Стратегія державної підтримки промисловості України в умовах війни

Індекси промислового виробництва в період 2010-2022 рр., %

Таблиця 1.2

Порівняння індексів, у воєнні та довоєнні часи

Узагальнено автором за табл.1.1

Порівняння індексів промислового виробництва показано на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка індексу промислового виробництва в 2021 та 2022 рр. Джерело: власні дослідження на основі таб.1.2

Спостерігається динаміка зі зростаючим підсумком в 2021 р. та в 2022 р. Як видно, що в березні 2021 року відбулося різке просідання індексу на 53,7%, що пов'язано з початком повномасштабного вторгнення. В подальшому показники мають позитивну динаміку, але річна різниця в довоєнні та післявоєнні роки становить 42,5%. Настільки різкого зменшення індексу промислового виробництва не було за останнє десятиліття.

Рівень конкурентоспроможності промислової продукції України в умовах війни істотно знизився, це пов'язано з низкою факторів. Через бойові дії та закриття підприємств у 2022 році виробництво промислової продукції в Україні скоротилося на 45% [4, с. 46]. Це призвело до зменшення пропозиції на внутрішньому та зовнішньому ринках, що негативно вплинуло на конкурентоспроможність продукції. Ціни на сировинні матеріали та енергоносії, які є основними затратами для промислових підприємств, різко зросли, що призвело до підвищення собівартості продукції. Через війну Україна втратила доступ до своїх традиційних ринків збуту, а саме країна-агресор. Це призвело до необхідності пошуку нових ринків збуту, що вимагає додаткових зусиль та витрат.

Незважаючи на ці фактори, деякі галузі української промисловості демонструють високу конкурентоспроможність. Україна є одним із найбільших виробників зернових культур у світі [5, с. 2]. В умовах війни українські аграрії продовжують працювати та експортувати свою продукцію на світові ринки. Також Україна є одним із провідних виробників сільськогосподарської техніки і має значний потенціал у виробництві військової техніки. державний фінансовий відновлення промисловість війна

В умовах війни інфраструктура промисловості України зазнає серйозних викликів та пошкоджень. Конфлікт призвів до значних руйнувань та втрат в промисловому секторі країни. Багато об'єктів інфраструктури, таких як заводи, заводи, електростанції та транспортні комунікації, стали об'єктами нападів та пошкоджень через військові дії. Відбувається систематичне обстрілювання та знищення промислових об'єктів, що призводить до припинення виробництва та зниження загального виробництва в країні. Крім того, військові дії порушують логістику та транспортні маршрути, що ускладнює постачання сировини та доставку готової продукції.

Через агресію Росії проти України (інформація за травень 2022 р.) постраждали мінімум 195 заводів та підприємств, а також пошкоджено, зруйновано або захоплено 231 медичний заклад, 940 установ середньої та вищої освіти, 543 дошкільних навчальних заклади, 295 мостів та мостових переходів і 151 складський об'єкт. Крім цього, протягом періоду війни були пошкоджені або зруйновані щонайменше 97 релігійних споруд та 144 культурних об'єкти. Окупанти також знищили 11 цивільних та 11 військових аеропортів. За даними Міністерства розвитку громад і територій, ворожі сили зруйнували понад 6 800 житлових будинків. У результаті бойових дій було пошкоджено, зруйновано або захоплено мінімум 23,8 тисяч кілометрів доріг [6, с. 3]. За підсумками червня 2023 року загальна сума прямих задокументованих збитків, завдана інфраструктурі України через повномасштабне вторгнення Росії, оцінюється у $150,5 млрд. Динаміка сукупної оцінки прямих витрат представлено на рис. 2.

Рис. 2. Динаміка сукупної оцінки прямих втрат економіки України, $ млрд. Джерело: Київська школа економіки [7]

Вплив війни на розвиток промисловості різний для різних галузей та відчутно відмінний у зонах конфлікту та на фронтових територіях. Ситуація є особливо критичною у регіонах, де тривають бойові дії. Одним із головних чинників катастрофічного зниження є зменшення попиту на продукцію та послуги через зменшення чисельності населення на цих територіях. Руйнування або знищення інфраструктури, втрата робочої сили та зменшення наявності висококваліфікованих фахівців, обмеження можливостей здійснення економічної діяльності через руйнування ланцюгів поставок сировини, збільшення вартості експорту та інші чинники, грають значну роль у цьому процесі [8, с. 32].

Промисловість стикається з декількома ключовими викликами: зростанням вартості матеріалів та сировини, а також логістичними проблемами. Хоча спочатку втрата палива була основним занепокоєнням на початку війни, наразі її вплив не є настільки значущим. Але збільшення цін на паливо негативно вплинуло на діяльність бізнесу.

Підприємства сільськогосподарського сектору стикаються з утратами через втрати територій, незаконний вивіз продукції, пошкодження техніки та мінування полів. Також, збільшення вартості логістичних перевезень через блокування портів ускладнює їхню ситуацію.

При розгляді не фронтових регіонів, проблема втрати постачальників стає очевидною. Щодо мобілізації, вона не сильно впливає на бізнес, але призводить до втрат працівників. Крім того, забезпечення можливості виплати заробітної плати стало суттєвою проблемою для промисловості [9, С. 183-184].

Національна Рада з відновлення України від наслідків війни буде вирішувати питання відновлення виробничої інфраструктури та проведення структурної модернізації економіки. Цей орган, що надає консультації та рекомендації, буде відігравати ключову роль у прийнятті рішень, які мають бути обґрунтованими та підтриманими суспільством через налагодження співпраці між усіма рівнями влади, міжгалузевими експертами та підприємцями у тематичних робочих групах. Це сприятиме створенню рішень, що базуються на широкому консенсусі та враховують різні голоси та погляди.

Значні втрати промислового потенціалу в округах східної та південної України, а також постійна загроза подальших руйнувань, підняли проблему переміщення виробничих можливостей. План невідкладних заходів щодо переміщення виробничих здатностей підприємств з територій, що перебувають під обстрілами або де існує загроза ведення бойових дій, було схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України для їх перенесення на безпечні території в разі необхідності. Більшість підприємств, які беруть участь у програмі релокації, спрямовані на переробну промисловість, зокрема харчову, легку та машинобудівну галузі. Для забезпечення зручного спілкування між усіма учасниками процесу переміщення було створено платформу для цифрової взаємодії. Промисловим підприємствам сприяли полегшення у веденні бізнесу, включаючи: заборону проведення податкових перевірок, зупинення державного контролю та нагляду, а також усунення вимог щодо отримання дозвільних документів для початку господарської діяльності [10, С. 192-193].

Для України, незважаючи на широку підтримку з боку міжнародного співтовариства, у тому числі фінансову, стратегічні напрями для інноваційної реструктуризації промисловості ще не визначені. Навіть при наявності Плану повоєнного відновлення, ініціативи, які виникають від представників промислового сектору, є розрізненими і не забезпечують комплексного підходу до стратегії відновлення промисловості на основі інновацій. Розробка економічної політики грає важливу роль у розвитку країни, оскільки вона формує інституційні та правові рамки для впливу на дії ключових учасників. Це слугуватиме стимулом для позитивного руху в напрямку інноваційного розвитку промисловості. Для досягнення стратегічних цілей відновлення промисловості, потрібно переходити від реактивної політики, яка реагує на поточні суспільні проблеми, до проактивної стратегії, яка передбачає цілеспрямовану дію та планування.

В Україні спостерігається фрагментований тип бізнес-системи. В сфері політики та серед лобістських груп переважають інтереси підприємств, які працюють з сировиною та мають обмежену переробку продукції. У зв'язку з цим, урядові важко здійснити вихід за рамки цієї структури для розвитку нових проектів інноваційно орієнтованих підприємств, особливо в умовах післявоєнного відновлення. Вирішити проблему постійного дефіциту довгострокового фінансового капіталу шляхом залучення зовнішніх кредитів та міжнародної технічної допомоги, замість прямих іноземних інвестицій, при значному зростанні державного боргу і проблеми його погашення, є неефективним підходом.

В Україні недостатньо перспектив розвивати промисловий сектор виключно за рахунок малого та середнього бізнесу, оскільки його можливості на експорт наразі є досить обмеженими. До початку війни виробництво малих підприємств загалом перевищувало виробництво великих підприємств тільки у певних сферах, таких як виготовлення меблів, готових металевих виробів, резинових та пластикових виробів, виробів з дерева, паперу та поліграфічної продукції, а також текстильної галузі. Ці галузі відносяться до менш технологічних галузей, які впливають на формування зовнішніх ринків для України, але не є основою для повоєнної реструктуризації промислового сектору та не гарантують стійкості національної економічної системи в цілому.

Багато досліджень, спрямованих на створення політики та установ держави для підтримки інноваційного розвитку та реструктуризації промисловості, підтверджують, що успішність впровадження методів та заходів, випробуваних в країнах, таких як Іспанія, Південна Корея, Китай та Японія, та досягнення запланованих цілей залежить від ефективності управління державою [11, С. 5-15].

Стратегічні цілі державної підтримки промисловості в умовах війни:

- забезпечення безперервності виробництва та постачання товарів і послуг для потреб Збройних Сил України, населення та економіки країни;

- збереження та відновлення виробничих потужностей, створення нових робочих місць;

- модернізація промислового сектору, підвищення його конкурентоспроможності.

Відповідно до цих цілей, державна підтримка промисловості повинна вирішувати такі завдання:

- надання фінансової допомоги підприємствам, які постраждали внаслідок війни;

- стимулювання інвестицій у промисловість;

- забезпечення доступу підприємств до сировини, матеріалів та обладнання;

- підтримка розвитку інноваційної діяльності.

Реалізація цих завдань забезпечить стійкість промислового сектору України в умовах війни та повоєнного відновлення. Важливо, щоб державна підтримка промисловості була адресною та спрямовувалася на підприємства, які мають стратегічне значення для економіки країни. Також необхідно забезпечити прозорість та ефективність використання державних коштів.

Катастрофічні втрати промислового потенціалу східних та південних областей України та постійна загроза нових руйнувань актуалізували проблему релокації виробничих потужностей. Місцева влада активно взялася за пошук майданчиків для підприємств, переселення працівників та налагодження логістики. Важливим чинником для підвищення конкурентоспроможності українських виробників на зовнішніх ринках є спрощення умов доступу на зарубіжні ринки. Декілька країн вже оголосили про скасування мит на українські товари.

Підтримка створення та розвитку переробних підприємств здійснюється за допомогою надання грантів підприємцям у межах програми є Робота з боку держави. На розвиток цих підприємств виділено 119 мільйонів гривень з резервного фонду державного бюджету, а таку фінансову допомогу отримають 22 підприємства. Прогнозується, що внаслідок виконання бізнес-планів буде створено 405 нових робочих місць.

Програма «Доступні кредити 5-7-9%» була розширена. Тепер підприємці можуть отримати кредити під 9% на період до п'яти років на суму близько 60 мільйонів гривень для відновлення виробничих потужностей, що постраждали під час війни. Держава частково (приблизно 80%) гарантує виконання зобов'язань за такими кредитами. Нові або оновлені підприємства не можуть розташовуватися на відстані менше, ніж 50 кілометрів від лінії фронту. Крім того, програма була розширена на користь експортерів з метою здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Було запущено спеціалізовану інвестиційну платформу Advantage Ukraine, що презентує різноманітні інвестиційні можливості України, зокрема в секторах промисловості, таких як металургія та металообробка, фармацевтика, машинобудування, деревообробка та виробництво меблів. Наразі у центрі уваги - розв'язання питань, пов'язаних із страхуванням воєнних ризиків та наданням гарантій безпеки інвестицій у часи війни та післявоєнного періоду.

Створення сприятливих умов для розвитку індустріальних парків розглядається як ключовий чинник стимулювання економічного росту та відновлення країни в умовах післявоєнного періоду. Перспективи розвитку індустріальних парків визначаються як сприятливий фактор для відновлення промисловості як під час, так і після війни. Для місцевих громад розвиток індустріальних парків означає підвищення рівня доходів та життєвого комфорту громадян, збільшення податкових надходжень, а також розвиток малих та середніх підприємств в регіоні.

Проводяться заходи для забезпечення України електроенергією, необхідною для нормального функціонування промислових підприємств та для задоволення потреб побутових споживачів, навіть в умовах масованих ракетних ударів Російської Федерації по об'єктах критичної енергетичної інфраструктури. Розширено список імпортних товарів, які завозяться до України без сплати ввізного мита та ПДВ. Спрощено імпорт генераторів та іншого енергетичного обладнання.

Ухвалені заходи та розроблені стратегії влади створюють можливості для підтримки промисловості під час воєнних дій та підготовки до повоєнного відновлення економіки. Очікується, що пріоритетними напрямками подальших змін будуть [12]:

- розвиток транспортної логістики для постачання української продукції за кордон та внутрішні маршрути в країні;

- впровадження політики заміщення російських товарів на світових ринках аналогічними українськими продуктами;

- залучення підприємств для роботи на потреби Збройних Сил України;

- підсилення євроінтеграційних реформ у промисловому секторі та поглиблення співпраці з Європейським Союзом;

- стимулювання впровадження енергозберігаючих та енергоефективних технологій на підприємствах.

- використання досі невикористаних альтернативних джерел енергії для забезпечення потреб країни;

- аналіз та впровадження передового світового досвіду у галузі енергозбереження, ресурсозбереження та створення екологічно чистого виробництва.

Висновки

Отже, стратегія державної підтримки промисловості України в умовах війни виявляється в комплексному підході до вирішення проблем, що стосуються відновлення виробництва та інфраструктури в умовах конфлікту. Заходи включають допомогу у відновленні підприємств, зміцнення економічного потенціалу та підтримку ефективного функціонування українських підприємств. Наявність програм стимулювання релокації та підтримки підприємництва, спрямованих на відновлення економіки, є першочерговим кроком.

Держава активно розробляє та впроваджує заходи для створення умов для підтримки і розвитку важливих галузей промисловості, зокрема за допомогою спеціальних програм фінансування, торгових та економічних стимулів. Розширення інвестиційних можливостей та залучення іноземних інвесторів стає важливим компонентом стратегії підтримки в умовах війни.

Пріоритетами в цьому контексті стають: сприяння реструктуризації виробництва, розвиток технологій та інновацій, створення умов для конкурентоспроможності в умовах війни. Реформування енергетичного сектору, впровадження енергоефективних та екологічно чистих технологій, а також пошук альтернативних джерел енергії є важливими аспектами стратегії підтримки промисловості.

Крім того, підтримка у сфері логістики, спрощення умов доступу на зарубіжні ринки, підтримка експортерів та створення сприятливого інвестиційного клімату - всі ці аспекти формують стратегію підтримки промисловості в умовах війни для подальшого стійкого економічного розвитку України.

Список використаних джерел

1. Кіндзерський Ю. Повоєнне відновлення промисловості України: виклики та особливості політики // Економічний аналіз. 2022., вип. 2 T. 32. С. 101-117.

2. Індекси промислової продукції в Україні // Держстат України: [Веб-сайт]. 2023.

3. Індекси промислового виробництва // Мінфін:[Веб-сайт].2023.

4. Козіна В.І. Вплив війни на економіку України // Матеріали Х Всеукраїнської науково-технічної конференції здобувачів вищої освіти за підсумками досліджень у 2022 р. / ТДАТУ. Мелітополь, 2023.№ 1. С. 86-87.

5. Лотиш О.Я. Роль України на світовому ринку зерна: виклики і загрози // Економіка та суспільство. 2022. №45. С. 1-12.

6. Сак Т.В., Більо І.О., Ткачук Ю.Е. Еколого-економічні наслідки російсько-української війни // Економіка та суспільство. 2022. №38. С. 1-7.

7. Загальна сума прямих збитків, завдана інфраструктурі України через війну, за підсумками червня 2023 року перевищила $150 млрд // Kyiv School of Economics: [Веб-сайт]. 2023.

8. Черничко Т.В., Грицько В.В., Мигович А.О. Сучасні тенденції, роль та перспективи розвитку підприємств малого бізнесу // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка». 2022., вип. 55 T. 27. С. 29-34.

9. Тимощук В., Ціх Г.В. Проблеми малого та середнього бізнесу в Україні у воєнний час // Збірник тез доповідей II Міжнародної науково-практичної конференції «Трансформація бізнесу для сталого майбутнього: дослідження, діджиталізація та інновації». 2022. С.183-184.

10. Чуйко М.М. Державна підтримка діяльності вітчизняних промислових підприємств в умовах воєнного стану // Фінанси, банківська система та страхування в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку в кризовій економіці / ДДАЕУ. Дніпро, 2023. С. 192-193.

11. Ципліцька О. Стратегічні напрями державної політики відновлення та реструктуризації промисловості на інноваційній основі // Науковий вісник Міжнародної асоціації науковців. Серія: економіка, управління, безпека, технології. 2022., вип. 2 T. 1. С. 1-16.

12. Підтримка промисловості під час війни: вчасна допомога // Національний інститут стратегічних досліджень: [Веб-сайт]. 2022.

Размещено на Allbest.Ru