Сучасні тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова

Сучасні тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу України

Кузьменко Сергій Миколайович аспірант кафедри менеджменту і публічного адміністрування

м. Харків

Анотація

Від рівня розвитку військової промисловості, як невід'ємної частини національної економіки, залежить здатність країни протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам. Ефективне управління оборонною галуззю країни стало вирішальним фактором забезпечення національної безпеки та раціонального використання національних ресурсів. ОПК відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки та сприянні технічному прогресу та економічному зростанню.

Стаття спрямована на висвітлення основних тенденцій розвитку оборонної галузі, включаючи нові технології, методи виробництва, стратегії розвитку та інші аспекти, які впливають на її ефективність та конкурентоспроможність.

Автором було проаналізовано підходи до визначення поняття «оборонно- промисловий комплекс», що сформульовані сучасними вітчизняними науковцями та формулювання, що закріплені у нормативно-правових актах.

Було констатовано, що основою управління в оборонно-промисловому комплексі є закони України, які створюють необхідну правову базу для регулювання правовідносин, що виникають у діяльності підприємств оборонної промисловості. Важливою ланкою в системі правового регулювання адміністративних відносин державного регулювання розвитку оборонної промисловості є укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.

Визначено основні проблеми функціонування оборонно-промислового комплексу сьогодні, серед яких: критичне зношення основних виробничих фондів; низька ефективність використання науково-технічної та промислової бази; відсутність обігових коштів та брак інвестиційних ресурсів; технологічне відставання від провідних країн світу та критичний фінансово- економічний стан більшості наукових установ і виробничих підприємств.

Зазначено, що оптимальне вирішення проблеми формування нового вигляду оборонно-промислового комплексу визначається шляхом обрання моделі організаційної структури та відповідної системи державного управління.

Підкреслено, що успішний розвиток оборонно-промислового комплексу не лише сприятиме національній безпеці, але й забезпечить стратегічну конкурентоспроможність країни в глобальному вимірі.

Ключові слова: публічне управління, національна безпека, оборонно- промисловий комплекс, розвиток оборонно-промислового комплексу.

Abstract

Kuzmenko Serhii Mykolaiovych Phd.student at the Department of Management and Public Administration, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, Kharkiv

MODERN TRENDS IN THE DEVELOPMENT OF THE DEFENSE-INDUSTRIAL COMPLEX OF UKRAINE

The level of development of the military industry as an integral part of the national economy determines the country's ability to withstand external and internal threats. Effective management of the defense industry sector has become a decisive factor in ensuring national security and rational use of national resources. The defense industry plays an important role in ensuring national security, promoting technological progress, and fostering economic growth.

This article aims to highlight the main trends in the development of this sector, including new technologies, production methods, development strategies, and other aspects affecting its efficiency and competitiveness. The author has analyzed approaches to defining the concept of the «defense industry complex» by modern domestic scientists and formulations enshrined in regulatory acts.

It has been noted that the basis for managing the defense industry complex is the laws of Ukraine, which create the necessary legal framework for regulating legal relations arising in the activities of defense industry enterprises. An important link in the system of legal regulation of administrative relations in state regulation of the development of the defense industry is the decrees of the President of Ukraine and resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine.

The main problems of the defense industry complex functioning today have been identified, including: critical wear of basic production assets; low efficiency of using scientific, technical, and industrial base; lack of circulating funds and investment resources; technological backwardness from leading countries, and critical financial and economic condition of most research institutions and production enterprises, etc.

It is noted that the optimal solution to the problem of forming a new type of defense industry complex is determined by choosing a model of organizational structure and an appropriate system of state management.

It is emphasized that the successful development of the defense industry complex will not only contribute to national security but also ensure the country's strategic competitiveness on a global scale.

Keywords: public administration, national security, defense-industrial complex, development of the defense-industrial complex.

Постановка проблеми

Сучасна Україна стикається з багатьма складними викликами у сфері національної безпеки та оборони. Від рівня розвитку військової промисловості, як невід'ємної частини національної економіки, залежить здатність країни протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам. Ефективне управління оборонною галуззю країни стало вирішальним фактором забезпечення національної безпеки та раціонального використання національних ресурсів. Оборонно-промисловий компллекс відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки та сприянні технічному прогресу і економічному зростанню. Він охоплює широкий спектр суб'єктів - оборонних підприємств, дослідницьких установ, органів публічної влади та міжнародних партнерів - які несуть колективну відповідальність за забезпечення надійності та технологічного розвитку національних оборонних можливостей. Необхідно вирішити завдання щодо модернізації, реорганізації, адаптації до сучасних вимог і викликів, підвищення технологічного рівня та конкурентоспроможності українського оборонно-промислового комплексу на міжнародному ринку.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю трансформації оборонно-промислового комплексу України з метою максимального задоволення потреб сил безпеки та оборони, забезпечення узгодженості військово-технічної та військово-промислової політики в процесі розвитку та створення сучасної зброї та військової техніки. Це зумовлює необхідність у контексті реформування вітчизняного оборонно-промислового комплексу провести поглиблений аналіз поточної ситуації та тенденцій розвитку та визначити ефективний напрямок удосконалення національного механізму управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі теоретичні та прикладні аспекти розвитку оборонно-промислового комплексу України висвілювались такими дослідниками як І. Чепков, Г. П. Ситнік, В. М. Бегма, В. М. Олуйко, М. П. Вавринчук, О.Ф. Сальнікова, В.М. Шемаєв тощо. Однак існує потреба провести поглиблений аналіз поточної ситуації та тенденцій розвитку, а також визначити ефективний напрямок удосконалення механізму управління оборонно-промисловим комплексом.

Мета статті полягає в аналізі і описі актуальних напрямків та змін у сфері оборонно-промислового комплексу, що відбуваються в сучасних умовах. Стаття спрямована на висвітлення основних тенденцій розвитку цієї галузі, включаючи нові технології, методи виробництва, стратегії розвитку та інші аспекти, які впливають на її ефективність та конкурентоспроможність.

Виклад основного матеріалу

Поняття «воєнно-промисловий комплекс» запровадив Дуайт Ейзенхауер. У сучасній Україні його називають «оборонно- промисловий комплекс» (ОПК) - це сукупність оборонних підприємств усіх форм власності, науково-дослідних, проєктних та випробува-льних організацій, полігонів, установ та організацій, вищого військового керівництва, які забезпечують воєнну та національну безпеку країни [1, с. 32].

Сучасна діяльність оборонно-промислового комплексу нерозривно пов'язана з такими процесами, як економічна мобілізація для потреб оборони, зростання напруженості на міжнародній арені, виникнення конфліктів з агресивним потенціалом, зовнішнє втручання у внутрішні справи незалежних держав, а також розробка та реалізація стратегій забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки.

Державне управління оборонно-промисловим комплексом можна описати як процес визначення стану розвитку та функціонування ОПК, який включає в себе державні, військові, промислові, наукові та політико- ідеологічні структури, що співпрацюють у виробництві зброї та військового обладнання, реалізації безпекової та оборонної політики, а також політики мілітаризму.

Погоджуємося з думкою Чепкова І., який наголошує, - ОПК відрізняється від інших галузей тим, що в межах одного виробничого циклу поєднуються техніко-технологічні, управлінські та фінансово-економічні аспекти. Вони проявляються комплексно та є однаково важливими характеристиками функціонування ОПК. Це дає підстави розглядати ОПК як найважливіший і відносно самостійний суб'єкт у макроекономічній системі держави, що потребує специфічних організаційно-функціональних підходів з боку держави [2].

На думку науковців Ситника Г. П. та Сальнікової О. Ф., особливості ОПК виконують роль буферної зони, в межах якої відбувається перерозподіл капіталу між галузями. Це призводить до збільшення інертності інвестиційних та фінансових потоків через високі бар'єри входу на ринок озброєнь для підприємств. Це формує певні закономірності функціонування та розвитку ОПК, що дозволяє: регулювати розміри структур і масштабів розміщення власного військового виробництва; забезпечувати підготовку населення й економіки до можливих чи вже наявних військових дій; матеріально-технічно оснащувати вітчизняні ЗСУ, а також допомагати силам подібного виду, що функціонують за кордоном [3, с. 57].

Отже, отримання максимального науково-технічного й економічного ефекту в роботі ОПК досягається за умови, що кожен об'єкт державного управління перебуває у постійному зворотному зв'язку з наступними суб'єктами:

- органами галузевого управління, які здійснюють поточне управління господарською діяльністю підприємства ОПК і чинять безпосередній вплив на формування його економічної, фінансової, технічної, енергетичної, податкової, соціальної, кадрової політики та іншого;

- органами управління конкретними проєктами, які здійснюють науково-дослідні, дослідно-конструкторські, дослідно-технологічні роботи, підготовку виробництва конкретних виробів, їх серійного випуску в заданій кількості та в заданий період часу, недопущення можливих фінансових розривів шляхом своєчасного кредитування [4; 2].

Наразі дефініція «оборонно-промисловий комплекс» міститься у Законі України «Про національну безпеку України», відповідно до якого ОПК визначається як сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що займаються розробкою, виробництвом, модернізацією та утилізацією продукції військового призначення [5].

З метою вдосконалення публічного управління оборонно-промисловим комплексом України, забезпечення структурної перебудови відповідних галузей промисловості та ефективного їх функціонування і розвитку було прийнято Указ Президента України №1245/2010 «Про заходи щодо підвищення діяльності оборонно-промислового комплексу України» [6].

З метою визначення особливостей управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та забезпечення здійснення було прийнято Закон України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» [7]. Закон визначає основні принципи та механізми управління цими об'єктами, а також встановлює права та обов'язки суб'єктів управління. Основні положення закону включають: визначення об'єктів державної власності в ОПК, які підлягають спеціальному управлінню; закріплення основних принципів управління об'єктами державної власності в ОПК, таких як прозорість, ефективність, відповідальність; визначення прав та обов'язків суб'єктів управління об'єктами державної власності в ОПК, зокрема, право на управління, право на використання, право на розпорядження; встановлення механізмів забезпечення ефективного управління об'єктами державної власності в ОПК, таких як створення спеціальних управлінських органів, впровадження системи моніторингу та контролю; визначення порядку розподілу прибутку від діяльності об'єктів державної власності в ОПК.

Отже, Закон України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» створює правову базу для ефективного управління об'єктами державної власності в ОПК, що сприяє розвитку цієї галузі та забезпеченню національної безпеки. Однак, на жаль, не вирішив стратегічних питань організації та діяльності ОПК держави.

Також, відповідно до Указу Президента України від 27 січня 2001 року, затверджено Державну програму співробітництва України з НАТО на період 2001-2004 рр., у якій особлива увага приділяється питанням реформування українського ОПК [8].

Важливим внеском у формування нової військово-промислової політики держави стала низка нормативно-правових актів, що сприяли вирішенню проблемних питань у сфері національної безпеки і оборони, зокрема, Концепція Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2020 року, Стратегія сталого розвитку Україна - 2020», Стратегію національної безпеки України та Стратегія воєнної безпеки України.

Отже, основою управління в ОПК є закони України, які створюють необхідну правову базу для регулювання правовідносин, що виникають у діяльності підприємств оборонної промисловості. Важливою ланкою в системі правового регулювання адміністративних відносин державного регулювання розвитку оборонної промисловості є укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.

Діяльність оборонно-промислового комплексу свідчить, що на етапі становлення незалежності Україна мала в цілому добре оснащений науково- технічний і промисловий потенціал. За умови реалізації ефективної державної політики він давав змогу вирішувати різноманітні завдання національної безпеки та оборони [9].

Проте внаслідок відсутності чітко визначеної державної політики в науково-технічній, промисловій та економічній сферах процеси конверсії та диверсифікації відбуваються неорганізовано та хаотично. Крім того, недостатня підтримка з боку держави, організаційні прорахунки та відсутність належного правового забезпечення призвели до значного скорочення державних закупівель. Як наслідок, відбувся різкий спад науково-дослідної діяльності на користь сектору безпеки та оборони, економіки та населення в цілому.

Це призвело до скорочення наукових установ і промислових комплексів, занепаду окремих організацій, втрати кількох фундаментальних технологій і технологічних циклів, вираженого розриву між науковими досягненнями та виробничими можливостями, різкого скорочення виробництва військової продукції та значна залежність від імпорту.

На думку Бегми В. економічний стан підприємств ОПК того періоду характеризується незбалансованістю структури оборонних виробництв, високим рівнем зношеності основних фондів, низькою рентабельністю роботи більшості підприємств та низьким рівнем завантаження виробничих потужностей [9].

Суттєві кроки в сфері реформування підприємств оборонно-промислового комплексу почались у 2021 році. Так, з метою є запровадження моделі корпоративного управління об'єктами державної власності в оборонно- промисловому комплексі України відповідно до рекомендацій з корпоративного управління суб'єктами господарювання. Організації економічного співробітництва та розвитку, формування передумов для підвищення конкурентоспроможності підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, створення умов для залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс було прийнято Закон України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» [10].

Також, Указом Президента України у 2021 році була затверджена Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України, яка стала основою для підготовки державних програм, що стосуються оборонно- промислового комплексу України, з метою забезпечення сталого та ефективного розвитку оборонно-промислового комплексу, зниження залежності України від критичного імпорту шляхом заміщення продукцією вітчизняного виробництва, відродження стратегічної ролі оборонного сектору економіки [11].

ОПК України став перед новими викликами, що виникли внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року. На сьогоднішній день, близько 300 підприємств, установ і організацій, з загальною кількістю персоналу понад 250 000 осіб, залучені до створення та виробництва озброєння і військової техніки в Україні. Більшість цих підприємств перебувають у державній власності та залежать від субсидій з державного бюджету.

Проте, потенціал вітчизняного ОПК за деякими позиціями не може повністю задовольнити потреби сил безпеки і оборони України. Наприклад, бракує конструкторських розробок та серійного виробництва військової бойової авіації, зенітно-ракетних комплексів ППО тощо. Крім того, в умовах війни виникла необхідність у ремонті великої номенклатури зразків озброєння іноземного виробництва за відсутності документації та технологічної підготовки виробництва.

Ці виклики вимагають комплексних заходів та стратегічного підходу до розвитку ОПК. Наприклад, можна розглянути створення спеціалізованих науково-дослідних інститутів, які б займалися розробкою нових технологій та виробництвом військової техніки. Також, важливо розвивати співпрацю з іноземними партнерами для отримання доступу до новітніх технологій та зразків озброєння [12].

Український ОПК складається з ряду великих державних і приватних підприємств, які спільно працюють над створенням військової техніки та озброєння. Основна частина підприємств оборонної галузі України знаходиться у сфері управління Державного концерну «Укроборонпром», що згодом був реорганізований у форму Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» у червні 2023 року. Всього в концерні об'єднано 118 підприємств військово-промислового комплексу України.

Ці підприємства фокусуються на таких основних напрямках діяльності та виробництва: оборонний стратегія промисловий конкурентоспроможність

- авіабудівництво та авіаремонт, що забезпечують виробництво як військових, так і цивільних літаків, а також ремонт та модернізацію існуючих військових і цивільних літаків;

- виробництво високоточної зброї та боєприпасів, що спеціалізуються на розробці та виробництві набоїв і боєприпасів;

- виробництво бронетехніки, автомобільної, інженерної та спеціальної техніки, що включає в себе бронетанкову галузь, яка є самодостатньою та здатною забезпечити замкнутий цикл від розроблення до серійного виробництва кінцевої продукції;

- суднобудування та морська техніка - підприємства, що створюють різноманітні типи кораблів, катерів і суден, а також силові установки і навігаційне обладнання. Однак наразі вони неспроможні забезпечити замкнутий цикл щодо створення кораблів та деякої морської техніки;

- виробництво радіолокаційних, радіозв'язку та систем протиповітряної оборони - підприємства, що забезпечують розроблення та виробництво радіоелектронного обладнання.

Ці напрямки діяльності підприємств ОПК спрямовані на забезпечення потреб української армії та зміцнення національної безпеки.

У процесі забезпечення Збройних Сил України сучасними зразками озброєння та військової техніки дедалі більше значення набувають підприємства приватної форми власності, яким притаманні: висока ефективність роботи, оперативність у прийнятті рішень, гнучкість та інші якості.

Значна частина підприємств приватного сектору оборонної промисловості увійшла до «Ліги оборонних підприємств», яка безпосередньо бере участь у виконанні державного оборонного замовлення, розробляє та виробляє новітні зразки озброєння та військової техніки, а також працює над удосконаленням існуючих зразків військової техніки. Останнім часом частка приватних підприємств у виконанні державного оборонного замовлення перевищує 60 % [13].

Формування та реалізація державної політики в сфері оборонно- промислового комплексу передбачає визначення умов та вибір відповідних правових та організаційних рішень.

Основними проблемами функціонування ОПК сьогодні є:

- критичне зношення основних виробничих фондів та низька ефективність використання науково-технічної та промислової бази;

- технологічне відставання від провідних країн світу та критичний фінансово-економічний стан більшості наукових установ і виробничих підприємств;

- відсутність обігових коштів та брак інвестиційних ресурсів, що важко впливає на рентабельність і можливість вдосконалення виробництва;

- низька ємність внутрішнього ринку та складнощі його реалізації на зовнішньому ринку;

- структурна деформація та незбалансованість комплексу, низький рівень продуктивності праці та відсутність технологічно замкнених циклів виробництва;

- руйнування традиційної науково-технічної та промислової кооперації та недостатність темпів проведення диверсифікації;

- відсутність технічного переозброєння та технологічного оновлення науково-технічної бази підприємств;

- недолік комплексного підходу до інноваційного розвитку та задоволення соціально-економічних потреб країни у науково-технічній продукції;

- необхідність формування бази переходу від сировинної моделі побудови економіки до інноваційного розвитку.

Глибокі та складні проблеми, що накопичилися в ОПК, націлюють на необхідність системного вирішення, спрямованого на відродження, сталий та ефективний розвиток. Це вимагає концентрації зусиль органів державної влади та управління для реалізації комплексу заходів, які охоплюють правові, організаційні, економічні, технічні та інші аспекти.

Отже, ОПК України включає науково-дослідний комплекс з дослідно- конструкторською базою, що займається розробленням та модернізацією озброєння, військової техніки, та підприємства (державні, приватні) з виробничо-технологічною базою, які займаються військовим виробництвом.

Роль та значення оборонної промисловості не обмежується лише створенням озброєння та військової техніки для потреб збройних сил. Важливою складовою є також забезпечення поставок продукції військового призначення на міжнародний ринок через військово-технічне співробітництво з іноземними державами. Такий підхід спрямовує розвиток оборонної промисловості на стимулювання високотехнологічних секторів національної економіки.

Оптимальне вирішення проблеми формування нового вигляду ОПК визначається шляхом обрання моделі організаційної структури та відповідної системи державного управління. Важливо підкреслити, що успішний розвиток ОПК не лише сприятиме національній безпеці, але й забезпечить стратегічну конкурентоспроможність країни в глобальному вимірі.

Висновки

Забезпечення обороноздатності держави в умовах повно- масштабного вторгнення РФ в Україну - це складний та важливий процес, який потребує належної уваги та всебічне дослідження всіх аспектів, включаючи досягнення в галузі інтелектуальної власності. Інновації та технології, що розвиваються в Україні, можуть відігравати ключову роль у зміцненні обороноздатності країни та захисті її суверенітету. Важливо підтримувати інноваційні проєкти, сприяти їхньому розвитку та впровадженню на практиці, щоб мати можливість ефективно протистояти будь-яким загрозам. Тільки шляхом використання власних розробок та новітніх технологій можна забезпечити безпеку країни і зберегти її незалежність.

Література

1. Воєнна економіка: підручник / за ред. В. І. Мірненка, І. М. Ткача, В. Л. Рихтюка. Київ: НУОУ, 2011. 332 с.

2. Чепков І. Ключові проблеми у сфері реформування оборонно-промислового комплексу України.

3. Ситник Г. П., Олуйко В. М., Вавринчук М. П. Національна безпекаУкраїни: теорія і практика: навчальний посібник. Київ : Кондор, 2017. 616 с.

4. Ситник Г. П., Сальнікова О. Ф. Тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу провідних країн світу. Аспекти публічного управління. Дніпропетровськ: Грані, 2014. № 9/10. С. 56 - 65.

5. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 року № 2469 - VIII.

6. Про заходи щодо підвищення діяльності оборонно-промислового комплексу України: Указ Президента України від 28.12.2010 року №1245/2010.

7. Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі : Закон України від 16.06.2011 року № 3531-VI.

8. Державна програма співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001-2004 роки: Указ Президента України від 27.01.2001 року № 58/2001.

9. Бегма В. М. Шемаєв В. М. Нормативно-правове та інституційне забезпечення міжнародного воєнно-економічного співробітництва в Україні. Стратегічні пріоритети. 2015. № 4. С. 16 - 24.

10. Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності: Закон України від 13.06.2021 року № 1630-IX.

11. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України : Указ Президента України від 20.08.2021 року № 372/2021.

13. Проект Плану відновлення України : матеріали робочої групи «Розвиток військово- промислового комплексу», 2022.

14. Жирохов М., Максимчук М. Зброя в приватних руках: як держава поступається бізнесу на ринку озброєнь.

References

1. Mirnenka V. I., Tkacha I. M., Rykhtiuka V. L. (2011) Voienna ekonomika: pidruchnyk [War Economy: Textbook]. Kyiv: NUOU [in Ukrainian].

2. Chepkov I. (2015) Kliuchovi problemy u sferi reformuvannia oboronno-promyslovoho kompleksu Ukrainy [Key Issues in Reforming Ukraine's Defense Industry Complex].

3. Sytnyk H. P., Oluiko V.M., Vavrynchuk M.P. (2017) Natsionalna bezpeka Ukrainy: teoriia i praktyka: navchalnyi posibnyk. [National Security of Ukraine: Theory and Practice: Educational Handbook] Kyiv : Kondor[in Ukrainian].

4. Sytnyk H.P., Salnikova O.F. (2014) Tendentsii rozvytku oboronno-promyslovoho kompleksu providnykh krain svitu. [Trends in the Development of Defense Industry Complexes in Leading Countries of the World. Aspekty publichnoho upravlinnia. [Aspects of Public Administration]. Dnipropetrovsk: Hrani, 9/10,56 - 65 [in Ukrainian].

5. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 roku № 2469 - VIII. [For National Security of Ukraine: Law of Ukraine]

6. Pro zakhody shchodo pidvyshchennia diialnosti oboronno-promyslovoho kompleksu Ukrainy: Ukaz Prezydenta Ukrainy [On Measures to Enhance the Performance of Ukraine's Defense Industry Complex: Decree of the President of Ukraine] vid 28.12.2010 roku №1245/2010.

7. Pro osoblyvosti upravlinnia obiektamy derzhavnoi vlasnosti v oboronno-promyslovomu kompleksi : Zakon Ukrainy vid 16.06.2011 roku [On the Features of Managing State-Owned Assets in the Defense Industry Complex: Law of Ukraine] № 3531-VI.

8. Derzhavna prohrama spivrobitnytstva Ukrainy z Orhanizatsiieiu Pivnichnoatlantychnoho Dohovoru (NATO) na 2001-2004 roky: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 27.01.2001 roku № 58/2001 [State Program of Cooperation of Ukraine with the North Atlantic Treaty Organization (NATO) for 2001-2004: Decree of the President of Ukraine]

9. Behma V. M. Shemaiev V. M. (2015) Normatyvno-pravove ta instytutsiine zabezpechennia mizhnarodnoho voienno-ekonomichnoho spivrobitnytstva v Ukraini [The Regulatory and Institutional Framework for International Military-Economic Cooperation in Ukraine] Stratehichni priorytety [Strategic Priorities], 4, 16-24 [in Ukrainian].

10. Pro osoblyvosti reformuvannia pidpryiemstv oboronno-promyslovoho kompleksu derzhavnoi formy vlasnosti: Zakon Ukrainy vid 13.06.2021 roku № 1630-IX [On the Features of Reforming State-Owned Enterprises in the Defense Industry Complex: Law of Ukraine]

11. Stratehiia rozvytku oboronno-promyslovoho kompleksu Ukrainy : Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 20.08.2021 roku № 372/2021 [Strategy for the Development of Ukraine's Defense Industry Complex: Decree of the President of Ukraine]

13. Proekt Planu vidnovlennia Ukrainy : materialy robochoi hrupy «Rozvytok viiskovo- promyslovoho kompleksu» [Project of the Recovery Plan for Ukraine: Materials of the Working Group 'Development of the Military-Industrial Complex] 2022.

14. Zhyrokhov M., Maksymchuk M. Zbroia v pryvatnykh rukakh: yak derzhava postupaietsia biznesu na rynku ozbroien [Weapons in Private Hands: How the State Yields to Business in the Arms Market]

Размещено на Allbest.ru