Зелена економіка як вимога часу та основа успішного післявоєнного відновлення країни

Размещено на http://allbest.ru

Вінницький національний аграрний університет

Зелена економіка як вимога часу та основа успішного післявоєнного відновлення країни

Ілона Білокінна

Анотація

Abstract

Green economy as the need of the time and the basis of successful post-war reconstruction of the country

Ilona Bilokinna

Vinnytsia National Agrarian University

The war in Ukraine has been going on for more than a year, and the damage to the economy, infrastructure, and the environment has been significant and is increasing every day. In parallel with this, Ukraine became a candidate for membership of the European Union and thus determined its future path of development.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Війна в Україні триває вже більше року, відповідно нанесені значні збитки економіці, інфраструктурі та навколишньому середовищу і з кожним днем вони лише зростають. Паралельно з цим, Україна стала кандидатом у члени Європейського Союзу та цим визначила свій майбутній шлях розвитку. Це означає, що наша держава приймає всі умови щодо створення декарбонізованої економіки для того аби Європейський Союз став кліматично нейтральним до 2050 року. Проте, вище зазначені проблеми створюють значні перешкоди на даному шляху. Тому аби виконати всі умови перед Європейським Союзом та в майбутньому ефективно використати ресурси задля успішного відновлення країни потрібно розвивати економіку відповідно до сучасних реалій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми, пов'язані із розвитком зеленої економіки в нашій державі та загалом у світі, досліджувала велика кількість вітчизняних науковців, наприклад Калетнік Г. М. [14], Гончарук І. В. [13], Ємчик Т. В. [12], Шпикуляк О. Г. [14], Токарчук Д. М. [13], Гонтарук Я. В. [13], Грещук Г. І. [13] та інші. Проте, переваги її для майбутнього післявоєнного відновлення України розглянуто ще поки недостатньо в науковому просторі.

Формулювання цілей статті. Метою статті є зазначення переваг зеленої економіки як вимоги часу та доведення її важливості для успішного відновлення країни.

Виклад основного матеріалу дослідження

Післявоєнна відбудова України - це не лише швидке відновлення зруйнованої інфраструктури, промисловості чи житлових будинків. Післявоєнне відновлення матиме значний вплив на розвиток країни в середньо- та довгостроковій перспективі та визначить напрямок розвитку на багато років. Ось чому планування післявоєнного відновлення має бути зеленим.

Ця модель реконструкції має бути спрямована на побудову економіки майбутнього в Україні, економіки, яка зростає, а її негативний вплив на довкілля зменшується. Зокрема, вона має підтримувати зростання валового внутрішнього продукту без викидів парникових газів, а у центрі економічного розвитку має бути захист природи та якість життя громадян. Щоб забезпечити це, уряд має розробити надійну основу для зелених інвестицій та інновацій [5].

На початку 2020 року Україна заявила про свої наміри стати частиною Європейської зеленої угоди та сприяти досягненню кліматичної нейтральності. У довоєнний період було налагоджено діалог на високому рівні з Європейським Союзом щодо Європейської зеленої угоди, а також були зроблені перші спроби включити відповідні цілі та завдання до стратегічного планування України.

Якщо Україна стане повноцінним елементом Європейської зеленої угоди, це суттєво посилить поточну ситуацію в Європейському Союзі з низки питань. Наприклад, увесь аграрний сектор України, навіть у його нинішньому стані, може сприяти забезпеченню продовольчої безпеки та екологічної стійкості. Наприклад, використання пестицидів і добрив (причина значного тиску на навколишнє середовище) в Україні є набагато нижчим за «амбітні» цілі скорочення, встановлені Європейським Союзом.

«Зелена» модель післявоєнного відновлення України потребує підтримки міжнародних партнерів, насамперед , ЄС та фундаментальної зміни їхнього бачення ролі та місця України в майбутній європейській та світовій економіці та торгівлі. Побудова кліматично нейтральної економіки в Україні можлива лише в рамках глобальних зусиль зі створення міжнародних зелених виробничих ланцюгів як частини сталої глобальної економіки [5].

Погоджуємось із думкою Т. Ємчик (Гончарук) зазначає, що для того щоб покращити рівень життя суспільства, зменшити навантаження на навколишнє середовище, вирішити соціальні, кліматичні, фінансові та паливні проблеми, необхідно знайти кардинально нову концепцію, яка б стала базою для подальшого сталого розвитку. У контексті вирішення зазначених проблем важливим аспектом розбудови сучасних суспільно-економічних формацій наукою визнана концепція «зеленої економіки» [12].

Україна демонструє початковий рівень підготовки у сфері довкілля та зміни клімату. Останніми роками Україна зробила багато важливого для розбудови своєї нормативно-правової бази у сфері довкілля та порівняно небагато для реформування своєї нормативно-правової бази та узгодження з кліматичним acquis. Прогалини в рівні законодавчого узгодження зросли з розширенням і поглибленням acquis ЄС у цих сферах у зв'язку із Європейським зеленим курсом. Загалом, потрібно вирішити проблеми, що лишаються зі спроможністю ухвалення відповідного acquis ЄС, врахування положень Європейського зеленого курсу в усіх сферах політики та ефективного виконання і забезпечення дотримання законодавства [7].

Надто повільний процес імплементації європейських директив у “зеленій” сфері в Україні відмічають у лютневому звіті 2023 року, складеному експертною групою Єврокомісії. Аналіз українського законодавства свідчить, що країна демонструє значний прогрес в імплементації енергетичних реформ, але поки знаходиться на початковому рівні підготовки у сфері довкілля та зміни клімату.

У звіті резюмується, що останніми роками Україна зробила багато важливого для розбудови своєї нормативно-правової бази у сфері довкілля та порівняно небагато для реформування своєї нормативно- правової бази та узгодження з кліматичним правом. Але європейські експерти зазначили, що прогалини у рівні законодавчого узгодження зросли з розширенням і поглибленням acquis ЄС (право ЄС) у цих сферах.

В Єврокомісії рекомендують розв'язати проблеми зі спроможністю ухвалення відповідного acquis ЄС, з рахування положень Європейського зеленого курсу в усіх сферах політики та ефективного виконання і забезпечення дотримання законодавства [8].

Як ми знаємо, «зелена економіка» містить у собі велику кількість змін і це стосується не лише сільського господарства, а й способу господарювання загалом. Зміни стосуються процесів від вирощування рослин і розведення тварин до переробки відходів і будівництва.

Досить важливим аспектом розбудови «зеленої економіки» є щорічне збільшення використання альтернативних джерел енергії, в тому числі в аграрній сфері. Держава працює не один рік над створенням прийнятного інституційного забезпечення для розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Прийнято велику кількість законів, постанов, розпоряджень, наказів та роз'яснень законодавства у сфері відновлюваної енергетики, проаналізувавши які, можна зробити висновок, що початок для розвитку відновлювальної енергетики поставлено. Але наразі розвиток альтернативних джерел енергії ще поки не знаходиться на достатньому рівні для нашої держави. Найбільш розповсюдженим видом альтернативної енергетики в Україні є сонячна енергетика. Проте, сонячні та вітрові електростанції чи біогазові установки будують переважно підприємці середнього та великого бізнесу, які прагнуть заробляти за допомогою «зеленого тарифу». Використання альтернативної енергетики в побуті поки є дорогим для пересічного громадянина, тобто населенню досить важко фінансово побудувати сонячну батарею чи біогазову установку вдома чи на сімейній фермі. Держава запровадила механізм кредитування для розвитку відновлюваної енергетики, проте довіри в населення до держави і банківських установ у цьому питанні немає. Через це люди бояться брати такого виду кредити, що є значною перешкодою для розвитку альтернативної енергетики серед населення загалом. Тому-то державі необхідно створити таке інституційне забезпечення, яке б створило належні умови для відновлення довіри населення до державних структур і відчувало захист з боку держави під час зміни свого звичного способу господарювання на новий спосіб за принципами «зеленої економіки».

Розвиток альтернативних джерел енергії дасть у майбутньому як економічний, так екологічний та соціальний результат, який позитивно вплине на економіку та навколишнє середовище нашої країни. Звичайно це новий вид підприємництва, інший спосіб використання земель, створення нових робочих місць. Ті землі, які не можуть бути використані у сільському господарстві - можуть бути використані для розвитку відновлюваної енергетики [9]. зелена економіка енергетичний альтернативний

Згідно з останніми дослідженнями Біоенергетичної асоціації України, енергетичний потенціал біомаси України (24,87 млн т н.е.) становить 29% від загального постачання первинної енергії (86,36 млн т н.е в 2020 р.), що практично дорівнює річному імпорту природного газу в країну. Тобто біоенергетика - це крок до енергонезалежності.

Від рівня 2020 року вартість природного газу зросла принаймні у 10 разів. Ціна зернових культур зросла у середньому з 200 до 300 $/тонну (у 1,5 рази). Маркетингова ситуація змінилась радикально не на користь України: на дохід від продажу зернових аграрії зможуть тепер купити у 7 разів менше природного газу [1].

Тому необхідно забезпечувати свою енергонезалежність, що можна зробити завдяки відновлюваним джерелам енергії, оскільки в Україні є значний потенціал сільськогосподарських відходів та енергокультур для їх виробництва (рис. 1).

Переваги біометану як повного аналога природного газу в Україні

* Біометан абсолютно готовий для закачування в газову мережу вже сьогодні, не потрібні інвестиції у модернізацію газових мереж, система яких в нашій державі гарно розвинена, і газового обладнання.

• Україна може запропонувати найдешевшу сировину для виробництва біометану.

• Біометанові заводи, окрім біометану, генерують дигестат, який може стати основним органічним добривом необхідним для відродження українських грунтів.

• На сьогодні це найдешевший із можливих відновлюваних газів.

• ЄС прийняли амбітні плани з виробництва біометану (REPowerEU): 35 млрд м³/рік в 2030 р. Україна потенційно може забезпечити до 30% цієї потреби [ 1].

Рис. 1. Потенціал сільськогосподарських відходів та енергокультур, тис. т н.е.

Отже, потенціал України може забезпечити енергонезалежність, проте потрібно використовувати його в повній мірі. Почати використовувати землі для вирощування енергокультур, будувати біогазові заводи біля ферм, забезпечити можливість населенню будувати домашні сонячні електростанції тощо. Це все потребує значних капіталовкладень, проте з міжнародною фінансовою підтримкою у повоєнний час це буде зробити набагато легше.

Погоджуємось із думкою вітчизняних науковців, які вважають, що сучасна практика утворення та поводження з відходами в Україні призвела до збільшення площа звалищ і втрата корисного потенціалу відходів. Сьогодні територіальні громади України отримали величезні нові повноваження в рамках децентралізації, зокрема, до їх юрисдикції перейшло поводження з відходами.

З метою реалізації Національної Стратегії управління відходами в Україні до 2030 року та Національного плану управління відходами до 2030 року громадам необхідно активізувати сфери ефективної утилізації твердих побутових відходів (ТПВ), а для цього необхідно враховувати європейські норми та стандарти в цій сфері, а також ділитися успішним українським та закордонним досвідом [13].

Незважаючи на складний період, руйнування об'єктів альтернативної енергетики внаслідок воєнних дій, виробництво електроенергії з відновлюваних джерел тривало. Кількість об'єктів та потужність станом на 01.01.2023 року можна побачити у табл. 1.

Таблиця 1

Вплив органічного виробництва на соціальний розвиток, насамперед, сільських територій, як показує зарубіжна практика, здійснюється достатньою мірою. Оскільки, збільшується кількість «зелених» робочих місць у селах, це значно зменшить виїзд сільського населення за кордон, яке є економічно активним. До того ж, частина молоді залишиться жити і працювати в селі, як наслідок, зменшиться урбанізація, також певна кількість міського населення також переїде працювати в села.

У зв'язку із збільшенням кількості сільського населення буде оновлюватись інфраструктура. Тут, звичайно, необхідно залучати великих агрохолдингів, які користуються сільською землею, але самоусунулись від фінансування соціальної сфери села.

Отримуючи надприбутки, вони повинні здійснювати свій внесок у поліпшення інфраструктури. Місцевим органам влади необхідно змусити великий і середній бізнес забезпечити потреби сільського населення у якісній медицині, дошкільній та шкільній освіті, комунальному обслуговуванні, а саме зробити дороги, побудувати дитячі садочки, школи, медпункти, придбати автобуси, зробити освітлення вулиць, забезпечити благоустрій територій, зробити каналізацію, побудувати заводи із переробки сміття тощо. Тобто органам місцевої влади необхідно інституційно заохотити бізнес покращувати екологічну та соціальну ситуацію на селі задля безперешкодного ведення своєї діяльності на території сільської місцевості [9].

Вплив війни на українське довкілля варто інтерпретувати у двох вимірах. З одного боку, війна нанесла і продовжує наносити шкоду українському довкіллю, природна система України потребує відновлювальних заходів. Із іншого боку, до війни Україна імплементувала низку екологічних реформ (наприклад, ОВД та СЕО) і мала зробити, але не встигла, подальші кроки: відмова від вугілля, запобігання промисловому забрудненню, удосконалення екологічного податку, система торгівлі викидами тощо.

Деякі із цих реформ буде важко впроваджувати під час війни та в рамках процесів відновлення. Разом із тим, амбітні наміри України досягти готовності вступу в ЄС до кінця 2024 році вимагають дотримання екологічного вектору у реформах, а отже й у відновленні. Крім того, Україна до війни заявляла про підтримку політик у рамках Європейського зеленого курсу, реалізація якого має на меті досягнення кліматичної нейтральності Європи.

Отже, в рамках «зеленого» відновлення слід охоплювати: фактичне відновлення (відтворення) природних ресурсів, забруднених або втрачених внаслідок військових дій. Це має включати розширення охоронних територій, з метою забезпечення природних процесів відновлення, що частково відбувається на територіях областей, що найбільш постраждали від військових дій. Так, 22 вересня Київська обласна рада підтримала подання Київської ОВА та прийняла рішення про створення 22 об'єктів ПЗФ України в Білоцерківському, Броварському, Вишгородському та Фастівському районах на площі майже 600 тис. га та розширення на 9 га території парку-пам'ятки «Зелена брама» в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району. Серед інших ініціатив - реалізація програм заліснення; реалізація програм розмінування території; дотримання горизонтальних екологічних директив ЄС (ОВД, СЕО, Environmental liability) в рамках реалізації проєктів, як передумови «зеленого» зростання та елементу екологічно дружнього планування.

- «Зелений» елемент у повоєнному відновленні. Як згадувалося вище, важливо забезпечити диференціацію проєктів в рамках проєкту Плану повоєнного відновлення України: вони мають відповідати принципам «зеленої» відбудови та вимогам таксономії ЄС. Разом із тим, під час диференціації слід застосовувати індивідуальний підхід. Наприклад, якщо йде відбудова об'єкту, який має значення для фізичного існування громади (дамба, міст), він має бути відновлений максимально швидко, презюмуючи, що всі необхідні процедури щодо такого об'єкту були проведені раніше. Якщо ж мова йде про побудову нового заводу на місці зруйнованого, очевидно, що процес має відбуватися із урахуванням екологічних та енергоефективних технологій і з дотриманням всіх передбачених екологічних процедур.

- Доступ до екологічної інформації. Прозорість екологічної політики та обізнаність про стан довкілля - це запорука не тільки успішного відновлення, а й повноцінного життя. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля, а також право на її по ширення гарантовано громадянам України статтею 50 Конституції України. Така інформація ніким не може бути засекречена. Оргуська конвенція, стороною якої є Україна, також визначає, що інформація про забруднення не може бути закрита. І хоча правовий режим воєнного стану дозволяє певні обмеження прав, екологічна інформація має залишатися доступною та/ або надаватися на публічні запити. Наразі, це не завжди так: наприклад, за інформацією SaveDnipro, із 34 джерел даних, які використовує система SaveEcoBot, 22 закриті. Ця ситуація, як і стан справ із відкриттям даних загалом, потребує змін, на яких зокрема наголошує DiXi Group.

- Реформування потребує й екологічний податок. Цей податковий інструмент, особливо у поєднанні із борговим свопом на потреби довкілля, має потенціал стати одним із джерел фінансування заходів «зеленого» відновлення. Але для цього підхід до нього повинен бути кардинально змінений: починаючи від бази оподаткування і закінчуючи цільовим використанням. В ЄС до екологічних податків відносять податки на ресурси, енергетику, транспорт та забруднення. Натомість, український екоподаток прив'язаний лише до обсягів викидів забруднюючих речовин та СО2, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (стаття 242 Податкового кодексу). Таким чином, країни ЄС можуть використовувати на «зелене» зростання значно більше ресурсів, ніж Україна. Наприклад, у 2020 році уряди ЄС зібрали еко податок у розмірі 300,5 млрд євро, або 2,2 % ВВП ЄС і 5,4 % сукупних надходжень ЄС від податків і соціальних внесків. Найбільша частина надходжень ЄС від екологічного податку у 2020 році (77 %) надійшла від податків на енергію. Транспортні податки склали 19,3 %, а частка податків на забруднення та ресурси все ще дуже мала (3,7 %); «зелені» інструменти фінансування можуть стати хорошим інструментом для залучення коштів. Для цього в Україні вже створена законодавча база - схвалена 23 лютого 2022 року Урядом Концепція запровадження та розвитку ринку «зелених» облігацій в Україні, а також існує практика випуску «зелених» облігацій приватними та державними компаніями. Зокрема, у 2019 році такі папери успішно розміщено ДТЕК ВДЕ, що була першою на українському ринку, та у 2021 році - компанією «Укренерго». Крім того, існує чимало інструментів сталого фінансування, які можуть бути цікавими для України у контексті повоєнної відбудови, зокрема «зелені» облігації, облігації сталого розвитку, «зелені» кредити та інші. Більше того, МФО пропонують свої інструменти «зеленого» фінансування. Наприклад, станом на 2020 рік ЄБРР надав понад 36 млрд євро «зелених» інвестицій та профінансував понад 2000 проєктів, які, як очікується, зменшуватимуть викиди парникових газів на 104 млн т щорічно. У 2021 році банк профінансував встановлення понад 1,9 ГВт нових потужностей ВДЕ та планує і надалі нарощувати інвестиції у відновлювану енергетику [11].

Висновки

Підбиваючи підсумки, можна зробити такі висновки:

1) концепція «зеленої економіки» є вкрай необхідною для подальшого сталого соціального, економічного та екологічного розвитку не лише України, а й усіх держав нашої планети;

2) основну роль у переході на шлях сталого розвитку за принципами «зеленої економіки» відіграє саме держава;

3) оскільки під час трансформації економіки необхідна достатня кількість кваліфікованих кадрів, тому вектор державного регулювання, передусім, повинен бути спрямованим на створення відповідного рівня освіти;

4) значну частину реалізації концепції «зеленої економіки» посідає відновлювана енергетика, проте наявне нормативно-правове середовище не дозволяє розвиватись цій галузі повною мірою;

5) основним сектором під час «зеленої трансформації» економіки України є агропромисловий комплекс, який потребує посиленого державного регулювання задля збільшення потоків вітчизняних та іноземних інвестицій

6) одним із найважливіших державних інструментів стимулювання населення до впровадження методів господарювання за принципами «зеленої економіки» є «зелені закупівлі» [9].

Наразі, українці не усі розуміють переваги «зеленої» економіки та неготові до додаткових фінансових видатків зі своєї сторони на її розвиток. Соціологічне опитування суспільної думки, проведене Ресурсно-аналітичним центром “Суспільство і довкілля” на початку 2023 року, показало, що відбудова на екологічних засадах не входить до топ-пріоритетів українців.

Опитування показало: 95% українців вважають, що відновлення природи є важливим у повоєнній відбудові України. При цьому лише близько 26% готові платити за екологічність основних послуг, таких як доступ до якісної питної води, громадського транспорту, належного поводження з відходами. А близько 54% опитаних зазначили, що не братимуть участь у державних програмах підвищення енергоефективності будівель, якщо це призведе до зростання вартості комунальних послуг [8].

Така ситуація склалася тому, що країна переживає не найкращі часи, люди виживають, декому вистачає фінансів на найнеобхідніші речі. Це і вплинуло на таке рішення, проте коли ситуація стабілізується та населення буде більш-менш впевненим щодо своїх фінансових ресурсів, то їх рішення зміниться кардинально, оскільки в нашій державі підтримують європейські цінності та бажають мати економічно стабільну, енергетично незалежну та екологічно безпечну країну.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Підсумувавши вище зазначене, можна сказати, що завдяки зеленій економіці Україна здатна виконати більшість вимог перед Європейським Союзом щоб стати його повноправним членом. Крім того, щоб успішно відновити нашу державу після війни також необхідно розвивати зелену економіку, оскільки нам вже потрібні інноваційні методи побудови економіки, будівництва, системи енергетики, відновлення якості ґрунтів, води, повітря, щоб відповідати сучасним потребам населення та боротися спільно з міжнародними партнерами зі змінами клімату.

Література

1. Георгій Гелетуха. Біоенергетика - це крок до енергонезалежності. URL: https://uabio.org/news/uabio-news/14123/

2. Органічне виробництво в Україні. Міністерство аграрної політики та продовольства України. 2022. URL: https://minagro.gov.ua/napryamki/organichne-virobnictvo/organichne-virobnictvo-v-ukrayini

3. Органічне виробництво України за 2016-2021 рр. 2022. OrganicInfo. URL: https://organicinfo.ua/infographics/organic-production-in-ukraine-2016-2021/

4. Галашевський C. Результати дослідження ринку органічної продукції в Україні (експорт, 2021 - січень-серпень 2022): органічний експорт. 2022. URL: https://organicinfo.ua/wp-content/uploads/2022/09/Sergiy-Galashevskyy Organic-Standard 23.09.2023 UA EN.pdf

5. Савицький О. Планування відновлення в розпал війни. Foreign Ukraine. 2022. URL: https://foreignukraines.com/2022/11/22/why-is-it-necessary-to-build-a-green-economy-in-ukraine-after-the-war/

6. Інформація щодо об'єктів електроенергетики з використанням альтернативних джерел. UABIO. 2023. URL: https://uabio.org/statistics/informatsiya-shhodo-ob-yektiv-elektroenergetyky-z- vykorystannyam-alternatyvnyh-dzherel/

7. Аналітичний звіт до Повідомлення Комісії для Європейського Парламенту, Європейської Ради та Ради Висновок Європейської Комісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі. Європейська Комісія. 2023. 70 c. URL: https://eu-ua.kmu.gov.ua/sites/default/files/imce/analitychnyy zvit yek ukrayinskoyu.pdf

8. Зелений курс в Україні: складний рух до сталого розвитку. UKRAIHCbKA ENERGETHKA. 2023. URL: https://ua-energy.org/uk/posts/zelenyi-kurs-v-ukraini-skladnyi-rukh-do-stiikoho-rozvytku-31-03-2023

9. Білокінна І.Д. Формування інституційного механізму становлення «зеленої економіки» в аграрній сфері : дис. канд. екон. наук : 08.00.03 / Вінницький національний аграрний університет. Вінниця, 2021.249 с.

10. Річний моніторинговий звіт «Україна та Європейський зелений курс». Dixigroup. 2023. 37 c. URL: https://ua-energv.org/uk/posts/richnyi-monitorvnhovyi-zvit-ukraina-ta-yevropeiskvi-zelenyi-kurs-04-02-2023

11. Як відбудувати «зелену» країну: рекомендації для відновлення України. ГО «ДІКСІ ГРУП». 2021. 25 c.

12. Гончарук Т.В. Виробництво біопалива як підсистема формування «зеленої економіки». Економічний форум. Секція: Економіка і управління національним господарством. 2013. 4. С. 4-8.

13. Honcharuk I., Tokarchuk D., Gontaruk Y., Hreshchuk H. Bioenergy recycling of household solid waste as a direction for ensuring sustainable development of rural areas. Polityka Energetyczna-Energy Policy Journal. Volume 26. Issue 1. P. 23-42

14. Kaletnik G. M., Shpykuliak O.G., Bilokinna I.D. The concept of “green economy” in the development of social formations. Economic aspects of energy efficient and environmentally safe directions for the development of rural areas: collective monograph . Sofia, 2021. P. 61-79.

References

1. Heorhii Heletukha. Bioenerhetyka - tse krok do enerhonezalezhnosti. URL: https://uabio.org/news/uabio- news/14123/

2. Orhanichne vyrobnytstvo v Ukraini. Ministerstvo ahrarnoi polityky ta prodovolstva Ukrainy. 2022. URL: https://minagro.gov.ua/napryamki/organichne-virobnictvo/organichne-virobnictvo-v-ukrayini

3. Orhanichne vyrobnytstvo Ukrainy za 2016-2021 rr. 2022. OrganicInfo. URL: https://organicinfo .ua/infographics/organic-production-in-ukraine-2016-2021/

4. Halashevskyi C. Rezultaty doslidzhennia rynku orhanichnoi produktsii v Ukraini (eksport, 2021 - sichen-serpen 2022): orhanichnyi eksport. 2022. URL: https://organicinfo.ua/wp-content/uploads/2022/09/Sergiy-Galashevskyy_Organic-Standard_23.09.2023_UA_EN.pdf

5. Oleh Savytskyi. Planuvannia vidnovlennia v rozpal viiny. Foreign Ukraine. 2022. URL: https://foreignukraines.com/2022/11/22/why-is-it-necessary-to-build-a-green-economy-in-ukraine-after-the-war/

6. Informatsiia shchodo obiektiv elektroenerhetyky z vykorystanniam alternatyvnykh dzherel. UABIO. 2023. URL: https://uabio.org/statistics/informatsiva-shhodo-ob-vektiv-elektroenergetvkv-z-vvkorvstannvam-altematvvnvh-dzherel/

7. Analitychnyi zvit do Povidomlennia Komisii dlia Yevropeiskoho Parlamentu, Yevropeiskoi Rady ta Rady Vysnovok Yevropeiskoi Komisii shchodo zaiavky Ukrainy na chlenstvo v Yevropeiskomu Soiuzi. Yevropeiska Komisiia. 2023. 70 c. URL: https://eu-ua.kmu.gov.ua/sites/default/files/imce/analitychnyy_zvit_yek_ukrayinskoyu.pdf

8. Zelenyi kurs v Ukraini: skladnyi rukh do staloho rozvytku. UKRAINSKA ENERGETYKA. 2023. URL: https://ua-energy.org/uk/posts/zelenyi-kurs-v-ukraini-skladnyi-rukh-do-stiikoho-rozvytku-31-03-2023

9. Bilokinna I.D. Formuvannia instytutsiinoho mekhanizmu stanovlennia «zelenoi ekonomiky» v ahrarnii sferi: dys. kand. ekon. nauk: 08.00.03/ Vinnytskyi natsionalnyi ahrarnyi universytet. Vinnytsia, 2021.249 s.

10. Richnyi monitorynhovyi zvit «Ukraina ta Yevropeiskyi zelenyi kurs». Dixigroup. 2023. 37 c. URL: https://ua-energy.org/uk/posts/richnyi-monitorynhovyi-zvit-ukraina-ta-yevropeiskyi-zelenyi-kurs-04-02-2023

11. Yak vidbuduvaty «zelenu» krainu: rekomendatsii dlia vidnovlennia Ukrainy. HO «DIKSI HRUP». 2022.25 c.

12. Honcharuk T.V. Vyrobnytstvo biopalyva yak pidsystema formuvannia «zelenoi ekonomiky». Ekonomichnyi forum. Sektsiia: Ekonomika i upravlinnia natsionalnym hospodarstvom. 2013. 4. S. 4-8.

13. Honcharuk I., Tokarchuk D., Gontaruk Y., Hreshchuk H. Bioenergy recycling of household solid waste as a direction for ensuring sustainable development of rural areas. Polityka Energetyczna-Energy Policy Journal. Volume 26. Issue 1. P. 23-42

14. Kaletnik G. M., Shpykuliak O.G., Bilokinna I.D. The concept of “green economy” in the development of social formations. Economic aspects of energy efficient and environmentally safe directions for the development of rural areas: collective monograph . Sofia, 2021. P. 61-79.

Размещено на Allbest.ru