Публічно-управлінський підхід щодо ресурсного забезпечення протипандемічних заходів у сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Публічно-управлінський підхід щодо ресурсного забезпечення протипандемічних заходів у сучасних умовах

Лугач Ольга Олександрівна аспірант кафедри місцевого самоврядування та розвитку територій, Національний університет «Одеська політехніка», Інститут публічної служби та управління, м. Одеса

Анотація

Пошук основ публічно-управлінського підходу є актуальною проблемою в різних сферах суспільного буття. Стаття розглядає вплив пандемії на глобальний та локальний контексти, зосереджуючись на викликах, які вона створює для систем управління та розподілу ресурсів. Пандемія, як це показав період боротьби з COVID - 19 вимагає нових підходів до управління в галузях охорони здоров'я та соціального захисту, підкреслюючи міжсекторний характер цього виклику. Автор вказує на різні практики управління пандемією в різних країнах та регіонах і обґрунтовує важливість аналізу публічно-управлінського підходу для виявлення ефективних стратегій та недоліків.

Мета статті полягає в аналізі та визначенні ефективного публічно- управлінського підходу до забезпечення ресурсами протипандемічних заходів у сучасних умовах, ідентифікації оптимальних стратегій управління та розподілу ресурсів між секторами для ефективного боротьби з пандеміями, враховуючи сучасні виклики та контекст.

Особлива увага приділяється сучасним умовам в Україні, де пандемія співпадає з війною, яка триває. Агресивні дії рф спрямовані на руйнування механізмів публічного управління та підкреслює, що такі атаки можуть стати джерелом небезпеки для суспільства через можливий виникнення різних захворювань і пандемій. Автор показує, що вивчення публічно-управлінського підходу в умовах пандемії та воєнного стану є важливим для розуміння того, як подібні виклики можуть вплинути на ефективність управління та розподіл ресурсів. Загальна актуальність статті полягає в тому, що вирішення проблем, які виникають в умовах пандемії та воєнного конфлікту, може допомогти розробити ефективні моделі управління ресурсами та протипандемічними заходами для подальшого застосування в сучасних глобальних та локальних умовах.

У висновку наголошено, що дослідження підходів у сфері публічного управління до забезпечення ресурсів для протипандемічних заходів в українських умовах довело необхідність ретельного аналізу впливу на різні сектори та галузі. За результатами аналізу встановлено, що ефективне управління та розподіл ресурсів вимагають інтегрованого підходу, що враховує взаємодію різних галузей публічного управління, таких як охорона здоров'я, соціальний захист, економічний розвиток, управління у надзвичайних ситуаціях, освіта, цифровізація і інші. Ключовими аспектами успішного протипандемічного керівництва в умовах триваючої війни в Україні виявилися прозорий комунікаційний процес і своєчасна реакція на зміни в галузі охорони здоров'я. Стійкість суспільства під час пандемій визначається як складне завдання, що потребує узгодженого та інтегрованого підходу на всіх рівнях, від глобального до локального. Тільки такий підхід може гарантувати стабільність та динамічний розвиток громадян та економіки в умовах нестабільності та загроз пандемій.

Ключові слова: публічне управління, інструменти публічного управління, ресурси, заходи протипандемічні заходи, бюджет, стратегії.

Lugach Olga Oleksandrivna PhD student of the Department of Local SelfGovernment and Territorial Development, Odesa Polytechnic National University, Institute of Public Service and Management, Odesa

PUBLIC ADMINISTRATION APPROACH TO RESOURCE SUPPORT OF ANTI-PANDEMIC MEASURES IN CONTEMPORARY CONDITIONS публічне управління пандемія

Постановка проблеми

Глобальний контекст та вплив пандемії COVID-19, підкреслив виключну актуальність та посилив проблематику, пов'язану з управлінням та ресурсним забезпеченням протипандемічних заходів. Ця пандемія стала міжсекторним викликом для систем охорони здоров'я, соціального захисту, а отже, вимагає нових підходів до управління та розподілу ресурсів. У різних країнах та регіонах є різні практики управління пандемією. Аналіз публічно-управлінського підходу в контексті конкретної країни чи регіону може виявити ефективні стратегії та недоліки, які можуть бути важливими для подальших удосконалень.

Але і на глобальному, і на локальному рівнях спільним є те, що пандемії викликають великий навантаження на сучасні системи управління та розподілу ресурсів. Тут специфіка публічно-управлінського підходу вирізняється тим, що вона зосереджена на взаємодії між державним та громадським секторами, що може бути вирішальним для успішності заходів.

В Україні ця проблематика значно посилена війною, що триває. Агресивні дії рф направлені на знищення всіх механізмів публічного управління, всіх сфер життя крани. Підрив дамби Каховського водосховища показав, що екогенна катастрофа, яка здатна призвести до спалаху різного роду захворювань та пандемій, стала зброєю проти народу України і в подальшому постійно використовується ворогом для досягнення його агресивних цілей.

Отож, вивчення публічно-управлінського підходу в умовах пандемії та за сучасного воєнного стану є важливим, оскільки може вказати на те, які зміни або стратегії можуть бути важливими для підготовки до можливих майбутніх пандемій або епідемій. Загальна актуальність порушеної у цій статті проблематики полягає в тому, що її вирішення може стати цінним внеском у наукове бачення ефективних моделей управління ресурсами та протипанде- мічних заходів у сучасному глобальному та локальному контексті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти формування та розвитку сучасної пенсійної системи висвітлюються такими українськими ученими як А. Антонов, О. Голинська, Д.Гавриченко, В. Долот, Я. Жовнірчик, М.Макаренко, Д.Стоянович. Однак, впровадження обов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення тільки планується, тому питання управління цим процесом поки що не систематизовані і розроблені не в повному обсязі.

Мета статті полягає в аналізі та визначенні ефективного публічно- управлінського підходу до забезпечення ресурсами протипандемічних заходів у сучасних умовах, ідентифікації оптимальних стратегій управління та розподілу ресурсів між секторами для ефективного боротьби з пандеміями, враховуючи сучасні виклики та контекст.

Виклад основного матеріалу

Під час пандемій, які змінилися та стали більш жорсткими та критичними в глобальному вимірі сучасності, система публічного управління відіграє ключову роль у забезпеченні сталості економіки та соціального захисту населення. Важливо розробляти та впроваджувати стратегії, які адресують різноманітні аспекти економічних труднощів та соціальних викликів, що виникають у зв'язку з пандемією.

На думку О. Голинської «..стратегічні цілі та стратегічні пріоритети не можуть бути статичними, незмінними та такими, що не адаптуються до зовнішніх, у першу чергу, несприятливих, умов зовнішнього середовища відносно об'єкта публічного управління - дійсно дієві та реалістичні стратегії продукують бачення майбутнього, але шлях, яким досягається таке бачення виходить виключно із стану та характеристик об'єкта публічного управління, що незмінно впливають на суб'єкт публічного управління і, таким чином, спричиняють постійний дуальний вплив на старатегії як глобального, так і локального рівнів» [1, с.56]

Загальний підхід всіх без виключення системних елементів до публічного управління медичними ресурсами та інфраструктурою повинен бути гнучким, адаптивним та орієнтованим на надання ефективної медичної допомоги в умовах пандемії, що може розвиватися в несприятливому зовнішньому середовищі воєнних дій в країні. Це середовище є потужним множником для негативних пандемічних процесів та для значної кількості непрогнозованих ризиків, здатних спричинити більш важкі для суспільства наслідки в порівнянні з тими, до яких призвела б пандемія у мирний час.

Ключовими в боротьбі з наслідками пандемій та надзвичайних ситуацій екогенного характеру є стан медичних ресурсів та медико-санітарної інфраструктури [2,с.452]. Аналіз літературних джерел, проведений

вітчизняними науковцями, показують, що інституційні норми та інституції публічного управління, що діють на основі цих норм мають в комплексі забезпечувати належну та належного рівня автономізовану мобільну медичну інфраструктуру, а також бути здатними продукувати та реалізувати механізми для ефективного розподілу медичних ресурсів [3, с.102]. Це включає доступ до ліжок, медичного обладнання, тестування та ліків. Забезпечення належної медичної інфраструктури є ключовим завданням для ефективного публічного управління в умовах пандемії. Особливого значення тут набуває публічно- управлінський підхід до регулювання наступних груп матеріальних ресурсів та необхідних для боротьби з пандеміями процесів:

1. Ліжка та Медичне Обладнання. Ефективне планування потреб в ліжках для хворих та належне їх розподіл між різними медичними установами є критичним. До функцій публічного управління як цілісної системи та до індивідуальних функцій уповноважених органів, визначених законодавчо належить обов'язок з визначення загальної потреби в ліжках, включаючи ліжка для інтенсивної терапії. Забезпечення належного фінансування та постачання необхідного медичного обладнання є частиною цих планувальних процесів і їх невід'ємною складовою.

2. Медичні запаси та резерви. Система публічного управління повинна створити ефективний механізм для управління медичними запасами. Це включає в себе забезпечення необхідними медичними матеріалами, в тому числі захисними костюмами, масками, антисептиками та іншими засобами особистого захисту.

3. Тестування та діагностика. Забезпечення доступу до ефективних систем тестування є ключовим для швидкого виявлення та ізоляції випадків зараження. Функціонал публічно-управлінських інституцій у цій групі потреб полягає в розробці адаптивної стратегії для розгортання масштабних тестувань та ефективних механізмів діагностики.

4. Розподіл ліків та лікування. Ця позиція вимагає повсюдної готовності системи управління до розподілу ліків та надання належної медичної допомоги, для цього потрібні визначені протоколи для надання лікування, особливо для тих, хто потребує інтенсивної терапії.

5. Забезпечення персоналу та штату медичних працівників. Готовність до мобілізації медичного персоналу та управління медичним персоналом в нестандартних кризових умовах надання допомоги населенню є важливими в умовах високого попиту на медичні послуги, який притаманний кризовим ситуаціям, пов'язаними з загостренням пандемій, в умовах воєнного стану такі завдання виходять на перший план. Їх реалізація неможлива без довгострокової підготовки, адже мобілізаційні задачі вимагають попереднє надання належної освіти, попередньої закупівлі та постійного зберігання засобів захисту, підтримки та обліку професійного статусу для медичних працівників усіх категорій.

6. Технологічна інтеграція та інновації. Використання технологій, таких як телемедицина, може забезпечити більш ефективне використання медичних ресурсів в кризових умовах та в ситуаціях, коли традиційні логістичні шляхи в сфері охорони здоров'я порушені. Окрім того, інновації в галузі медичної технології можуть допомогти в розробці швидших та точніших методів діагностики та лікування. Роль рушія інновацій має взяти на себе не лише медицина приватного сектору, а й держава, оскільки від рівня інновативності значною мірою залежать результати

Основою ефективності перелічених елементів публічно-управлінського підходу є підтримка економіки та соціального захисту в державі. До необхідних повноважень системи публічного управління, що встановлюються нормами чинного законодавства належить розробка та впровадження стратегії економічного та соціального захисту населення під час пандемії. Пандемія COVID-19, її рух світом та глобальні наслідки показали, що ця стратегія повинна формуватися з урахуванням несприятливих чинників, зокрема, можливих втрат робочих місць, падіння економічного потенціалу тощо.

Виходячи зі зміни характеру та масштабів сучасних пандемій, ключові аспекти публічно-управлінського підходу щодо ресурсного забезпечення заходів з їх подолання включають декілька основних напрямів, серед яких фінансова підтримка бізнесу, особливо малих та середніх підприємств, які можуть зазнавати великих труднощів через зниження попиту та обмеження діяльності є очевидним та базовим кроком. Соціальні виплати та допомога населенню, розробка та впровадження програм соціального захисту, таких як безумовний базовий дохід, допомога безробітним, або інші форми фінансової підтримки для тих, хто втратив роботу чи став бездомним у зв'язку з пандемією є досить результативним засобом у питаннях підтримки оптимального попиту, пов'язаного з платоспроможністю населення та з підтримкою податкової системи, яка забезпечує доходи бюджету центрального та місцевого рівнів, за рахунок яких здійснюється переважна більшість протипандемічних заходів.

З точки зору зниження небезпек, пов'язаних з соціальною активністю населення в умовах пандемій, держава має сприяти впровадженню гнучких умов роботи та розвитку дистанційної роботи для збереження робочих місць та надання можливостей пристосування до нових умов. В цьому ж ключі має здійснюватися забезпечення підтримки для освітніх установ та впровадження ефективних засобів дистанційного навчання для учнів та студентів. Слід зазначити, що окрім аспекту протидії пандеміям, система публічного управління має усвідомити загальний світовий економічний тренд, який говорить про те, що дистанційна віддалена робота в багатьох галузях є більш ефективною ніж звична стаціонарна робота, а здійснення деяких робочих процесів віддалено в умовах глобальної цифровізації є навіть більш прийнятним з точки зору використання норми робочого часу працівників.

Ефективне ресурсне забезпечення слід також розглядати з точки зору інституційного забезпечення доступності до медичного та психологічного обслуговування, адже в цих умовах є багато людей, хто може відчувати стрес чи інші проблеми, пов'язані з пандемією. Тут необхідна трансформація всієї системи охорони здоров'я, яка на часі налаштована більшістю своєю на фізичне здоров'я нації [4].

Оновлення та адаптація систем соціального захисту для відповіді на нові виклики, зокрема, розширення покриття та підвищення гнучкості систем соціального захисту та соціального забезпечення здатні створити ефективну економічну та соціальну підтримку населенню, що є важливим кроком у збереженні стабільності та витримці суспільства під час пандемії. Забезпечення ефективної економічної та соціальної підтримки населенню є важливим кроком у збереженні стабільності та витримці суспільства під час пандемії.

Умови пандемії породжують низку викликів, які ставлять під загрозу не тільки фізичне здоров'я, але і економічну та соціальну стійкість суспільства. Забезпечення ефективної підтримки для громадян та бізнесу не тільки сприяє подоланню наслідків пандемії, але і формує основу для подальшого сталого розвитку.

Деякі ключові аспекти цього підходу включають:

По-перше, дотримання принципів соціальної справедливості та зменшення нерівності. Забезпечення того, щоб підтримка була доступною всім верствам населення, зокрема тим, хто знаходиться в уразливому стані під час війни. Програми підтримки на місцевому рівні (наприклад, які реалізуються у форматі місцевих та регіональних цільових програм, що узгоджуються з операційними цілями стратегій розвитку) мають зменшувати соціальні та економічні нерівності.

По-друге, фінансову стабільність для мешканців. Надання фінансової підтримки населенню виходячи з базових соціальних стандартів (мінімальна заробітна плата, мінімальні соціальні виплати та пенсії тощо), допомога безробітним чи інші соціальні виплати є важливими інструментами для тимчасового полегшення економічних труднощів. Тут особливу увагу слід приділити внутрішньо переміщеним особам (ВПО), які нині потребують значної уваги не лише з боку держави, а й збоку регіональної та місцевої влади. Пандемія як явище не лише медико-санітарне, а й соціальне цій категорії людей загрожує чи не найбільш жорстко.

По-третє, підтримку малого та середнього бізнесу. Забезпечення фінансової стабільності для бізнесу через гранти, кредити чи інші механізми підтримки допомагає зберегти робочі місця та збалансувати вплив пандемії на економіку.

Відтак, основою публічно-управлінського підходу є необхідність створення динамічних механізмів публічного управління, що можуть швидко адаптуватися до змін у пандемічному середовищі.

Гнучкість та готовність до співпраці в сфері розподілу ресурсів між різними рівнями публічного управління та галузевими секторами стають визначальними чинниками в успішному подоланні пандемічних викликів. Урахування соціальної справедливості та захисту найбільш уразливих груп населення виявляється критичним для забезпечення сталого та ефективного відповіді на пандемії.

Однією з ключових характеристик публічно-управлінського підходу є вміння суспільства як об'єкта управління та інституцій як управлінського суб'єкта синхронно адаптуватися до негативних впливів пандемій і забезпечувати розвиток в умовах невизначеності. Пандемії викидають виклики для економічних систем, суспільних структур, та функціонування усіх галузей життя. Інфекційні захворювання, які розповсюджуються на глобальному рівні і становлять особливу загрозу під час воєнного стану породжують серйозні соціальні, економічні та політичні наслідки. Зміцнення економічної стійкості передбачає не лише реагування на кризові ситуації, але й попередження їх через створення ефективних систем моніторингу та реагування [5, с.68]. Гнучкість методів та інструментів публічного управління у сфері економіки, освіти та охорони здоров'я виявляється критичною для швидкого адаптивного реагування на зміни.

Соціальна стійкість, у свою чергу, передбачає здатність суспільства забезпечити соціальну справедливість, ураховуючи інтереси різних верств населення. Важливість взаємодії між державою, громадськістю та підприємницьким сектором виявляється ключовою для формування ефективної системи соціальної підтримки та захисту у непередбачуваних умовах. Всебічний розвиток системи глобального здоров'я, вивчення та впровадження передових медичних технологій, а також узгоджений підхід до суспільної мобілізації можуть забезпечити ефективний контроль над пандемічними загрозами. Інновації в економіці та технологіях, а також соціальна відповідальність стають драйверами сталого розвитку суспільства.

Висновки

Дослідження публічно-управлінського підходу щодо ресурсного забезпечення протипандемічних заходів у сучасних вітчизняних умовах показало, що визначення такого підходу потребує детального аналізу публічно-управлінського впливу у різних секторах та галузях. На підставі аналізу було визначено, що ефективне управління та розподіл ресурсів вимагає інтегрованого підходу, що враховує співпрацю між різними галузями функціонування системи публічного управління - охорона здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, економічний розвиток, управління у сфері надзвичайних ситуацій, освіта, цифровізація тощо. Важливість прозорого комунікаційного процесу та вчасної реакції на зміни у сфері здоров'я нації виявилися критичними аспектами успішного ведення протипандемічних заходів в умовах воєнного стану, що триває в Україні. Стійкість суспільства в умовах пандемій є комплексним завданням, що вимагає узгодженого та інтегрованого підходу на всіх рівнях: від глобального до локального. Саме такий підхід може забезпечити сталість та динамічний розвиток громадян та економіки в умовах невизначеності та загроз пандемій.

Дане дослідження може слугувати основою для подальших наукових і практичних робіт у галузі публічного управління та глобального здоров'я.

Література:

1. Голинська О.В. Біфуркаційний підхід в управлінні дуальністю стратегічного планування та бюджетного програмування / Актуальні проблеми державного управління. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2017. Вип. 2 (70). С. 54-58.

2. Жовнірчик Я. Ф., Долот В. Д., Антонов А. В. (2022). Основні напрями трансформації системи публічного управління сферою охорони здоров'я в Україні в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації проти України. Публічне управління та регіональний розвиток, 16, 443-465.

3. Макаренко М. В. Публічне управління в умовах епідемічних загроз у світі та Україні: огляд наукової літератури / М. В. Макаренко // Інвестиції: практика та досвід, 2021. -- №2. -- С.101-104

4. Гавриченко Д.Г. Трансформація пріоритетів розвитку системи охорони здоров'я України в умовах воєнного стану. Наукові перспективи. 2022. №5(23). https://repo.odmu.edu.ua/ xmlui/bitstream/handle/123456789/12751/Havrychenko.pdf?sequence=1&isAllowed=y

5. Стоянович Д. Д. Організаційний механізм публічного управління в умовах надзвичайних обставин у сучасній Україні. Публічне урядування. 2022. №о 4 (32). С. 66 - 72

References:

1. Holynska O.V. Bifurkatsiinyi pidkhid v upravlinni dualnistiu stratehichnoho planuvannia ta biudzhetnoho prohramuvannia [A bifurcation approach in managing the duality of strategic planning and budget programming] / Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia - Actual problems of public administration, 2 (70), 54-58 [in Ukrainian]

2. Zhovnirchyk, Ya. F., Dolot, V. D., & Antonov, A. V. (2022). Osnovni napriamy transformatsii systemy publichnoho upravlinnia sfereiu okhorony zdorov'ia v Ukraini v umovakh voiennoho stanu ta zbroinoi ahresii Rosiiskoi Federatsii proty Ukrainy. [Main directions of transformation of the public administration system in the healthcare sector in Ukraine in the conditions of martial law and armed aggression of the Russian Federation against in Ukraine. Publichne upravlinnia ta rehionalnyi rozvytok, 16, 443-465 [in Ukrainian]

3. Makarenko M. V. (2021) Publichne upravlinnja v umovakh epidemichnykh zaghroz u sviti ta Ukrajini: oghljad naukovoji literatury [Public management in the conditions of epidemic threats in the world and Ukraine: a review of scientific literature] Investyciji: praktyka ta dosvid -- Investments: practice and experience, 2, 101-104 [in Ukrainian]

4. Havrychenko, D.H. (2022). Transformatsiia priorytetiv rozvytku systemy okhorony zdorovia Ukrainy v umovakh voiennoho stanu [Transformation of the development priorities of the health care system of Ukraine in the conditions of martial law]. Naukovi perspektyvy- Scientific perspectives, 5(23).Retrieved from https://repo.odmu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/ 123456789/12751/Havrychenko.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian]

5. Stoianovych D. D. (2022) Orhanizatsiinyi mekhanizm publichnoho upravlinnia v umovakh nadzvychainykh obstavyn u suchasnii Ukraini [Organizational Mechanism of Public Administration in Emergency Conditions in Modern Ukraine ] Publichne uriaduvannia - Public Governance , 4(32), 66-72, [ in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru