законів передбачає три способи заснування соціального кооперативу [2, с.23]:

1) інституційний (через Центр суспільної інтеграції);

2) некомерційною організацією чи органом місцевого самоврядування;

3) індивідуальний.

Засновник звільняється від сплати реєстраційного збору й може дістати одноразову грошову допомогу у визначених розмірах. Органи місцевої влади мають право замовляти в соціальних кооперативів певні послуги без проведення тендерів.

Підприємство в Польщі вважається соціальним кооперативом, якщо відповідає наступним вимогам [3, с.219]:

- максимальний розмір заробітної плати працівників обмежений;

- прибуток розподіляється або на розвиток фірми або на суспільну та соціальну реінтеграцію працівників;

- неменше тридцяти відсотків працівників належать до соціально незахищених верств населення.

З метою розвитку соціальних підприємств у Польщі створені центри підтримки соціальної економіки. Ці установи інформують про можливості фінансування як з державного бюджету, так і з грантів, допомагають заповнювати заяви.

Наприклад, Центр підтримки соціальної економіки TLOK надає субсидії до 240.000 злотих на одне соціальне підприємство (до 10 новостворених робочих місць). Працевлаштовані безробітні, інваліди, малозабезпечені працівники отримують субсидії до 2250 злотих на особу на місяць [7, с.162].

Процес поширення соціального підприємництва в Польщі проходить складний шлях зміни суспільної свідомості, інституційних та правових норм, визнання і схвалення на всіх рівнях та направлений на перетворення споживача соціальних послуг на відповідального незалежного управлінця.

Норвегія знаходиться на перших позиціях у світовому рейтингу за рівнем стабільності та сприятливості бізнес-середовища, яке забезпечується належною законодавчою базою та потужною державною підтримкою (рівень оподаткування компаній є середнім по Європі) і характеризується відкритістю та прозорістю. До прикладу, існує централізований реєстр в якому кожен громадянин має вільний доступ до корпоративної інформації і може побачити річні звіти, наявність особистої власності членів ради директорів чи генерального директора будь-якої компанії. Особливої уваги заслуговує і належний рівень бізнес-культури, як між конкурентами (бізнес-партнери працюють на взаємній довірі та Win-Win засадах) так і в середині кожної компанії (неформальне спілкування по горизонталі і по вертикалі, демократичні процеси ухвалення рішень, делегація завдань і відповідальності) [8].

Соціальне підприємництво у Норвегії розглядається на двох рівнях - урядова підтримка та діяльність великих корпорації, які фінансово чи ресурсно підтримують соціальних підприємців. У Норвегії поява соціального підприємництва в першу чергу була обумовлена активністю приватних осіб, компаній та інвесторів, основної мотивацією яких було вирішення питань, пов'язаних з появою великої кількості біженців. Втім з 2011 року починаються проявлятися політичні інтереси у цьому напрямку. Перший кроками державних структур стали розробка навчальних курсів та підготовка посібника для соціальних підприємців, які спрямовують свої зусилля на боротьбу з бідністю та соціальною ізоляцією. Згодом держава починає дотувати соціальних підприємців та фокусується на «великого інвестора» [8].

В цей час починають формуватися критерії підтримки соціального підприємництва, а саме [9, с.50]:

• соціальний вплив (спрямованість на вирішення чи пом'якшення конкретної відчутної соціальної проблеми);

• інноваційність (застосування нових підходів, нових способів розв'язання як давньої, так і новопосталої соціальної проблеми);

• самоокупність і фінансова стійкість (незалежність від зовнішнього фінансування);

• тиражованість (відтворюваність моделі соціального підприємства в інших географічних і соціальних умовах).

З 2013 року уряд Норвегії оголосив, що держава буде сприяти доступу соціальних підприємців до можливостей та схем фінансування на рівні з іншими підприємцями та визначив три пріоритетні напрямки, що представляють особливий інтерес при розгляді політики у соціальному підприємництві [8]:

o державні закупівлі - державний сектор займає ключову нішу і здебільшого є єдиним клієнтом для соціальних підприємців. Проте соціальні підприємці, які тільки виходять на ринок, не завжди обізнані належним чином стосовно процедури відкритих торгів та участі у процесі прийняття рішень. Часто в процесі проведення публічних торгів мало враховується аспект інноваційності у сфері послуг і поставок;

o компетентність - соціальні підприємці мають чітке бачення наявних проблем та способів їх вирішення, проте часто вони є недостатньо компетентними в питаннях ведення бізнесу;

o культура підприємництва - у багатьох випадках соціальні підприємці не мають досвіду ведення бізнесу і не «володіють правилами гри», що є необхідною умовою та запорукою ведення успішного бізнесу.

Враховуючи наведене вище, уряд прагне сприяти посиленню конкурентоспроможності соціальних підприємців кількома шляхами [9, с.50-51]:

- реалізація програм навчання ще на початковому рівні - на етапі зародження ідеї. Генераторами більшості ідей виступає молодь. Саме тому, в курс навчання на рівні бакалаврату включені такі курси, як соціальні інновації та соціальне підприємництво. Важливе значення в напрямку просування такого навчання має міжсекторальна співпраця, а саме співпраця урядових структур та навчальних закладів. Наприклад, Центр підприємництва в Університеті Осло пропонує навчальний курс «Соціальне підприємництво» як для магістрів, так і для бакалаврату;

- адміністрація праці та соціального забезпечення Норвегії надає грантову підтримку соціальним підприємцям. Важливим кроком у напрямку підтримки соціального підприємництва є прийняття у жовтні 2015 року Урядового Плану підтримки підприємництва «Хороші ідеї - забезпечене майбутнє», окремим розділом якого є підтримка та розвиток соціального підприємництва. Наприклад, вже запущена гаряча лінія для підприємців, які можуть звернутися та отримати консультацію фахівця з приводу будь-яких, в тому числі вузькопрофільних, питань.

Розуміючи актуальність розвитку соціального підприємництва, уряд Норвегії зосереджує свою увагу і на налагодженні співпраці у цьому напрямку з іншими скандинавськими країнами. У 2013 році Рада Міністрів Північних Країн провели дослідження стосовно потенційних можливостей співпраці у розвитку соціального підприємництва у країнах Північної Європи, що продемонструвало потенціал для покращення взаємодії між гравцями, які пропонують інструменти, спрямовані на підтримку соціальних підприємців. Важливе значення має підтримка розвитку соціального підприємництва на локальному рівні. До прикладу, у Порсгрунні функціонують пільгові дитячі кімнати для батьків, які тимчасово не працюють, але займаються пошуком роботи чи перекваліфікацією; у Бергені діє хаб - локація соціальних підприємців, на базі якого працює бізнес-інкубатор [9, с.51].

У Бельгії до терміну соціального підприємництва все частіше звертаються, щоб описати підприємницьку діяльність неурядових організацій. Поняття соціального підприємництва у Бельгії не має чітких правових меж.

У 1996 р. з'явилося законодавство про компанії із соціальною місією (social purpose company), що намітило розмаїття юридичних форм соціальних підприємств. Федеральне законодавство не обмежує обсягів підприємницької діяльності і не передбачає розподілу прибутків між засновниками (допускаючи окремі механізми зниження їхніх витрат) [10, с.46]. За перші 10 років 400 організацій в Бельгії отримали статус неурядових організацій, і ця тенденція зберігається. Варто зазначити, що більшість бельгійських організацій, що розвивають комерційну діяльність та мають соціальну місію, оперують як неприбуткові асоціації [11]. У Бельгії на практиці соціальні підприємства найбільш активно створювалися в 1990-х рр., а з 1996 р. в країні активно працюють інституції мережі European Research Network, що займаються дослідженням феномена соціального підприємництва. Серйозним поштовхом для розвитку соціального підприємництва стала діяльність відділення нідерландського банку «Triodos Bank», який під час фінансової кризи 2007-2008 років стимулював організації, що працювали виключно в соціальних сферах. Практичну роботу бельгійських соціальних підприємств спрямовано на насичення ринку товарами й послугами, які не забезпечують звичайний бізнес і громадський сектор [2, с.24].

Цікавим до вивчення є бельгійський досвід системи соціальних ваучерів («service voucher system»), коли, прийнявши на роботу людину із відповідним вразливим статусом, роботодавець отримує з федерального бюджету компенсацію для оплати її праці. Щоб уникнути зловживань, ваучери надають людям, що мають певні обмеження до швидкого працевлаштування на ринку праці та наймаються для виконання роботи, що має очевидну соціальну додану вартість для цієї території (наприклад, садівництво, транспорт для вразливих груп тощо). Також організація-роботодавець має залучати до прийняття рішень працівників підприємства. Відповідно до цих умов акредитовані підприємства отримують державне фінансування для покриття частини їх витрат, а саме надання послуг із інтеграції праці [10, с.46].

У Греції всі питання соціального підприємництва регулюються Законом № 4019 від 2011 р. «Про соціальну економіку, соціальне підприємництво та інші положення». Закон передбачає три категорії соціальних підприємств: інтеграційні соціальні кооперативи (основа діяльності - соціальна і трудова інтеграція осіб, які опинилися у важкій життєвій ситуації); кооперативи соціальної опіки (виробляють товари й послуги для інвалідів, літніх осіб, осіб із хронічними захворюваннями тощо); кооперативні підприємства суспільного виробництва (працюють на свій регіон у сферах культури, екології, житлово-комунального господарства, підтримання місцевих традицій) [2, с.24].

У Латвії перший законопроект було розроблено наприкінці 2015 р. В 2017 року латвійський парламент ухвалив закон про соціальне підприємництво. На розробку й адвокацію законопроекту пішло три роки. У квітні 2018 року були затверджені всі необхідні підзаконні акти, і закон запрацював. «Дуже часто саме соціальні підприємці за допомогою ефективних методів зможуть інтегрувати одержувачів допомог у ринок праці, змінюючи, таким чином, їхнє життя і створюючи з одержувачів благ платників податків», - пояснювала парламентаріям необхідність закону робоча група.

Латвія врегулювала соціальне підприємництво, і це дозволило йому стати вагомим сектором економіки. Доходи низки соціальних підприємств Латвії нині вимірюються мільйонами євро. Латвійське соціальне підприємство, яке відповідає виписаним у законі критеріям і вміє подати детальну грамотну заявку із серйозним бізнес-планом, отримує до 200 тисяч євро фінансування від Європейського Союзу [12].

Латвійський закон про соціальне підприємництво визначив, що соціальні підприємства можуть діяти виключно у формі товариства з обмеженою відповідальністю, проходити щорічну акредитацію та підтверджувати свій статус соціального підприємства у Міністерстві добробуту Латвії [10, с.54].



Висновки

Отже, підсумовуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що більшість країн Європейського Союзу (Італія, Великобританія, Бельгія, Норвегія, Греція, Польща, Латвія тощо) прийняла основоположні законодавчі та нормативні акти, що визначають провідну організаційно-правову форму та засади діяльності соціальних підприємств, в результаті правова система забезпечує достатньо високий рівень контролю за діяльністю соціальних підприємств, встановлює стандарти якості надання соціальних послуг, передбачає спілкування між виробниками і споживачами соціальних послуг.

Законодавчо діяльність соціальних підприємств країн Європейського Союзу переважно є у формі кооперативів або формі некомерційного об'єднання. Вони створюються і розвиваються за активної підтримки: держави, організацій підтримки соціального підприємництва, підтримки банківських організацій. Посилення конкурентоспроможності соціальних підприємців здійснюється шляхами: реалізація програм навчання (міжсекторальна співпраця, а саме співпраця урядових структур та навчальних закладів); адміністрація праці та соціального забезпечення.

Нормативне врегулювання соціального підприємництва є основою для створення механізмів стимулювання та підтримки соціальної складової бізнесу, формування соціального замовлення та мобілізації потенціалу бізнесу на вирішення соціальних проблем, що дозволяє йому стати вагомим сектором економіки. Ключовим в даному контексті є розвиток соціального підприємництва, як однієї із форм забезпечення економічної стабільності та суспільної рівноваги, яка націлена на пом'якшення або вирішення соціальних проблем. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на вивченні чинників успіху соціального підприємництва та пошуку шляхів його підтримки в контексті воєнного стану.



Література

1. Учасники проектів Вікімедіа. Вступ України до Європейського Союзу - Вікіпедія. Вікіпедія. URL: https://uk.wikфedm.org/wiki/Вступ_України_до_Європейськоro_Союзу (дата звернення: 23.01.2024).

2. Соціальне підприємництво в Україні: Економіко-правовий аналіз / за ред. І. Каменко. EU4youth-- Розкриття потенціалу молодих соціальних підприємців в Молдові та Україні. К., 2020. 37 с.

3. Слободянюк Н. Соціальне підприємництво зарубіжний досвід та можливості імплементації в Україні. Шевченківська весна - 2023: публічне управління та державна служба : матеріали Все-укр. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчен., м. Київ, 29 берез. 2023 р. / ред. Л. Г. Комахи. Київ, 2023. С. 218-219.

4. Community interest company (CIC) - What is a CIC? | SumUp Invoices. SumUp - a better way to get paid. URL: https://www.sumup.com/en-gb/invoices/dictionary/community- interest-company/ (дата звернення: 23.01.2024).

5. BonVenture - Your Team for High Impact Investing. BonVenture. URL: https:// bonventure.de/en/about-us/ (дата звернення: 23.01.2024).

6. Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін. Посібник / Свинчук А.А., Корнецький А.О., Гончарова М.А., Назарук В.Я., Гусак Н.Є., Туманова А.А. - К: ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ», 2017 - 188 с.

7. Романова І., Товстий Т. Соціальне підприємницво в Польщі. Проблеми та перспективи розвитку підприємництва: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 25 листоп. 2022 р. Харків, 2022. С. 161-162. URL: https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/ core/bitstreams/cf2b4f2d-759f-49d1-9209-6b1b6394c856/content (дата звернення: 23.01.2024).

8. Соціальне підприємництво - запорука економічної стабільності та суспільної рівноваги. Львівськаторгово-промислова палата.URL: https://lcci.com.ua/socialne-pidpryyemnyctvo-dosvid-norvegiji/ (дата звернення: 23.01.2024).

9. Європейські практики соціального підприємництва: стійкість, інклюзія та креативність : курс лекцій / А. В. Переверзєва та ін. Запоріжжя : EUROSECRET, 2022. 151 с. URL: https://moodle.znu.edu.ua/course/view.php?id=15067 (дата звернення: 23.01.2024).

10. Соціальне підприємництво: посібник для викладачів курсу / за наук. редакцією к.е.н. А. О. Корнецького -- К. : Фамільна друкарня Huss, 2019. -- 160 с.

11. Huybrechts B. The governance of fair trade social enterprises in Belgium. Social Enterprise Journal. 2010. Vol. 6, Issue: 2, P.110-124

12. Законодавство про соціальне підприємництво: досвід Латвії та ЄС. Соціальне підприємництво в Україні. URL: https://socialbusiness.in.ua/knowledge_base/zakonodavstvo- pro-sotsial-ne-pidpryiemnytstvo-dosvid-latvii-ta-yes/ (дата звернення: 23.01.2024).



References

1. Uchasnyky proektiv Vikimedia, (2022). Vstup Ukrainy do Yevropeiskoho Soiuzu -- Vikipediia Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki [in Ukrainian].

2. Kamenko, I. (2020), Social entrepreneurship in Ukraine: Economic and legal analysis ” [Social entrepreneurship in Ukraine: Economic and legal analysis]. EU4youth - Rozkryttia potentsialu molodykh sotsial'nykh pidpryiemtsiv v Moldovi ta Ukraini, Retrieved from https://euneighbourseast.eu/wp-content/uploads/2021/07/legal-report-inukraine_ukrainian_1.pdf [in Ukrainian].

3. Slobodianiuk, N. (2023). Sotsialne pidpryiemnytstvo zarubizhnyi dosvid ta mozhlyvosti implementatsii v Ukraini [Social entrepreneurship: foreign experience and possibilities of implementation in Ukraine]. Proceedings from MIIM '23: Vse-ukr. nauk.-prakt. konf. studentiv, aspirantiv ta molodykh vchen. «Shevchenkivska vesna - 2023: publichne upravlinnia ta derzhavna sluzhba». (pp. 218-219). Kyiv: NNI PUDS KNU [in Ukrainian].

4. Community interest company (CIC) - What is a CIC? | SumUp Invoices. SumUp - a better way to get paid. Retrieved from https://www.sumup.com/en-gb/invoices/dictionary/ community-interest-company/

5. BonVenture - Your Team for High Impact Investing. BonVenture. Retrieved from https://bonventure .de/en/about-us/

6. Svynchuk, A.A., Kornetskyi, A.O., Honcharova, M.A., Nazaruk, V.Ia., Husak, N.Ie., & Tumanova, A.A. (2017). Sotsialne pidpryiemnytstvo: vid idei do suspilnykh zmin. [Social entrepreneurship: from idea to social change]. Kyiv: TOV «PIDPRYIeMSTVO «VI EN EI» [in Ukrainian].

7. Romanova I. A. & Tovstyi T.V. (2022). Sotsialne pidpryiemnytsvo v Polshchi. [Social entrepreneurship in Poland]. Proceedings from MIIM '22: Mizhnar. nauk.-prakt. konf. «Problemy taperspektyvy rozvytkupidpryiemnytstva», (pp. 161-162). Kharkiv: «Nats. avtomob.-dor. un-t.» [in Ukrainian].

8. Sotsialne pidpryiemnytstvo - zaporuka ekonomichnoi stabilnosti ta suspilnoi rivnovahy. Lvivska torhovo-promyslova palata. Retrieved from https://lcci.com.ua/socialne-pidpryyemnyctvo- dosvid-norvegiji/ [in Ukrainian].

9. Pereverzieva, A. V. (Eds.). (2022). Yevropeiskipraktyky sotsialnohopidpryiemnytstva: stiikist, inkliuziia ta kreatyvnist [European practices of social entrepreneurship: sustainability, inclusion and creativity]. Zaporizhzhia: EUROSECRET. Retrieved from https://moodle.znu.edu.ua/ course/view.php?id=15067 [in Ukrainian].

10. Kornetskoho, A. O. (Eds.). (2019). Sotsialne pidpryiemnytstvo [Social entrepreneurship]. Kyiv: Familna drukarnia Huss [in Ukrainian].

11. Huybrechts B. The governance of fair trade social enterprises in Belgium. Social Enterprise Journal. 2010. Vol. 6, Issue: 2, P.110-124

12. Zakonodavstvo pro sotsialne pidpryiemnytstvo: dosvid Latvii ta YeS. Sotsialne pidpryiemnytstvo v Ukraini. Retrieved from https://socialbusiness.in.ua/knowledge_base/- zakonodavstvo-pro-sotsial-ne-pidpryiemnytstvo-dosvid-latvii-ta-yes/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru