Роль державної інноваційної політики у трансформації вітчизняної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут демографії та проблем якості життя НАН України

Поліський національний університет

Роль державної інноваційної політики у трансформації вітчизняної економіки

Дацій Надія Василівна доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри економічної теорії, інтелектуальної власності та публічного управління,

Драган Ірина Василівна доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу методології сталого розвитку

м. Київ, Україна

Анотація

Визначено, що у статті змістовною з наукової точки зору є авторська позиція одного із засновників інноваційного підходу в теорії економічного розвитку Йозефа Алоїза Шумпетера. Його бачення причин інноваційного розвитку економічних систем зводиться непросто до тлумачення внутрішніх процесів даних систем, вивченню поєднання різних виробничих факторів, у тому числі заснованих на інноваціях, а також виділення деяких «Безпричинних по відношенню до економічної системи факторів». На практиці він доводив «фундаментальний зв'язок між інноваціями, невизначеністю та дискретними змінами» систем, що вивчаються. При цьому ключова роль у інноваційному процесі, згідно з Й. А. Шумпетером, відведено підприємницьким структурам - передавальним механізмом інновацій.

Цінність даної авторської позиції визначається не лише її історичним аспектом (початок 20 століття), а й увагою вченого до трьох базових елементів інноваційного процесу: по-перше, помітна роль підприємницьких структур у інноваційному розвитку; по-друге, дискретним безпричинним не передбачуваним явищам, що породжують високий рівень невизначеності; й у третіх, ймовірності формування та розвитку різних інноваційних ризиків.

У зв'язку з цим ми частково погоджуємосяз базовими елементами шумпетерівського підходу та розвиваємо його в рамках сучасної теорії та практики управління інноваційними процесами.

Аналіз запропонованих зарубіжних публікацій та нормативних підходів свідчить про те, що сучасні міжнародні праці, присвячені питанням розкриття сутності інновації та інноваційної політики, переважно схожі на думки вітчизняних дослідників. інноваційний економічний шумпетер

У зв'язку з цим прийнято рішення про актуалізацію аналізованої термінології Представлений оновлений поняттєвий апарат, що базуються на системному уявленні про взаємозв'язок елементів інноваційної діяльності, ключовою особливістю якого виступає увага до наявності множинної невизначеності в інноваційній діяльності та її тісному взаємозв'язку з ймовірністю формування та розвитку різних інноваційних ризиків. На практиці він дозволяє приступити до формування нової теоретико- методологічної бази, необхідної для побудови результативних науково- практичних алгоритмів управління інноваційною політикою. Зокрема, на даному етапі графічна інтерпретація запропонованого взаємозв'язку елементів системи інноваційної діяльності дозволила встановити, що підприємницькі структури займають одну з ключових позицій у системі інноваційної діяльності, без яких ні в теорії, ні на практиці не можлива організація інноваційної діяльності та реалізація будь-якої інноваційної політики Отже, особливостям управління інноваційною політикою підприємницьких структур необхідно приділити пильну увагу під час подальшого дослідження.

Ключові слова: державна інноваційна політика, трансформація вітчизняної економіки, національна економіка

Abstract

Datsii Nadiia Vasylivna doctor of sciences in public administration, professor, professor of the department of economic theory, intellectual property and public administration Polissia National University, Zhytomyr

Dragan Iryna Vasylivna Doctor of Sciences in Public Administration, Associate Professor, senior research fellow Department of Sustainable Development Methodology Institute for demography and life qality problems of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv,

THE ROLE OF THE STATE INNOVATION POLICY IN THE TRANSFORMATION OF THE DOMESTIC ECONOMY

It was determined that the author's position of Joseph Alois Schumpeter, one of the founders of the innovative approach in the theory of economic development, is meaningful from a scientific point of view. His vision of the reasons for the innovative development of economic systems is not simply reduced to the interpretation of the internal processes of these systems, the study of the combination of various production factors, including those based on innovations, as well as the selection of some "causeless factors in relation to the economic system." In practice, he proved the "fundamental connection between innovation, uncertainty and discrete changes" of the systems under study. At the same time, the key role in the innovation process, according to J. A. Schumpeter, is assigned to business structures - the transmission mechanism of innovations.

The value of this author's position is determined not only by its historical aspect (the beginning of the 20th century), but also by the scientist's attention to three basic elements of the innovation process: first, the prominent role of entrepreneurial structures in innovative development; secondly, to discrete, causeless, unpredictable phenomena that generate a high level of uncertainty; and thirdly, the probability of formation and development of various innovative risks.

In this regard, we partially agree with the basic elements of the Schumpeterian approach and develop it within the framework of modern theory and practice of management of innovation processes.

The analysis of proposed foreign publications and regulatory approaches shows that modern international works devoted to the issues of revealing the essence of innovation and innovation policy are mostly similar to the opinions of domestic researchers.

In this regard, a decision was made to update the analyzed terminology. An updated conceptual apparatus is presented, which is based on a systemic view of the interrelationship of elements of innovative activity, the key feature of which is attention to the presence of multiple uncertainties in innovative activity and its close relationship with probability formation and development of various innovative risks. In practice, it allows you to begin the formation of a new theoretical and methodological base, which is necessary for the construction of effective scientific and practical algorithms for the management of innovation policy. In particular, at this stage, the graphic interpretation of the proposed interrelationship of the elements of the system of innovative activity made it possible to establish that entrepreneurial structures occupy one of the key positions in the system of innovative activity, without which, neither in theory nor in practice, the organization of innovative activity and the implementation of any of innovation policy Therefore, the peculiarities of management of innovation policy of entrepreneurial structures must be paid close attention during further research.

Keywords: state innovation policy, transformation of the domestic economy, national economy

Постановка проблеми

Формування та реалізація ефективної державної політики, незалежно від поточного рівня соціально-економічного розвитку країни, неможливо без належної уваги до питань інноваційної трансформації як виробничої діяльності підприємницьких структур, так і інтеграції високовитратних наукомістких технологій у соціальну сферу, у тому числі у приватне життя населення. Інновації фактично виступають драйвером розвитку всіх суспільних процесів та явищ, оскільки являють собою результати інтелектуальної праці, спрямовані прямо на вдосконалення різних напрямів життя. Водночас незважаючи на важливість інноваційної політики як складового елемента загальної національної соціально-економічної політики, її формування тісно пов'язане з безліччю інтегративних, багатокомпонентних, важкопрогнозованих і найчастіше ризик-схильних параметрів, що мають дискусійний характер для безлічі сучасних вчених-дослідників та чинних представників органів державної влади [1].

Аналіз літературних джерел свідчить, що науково-методичні підходи до розкриття економічної сутності інновацій та інноваційної політики (С. Барра, А. Гаудіг, П. Дуонг, Х. Хузані, Й.А. Шумпетер та ін.) є постійними предметами для активної науково-емпіричної дискусії. Подібна ситуація обумовлена потребою у безперервному вдосконаленні справжніх категорій у залежно від змін зовнішніх та внутрішніх факторів. Наприклад, від зміни кон'юнктури споживачів, коливання галузевої власності, варіативності появи нових приватних форм інноваційних процесів, а також ступеня залучення до них підприємницьких структур.

У той же час, незважаючи на досить докладні дослідження, здебільшого праці зазначених вчених мають лише вузькоспрямований, профільний, характер, що не торкається питань інфраструктурного наповнення національної інноваційної системи, включаючи приватні взаємини ключових учасників інноваційної діяльності.

Формулювання мети

Метою статті є уточнення ролі державної інноваційної політики у трансформації вітчизняної економіки.

Виклад основного матеріалу

Подібна ситуація недосконалості теоретичних та практичних підходів до тлумачення сутності інноваційної політики, її ключових учасників, параметрів, перспективних результатів та кінцевої ролі у трансформації вітчизняної економіки, обумовлена відносно не стабільним та ймовірним рівнем інноваційної активності як підприємницьких структур, і різних некомерційних громадських об'єднань (наприклад, наукових центрів, університетів, державних корпорацій та інших ідентичних форм). Крім того, суттєвий вплив на інтеграцію наукомістких технологій надає безпосередньо кінцевий споживач, його споживча поведінка на ринку та реальний платоспроможний попит, обумовлений економічними, політичними, соціальними, географічними, культурними та іншими особливостями.

Так, донедавна загальносвітові тренди та різні макроекономічні процеси надавали відносно поступове та розмірене впливом трансформацію соціально- економічнихвзаємовідносин та уклади життя населення більшості розвинутих країн [2]. У зокрема, за даними Європейської комісії у період з 2011 по 2019 роки приріст частки витрачених коштів на наукомісткі технології у загальному обсязі ВВП зріс у середньому на 0,2 процентних пункти [3].

По-друге, незважаючи на динаміку загальної стагнації інноваційних витрат, у будь-якій кризовій ситуації завжди проявляється низка галузей та напрямків діяльності, що отримують від ситуації, що склалася як максимальну вигоду з точки зору зростання ефективності функціонування приватних осіб підприємницьких структур, а також максимальний обсяг інвестування в інноваційні розробки з метою збереження лідируючих позицій на ринку якнайбільший період часу.

В результаті в період кризи спостерігається явне непропорційний розвиток окремих галузей та напрямів діяльності, який поступально призводить до загального дисбалансу національного соціально-економічного становлення.

Наявність подібної підвищеної макро- та мікроекономічної невизначеності у структурі інноваційних процесів змушує нас звернути пильну увагу до більш детальне вивчення сутності самих інновацій та інноваційної політики підприємницьких структур. Особливо у частині встановлення ролі даних явищ (процесів) у трансформації вітчизняної економіки.

Не менш змістовною з наукової точки зору є авторська позиція одного із засновників інноваційного підходу в теорії економічного розвитку Йозефа Алоїза Шумпетера. Його бачення причин інноваційного розвитку економічних систем зводиться непросто до тлумачення внутрішніх процесів даних систем, вивченню поєднання різних виробничих факторів, у тому числі заснованих на інноваціях, а також виділення деяких «Безпричинних по відношенню до економічної системи факторів». На практиці він доводив «фундаментальний зв'язок між інноваціями, невизначеністю та дискретними змінами» [4] систем, що вивчаються. При цьому ключова роль у інноваційному процесі, згідно з Й. А. Шумпетером, відведено підприємницьким структурам - передавальним механізмом інновацій.

Цінність даної авторської позиції визначається не лише її історичним аспектом (початок 20 століття), а й увагою вченого до трьох базових елементів інноваційного процесу: по-перше, помітна роль підприємницьких структур у інноваційному розвитку; по-друге, дискретним безпричинним не передбачуваним явищам, що породжують високий рівень невизначеності; й у третіх, ймовірності формування та розвитку різних інноваційних ризиків.

Висновки

У зв'язку з цим ми частково погоджуємосяз базовими елементами шумпетерівського підходу та розвиваємо його в рамках сучасної теорії та практики управління інноваційними процесами.

Аналіз запропонованих зарубіжних публікацій та нормативних підходів свідчить про те, що сучасні міжнародні праці, присвячені питанням розкриття сутності інновації та інноваційної політики, переважно схожі на думки вітчизняних дослідників.

У зв'язку з цим прийнято рішення про актуалізацію аналізованої термінології Представлений оновлений поняттєвий апарат, що базуються на системному уявленні про взаємозв'язок елементів інноваційної діяльності, ключовою особливістю якого виступає увага до наявності множинної невизначеності в інноваційній діяльності та її тісному взаємозв'язку з ймовірністю формування та розвитку різних інноваційних ризиків. На практиці він дозволяє приступити до формування нової теоретико- методологічної бази, необхідної для побудови результативних науково- практичних алгоритмів управління інноваційною політикою. Зокрема, на даному етапі графічна інтерпретація запропонованого взаємозв'язку елементів системи інноваційної діяльності дозволила встановити, що підприємницькі структури займають одну з ключових позицій у системі інноваційної діяльності, без яких ні в теорії, ні на практиці не можлива організація інноваційної діяльності та реалізація будь-якої інноваційної політики Отже, особливостям управління інноваційною політикою підприємницьких структур необхідно приділити пильну увагу під час подальшого дослідження.

Література

1. Лебедева Л. В. Сучасна інноваційна політика держави в Україні: проблеми та перспективи реформування. Ефективна економіка. 2014. № 1.

2. Г евко В. І. Інноваційна політика держави як чинник соціально-економічного розвитку. Агросвіт. 2020. № 10. С. 136-143.

3. Говоруха Ж. А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України. Актуальні проблеми економіки. 2007. № 8 (74). С. 107-115.

4. Гончарук І. В. Підприємницька діяльність як інноваційна система розвитку виробництва біопалива. Інноваційна економіка. 2013. № 7. С. 155-159.

References

1. Lebedeva, L. V. (2014) Suchasna innovacijna polityka derzhavy v Ukrajini: problemy ta perspektyvy reformuvannja [Modern innovation policy of the state in Ukraine: problems and prospects of reform]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, 1.

2. Ghevko, V. I. (2020) Innovacijna polityka derzhavy jak chynnyk socialjno-ekonomichnogho rozvytku [Innovative policy of the state as a factor of socio-economic development]. Aghrosvit - Agrosvit , 10, 136-143. [in Ukrainian].

3. Ghovorukha, Zh. A. (2007) Pytannja rozvytku innovacijnoji dijaljnosti pidpryjemstv Ukrajiny [Issues of development of innovative activity of Ukrainian enterprises]. Aktualjni problemy ekonomiky - Current economic problems, 8 (74), 107-115. [in Ukrainian].

4. Ghoncharuk, I. V. (2013) Pidpryjemnycjka dijaljnistj jak innovacijna systema rozvytku vyrobnyctva biopalyva [Entrepreneurial activity as an innovative system of biofuel production]. Innovacijna ekonomika - Innovative economy, 7, 155-159.

Размещено на Allbest.ru