Сучасні підходи до оцінювання конкурентоспроможності у вищій освіті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Сучасні підходи до оцінювання конкурентоспроможності у вищій освіті

Кривцун Ірина Мирославівна

кандидат економічних наук, доцент

Анотація

Метою дослідження є критичний аналіз сучасних методів оцінки конкурентоспроможності провайдерів освітніх послуг, систематизація критеріїв за типами взаємодії (B2B, B2C, B2G, C2C) та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін освітнього процесу. Технологічна революція переформатувала процес навчання, а пандемія прискорила впровадження освітніх інноваційних технологій. Якісно та кількісно змінився склад фак- торів, що впливають на конкурентоспроможність університетів та їх освітніх послуг. Традиційно основним методом оцінювання конкурентоспроможності в освітній сфері є рейтингування університетів. Однак, широке коло стейкхолдерів не дає змоги розглядати рейтинги як універсальний метод оцінювання. У дослідженні за- пропонована систематизація критеріїв оцінки конкурентоспроможності університетів/ освітніх послуг за типом взаємовідносин (B2B, B2C, B2G, C2C) та з точки зору усіх зацікавлених сторін освітнього процесу. Проведено порівняльний аналіз сучасних методик рейтингування університетів. Розглянуто особливості застосування методів SWOT-, SOAR-, STEP-, PESTEL-, NOISE-аналізу та визначення частки ринку для оцінювання конку- рентоспроможності провайдерів освітніх послуг.

Ключові слова: конкурентоспроможність університету, конкурентоспроможність освітніх послуг, рейтингу- вання університетів, сучасні методи оцінки конкурентоспроможності.

Abstract

MODERN APPROACHES TO COMPETITIVENESS ASSESSMENT IN HIGHER EDUCATION

Kryvtsun Iryna

National University Lviv Polytechnic

The purpose of the study is a critical analysis of modern methods assessment competitiveness of universities and their educational services, systematization influencing factors by relations types (B2B, B2C, B2G, C2C) and from the point of view all stakeholders in higher education. The technological revolution reformatted the educational process, and the pandemic accelerated the introduction of innovative training technologies. The influence of such factors as the digitization educational processes, the education openness, the economy of shared knowledge, the providing of short-cycle educational services, the introduction of microcredits and nanodiplomas is causing funda- mental transformation changes on the educational services market. These factors, along with adverse demographic changes, justify the need to revise both the competitive strategy of universities and modern approaches to assessing their competitiveness. Increasingly, the educational services market is witnessing an intensification competition not only between "traditional" universities, but also other providers educational services. The market boundaries have become less clear, which requires making adjustments to the definition capacity and market share. The composition of influencing factors on the universities' competitiveness and their educational services has changed qualitatively and quantitatively. Traditionally, the main method of assessing competitiveness in the educational sphere was and continues to be the universities' ranking. A comparative analysis of modern rating methods of Academic Ranking of World Universities, Times Higher Education World University Rankings and QS World University Rankings was con- ducted, their common and distinctive features were determined. However, the wide range of stakeholders education- al process doesn't allow to consider rating as a universal evaluation method. The study proposes a systematization criteria for competitiveness evaluating universities/educational services by relations type (B2B, B2C, B2G, C2C) and from the point of view of all stakeholders. The application features such modern methods as SWOT-, SOAR-, STEP-, PESTEL-, NOISE-analysis and determining market share for evaluating competitiveness of providers educational services are considered.

Keywords: competitiveness of the university, competitiveness of educational services, ranking of universities, modern methods of assessing competitiveness.

Постановка проблеми

Технологічна рево- люція переформатувала бізнес-процеси, а пандемія прискорила цифрову трансформа- цію різних сфер діяльності включно із освіт- ньою. Експерти висловлюють припущення, що гібридна модель навчання залишиться нор- мою. Щоб залишатися при цьому конкуренто- спроможними, університети повинні з самого початку впроваджувати цифровий досвід у свої навчальні програми [1]. Часткове чи повне переведення бізнес-процесів у онлайн-фор- мат вимагає модифікації та удосконалення підходів до вибору та оцінювання показників, що характеризують конкурентну позицію та конкурентні переваги ринкових гравців. конкурентоспроможність освітній провайдер

Межі окремих галузевих/ товарних ринків стають нечіткими, що ускладнює визначення ємності та частки ринку. Університети дедалі частіше конкурують на ринку із провайдерами освітніх послуг короткого циклу, а ідея запро- вадження мікрокредитів та нанодипломів стає дедалі реальнішою [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Традиційно індикаторами успішності та конку- рентоспроможності у вищій освіті слугували рейтингові позиції університетів за версією Academic Ranking of World Universities, Times Higher Education World University Rankings та QS World University Rankings [3-5]. Однак, у наукових дослідженнях продовжуються дис- кусії щодо оцінювання якості освітніх послуг та корисності рейтингових оцінок університе- тів як таких [2; 6; 7].

Виділення невирішених раніше час- тин загальної проблеми. Врахування нових факторів впливу на конкурентоспроможність та перегляд діючих методик її оцінювання стали предметом уваги широкого кола науко- вих досліджень. Однак, в освітньому процесі, який поєднує багатьох учасників, підхід до оцінювання конкурентоспроможності не може бути універсальним та повинен передбачати диференційований підхід до врахування інтересів усіх зацікавлених сторін.

Формулювання цілей статті

Метою дослідження є критичний аналіз сучасних методів оцінки конкурентоспроможності про- вайдерів освітніх послуг, систематизація кри- теріїв оцінювання за типами взаємовідносин (B2B, B2C, B2G, C2C) та врахування інтересів усіх учасників освітнього процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Динамічні демографічні та струк- турні зміни на ринку праці, тиск інформацій- них технологій та запровадження гібридної форми навчання, обмеження у фінансуванні стали новими викликами для закладів вищої освіти.

Порушуючи питання про те, як універси- тет може вижити в майбутньому та як взагалі повинне виглядати майбутнє університету, автор дослідження [2] систематизує сучасні та робить спробу передбачення майбутніх факторів впливу, серед яких виділяє наступні:

діджиталізація (прискорені інноваційні цикли, порівняння цифрових чи традиційних форм навчання, цифрову відкритість освіти, змагання наввипередки між освітньою систе- мою та технологіями);

вплив медіального трансформацій- ного суспільства;

демографічні зміни;

модернізацію та гнучкість ринку освіти та ринку праці, які формують нове розуміння працевлаштування;

відкриту освіту та економіку спільних знань;

необхідність навчання протягом усього життя;

університет в середовищі VUCA (абреві- атура англійських термінів volatility (англ. - вола- тильність), uncertainty (англ. - невизначеність), complexity (англ. - складність ) та ambiguity (англ. - двозначність, амбівалентність));

перехід від ілюзії контролю до вклю- чення логіки, виділяючи при цьому три типи навчання: навчання першого типу: трансфер - знання фактів - передача знань - вивчення/ повторення; навчання другого типу: тьютор - досвід - діалог - рішення проблеми; навчання третього типу: учень - соціальні практики - знання в дії - інтерактивність - рефлексивна поведінка та винаходи /відкриття;

вплив неформального навчання в навчанні;

запровадження мікрокредитів та нано- дипломів.

Вплив таких факторів як діджиталізація освіт- ніх процесів, відкритість освіти, економіка спіль- них знань, надання освітніх послуг короткого циклу, запровадження мікрокредитів та нано- дипломів урізноманітнює взаємовідносини між стейкхолдерами освітнього процесу (табл. 1).

Підхід до аналізу складових компонент оцінювання конкурентоспроможності визна- чається тим, хто таку оцінку проводить. В кон- курентному середовищі боротьба ведеться за споживачів, постачальників, сировинні та інформаційні ресурси, працівників. Усі учас- ники ринку намагаються використовувати різні засоби, щоб залишатися конкурентоспромож- ними для виживання чи працевлаштування [8].

Таблиця 1 Типи взаємодії між стейкхолдерами та їх вплив на критерії оцінювання конкурентоспроможності

Джерело: складено автором

З позиції кожного учасника ринку критерії оцінювання будуть різними: для споживачів - це рівень задоволення власних потреб; якісні та вартісні характеристики товару/послуги; для виробників - показники результативності та ринкової частки; для інвесторів - рента- бельність та ризики інвестицій; для держави - затребуваність, соціальні ефекти тощо.

В освітній сфері, яка відображає взаємо- дію широкого кола учасників, критеріями кон- курентоспроможності університетів/ факуль- тетів/ освітніх програм слугують:

для здобувачів вищої освіти - якість освітніх послуг, перспективи працевлашту- вання (престиж та перспективність фаху, можливості професійної самореалізації), пре- стиж та рейтингова позиція університету;

для роботодавців - якість практичної підготовки фахівців (фахові знання, практичні навички, вміння працювати в команді, вміння критичного/ інноваційного мислення, вміння приймати рішення та діяти за умов невизна- ченості);

для університетів - рейтингова пози- ція, величина доходу, ринкова частка та кон- курентні переваги, ризик пропозиції зараху- вання, конкурентоспроможність факультетів/ освітніх програм та курсів;

для інвесторів - рентабельність інвес- тицій, рейтингова позиція університету, його науковий та інноваційний потенціал;

для меценатів/ендаумент-фондів - затребуваність, національна/ соціальна зна- чущість освітніх програм; науковий та іннова- ційний потенціал університету;

для держави - акредитаційні вимоги; рейтингова позиція університету; затребува- ність фахівців, соціальна значущість освітніх програм; науковий та інноваційний потенціал університету.

Традиційно пріоритетним методом оцінки конкурентоспроможності університетів було та залишається рейтингове оцінювання [3-5]. Термін ranking (англ. - ренкінг, рейтинг) хоча і має два тлумачення, однак найчастіше перекладається як рейтинг, тобто певна інте- гральна оцінка, що враховує набір критеріїв, їх питому вагу та передбачає відповідну мето- дику розрахунку. Ренкінг - це ранжування суб'єктів господарювання за певним показни- ком (кількість іноземних студентів; кількість публікацій в Nature and Science тощо), який не потребує спеціальних розрахунків.

Ще у 2005 році у праці [9] порушувалось питання доцільності формування рейтин- гів університетів, констатуючи факт більшої значущості ранжування факультетів, аніж розгляд університету загалом. Головною метою рейтингу має бути надання конкрет- ній, визначеній цільовій групі необхідної кіль- кості інформації, яка полегшить їй прийняття рішення. Навряд чи єдиний рейтинг може відповідати всім цільовим групам, від випус- кників середньої школи до студентів та про- фесорів [9].

Сучасні методики рейтингування універси- тетів Academic Ranking of World Universities, Times Higher Education World University Rankings та QS World University Rankings мають як спільні, так і відмінні риси (табл. 2).

Найбільша питома вага припадає на ана- ліз показників, що характеризують освітню та наукову діяльність, до 50% та 60% відпо- відно. Методики Times Higher Education World University Rankings та QS World University Rankings аналізують міжнародне співробіт- ництво та його перспективи, тоді як Academic Ranking of World Universities приділяє увагу показникам академічної успішності універси- тетів. Хоча усі три рейтингові інтернет-платформи не позиціонують себе орієнтованими на абітурієнтів, показники конкурентоспро- можності, прийняті ними до аналізу, мають більшу цінність саме для тих, хто обирає уні- верситет для здобуття майбутнього фаху.

Окрім рейтингового оцінювання діяльності університетів, порівняльну якісну оцінку кон- курентоспроможності пропонують методи SWOT-, SOAR-, STEP-, PESTEL- та NOISE-аналізу (табл. 3). Жоден із цих методів не

Таблиця 2 Порівняння методик рейтингування університетів

Джерело: складено автором за даними [3-5]

Таблиця 3 Методи та компоненти якісного аналізу конкурентоспроможності

Джерело: складено автором

може вважатись універсальним, оскільки враховує вплив лише окремого набору фак- торів та не забезпечує всебічну та об'єктивну оцінку конкурентоспроможності університету чи освітніх послуг. Це обґрунтовує доцільність практичного застосування декількох якісних методів для співставлення отриманих резуль- татів та доповнення якісного аналізу кількіс- ними методами оцінювання.

Одним із часто використовуваних у прак- тичній діяльності є метод оцінювання частки ринку. Попри простоту сприйняття та формули розрахунку, оцінювання ємності ринку викли- кає певні труднощі. Діджиталізація освітнього процесу, відкритість освіти та економіки спіль- них знань, попит на освітні послуги короткого циклу загострюють конкуренцію між “тради- ційними” університетами та іншими провайде- рами освітніх послуг та поглиблюють кризові явища, спричинені пандемією, демографіч- ними змінами та повномасштабною збройною агресією.

Визначення частки ринку повинне врахову- вати форму навчання, наявну та потенційну кількість здобувачів освіти за певним освітньо-професійним напрямком, сегментацію ринку за територіальною ознакою.

Висновки

Зважена оцінка конкуренто- спроможності є запорукою розроблення ефек- тивної конкурентної стратегії університету. Доповнення кількісних методів оцінки якісним аналізом конкурентних переваг, сильних та слабких сторін дає змогу розробити ефек- тивні заходи управління конкурентною пози- цією та конкурентними ризиками, та може допомогти університету підготуватися до гір- ших сценаріїв, щоб зменшити вплив подій, які знаходяться поза його контролем [10].

Призначення рейтингування полягає у спрощенні прийняття рішень, пов'язаних із вибором університету в якості місця навчання, роботи, проходження стажування чи прове- дення наукових досліджень. Це може бути забезпечено за умови прозорості процедури рейтингування; представлення результатів у форматі, який дає змогу порівнювати рей- тингові оцінки між собою; диференційова- ного підходу до оцінювання з урахуванням критеріїв та інтересів конкретної цільової аудиторії.

Список використаних джерел

1. Sophie Ashcroft. (2021). Risk Management in Digital Transformation for Universities.

2. Ulf-Daniel Ehlers (2019). Future Skills. Lernen der Zukunft - Hochschule der Zukunft.

3. Academic Ranking of World Universities (ARWU).

4. Times Higher Education World University Rankings.

5. QS World University Rankings.

6. John Davis, Mark Farrell. How Seismic Changes in the Higher Education Landscape Will Impact Universities.

7. Douglas C. Bennett. Assessing Quality in Higher Education.

8. About competitiveness.

9. Lebherz Carmen, Mohr, Cordula, und an. (2005). Wie brauchbar sind Hochschul-Rankings? Eine empirische Analyse Teichler, Ulrich [Hrsg.]; Tippelt, Rudolf [Hrsg.]: Hochschullandschaft im Wandel. Weinheim u.a. : Beltz 2005, Р. 188-208. (Zeitschrift fьr Pдdagogik, Beiheft; 50).

10. Significant Risks Facing Higher Education. (2018).

References

1. Sophie Ashcroft (2021). Risk Management in Digital Transformation for Universities.

2. Ulf-Daniel Ehlers (2019). Future Skills. Lernen der Zukunft - Hochschule der Zukunft.

3. Academic Ranking of World Universities (ARWU).

4. Times Higher Education World University Rankings.

5. QS World University Rankings.

6. John Davis, Mark Farrell. How Seismic Changes in the Higher Education Landscape Will Impact Universities.

7. Douglas C. Bennett. Assessing Quality in Higher Education.

8. About competitiveness.

9. Lebherz Carmen, Mohr Cordula, und an. (2005). Wie brauchbar sind Hochschul-Rankings? Eine empirische Analyse Teichler, Ulrich [Hrsg.]; Tippelt, Rudolf [Hrsg.]: Hochschullandschaft im Wandel. Weinheim u.a. : Beltz 2005, Р. 188-208. (Zeitschrift fьr Pдdagogik, Beiheft; 50).

10. Significant Risks Facing Higher Education (2018).

Размещено на Allbest.ru