Особливості організації та управляння фестивальною діяльністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості організації та управляння фестивальною діяльністю

Грановська Ярослава (Granovska Yaroslava),

Кінофестивалі як творчі змагання й спеціальні «фахові оглядини» [1, 10] були супутніми кінематографу чи не з перших десятиліть його існування. Виступаючи одним з найпродуктивніших способів презентації як особистості постановника, так і просування фільму,міжнародні кінофоруми є унікальною можливістю «показувати свої фільми широкому колу фахівців, що оцінюють, який ти режисер, які в тебе ідеї, чого ти вартий. Отримані призи, що є для багатьох просто сатисфакцією, задоволенням певних амбіцій, насправді можуть тебе рухати далі» [4, 21].

Відзначимо, що для учасників міжнародного кінофоруму це, передусім, непереборне прагнення щонайширше інформувати кінематографічну громадськість про власні творчі здобутки, про здатність зберігати й розвивати творчі традиції національних кінематографічних шкіл, утверджувати їх престиж на міжнародному рівні, стремління розширювати та зміцнювати в процесі майстер-класів і семінарів професійні зв'язки із закордонними колегами й, водночас, жагуче бажання отримати об'єктивну інформацію про себе, свою творчість.

Отож, кінофестиваль - це синтетичний вид масових заходів, оскільки може включати с себе як перегляд конкурсних фільмів, так і супутні форми - різноманітні виставки, майстер-класи, семінари, круглі столи, зустрічі конкурси та інше. Проте, головною відмінною рисою фестивальних заходів є те, що, з одного боку, кінофорум є формою підбиття творчих підсумків екранного мистецтва, причому формою багато в чому концертною, карнавальною, з яскраво вираженими рисами масового дійства. При цьому, з іншого боку, кінофорум - це складний механізм, який включає в себе безліч служб, чітке функціонування яких вимагає не менш чіткого і налагодженого керування. При цьому, чим професійніше здійснюється менеджерське управління, тим яскравіше реалізуються святкові, карнавальні і змагальні аспекти фестивалю [3, 8].

Як показує багаторічна практика, кінофестивалі не окупаються за рахунок виручених коштів від проданих кіноглядачам квитків. Тим не менше, частина витрат фінансується спонсорами, які натомість отримують можливість рекламування своїх товарів та послуг на кінофестивальних майданчиках. Продюсер, який взявся за організацію проекту і отримує від спонсорів значне ресурсне забезпечення, бере на себе зобов'язання їх рекламування. Спонсори, у свою чергу, отримують власну рекламу в каталозі фестивалю, на рекламних щитах, банерах, афішах, квитках. Про них згадують у пресі, телевізійних і радіосюжетах, присвячених заходу.

Крім популярності й прибутку від продажу квитків та супутніх товарів і послуг продюсер отримує винагороду з коштів, що залишилися після проведення кіноогляду. міська економіка фінансування кінофестиваль

Жоден кінофестиваль не може відбутися без результатів творчо- виробничої праці авторів кінофільмів, що потрапляють на різні заходи. Автори кінокартин, а також власники прав на їх публічну демонстрацію укладають договори, що дозволяють фестивальний показ картин. У свою чергу, як учасники кіноогляду, вони нагороджуються різними призами, грамотами та дипломами.

Слід особливо відзначити той факт, що одну з істотних дохідних статей бюджету кінофестивалю може скласти організована продаж супутніх товарів. Перш за все, це різноманітна друкована продукція: буклети, які розповідають про кінопрограми, членів фестивального колективу; альбоми, присвячені історії кіноогляду; постери, календарі, листівки із зображенням фестивальних об'єктів, учасників, гостей, членів журі, призерів та номінантів. Кінофестиваль, як культурна подія, має подвійну природу, оскільки зовні - це нібито огляд досягнень кіномистецтва за певний проміжок часу, свято для всіх його учасників. Проте, так би мовити «за кадром», кінофестиваль постає як чітка, злагоджена робота великої кількості людей, служб, установ, що вимагає ретельної організації та грамотного управління.

Основна відмінність сучасних фестивалів полягає в тому, що вони змушені самі шукати джерела існування. При цьому держава не відмовилося повністю від фінансування фестивалів, однак переважно надає підтримку соціально значущим фестивальним проектам, а тому таку підтримку мають далеко не всі кінофестивалі.

Зазначимо, що в сучасних умовах самозабезпечення та ринкової економіки особливого значення набуває самоокупність фестивалів шляхом фандрайзингу, тобто формування фестивального бюджету з різних джерел - органів місцевого самоврядування, спонсорів, благодійників, різноманітних фондів та громадських організацій, а також простого глядача [3, 80].

Показово, що державна підтримка щодо джерел фінансування кінофестивалю є окремою проблемою, бо ж надається не кожному кінофоруму. Разом з тим, кожна цивілізована держава, або та, що бажає бути такою, готова підтримати як міжнародні фестивалі на своїй території, так і спеціалізовані, зокрема: дитячі, освітні та ті, що працюють на «національну ідею». Крім того, ці кошти можуть піти також і на підтримку вітчизняних робіт на іноземних фестивалях. Це підвищує престиж творів як у себе на батьківщині, так і в міжнародних колах.

Отож, кінофестиваль як престижне явище культурного життя виявляється включеним у складні процеси економіки, будучи важливим чинником її розвитку.

Виходячи з вищезазначеного вкажемо, що, розуміючи значення фестивальних проектів для міської економіки місцева влада створює їм режим найбільшого сприяння, фінансуючи значну частину витрат із своїх бюджетів. І хоча навіть самий престижний і дорогий фестиваль не може забезпечити фінансування своєї програми тільки за рахунок продажу квитків, місцева економіка та органи міського управління одержують чималий непрямий прибуток від їх проведення.

Литература

1. Першко О. Короткометражні фільми довгометражних фестивалів // Кіно-коло. 1997. №1. С. 10-13.

2. Роднянський О. Три вектори // Кіно-коло. 1997. № 1. С. 21-22.

3. Основы кинофестивального менеджмента: учеб. пособие / ред. Г. А. Поличко. Київ, 2003. 248 с.

Размещено на Allbest.ru