Склад організаційно-ресурсної бази провадження інноваційної діяльності підприємств

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Львівська політехніка»

Склад організаційно-ресурсної бази провадження інноваційної діяльності підприємств

Анотація

Визначено основні складові організаційно-ресурсної бази провадження інноваційної діяльності підприємств. До цих складових віднесено сукупність ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності, наявні взаємозв'язки між ними, способи використання цих ресурсів, а також компетенції щодо управління такими ресурсами. Запропоновано групування видів компетенцій з управління ресурсами інноваційної діяльності підприємств.

Ключові слова: підприємство, інноваційна діяльність, ресурсне забезпечення, організаційно-ресурсна база, компетенція.

Будь-яке підприємство характеризується різними видами його економічного потенціалу. Зокрема, необхідно виділити маркетинговий [1], збутовий [2-4], виробничий [5] та інші складники сукупного економічного потенціалу суб'єктів господарювання. Окремої уваги заслуговує і потенціал покращення тих чи інших властивостей підприємств, зокрема їх стійкості та здатності до адаптації [6]. Також важливим видом наявних у підприємств економічних можливостей є потенціал ресурсозбереження [7-9], реалізація якого відображається у ресурсозберігаючій моделі розвитку [10-13] та у технологічних змінах, що відбуваються [14-18]. Зокрема, суттєвого значення для забезпечення конкурентоспроможності підприємств набуває впровадження на них енергозберігаючих проєктів [19]. Проте, на шляху до такого впровадження постають різноманітні бар'єри, зокрема економічні [2026]. Для того, щоб подолати бар'єри, які виникають під час реалізації енергозберігаючих та інших інноваційних проєктів, потрібно, серед іншого, налагодити належне ресурсне забезпечення інноваційного розвитку суб'єктів підприємництва. Це зумовлено тим, що підприємства для забезпечення свого інноваційного розвитку повинні мати в наявності достатні обсяги ресурсів з належними споживчими властивостями.

Таким чином, провадження підприємствами інноваційної діяльності повинно спиратися на відповідну організаційно-ресурсну базу. Під цією базою варто розуміти сукупність ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності, наявних взаємозв'язків між ними, способів використання цих ресурсів, а також компетенцій щодо управління ними. Отже, організаційно ресурсна база інноваційної діяльності суб'єктів господарювання містить чотири основні складові, а саме:

1) наявні обсяги ресурсів, які використовуються або можуть бути застосовані при провадженні інноваційної діяльності. Своєю чергою, ці ресурси за їх економічним змістом можуть бути поділені на п'ять головних груп: людські, матеріальні, технічні, фінансові та інформаційні;

2) взаємозв'язки між різними видами та елементами наявних ресурсів, які використовуються або можуть бути застосовані при провадженні інноваційної діяльності. Зазначені взаємозв'язки відбуваються, насамперед, у вигляді інформаційних та матеріальних потоків. При цьому важливу роль у забезпеченні цих взаємозв'язків відіграють належним чином спроєктовані організаційні структури управління інноваційною діяльністю на підприємствах;

3) способи використання ресурсів інноваційної діяльності. Ці способи відображаються у певних технологічних процесах, що застосовуються при створенні та впровадженні нововведень. При цьому важливо обрати найбільш ефективні варіанти використання ресурсів з метою провадження інноваційної діяльності, за яких забезпечуватиметься найбільша величина фінансово - економічних та (або) соціальних результатів за обмежених обсягів тих чи інших різновидів інноваційних ресурсів;

4) компетенції у сфері управління ресурсами, які використовуються або можуть бути застосовані при провадженні інноваційної діяльності. Значущість цієї складової загальної організаційно-ресурсної бази зумовлена тією обставиною, що навіть великий обсяг високоякісних ресурсів не може гарантувати належну ефективність інноваційної діяльності, якщо менеджери та фахівці, що відповідальні за провадження цієї діяльності, не будуть володіти необхідними компетенціями стосовно управління зазначеними ресурсами. конкурентоспроможність економіка україна інноваційний

Слід відмітити, що ресурси інноваційної діяльності, окрім їх поділу за економічним змістом, можуть бути згрупованими і за іншими ознаками. Зокрема, за стадією інноваційного процесу можливо виділити такі різновиди інноваційних ресурсів: ресурси, які використовуються для створення нововведень; ресурси, які використовуються для впровадження нововведень; ресурси, які використовуються з метою забезпечення прибуткового функціонування раніше реалізованих інноваційних проєктів. За місцем знаходження ресурси інноваційної діяльності поділяються на ті, які знаходяться на самих підприємствах, та ті, якими володіють інші суб'єкти інноваційної діяльності, що надають цим підприємствах ту чи іншу допомогу у розробленні, впровадженні та використанні нововведень. Інакше кажучи, варто виділяти ресурси інноваційної діяльності, які знаходяться у розпорядженні відповідних підприємств, та ресурси інноваційної діяльності, які перебувають у розпорядженні суб'єктів інноваційної інфраструктури.

Важливо відзначити, що результат використання певних ресурсів інноваційної діяльності може, своєю чергою, виступати ресурсом для подальших етапів провадження цієї діяльності. Наприклад, внаслідок виконання досліджень та розробок отримується інформація про певне нововведення, яка буде використана як інформаційний ресурс на етапі впровадження цього нововведення.

Стосовно компетенцій з питань управління ресурсами інноваційної діяльності, то ці компетенції варто поділити на загальні та спеціальні. При цьому загальні компетенції можуть бути згрупованими за такими трьома ознаками:

1) за видами операцій з ресурсами, необхідними для здійснення інноваційної діяльності (компетенції у сфері: залучення ресурсів та послуг; використання ресурсів; резервування ресурсів; вилучення ресурсів та надання послуг; створення ресурсів (продукції); зміни властивостей наявних ресурсів; переміщення ресурсів; розміщення ресурсів);

2) за видами ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності (компетенції у сфері управління: людськими ресурсами; матеріальними ресурсами; основними засобами; фінансовими ресурсами; інформаційними ресурсами);

3) за функціями управління ресурсами, необхідними для здійснення інноваційної діяльності (компетенції у сфері: організування; планування; мотивування; регулювання).

Щодо спеціальних компетенцій у сфері управління будь -якими видами економічних ресурсів, зокрема - і ресурсами інноваційної діяльності, то до цих компетенцій варто віднести вміння обирати контрагентів та встановлювати взаємовідносини з ними; вибирати ресурси, з якими відбуватимуться певні операції; визначати параметри дій з ресурсами у просторі та часі; реалізовувати розроблені плани тощо.

Однією з найважливіших компетенцій з питань управління ресурсами, які використовуються у процесі провадження підприємствами інноваційної діяльності, є вміння обирати найкращий спосіб залучення цих ресурсів. При цьому можна виділити три таких способів, а саме:

1) залучення підприємством ресурсів, необхідних для провадження його інноваційної діяльності, на постійній основі. Цей випадок трапляється, зокрема, якщо підприємство має у своєму складі спеціальний підрозділ, який здійснює довгострокову інноваційну діяльність;

2) тимчасове залучення підприємством ресурсів, необхідних для провадження його інноваційної діяльності (зокрема, може відбуватися оренда цих ресурсів суб'єктом господарювання). Зазначений варіант залучення ресурсів може бути використано підприємством, якщо воно планує самостійно провадити інноваційну діяльність впродовж відносно нетривалого часового проміжку;

3) отримання підприємством результатів надання послуг певними суб'єктами інфраструктурного забезпечення. Насамперед, це стосується результатів розроблення іншими установами продуктових, технічних, технологічних та інших нововведень на замовлення підприємства, які це підприємство зможе у подальшому впровадити у свою діяльність. При цьому зазначені результати також являють собою певні ресурси інноваційної діяльності, але є такими, що мають вторинний характер.

Серед компетенцій з управління ресурсами інноваційної діяльності важливе місце посідають також і компетенції працівників у сфері планування цієї діяльності. Формування компетенцій стосовно планування інноваційної діяльності підприємства ускладнюється як наявністю значної кількості планових показників, кожен з яких повинен набувати обґрунтованого (оптимального) рівня, так і складними взаємозв'язками, що існують між цими показниками. При цьому досить часто оптимізації повинні бути піддані одночасно декілька планових показників, тобто неможливо здійснити окрему оптимізацію кожного показника. Вміння обґрунтовано встановлювати значення кожного показника інноваційної діяльності підприємства доцільно виокремлювати як окрему управлінську компетенцію. Тоді послідовність встановлювання значень планових показників можна назвати ланцюжком компетенцій із визначення цих значень.

Таким чином, організаційно-ресурсна база інноваційної діяльності підприємств є досить складною системою, яка складається з низки взаємопов'язаних підсистем. Правильна побудова цих підсистем, встановлення обґрунтованих взаємозв'язків між ними та вдала реалізація у практиці функціонування конкретних підприємств є необхідними умовами забезпечення успішності їх інноваційної діяльності як у короткостроковому, так і у довгостроковому періодах.

Список використаних джерел

[1 ] Мороз, Л. А. & Лебідь, Т. В. (2009). Стратегічний аналіз маркетингового потенціалу підприємства. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Логістика», (649), 214-219.

[2] Висоцький, А. Л. (2014). Сутність та особливості збутового потенціалу як складової частини сукупного економічного потенціалу підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, (24.8), 225-233.

[3] Емельянов, О. Ю., Висоцький, А. Л. & Петрушка, Т. О. (2016). Моделювання процесу ціноутворення на машинобудівну продукцію. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми економіки та управління», (847), 81 -87.

[4] Емельянов О. Ю., Висоцький, А. Л. & Петрушка, Т. О. (2016). Діагностування достатності обсягів збутової діяльності промислових підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, (26.6), 102-108.

[5] Емельянов, О. Ю., Петрушка, Т. О. & Висоцький, А. Л. (2013). Діагностика ресурсного забезпечення як чинника формування виробничо-збутового потенціалу підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, (23.4), 128-135.

[6] Yemelyanov, O., Petrushka, T., Lesyk, L., Havryliak, A., Yanevych, N., Kurylo, O., Bodakovskyy, V., Skoropad, I., Danylovych, T. & Petrushka, K. (2023). Assessing the Sustainability of the Consumption of Agricultural Products with Regard to a Possible Reduction in Its Imports: The Case of Countries That Import Corn and Wheat. Sustainability, (15), 9761.

[7] Баландіна, І. С. (2011). Принципи формування потенціалу ресурсозбереження на підприємствах у сучасних умовах. Бізнес Інформ, (11), 141-143.

[8] Бурда, В. Е. (2013). Потенціал енергозбереження та напрями використання альтернативних джерел енергії у промисловості. Економічний часопис - ХХІ, (1-2), 45-48.

[9] Іваненко, О. В. (2013). Формування потенціалу ресурсозбереження соціально- економічних систем. Економіка. Фінанси. Право, (8), 7-10.

[10] Некрасова, Л. А. & Хрістова, А. В. (2017). Формування ресурсозберігаючої моделі розвитку підприємства. Економіка: реалії часу, (2 (30)), 79-84.

[11] Андрусів, У. Я. & Мазур, І. М. (2017). Комплексний підхід до забезпечення раціонального використання енергетичних ресурсів. Бізнес Інформ, (1), 44-49.

[12] Сотник, І. М. (2010). Економічне стимулювання ресурсозбереження у контексті сталого розвитку України. Економіст, (12), 72-75.

[13] Emelyanov, O., Petrushka, T., Lesyk, L. & Hryshko, V. (2014) The Impact of the

Technological Development Level of Ukrainian Enterprises on the Competitiveness of Their Products. International Journal of Business, Humanities and Technology, (4), 129-135.

[14] Caliscan, H. K. (2015). Technological change and economic growth. Procedia Soc. Behav. Sci., (195), 649-654.

[15] Piva, M. & Vivarelli, M. (2018). Technological change and employment: is Europe ready for the challenge. Eurasian Bus. Rev., (8(1)), 13-32.

[16] Sredojecic, D., Cvetanovic, S. & Boskovic, G. (2016). Technological changes in economic growth theory: neoclassical, endogenous, and evolutionary-institutional approach. Economic Themes, (54(2)), 177-194.

[17] Yemelyanov, O., Symak, A., Petrushka, T., Lesyk, R. & Lesyk, L. (2018). Assessment of the technological changes impact on the sustainability of state security system of Ukraine. Sustainability, (10(4)), 1186.

[18] Козик, В. В., Емельянов, О. Ю. & Петрушка, Т. О. (2014). Інвестиційно-інноваційний механізм забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств. Проблеми економіки, (1), 52-58.

[19] Концеба, С. М. & Непочатенко, О. О. (2007). Енергозберігаючі технології в Україні: економічний ефект та перспективи впровадження. Збірник наукових праць УНУС, (63), 1-5.

[20] Chai, K. H. & Yeo, C. (2012). Overcoming energy efficiency barriers through systems approach - A conceptual framework. Energy Policy, (46), 460-472.

[21] Chiaroni, D., Chiesa, V., Franzo, S. et al. (2017). Overcoming internal barriers to industrial energy efficiency through energy audit: a case study of a large manufacturing company in the home appliances industry. Clean Technologies and Environmental Policy, (19), 1031-1046.

[22] Kangas, H. L., Lazarevic, D. & Kivimaa, P. (2018). Technical skills, disinterest and nonfunctional regulation: Barriers to building energy efficiency in Finland viewed by energy service companies. Energy Policy, (114), 63-76.

[23] Kostka, G., Moslener, U. & Andreas, J. (2013). Barriers to increasing energy efficiency: Evidence from small-and medium-sized enterprises in China. Journal of Cleaner Production, (57), 59-68.

[24] Емельянов, О. Ю. (2020). Оцінювання рівня ризикованості господарської діяльності підприємств агропромислового комплексу. Агросвіт, (19-20), 3-9.

[25] Кінаш, І. А. (2015). Бар'єри на шляху впровадження енергоефективності та енергозбереження підприємств. Сталий розвиток економіки, (3), 185-189.

[26] Севастьянов, Р. В. & Калініна, Я. Ю. (2014). Енергоефективність промислових підприємств України та бар'єри з її впровадження. Економічний вісник ЗДІА, (7), 144-154.

Размещено на Allbest.ru