Енергозбереження як інструмент реалізації стратегії антикризового управління на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Інституту економіки і менеджменту

Енергозбереження як інструмент реалізації стратегії антикризового управління на підприємствах

Емельянов Олександр Юрійович

д-р. екон. наук, професор, професор кафедри економіки підприємства та інвестицій

Базарник Остап-Павло Романович

здобувач вищої освіти

Україна

Анотація

Запропоновано методичний підхід до оцінювання глибини фінансової кризи на підприємствах. Визначено роль, яку може відігравати здійснення на підприємствах енергозберігаючих проєктів у зменшенні рівня глибини фінансової кризи на цих підприємствах. Встановлено, що реалізація наявного у підприємств потенціалу енергозбереження за певних умов може виступати дієвим інструментом впровадження на цих підприємствах стратегії антикризового фінансового управління їх господарською діяльністю.

Ключові слова: підприємство, фінансова криза, антикризове управління, глибина кризи, енергозберігаючий проєкт.

На теперішній час багато українських підприємств знаходиться у стані фінансово-економічної кризи [1-5], що, серед іншого, зумовлено тимчасовим скороченням їх експортних можливостей [6]. Тому постає необхідність у застосуванні дієвих інструментів антикризового управління діяльністю таких підприємств [7-9], що надасть змогу покращити формування та реалізацію їх фінансового потенціалу [10-15], зокрема завдяки вдосконаленню процесів позикового фінансування господарської діяльності [16, 17]. При цьому необхідно намагатися знизити рівень ризику цієї діяльності [18-21], що, серед іншого, позитивно відобразиться на фінансовій стійкості підприємств [22, 23]. фінансовий криза енергозберігаючий

Одним з можливих напрямів антикризового управління на підприємствах є реалізація ними комплексу науково обґрунтованих техніко -технологічних та організаційно-економічних заходів з економії виробничих ресурсів, зокрема енергетичних [24-26].

Водночас, оцінювання значущості заходів з економії енергетичних ресурсів як напряму подолання фінансової кризи на підприємствах потребує попереднього вимірювання впливу, який зниження енергоємності продукції підприємств може справити на рівень глибини цієї кризи. Своєю чергою, цей рівень може бути оціненим за допомогою такої формули:

де:

Ргфк - рівень глибини фінансової кризи на досліджуваному підприємстві, частки одиниці;

Нп - прогнозна річна величина надходжень, яку економічний суб'єкт може використати з метою погашення та обслуговування узятих позик, грошових одиниць;

Нм - мінімально потрібна річна величина надходжень, що будуть використані для виконання наявних у економічного суб'єкта боргових зобов'язань, грошових одиниць.

Враховуючи конструкцію показника (1), можна стверджувати, що його від'ємні значення свідчитимуть про недостатній рівень фінансової стійкості досліджуваного підприємства. Тому з'являється можливість, використовуючи індикатор (1), здійснити якісну градацію підприємств за рівнем глибин фінансової кризи на них. Ця градація передбачатиме виділення таких груп суб'єктів господарювання, як:

підприємства з високим рівень кредитоспроможності та відсутністю ознак можливого настання у них, принаймні у короткостроковому часовому проміжку, стану фінансової кризи (до цього класу належатимуть підприємства із тими значеннями показника (1), які перевищують 0,5);

підприємства із середнім рівнем кредитоспроможності та відсутністю ознак можливого настання у них, принаймні у короткостроковому часовому проміжку, стану фінансової кризи (до цього класу належатимуть підприємства зі значеннями показника (1), які знаходяться у проміжку від 0,25 до 0,5);

підприємства із недостатнім рівнем кредитоспроможності (щодо можливості отримання додаткових достатньо великих обсягів позикових коштів) та наявністю симптомів можливого настання фінансової кризи (до цього класу належатимуть підприємства зі значеннями показника (1), які знаходяться у проміжку від 0 до 0,25);

підприємства із незадовільним рівнем кредитоспроможності (щодо можливості отримання додаткових позикових коштів) та наявністю симптомів помірної фінансової кризи (до цього класу належатимуть підприємства зі значеннями показника (1), які знаходяться у проміжку від -0,25 до 0);

підприємства із незадовільним рівнем кредитоспроможності (щодо можливості отримання додаткових позикових коштів) та наявністю симптомів гострої фінансової кризи (до цього класу належатимуть підприємства зі значеннями показника (1), які знаходяться у проміжку від -0,5 до -0,25);

підприємства із незадовільним рівнем кредитоспроможності (щодо можливості отримання додаткових позикових коштів) та наявністю симптомів вкрай глибокої фінансової кризи (до цього класу належатимуть підприємства зі значеннями показника (1), які є меншими -0,5).

Пропонована градація підприємств за рівнем глибини їх фінансової кризи може бути використана при розробленні стратегії антикризового фінансового управління.

З метою практичного застосовування запропонованого підходу до оцінювання глибини фінансової кризи на підприємствах нами було утворено вибірку зі 100 підприємств України з високою (понад 40%) часткою позикового капіталу. Ці підприємства представляли три види економічної діяльності, а саме - сільське господарство, виробництво виробів з металу та харчосмакову промисловість. Для цих галузей економіки є характерним доволі високий рівень енергоємності продукції.

На першому етапі проведеного емпіричного аналізу було виконано оцінювання поточної величини індикатора вимірювання глибини фінансової кризи на досліджуваних підприємствах станом на 1 січня 2022 року. Результати такого оцінювання дали змогу поділити досліджувані підприємства на класи за глибиною фінансової кризи на них. При цьому виявилося, що переважна більшість досліджуваних підприємств за усіма трьома галузями економіки станом на 1 січня 2022 року знаходилися у стані фінансової кризи або наближалися до цього стану. Зокрема, кількість досліджуваних підприємств, віднесених до 3-6 класів, на 1 січня 2022 року становила: у сільському господарстві - 26 підприємств (78,8% від загальної кількості досліджуваних підприємств цієї галузі); у сфері виробництва виробів з металу - 24 підприємства (70,6% від загальної кількості досліджуваних підприємств цієї галузі); у харчосмаковій промисловості - 23 підприємства (69,7 % від загальної кількості досліджуваних підприємств цієї галузі).

Водночас, виконані нами розрахунки показали, що у разі реалізації досліджуваними підприємствами проєктів, спрямованих на скорочення споживання енергетичних ресурсів, кількість підприємств, які знаходяться у стані фінансової кризи або наближаються до цього стану, відчутно скоротиться. Зокрема, за таких умов кількість досліджуваних підприємств, віднесених до 3-6 класів, становитиме: у сільському господарстві - 18 підприємств (54,5 % від загальної кількості досліджуваних підприємств цієї галузі); у сфері виробництва виробів з металу - 17 підприємств (50 % від загальної кількості досліджуваних підприємств цієї галузі); у харчосмаковій промисловості - 14 підприємств (42,4 % від загальної кількості досліджуваних підприємств цієї галузі).

Проте, необхідно відзначити, що одержані результати стосувалися випадку фінансування енергозберігаючих проєктів без залучення позикових джерел коштів. Якщо ж таке залучення буде відбуватися, то, як свідчать проведені нами розрахунки, у цьому випадку прогнозна кількість досліджуваних підприємств, віднесених до 3-6 класів, зросте. При цьому це зростання буде тим більшим, чим більшою буде частка позикових джерел у загальному обсязі фінансування енергозберігаючих проєктів. Однак, навіть при стовідсотковій частці позикового фінансування енергозберігаючих проєктів кілька підприємств за кожною галуззю все рівно істотно підвищать свою фінансову стійкість, якщо реалізують такі проєкти. Цей висновок випливає з того, що при фінансуванні проєктів виключно за рахунок позик кількість підприємств, які залишаться у стані фінансової кризи або у передкризовому фінансовому стані, буде меншою ніж ця ж кількість у разі, якщо дані проекти взагалі не будуть реалізованими.

Водночас, якщо б середній термін, на який підприємствам було надано кредити, був би дещо більшим за наявний, то за таких умов прогнозна кількість підприємств, що знаходилися б у стані фінансової кризи або наближалися б до цього стану після реалізації енергозберігаючих проєктів, зменшилася би за кожною галуззю на одне-два підприємства.

Таким чином, збільшення частки власних джерел фінансування енергозберігаючих проєктів та зростання термінів кредитування може справляти відчутний позитивний вплив на рівень фінансової стійкості тих підприємств, які поставили за мету реалізацію свого потенціалу енергозбереження.

Проведене дослідження показало, що реалізація наявного у підприємств потенціалу енергозбереження за певних умов може виступати дієвим інструментом впровадження на цих підприємствах стратегії антикризового фінансового управління їх господарською діяльністю. Даний висновок випливає з результатів проведеного нами аналізування перспектив здійснення на досліджуваних підприємствах енергозберігаючих проєктів. Ці результати показали, що таке здійснення надасть змогу багатьом підприємствам, які на даний час знаходяться у стані фінансової кризи або наближаються до цього стану, суттєво підвищити рівень їх фінансової стійкості та, відповідно, зменшити глибину кризового стану.

Список використаних джерел

1. Даніч, В. М. & Пархоменко, Н. О. (2013). Визначення кризового стану підприємства. Маркетинг і менеджмент інновацій, (4), 208-218.

2. Денисюк, О. Г. & Дерев'янко, О. Ю. (2015). Сутність, класифікація та причини виникнення криз у діяльності підприємств. Вісник ЖДТУ, (1), 80-87.

3. Кривов'язюк, І. В. & Стрільчук, Р. М. (2016). Діагностика кризового стану інноваційно активних машинобудівних підприємств на базі дискримінантної моделі. Актуальні проблеми економіки, (7), 454-465.

4. Романович, О. О. & Свистун, Л. А. (2017). Кризові явища у діяльності українських підприємств та методи їх діагностики. Молодий вчений, (11 (51)), 1295-1299.

5. Сак, Т. В. (2018). Діагностика причин кризи машинобудівних підприємств України. Економіка і суспільство, (19), 604-611.

6. Yemelyanov, O., Petrushka, T., Lesyk, L., Havryliak, A., Yanevych, N., Kurylo, O., Bodakovskyy, V., Skoropad, I., Danylovych, T. & Petrushka, K. (2023). Assessing the Sustainability of the Consumption of Agricultural Products with Regard to a Possible Reduction in Its Imports: The Case of Countries That Import Corn and Wheat. Sustainability, (15), 9761.

7. Долбнєва, Д. В. (2015). Сучасні тенденції банкрутства підприємств в Україні та заходи по запобіганню їх неплатоспроможності. Бізнес Інформ, (10), 244-249.

8. Зверук, Л. А. & Давиденко, Л. М. (2017). Антикризове управління підприємством в умовах інноваційного розвитку. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука», (1(2)), 69-75.

9. Ковальчук, Н. О. & Павлюк, А. О. (2016). Антикризовий фінансовий менеджмент як основа управління фінансами вітчизняних підприємств. Економіка і суспільство, (3), 203-208.

10. Куліш, Г. П. & Чепка, В. В. (2017). Фінансовий потенціал підприємства та його роль в умовах нестабільної економіки. Статистика України, (1), 29-35.

11. Кунцевич, В. О. (2005). Підходи до діагностики фінансового потенціалу підприємства. Актуальні проблеми економіки, (1 (43)), 68-75.

12. Назаренко, А. С. (2009). Теоретичні підходи до визначення сутності економічної категорії «фінансовий потенціал». Економіка. Фінанси, (8), 22-29.

13. Левченко, Н. М. (2012). Фінансовий потенціал підприємства: сутність та підходи до діагностики. Інвестиції: практика та довід, (2), 114-117.

14. Маринич, І. А. (2010). Сучасні підходи до діагностики фінансового потенціалу підприємства. Науковий вісник НЛТУ України, (20.1), 105-108.

15. Турчак, В. В. (2014). Методика оцінки фінансового потенціалу підприємства в сучасних умовах господарювання. Молодий вчений, (8(11)), 49-52.

16. Yemelyanov, O., Petrushka, I., Zahoretska, O., Petrushka, K. & Havryliak, A. (2023). Information support for managing energy-saving technological changes at enterprises. Procedia Computer Science, (217), 258-267.

17. Гончар, М. Ф. & Ємельянов, О. Ю. (2009). Вдосконалення механізму прийняття управлінських рішень щодо раціоналізації структури джерел фінансування інвестиційних проектів розвитку підприємства. Інвестиції: практика та досвід, (24), 3-6.

18. Yemelyanov, O., Petrushka, T., Symak, A., Trevoho, O., Turylo, A., Kurylo, O., Danchak, L., Symak, D. & Lesyk, L. (2020). Microcredits for Sustainable Development of Small Ukrainian Enterprises: Efficiency, Accessibility, and Government Contribution. Sustainability, (12(15)), 6184.

19. Yemelyanov, O., Symak, A., Petrushka, T., Lesyk, R. & Lesyk, L. (2018). Evaluation of adaptability of Ukrainian economy to changes in prices for energy carriers and to energy market risks. Energies, (11 (12)), 3529.

20. Lesinskyi, V., Yemelyanov, O., Zarytska, O., Symak, A. & Koleshchuk, O. (2018). Substantiation of projects that account for risk in the resource-saving technological changes at enterprises. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, (6(1)), 616.

21. Мищишин, О. Л., Ємельянов, О. Ю. & Петрушка, Т. О. (2020). Утворення агропромислового кластеру як спосіб зниження ризикованості господарської діяльності його учасників. Агросвіт, (17-18), 77-84.

22. Гапак, Н. М. & Капштан, С. А. (2014). Особливості визначення фінансової стійкості підприємств. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Економіка, (42). 191-196.

23. Павленко, О. П. & Семиліт, І. В. (2016) Економічна сутність фінансової стійкості підприємств: фактори впливу, оцінка та джерела фінансування. Молодий вчений, (7(34)), 113-116.

24. Ємельянов, О. Ю. & Курило, О. Б. (2009). Ефективність використання виробничих ресурсів підприємства та їх вплив на експлуатаційні витрати. Схід. Аналітично- інформаційний журнал, (8), 63-67.

25. Некрасова, Л. А. & Хрістова, А. В. (2017). Формування ресурсозберігаючої моделі розвитку підприємства. Економіка: реалії часу, (2 (30)), 79-84.

26. Сотник, І. М. (2010). Економічне стимулювання ресурсозбереження у контексті сталого розвитку України. Економіст, (12), 72-75.

Размещено на Allbest.ru